Рішення від 03 вересня 2026 р. у справі №210/3015/26 — Металургійний районний суд міста Кривого Рогу

МЕТАЛУРГІЙНИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КРИВОГО РОГУ

Справа № 210/3015/26

Провадження № 2/210/1935/26

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

04 вересня 2026 року

Металургійний районний суд міста Кривого Рогу у складі:

Головуючої судді Чайкіної О.В. за участю секретарів судового засідання Комбарової Д.С., Балкаєвої О.Є.,

сторони та учасники, які приймали участь в судовому розгляді 25 серпня 2026 року: позивач ОСОБА_1 , представник позивача - адвокат Сергієнко Д.М. (дистанційно), відповідач ОСОБА_2 , свідок ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі дистанційного судового провадження в залі суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом адвоката Сергієнко Дмитра Миколайовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , до ОСОБА_2 , треті особи Виконавчий комітет Металургійної районної у місті ради в особі Органу опіки та піклування, Військова частина НОМЕР_1 , про встановлення факту виховання та перебування дитини на утриманні особи, яка не є батьком,-

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий виклад позовних вимог

В провадження суду надійшла вищевказана позовна заява. В обґрунтування позовних вимог представником позивача зазначено, що позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 16 жовтня 2024 року зареєстрували шлюб. У дружини позивача ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася дитина - ОСОБА_4 . Батьком ОСОБА_4 зазначено ОСОБА_5 відповідно до ч. 1 ст. 135 Сімейного кодексу України з її слів. Представник позивача зауважує, що ОСОБА_2 на момент народження дитини - ОСОБА_4 в шлюбі не перебувала, а прізвище, ім`я та по-батькові батька дитини - « ОСОБА_5 » вигадала і дозволила працівникам відділу реєстрації актів цивільного стану внести до актового запису про народження дитини тільки на виконання вимог закону ст. 135 СК України.

З моменту укладення шлюбу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_4 проживають однією сім`єю, ведуть спільне господарство. Між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 склалися теплі, родинні стосунки та емоційний зв`язок. Позивач взяв на себе виховання падчерки та її повне утримання. ОСОБА_4 має інвалідність та потребує регулярної уваги, постійного лікування, що супроводжується значними матеріальними витратами. ОСОБА_1 , як голова сім`ї повністю забезпечує належний рівень життя ОСОБА_4 згідно її віку та потреб, купує усе необхідне та виховує її.

У зв`язку з повномасштабним вторгненням російської федерації в Україну та початком воєнних дій на території України ОСОБА_1 було мобілізовано та направлено на проходження військової служби до військової частини НОМЕР_2 . Представник позивача зазначає, що на час розгляду цього спору ОСОБА_1 переведено з військової частини НОМЕР_2 до військової частини НОМЕР_1 . Оскільки ОСОБА_2 згідно до медичних документів потребує оперативного лікування та осіб, які б могли виховувати ОСОБА_6 - дитину з інвалідністю, відсутні, ОСОБА_1 до командування військової частини НОМЕР_2 було направлено рапорт про звільнення з військової служби за сімейними обставинами відповідно до підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» з підстав, що зазначені в абзаці 8 пункту 3 частині 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» (виховання військовослужбовцем дитини з інвалідністю віком до 18 років, у разі відсутності інших осіб, які зобов`язані її виховувати). Відповіддю військової частини НОМЕР_2 від 01.04.2026 № 2456/29218 ОСОБА_1 було повідомлено про відмову в задоволенні рапорту з причини того, що в свідоцтві про народження ОСОБА_4 батьком зазначено ОСОБА_5 , який і має право на звільнення з військової служби у зв`язку з вихованням військовослужбовцем дитини з інвалідністю віком до 18 років, у разі відсутності інших осіб, які зобов`язані її виховувати.

Таким чином, враховуючи те, що утримання та виховання падчерки ОСОБА_4 , породжує юридичні наслідки, а саме звільнення позивача ОСОБА_1 з військової служби та здійснення виховання та утримання дитини з інвалідністю віком до 18 років, оскільки відсутні особи, які зобов`язані її виховувати, а також при наявності його самостійної правомочності щодо здійснення дій в інтересах дитини вбачається необхідність звернення до суду з цією позовною заявою. Враховуючи зазначені обставини, представник позивача, просить суд встановити факт виховання та перебуванні дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на утриманні її вітчимом - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Аргументи сторін

В судовому засіданні представник позивача адвокат Сергієнко Д.М. позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити у повному обсязі.

Позивач ОСОБА_1 підтвердив зазначені обставини в позовній заяві.

Відповідач ОСОБА_2 не заперечувала, щодо задоволення позовних вимог, зазначила, що постійно працює та не має можливості здійснювати належний догляд за своєю донькою, яка має інвалідність та потребує постійного догляду.

Свідок ОСОБА_3 суду повідомила, що позивач ОСОБА_1 являється її вітчимом, у них дуже хороші відносини, він гарно до неї ставиться. З вітчимом та матір`ю проживають однією сім`єю. З біологічним батьком не спілкується, аліменти не отримує. На теперішній час навчається та отримує стипендію.

Від третьої особи Виконавчий комітет Металургійної районної у місті ради в особі Органу опіки та піклування надано до суду письмові пояснення в яких зазначено, що відповідно до п. 4 ст. 19 Сімейного кодексу України визначено перелік питань щодо розгляду судом спорів, де обов`язковою є участь органу опіки та піклування та орган опіки та піклування надає суду висновок щодо розв`язання спору. Питання встановлення факту самостійного виховання та перебування дитини на утриманні особи, яка не є батьком не входить до даного переліку, а також між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відсутній спір з даного питання, у зв`язку з цим у виконкому районної у місті ради відсутні правові підстави надавати висновок. Також, Виконавчий комітет Металургійної районної у місті ради в особі Органу опіки та піклування просив розглядати справу без участі представника органу опіки та піклування виконкому Металургійної районної у місті ради.

Представник третьої особи Військової частини НОМЕР_1 , до суду не з`явився, про дату час та місце розгляду повідомлений належним чином, шляхом направлення поштової кореспонденції до електронного кабінету в підсистемі "Електронний суд", пояснень по суті заявлених позовних вимог не надходило.

Заяв, клопотань від учасників справи не надходило. Інші процесуальні дії не вчинялись.

Фактичні обставини встановлені судом

Відповідно до свідоцтва про народження виданого 10 червня 2009 року серії НОМЕР_3 встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася ОСОБА_4 , про що Дзержинським відділом реєстрації актів цивільного стану Криворізького міського управління юстиції Дніпропетровської області зроблено відповідний актовий запис №281. В графі батьки зазначено: батько - ОСОБА_5 , мати - ОСОБА_7 .

Згідно витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження із зазначенням відомостей про батька відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України №00057651832 від 9 квітня 2026 року встановлено, що відомості про батька ОСОБА_5 записані відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України.

16 жовтня 2024 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_8 укладено шлюб, про що Центрально-Міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) зроблено актовий запис №658.

Відповідно до свідоцтва про зміну імені виданого 10 липня 2026 року Криворізьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Криворізькому районі Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України серії НОМЕР_4 , встановлено, що ОСОБА_4 змінила прізвище на ОСОБА_9 , про що складено відповідний актовий запис №16.

Суду надано Договір оренди жилої нерухомості від 01.02.2025 року, з якого вбачається, що ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_4 проживають за однією адресою.

З наданого корінця медичного висновку №1791 про дитину з інвалідністю віком до 18 років від 09 вересня 2024 року встановлено, що ОСОБА_4 має захворювання (паталогічний стан) F70.1, F80.1 відповідає розділу Х, пункту 1 підпункту 1.6 Переліку медичних показань. Дійсний до 01.10.2026 року. Дата переогляду 01 вересня 2026 року. Також, надано рецепт №46 від 23.05.2025 року виданий на хворого ОСОБА_4 ..

Відповідно до направлення на лікування виданого Військовою частиною НОМЕР_1 від 12.05.2026 року №351, встановлено, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 , прийнятого на військову службу 20.03.2026 року ІНФОРМАЦІЯ_4 , встановлено попередній діагноз - двобічний коксартроз 3 ступеня.

Також, суду надано відповідь військової частини НОМЕР_2 від 01.04.2026 року, з якої встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до військової частини з рапортом про звільнення з військової служби за сімейними обставинами, а саме у зв`язку з вихованням військовослужбовцем дитини з інвалідністю віком до 18 років, у разі відсутності інших осіб, які зобов`язанні її виховувати. Останньому було відмовлено у звільнені з військової служби за сімейними обставинами оскільки у зазначеної ним неповнолітньої дитини з інвалідністю наявні інші особи, які зобов`язані її виховувати, а саме, матір та батько. Причому жодним чином не підтверджено факт ухилення від виховання дитини її батьком, зазначеним у свідоцтві про народження, а також, не підтверджено відсутність у дитини матері чи неможливість здійснення виховання дитини матір`ю.

Згідно інформації, наявної в АСДС КП Д3 встановлено, що 23 квітня 2026 року ОСОБА_2 звернулась до Металургійного районного суду міста Кривого Рогу із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме встановлення факту, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_5 , є одинокою матір`ю своєї доньки - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запис про батька якої в Книзі реєстрації народження та Державному реєстрі актів цивільного стану громадян щодо актового запису №281 від 10 червня 2009 року про народження проведено за прізвищем та громадянством матері, а ім`я та по батькові батька дитини записані за вказівкою матері та з її слів, відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України.

Застосовані норми права. Мотиви та висновки суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у бразі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

Згідно з ч.2 ст. 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені юридичні факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

У справі, яка є предметом розгляду, позивач просить встановити факт виховання та перебування дитини, а саме ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , на його утриманні для подальшого звільнення з військової служби та здійснення виховання та утримання дитини з інвалідністю віком до 18 років, оскільки відсутні особи, які зобов`язанні її виховувати.

Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України в Україні з 24 лютого 2022 року введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався і триває дотепер.

Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.

Так, відповідно до підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби під час дії воєнного стану через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті.

У пункті 3 частини дванадцятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», зокрема, визначено, що під час дії воєнного стану військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин у разі перебування на утриманні у військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці.

Згідно з п.3 ч.1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані: жінки та чоловіки, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці.

Згідно із статтею 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Відповідно до частини першої статті 121 Сімейного кодексу України права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.

У статті 51 Конституції України закріплено, що батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття.

Згідно зі статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Відповідно до статті 180 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно з частинами першою-третьою статті 181 Сімейного кодексу України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Сімейні права та обов`язки є такими, що тісно пов`язані з особою, а тому не можуть бути передані іншій особі та перекладені на іншу особу (частина перша статті 14, частина перша статті 15 Сімейного кодексу України).

Правовідносини, що включають особисті немайнові та майнові відносини, які виникають між особами на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, опіки та піклування, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства, є сімейними.

Сімейні обов`язки особистого або майнового характеру є обов`язками конкретної особи (дружини, матері, батька тощо). Вони не можуть бути передані добровільно іншому за договором або перекладені на іншого за законом.

Водночас, у частині четвертій статті 15 Сімейного кодексу України визначено, що невиконання або ухилення від виконання сімейного обов`язку може бути підставою для застосування наслідків, установлених цим Кодексом або домовленістю (договором) сторін.

Відповідно до положень статті 260 Сімейного кодексу України якщо мачуха, вітчим проживають однією сім`єю з малолітніми, неповнолітніми пасинком, падчеркою, вони мають право брати участь у їхньому вихованні.

Вітчим - це чоловік (нерідний батько) рідної дитини матері, з яким мати й дитина постійно проживають однією сім`єю.

Згідно із статтею 268 Сімейного кодексу України мачуха, вітчим зобов`язані утримувати малолітніх, неповнолітніх падчерку, пасинка, які з ними проживають, якщо у них немає матері, батька, діда, баби, повнолітніх братів та сестер або ці особи з поважних причин не можуть надавати їм належного утримання, за умови, що мачуха, вітчим можуть надавати матеріальну допомогу. Суд може звільнити вітчима, мачуху від обов`язку по утриманню падчерки, пасинка або обмежити його певним строком, зокрема у разі: 1) нетривалого проживання з їхнім матір`ю, батьком; 2) негідної поведінки у шлюбних відносинах матері, батька дитини.

Таким чином, обов`язок вітчима утримувати дитину, яка з ним проживає, настає за умов, якщо у такої дитини/дітей не має матері, батька, діда, баби, повнолітніх братів та сестер або ці особи з поважних причин не можуть надавати їм належного утримання та вітчим може надавати матеріальну допомогу.

Аналіз положень законодавства свідчить, що обов`язок вітчима щодо утримання дітей, з якими він проживає, не є безумовним.

Ухилення від виконання своїх обов`язків щодо виховання та утримання дитини є самостійною підставою для позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів за рішенням суду (статті 164, 180 СК України).

Таким чином, з настанням певних юридичних фактів, що підтверджуються певними актами, обсяг батьківських прав може обмежуватися або припинятися.

Отже, для підтвердження утримання дитини вітчимом необхідне існування (настання) обставин, на підставі яких обсяг прав біологічного батька обмежується або припиняється.

Оскільки в СК України чітко встановлено, що сімейні права та обов`язки є такими, що тісно пов`язані з особою, а тому не можуть бути передані іншій особі, можна констатувати, що в силу настання певних юридичних фактів (дій чи подій), які мають бути підтверджені виключно актами цивільного стану (свідоцтво про смерть) чи рішенням суду (про позбавлення батьківських прав, визнання недієздатним, померлим, безвісно відсутнім) та позбавляють особу користуватися батьківською правосуб`єктністю, такі права та обов`язки припиняються.

СК України не встановлено підстав припинення батьківських обов`язків щодо утримання дитини. Так само як визначена частиною першою статті 15 СК України "невідчужуваність" сімейних обов`язків свідчить про неможливість відмови від сімейних обов`язків, якими є, зокрема, обов`язки щодо утримання дитини.

Подібні висновки містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2024 року у справі № 201/5972/22 (провадження № 14-132цс23) та у постановах Верховного Суду від 11 вересня 2024 року у справі № 201/5972/22 (провадження № 14-132цс23), від 18 жовтня 2024 року у справі № 613/1674/23 (провадження № 61-5903св24).

Верховний Суд у постанові від 31 жовтня 2025 року у справі № 295/8334/24 (провадження № 61-8677св25) зазначив, що доведення факту перебування на утриманні дітей пов`язане із настанням (існуванням) обставин, за яких їх рідний батько не виконує своїх батьківських обов`язків щодо дітей, стосується зміни обсягу сімейних прав або невиконання одним із батьків батьківських обов`язків (у тому числі умисного) та безумовно впливає на права й інтереси самих дітей, а також зумовлює відповідні правові наслідки, визначені законом.

З матеріалів справи та наданих показів учасниками справи вбачається, що позивач ОСОБА_1 являється вітчимом ОСОБА_3 . Також, судом встановлено, що в ОСОБА_3 , є мати ОСОБА_2 , яка працює та отримує заробітну плату. Доказів про те, що вона не може надавати доньці належного утримання матеріали справи не містять.

Щодо рідного батька ОСОБА_3 , матеріали справи також не містять належних та допустимих доказів, які б свідчили про позбавлення останнього батьківських прав, або відсутність спілкування біологічного батька з дитиною та участі у її вихованні, окрім як зазначення в позові про зворотне.

Крім того, відповідачка не заперечувала, що працевлаштована, отримує доходи, а отже визнання нею позовних вимог в частині утримання її доньки саме позивачем свідчить про штучний характер позовних вимог.

Як відповідачка так і її донька не позбавлені права пред`явити позов до біологічного батька про стягнення аліментів на утримання до досягнення повноліття, а так само й на час навчання до досягнення 23-річного віку.

Також суд звертає увагу, що ОСОБА_3 наразі виповнилося 16 років, остання навчається та отримує стипендію.

Таким чином, належних та допустимих доказів, які б свідчили проте, що єдиним джерелом доходів в сім`ї є грошове забезпечення позивача у справі.

Суд зазначає, що за положеннями чинного законодавства в позивача відсутній правовий обов`язок утримувати неповнолітню дитину дружини. Утримання ОСОБА_3 здійснюється позивачем добровільно.

При цьому участь позивача у вихованні дитини, його доброзичливі стосунки з нею, спільне проживання безумовно характеризують його позитивну роль у житті дитини, однак зазначені обставини жодним чином не підтверджують юридичного факту перебування ОСОБА_3 саме на утриманні позивача ОСОБА_1 ..

Крім того, суд звертає увагу, що відповідно до приписів ч.1 ст.4 ЦПК України, яка регламентує право на звернення до суду за захистом, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Виходячи із правового аналізу даної норми Закону, оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи законних інтересів, то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси особи, яка звернулась до суду, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.

За відсутності між сторонами відповідного спору, суд позбавлений можливості вирішувати такі питання в судовому порядку, оскільки завданням цивільного судочинства є захист порушених, невизнаних чи оспорюваних прав особи.

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем, і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2023 року у справі № 582/18/21 (провадження № 61-20968 сво 21).

Як вбачається із поданого позивачем позову, наданих в судовому засіданні пояснень, між позивачем та відповідачкою відсутній спір щодо виховання та утримання дитини. Суд вважає, що заявлені позивачем позовні вимоги є не вимогами до відповідачки щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів позивача, а фактично є вимогами, на підставі яких позивач бажає звільнитися з військової служби, а тому суд вбачає в цій справі ознаки штучного спору.

Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Зі змісту ч.ч. 1, 2 ст. 89 ЦПК України вбачається, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів; суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності.

Отже, суд оцінюючи надані позивачем докази з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність цих доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин справи, вважає, що позивачем не доведено факт виховання та перебування неповнолітньої ОСОБА_3 на його утриманні.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позов про встановлення факту виховання та перебування на утриманні неповнолітньої дитини, є необґрунтованим і таким, що не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. 12-13, 258-259, 265, 268, 315 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов адвоката Сергієнко Дмитра Миколайовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , до ОСОБА_2 , треті особи Виконавчий комітет Металургійної районної у місті ради в особі Органу опіки та піклування, Військова частина НОМЕР_1 , про встановлення факту виховання та перебування дитини на утриманні особи, яка не є батьком - залишити без задоволення.

Рішення суду може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до п.15 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи можуть ознайомитись з судовим рішенням на офіційному веб-порталі Єдиного державного реєстру судових рішень. Веб-адреса сторінки: http://reyestr.court.gov.ua.

Повний текст рішення складено 04 вересня 2026 року.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_6 , адреса: АДРЕСА_1 ;

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_5 , адреса: АДРЕСА_2 ;

Третя особа: Виконавчий комітет Металургійної районної у місті ради, ЄДРПОУ 04052525 (50086, м. Кривий Ріг, вул. просп. Миру, 42);

Третя особа: Військова частина НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_7 ).

Суддя: О. В. Чайкіна