Постанова від 07 вересня 2026 р. у справі №758/6233/26 — Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/6233/26

3/758/2745/26

Категорія 156

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 вересня 2026 року cуддя Подільського районного суду м.Києва Денисов О. О. , розглянувши справу про адміністративне правопорушення передбачене ч. 2 ст. 130 КУпАП стосовно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення, «31 березня 2026 року о 22 годині 05 хвилин, у м. Києві по вул. Кирилівська 89, водій ОСОБА_1 , керував транспортним засобом марки «BMW», моделі «328», номерний знак (реєстраційний номер) НОМЕР_2 , з ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння шкіряного покриву обличчя). Водій від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку як на місці зупинки так і у закладі охорони здоров`я відмо, чим порушив п.2.5 ПДР України та вчинив правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 130 КУпАП».

У судовому засіданні ОСОБА_1 провину в учиненому заперечив, захисник ОСОБА_1 - Березовська Н.В. подала клопотання про закриття провадження у справі в якому зазначила, що відсутній факт відмови від проходження огляду, оскільки ОСОБА_1 добровільно пройшов огляд в КНП КМКЛ №10; відсутні докази повторності; ознаки сп`яніння є суб`єктивними та не свідчать про перебування особи в стані сп`яніння. Долучила до матеріалів копію медичного висновку від 01.04.2026 відповідно до якого ОСОБА_1 не перебував у стані сп`яніння; працівники патрульної поліції не забезпечили проведення огляду в закладі охорони здоров`я; направлення не містить підпису ОСОБА_1 .

Дослідивши всі обставини справи в їх сукупності, суддя дійшов висновку про наступне.

Відповідно до ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Положеннями статей 251 та 252 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.

Відповідно до п. 2.5 Правил дорожнього руху (далі - ПДР), затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до пункту 2.9а Правил дорожнього руху України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.

Згідно вимог ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватись вимог Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, статтею 53 цього Закону передбачено, що юридичні та фізичні особи, винні в порушенні законодавства про дорожній рух, відповідних правил, нормативів і стандартів, несуть відповідальність згідно з законодавством України.

Водночас ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) передбачає адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також за передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Ч. 2 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) передбачає адміністративну відповідальність за повторне протягом року вчинення будь-якого з порушень, передбачених частиною першою цієї статті.

Згідно з частинами 2, 3 та 6 ст. 266 КУпАП, огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів.

У рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

При цьому, особа реалізувала своє право володіти та керувати транспортним засобом, а значить погодилася виконувати додатково покладені на неї обов`язки, встановлені нормами законодавства України, в тому числі і Правилами дорожнього руху України, пунктом 2.5 яких зобов`язано водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Таким чином, відмовившись від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння, ОСОБА_1 як особа, яка керувала транспортним засобом, порушив вимоги п. 2.5 ПДР, та вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Винність ОСОБА_1 у вчиненні вищезазначеного адміністративного правопорушення, встановлено дослідженими доказами в справі, зокрема:

- протоколом про вчинення адміністративного правопорушення серії ЕПР1 №628931 від 31 березня 2026 року, в якому зафіксовані обставини вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення;

- направленням на медичний огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебуванням під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, в якому зазначені виявлені працівниками патрульної поліції ознаки алкогольного сп`яніння водія ОСОБА_1 , зокрема: запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння шкірного покриву обличчя, які передбачені Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України від 9 листопада 2015 року № 1452/735;

- постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №6943046 від 31 березня 2026 року;

- довідкою щодо проведених заходів із встановлення повторності вчиненого адміністративного правопорушення поліцейського взводу №2, роти №3, батальйону №3, полку №1 УПП у м. Києві ДПП Васечко Л. від 31.03.2026;

- копією постанови Подільського районного суду м. Києва від 28 листопада 2025 року, відповідно до якої ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік;

- відеозаписом долученим до матеріалів справи, з якого вбачається, що о 01:02 водій сидить в автомобілі не пристебнутий ременем безпеки, на 02:29 працівник патрульної поліції запитує: «А сьогодні щось вживали?», на що ОСОБА_1 відповідає: «Ні», а поліцейський каже: «А запах якийсь є», ОСОБА_1 каже: «Товариш пиво пив». Після цього поліцейський каже: «Тобто огляд на Драгері готові пройти», на що ОСОБА_1 мовчить і знову починає запитувати про причину зупинки, хоча поліцейський йому повідомив, що він був не пристебнутий ременем безпеки. На 18:10 поліцейський пропонує пройти огляд на місці за допомогою приладу Драгер, на що ОСОБА_1 каже: «Нє, я буду здавати кров в лікарні», поліцейський повідомляє: «Кров в лікарні не беруть, це робиться іншим методом, аналіз сечі», на що ОСОБА_1 знову просить назвати причину зупинки. На 20:32 поліцейський каже: «я від вас конкретної відповіді не почув, на місці будемо огляд проходити?», на що ОСОБА_1 каже: «Ні», поліцейський продовжує: «в мед заклад пропоную проїхати», ОСОБА_1 мовчить, після цього поліцейський ще 5 разів пропонує проїхати в медичний заклад, проте ОСОБА_1 мовчить і задає зустрічне питання про причину зупинки. На 21:47 поліцейський повідомляє: «я буду розцінювати це як відмову від проходження огляду на стан сп`яніння» та роз`яснює, що на вимогу поліцейського водій має пройти огляд. На 29:46 ОСОБА_1 каже: «Де здать, я сам поїду», на що поліцейський йому каже: «ви з нами маєте їхати, самостійно вас не приймуть», а ОСОБА_1 продовжує: «На протязі 2 годин я маю здати». Поліцейські пояснюють: «Якщо ви зараз відмовляєтесь від проходження огляду на визначення стану сп`яніння у встановленому законом порядку у лікаря-нарколога, тоді на вас складається протокол за ч. 2 ст. 130 КУпАП, за відмову від проходження огляду. Тоді ви можете по само зверненню за гроші звернутись до лікаря-нарколога. Зараз ви відмовляєтесь?», ОСОБА_1 каже: «Так». На 32:49 патрульні поліцейські повідомляють: «буде проведено розгляд справи про те, що не були пристебнуті ременем безпеки».

О 01:00:26 патрульні поліцейські ознайомлюють з протоколом.

За приписами частини 2 статті 130 КУпАП, повторне протягом року вчинення будь-якого з порушень, передбачених частиною першою цієї статті, тягне за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк три роки та з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого або адміністративний арешт на строк десять діб з позбавленням права керування транспортними засобами на строк три роки та з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого і на інших осіб - накладення штрафу у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого або адміністративний арешт на строк десять діб з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого.

Як вбачається із матеріалів справи, згідно постанови Подільського районного суду міста Києва від 28 листопада 2025 року, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Однак указана постанова не набрала законної сили, оскільки оскаржена ОСОБА_1 в апеляційному порядку, що підтверджується копією апеляційної скарги поданої по справі №758/8780/25 та постановою Київського апеляційного суду від 03 квітня 2026 року відповідно до якої апеляційну скаргу захисника Березовської Н.В. в інтересах ОСОБА_1 повернуто особі, яка її подала 10.12.2025 року.

Отже дане рішення вступило б в законну силу лише за умови виконання вимог передбачених ст. 294 КУпАП: постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови. Оскільки постанова Подільського районного суду міста Києва від 28 листопада 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП на час складення щодо нього протоколу 31 березня 2026 року за ч. 2 ст. 130 КУпАП не набрала законної сили, а тому його дії не могли бути кваліфіковані за ч.2 ст. 130 КУпАП, у зв`язку з чим суд розглядає вказаний протокол лише в межах ч.1 ст. 130 КУпАП.

Щодо доводів захисника Березовської Н.В. про відсутність факту відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, оскільки останній нібито добровільно пройшов огляд у КНП КМКЛ №10, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративна відповідальність настає, зокрема, за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння.

Таким чином, для встановлення складу зазначеного адміністративного правопорушення не є необхідним встановлення фактичного перебування водія у стані сп`яніння, оскільки самостійною підставою для відповідальності є саме відмова від проходження передбаченого законом огляду.

Як убачається з дослідженого судом відеозапису, працівники патрульної поліції неодноразово пропонували ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння як на місці зупинки транспортного засобу за допомогою спеціального технічного засобу «Drager», так і в закладі охорони здоров`я. При цьому ОСОБА_1 спочатку не надав конкретної відповіді щодо проходження огляду, неодноразово змінював предмет розмови та ставив зустрічні питання щодо причин зупинки транспортного засобу. У подальшому, після неодноразової пропозиції пройти огляд у медичному закладі, на пряме запитання поліцейського щодо відмови від проходження огляду ОСОБА_1 відповів: «Так», тобто відмовився від проходження огляду.

Отже, з відеозапису безпосередньо вбачається усвідомлена та однозначно виражена відмова ОСОБА_1 від проходження огляду у встановленому законодавством порядку.

При цьому поліцейські роз`яснювали водієві порядок проходження огляду, наслідки відмови від нього та пропонували проїхати до закладу охорони здоров`я.

Зазначені обставини спростовують твердження захисту про те, що працівники поліції не забезпечили ОСОБА_1 можливості пройти огляд у медичному закладі, будь-яких доказів щодо неналежного виконання поліцейськими службових обов`язків суду не надано.

Посилання захисника на те, що ОСОБА_1 після цього самостійно звернувся до КНП КМКЛ №10 та пройшов медичний огляд, за результатами якого 03 квітня 2026 року встановлено відсутність стану сп`яніння, не спростовує факт відмови від проходження огляду у встановленому законом порядку, за що чинним законодавством передбачено адміністративну відповідальність.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 не погодився пройти огляд у запропонованому працівниками поліції порядку та безпосередньо під час спілкування з поліцейськими підтвердив свою відмову. Самостійне звернення особи до закладу охорони здоров`я у подальшому не змінює факту попередньої відмови від проходження огляду на вимогу поліцейського та не має наслідком припинення чи нівелювання вже вчиненого адміністративного правопорушення, оскільки вказані дії – об`єктивна сторона відповідного адміністративного правопорушення.

Щодо доводів захисника про те, що виявлені працівниками поліції ознаки алкогольного сп`яніння є суб`єктивними та самі по собі не свідчать про перебування ОСОБА_1 у стані алкогольного сп`яніння, суд зазначає наступне.

Зазначений довод не спростовує наявності у працівників поліції законних підстав для пропозиції ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп`яніння. Як убачається з матеріалів справи, працівниками поліції у ОСОБА_1 виявлено наступні ознаки алкогольного сп`яніння, як запах алкоголю з порожнини рота та почервоніння шкірного покриву обличчя.

Зазначені ознаки зафіксовані у направленні на медичний огляд та відповідають ознакам, передбаченим Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, затвердженою наказом МВС України та МОЗ України від 09 листопада 2015 року № 1452/735.

При цьому суд погоджується з тим, що самі по собі зазначені ознаки не є результатом медичного огляду та не можуть підміняти його результати. Однак саме для встановлення фактичного стану сп`яніння законодавством і передбачена процедура огляду водія.

Тобто виявлення відповідних ознак є підставою для пропозиції водію пройти огляд, а не остаточним висновком про перебування особи у стані сп`яніння, після чого водій має право погодитись або відмовитись від огляду, від способу реалізації вказаного права залежить регламентований законодавством порядок дій поліцейських: проведення огляду або складання протоколу про адміністративне правопорушення.

Отже, твердження захисника про суб`єктивний характер виявлених ознак фактично не спростовує обов`язку ОСОБА_1 виконати законну вимогу працівників поліції щодо проходження огляду. Відмова від проходження такого огляду унеможливлює встановлення стану особи безпосередньо у момент виявлення зазначених ознак і обумовлює виконання об`єктивної сторони відповідного адміністративного правопорушення, а за умови наявності всіх необхідних складових – вчинення адміністративного правопорушення.

Щодо доводів захисника про те, що працівники патрульної поліції не забезпечили проведення огляду ОСОБА_1 у закладі охорони здоров`я, суд зазначає наступне.

Згідно з установленим порядком, у разі наявності у поліцейського підстав вважати, що водій перебуває у стані сп`яніння, останній підлягає огляду. Огляд може проводитися поліцейським на місці зупинки транспортного засобу із застосуванням спеціального технічного засобу, а у передбачених законом випадках - у закладі охорони здоров`я.

Як безпосередньо встановлено судом із дослідженого відеозапису, працівники поліції після пропозиції пройти огляд на місці зупинки неодноразово пропонували ОСОБА_1 пройти огляд у закладі охорони здоров`я. Зокрема, на 20:32 відеозапису працівник поліції повідомляє ОСОБА_1 : «я від вас конкретної відповіді не почув, на місці будемо огляд проходити?», на що останній відповідає: «Ні». Після цього поліцейський прямо повідомляє: «в мед заклад пропоную проїхати». Надалі працівники поліції ще неодноразово пропонували ОСОБА_1 проїхати до медичного закладу для проходження огляду. При цьому ОСОБА_1 не погодився на запропонований працівниками поліції порядок проходження огляду, не повідомив про готовність проїхати разом із ними до закладу охорони здоров`я, натомість продовжував ставити питання щодо причини зупинки. На 29:46 відеозапису ОСОБА_1 заявив: «Де здать, я сам поїду», на що поліцейський роз`яснив йому: «ви з нами маєте їхати, самостійно вас не приймуть».

Після цього працівники поліції повторно роз`яснили порядок проходження огляду та наслідки відмови від нього, після чого на пряме запитання: «Зараз ви відмовляєтесь?» ОСОБА_1 відповів: «Так».

Отже, з відеозапису вбачається неодноразове повідомлення ОСОБА_1 про необхідність пройти огляд та пропозиції проїхати до закладу охорони здоров`я із патрульними поліцейськими. При цьому ОСОБА_1 фактично висловив бажання пройти огляд на власний розсуд, що хоча й не заборонено чинним законодавством, але й не обумовлює подальше спростування факту відмови від проходження огляду в установленому законодавством порядку.

Відповідно, неможливість проведення огляду у закладі охорони здоров`я безпосередньо після зупинки транспортного засобу зумовлена не невиконанням працівниками поліції своїх обов`язків, а відмовою ОСОБА_1 пройти огляд у передбаченому законодавством порядку.

За таких обставин довод захисника про те, що працівники поліції не забезпечили проведення огляду у закладі охорони здоров`я, спростовується безпосереднім змістом відеозапису, який об`єктивно фіксує послідовність подій.

Щодо доводу захисника про те, що направлення на медичний огляд не містить підпису ОСОБА_1 , суд зазначає наступне.

Відсутність підпису особи у направленні на медичний огляд сама по собі не свідчить про те, що така особа не направлена на огляд або що їй не пропонувалося його пройти.

У даному випадку обставини, пов`язані з пропозицією ОСОБА_1 пройти огляд, його поведінкою та остаточною відмовою від його проходження, підтверджуються не лише направленням, а й іншими доказами у справі, зокрема протоколом про адміністративне правопорушення та відеозаписом події.

При цьому, на відеозаписі зафіксовано неодноразові пропозиції пройти огляд, пропозиції проїхати до закладу охорони здоров`я, роз`яснення працівниками поліції порядку проходження огляду та правових наслідків відмови від нього, а також остаточну відповідь ОСОБА_1 «Так» на запитання поліцейського про те, чи він відмовляється від проходження огляду.

За таких обставин відсутність підпису ОСОБА_1 у направленні не спростовує факту його обізнаності про необхідність пройти огляд, факту пропозиції такого огляду та, що є визначальним у цій справі, факту його відмови від проходження огляду.

Суд також враховує, що відповідно до ст. 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких встановлюються обставини правопорушення, а такі дані можуть встановлюватися, зокрема, протоколом та технічними засобами фото- і відеозапису. Тому обставини відмови можуть встановлюватися не виключно за змістом направлення, а оцінюються судом у сукупності з іншими доказами.

Таким чином, кожен із наведених захисником доводів окремо та в сукупності не спростовує встановлених судом обставин.

Виявлені працівниками поліції ознаки алкогольного сп`яніння можна вважати достатньою підставою для пропозиції ОСОБА_1 пройти огляд; працівники поліції фактично та неодноразово пропонували йому пройти огляд як на місці зупинки, так і в закладі охорони здоров`я; ОСОБА_1 роз`яснені порядок проходження огляду та наслідки відмови від нього; при цьому останній, незважаючи на неодноразові пропозиції, від проходження огляду відмовився, що підтверджується відеозаписом.

Подальше самостійне проходження ОСОБА_1 медичного огляду 01 квітня 2026 року та встановлення за його результатами відсутності стану сп`яніння не спростовує факту вчиненої 31 березня 2026 року відмови від проходження огляду на вимогу працівників поліції.

Враховуючи викладене, ОСОБА_1 згідно з протоколом про адміністративне правопорушення підлягає адміністративній відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, тобто відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння.

При призначенні стягнення, суд, відповідно до ст. 33 КУпАП, враховує характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Обставин, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність правопорушника, судом не встановлено.

На підставі вищевказаного, з урахуванням особи та майнового стану правопорушника, ступеню його вини, відсутності обставин, що пом`якшують та обтяжують відповідальність, суд вважає, що ОСОБА_1 слід призначити стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, що є достатньою мірою відповідальності з метою його виховання, а також запобігання вчиненню нових правопорушень.

Відповідно до ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.

Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення ставка судового збору становить 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, які повинні бути стягнуті з ОСОБА_1 .

Ураховуючи викладене, керуючись ст. 23, 33, ч. 1, 2 ст. 130, 251, 252, 266, 280 КУпАП,

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) грн 00 коп., з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , в дохід держави судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн 60 (шістдесят) коп.

Штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

У разі несплати правопорушником штрафу в установлений строк, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення, шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду через Подільський районний суд міста Києва.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Строк пред`явлення постанови до виконання три місяці з дня її винесення.

Суддя О. О. Денисов