Рішення від 06 вересня 2026 р. у справі №336/12426/25 — Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

ЄУН: 336/12426/25

Провадження №: 2/336/1329/2026

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2026 року м. Запоріжжя

Шевченківський районний суду м. Запоріжжя в складі головуючого судді Боєва Є.С., за участю секретаря судового засідання Нєдєльчевої О.В., представника позивача адвоката Іванісова В.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,

В С Т А Н О В И В:

До суду в інтересах ОСОБА_1 звернувся адвокат Іванісов Володимир Сергійович із вказаним позовом.

В обґрунтування позову зазначено, що 17 квітня 1984 року ОСОБА_1 з сім`єю у складі трьох осіб ОСОБА_6 , ОСОБА_2 та ОСОБА_7 виданий ордер № 2535 серія А-ІХ на вселення в квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

У вищевказаній квартирі зареєстровані: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .

Право власності на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 за Позивачем зареєстровано не було. Проте, відсутність реєстрації права власності відповідно до Закону України «Про реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не зумовлює позбавлення особи прав користування та володіння належним їй на праві власності майном. Зазначена правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 02 вересня 2020 р. у справі № 522/19969/16-ц.

Відповідач більше одного року не проживає в даній квартирі, особисті речі відповідача в ній відсутні, окрім того він не допомагає сплачувати комунальні послуги, які на нього нараховуються. На даний час Відповідач перебувають за кордоном у Польщі.

У зв`язку з тим, що в квартирі зареєстрований відповідач у позивача виникли труднощі щодо реалізації свого права, а саме: сплата додаткових коштів квартплати за відповідача та можуть виникнути труднощі в майбутньому при здійснення свого права при реєстрації та відчуженні не рухомості.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання здійснюється на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, визнання особи безвісно відсутньою або померлою. Із цього слідує, що зняття з реєстрації місця проживання здійснюється відділом реєстрації фізичних осіб за зверненням заінтересованої особи на підставі відповідного рішення суду, що набрало законної сили.

За наведеного, із посиланням на ст. 317, 319, 321, 383 ЦК України, ст. 150, 156 Житлового кодексу України, просить суд визнати відповідача таким, що втратив право користування вказаною квартирою.

Ухвалою від 06.01.2026 відкрито провадження у справі, призначено підготовче судове засідання на 18.03.2026.

18.03.2026 через перебування судді у нарадчій кімнаті у кримінальному провадженні підготовче судове засіданні відкладено на 01.06.2026.

Ухвалою від 01.06.2026 закрито підготовче провадження, призначеного справу до судового розгляду на 01.09.2026.

В судовому засіданні представник позивач вважав за можливе здійснити заочний розгляд справи, позовну заяву підтримав.

Інші учасники справи до суду не з`явилися, правом надання письмових заяв по суті справи не скористалися.

За наведеного суд ухвалив постановити заочне рішення на підставі наявних в матеріалах справи доказів, що відповідає положенням ч. 1 ст.280 ЦПК України.

На підставі абз. 2 ч. 1 ст. 244 ЦПК України ухвалення та проголошення рішення відкладено на 07.09.2026.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд доходить таких висновків.

Судом встановлено, що 17 квітня 1984 року ОСОБА_1 з сім`єю у складі трьох осіб ОСОБА_6 , ОСОБА_2 та ОСОБА_7 виданий ордер № 2535 серія А-ІХ на вселення в квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 18).

За приписами Житлового кодексу України в редакції на день виникнення цих правовідносин, ордер підтверджує право користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду і єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення (ст. 58, 61 ЖК України).

ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 17).

У ОСОБА_8 , яка відповідно до свідоцтва про шлюб змінила прізвище на ОСОБА_9 , народилися діти – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 14- 16).

Позивач, відповідач та треті особи зареєстровані у вказаній квартирі.

Правовідносини у цій справі регулюються положеннями ст. 71, 72 Житлового кодексу України, оскільки вказана квартира не належить сторонам та третім особам на праві приватної власності.

Відповідно до ст. 71 ЖК України при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім`ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.

Якщо наймач або члени його сім`ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору - судом.

Визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку (ст. 72 ЖК України).

Системне тлумачення статей 71, 72 ЖК України дає підстави для висновку, що особа може бути визнана такою, яка втратила право користування жилим приміщенням за двох умов: непроживання особи в жилому приміщенні більше шести місяців та відсутність поважних причин. Вичерпного переліку таких поважних причин житлове законодавство не встановлює, у зв`язку з чим поважність причин відсутності особи за місцем проживання визначається судом у кожному конкретному випадку з урахуванням обставин справи.

Таким чином, у справах про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, на позивача покладається обов`язок із доведення відсутності відповідача у спірному приміщенні понад строк, із яким законом пов`язана можливість збереження права користування житлом за відсутнім наймачем (користувачем), а на відповідача, відповідно, покладається обов`язок із доведення поважності причин відсутності у спірному приміщенні понад встановлений законом строк.

За приписом ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Доказами, відповідно до ст. 76 ЦПК України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Приписами ч. 3 ст. 12 ЦПК України ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Звертаючись до суду із позовною заявою, представник позивача не надав жодних доказів на підтвердження факту, строків та обставин непроживання відповідача за адресою реєстрації, а тому в задоволенні позову слід відмовити.

Судові витрати на підставі ст. 141 ЦПК України залишаються за позивачем.

Керуючись ст. 12, 13, 81, 84, 141, 265, 273, 279, 294 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , про визнання особи такою, що втратило право користування житловим приміщенням, - відмовити.

Відомості про учасників справи:

Позивач – ОСОБА_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 ;

Відповідач – ОСОБА_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_2 .

Треті особи:

- ОСОБА_3 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_3 ;

- ОСОБА_4 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ; РНОКПП невідомий;

- ОСОБА_5 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 ; РНОКПП невідомий.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана позивачем до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його оголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя Є.С. Боєв 07.09.26