Рішення від 06 вересня 2026 р. у справі №752/15198/26 — Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/15198/26

Провадження №: 2/752/12409/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.09.2026 м. Київ

Голосіївський районний суд міста Києва в складі:

головуючого судді - Кирильчук І.А.

при секретарі судового засідання - Сінчук І.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін у залі судового засідання в приміщенні Голосіївського районного суду міста Києва цивільну справу за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі - ТОВ «ФК «ЄАПБ») звернулось до Голосіївського районного суду міста Києва з позовом, в якому просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за договором позики № 192826 від 24 березня 2025 року в розмірі 15 629,57 грн та судові витрати по справі.

Позовні вимоги мотивувало тим, 24 березня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Сіроко Фінанс» (далі ТОВ «Сіроко Фінанс») та ОСОБА_1 було укладено договір позики № 192826 у формі електронного документа з використанням електронного підпису.

ТОВ «Сіроко Фінанс» належним чином виконало умови договірних зобов`язань.

26 серпня 2025 року між первісним кредитором ТОВ «Сіроко Фінанс» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № 26082025, відповідно до умов якого клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти і передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, на умовах, визначених цим договором.

Відповідно до реєстру боржників №2 від 24 вересня 2025 року до договору факторингу № 26082025, укладеного між ТОВ «Сіроко Фінанс» та ТОВ «ФК «ЄАПБ», до ТОВ «ФК «ЄАПБ» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 192826 від 24 березня 2025 року на загальну суму 15 629,57 грн, з яких: 4 489,04 грн - сума заборгованості по основному боргу; 134,67 грн - сума заборгованості за відсотками, 11 005,83 грн - сума заборгованості за пенею.

Вказує, що всупереч умовам кредитного договору, незважаючи на повідомлення, відповідач взяті на себе зобов`язання не виконав. Після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідача, останній не здійснив жодного платежу для погашення існуючої заборгованості ані на рахунки ТОВ «ФК «ЄАПБ», ані на рахунки попереднього кредитора.

З моменту отримання права вимоги до відповідача позивачем не здійснювалось нарахування жодних штрафних санкцій.

У зв`язку з чим, заборгованість відповідача перед позивачем за кредитним договором № 192826 від 24 березня 2025 року складає 15 629,57 грн, з яких: 4 489,04 грн - сума заборгованості по основному боргу; 134,67 грн - сума заборгованості за відсотками, 11 005,83 грн - сума заборгованості за пенею.

Також позивач просить розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження за відсутності його представника, не заперечував проти ухвалення заочного рішення.

Ухвалою від 23 липня 2026 року Голосіївський районний суд міста Києва прийняв заяву до розгляду та відкрив провадження у справі, постановив розгляд справи проводити у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Роз`яснив сторонам їхні процесуальні права подати заяви по суті справи та встановив процесуальні строки.

Копія позову з додатками була направлена відповідачу позивачем при зверненні до суду в системі «Електронний суд» у порядку виконання вимог абзацу 2 частини першої статті 177 ЦПК України.

Оскільки зареєстроване місце проживання відповідача ОСОБА_1 суду не вдалося встановити, а відомо лише останню адресу її реєстрації ( АДРЕСА_1 ), то відповідно до частини десятої статті 187 ЦПК України на офіційному веб-порталі судової влади України було розміщено оголошення для відповідача про розгляд Голосіївським районним судом міста Києва справи № 752/15198/26 за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін на 13 серпня 2026 року о 13 год 00 хв; на 07 вересня 2026 року о 09 год 15 хв.

Однак, відповідач у судове засідання не з`явився. У встановлений судом строк відповідач відзив на позов не подав.

Строки для подання відзиву та відповіді на відзив закінчились, а тому відповідно до частини восьмої статті 178 ЦПК України та частини п`ятої статті 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного провадження за наявними у справі матеріалами.

Представник позивача просив розглядати справу за його відсутності.

Враховуючи те, що розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, керуючись частиною другою статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до положень частини першої статті 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

За наведених обставин, відповідно до вимог частини першої статті 281 ЦПК України суд ухвалив провести заочний розгляд справи та ухвалити у справі заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Враховуючи те, що розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, керуючись частиною другою статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані позивачем докази, суд дійшов таких висновків.

Судом установлено, що 24 березня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Сіроко Фінанс» та ОСОБА_1 було укладено Договір позики № 192826 (з фіксованою диференційованою процентною ставкою), який підписано електронним підписом відповідача, відтвореним шляхом використання останнім одноразового ідентифікатора FN5g1RN3jK.

Відповідно до пункту 1 договору, позикодавець зобов`язується передати позичальнику у власність грошові кошти, на погоджений умовами Договору строк, для придбання товарів та/або робіт та/або послуг (на задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника), шляхом їх перерахування на банківський рахунок позичальника із використанням реквізитів електронного платіжного засобу позичальника, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики, або достроково, та сплатити позикодавцю плату (проценти) від суми позики.

Сума позики 6 000,00 грн (пункт 2.1 договору).

Строк позики/строк Договору 30 днів. Процентна ставка (фіксована), діє протягом строку Договору, визначеного підпунктом 2.2 пункту 2 договору 0,01%/день. Комісія 26,71% від суми позики, зазначеної в підпункті 2.1. пункту 2 договору, що складає 1 602,60 грн. Момент зарахування оплати позики та процентів - зарахування коштів на банківський рахунок позикодавця. Дата надання позики: 24 березня 2025 року. Дата повернення позики: 22 квітня 2025 ркоу. Денна процентна ставка/день,%: 0,90. Інші платежі: проценти за понадстрокове користування позикою/залишком позики за день, %: 5,00. Пеня, %/день: 5,00. Орієнтовна реальна річна процентна ставка,%: 1 925,33. Орієнтовна загальна вартість позики, у грн: 7 620,00.

Обчислення орієнтовної реальної річної процентної ставки та денної процентної ставки базується на припущенні, що Договір залишається дійсним протягом строку, визначеного підпунктом 2.2 пункту 2 договору, та що позикодавець і позичальник виконають свої обов`язки на умовах та у строки, визначені в Договорі (пункт 2.3 договору).

Пунктом 3 договору передбачено, що позикодавець надає позичальнику детальний перелік складових загальної вартості кредиту у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування позикою, вартості всіх додаткових та/або супутніх послуг кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб за формою, наведеною в таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, що зазначена у додатку № 1 до Договору, який є його невід`ємною частиною.

Згідно з пунктом 4 договору, проценти за цим договором нараховуються щоденно, включаючи дати отримання та повернення позики, на залишок позики, виходячи із строку фактичного користування позикою, до повного погашення заборгованості за Договором.

Цей Договір було укладено в електронній формі в Особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-комунікаційній системі Товариства та доступний зокрема через сайт Товариства.

Відповідно до пункту 5 підпунктів 5.1, 5.2, 5.3 договору, підписанням цього Договору позичальник підтверджує, що ознайомився на сайті https://monto.com.ua/informaciya з повною інформацією щодо позикодавця та його послуги, у тому числі з інформацією, що передбачена статтею 7 Закону України «Про фінансові послуги та фінансові компанії», статті 9 Закону України «Про споживче кредитування», та нормативно-правовими актами Національного банку України. Позичальник ознайомився на сайті https://monto.com.ua/informaciya з Офіційними правилами програми лояльності для споживачів фінансових послуг ТОВ «Сіроко Фінанс», в якій визначені умови застосування процентної ставки зі знижкою. Позичальник до моменту підписання Договору вивчив цей Договір та Правила надання грошових коштів у позику за допомогою веб-сайту та мобільного додатку «MONTO» (на умовах повернення позики в кінці строку позики), що розміщені на сайті https://monto.com.ua/informaciya, їх зміст, суть, об`єм зобов`язань сторін та наслідки укладення цього Договору, йому зрозумілі.

Також, в матеріалах справи міститься Таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної процентної річної процентної ставки, які є невід`ємною частиною Договору позики.

Відповідно до Додатку № 1 до Договору позики, Таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної процентної річної процентної ставки, сума кредиту за Договором/погашення суми кредиту становить 6 000,00 грн, проценти за користування кредитом становить 17,40 грн. Чиста сума кредиту/сума платежу за розрахунковий період 7 620,00 грн. Реальна процентна ставка 1 925,33%.

Відповідно до довідки №КД-000070358 від 29 жовтня 2025 року ТОВ «Фінансова компанія «Фінекспрес» підтверджує, прийняття до виконання платіжної інструкції, наданої за допомогою АРІ-інтерфейсу ініціатором платіжної операції ТОВ «Сіроко Фінанс», відповідно до умов договору про переказ коштів №ПВ12-02-24/1-КЕП від 12 лютого 2024 року, укладеного між Компанією та ТОВ «Сіроко Фінанс» та завершення наступної платіжної операції, зокрема 24 березня 2025 року, сума 6 000,00 грн, отримувач ОСОБА_1 на карту № НОМЕР_1 , номер платежу № e186214a-8a21-4999-bb1f-4499c434f442.

Відповідно до наданого первісним кредитором розрахунку заборгованості за договором №192826 від 24 березня 2025 року у відповідача наявна заборгованість, яка становить 15 629,57 грн, з якої: 4 489,07 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 134,67 грн - сума заборгованості за відсотками, 11 005,83 грн - заборгованість за пенею.

26 серпня 2026 року між ТОВ «Сіроко Фінанс» ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу №26082025, відповідно до умов якого останнє передало (відступило) ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» прийняло належні ТОВ «Сіроко Фінанс» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників.

24 вересня 2025 року ТОВ «Сіроко Фінанс» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» уклали додаткову угоду № 2 до договору факторингу №26082025 від 26 серпня 2025 року, про наступне: Загальна сума прав вимоги, що відступається згідно Реєстру боржників № 2 від 24 вересня 2025 року становить 21 237 321,41 грн. В якості ціни продажу згідно Реєстру боржників №2 від 24 вересня 2025 фактор сплачує клієнтові суму грошових коштів, яка становить 22,7% від основної суми заборгованості (тіло кредиту), що становить 1 527 852,44 грн. В усьому іншому, що не зазначено в цій Додатковій угоді сторони керуються положеннями Договору.

Відповідно до витягу з Реєстру боржників №2 від 24 вересня 2025 року до договору факторингу №26082025 від 26 серпня 2025 року, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №192826 від 24 березня 2025 року в сумі 15 629,57 грн, з яких: 4 489,07 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 134,67 грн - сума заборгованості за відсотками, 11 005,83 грн - заборгованість за пенею.

Належних та достовірних доказів погашення заборгованості за кредитним Договором та його припинення відповідач суду не надав та не спростував доказів, наданих позивачем.

Відповідно до положень статті 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

Відповідно до положень частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною першою статті 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

У статті 3 Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

За змістом частин третьої, четвертої, шостої статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до частини 12 статті 11 Закону електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Вищевказаний договір №192826 від 24 березня 2025 року підписаний відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором - FN5g1RN3jK, а тому, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19.

Також, частиною 1 статті 1046 ЦК України визначено, що договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Як зазначено вище, позивач на підтвердження укладення кредитного договору з відповідачем, а саме, видачі коштів за кредитним договором, надав копію довідки №КД-000070358 від 29 жовтня 2025 року ТОВ «Фінансова компанія «Фінекспрес» про завершення платіжної операції 24 березня 2025 року, сума 6 000,00 грн, отримувач ОСОБА_1 на карту № НОМЕР_1 , , яку останній зазначив в договорі позики.

Отже, судом встановлено, що на виконання умов укладеного з відповідачем договору №192826 від 24 березня 2025 року ТОВ «Сіроко Фінанс» 24 березня 2025 року надало відповідачу кредитні кошти в розмірі 6 000,00 грн.

Згідно із частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Відповідачем не виконано зобов`язань, визначених Договором, порушено умови щодо погашення кредиту та нарахованих процентів за його користування.

Відповідно до частини другої статті 1048 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то, в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до статей 1049,1054 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути кредитору надані грошові кошти (кредит) та сплатити проценти у строки та на умовах, встановлених договором.

ТОВ «Сіроко Фінанс» свої обов`язки за договором №192826 від 24 березня 2025 рокувиконало у повному обсязі, перерахувавши на рахунок відповідача кошти, проте відповідач свої зобов`язання щодо повернення кредитних коштів за договором належним чином не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 514 ЦК України).

Первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (частина перша статті 519 ЦК України).

З матеріалів справи вбачається, що право вимоги за вказаним договором перейшло до позивача на підставі договору факторингу №26082025 від 26 серпня 2025 року.

Відповідно до розрахунку позивача заборгованість за договором позики №192826 від 24 березня 2025 рокустановить за тілом кредиту в розмірі 4 489,07 грн.

Контррозрахунку заборгованості за тілом кредиту, відповідач суду не надав.

Стосовно розміру відсотків суд зазначає таке.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Відповідачем не виконано зобов`язань, визначених договором, порушено умови щодо погашення кредиту та нарахованих процентів за його користування.

Відповідно до частини другої статті 1048 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то, в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до статей 1049,1054 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути кредитору надані грошові кошти (кредит) та сплатити проценти у строки та на умовах, встановлених договором.

З матеріалів справи вбачається, що розрахунок відсотків за користування кредитом здійснено позивачем відповідно до погоджених сторонами умов кредитування.

Водночас відповідачем не було надано жодних доказів виконання зобов`язань, в тому числі доказів невірного нарахування виниклої суми заборгованості.

Окрім того, суд звертає увагу, що незгода відповідача із розрахунком заборгованості не позбавляє його можливості, на підтвердження своїх доводів, надати свій контррозрахунок.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 07 червня 2023 року у справі № 234/3840/15. У вказаній постанові Верховний Суд зазначив, що непогодження (незгода) з розрахунком, наданим позивачем, не є підставою для відмови у задоволенні позову у повному обсязі.

Враховуючи те, що позичальник (відповідач) не виконав умови договору та не повернув у встановлений строк отримані кошти, продовжує ними користуватися, то з урахуванням наведеного, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за відсотками в загальному розмірі 134,67 грн, які передбачені умовами кредитного договору.

Отже, суд звертає увагу, що між позивачем та відповідачем було укладено договір про споживчий кредит, умовами якого передбачено та встановлено проценти за користування кредитними коштами, з чим погодився відповідач підписуючи вказаний договір (з усіма їхніми умовами).

Щодо стягнення з відповідача заборгованості за пенею в розмірі 11 005,83 грн, суд приходить до переконання про відмову в їх задоволенні, з наступних підстав.

Особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства (частина перша статті 14 ЦК України).

Відповідно до пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Аналогічні положення, що містилися в Законі України «Про споживче кредитування», дійсно були виключені Законом України від 22 листопада 2023 року №3498-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг».

При цьому, аналогічні зміни в розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України Законом №3498-ІХ не вносились.

Отже, на момент виникнення спірних правовідносин є чинними положення пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положеня» ЦК України в редакції Закону 2120-ІХ.

У Рішенні Конституційного Суду України від 13 березня 2012 року у справі №5-рп/2012 вказано: «Згідно з правовою позицією Конституційного Суду України конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному (абзац п`ятий пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 3 жовтня 1997 року № 4-зп). Виходячи з наведеного Конституційний Суд України вважає, що невідповідність окремих положень спеціального закону положенням Кодексу не може бути усунена шляхом застосування правила, за яким з прийняттям нового нормативно-правового акта автоматично призупиняє дію акт (його окремі положення), який був чинним у часі раніше. Оскільки Кодекс є основним актом цивільного законодавства, то будь-які зміни у регулюванні однопредметних правовідносин можуть відбуватися лише з одночасним внесенням змін до нього відповідно до порядку, встановленого абзацом третім частини другої статті 4 Кодексу».

Відтак, хоч Закон №3498-ІХ від 22 листопада 2023 року прийнятий пізніше, ніж Закон №2120-ІХ від 15 березня 2022 року, проте статтею 4 ЦК України встановлено, що інші закони України приймаються відповідно до Конституції України та ЦК України, а на суб`єкта законодавчої ініціативи, що подає до Верховної Ради проект закону, який регулює цивільні відносини інакше, ніж ЦК України, покладено обов`язок одночасно подати до Верховної Ради проект закону про внесення змін до ЦК України, які мають розглядатися одночасно.

Оскільки на момент виникнення спірних правовідносин відповідні зміни до ЦК України подані не були, то з огляду на положення статті 4 ЦК України та позицію Конституційного Суду України, застосування колізійного принципу lex posterior derogat priori (лат. «пізніший закон скасовує попередній») у цій ситуації неможливе.

Отже, зазначення у ЦК України про необхідність прийняття інших законів відповідно до цього Кодексу є достатньою підставою вважати, що норма ЦК України превалює над однопредметною нормою іншого нормативно-правового акта, який має юридичну силу закону України.

Спеціальні норми закону можуть містити уточнюючі положення, проте не можуть прямо суперечити положенням ЦК України.

Разом з тим, при існуванні складної змістової колізії, застосуванню підлягають норми того нормативно-правового акта, який повно та точно врегульовує конкретні правовідносини, містить чіткі та зрозумілі положення, які забезпечують передбачуваність законодавства та відповідають законним очікуванням суб`єктів правовідносин.

Аналіз нормативно-правових актів дає підстави стверджувати, що саме норми ЦК України (чинні на момент виникнення спірних правовідносин) найбільш повно та точно врегульовували цивільні правовідносини щодо стягнення неустойки під час дії воєнного стану.

Зазначене відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним в постанові від 22 червня 2021 року у справі № 334/3161/17.

Враховуючи викладене, суд вважає, що до спірних правовідносин підлягає застосуванню пункт 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, який регулює звільнення позичальників від відповідальності за прострочення виконання грошових зобов`язань під час дії воєнного стану в Україні, і яка превалює над однопредметною нормою іншого нормативно-правового акта, який має юридичну силу закону України.

З урахуванням висновків, які викладені у вказаній вище постанові Верховного Суду, суд приходить до переконання про наявність правових підстав для відмови ТОВ «Споживчий центр» в стягненні із ОСОБА_1 заборгованості за пенею в розмірі 11 005,83 грн.

Таким чином, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд вважає, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Зважаючи на викладене, суд приходить до висновку про те, що з відповідача на користь ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» підлягає стягненню заборгованість за договором позики №192826 від 24 березня 2025 року в розмірі 4 623,74 грн, з яких 4 489,07 грн.- заборгованість за тілом кредиту, 134,67 грн - заборгованість за процентами.

Відповідно до статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до платіжної інструкції №153284 від 15 травня 2026 року позивачем сплачено судовий збір у сумі 2 662,40 грн.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку із частковим задоволенням позовних вимог (29,58%) з відповідача на користь позивача слід стягнути понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 787,54 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 512,514,526,549,610,611,615,629,1054,1081,1082 ЦК України, статями 12,13,49,81,89,141,259,263-265,280-289,354 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за договором позики №192826 від 24 березня 2025 року у розмірі 4 623 (чотири тисячі шістсот двадцять три) грн 74 коп., що складається із заборгованості за основною сумою боргу в розмірі 4 489 (чотири тисячі чотириста вісімдесят дев`ять) грн 07 коп. та за відсотками в розмірі 134 (сто тридцять чотири) грн 67 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» судовий збір у розмірі 787 (сімсот вісімдесят сім) грн 54 коп.

У задоволенні іншої частини вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», адреса: 07400, Київська обл., Броварський р-н, м. Бровари, вул. Лісова, буд. 2, код ЄДРПОУ 35625014.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 .

Повне рішення суду виготовлено 07 вересня 2026 року.

Суддя І.А. Кирильчук