Рішення від 07 листопада 2012 р. у справі №2-971/12 — Вишгородський районний суд Київської області

08.11.2012 Справа № 2-971/12

справа №2-971/2012р.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 листопада 2012 року Вишгородський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Рудюка О.Д.,

при секретарі Данько В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вишгороді цивільну справу за позовом

ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання заповіту та свідоцтва про право на спадщину частково недійсним, визнання права власності в порядку спадкування за законом,

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2008 року до суду з цим позовом звернулась позивачка ОСОБА_3 в інтересах своєї неповнолітньої (на той час) доньки - ОСОБА_1 . Свої вимоги обґрунтовувала тим, що неповнолітня ОСОБА_1 зі своєю бабусею ОСОБА_4 є спадкоємцями першої черги після померлого у 1998 році ОСОБА_5 (діда ОСОБА_1 ). Оскільки на момент смерті спадкодавця ОСОБА_1 була неповнолітньою, вона самостійно не могла вчиняти дії з прийняття спадщини, тому її бабуся ОСОБА_4 отримала свідоцтво про право на спадщину на квартиру АДРЕСА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_4 , яка за життя залишила заповіт на ім`я далекої родички -відповідачки по справі. Вважаючи, що заповідач не мала права власності на зазначену вище квартиру, позивачка вважає, що заповіт має бути визнаний частково недійсним.

Позивачка просила суд встановити факт прийняття ОСОБА_1 спадщини після смерті її діда - ОСОБА_5 ; визнати заповіт від імені ОСОБА_4 на ім`я ОСОБА_2 частково недійсним; визнати свідоцтво про право на спадщину, видане на ім`я ОСОБА_2 частково недійсним та визнати за ОСОБА_1 у порядку спадкування право власності на ј частину квартири АДРЕСА_1 .

У судовому засіданні позивачі підтримали позовні вимоги та просили їх задовольнити.

Відповідачка та її представник проти позову заперечували.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши письмові матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийшов до наступного.

Судом встановлено. Подружжя ОСОБА_5 та ОСОБА_4 мало єдиного сина - ОСОБА_6 , у якого від шлюбу з ОСОБА_3 народилась донька - ОСОБА_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 помер, після чого його неповнолітня донька ОСОБА_1 залишилась проживати зі своєю матір`ю -в м. Києві.

13.10.1995р. ОСОБА_5 та ОСОБА_4 приватизували квартиру АДРЕСА_1 та отримали свідоцтво про право власності на житло на підставі розпорядження органу приватизації №110 від 13.10.1995р.

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_5 помер. Після його смерті відкрилась спадщина на Ѕ частину вищевказаної квартири.

Згідно п.1 ч.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.052008р. №7 «Про судову практику у справах про спадкування`відносини спадкування регулюються правилами ЦК України 2003 року, якщо спадщина відкрилася не раніше 01 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовуються правила Цивільного Кодексу Української РСР, у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом. У разі коли спадщина, яка відкрилася до набрання чинності ЦК України 2003 року і строк на її прийняття не закінчився до 01 січня 2004 року, спадкові відносини регулюються цим Кодексом.

Отже, з врахуванням того, що спадщина після смерті ОСОБА_5 відкрилась ІНФОРМАЦІЯ_3 (ст.525 ЦК 1963 року), суд вважає, що при вирішенні даного спору необхідно застосовувати норми ЦК УРСР 1963 року.

Згідно ч.2 ст.529 ЦК України 1963 року онуки і правнуки спадкодавця є спадкоємцями за законом, якщо на час відкриття спадщини немає в живих того з їх батьків, хто був би спадкоємцем; вони успадковують порівну в тій частці, яка належала б при спадкоємстві за законом їх померлому родителю.

Отже, спадковою масою після смерті ОСОБА_5 була Ѕ частина АДРЕСА_1 , а спадкоємцями за законом першої черги були його дружина ОСОБА_4 та онука ОСОБА_1 .

Частиною 1 ст.548 ЦК України 1963 року визначено, що для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або застереженнями.

Так, відповідно до вимог ч.1 ст.549 ЦК України 1963 року визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.

Суд приходить до висновку про прийняття спадщини дружиною померлого спадкодавця на підставі ст.549 ЦК України 1963 року, оскільки остання проживала з ним на день його смерті, поховала його за свої кошти та продовжувала проживати у вказаній квартирі й надалі, фактично вступивши в управління та володіння спадковим майном -вищезазначеною квартирою.

Обґрунтовуючи вимогу щодо встановлення факту прийняття спадщини позивачкою ОСОБА_1 після смерті діда ОСОБА_5 , вона посилається на те, що після смерті діда дружина померлого (бабуся позивачки) віддала їй деякі речі діда, (сімейні фото, книжки, посуд, хутро тощо), та, крім того, після смерті діда вона регулярно періодично провідувала бабусю. Зазначені обставини не можуть бути прийняті судом до уваги як належну докази у розумінні ст.58 ЦПК України.

Крім того, у зв`язку з тим, що онука спадкодавця була неповнолітньою на час відкриття спадщини, спадщину могла прийняти її мати, як законний представник. Однак, у встановлений чинним законодавством шестимісячний термін остання до держаної нотаріальної контори не зверталась, питання про поновлення пропущеного строку не ставила.

10.08.1999р. дружина померлого спадкодавця отримала свідоцтво про право на спадщину за законом на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1 .

14.09.2005р. остання склала заповіт, яким заповіла відповідачці по справі зазначену вище квартиру. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 померла. За її життя свідоцтво про право на спадщину ніким не оспорювалось.

У грудні 2007 року відповідачка звернулась до Вишгородської районної державної нотаріальної контори з письмовою заявою про прийняття спадщини, а 25.07.2008р. отримала свідоцтво про право на спадщину за заповітом на всю зазначену квартиру.

22 січня 2008 року за згодою матері ОСОБА_3 неповнолітня ОСОБА_1 також звернулась до Вишгородської районної державної нотаріальної контори через 12 Київську міську нотаріальну контору з заявою про прийняття спадщини після смерті її Бабусі ОСОБА_4 . Однак, згідно листа №2462 від 08.07.2008р. за підписом державного нотаріуса Вишгородської РДНК про те, що у зв`язку з тим, що спадкодавець залишила заповіт на спірну квартиру, її онука може отримати свідоцтво про право на спадщину лише на грошові кошти її померлої бабусі.

Згідно ч.3 ст.10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Зважаючи на викладене вище, суд вважає, що належних доказів у розумінні ст.58 ЦПК України на підтвердження факту прийняття спадщини онукою після смерті її діда (ст.549 ЦК України 1963 року) суду не надано, а відтак, підстави для задоволення позову відсутні.

Відповідно до ч.1 ст.88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, удові витрати присуджуються пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві -пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.5,525,529,548,549,560,561 ЦК України 1963 року, ст.ст.4,10,11,60,88,213-215,218,224-226 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

В позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання заповіту та свідоцтва про право на спадщину частково недійсним, визнання права власності в порядку спадкування за законом -відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Київської області через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

СУДДЯ