Рішення від 03 вересня 2026 р. у справі №160/6631/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2026 рокуСправа №160/6631/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Луніної О.С., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427), в якій позивач просить:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не проведення ОСОБА_1 індексації пенсії із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірах 1,0796, 1,115, 1,121;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити індексацію пенсії ОСОБА_1 з урахуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2020-2022 роки (12 236,71), та який враховується для обчислення пенсії з 06.03.2026 року на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,0796 - у 2024 році, у розмірі 1,115 - у 2025 році, та у розмірі 1,121 - у 2026 році, у зв`язку з чим провести перерахунок та виплату пенсії, з урахуванням виплачених сум.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що він перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію за віком з 05.05.2023 року. Позивач зазначає, що підставою для звернення до суду стали протиправні дії та бездіяльність відповідача, які полягають у не проведенні належної індексації його пенсії з 01.03.2024 року, 01.03.2025 року та 01.03.2026 року із застосуванням визначених законодавством коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка враховується для обчислення пенсії. Позивач вказує, що 06.03.2026 року він звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою щодо порядку проведення індексації пенсії, однак листом від 11.03.2026 року №27752-23688/В-01/8-0400/26 відповідач повідомив, що пенсія виплачується відповідно до вимог чинного законодавства. Разом з тим, як зазначає позивач, із листа Пенсійного фонду та протоколів перерахунку пенсії вбачається, що з 01.03.2024 року йому було встановлено доплату у розмірі 100,00 грн, з 01.03.2025 року проведено індексацію із застосуванням коефіцієнта 1,0345, а з 01.03.2026 року із застосуванням коефіцієнта 1,048. На думку позивача, такі дії відповідача не відповідають положенням законодавства, оскільки індексація пенсії проведена у неповному розмірі. Позивач вважає, що при проведенні перерахунку пенсії відповідач повинен був застосувати коефіцієнти збільшення показника середньої заробітної плати, визначені постановами Кабінету Міністрів України, а саме: 1,0796 - з 01.03.2024 року, 1,115 - з 01.03.2025 року та 1,121 - з 01.03.2026 року. Позивач посилається на те, що відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV щороку з 1 березня для забезпечення індексації пенсій проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який враховується для обчислення пенсії. На переконання позивача, індексація пенсії є невід`ємною складовою пенсійної виплати, має обов`язковий характер та спрямована на підтримання купівельної спроможності пенсіонерів в умовах зростання цін. Також позивач зазначає, що при призначенні пенсії для її обчислення застосовувався показник середньої заробітної плати за 2020-2022 роки у розмірі 12 236,71 грн, а тому саме цей показник повинен бути збільшений на відповідні коефіцієнти індексації. У зв`язку із наведеним позивач просить суд визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо непроведення належної індексації пенсії та зобов`язати відповідача здійснити перерахунок і виплату пенсії із застосуванням коефіцієнтів збільшення 1,0796, 1,115 та 1,121 з урахуванням раніше виплачених сум.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.03.2026 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи у письмовому провадженні.

15.04.2026 року від Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечив щодо задоволення позовних вимог. В обґрунтування своєї правової позиції відповідач зазначив, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та з 05.05.2023 року отримує пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1, призначену відповідно до Закону України від 09.07.2003 року №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Відповідач вказав, що 06.03.2026 року позивач звернувся через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України із заявою щодо проведення індексації пенсії, за результатами розгляду якої йому було надано відповідь листом від 11.03.2026 року №27752-23688/В-01/8-0400/26. ГУ Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зазначило, що розмір пенсії кожного пенсіонера визначається індивідуально залежно від набутого страхового стажу та заробітної плати, з якої сплачувалися страхові внески. Для обчислення пенсії позивача було застосовано показник середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України, за 2019-2021 роки у розмірі 10 846,37 грн, а також враховано індивідуальні коефіцієнти страхового стажу та заробітної плати. Відповідач звернув увагу, що відповідно до частини першої статті 28 Закону України №1058-IV за кожний повний рік страхового стажу понад 35 років чоловікам пенсія за віком збільшується на 1 відсоток розміру пенсії, обчисленої відповідно до статті 27 цього Закону, але не більше ніж на 1 відсоток мінімального розміру пенсії за віком. Також відповідач зазначив, що позивач має право на пенсію на пільгових умовах за Списком №1, а тому при визначенні розміру пенсійної виплати враховано положення статті 28 Закону №1058-IV щодо мінімального розміру пенсії особам, які працювали на підземних роботах із особливо шкідливими та важкими умовами праці. ГУ Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зазначило, що при проведенні індексації пенсій у 2024 році застосовувались положення постанови Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 року №185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році». Відповідач наголосив, що зазначеною постановою передбачено проведення перерахунку пенсій із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати 1,0796, однак не всі пенсії підлягали підвищенню шляхом такого перерахунку. Для пенсій, які не підвищувалися відповідно до Порядку №124, було передбачено встановлення щомісячної доплати у розмірі 100 грн. У зв`язку з цим відповідач зазначив, що з 01.03.2024 року позивачу було встановлено щомісячну доплату до пенсії у розмірі 100 грн, що відповідає вимогам постанови Кабінету Міністрів України №185. Щодо індексації пенсії з 01.03.2025 року відповідач послався на постанову Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 року №209 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році», якою передбачено проведення перерахунку пенсій із застосуванням коефіцієнта збільшення 1,115. При цьому відповідач зазначив, що пунктом 6 пункту 2 Постанови №209 передбачено спеціальний порядок перерахунку пенсій, призначених у різні роки, з метою зменшення диспропорцій у розмірах пенсій, а коефіцієнти збільшення застосовуються залежно від року призначення або перерахунку пенсії. Відповідач вказав, що оскільки пенсію позивачу було призначено у 2023 році, до неї застосовуються положення, передбачені саме для пенсій, призначених із застосуванням показника середньої заробітної плати за відповідний період, а не загальний коефіцієнт індексації, на який посилається позивач. Щодо індексації з 01.03.2026 року відповідач послався на постанову Кабінету Міністрів України від 25.02.2026 року №236 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2026 році», якою передбачено проведення перерахунку пенсій із застосуванням коефіцієнта збільшення 1,121 з урахуванням положень зазначеної постанови. Крім того, відповідач зазначив, що при проведенні перерахунків пенсії позивача було враховано: страховий стаж, зарахований станом на 03.05.2023 року, - 28 років 5 місяців 6 днів; стаж роботи за Списком №1 - 25 років; індивідуальний коефіцієнт заробітної плати після оптимізації - 3,15681. За розрахунками відповідача, середньомісячний заробіток для обчислення пенсії позивача після проведених перерахунків становить 41 879,82 грн, а загальний розмір пенсійної виплати станом на 01.03.2026 року становить 34 192,61 грн, з яких: основний розмір пенсії - 22 370,94 грн; доплата за понаднормативний стаж - 376,74 грн; доплата відповідно до Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» - 10 756,18 грн; цільова допомога учасникам бойових дій - 40 грн; підвищення учасникам бойових дій - 648,75 грн. Водночас відповідач наголосив, що відповідно до частини третьої статті 27 Закону №1058-IV максимальний розмір пенсії з урахуванням усіх надбавок, підвищень, доплат та індексації не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність. З огляду на те, що прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, з 01.01.2026 року становить 2595 грн, максимальний розмір пенсії позивача складає 25 950 грн, який і виплачується позивачу з урахуванням законодавчих обмежень. Таким чином, відповідач вважає, що перерахунок та виплата пенсії ОСОБА_1 здійснюються відповідно до вимог чинного законодавства, а підстави для застосування додаткових коефіцієнтів індексації у розмірах, визначених позивачем, відсутні. У зв`язку з викладеним Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області просило суд відмовити у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 у повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

За приписами частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

За викладених обставин, у відповідності до вимог статей 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи в їх сукупності, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд встановив наступні обставини.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що позивач, ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та з 05.05.2023 року отримує пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1, призначену відповідно до Закону України від 09.07.2003 року №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Як вбачається з матеріалів пенсійної справи та не заперечується сторонами, при призначенні пенсії позивачу органом Пенсійного фонду України було враховано страховий стаж, заробітну плату, з якої сплачувалися страхові внески, а також пільговий стаж роботи на підземних роботах за Списком №1.

Станом на дату призначення пенсії страховий стаж позивача, зарахований по 03.05.2023 року, становив 28 років 5 місяців 6 днів, у тому числі стаж роботи за Списком №1 на підземних роботах - 25 років.

Відповідно до статті 24 Закону України №1058-IV до страхового стажу особи, яка працювала на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, додатково зараховується по одному року за кожний повний рік такої роботи.

З урахуванням зазначених положень відповідачем визначено коефіцієнт страхового стажу позивача у розмірі 0,53417, а при обчисленні пенсії застосовано індивідуальний коефіцієнт заробітної плати після оптимізації - 3,15681.

Судом також встановлено, що позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою від 06.03.2026 року через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України щодо проведення індексації пенсії із застосуванням коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати, а саме 1,0796, 1,115 та 1,121.

За результатами розгляду зазначеного звернення відповідачем надано відповідь від 11.03.2026 року №27752-23688/В-01/8-0400/26, у якій зазначено, що перерахунок пенсії позивача проводився відповідно до вимог чинного законодавства.

Зокрема, відповідачем зазначено, що з 01.03.2024 року перерахунок пенсій здійснювався відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 року №185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році» із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати 1,0796.

Також судом встановлено, що відповідно до зазначеної відповіді позивачу з 01.03.2024 року було встановлено щомісячну доплату до пенсії у розмірі 100 грн.

У подальшому, з 01.03.2025 року, перерахунок пенсії проводився відповідачем відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 року №209 із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати 1,115, а з 01.03.2026 року - відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2026 року №236 із застосуванням коефіцієнта 1,121.

Водночас відповідач вказав, що для пенсій, призначених із застосуванням показника середньої заробітної плати, який враховувався при призначенні пенсії у 2023 році, застосовуються спеціальні положення відповідних постанов Кабінету Міністрів України, якими визначено окремі коефіцієнти збільшення з метою зменшення диспропорцій у розмірах пенсій.

Судом також встановлено, що відповідно до розрахунку пенсії, наданого відповідачем, середньомісячний заробіток для обчислення пенсії позивача після проведених перерахунків становить 41 879,82 грн, а загальний розмір пенсійної виплати станом на 01.03.2026 року визначено у сумі 34 192,61 грн, з урахуванням:

основного розміру пенсії - 22 370,94 грн;

доплати за понаднормативний стаж - 376,74 грн;

доплати відповідно до Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» - 10 756,18 грн;

цільової допомоги учасникам бойових дій - 40 грн;

підвищення учасникам бойових дій - 648,75 грн.

Разом із тим, судом встановлено, що при виплаті пенсії відповідач застосував обмеження максимального розміру пенсії відповідно до частини третьої статті 27 Закону України №1058-IV, згідно з якою максимальний розмір пенсії з урахуванням надбавок, підвищень, доплат, індексації та інших виплат не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність.

Враховуючи, що Законом України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, з 01.01.2026 року встановлено у розмірі 2595 грн, максимальний розмір пенсії у 2026 році становить 25 950 грн.

Не погоджуючись із таким порядком проведення індексації пенсії, вважаючи, що відповідачем порушено вимоги частини другої статті 42 Закону України №1058-IV, позивач звернулася до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку заявленим позовним вимогам, суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

При вирішені спору суд виходить із того, що відповідно до статті 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Згідно приписів статті 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема пенсії.

Відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» для забезпечення індексації пенсії щороку з 1 березня проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.

Показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, щороку збільшується на коефіцієнт, що відповідає 50 відсоткам показника зростання споживчих цін за попередній рік та 50 відсоткам показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.

У разі відсутності дефіциту коштів Пенсійного фонду для фінансування виплати пенсій у солідарній системі розмір щорічного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, передбачений абзацом другим цієї частини, може бути збільшений, але не повинен перевищувати 100 відсотків показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.

Розмір та порядок такого збільшення визначаються у межах бюджету Пенсійного фонду за рішенням Кабінету Міністрів України з урахуванням мінімального розміру збільшення, визначеного абзацом другим цієї частини.

З метою забезпечення ефективної реалізації права громадян на перерахунок їх пенсії Кабінет Міністрів України 20 лютого 2019 року видав постанову № 124 «Питання проведення індексації пенсій у 2019 році», якою, серед іншого, затвердив Порядок проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Порядок № 124).

Пунктами 1 та 2 Порядку №124 від 20.02.2019 визначено механізм проведення перерахунку раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії. Перерахунку підлягають пенсії, обчислені, зокрема, відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до пункту 5 Порядку №124 від 20.02.2019, у 2019 році перерахунок пенсій у зв`язку із збільшенням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, проводиться шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії, станом на 1 жовтня 2017 року на коефіцієнт, визначений згідно з абзацом першим пункту 4 цього Порядку.

Кожен наступний перерахунок у зв`язку із збільшенням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, проводиться з урахуванням збільшеного у попередніх роках показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.

Пенсії, які призначені відповідно до Закону та розмір яких не підвищено відповідно до пункту 4 цього Порядку, абзаців першого, другого цього пункту, з урахуванням абзаців першого, третього частини першої, частини другої статті 28, абзацу другого пункту 4-1 розділу XV Прикінцеві положення Закону, пункту 4 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій», а також з урахуванням щомісячної державної адресної допомоги до пенсії, що виплачується відповідно до Постанови КМУ № 265 від 26.03.2008 «Деякі питання пенсійного забезпечення громадян», щороку підвищуються за рішенням КМУ в межах бюджету Пенсійного фонду України. Підвищення встановлюється в межах максимального розміру пенсії, визначеного законом, і враховується під час подальших перерахунків пенсії.

Отже, в силу приписів пункту 5 Порядку №124 від 20.02.2019, у 2019 році при перерахунку пенсій застосовувався показник середньої заробітної плати станом на 01.10.2017.

Таким чином, положення Порядку проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою КМУ №124 від 20.02.2019 «Питання проведення індексації пенсій у 2019 році», не узгоджені з приписами частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», оскільки по-різному визначають показник, який збільшується на відповідні коефіцієнти:

показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії (за приписами Закону);

показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, станом на 01.10.2017 (за приписами Порядку).

У випадку суперечності норм підзаконного акту нормам закону слід застосовувати норми закону, оскільки він має вищу юридичну силу.

Отже, Порядок №124 від 20.02.2019 підлягає застосуванню виключно в частині, яка не суперечить положенням Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Тобто, положення пункту 5 Порядку №124 від 20.02.2019 повинні застосовуватися у відповідності з частиною другою статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», а саме під час проведення індексації повинен застосовуватися показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії під час її призначення.

Такий правовий висновок зроблено Верховним Судом в постанові від 13.01.2025 у справі №160/28752/23.

Як уже встановлено судом, з 01.03.2023 року позивач отримує пенсію за віком та під час її розрахунку відповідачем застосований показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, а саме за 2020-2022 роки, у розмірі 12236,71 грн.

Відповідно до Постанови №185 Урядом запроваджено з 01.03.2024 року, перерахунок пенсії, у зв`язку з щорічною індексацією, який проводиться із застосуванням коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії у розмірі 1,0796.

Таким чином, при проведенні перерахунку пенсії позивача з 01.03.2024 року, у зв`язку з щорічною індексацією відповідно до запроваджених Урядом постанов, відповідач мав проіндексовати встановлений станом на момент призначення пенсії позивача показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2020-2022 роки, у розмірі 12 236,71 грн. на коефіцієнти збільшення у розмірі 1,0796.

Натомість, відповідач при вчиненні спірних дій врахував вимоги Порядку №124 та показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, станом на 01.10.2017 (3764,40 грн.) та встановив позивачеві відповідну щомісячну доплату до пенсії замість застосування коефіцієнта збільшення у відповідному розмірі до показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, який безпосередньо враховувався для обчислення пенсії позивача (12 236,71 грн), та такі дії судом визнаються протиправними.

Щодо індексацій пенсій у 2025-2026 роках суд зазначає про таке.

Виходячи з темпів зростання споживчих цін у 2024 році (12%) і зростання середньої заробітної плати (11%) за останні три роки (2022-2024 роки) порівняно з попередніми трьома роками (2021- 2023 роки) постановою КМУ №209 встановлено для підвищення пенсії коефіцієнт 1,115, що відповідає приписам абзацу другого частини другої статті 42 Закону №1058-IV.

Вказаний коефіцієнт закріплений в пункті 1 Постанови №209 за приписами якого установлено, зокрема, що з 1 березня 2025, перерахунок пенсій, згідно з Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини 2 статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 р. № 124 «Питання проведення індексації пенсій у 2019 році» (Офіційний вісник України, 2019 р., № 19, ст. 663), проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії (далі - коефіцієнт збільшення), у розмірі 1,115.

Разом з тим, в підпункті 6 пункту 2 Постанови №209 встановлені відмінні від вказаного коефіцієнт збільшення, а саме: за зверненнями, що надійшли до 31 грудня 2024 включно, які не підвищені згідно з пунктом 1 цієї постанови, перераховуються шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, який використовувався для призначення/перерахунку їх пенсії, на коефіцієнт збільшення:

- для пенсій, призначених/перерахованих із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для призначення пенсії у 2021 році, - 1,0575;

- для пенсій, призначених/перерахованих із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для призначення пенсії у 2022 році, - 1,046;

- для пенсій, призначених/перерахованих із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для призначення пенсії у 2023 році, - 1,0345;

- для пенсій, призначених/перерахованих із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для призначення пенсії у 2024 році, - 1,023.

Крім того, занижуючи коефіцієнти також передбачені підпунктом 6 пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2026 р. № 236 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2026 році», за приписами якого за зверненнями, що надійшли до 31 грудня 2025 включно, які не підвищені згідно з пунктом 1 цієї постанови (на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,121), перераховуються шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, який використовувався для призначення/перерахунку їх пенсії, на коефіцієнт збільшення:

для пенсій, призначених/перерахованих із застосуванням показників середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та які враховувалися для призначення пенсії у 2021 і 2022 роках, - 1,061;

для пенсій, призначених/перерахованих із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для призначення пенсії у 2023 році, - 1,048;

для пенсій, призначених/перерахованих із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для призначення пенсії у 2024 році, - 1,036;

для пенсій, призначених/перерахованих із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для призначення пенсії у 2025 році, - 1,024.

Судом встановлено, що відповідачем з 01.03.2025 та з 01.03.2026 року проведено індексацію пенсії позивача із збільшенням показника середньої заробітної плати, встановленого позивачеві станом на момент призначення пенсії 12 236,71 на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,0345 з 01.03.2025 року та на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,048 з 01.03.2026 року та такі дії відповідачем вчинені з урахуванням вимог підпунктів 6 пунктів 2 Постанов КМУ №209 та № 236.

Водночас, рішенням Київського окружного адміністративного суду від 06.02.2026 у справі № 320/14123/25, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.05.2026 року у справі №320/14123/25, визнано протиправним та нечинним підпункт 6 пункту 2 Постанови КМУ № 209, яким установлені зменшені коефіцієнти збільшення для певних категорій пенсіонерів залежно від року виходу на пенсію.

Слід зазначити, що норми підпункту 6 пункту 2 Постанови КМУ № 236 у судовому порядку нечинними не визнавалася, однак судом враховується, що запровадивши механізм щорічної індексації пенсій, зокрема, особам, пенсія яким призначена за Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», для сталості пенсійного забезпечення громадян та видатків на його фінансування, Держава взяла на себе зобов`язання забезпечити підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін шляхом підвищення пенсій із застосуванням уніфікованого механізму індексації пенсій для підвищення рівня матеріального забезпечення найбільш вразливих верств населення з числа пенсіонерів, незалежно від умов, з якими Закон України «Про індексацію грошових доходів населення» пов`язував підстави для проведення індексації доходів, зокрема, пенсій.

Отже, встановлення занижених показників коефіцієнту збільшення у підпункті 6 пункту 2 Постанови №236 нівелює основне призначення індексації грошових доходів населення - підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін та суперечить акту вищої юридичної сили Закону 1058-IV.

Крім того, Верховний Суд неодноразово наголошував, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи, тобто згідно з правовою позицією Верховного Суду такі правові акти (як закони, так і підзаконні акти) не можуть застосовуватися навіть у випадках, коли вони є чинними (постанови від 12.03.2019 у справі № 913/204/18, від 10.03.2020 у справі № 160/1088/19).

Отже, в 2025-2026 роках пенсія позивача має бути проіндексована за коефіцієнтом збільшення за п. 1 Постанови 209 (у розмірі 1,115) та за коефіцієнтом збільшення за п. 1 Постанови 236 (у розмірі 1,121), тоді як дії відповідача щодо застосування підпунктів 6 пунктів 2 Постанов КМУ №209 та № 236 при проведенні індексації пенсії позивача, є протиправними.

Таким чином, задля належного та ефективного захисту порушених прав позивача суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги шляхом:

- визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не проведення перерахунку пенсії ОСОБА_1 шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії ОСОБА_1 за 2020-2022 роки в розмірі 12 236,71 грн., на коефіцієнти у розмірі 1,0796, 1,115, починаючи з 18.09.2025 року, та у розмірі 1,121, починаючи з 01.03.2026 року для забезпечення індексації пенсії;

- зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області провести починаючи з 18.09.2025 року перерахунок пенсії ОСОБА_1 відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії ОСОБА_1 за 2020-2022 роки в розмірі 12 236,71 грн. на коефіцієнти збільшення у розмірі 1,0796, 1,115 та починаючи з 01.03.2026 року на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,121 (з урахуванням коефіцієнтів збільшення 1,0796 та 1,115).

Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з`ясування всіх обставин у справі, відповідно до якого розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин ((частина 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України).

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що відповідачем, всупереч вимогам КАС України, не доведено правомірності своїх дій, в той час як позивачем позовні вимоги підтверджені належними та допустимими доказами, а тому позовна заява підлягає задоволенню.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, то підстави для застосування положень статті 139 КАС України у суду відсутні.

Керуючись ст. ст. 2, 9, 77, 78, 90, 139, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не проведення перерахунку пенсії ОСОБА_1 шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії ОСОБА_1 за 2020-2022 роки в розмірі 12 236,71 грн., на коефіцієнти у розмірі 1,0796, 1,115, починаючи з 18.09.2025 року, та у розмірі 1,121, починаючи з 01.03.2026 року для забезпечення індексації пенсії.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області провести починаючи з 18.09.2025 року перерахунок пенсії ОСОБА_1 відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії ОСОБА_1 за 2020-2022 роки в розмірі 12 236,71 грн. на коефіцієнти збільшення у розмірі 1,0796, 1,115 та починаючи з 01.03.2026 року на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,121 (з урахуванням коефіцієнтів збільшення 1,0796 та 1,115).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.С. Луніна