Рішення від 03 вересня 2026 р. у справі №213/2740/26 — Інгулецький районний суд м. Кривого Рогу

г Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області

Справа № 213/2740/26

Номер провадження 2-а/213/22/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 вересня 2026 року м. Кривий Ріг

Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі: головуючого судді Хмельової С.М., за участі секретаря судового засідання Ємельянцевої Т.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,

В С Т А Н О В И В:

До суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що предметом цього адміністративного позову є визнання протиправними дій ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо повторного притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП за один і той самий проміжок часу та з тих самих правових підстав, скасування незаконної постанови № R538995 від 18.05.2026 року, яка через несвоєчасне виявлення та подвоєння за правилами виконавчого провадження станом на 22.06.2026 року становить загрозу стягнення у розмірі 34 000 гривень, а також повне закриття провадження у справі.

15 травня 2026 року стосовно позивача в електронному кабінеті військовозобов`язаного (мобільний застосунок «Резерв+») було ініційовано адміністративне провадження за нібито вчинення правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП («Не прибули за повісткою до ТЦК та СП»). Перебуваючи під морально-психологічним тиском з боку посадових осіб відповідача, в умовах дефіциту часу та браку повної правової інформації, позивач обрав спрощений порядок розгляду справи без складання протоколу, передбачений ст. 279-9 КУпАП, шляхом підписання відповідної заяви від 12.05.2026 року.

Процесуальна та життєва мотивація позивача: свідоме визнання першого штрафу та його негайна оплата були продиктовані виключно добросовісним наміром позивача невідкладно врегулювати свій правовий статус для завершення процедури офіційного економічного бронювання від мобілізації за місцем роботи. Оплата першого штрафу мала повністю анулювати будь-які претензії з боку держави щодо облікових процедур та дозволити підприємству завершити процес бронювання. Факт успішної легітимної оплати первинного стягнення на підставі постанови № R532027 від 15.05.2026 року чітко зафіксовано на доданих скріншотах мобільного застосунку, де статус первинної справи визначено як «СПЛАЧЕНО». З цього моменту публічно-правовий конфлікт вважався повністю вичерпаним.

Проте, відповідач, демонструючи очевидне зловживання владними повноваженнями або внаслідок внутрішнього технічного хаосу, вже наступного дня 16 травня 2026 року штучно згенерував у системі абсолютно ідентичне дублююче провадження з тією ж самою фабулою «Не прибули за повісткою до ТЦК та СП». Як вбачається з наданих матеріалів фотофіксації екрану мобільного застосунку, відповідач таємно, без відома позивача та за відсутності особистої цифрової згоди, створив у базі даних фіктивну «Заяву від 16.05.2026» та виніс оскаржувану Постанову № R538995 від 18.05.2026 року із первинною сумою стягнення 8 500 грн (зі знижкою до 07.06.2026 р.) та базовою сумою 17 000 грн. Про наявність цього другого штрафу позивач не знав і не міг знати, оскільки жодних офіційних паперових чи електронних копій постанов на його адресу не надходило, а спроба завантажити текст нібито підписаної заяви через додаток викликала тривалу системну помилку.

Лише 22 червня 2026 року, перевіряючи хід розгляду документів щодо бронювання, позивач виявив, що через пропуск встановленого строку з вини ТЦК, дана сума подвоїлась за правилами ст. 308 КУпАП і наразі становить 34 000 гривень, а сам факт наявності статусу «правопорушника» повністю заблокував і зірвав процес законного бронювання від мобілізації, що створює реальну загрозу праву на працю.

Абсолютну протиправність та технічну фіктивність дій ТЦК підтверджує аналіз історії системних сповіщень у застосунку (розділ «Сповіщення»). 18.05.2026 року система зафіксувала логічно несумісні події з різницею у 5 хвилин: о 17:25 відображено статус: «Вас зняли з розшуку! ІНФОРМАЦІЯ_3 більше вас не розшукує». О 17:30 відображено протилежний статус: «Вас розшукує ТЦК та СП Щоб скласти протокол про порушення правил військового обліку». Вказана хронологія у розділі сповіщень свідчить, що відповідач одночасно намагався ініціювати розшук для складання класичного протоколу, і в той самий час паралельно виносив електронну постанову без протоколу за спрощеною процедурою, що є грубим процедурним порушенням та доводить відсутність будь-якого реального складу нового адмінпорушення 16.05.2026 року.

Десятиденний строк, передбачений ст. 289 КУпАП, пропущено позивачем з поважних причин. Відповідач не вручив копію постанови № R538995 особисто та не направив її поштою. Дізнатися про факт нарахування штрафу та загрозу стягнення 34 000 грн стало можливим лише 22.06.2026 р.

Факт неявки за повісткою вже був розглянутий 15.05.2026 р., і штраф за постановою № R532027 повністю сплачений. Винесення постанови № R538995 від 18.05.2026 р. за той самий епізод є прямим подвійним стягненням, що категорично заборонено Основним Законом України.

Для винесення постанови без протоколу в особливий період закон вимагає обов`язкового подання особою заяви через електронний кабінет про визнання провини. Якщо 12.05.2026 р. позивач таку заяву підписав заради бронювання, то 16.05.2026 р. жодних нових заяв не надсилав і ЕЦП/Дія.Підпис не накладав. Штучна поява «Заяви від 16.05.2026» в базі даних є технічним збоєм або неправомірною дією з боку операторів відповідача. За відсутності реальної заяви особи спрощений порядок застосований бути не може.

Позивач просить суд визнати протиправними дії

ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо повторного притягнення до адміністративної відповідальності позивача за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП від 16.05.2026 року. Скасувати постанову № R538995 від 18.05.2026 року про накладення адміністративного стягнення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, а справу про адміністративне правопорушення — закрити. Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 негайно усунути з ЄДРПВР «Оберіг» та застосунку «Резерв+» протиправний дублюючий статус правопорушника від 16.05.2026 року з метою забезпечення його законного права на оформлення бронювання від мобілізації.

Представник відповідача у відзиві на позов зазначив, що відповідач вважає заявлені позовні вимоги необґрунтованими, такими, що не відповідають фактичним обставинам справи та нормам чинного законодавства України, а тому не підлягають задоволенню.

Основним доводом позивача є твердження про нібито повторне притягнення його до

адміністративної відповідальності за одне й те саме адміністративне правопорушення, незаконне використання його кваліфікованого електронного підпису, технічний збій інформаційних систем та порушення процедури притягнення до адміністративної відповідальності. Разом з тим зазначені доводи спростовуються матеріалами адміністративної справи та доказами, що знаходяться у розпорядженні відповідача.

Позивач є військовозобов`язаною особою та перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Відповідно до вимог Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу»,

Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів позивач був зобов`язаний своєчасно прибувати до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за викликами.

Проте матеріалами справи підтверджується, що протягом 2025-2026 років позивач

систематично не виконував покладений на нього законом обов`язок.

Зокрема:

Повістка № 4/7934 від 12.07.2025 року. Позивачу було виписано повістку №4/7934, відповідно до якої він був зобов`язаний прибути до ІНФОРМАЦІЯ_5 24 липня 2025 року о 09 годині 00 хвилин для уточнення військово-облікових даних. Під час вручення зазначеної повістки позивач від її отримання відмовився, про що 17.07.2025 року уповноваженими посадовими особами складено відповідний акт. Попри належне повідомлення про необхідність прибуття, позивач до територіального центру комплектування не прибув.

Повістка №4/8594 від 30.07.2025 року- позивача було викликано до ІНФОРМАЦІЯ_5 14 серпня 2025 року о 09 годині 00 хвилин для проходження військово-лікарської

комісії та уточнення військово-облікових даних. Під час вручення повістки позивач повторно відмовився від її отримання. Факт відмови підтверджується актом від 05.08.2025 року. Однак і за цією повісткою позивач без поважних причин не прибув.

Повістка №5643303 від 08.12.2025 року. 08 грудня 2025 року позивачу була оформлена повістка №5643303 про необхідність прибути 23 грудня 2025 року о 09 годині 00 хвилин для уточнення військовооблікових даних. Від отримання зазначеної повістки позивач відмовився, що підтверджується актом від 16.12.2025 року. Обов`язок щодо прибуття до територіального центру комплектування ним виконаний не був.

Повістка №8104201 - позивача було викликано до ІНФОРМАЦІЯ_5 13 липня 2026 року о 09 годині 00 хвилин для уточнення військово-облікових даних. Від отримання цієї повістки позивач також відмовився. Факт відмови підтверджено актом від 08.07.2026 року. До територіального центру комплектування позивач не прибув.

Повістка № 5177106 - позивача було викликано до ІНФОРМАЦІЯ_5 28 жовтня 2025 року о 09 годині 00 хвилин для уточнення військово-облікових даних. Від отримання цієї повістки позивач також відмовився. Факт відмови підтверджено актом від 16.10.2025 року. До територіального центру комплектування позивач не прибув.

Повістка № 4/8932 - позивача було викликано до ІНФОРМАЦІЯ_5 16 вересня 2025 року о 09 годині 00 хвилин для уточнення військово-облікових даних. Від отримання цієї повістки позивач також відмовився. Факт відмови підтверджено актом від 11.09.2025 року. До територіального центру комплектування позивач не прибув.

Повістка № 4/5044- позивача було викликано до ІНФОРМАЦІЯ_5 10 травня 2025 року о 09 годині 00 хвилин для уточнення військово-облікових даних. Від отримання цієї повістки позивач також відмовився. Факт відмови підтверджено актом від 15.05.2025 року. До територіального центру комплектування позивач не прибув.

Повістка № 4/6806 - позивача було викликано до ІНФОРМАЦІЯ_5 25 червня 2025 року о 09 годині 00 хвилин для уточнення військово-облікових даних та проходження ВЛК. Від отримання цієї повістки позивач також відмовився. Факт відмови підтверджено актом від 18.06.2025 року.

Таким чином матеріали адміністративної справи свідчать, що позивач неодноразово

ухилявся від виконання покладених на нього законом обов`язків та систематично ігнорував законні вимоги територіального центру комплектування. При цьому відмова особи від отримання повістки не звільняє її від обов`язку виконати викладену у ній вимогу щодо прибуття до територіального центру комплектування, а складені посадовими особами акти є належними доказами факту відмови від отримання повісток.

Обставини винесення оскарженої постанови.

У зв`язку з невиконанням позивачем вимог законодавства про військовий обов`язок та мобілізаційну підготовку стосовно нього було розпочато провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене статтею 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення. 12.05.2026 року о 16 годині 56 хвилин 15 секунд на адресу начальника ІНФОРМАЦІЯ_6 надійшла заява, підписана кваліфікованим електронним підписом позивача. У зазначеній заяві позивач: повідомив що ним допущено порушення законодавство про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а саме: не прибуття за повісткою до ІНФОРМАЦІЯ_2 , чим порушив вимоги зазначеного законодавства. Факт

вчинення позивачем правопорушення визнав та надав згоду на притягнення його до відповідальності за його відсутності. Саме на підставі цієї заяви та інших матеріалів адміністративної справи начальником ІНФОРМАЦІЯ_6 було винесено постанову від 15.05.2026 року № R 532027 про накладення адміністративного стягнення в сумі 17000,00 гривень.

16 травня 2026 року о 14 годині 55 хвилин 30 секунд на адресу начальника ІНФОРМАЦІЯ_6 надійшла заява, підписана кваліфікованим електронним підписом позивача. У зазначеній заяві позивач: повідомив що ним допущено порушення законодавство

про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а саме: не прибуття за повісткою до ІНФОРМАЦІЯ_2 , чим порушив вимоги зазначеного законодавства. Факт вчинення позивачем правопорушення визнав та надав згоду на притягнення його до відповідальності за його відсутності. Саме на підставі цієї заяви та інших матеріалів адміністративної справи начальником ІНФОРМАЦІЯ_6 було винесено постанову від 18.05.2026 року

№ R 538995 про накладення адміністративного стягнення в сумі 17000.00 гривень.

Таким чином, рішення відповідача ґрунтувалося не лише на відомостях інформаційних систем, а на сукупності належних та допустимих доказів, отриманих у порядку, визначеному Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Позовна заява побудована переважно на припущеннях щодо нібито незаконних дій посадових осіб відповідача, технічних збоїв інформаційних систем, недостовірності інформації в державних реєстрах та використання невстановленими особами кваліфікованого електронного підпису позивача. Разом з тим жодне із зазначених тверджень не підтверджується належними та допустимими доказами. Фактично позивач просить суд визнати незаконною постанову лише на підставі власних припущень, не надаючи доказів, які б підтверджували компрометацію його електронного підпису, незаконне втручання до державних інформаційних систем чи фальсифікацію матеріалів адміністративної справи. Натомість матеріали адміністративної справи містять документи, які підтверджують правомірність дій відповідача та законність винесеної постанови.

Предметом адміністративного провадження є встановлення факту невиконання військовозобов`язаним своїх обов`язків відповідно до вимог законодавства про військовий обов`язок. Позивач неодноразово не прибував до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, що підтверджується окремими повістками та відповідними актами. За таких обставин рішення ЄСПЛ, на яке посилається позивач, не регулює спірні правовідносини.

Однією із підстав позову є твердження про те, що відповідач нібито самостійно створив заяву від 16.05.2026 року та використав кваліфікований електронний підпис позивача без його відома. Вказані твердження не підтверджуються жодним належним доказом. Матеріалами адміністративної справи підтверджується, що як 12.05.2026 року о 16 годині 56 хвилин 15 секунд так і 16.05.2026 року о 14 годині 55 хвилин 30 секунд на адресу начальника ІНФОРМАЦІЯ_7 надійшли заяви, підписані кваліфікованим електронним підписом позивача. У обох цих заявах позивач: визнав факт вчинення адміністративного правопорушення; не заперечував проти притягнення його до адміністративної відповідальності; просив здійснити розгляд справи за його відсутності. Позивач не надав жодного доказу компрометації власного електронного підпису.

Позивач зазначає, що визнав свою вину виключно через психологічний тиск з боку посадових осіб відповідача. Разом із тим зазначені твердження не підтверджуються жодним належним доказом. Позивач не зазначає: хто саме здійснював такий тиск; у чому він полягав;

коли саме він відбувався; якими доказами це підтверджується.

Позивач значну частину позовної заяви обґрунтовує повідомленнями мобільного

застосунку "Резерв+". Відповідач зазначає, що інформаційні повідомлення застосунку не є процесуальними документами. Вони не встановлюють юридичних фактів. Не породжують правових наслідків. Не підтверджують законність або незаконність постанови. Підставою для прийняття постанови є виключно матеріали адміністративної справи, передбачені Кодексом України про адміністративні правопорушення. Тому скріншоти застосунку не можуть спростувати належні письмові докази.

Щодо посилання на технічний збій системи позивач стверджує, що оскаржувана постанова виникла через технічний збій інформаційної системи. Разом із тим будь-які докази існування такого збою матеріали справи не містять.У даному випадку предметом спору є законність постанови, винесеної на підставі письмової заяви особи про визнання вини та інших матеріалів адміністративної справи. Отже наведені позивачем судові рішення не підтверджують незаконності дій відповідача.

Щодо вимоги про видалення інформації з реєстру «Оберіг». Позивач просить суд зобов`язати відповідача видалити відомості з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів «Оберіг» та мобільного застосунку «Резерв+». Вказана вимога є похідною від вимоги про скасування постанови. Оскільки постанова відповідача є законною, підстав для внесення змін до інформаційних систем не існує. Крім того, ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів здійснюється відповідно до Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів», а відомості до Реєстру вносяться на підставі документально підтверджених юридичних фактів.

Представник відповідача просить суд у задоволенні позову відмовити повністю.

У судове засідання сторони не з`явилися, про час і місце розгляду повідомлені належним чином, що відповідно до ч. 1 ст. 205 КАС України не перешкоджає розгляду справи по суті.

Дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку що позовні вимоги не підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 № R532027 від 15.05.2026 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено на нього штраф в розмірі 17000 грн. підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності стало порушення ним ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а саме не прибуття до ТЦК та СП у строк та місце зазначені в повістці. В самій постанові вказано та зазначено позивачем, що ним подана заяву через електронний кабінет призовника про визнання допущеного правопорушення та згоди на притягнення до адміністративної відповідальності. Заява подана 12.05.2026 року, постанова від 15.05.2026 року. Сплачено 8500 грн 15.05.2026 року.

Постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 № R 538995 від 18.05.2026 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено на нього штраф в розмірі 17000 грн підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності стало порушення ним ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а саме не прибуття до ТЦК та СП у строк та місце зазначені в повістці. В самій постанові вказано та зазначено позивачем, що ним подана заяву через електронний кабінет призовника про визнання допущеного правопорушення та згоди на притягнення до адміністративної відповідальності. Заява подана 16.05.2026 року, постанова від 18.05.2026 року.

Спірним питанням у цій справі є правомірність винесення оскаржуваної постанови від 18.05.2026 року, за наявності поданої особою через електронний кабінет заяви про те, що вона не оспорює порушення та згодна на притягнення за її відсутності.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про адміністративні правопорушення, передбачені, зокрема, статтею 210-1 КУпАП. Від імені ТЦК та СП розглядати такі справи і накладати адміністративні стягнення мають право керівники відповідних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Частиною 3 ст. 210-1 КУпАП встановлено адміністративну відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» з 05 год. 30 хв. 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан, дію якого продовжено відповідними указами. Таким чином, з 24.02.2022 в Україні діє особливий період у розумінні абз. 5 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 № 3543-XII.

Згідно з ч. 1 ст. 22 Закону № 3543-XII громадяни зобов`язані з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці. У разі неприбуття громадянин зобов`язаний у найкоротший строк, але не пізніше трьох діб від визначених у повістці дати і часу, повідомити про причини неявки. Порядок проведення відповідних заходів визначено Порядком проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560.

Порушення правил військового обліку має триваючий характер і триває до моменту виконання особою відповідного обов`язку.

З матеріалів прави вбачається, позивач неодноразово ігнорував виклик до ТЦК та СП, про що наявні акти про його відмову у отриманні повісток, як до винесення постанови так і після.

Відповідно до ч.1 ст.279-9 КУпАП у разі вчинення в особливий період адміністративних правопорушень, передбачених статтями 210 і 210-1 цього Кодексу, але не пізніше дня розгляду справи про таке адміністративне правопорушення, особа може звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, уповноваженого Головою Служби зовнішньої розвідки України підрозділу Служби зовнішньої розвідки України, в якому вона перебуває на обліку, із заявою, в якій особа зазначає, що не оспорює допущене порушення та згодна на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності. Зазначена заява подається особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, особисто в письмовій формі або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста.

Керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки, начальник Служби мобілізації та територіальної оборони, регіонального органу Служби безпеки України, посадова особа уповноваженого Головою Служби зовнішньої розвідки України підрозділу Служби зовнішньої розвідки України протягом трьох днів після отримання такої заяви зобов`язані перевірити викладені у ній фактичні дані про визнання особою правопорушення та надання нею згоди на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності і з дотриманням вимог статей 247, 280, 283 цього Кодексу винести постанову по справі, у тому числі без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. (ч.2 ст.279-9 КУпАП)

Судом установлено, що оскаржувана постанова від 18.05.2026 року винесена в порядку, передбаченому для випадків подання особою заяви, в якій вона зазначає, що не оспорює допущене порушення та згодна на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності, тобто відповідно до ч.1 ст.279-9 КУпАП, оскільки така заява подана самим ОСОБА_1 16.05.2026 через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, тобто через персоніфікований та автентифікований електронний сервіс, доступ до якого здійснюється особою за допомогою власних засобів електронної ідентифікації.

Доказів про некоректну роботу системи, внутрішнього технічного хаосу, створення фіктивної заяви без відмова самого позивача з використанням його цифрового підпису, або будь-яких доказів про те, що позивач сам безпосередньо не приймав участі у створенні заяви від 16.05.2026 року та не сам накладав електронний підпис, суду не надано.

Відтак, подавши таку заяву, ОСОБА_2 реалізував передбачене законом право обрати спрощений порядок притягнення до відповідальності, добровільно визнав факт вчинення правопорушення та відмовився від його оспорювання. За цих обставин фактичною підставою постанови є не результат протокольного провадження зі встановленням події за доказами вручення повістки, а власне волевиявлення особи, яка порушення не заперечувала.

Доводи позивача не спростовують правомірності оскаржуваної постанови, оскільки за обраною ним самим процедурою встановлення цих обставин у змагальному порядку не вимагалося.

Крім того, як зазначає сам позивач його дії були направлені на отримання бронювання від мобілізації, та без надання ним відповідної заяви, його статус у додатку лишився би незмінним.

Доводи позивача про подвоєння стягнення, суд відхиляє як такі, що не впливають на законність постанови, винесеної на підставі його ж заяви про не заперечення порушення та згоду на притягнення.

Розгляд справи за відсутності особи та в день надходження її заяви є правомірним, оскільки саме про такий порядок (притягнення за її відсутності) особа зазначила у власній заяві. Обравши цей порядок, особа розпорядилася своїми процесуальними правами, у тому числі правом бути присутньою, надавати пояснення та заявляти клопотання, а тому права на захист не порушено. Наведення розгорнутої мотивувальної частини з аналізом доказів події за таких умов не вимагається у тому ж обсязі, що й у загальному провадженні.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що в діях позивача наявний склад адміністративного правопорушення, передбачений ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, оскільки він, будучи військовозобов`язаним, у період дії особливого періоду допустив порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію і власною заявою через електронний кабінет не оспорював цього порушення та погодився на притягнення до відповідальності. Оскаржувана постанова винесена уповноваженою посадовою особою, у межах наданих повноважень, з дотриманням строків, передбачених ст. 38 КУпАП.

За таких обставин суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.

Частиною 3 ст. 286 КАС України визначено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про залишення постанови начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 № R538995 від 18.05.2026 року про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 17 000 грн, без змін, а позовної заяви без задоволення.

Позовна вимога про зобов`язання негайно усунути з ЄДРПВР «Оберіг» та застосунку «Резерв+» протиправний дублюючий статус правопорушника від 16.05.2026 року з метою забезпечення його законного права на оформлення бронювання від мобілізації, є похідною від позовної вимоги про скасування безпосередньо постанови, та в даному випадку, у зв`язку з відмовою у скасування постанови, задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч.1 ст. 139 КАС України понесені позивачем судові витрати по оплаті судового збору не підлягають відшкодуванню.

З огляду на викладене та керуючись ст. ст. 2, 5, 9, 72-79, 90, 242-246, 262, 268-272, 286 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення.

Згідно ч. 4 ст. 286 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Дата складення повного тексту судового рішення 04 вересня 2026 року.

Суддя С.М. Хмельова