Постанова від 25 серпня 2026 р. у справі №305/1188/24 — Касаційний цивільний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 серпня 2026 року

м. Київ

справа № 305/1188/24

провадження № 61-3428св26

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Воробйової І. А., Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Коротуна В. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Філія «Ясінянське лісомисливське господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» на рішення Рахівського районного суду Закарпатської області від 11 липня 2025 року у складі судді Попової О. М. та постанову Закарпатського апеляційного суду від 03 лютого 2026 року у складі колегії суддів: Собослоя Г. Г., Джуги С. Д., Кожух О. А.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Історія справи

У травні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Філії «Ясінянське лісомисливське господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (далі - Філія «Ясінянське ЛМГ» ДСГП «Ліси України»), у якому, з урахуванням уточнених вимог, просив:

- визнати незаконним та скасувати наказ від 01 квітня 2024 року № 48/к про звільнення його з роботи;

- визнати незаконним та скасувати наказ від 01 травня 2024 року № 60/к про внесення змін до наказу від 01 квітня 2024 року № 48/к;

- поновити його з 01 квітня 2024 року на посаді провідного інженера з охорони праці Філії «Ясінянське ЛМГ» ДСГП «Ліси України»;

- стягнути з відповідача на свою користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 01 квітня 2024 року до дня поновлення на роботі;

- стягнути з відповідача на свою користь 30 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди, завданої незаконним звільненням.

Позов мотивував тим, що з червня 2010 року до 01 квітня 2024 року він безперервно працював у Державному підприємстві «Ясінянське лісомисливське господарство» на посаді провідного інженера з охорони праці і техніки безпеки. Після реорганізації та зміни назви підприємства його зарахували до штатного складу Філії «Ясінянське ЛМГ» ДСГП «Ліси України» на аналогічну посаду провідного інженера з охорони праці і техніки безпеки, а з січня 2024 року, у зв`язку з упорядкуванням штатного розпису, - на посаду провідного інженера з охорони праці, з якої наказом від 01 квітня 2024 року №48/к його було звільнено на підставі пункту 3 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) з формулюванням «за систематичне невиконання без поважних причин посадових обов`язків».

Вважає вказане звільнення незаконним, оскільки він не допускав систематичного невиконання без поважних причин своїх посадових обов`язків.

Стверджує, що незаконним звільненням йому завдано моральної шкоди, яка виражена у позбавленні його права на працю та заробітну плату, душевних переживаннях та стражданнях, пов`язаних з неправомірними і несправедливими діями роботодавця, погіршенні його самопочуття, та необхідності лікування.

Посилаючись на зазначені вище обставини, просив суд його позов задовольнити.

07 листопада 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з клопотанням про залучення до участі у справі співвідповідача - Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» (далі - ДСГП «Ліси України»).

Ухвалою Рахівського районного суду Закарпатської області від 04 грудня 2024 року залучено до участі у справі в якості співвідповідача ДСГП «Ліси України».

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням від 11 липня 2025 року Рахівський районний суд Закарпатської області позов ОСОБА_1 до Філії «Ясінянське ЛМГ» ДСГП «Ліси України», ДСГП «Ліси України» задовольнив частково.

Визнав незаконним і скасував наказ директора Філії «Ясінянське ЛМГ» ДСГП «Ліси України» від 01 квітня 2024 року № 48/к про звільнення ОСОБА_1 .

Визнав незаконним і скасував наказ директора Філії «Ясінянське ЛМГ» ДСГП «Ліси України» від 01 травня 2024 року № 60/к про внесення змін до наказу від 01 квітня 2024 року №48/к про звільнення ОСОБА_1 .

Поновив ОСОБА_1 на посаді провідного інженера з охорони праці Філії «Ясінянське ЛМГ» ДСГП «Ліси України».

Стягнув з ДСГП «Ліси України» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 01 квітня 2024 року по 11 липня 2025 року в сумі 314 120,32 грн.

Допустив негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі та стягнення на його користь середнього заробітку за один місяць в сумі 19 500,00 грн.

Суд мотивував рішення тим, що підставою оскаржуваного наказу про звільнення позивача є акт перевірки діяльності Філії «Ясінянське ЛМГ» ДП «Ліси України» на дотримання законодавства з питань охорони праці від 18 березня 2024 року, однак в зазначеному акті не йдеться про будь-які допущені порушення саме ОСОБА_1 . Водночас підстава звільнення позивача передбачає систематичне невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного стягнення.

З огляду на це суд дійшов висновку про задоволення вимог про скасування наказу про звільнення, наказу про внесення змін до наказу про звільнення (похідна вимога), поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Разом із тим, суд вважав недоведеною вимогу про відшкодування моральної шкоди, оскільки позивач не надав доказів причинно-наслідкового зв`язку звільнення з погіршенням здоров`я, належних доказів моральних або фізичних страждань, не обґрунтував, чому не міг працевлаштуватися весь цей час.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ДСГП «Ліси України» оскаржило його в апеляційному порядку.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою від 03 лютого 2026 року Закарпатський апеляційний суд апеляційну скаргу ДСГП «Ліси України» залишив без задоволення, а рішення Рахівського районного суду Закарпатської області від 11 липня 2025 року - без змін.

Апеляційний суд мотивував постанову тим, що висновки місцевого суду по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про неправильне застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

16 березня 2026 року ДСГП «Ліси України» подало до Верховного Суду касаційну скаргу, сформовану в підсистемі «Електронний суд», в якій просило скасувати рішення Рахівського районного суду Закарпатської області від 11 липня 2025 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 03 лютого 2026 року і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані судові рішення ухвалені судами попередніх інстанцій з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи, без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.

Доводи інших учасників справи

Інші учасники справи, належним чином повідомлені про розгляд справи, у встановлений судом строк не подали відзиву на касаційну скаргу.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою від 27 березня 2026 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребував матеріали цивільної справи.

13 квітня 2026 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалами від 27 березня та 28 травня 2026 року Верховний Суд повернув без розгляду відзиви ОСОБА_1 на касаційну скаргу ДП «Ліси України» у зв`язку з поданням їх з пропуском строку, встановленого судом в ухвалі про відкриття касаційного провадження.

Ухвалою Верховного Суду від 20 серпня 2026 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

Суди встановили, що ОСОБА_1 призначений на посаду провідного інженера з охорони праці і техніки безпеки ДП «Ясінянське ЛМГ» згідно з наказом від 21 червня 2010 року. Після реорганізації та зміни назви підприємства, позивача зарахували до штатного складу Філії «Ясінянське ЛМГ» ДСГП «Ліси України»на посаду провідного інженера з охорони праці і техніки безпеки згідно з наказом від 18 січня 2023 року № 2/к.

Наказом від 11 жовтня 2023 року №165 директора Філії «Ясінянське ЛМГ» ДСГП «Ліси України» провідному інженеру з охорони праці і техніки безпеки ОСОБА_1 оголошено догану за неналежне виконання службових обов`язків.

Вказаний наказ не скасовано.

Наказом від 01 квітня 2024 року № 48/к ОСОБА_1 звільнений з посади провідного інженера з охорони праці за систематичне невиконання без поважних причин посадових обов`язків (пункт 3 частини першої статті 40 КЗпП України). Підставою видання вказаного наказу зазначено акт перевірки діяльності Філії «Ясінянське ЛМГ» Філії «Ясінянське ЛМГ» ДСГП «Ліси України» на дотримання законодавства з питань охорони праці від 18 березня 2024 року та наказ директора Філії «Ясінянське ЛМГ» ДСГП «Ліси України» від 11 жовтня 2023 року № 165.

Наказом від 01 травня 2024 року № 60/к директора Філії «Ясінянське ЛМГ» ДСГП «Ліси України»внесені зміни до наказу від 01 квітня 2024 року № 48/к, яким у зв`язку із відкриттям в день звільнення листка тимчасової непрацездатності № 11735075 від 01 квітня 2024 року змінено дату звільнення позивача з 01 квітня 2024 року на 01 травня 2024 року.

Згідно з довідкою Філії «Ясінянське ЛМГ» ДСГП «Ліси України»про дохід за період з 01 січня до 01 травня 2024 року середньоденний заробіток ОСОБА_1 , який на підставі статті 116 КЗпП України слід розраховувати за 2 попередніх місяці, становить 940,48 грн.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення відповідають не у повному обсязі.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Щодо позовних вимог ОСОБА_1 до Філії «Ясінянське ЛМГ» ДСГП «Ліси України»

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).

Здатність особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов`язки в суді (цивільна процесуальна дієздатність) мають фізичні особи, які досягли повноліття, а також юридичні особи (частина перша статті 47 ЦПК України).

Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (стаття 48 ЦПК України),

Юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді (стаття 80 Цивільного кодексу України).

Юридична особа підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом. Дані державної реєстрації включаються до єдиного державного реєстру, відкритого для загального ознайомлення (частина перша статті 89 ЦК України).

Філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій. Філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення (частини перша-третя статті 95 ЦК України).

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що філії та представництва, які не є юридичними особами, не наділені цивільною процесуальною дієздатністю та не можуть виступати стороною у цивільному процесі. Тому справи, в яких відповідачем виступає філія чи представництво, не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, у зв`язку з відсутністю сторони у цивільному процесі, до якої пред`явлено позов, а отже неможливістю вирішення цивільного спору.

Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 червня 2021 року у справі № 760/32455/19 (провадження № 61-16459сво20).

У справі, що переглядається, встановлено, що позивач з метою вирішення цього спору пред`явив позов, у тому числі, до Філії «Ясінянське ЛМГ» ДСГП «Ліси України».

Вказана Філія створена наказом ДСГП «Ліси України» від 26 грудня 2022 року №117 та не є юридичною особою, що вбачається із пункту 4.8 Статуту ДСГП «Ліси України», затвердженого наказом Державного агентства лісових ресурсів України від 28 травня 2024 року № 141.

Суди попередніх інстанцій не урахували, що недопустимою є участь відокремлених підрозділів у певних процесуальних відносинах, оскільки це суперечить цивільно-правовій природі відокремленого підрозділу, як складової частини юридичної особи, що його створила.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Розгляду у суді підлягає лише такий спір, у якому позовні вимоги можуть бути або задоволені, або в їх задоволенні може бути відмовлено. Положення «заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства» (пункт 1 частини першої статті 186, пункт 1 частини першої статті 255 ЦПК України) стосується як позовів, які не підлягають розгляду за правилами цивільного судочинства, так і тих позовів, які суди взагалі не можуть розглядати (постанова Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 757/43355/16).

Судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу (частина перша статті 414 ЦПК України).

Ураховуючи наведене, оскаржувані судові рішення в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 до Філії «Ясінянське ЛМГ» ДСГП «Ліси України» підлягають скасуванню, а провадження у цій справі в частині вказаних вимог підлягає закриттю на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України, оскільки не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства позов, заявлений до особи, яка не може бути стороною у справі, у зв`язку з відсутністю у неї цивільної процесуальної дієздатності.

Щодо позовних вимог ОСОБА_1 до ДСГП «Ліси України»

За змістом статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

За статтею 51 КЗпП України держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, зокрема, правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані роботодавцем лише у випадках, зокрема, систематичного невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного стягнення.

За визначеними у пункті 3 частини першої статті 40 КЗпП України підставами працівник може бути звільнений лише за проступок на роботі, вчинений після застосування до нього дисциплінарного або громадського стягнення за невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку.

Відповідно до статті 139 КЗпП України працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержуватися трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

Трудова дисципліна - це система правових норм, що регулюють внутрішній трудовий розпорядок, встановлюють трудові обов`язки працівників та роботодавця, визначають заохочення за успіхи в роботі й відповідальність за невиконання цих обов`язків.

Відповідно до частини першої статті 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення.

Дисциплінарні стягнення застосовуються органом, якому надано право прийняття на роботу (обрання, затвердження і призначення на посаду) даного працівника (частина перша статті 1471 КЗпП України).

Частинами першою та другою статті 148 КЗпП України передбачено, що дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці.

Відповідно до статті 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

У справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з`ясувати, в чому конкретно проявилося порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3, 4, 7, 8 статті 40, пункту статті 41 КЗпП України, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 1471, 148, 149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника

Для правомірного розірвання роботодавцем трудового договору на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України необхідна наявність сукупності таких умов: порушення має стосуватися лише тих обов`язків, які є складовими трудової функції працівника чи випливають з правил внутрішнього трудового розпорядку; невиконання чи неналежне виконання працівником трудових обов`язків має бути винним, скоєним без поважних причин умисно або з необережності; невиконання або неналежне виконання трудових обов`язків повинно бути систематичним; враховуються тільки дисциплінарні й громадські стягнення, які накладаються трудовими колективами і громадськими організаціями відповідно до їх статутів; з моменту виявлення порушення до звільнення може минути не більше місяця.

Систематичним невиконанням обов`язків вважається таке, що вчинене працівником, який раніше допускав порушення покладених на нього обов`язків і притягувався за це до дисциплінарної відповідальності, проте застосовані заходи дисциплінарного чи громадського стягнення не дали позитивних наслідків і працівник знову вчинив дисциплінарний проступок.

Для правомірного розірвання роботодавцем трудового договору на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України необхідна наявність факту не першого, а повторного (тобто вдруге чи більше разів) допущення працівником винного невиконання чи неналежного виконання обов`язків після того, як до нього уже застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення за вчинення таких дій раніше (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 23 вересня 2020 року у справі № 9901/743/18, постанову Верховного Суду від 27 травня 2020 року у справі № 755/6249/18).

У таких випадках враховуються ті заходи дисциплінарного стягнення, які встановлені чинним законодавством і не втратили юридичної сили за давністю або зняті достроково (стаття 151 КЗпП України), і ті громадські стягнення, які застосовані до працівника за порушення трудової дисципліни відповідно до положення або статуту, що визначає діяльність громадської організації, і з дня накладення яких до видання наказу про звільнення минуло не більше одного року.

У постанові від 22 липня 2020 року у справі № 554/9493/17 Верховний Суд зазначив, що ознакою порушення трудової дисципліни є наявність проступку в діях або бездіяльності працівника. Дисциплінарний проступок визначається як винне невиконання чи неналежне виконання працівником своїх трудових обов`язків. Складовими дисциплінарного проступку є дії (бездіяльність) працівника; порушення або неналежне виконання покладених на працівника трудових обов`язків; вина працівника; наявність причинного зв`язку між діями (бездіяльністю) і порушенням або неналежним виконанням покладених на працівника трудових обов`язків. Недоведеність хоча б одного з цих елементів виключає наявність дисциплінарного проступку. Саме на роботодавцеві лежить обов`язок надати докази фактів винного вчинення працівником дисциплінарного проступку. Під час обрання виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати всі обставини, за яких вчинено проступок. Для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності в обов`язковому порядку має бути встановлена вина як одна із важливих ознак порушення трудової дисципліни. За відсутності вини працівник не може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності. Невиконання чи неналежне виконання працівником трудових обов`язків має бути винним, скоєним без поважних причин умисно або з необережності.

Підставою застосування догани є вчинення працівником протиправного винного діяння (дії чи бездіяльності), яке визнається дисциплінарним проступком. Протиправність поведінки працівника полягає в порушенні ним своїх трудових обов`язків, закріплених: КЗпП України, правилами внутрішнього розпорядку, статутами, положеннями, посадовими інструкціями, трудовим договором (контрактом), колективним договором, а також у порушенні або невиконанні правомірних наказів та розпоряджень роботодавця. Дисциплінарним проступком визнаються діяння, що пов`язуються з невиконанням чи неналежним виконанням працівником своїх обов`язків без поважних причин. Тобто наявність поважних причин у такому разі свідчить про відсутність вини працівника (постанова Верховного Суду від 10 липня 2019 року у справі № 487/1885/17).

Роботодавець не може ставити у вину працівникові та притягати його до дисциплінарної відповідальності за невиконання обов`язків, не обумовлених трудовим договором, і про які працівник не був поінформований належним чином (постанова Верховного Суду від 24 січня 2022 року у справі № 343/1678/19).

У наказі про накладення дисциплінарного стягнення обов`язково має бути зазначено, в чому полягає порушення трудової дисципліни, тобто має бути посилання на фактичні обставини, які стали підставою для застосування заходу дисциплінарного стягнення. Наказ про накладення дисциплінарного стягнення повинен обов`язково містити нормативне посилання, тобто роботодавець має зазначити назву, статтю, її частину, абзац, пункт, підпункт нормативно-правового акта чи акта локального нормотворення, на підставі якого працівник притягується до дисциплінарної відповідальності. Виконання всіх цих вимог є безумовною запорукою правильного та законного оформлення прийнятого роботодавцем рішення, що одночасно виступає гарантією дотримання трудових прав працівників(постанови Верховного Суду від 28 лютого 2024 року у справі № 299/2637/21, від 22 липня 2020 року у справі № 554/9493/17).

Із наказу від 01 квітня 2024 року № 48/к про звільнення ОСОБА_1 вбачається, що підставою застосування такого дисциплінарного стягнення зазначено акт перевірки діяльності Філії «Ясінянське ЛМГ» ДСГП «Ліси України» на дотримання законодавства з питань охорони праці від 18 березня 2024 року та наказ директора Філії «Ясінянське ЛМГ» ДСГП «Ліси України» від 11 жовтня 2023 року № 165 про оголошення позивачу догани.

Суди попередніх інстанцій, дослідивши вказані документи, а також інші докази, які наявні в матеріалах справи, встановили, що в акті перевірки діяльності Філії «Ясінянське ЛМГ» ДСГП «Ліси України» на дотримання законодавства з питань охорони праці від 18 березня 2024 року не йдеться про будь-яке винне невиконання чи неналежне виконання саме позивачем своїх трудових обов`язків, обумовлених трудовим договором, і про які працівник був поінформований належним чином.

При цьому сам наказ від 01 квітня 2024 року № 48/к про звільнення ОСОБА_1 будь-яких посилань на фактичні обставини, які стали підставою для застосування заходу дисциплінарного стягнення, не містить.

Отже, суди попередніх інстанцій правильно визначилися із характером спірних правовідносин, змістом заявленого позову та, надавши правову оцінку наявним у справі доказам у їх сукупності, врахувавши практику Верховного Суду, дійшли обґрунтованого висновку про незаконне звільнення позивача з роботи на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України та про наявність підстав для визнання незаконним і скасування наказів від 01 квітня 2024 року № 48/к про звільнення ОСОБА_1 та від 01 травня 2024 року № 60/к про внесення змін до наказу від 01 квітня 2024 року №48/к про звільнення ОСОБА_1 .

Відповідно до частин першої, другої статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Оскільки звільнення позивача визнано незаконним, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, обґрунтовано задовольнив позовні вимоги і в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді провідного інженера з охорони праці Філії «Ясінянське ЛМГ» ДСГП «Ліси України» та стягнення з ДСГП «Ліси України» середнього заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі 314 120,32 грн, який обрахований у повній відповідності до вимог діючого законодавства, зокрема статті 27 Закону України «Про оплату праці», Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 та з урахуванням розміру заробітної плати заявника.

Водночас касаційна скарга ДСГП «Ліси України»не містить доводів та заперечень щодо висновку судів про відсутність підстав для відшкодування моральної шкоди, завданої незаконним звільненням.

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2024 року у справі № 201/15228/17, від 11 вересня 2024 року у справі № 554/154/22 зазначено, що суд касаційної інстанції під час розгляду справи є безумовно обмеженим доводами та вимогами касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження. Вихід за межі таких доводів та вимог є можливим лише у виняткових, прямо передбачених процесуальним законодавством випадках.

З огляду на викладене, колегія суддів Верховного Суду не переглядає оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій в частині висновків щодо необґрунтованості позовних вимог до ДСГП «Ліси України» про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконним звільненням.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суди першої та апеляційної інстанцій правильно визначилися з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідили наявні у справі докази і дали їм належну оцінку, правильно встановили обставини справи, внаслідок чого ухвалили законні й обґрунтовані судові рішення, які відповідають вимогам матеріального та процесуального права.

Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження судами попередніх інстанцій із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

Доводи касаційної скарги про неврахування судами попередніх інстанцій висновків про застосування норм права у подібних спірних правовідносинах, які викладені у наведених постановах Верховного Суду, є необгрунтованими, оскільки висновки у цих справах і у справі, яка переглядається, та встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, є різними, у кожній із зазначених справ суди виходили з конкретних обставин справи та фактично-доказової бази з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності.

Інші доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржуване судове рішення ухвалено без додержання норм матеріального і процесуального права. Фактично доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів та встановлення фактичних обставин справи, що відповідно до правил частини першої статті 400 ЦПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

При цьому Верховний Суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»).

За частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи наведене, оскаржувані судові рішення в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 до ДСГП «Ліси України» підлягають залишенню без змін.

Керуючись статтями 255, 400, 410, 414, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» задовольнити частково.

Рішення Рахівського районного суду Закарпатської області від 11 липня 2025 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 03 лютого 2026 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 до Філії «Ясінянське лісомисливське господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» скасувати, провадження в зазначеній частині закрити.

Рішення Рахівського районного суду Закарпатської області від 11 липня 2025 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 03 лютого 2026 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 до Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді: І. А. Воробйова

А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко

В. М. Коротун