Вирок від 06 вересня 2026 р. у справі №522/16512/26 — Приморський районний суд м. Одеси

Суд: Приморський районний суд м. Одеси

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Кримінальне

Категорія: Грабіж

Дата: 06 вересня 2026 р.

Справа: №522/16512/26

Суддя: Кривохижа Ю. А.

Справа № 522/16512/26

1-кп/522/3141/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2026 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді - ОСОБА_1 ,

за участю: секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора – ОСОБА_3 ,

захисника – ОСОБА_4 ,

обвинуваченого – ОСОБА_5 ,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні обвинувальний акт з доданою до нього угодою про визнання винуватості від 20.08.2026 у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62026150020002813 від 12.08.2026 відносно:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Нові Трояни Болградського району Одеської області, громадянина України, зареєстрованого: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , раніше не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених, ч.3 ст.127, ч. 1 ст. 28, ч. 2 ст. 146, ч.4 ст.186 КК України,

безпосередньо після закінчення судового розгляду, перебуваючи в нарадчій кімнаті, ухвалив вирок про таке:

І. Формулювання обвинувачення та статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, яка передбачає кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачувалася особа

Епізод № 1. Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 № 347

від 13.12.2025 солдата ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , призвано на військову службу за мобілізацією, зараховано до списків особового складу та призначено на посаду стрільця відділення оповіщення ІНФОРМАЦІЯ_2 , визнано таким, що 13.12.2025 справу та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов`язків за посадою.

Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 № 87 від 28.03.2026 солдата ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 призначено на посаду гранатометника відділення охорони взводу охорони ІНФОРМАЦІЯ_6 та направлено у відрядження до ІНФОРМАЦІЯ_7 (далі – ІНФОРМАЦІЯ_2 ) для організації та надання практичної допомоги в заходах мобілізації та оповіщення.

Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 № 334

від 30.11.2025 лейтенанта ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , призвано на військову службу за мобілізацією, зараховано до списків особового складу та призначено на посаду водія 2 відділення охорони взводу охорони ІНФОРМАЦІЯ_2 , визнано таким, що 30.11.2025 справу та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов`язків за посадою.

Крім того, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , у невстановлений час та дату, але не пізніше 10.04.2026, з відома невстановлених службових посадових осіб ІНФОРМАЦІЯ_10 був включений до складу груп оповіщення осіб призивного віку у місті Одесі ІНФОРМАЦІЯ_2 з метою безумовного виконання планів мобілізаційних заходів незаконними методами.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією проти України в Україні введено воєнний стан, правовий режим якого триває по теперішній час. У зв`язку з чим, 24.02.2022 Указом Президента України «Про загальну мобілізацію» №69/2022 у зв`язку з військовою агресією проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань оголошено загальну мобілізацію, яка триває по теперішній час.

Відповідно до вимог статті 3 Конституції України, людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Згідно із положеннями частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 28 Конституції України ніхто не може бути підданий нелюдському або такому, що принижує його гідність, поводженню чи покаранню.

Згідно із ч. 1 ст. 29 Конституції України та статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України

від 17.07.1997 № 475/97, кожен має право на свободу та особисту недоторканність.

Відповідно до статті 3 вищевказаної Конвенції, нікого не може бути піддано катуванню або нелюдському чи такому, що принижує гідність, поводженню або покаранню.

Також, згідно із статтею 1 Конвенції проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження і покарання, ратифікованої Законом України від Указом Президії ВР № 3484-11

від 26.01.1988 - термін «катування» означає будь-яку дію, якою будь-якій особі навмисне заподіюються сильний біль або страждання, фізичне чи моральне, щоб отримати від неї або від третьої особи відомості чи визнання, покарати її за дії, які вчинила обвинувачена або третя особа чи у вчиненні яких вона підозрюється, а також залякати чи примусити її або третю особу, чи з будь-якої причини, що ґрунтується на дискримінації будь-якого виду, коли такий біль або страждання заподіюються державними посадовими особами чи іншими особами, які виступають як офіційні, чи з їх підбурювання, чи з їх відома, чи за їх мовчазної згоди.

Також, згідно ст. 2 зазначеної Конвенції - кожна держава-сторона вживає ефективних законодавчих, адміністративних, судових та інших заходів для запобігання актам катувань на будь-якій території під її юрисдикцією. Жодні виключні обставини, якими б вони не були, стан війни чи загроза війни, внутрішня політична нестабільність чи будь-який інший надзвичайний стан не можуть бути виправданням катувань. Наказ вищого начальника або державної влади не може служити виправданням катувань.

Статтею 68 Конституції України, передбачено, що кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні»

№ 64/2022 від 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією проти України, в Україні введено воєнний стан, правовий режим якого неодноразово продовжувався та триває по теперішній час.

У зв`язку з чим, 24.02.2022 Указом Президента України «Про загальну мобілізацію» № 69/2022 у зв`язку з військовою агресією проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань оголошено загальну мобілізацію, яка триває по теперішній час.

Відповідно до вказаного Указу Президента України, місцевим органам виконавчої влади у взаємодії з територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, за участю органів місцевого самоврядування та із залученням підприємств, установ та організацій усіх форм власності, фізичних осіб – підприємців організувати та забезпечити в установленому порядку своєчасне оповіщення і прибуття громадян, які призиваються на військову службу, прибуття техніки на збірні пункти та у військові частини; здійснення призову військовозобов`язаних, резервістів на військову службу, їх доставки до військових частин та установ Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, інших військових формувань України.

Відповідно до Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України

№ 154 від 23.02.2022, (далі – Положення), ТЦК та СП є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації. Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки утворюються в Автономній Республіці Крим, областях, м. Києві та м. Севастополі, інших містах, районах, районах у містах.

Відповідно до п. 8 Положення завданнями територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених обов`язків є, зокрема, виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації, керівництво військовим обліком призовників, військовозобов`язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, контроль за його станом, підготовка та проведення в особливий період мобілізації людських і транспортних ресурсів, здійснення інших заходів з питань оборони відповідно до законодавства.

Згідно п. 9 Положення територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань окрім іншого: здійснюють заходи щодо призову громадян на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, та на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період; розробляють плани проведення мобілізації людських і транспортних ресурсів, удосконалення системи оповіщення, збору та поставки зазначених мобілізаційних ресурсів на відповідній території; здійснюють контроль за проведенням на підприємствах, у закладах освіти роботи з ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, бронювання військовозобов`язаних на період мобілізації та на воєнний час; виконують інші функції відповідно до законодавства.

У відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України

від 16 травня 2024 року № 560 «Про затвердження Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період», право на перевірку військово-облікового документа (військово-облікового документа в електронній формі) у резервістів та військовозобов`язаних під час мобілізації надається представникам територіального центру комплектування та соціальної підтримки, уповноваженим вручати повістки (далі - уповноважені представники). Під час перевірки військово-облікового документа уповноважений представник територіального центру комплектування та соціальної підтримки зобов`язаний назвати своє прізвище, власне ім`я та по батькові (за наявності), посаду, а також пред`явити службове посвідчення особи, уповноваженої вручати повістки, разом з паспортом громадянина України (посвідченням офіцера, військовим квитком).

У разі встановлення, що громадянин порушує правила військового обліку, визначені Порядком організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 р. № 1487 або Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», виявлення розбіжностей військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних, резервістів старший групи оповіщення пропонує резервісту або військовозобов`язаному (крім резервістів та військовозобов`язаних СБУ та розвідувальних органів) прослідувати до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки для взяття на військовий облік, проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби, уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних, резервістів. Із зазначеною метою громадянину оформляється та вручається повістка.

У разі відмови резервіста або військовозобов`язаного від отримання повістки представником, який уповноважений вручати повістки, складається акт відмови від отримання повістки, який підписується не менш як двома членами групи оповіщення. Акт відмови від отримання повістки оголошується громадянину.

Акт відмови від отримання повістки подається керівнику районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки для вжиття заходів до притягнення правопорушника до адміністративної відповідальності.

Встановлено, що ОСОБА_5 здійснював мобілізаційні заходи у складі групи оповіщення осіб призивного віку у місті Одесі ІНФОРМАЦІЯ_7 , без участі працівників Національної поліції України, які відповідно до вимог чинного законодавства уповноважені здійснювати адміністративне затримання та доставлення осіб до ТЦК та СП, усвідомлюючи відсутність у них законних повноважень на застосування фізичного примусу та фактичне позбавлення потерпілого свободи пересування, не будучи наділеним повноваженнями щодо адміністративного затримання та примусового доставлення осіб, діючи умисно, розуміючи протиправний характер своїх дій, усвідомлюючи та оцінюючи суспільно небезпечні наслідки своїх дій та бажаючи їх настання, самовільно застосував до потерпілого фізичний примус вчинивши катування за наступних обставин.

ОСОБА_5 обвинувачується у тому, що він, будучи задіяним до групи оповіщення осіб призовного віку

ІНФОРМАЦІЯ_2 , до складу якої входили ОСОБА_9 , а також військовослужбовці ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , діючи умисно, групою осіб без попередньої змови, при цьому військовослужбовці ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_7 , ОСОБА_6 та ОСОБА_8 виступали як офіційні особи від імені держави, використовуючи пов`язані зі здійсненням заходів оповіщення осіб призовного віку повноваження, службовий автомобіль

ІНФОРМАЦІЯ_2 та військову форму, а ОСОБА_5 і ОСОБА_9 , не будучи військовослужбовцями чи службовими особами, діяли спільно з ними, з їх відома та за їх мовчазної згоди, беручи безпосередню участь у реалізації спільного злочинного умислу та використовуючи створену діями військовослужбовців видимість здійснення офіційних повноважень від імені держави, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, всупереч вимогам ст.ст. 3, 28 Конституції України, ст.ст. 9, 11, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, 10.04.2026 приблизно о 22 год. 25 хв., перебуваючи на вулиці Генуезькій у місті Одесі (більш точне місце не встановлено), без законних підстав, спільно з іншими учасниками групи, застосовуючи фізичну силу, спеціальний засіб сльозоточивої дії, всупереч волі ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , незаконно захопили його, силоміць помістили до салону службового автомобіля марки «Renault Master», 2015 року випуску, білого кольору, державний номерний знак НОМЕР_2 , VIN: НОМЕР_3 , та розпочали його незаконне переміщення до

ІНФОРМАЦІЯ_2 .

У подальшому, у період з 22 год. 31 хв. до 22 год. 33 хв. цього ж дня, перебуваючи у салоні службового автомобіля марки «Renault Master», під час незаконного переміщення ОСОБА_10 , який після застосування сльозогінного газу продовжував сильно задихатися, не міг повноцінно дихати, перебував у безпорадному стані та був позбавлений можливості вільно залишити транспортний засіб, ОСОБА_5 , усвідомлюючи фізичний стан потерпілого та бажаючи примусити його до дій всупереч його волі, а саме повідомити свої анкетні дані та надати доступ до мобільного застосунку «Дія» для подальшого проходження потерпілим військово-лікарської комісії, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, маючи прямий умисел, спрямований на заподіяння ОСОБА_10 сильного фізичного болю та морального страждання, нехтуючи вимогами статей 3, 28, 29 Конституції України та

ст. 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, здійснював щодо потерпілого психологічний та фізичний вплив.

Так, ОСОБА_5 , усвідомлюючи, що потерпілий внаслідок попереднього застосування сльозогінного газу перебуває у безпорадному стані, сильно задихається та не може повноцінно дихати, висловлював йому вимоги повідомити свої анкетні дані, а саме прізвище, ім`я та по батькові, а також відкрити мобільний застосунок «Дія», при цьому, незважаючи на фізичний стан потерпілого, наніс йому декілька ударів (поштовхів) обома руками в ділянку грудної клітки, супроводжуючи свої дії висловом: «Все, угомонись», проводячи в цей час без законних підстав та проти його волі особистий обшук потерпілого.

Вказаними діями ОСОБА_5 умисно заподіяв ОСОБА_10 сильний фізичний біль та моральні страждання, примушуючи його до виконання незаконних вимог щодо повідомлення анкетних даних та надання доступу до мобільного застосунку «Дія», скориставшись його безпорадним станом та неможливістю вільно залишити салон автомобіля.

Після цього, о 22 год. 42 хв., ОСОБА_5 , діючи спільно із ОСОБА_9 , ОСОБА_7 , ОСОБА_6 та ОСОБА_8 , всупереч волі ОСОБА_10 доставили його на територію ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: АДРЕСА_3 .

Також, ОСОБА_5 , будучи задіяним до групи оповіщення осіб призовного віку ІНФОРМАЦІЯ_2 , до складу якої також входили ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , військовослужбовці ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , діючи умисно, групою осіб без попередньої змови, при цьому військовослужбовці ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 , ОСОБА_8 виступали як офіційні особи від імені держави, використовуючи пов`язані зі здійсненням заходів оповіщення осіб призовного віку повноваження, службовий автомобіль ІНФОРМАЦІЯ_2 та військову форму, а ОСОБА_5 і ОСОБА_9 , не будучи військовослужбовцями чи службовими особами, діяли спільно з ними, з їх відома та за їх мовчазної згоди, беручи безпосередню участь у реалізації спільного злочинного умислу та використовуючи створену діями військовослужбовців видимість здійснення офіційних повноважень від імені держави, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, всупереч вимогам ст.ст. 3, 28 Конституції України, ст.ст. 9, 11, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, 15.04.2026 приблизно о 19:39 годин на вулиці Генуезькій у місті Одесі (більш точне місце не встановлено),

без законних підстав, спільно з іншими учасниками групи, застосовуючи фізичну силу, спеціальний засіб сльозоточивої дії, всупереч волі ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , незаконно захопили його, силоміць помістили до салону службового автомобіля марки «Renault Master», 2015 року випуску, білого кольору, державний номерний знак НОМЕР_2 ,

VIN: НОМЕР_3 , та, позбавивши можливості вільно залишити транспортний засіб і самостійно визначати своє місцезнаходження, розпочали його незаконне переміщення до ІНФОРМАЦІЯ_2 .

У подальшому, у період з 19:39 до 20:10 годин цього ж дня, перебуваючи

у салоні службового автомобіля марки «Renault Master», під час незаконного переміщення ОСОБА_11 до ІНФОРМАЦІЯ_2 ,

ОСОБА_5 , без законних підстав та проти волі потерпілого, який був позбавлений можливості вільно залишити транспортний засіб, розпочав його особистий обшук, одночасно висуваючи йому незаконні вимоги не закривати руками обличчя та повідомити свої анкетні дані. Після того як потерпілий на вимогу ОСОБА_5 повідомив свій вік, ОСОБА_5 , діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, маючи раптово виниклий прямий умисел, спрямований на заподіяння сильного фізичного болю та морального страждання потерпілому ОСОБА_11 , нехтуючи вимогами статей 3, 28, 29 Конституції України (згідно яких людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю; кожен має право на повагу до його гідності, ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність, поводженню чи покаранню; кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність), вимогам ст. 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, з метою покарати останнього за вчинення опору,а також з метою унеможливлення подальшого опору, застосував спеціальний засіб сльозоточивої дії, розпиливши його вміст в обличчя ОСОБА_11 , унаслідок чого останній зазнав сильного фізичного і морального страждання, почав сильно задихатися, не міг повноцінно дихати та опинився у безпорадному стані. Після чого ОСОБА_5 , продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу спрямованого на заподіяння сильного фізичного болю та морального страждання потерпілому, схопив ОСОБА_11 руками за шию та силоміць притиснув до підлоги салону автомобіля, а згодом, утримуючи за шию, підняв у положення сидячи та продовжив особистий обшук.

Надалі потерпілий, побоюючись подальшого фізичного впливу, продовжував прикривати руками голову та обличчя, на що ОСОБА_5 неодноразово наказував прибрати руки фразами «руки, руки с…ка кажу» та після того, як ОСОБА_11 не виконав ці вимоги, продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу спрямованого на заподіяння сильного фізичного болю та морального страждання потерпілому, з метою покарати останнього за невиконання висунутих вимог, ОСОБА_5 завдав два удари кулаками у ділянку голови, після чого знову силоміць поклав його на підлогу автомобіля, супроводжуючи свої дії усними командами «Сідай, лягай сюди», унаслідок чого ОСОБА_11 зазнав сильного фізичного і морального страждання.

У подальшому ОСОБА_5 , продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу спрямованого на заподіяння сильного фізичного болю та морального страждання потерпілому з метою примусити ОСОБА_11 вчинити дії, що суперечать його волі, а саме повідомити свої анкетні дані - прізвище, ім`я,

по батькові та дату народження, під час цього йому повторно наказував тримати руки на виду, фразами «Руки щоб я бачив, руки», після чого знову застосував спеціальний засіб сльозоточивої дії, розпиливши його вміст в обличчя ОСОБА_11 , супроводжуючи свої дії фразами «Зрозумів? Руки», унаслідок чого останній зазнав сильного фізичного і морального страждання, продовжуючи ще сильніше задихатися та перебуваючи у безпорадному стані, просив припинити протиправні дії фразою «Я вас прошу».

Після повторного застосування сльозогінного газу та попри очевидний фізичний стан потерпілого, який продовжував задихатися та перебував у безпорадному стані, ОСОБА_5 не припинив своїх дій і, продовжуючи психологічний та фізичний тиск, повторно вимагав від ОСОБА_11 повідомити його прізвище, ім`я та по батькові, ставлячи запитання: «Прізвище ім`я, по батькові?», на яке потерпілий був змушений відповісти. Після цього ОСОБА_6 , діючи спільно та узгоджено із ОСОБА_5 у межах спільного злочинного умислу, спрямованого на заподіяння ОСОБА_11 сильного фізичного болю та морального страждання, з метою примусити потерпілого до виконання висунутих незаконних вимог, звернувся до нього із запитанням: «Документи де?», чим продовжив здійснювати щодо потерпілого психологічний тиск та сприяв реалізації спільного злочинного умислу. У цей ОСОБА_5 продовжував здійснювати фізичний вплив на потерпілого, у зв`язку з чим ОСОБА_11 , відчуваючи сильний фізичний біль і моральне страждання, просив припинити протиправні дії, звертаючись фразами: «Навіщо, хлопці?», «Навіщо крутите, будь ласка?».

Надалі ОСОБА_6 продовжив з`ясовувати анкетні дані потерпілого, неодноразово уточнюючи правильність написання його прізвища запитанням, на що ОСОБА_11 , насилу дихаючи внаслідок застосування сльозогінного газу, підтвердив своє прізвище та намагався звернутися до присутніх із проханням надати йому повітня, ОСОБА_5 відповів «Що ти ісполняєш, це дія газу, зараз пройде».

Далі ОСОБА_6 поставив потерпілому запитання щодо повної дати його народження, на що через утруднене дихання та погіршення самопочуття ОСОБА_11 не зміг одразу відповісти, у зв`язку з чим звернувся до присутніх словами: «Зараз, хлопці, почекайте». Після цього ОСОБА_5 , звернувшись до потерпілого на ім`я, сказав: « ОСОБА_12 , я тебе зараз адаптую еще раз», що за змістом та з урахуванням попередніх подій сприймалося як погроза повторним застосуванням до нього сльозогінного газу або фізичного насильства.

У подальшому ОСОБА_11 , продовжуючи відчувати наслідки застосування сльозогінного газу, важко дихав, неодноразово просив надати йому можливість вдихнути свіже повітря через відчинене вікно автомобіля, однак йому було відмовлено.

Після цього ОСОБА_5 висунув ОСОБА_11 вимогу повідомити пароль доступу до його мобільного телефону. На запитання потерпілого: «Навіщо?», ОСОБА_5 відповів: «Ти еще раз хочешь? Давай кажи по-хорошому», що за змістом та з урахуванням попередніх подій сприймалося як погроза повторним застосуванням до нього сльозогінного газу або фізичного насильства.

Після цього, о 20:10, ОСОБА_5 , діючи спільно із ОСОБА_9 , ОСОБА_6 та ОСОБА_8 доставили ОСОБА_11 до ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою:

АДРЕСА_3 .

Епізод № 2. Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 № 347

Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 № 334

Під час проходження військової служби військовослужбовці

ОСОБА_7 , ОСОБА_6 та ОСОБА_8 , відповідно до вимог

ст.ст. 9, 11, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України,

ст.ст. 1 - 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України зобов`язані свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим, постійно бути зразком високої культури, скромності і витримки, постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов`язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України.

від 17.07.1997 № 475/97, кожен має право на свободу та особисту недоторканність.

від 26.01.1988 - термін «катування» означає будь-яку дію, якою будь-якій особі навмисне заподіюються сильний біль або страждання, фізичне чи моральне, щоб отримати від неї або від третьої особи відомості чи визнання, покарати її за дії, які вчинила вона або третя особа чи у вчиненні яких вона підозрюється, а також залякати чи примусити її або третю особу, чи з будь-якої причини, що ґрунтується на дискримінації будь-якого виду, коли такий біль або страждання заподіюються державними посадовими особами чи іншими особами, які виступають як офіційні, чи з їх підбурювання, чи з їх відома, чи за їх мовчазної згоди.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні»

У відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України

Так, ОСОБА_5 обвинувачується у тому, що він, будучи задіяним до групи оповіщення осіб призовного віку ІНФОРМАЦІЯ_2 , до складу якої також входили цивільний ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_9 (задіяний до групи оповіщення),

а також військовослужбовці ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи групою осіб без попередньої змови, за відсутності у складі групи працівника Національної поліції України, 10.04.2026 приблизно о 22:25, перебуваючи на вулиці Генуезькій у місті Одесі (більш точне місце не встановлено), помітили невстановленого на той момент чоловіка, яким у подальшому виявився громадянин ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , не встановивши особу ОСОБА_10 , не з`ясувавши його анкетних даних, не перевіривши та не встановивши наявності передбачених законом підстав для його затримання, примусового доставлення чи будь-якого іншого обмеження свободи пересування, діючи в порушення вимог статей 3, 28, 29 Конституції України, а також вимог Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та Постанови Кабінету Міністрів України

від 16 травня 2024 року № 560 «Про затвердження Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період», реалізуючи спільний злочинний умисел, спрямований на незаконне позбавлення волі та викрадення потерпілого з метою його примусового доставлення до ІНФОРМАЦІЯ_2 для проходження військово-лікарської комісії, ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

ОСОБА_9 та ОСОБА_8 , рухаючись службовим автомобілем марки «Renault Master», зупинилися поруч із потерпілим, вибігли із службового автомобіля, почали переслідувати потерпілого та наздогнали його. Після цього ОСОБА_5 , з метою припинення втечі потерпілого та унеможливлення подальшого опору незаконному захопленню, маючи на меті силоміць затягнути ОСОБА_10 в салон автомобіля, застосував спеціальний засіб сльозоточивої дії, розпиливши його вміст в обличчя ОСОБА_10 , унаслідок чого останній почав сильно задихатися, не міг повноцінно дихати та опинився у безпорадному стані. Скориставшись цим, ОСОБА_5 спільно із ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_9 та ОСОБА_8 насильно помістили ОСОБА_10 до салону автомобіля марки «Renault Master», 2015 року випуску, білого кольору, державний номерний знак НОМЕР_2 , VIN: НОМЕР_3 , чим протиправно захопили його, позбавили можливості вільно визначати своє місцезнаходження, незаконно позбавили волі та перемістили всупереч його волі.

Під час подальшого незаконного переміщення потерпілий ОСОБА_10 протягом тривалого часу, внаслідок дії сльозогінного газу, сильно задихався, відчував інтенсивний фізичний біль та страждання, після чого, перебуваючи у салоні зазначеного автомобіля, втратив свідомість.

При цьому ОСОБА_5 , діючи узгоджено з іншими учасниками групи, забезпечував реалізацію спільного злочинного умислу, контролював обстановку під час вчинення злочину, унеможливлював втручання сторонніх осіб, перебував у салоні службового автомобіля під час незаконного переміщення потерпілого та своєю присутністю і спільними діями забезпечував безперешкодне вчинення викрадення.

У подальшому, у період з 22:31 до 22:33 цього ж дня, перебуваючи у салоні службового автомобіля марки «Renault Master», під час незаконного переміщення ОСОБА_10 , який після застосування сльозогінного газу продовжував сильно задихатися, не міг повноцінно дихати, перебував у безпорадному стані та був позбавлений можливості вільно залишити транспортний засіб, ОСОБА_5 , усвідомлюючи фізичний стан потерпілого та бажаючи примусити його до дій всупереч його волі, а саме повідомити свої анкетні дані, надати доступ до мобільного застосунку «Дія», для подальшого проходження потерпілим військово-лікарської комісії, здійснював на потерпілого психологічний тиск, висловлював вимоги повідомити прізвище, ім`я та по батькові, відкрити мобільний застосунок «Дія», а також, незважаючи на те, що потерпілий задихався внаслідок застосування сльозогінного газу, наніс йому декілька ударів (поштовхів) обома руками в ділянку грудної клітки, супроводжуючи свої дії висловом: «Все, угомонись», проводячи в цей час без законних підстав та проти його волі особистий обшук потерпілого.

Після цього, о 22:42, ОСОБА_5 діючи спільно із ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_9 та ОСОБА_8 , всупереч волі ОСОБА_10 доставили його на територію ІНФОРМАЦІЯ_2

за адресою: АДРЕСА_3 .

Крім того, ОСОБА_5 обвинувачується у тому, що він, будучи задіяним до групи оповіщення осіб призовного віку ІНФОРМАЦІЯ_2 , до складу якої входили цивільний ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_9 (задіяний до групи оповіщення), а також військовослужбовці ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи групою осіб без попередньої змови, за відсутності у складі групи працівника Національної поліції України, 15.04.2026 близько 19:38 годин, рухаючись по вулиці Генуезькій у місті Одесі (більш точне місце не встановлено) на службовому автомобілі марки «Renault Master», 2015 року випуску, білого кольору, державний номерний знак НОМЕР_2 , VIN: НОМЕР_3 , помітили невстановленого на той момент чоловіка, яким у подальшому виявився громадянин ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , який прямував по вулиці Генуезькій у місті Одесі, та вирішили примусово помістити його до салону службового автомобіля. Під`їхавши на службовому автомобілі марки «Renault Master» та зупинившись поруч із потерпілим ОСОБА_11 , приблизно о 19 год. 39 хв.,

не встановивши особу ОСОБА_11 , не з`ясувавши його анкетних даних,

не перевіривши та не встановивши наявності передбачених законом підстав для його затримання, примусового доставлення чи будь-якого іншого обмеження свободи пересування, діючи в порушення вимог статей 3, 28, 29 Конституції України, а також вимог Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та Постанови Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560 «Про затвердження Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період», реалізуючи спільний злочинний умисел, спрямований на незаконне позбавлення волі та викрадення потерпілого з метою його примусового доставлення до ІНФОРМАЦІЯ_2 для проходження військово-лікарської комісії, ОСОБА_6 разом із цивільним ОСОБА_9 та військовослужбовцем ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_8 , за вказівкою ОСОБА_5 , вибігли зі службового автомобіля та почали переслідувати ОСОБА_11 ..

Після цього, наздогнавши потерпілого ОСОБА_11 , ОСОБА_5 , спільно із ОСОБА_6 , ОСОБА_9 та ОСОБА_8 силоміць підвели потерпілого до службового автомобіля «Renault Master» та помістили його до салону транспортного засобу всупереч своїй волі, чим протиправно захопили ОСОБА_11 , позбавили можливості вільно визначати своє місцезнаходження, незаконно позбавили волі та перемістили всупереч його волі.

У подальшому, у період з 19:39 до 20:10 годин цього ж дня, перебуваючи у салоні службового автомобіля марки «Renault Master», під час незаконного переміщення ОСОБА_11 до ІНФОРМАЦІЯ_2 ,

ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , без законних підстав та проти волі потерпілого, проводили його особистий обшук, вимагали повідомити анкетні дані, дату народження, місце знаходження документів та пароль доступу до мобільного телефону. При цьому ОСОБА_5 , діючи у присутності та за підтримки інших учасників групи, з метою подолання опору, покарання потерпілого за невиконання його вимог та примушення до дій, що суперечать його волі, двічі застосував щодо ОСОБА_11 спеціальний засіб сльозоточивої дії, завдав йому ударів у ділянку голови та застосував фізичне насильство, хапав руками за шию і притискав потерпілого до підлоги салону автомобіля, тоді як

ОСОБА_6 продовжував висувати потерпілому вимоги щодо повідомлення його анкетних даних, дати народження та місця знаходження документів. Унаслідок зазначених спільних дій потерпілий зазнав сильного фізичного болю та моральних страждань, тривалий час задихався, не міг повноцінно дихати та перебував у безпорадному стані.

Під час подальшого незаконного переміщення потерпілий ОСОБА_11 протягом тривалого часу, внаслідок дії сльозогінного газу, сильно задихався, відчував інтенсивний фізичний біль та страждання.

Після цього, о 20:10, ОСОБА_5 , діючи спільно із ОСОБА_6 , ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , всупереч волі ОСОБА_11 доставили його на територію ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою:

АДРЕСА_3 .

Епізод №3. Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією проти України в Україні введено воєнний стан, правовий режим якого триває по теперішній час. У зв`язку з чим, 24.02.2022 Указом Президента України «Про загальну мобілізацію» №69/2022 у зв`язку з військовою агресією проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань оголошено загальну мобілізацію, яка триває по теперішній час.

Встановлено, що ОСОБА_5 здійснював мобілізаційні заходи у складі групи оповіщення осіб призивного віку у місті Одесі ІНФОРМАЦІЯ_7 , без участі працівників Національної поліції України, які відповідно до вимог чинного законодавства уповноважені здійснювати адміністративне затримання та доставлення осіб до ТЦК та СП, усвідомлюючи відсутність у них законних повноважень на застосування фізичного примусу та фактичне позбавлення потерпілого свободи пересування, не будучи наділеним повноваженнями щодо адміністративного затримання та примусового доставлення осіб, діючи умисно, розуміючи протиправний характер своїх дій, усвідомлюючи та оцінюючи суспільно небезпечні наслідки своїх дій та бажаючи їх настання, самовільно застосував до потерпілого фізичний примус відкрите викрадення майна в умовах воєнного стану за наступних обставин.

Так, ОСОБА_5 , будучи задіяним у складі групи оповіщення осіб призивного віку у місті Одесі ІНФОРМАЦІЯ_2 , 10.04.2026 року здійснювали заходи оповіщення осіб призивного віку у місті та цього ж дня близько 22:25 годин побачивши ОСОБА_10 на вулиці Генуезькій міста Одеси (більш точну адресу встановити не надалось можливим) почали його переслідування.

Наздогнавши ОСОБА_10 , військовослужбовці ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , та

ОСОБА_5 10.04.2026 близько 22:25 годин, проти волі потерпілого ОСОБА_10 , який перебував під дією застосованого до нього ОСОБА_5 сльозогінного газу, помістили його до автомобілю марки Renault моделі Master, 2015 року випуску білого кольору, д.н.з. НОМЕР_2 , VIN: НОМЕР_3 та розпочали його незаконне переміщення до ІНФОРМАЦІЯ_2 .

В цей час, перебуваючи у службовому автомобілі марки Renault моделі Master, рухаючись по місту Одеса (більш точну адресу встановити не надалось можливим) у ОСОБА_5 виник корисливий умисел направлений на відкрите викрадення майна, належного ОСОБА_10 .

Реалізуючи свій злочинний намір, направлений на відкрите заволодіння майном ОСОБА_10 , діючи умисно, з корисливих мотивів, в умовах воєнного стану, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, 10.04.2026 у період з 22:31 по 22:33 годин, користуючись безпорадним станом потерпілого та неможливістю захиститися від його протиправних дій у присутності військовослужбовців ІНФОРМАЦІЯ_2 ,

та погіршенням стану внаслідок застосування сльозогінного газу, перебуваючи у автомобілі Renault моделі Master, 2015 року випуску білого кольору,

д.н.з. НОМЕР_2 , VIN: НОМЕР_3 , рухаючись по місту Одеса

(більш точну адресу встановити не надалось можливим), у присутності потерпілого, проти його волі, здійснив відкрите викрадення з кишені куртки ОСОБА_10 грошові кошти у сумі 5200 гривень, які знаходились у гаманці, отримавши можливість вільно розпоряджатись викраденим майном.

В подальшому, ОСОБА_5 , розпорядився викраденим майном на власний розсуд, чим спричинив ОСОБА_10 матеріальну шкоду на суму 5200 гривень.

За таких обставин дії ОСОБА_5 кваліфіковано :

- за Епізодом № 1 за ч. 3 ст. 127 КК України – як катування, тобто умисному діянні, спрямованому на заподіянні особі сильного фізичного болю та морального страждання, вчиненому з метою примусити її вчинити дії, що суперечать її волі та покарати її за дії вчинені нею, вчиненому представником держави.

- за Епізодом № 2 за ч. 1 ст. 28, ч. 2 ст. 146 КК України - як незаконне позбавлення волі та викрадення людини, що супроводжувалось заподіянням потерпілому фізичних страждань, вчинене групою осіб, без попередньої змови між собою.

- за Епізодом № 3 ч. 4 ст. 186 КК України - як відкрите викрадення чужого майна, вчинене в умовах воєнного стану.

ІІ. Відомості про укладену угоду, її реквізити, зміст та визначена міра покарання

20 серпня 2026 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62026150020002813 від 12.08.2026 в порядку статей 468, 469 та 472 КПК України між прокурором та обвинуваченим ОСОБА_5 укладено угоду про визнання винуватості та зазначені її сторони.

Відповідно до даної угоди прокурор та обвинувачений дійшли згоди щодо формулювання обвинувачення, всіх істотних для даного кримінального провадження обставин та правової кваліфікації дій ОСОБА_5 за ч.3 ст.127, ч. 1 ст. 28, ч. 2 ст. 146, ч.4 ст.186 КК України,, зазначено беззастережне визнання обвинуваченго своєї винуватості у вчиненні кримінального правопорушення.

Також, сторонами угоди визначено узгоджене ними покарання, яке ОСОБА_5 повинен понести за вчинені кримінальні правопорушення за ч.3 ст.127, ч. 1 ст. 28, ч. 2 ст. 146, ч.4 ст.186 КК України, за наявності обставин, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину та суспільної небезпеки, сторони узгодили можливість призначити ОСОБА_5 покарання:

- за ч. 1 ст. 28, ч. 2 ст. 146 КК України призначити покарання у виді 5 років позбавлення волі,

- за ч. 3 ст. 127 КК України призначити покарання у виді 7 років 1 місяць позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади у підрозділах РТЦК та СП, пов?язані із здійсненням мобілізаційних заходів, та займатися діяльністю, пов?язаною із здійсненням мобілізаційних заходів, строком на 3 роки,

- за ч. 4 ст. 186 КК України призначити покарання у виді 7 років позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначити покарання у виді 7 років 1 місяць позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади у підрозділах РТЦК та СП, пов?язані із здійсненням мобілізаційних заходів, та займатися діяльністю, пов?язаною із здійсненням мобілізаційних заходів, строком на 3 роки.

Обвинуваченим висловлена згода на призначення зазначеного покарання.

В угоді передбачені наслідки її укладення, затвердження та невиконання, які роз`яснені обвинуваченому. В угоді зазначена дата її складання та вона скріплена підписами сторін.

Потерпілими ОСОБА_10 та ОСОБА_11 надано згоду на укладення угоди про визнання винуватості між підозрюваним і прокурором.

ІІІ. Мотивами, з яких Суд виходить при вирішенні питання про відповідність угоди вимогам КПК та закону і ухваленні вироку, та положення закону, якими він керується

Відповідно до частини четвертої статті 469 КПК угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо уповноваженої особи юридичної особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, у зв`язку з яким здійснюється провадження щодо юридичної особи, а також у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана державним чи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких бере участь потерпілий або потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди.

Згідно обвинувального акту, обвинуваченому ОСОБА_5 вручено повідомлення про підозру за кримінальними правопорушеннями, передбаченими ч. 3 ст. 127, ч. 1 ст. 28, ч. 2 ст. 146, ч. 4 ст. 186 КК України.

У судовому засіданні ОСОБА_5 вказав, що він цілком розуміє:

1. що він має право на судовий розгляд, під час якого сторона обвинувачення зобов`язана довести кожну обставину щодо кримінального правопорушення, у вчиненні якого його обвинувачують, а він має такі права: мовчати, і факт мовчання не матиме для суду жодного доказового значення; мати захисника, у тому числі на отримання правової допомоги безоплатно у порядку та випадках, передбачених законом, або захищатися самостійно; допитати під час судового розгляду свідків обвинувачення, подати клопотання про виклик свідків і подати докази, що свідчать на її користь;

2. наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені статтею 473 КПК України;

3. характер обвинувачення у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 127, ч. 1 ст. 28, ч. 2 ст. 146, ч. 4 ст. 186 КК України;

4. крім того зазначив, що він погоджується з видом покарання, яке до нього буде застосовано в результаті затвердження угоди про визнання винуватості та наполягає на затвердженні угоди про визнання винуватості.

Захисник висловив позицію про можливість затвердження угоди.

Суд в порядку статті 474 КПК шляхом проведення опитування сторін кримінального провадження переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

Виходячи з вищевикладеного та дослідивши матеріали кримінального провадження, перевіривши угоду про визнання винуватості на відповідність вимогам КПК, вислухавши думку прокурора, який просив затвердити угоду про визнання винуватості, обвинуваченого та захисника, Суд дійшов до висновку про наявність всіх правових підстав для затвердження угоди про визнання винуватості, укладеної 20.08.2026 року в кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62026150020002813 від 12.08.2026 року між прокурором та обвинуваченим.

Суд враховує обставини, що пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_5 згідно ст. 66 КК України, а саме: щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_5 відповідно до статті 67 КК Суд не встановив.

На підставі частини п`ятої статті 72 Кримінального кодексу України, Суд вважає за необхідне зарахувати ОСОБА_5 у строк відбування покарання строк попереднього ув`язнення у період часу з 28.05.2026 по день набрання вироком законної сили із розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

ІV. Інші рішення, щодо питань, які вирішуються Судом при ухваленні вироку

Цивільний позов по справі не заявлявся.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 24.10.2026 обраний ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 26.08.2026.

Відповідно до ст. 374 КПК України суд, при ухваленні вироку приймає, серед іншого, рішення щодо заходів забезпечення кримінального провадження, у тому числі рішення про запобіжний захід до набрання вироком законної сили.

У пунктах 46, 47 рішення у справі «Руслан Яковенко проти України», заява № 5425/11, рішення від 04 червня 2015 року, ЄСПЛ чітко розмежував підстави обмеження гарантій, встановлених ст. 5 Конвенції.

Суд зазначив, що попереднє ув`язнення в розумінні положень Конвенції закінчується зі встановленням вини та призначенням покарання судом першої інстанції.

Також Суд вказав, що підсудний вважається таким, що перебуває під вартою «після засудження компетентним судом» у розумінні підпункту «а» п. 1 ст. 5 Конвенції, з моменту оголошення вироку судом першої інстанції, навіть якщо він ще не набрав законної сили і його можна оскаржити. У зв`язку з цим, Суд дійшов висновку, що словосполучення «після засудження» не може тлумачитися як таке, що обмежується вироком, який набрав законної сили, оскільки це виключатиме випадки затримання під час судового засідання осіб, яких за результатами судового розгляду було засуджено і які на такий судовий розгляд з`явилися, ще будучи вільними, незалежно від доступних їм засобів юридичного захисту (див. рішення у справі «Вемгофф проти Німеччини» (Wemhoff v. Germany), від 27 червня 1968 року, С. 23, п. 9, Series А № 7).

За таких обставин, суд дійшов висновку про необхідність залишити обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжний захід у виді тримання під вартою без змін до набрання вироком законної сили.

Рішення про речові докази необхідно прийняти відповідно до статті 100 КПК.

Із цих підстав,

керуючись статтями 368, 370-371, 373-374, 376, 468-470, 472-475 Кримінального процесуального кодексу України, Суд, -

У Х В А Л И В :

1.Затвердити угоду про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 від 20.08.2026 року у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62026150020002813 від 12.08.2026 стосовно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.127, ч. 1 ст. 28, ч. 2 ст. 146, ч.4 ст.186 КК України.

2. ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.127, ч. 1 ст. 28, ч. 2 ст. 146, ч.4 ст.186 КК Українита призначити такі покарання:

- за ч. 1 ст. 28, ч. 2 ст. 146 КК України призначити покарання у виді 5 років позбавлення волі,

- за ч. 4 ст. 186 КК України призначити покарання у виді 7 років позбавлення волі.

3. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 покарання у виді 7 років 1 місяць позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади у підрозділах РТЦК та СП, пов?язані із здійсненням мобілізаційних заходів, та займатися діяльністю, пов?язаною із здійсненням мобілізаційних заходів, строком на 3 роки.

4. Початок строку відбуття покарання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обчислювати з моменту набрання вироком законної сили.

5. На підставі частини п`ятої статті 72 Кримінального кодексу України, зарахувати ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у строк відбування покарання строк попереднього ув`язнення в період часу з 28.05.2026 по день набрання вироком законної сили із розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

6. Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ДУ «Одеський слідчий ізолятор» обраний ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до набрання вироком законної сили - залишити без змін.

7. Мобільний телефон марки «Samsung Galaxy A05s», з IME1 - НОМЕР_4 та IMEI 2 - НОМЕР_5 , належний ОСОБА_5 , який упаковано до сейф-пакету S 000815- повернути ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

8. Перцовий балончик, який поміщено до сейф-пакету S 000818 – знищити.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору. Інші учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.

У разі невиконання угоди про визнання винуватості прокурор має право звернутися до суду, який затвердив таку угоду, з клопотанням про скасування вироку протягом встановленого законом строку давності притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення відповідного кримінального правопорушення.

Умисне невиконання угоди є підставою для притягнення особи до відповідальності, встановленої законом.

Суддя ОСОБА_1

Оригінал: reyestr.court.gov.ua