Постанова від 31 серпня 2026 р. у справі №173/2451/26 — Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 173/2451/26

Провадження № 3/173/774/2026

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 вересня 2026 року м. Верхньодніпровськ

Суддя Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області Кожевник О.А., за участю особи стосовно якої складено протокол про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 , розглянувши матеріал, який надійшов з ВП № 3 Кам`янського РУП ГУНП в Дніпропетровській області стосовно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, з середньо-технічною освітою, не одруженого, який не працює, проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

за ч. 1ст. 130 КУпАП, якому роз`яснено права за ст. 10, 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 № 699648 від 22.06.2026 о 10 год. 04 хв. 22.06.2026 в м. Верхньодніпровськ, по вул. Менделєєва, водій ОСОБА_1 керував автомобілем ВАЗ 2106 номерний знак НОМЕР_1 з вираженими ознаками наркотичного сп`яніння (почервоніння очей, зіниці очей не реагують на світло). На законну вимогу пройти огляд для встановлення ступеня наркотичного сп`яніння в міській лікарні № 9 м. Кам`янське водій відмовився під відеозапис. Таким чином, ОСОБА_1 своїми діями порушив вимоги п. 2,5 ПДР, тим самим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

В судовому засідання особа стосовно якої складено протокол про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 провину не визнав. Зазначив, що він був пішоходом, працівники поліції його не зупиняли. Просив надати час для викладення пояснень у письмовому вигляді.

В письмових поясненнях ОСОБА_1 зазначив, що на його думку в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП у зв`язку з тим, що він не керував транспортним засобом, на момент контакту з поліцією перебував поза автомобілем як пішохід. Доказів керування ним транспортним засобом матеріали справи не містять. Обвинувачення стосовно нього ґрунтується виключно на припущеннях працівників поліції. Таким чином, на момент складання стосовно нього протоколу про адміністративне правопорушення він не мав статусу водія, тоді як вимога щодо проходження огляду на стан сп`яніння висувається працівникам поліції виключно водієві, а така вимога до пішохода є незаконною. Вважає упередженими дії працівників поліції стосовно нього щодо складання постанови про адміністративне правопорушення за не пристебнутий пасок безпеки оскільки вони не мають доказів того, що він керував транспортним засобом. Просив закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення на підставі ч. 1 ст. 247 КУпАП.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, доходжу наступного висновку.

Частина 1 статті 130 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Пункт 2.5 ПДР вказує, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Згідно зі ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

На підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП до суду надано:

- інформацію викладену в протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 № 699648 від 22.06.2026;

- направлення на огляд особи з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції виданого 22.06.2026 (час видачі не заповнено) на ім`я ОСОБА_1 у зв`язку із виявленням ознак сп`яніння – почервоніння очей, зіниці очей не реагують на світло;

- письмові пояснення ОСОБА_1 згідно з якими останній від надання пояснень відмовився на підставі ст. 63 Конституції України;

- відеозапис до протоколу про адміністративне правопорушення під час перегляду якого встановлено, що перший відео файл підтверджує що працівники поліції їхали відпрацьовувати повідомлення щодо домашнього насильства. Так на 01 хв. 46 сек. Поліцейський говорить комусь по телефону: «ми зараз на домашку, хвилин через 20 звільнемось» під`їхали до автомобіля ОСОБА_1 та повідомили, що ведеться відео фіксація, попросили надати документи, здійснили перевірку по планшету, перевірили посвідчення водія, почали розмову про інцидент через спільне проживання та непорозуміння та провокації матері. Під час розмови онука підтвердила провокативні дії бабусі, тобто матері ОСОБА_1 .

На 6 хв. відео запису працівники поліції повідомили, що зупинили автомобіль через порушення водієм п. 2,3 в ПДР, а саме він не був пристебнутий паском безпеки. На що ОСОБА_2 заперечував факт зупинки транспортним засобом, говорив, про те, що відсутній відео доказ. Поліцейський почав шукати відео для його демонстрації. На 12 хв. в дворі житлового будинку чутно голоси жіночі та чоловічі на підвищених тонах. Поліцейський зайшов на подвір`я та у його присутності відбулась словесна перепалка між матір`ю та її сином. Водій заперечував факт того, що на відео записі видно, що не пристебнутий ременем безпеки. На запитання чи керували сьогодні відповів, що керував, приїхав додому але заперечував факт зупинки його поліцейськими, з чим й погодився поліцейський, відповівши «так, добре», оскільки останні прибули за заявою його матері. На 15 хв. поліцейський зазначає про наявність ознак перебування у стані наркотичного сп`яніння – почервоніння очей, на що останній повідомив, що не спав вночі через агресивний стан його матері, перебуває у хвилюванні, тільки прокинувся, майже не спав, що підтвердила його донька. ОСОБА_2 повідомив, що налив чашку кави, але не допив через агресивний стан матері яка провокує його на скандали. Поліцейський провів експрес тест ліхтариком, дійшов до висновку, що зіниці ока не реагують на світло. ОСОБА_1 заперечував висновки поліцейського, зазначивши, що в нього є належна реакція, звернув увагу, що він є пішоходом, і запитав, чому його матері не пропонують пройти такий же огляд. Заперечував дії поліцейських, оскільки він був вдома в дворі, не керував транспортним засобом, тому вимога поліцейського пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння є не законною, підстав проходити огляд не було. Працівники поліції запропонував пройти огляд в медичному закладі, ОСОБА_1 категорично відмовився. Звертав увагу поліцейських, що вони можуть його затримати та провести огляд, на що поліцейський відповів, що водій вже відмовився. На 34 хв. відеозапису роз`яснили особі про те, що він має 2 години з моменту складання протоколу для того щоб проїхати до сертифікованого медичного закладу і самостійно пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння. ОСОБА_1 зазначив, що немає часу для того щоб їхати до лікарні.

Оцінуючи зібрані докази по справі суддя дійшов наступного висновку.

За приписами ст.1 КУпАП завданням цього Кодексу є серед інших й запобігання правопорушенням, а не провокація громадян на їх вчинення.

Крім того, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань здійснює превентивну та профілактичну діяльність, спрямовану на запобігання вчиненню правопорушень.

Наявність провокації з боку працівників поліції простежується за відеозаписом боді-камери працівника поліції, якою зафіксовано рух автомобіля поліцейських за автомобілем під керуванням ОСОБА_1 , проте поліцейські не здійснюють дій щодо зупинки автомобіля останнього, а фактично приїжджають до нього до дому за викликом його матері щодо здійснення ОСОБА_1 домашнього насилля, такі дії не обумовлені забезпеченням безпеки дорожнього руху, а використані як штучне створення доказової бази для притягнення до адміністративної відповідальності.

Порядок проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції визначений ст. 266 КУпАП, «Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1103 від 17.12.2008 року, та регулюється «Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України № 1452/735 від 09.11.2015 року.

Відповідно до п. 12 розділу II «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України № 1452/735 від 09.11.2015 року, у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції (тобто ознаками наркотичного сп`яніння), поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я.

Крім того, з метою забезпечення достовірності результатів огляду водіїв транспортних засобів, які мають бути оглянуті в закладах охорони здоров`я, поліцейський забезпечує доставку цих осіб до найближчого закладу охорони здоров`я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення.

З наведеного слідує, що доставка особи для проходження огляду здійснюється поліцейським, а не самостійно особою, огляд проводиться медичним закладом, який входить до Переліку закладів охорони здоров`я, яким надається право проведення огляду на стан сп`яніння водіїв.

Разом з цим, під час дослідження відеозапису доданого в якості доказу вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення суддею встановлено, що працівниками поліції роз`яснено останньому право самостійно звернутись до медичної установи для проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння, незважаючи на те, що такого право відповідно до закону від не має.

Таким чином, та обставина, що працівник поліції інформує ОСОБА_1 , що він має право самостійно звернутись до медичної установи для проходження відповідного огляду на стан наркотичного сп`яніння, достеменно усвідомлюючи про наслідки такої відмови, свідчить про провокацію з боку працівників поліції, оскільки особа сприймає такий варіант дій як законну альтернативу та не усвідомлює протиправність таких дій.

Європейський суд із прав людини виключає можливість притягнення особи до відповідальності за вчинення правопорушення, на яке особу підбурили працівники поліції оскільки притягнення особи до відповідальності за правопорушення, вчинене внаслідок підбурювання зі сторони поліцейських буде свідчити про порушення ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. При цьому, докази, здобуті внаслідок підбурювання особи до вчинення правопорушення, відповідно до практики ЄСПЛ, визнаються недопустимими доказами.

Таким чином, вищевикладені обставини, свідчать про провокацію з боку працівників патрульної поліції до вчинення адміністративних правопорушень громадян, з метою їх подальшого викриття, порушення Закону України «Про національну поліцію» та ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також недопустимість доказів, якими обґрунтовано винуватість ОСОБА_1 .

Разом з цим, суддя зауважує, що для притягнення особи до відповідальності за ст. 130 КУпАП першочерговим завданням є встановлення саме особи яка керувала транспортним засобом.

В рішенні № 404/4467/16-а від 20.02.19 року Верховний суд зазначив, що само по собі керування транспортним засобом розуміється, як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зрушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі. Експлуатація транспортного засобу передбачає використання цього транспортного засобу за призначенням, тобто з метою керування.

Правопорушення, передбачені ст. 130 КУпАП, вважають закінченим з того моменту, коли транспортний засіб почав рухатись, на що звертав свою увагу Пленум Верховного Суду України в п. 27 Постанови від 23.12.2005 № 14 "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті".

Перебування поряд із транспортним засобом, яке не є в стані руху (знаходиться в нерухомому стані), особи в нетверезому стані або з ознаками такого стану не є доказом вчинення останньою адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП, оскільки це не доводить факту керування транспортним засобом.

Матеріали адміністративної справи складаються з протоколу, направлення, пояснень, відеозапису, рапорту працівника поліції, інформаційного листа щодо наявності у особи посвідчення водія та інформації з бази стосовно посвідчення водія та містять достовірні відомості з яких можна було б беззаперечно, за принципом «поза розумним сумнівом» встановити факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом, а тому твердження ОСОБА_1 про відсутність керування транспортним засобом спростовується матеріалами справи.

Разом з цим, твердження ОСОБА_1 про відсутність зупинки транспортного засобу є слушними з огляду на таке.

За ч. 1 ст. 35 Закону України «Про національну поліцію» поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі:

1) якщо водій порушив Правила дорожнього руху;

2) якщо є очевидні ознаки, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу;

3) якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об`єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення;

4) якщо транспортний засіб перебуває в розшуку;

5) якщо необхідно здійснити опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, свідками якого вони є або могли бути;

6) якщо необхідно залучити водія транспортного засобу до надання допомоги іншим учасникам дорожнього руху або поліцейським або як свідка під час оформлення протоколів про адміністративні правопорушення чи матеріалів дорожньо-транспортних пригод;

7) якщо уповноважений орган державної влади прийняв рішення про обмеження чи заборону руху;

8) якщо спосіб закріплення вантажу на транспортному засобі створює небезпеку для інших учасників дорожнього руху;

9) порушення порядку визначення і використання на транспортному засобі спеціальних світлових або звукових сигнальних пристроїв;

10) якщо зупинка транспортного засобу, який зареєстрований в іншій країні, здійснюється з метою виявлення його передачі у володіння, користування або розпорядження особам, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію України або не поміщували в митний режим транзиту;

11) якщо є наявна інформація, яка свідчить про те, що водій або пасажир транспортного засобу є особою, яка самовільно залишила місце для утримання військовополонених.

Частиною 2 ст. 35 Закону України «Про національну поліцію» передбачено, що Поліцейський зобов`язаний зупиняти транспортні засоби у разі:

1) якщо є інформація, що свідчить про порушення власником транспортного засобу митних правил, виявлені митними органами відповідно до Митного кодексу України, а саме: порушення строків тимчасового ввезення та/або переміщення в митному режимі транзиту іншого транспортного засобу особистого користування, використання такого транспортного засобу для цілей підприємницької діяльності та/або отримання доходів в Україні, розкомплектування чи передачу у володіння, користування або розпорядження такого транспортного засобу особам, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію України або не поміщували в митний режим транзиту;

2) якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб, який зареєстрований в іншій країні, не зареєстрований в Україні у встановлені законодавством строки чи перебуває на території України з порушенням строків тимчасового ввезення та/або переміщення в митному режимі транзиту, чи використовується для цілей підприємницької діяльності та/або отримання доходів в Україні, чи переданий у володіння, користування або розпорядження особам, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію України або не поміщували в митний режим транзиту.

3. Поліцейський зобов`язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті.

З відеозапису доданого до протоколу про адміністративне правопорушення під час судового розгляду встановлено, що під час здійснення руху за автомобілем поліцейський не вчинив жодних дій для зупинення автомобіля. Таким чином суддя дійшла висновку, що поліцейські не вбачали в діях ОСОБА_1 порушень правил ПДР.

Що стосується рапорта поліцейського СРПП ВП № Кам`янського РУП ГУНП в Дніпропетровській області сержанта поліції Красовицького Ю.В., суддя зазначає наступне.

З`ясовуємо, що таке «Рапорт» відповідно до «Тлумачного словника термінів діловодства».

Рапорт (від фр. Rapport повідомляти) офіційне письмове звернення працівника до вищої посадової особи з викладом питань службового чи особистого характеру і проханням у зв`язку з цим (https://arm.naiau.kiev.ua/arm/arm_bmb_exp/idb/slov2.html)

Рапорт за «Академічним тлумачним словником» - усне або письмове офіційне повідомлення про що-небудь вищій інстанції, керівництву, в якому стисло, але докладно викладена суть якої-небудь справи (https://sum.in.ua/s/raport).

З огляду на вищезазначене, рапорт (пояснення) працівника поліції, який долучений до матеріалів справи, на переконання судді, не є належним та допустимим доказом у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, оскільки відноситься до внутрішніх службових документів, що створюються та використовуються в діяльності поліції.

Суддя вважає необхідним звернути увагу на правові висновки, викладені у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Яременко проти України», де зазначено наступне:

«…Питання, яке Суд має вирішити, полягає у визначенні, чи було справедливим провадження у справі загалом, включаючи спосіб, у який були отримані докази. При цьому має бути оцінена відповідна "незаконність" і, якщо це стосується порушення іншого конвенційного права, має бути оцінений характер виявленого порушення (рішення "Хан проти Сполученого Королівства" і "Аллан проти Сполученого Королівства"). При цьому має бути врахована якість таких доказів і, зокрема те, чи породжують обставини, за яких вони були отримані, будь-який сумнів щодо їхньої достовірності й точності…».

Так, Європейський Суд з прав людини у своїх рішеннях указує, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011 року), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. theUnitedKingdom), п. 161, Series A заява № 25).

У практиці Європейського Суду з прав людини існує тенденція поступової універсалізації понять «обвинувачення за адміністративним проступком» та «обвинувачення, які мають ознаки злочину», залежно від ступеня їх суспільної небезпеки (рішення у справі «Лутцпроти Німеччини», «Отцюрк проти Німеччини», «Девеєр проти Бельгії», «Адольф проти Австрії» та інші), отже, адміністративне обвинувачення має бути доведено державою, в особі уповноважених на те посадових осіб, а тому особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, не зобов`язана доводити свою невинуватість.

Відповідно ч. 2 ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності. Більш того, згідно ч. 1 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених Законом.

Обов`язок органу (особи), яка склала протокол про адміністративне правопорушення, нести тягар доказування, є складовою презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини в сенсі ст. 62 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини та звільняє особу від обов`язку доводити свою непричетність до вчинення порушення. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Враховуючи вищевикладене, доходжу висновку про недоведеність матеріалами справи об`єктивної сторони інкримінованого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а відтак і відсутність в його діянні складу даного адміністративного правопорушення, оскільки відповідно до вимог ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь особи, а тому провадження у справі слід закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

На підставі викладеного, керуючись ст. 9, 130, 247, 280, 284-285 КУпАП, -

ПОСТАНОВИВ:

Закрити провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

На постанову судді може бути подано апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених ч. 5 ст. 7 та ч. 1 ст. 287 КУпАП. Апеляційна скарга подається до Дніпровського апеляційного суду через Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області.

Повний текст постанови виготовлено 07.09.2026 р.

Суддя О.А. Кожевник