Постанова від 06 вересня 2026 р. у справі №910/3311/26 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" вересня 2026 р. Справа№ 910/3311/26

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Барсук М.А.

суддів: Пономаренка Є.Ю.

Руденко М.А.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця"

на рішення Господарського суду міста Києва від 20.05.2026 (повний текст складено 29.05.2026)

у справі №910/3311/26 (суддя Демидова М.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Грейнсвард"

до Акціонерного товариства "Українська залізниця"

про стягнення 103 503,60 грн, -

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю "Грейнсвард" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення 103 503,60 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач безпідставно нарахував та списав з позивача плату за зберігання вантажу під час накопичення вагонів, хоча такі правовідносини вже охоплюються договором про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом № 43-41564379/2020-001 від 06.03.2020 як окрема платна послуга. Відтак, позивач вважає, що грошові кошти у сумі 103 503,60 грн набуті відповідачем без достатньої правової підстави та підлягають поверненню як безпідставно набуте майно.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.05.2026 у справі №910/3311/26 позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

Зобов`язано Акціонерне товариство "Українська залізниця" внести зміни до особового рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю "Грейнсвард" № 2829531 шляхом відображення (відновлення, збільшення) на ньому грошової суми в розмірі 103 503 грн 60 коп. та стягнуто судові витрати у розмірі 2 662 грн 40 коп.

Рішення суду обґрунтовано тим, що у період накопичення вагонів маршрутного поїзда у відповідача були відсутні підстави для застосування збору за зберігання вантажу, оскільки у цей час здійснювалось накопичення вагонів відповідно до умов додатку 1-4, а такі правовідносини були предметом окремої послуги, за яку позивачем сплачено плату, зокрема, згідно із накопичувальною карткою № 07120310.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, Акціонерне товариство "Українська залізниця" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 20.05.2026 у справі №910/3311/26 та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на наступне:

- судом першої інстанції було помилково об`єднано та ототожнено дві різні послуги в одну послугу: накопичення вагонів (формування маршрутного поїзду на станційних коліях, тобто коліях загального користування, на підставі укладеного із Перевізником договору) та зберігання вантажу (матеріальна відповідальність за зберігання на місцях загального користування та на коліях станції відправлення вантажу, завантажених в вагони (контейнери), які простоюють в очікуванні оформлення перевізного документу - накладної відправником, відповідно до Правил № 644);

- у даній справі суд першої інстанції помилково та без жодних належних доказів дійшов висновку про встановлення обставин існування між сторонами договірних відносин щодо накопичення вагонів;

- ТОВ «ГРЕЙНСВАРД» не надавало АТ «Укрзалізниця» замовлення про надання окремих послуг (щодо послуг накопичення вагонів), а АТ «Укрзалізниця» не направляло ТОВ «ГРЕЙНСВАРД» погодження на надання такої послуги як накопичення вагонів. Також ТОВ «ГРЕЙНСВАРД» не надавало заявки на накопичення вагонів, оскільки не було замовлення і погодження таких послуг;

- збір за зберігання вантажу правомірно нарахований за час, коли вагони з вантажем знаходилися на коліях загального користування (коліях станції), без документів на перевезення (накладної), які зобов`язаний надати позивач і з причин, незалежних від залізниці.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу №910/3311/26 передано на розгляд колегії суддів у складі: Барсук М.А. - головуюча суддя; судді - Пономаренко Є.Ю., Руденко М.А.

Ухвалою суду від 22.06.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду міста Києва від 20.05.2026 у справі №910/3311/26; повідомлено учасників, що апеляційна скарга буде розглянута у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Частина 10 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що з урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.

Клопотань від сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи не заявлено.

Позиції учасників справи

24.06.2026 через систему «Електронний суд» від позивача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній заперечив проти доводів та вимог апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції просив залишити без змін.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

06.03.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ГРЕЙНСВАРД" та Акціонерним товариством "Українська залізниця" укладено договір про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом № 43-41564379/2020-001 шляхом приєднання до публічної оферти з відкриттям позивачу особового рахунку з кодом платника 282953 .

Відповідно до пункту 1.5 договір є публічним договором, за яким перевізник бере на себе обов`язок здійснювати надання послуг, пов`язаних з організацією та здійсненням перевезення вантажів залізничним транспортом загального користування кожному, хто до нього звернеться. Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх замовників, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Пропозиції та зміни до Договору приймаються і враховуються відповідно до пункту 9.3. та 9.4. договору та законодавства.

Договір, з урахуванням змін до нього, оприлюднюється Перевізником як публічна пропозиція для укладення на веб-сайті http://uz-cargo.com/, з накладенням кваліфікованого електронного підпису (далі - КЕП) (пункт 1.6 договору).

Перевізник зобов`язаний відкрити для проведення розрахунків і обліку сплачених сум для замовника особовий рахунок з наданням коду платника, а також присвоїти замовнику код вантажовідправника/вантажоодержувача. Надані коди зазначаються перевізником в інформаційному повідомленні про укладення договору в порядку, визначеному в пункті 1.9 договору, вести облік попередньої оплати, нарахованих і сплачених сум за здійснені перевезення і надані послуги, пов`язані з перевезенням вантажу та надавати замовнику відповідні розрахункові документи в електронній формі (пункти 2.3.3, 2.3.4 договору).

На виконання пункту 2.3.3 договору для проведення розрахунків і обліку сплачених сум для Товариства з обмеженою відповідальністю "Грейнсвард" відкрито особовий рахунок з наданням коду платника №2829531.

Пунктом 4.4 договору передбачено, що по мірі виконання перевезень та надання послуг, Перевізником відображається в особовому рахунку використання Замовником коштів за добу для оплати: - провізних платежів за перевезення, зазначених в накладних; - суми додаткових зборів та додаткових послуг за вільними тарифами; - плати за використання власних вагонів Перевізника за межами України, що відображається в щодобових інформаційних повідомленнях; - штрафів на підставі відповідних перевізних документів, накопичувальних карток, відомостей плати за користування вагонами (контейнерами), інформаційних повідомлень, тощо; - неустойки, нарахованої, згідно з додатками до договору та відображеної в інформаційному повідомленні; - пені.

За змістом пункту 4.5 договору, щодобово, упродовж періоду виконання договору, Перевізник надає Замовнику переліки перевізних документів в електронному вигляді (далі - щодобові переліки перевізних документів), які відображають облік коштів, перерахованих та витрачених Замовником на виконання договору за звітну добу. На підставі переліків перевізних документів формуються виписки з особового рахунку, що відображають облік коштів, перерахованих та витрачених Замовником на виконання Договору за звітний місяць. У виписці відображаються дати утворення, розміри заборгованості та нарахована неустойка (штраф, пеня). Виписка з особового рахунку направляється Перевізником на електронну адресу Замовника, вказану в Додатку 2-1 Договору, не пізніше 10-го числа місяця наступного за звітним.

У разі виявлення Перевізником неправильного нарахування платежів, здійснюється перерахунок, після чого надлишок списаних коштів зараховується на особовий рахунок Замовника, як оплата за майбутні перевезення або ж додатково з сум внесеної попередньої оплати списуються кошти для оплати належних Перевізнику платежів в порядку та строки, передбачені законодавством України і цим договором (пункт 4.9 договору).

Згідно з пунктом 7.4 договору у випадку задоволення грошових вимог (претензій) Замовника, Перевізник має право відобразити відповідні грошові суми на особовому рахунку Замовника в якості попередньої оплати. Належним способом захисту в судовому порядку прав та інтересів Замовника щодо відображення Перевізником в особовому рахунку використання Замовником коштів (провізних платежів, неустойки, відшкодування збитків, інших), є відновлення становища, яке існувало до їх порушення - внесення відповідних змін до особового рахунку Замовника про зарахування коштів на нього.

Згідно з пунктом 14 договору невід`ємною частиною договору є додатки, зокрема, додаток 1-4 "Умови накопичення вагонів".

У випадку, якщо додатками до договору визначені умови інші ніж в основному тексті договору, такі умови додатків мають переважну силу над умовами основного тексту договору (пункт 14.1 договору).

Положеннями додатку 1-4 "Умови накопичення вагонів" встановлено, зокрема, наступне:

(п. 1) на окреме замовлення Перевізник надає послуги Замовнику з накопичення порожніх та / або з вантажем власних вагонів Перевізника та / або вагонів Замовника на коліях загального користування станцій накопичення для відправлення їх групами, маршрутними поїздами або контейнерними поїздами на станції призначення (далі - накопичення вагонів);

(п. 2) станціями накопичення можуть бути станції відправлення та /або станції на шляху прямування вагонів до станції призначення;

(п. 3) для організації накопичення вагонів Замовник направляє для погодження Перевізником звернення із зазначенням бажаних станцій накопичення та максимальної кількості вагонів, що може бути накопичено на кожній з них. Строк розгляду Перевізником такого звернення становить не більше ніж 15 робочих днів. За результатом розгляду звернення Замовника, Перевізник інформує про можливість накопичення вагонів із зазначенням станцій накопичення та кількості вагонів, що може бути накопичено на них, або надає обґрунтовану відмову;

(п. 4) в межах узгоджених станцій накопичення та кількості вагонів, що може бути накопичено, Замовник щомісячно надає Перевізнику на такі станції накопичення заявки на накопичення вагонів із зазначенням: станції накопичення; граничної кількості вагонів для накопичення; розподілу для накопичення вагонів за їх видами, різновидом вантажу, станції призначення; періоду дії такої заявки;

(п. 6) початком накопичення вагонів є: на шляху прямування порожніх та / або з вантажем - прибуття вагонів на станцію накопичення; на станції відправлення - момент фактичної передачі Замовником вагонів Перевізнику;

(п. 7) часом закінчення накопичення вагонів є: на шляху прямування порожніх та / або з вантажем - формування поїзду з таких вагонів; на станції відправлення - приймання останнього вагону Перевізником;

(п. 8) час перебування вагонів на коліях загального користування станції накопичення відображається в акті загальної форми ГУ-23.

За послугу з накопичення вагонів Замовник сплачує:

(п. 9.1) плату за вільним тарифом "Організація перевезень і накопичення власного рухомого складу" відповідно до Додатку 1-1 до Договору. При нарахуванні такої плати 1 вагоно-доба розраховується з округленням неповної доби (24 години від початку накопичення) до повної (24 години до закінчення накопичення);

(п. 9.2) за затримку вагонів Замовника: платежі пов`язані з затримкою вантажу на шляху прямування з вини Замовника згідно з Збірником тарифів та Правилами перевезення вантажів;

(п. 9.3) за затримку власних вагонів Перевізника: платежі пов`язані з затримкою вантажу на шляху прямування з вини Замовника згідно з Збірником тарифів та Правилами перевезення вантажів та п. 3.4. договору. Плата за маневрову роботу під час надання послуг з накопичення Замовнику не нараховується.

Нарахування платежів відбувається на станції накопичення за накопичувальною карткою ФДУ-92, відомістю плати за користування вагонами ГУ-46 з коду платника Замовника, яким замовлено надання такої послуги (п. 10).

Відповідно до пункту 1.4. договору надання послуг за цим договором може підтверджуватись накладною, накопичувальною карткою, зведеною відомістю, відомістю плати за користування вагонами, відомістю плати за подавання/забирання вагонів та маневрову роботу, зведеними відомостями та іншими документами.

13.06.2022 між АТ "Укрзалізниця" та ТОВ "НІБУЛОН" укладено договір про експлуатацію залізничної під`їзної колії № П/М-2218, відповідно до якого встановлено обмеження щодо кількості вагонів у партії (не більше 16 умовних вагонів) .

25.06.2025 АТ "Укрзалізниця" оприлюднено нову редакцію договору, яка введена в дію з 01.07.2025 та застосовувалась до спірних правовідносин .

30.10.2025 оприлюднено чергову редакцію договору, що введена в дію з 01.11.2025 .

У грудні 2025 року позивач здійснював перевезення вантажу (зерна кукурудзи) у кількості 50 вагонів маршрутною відправкою № 43512227 зі станції Ромодан на умовах аукціону № RCE001-UA-20250707-44137.

У зв`язку з обмеженою спроможністю під`їзної колії формування маршрутного поїзда здійснювалось на коліях станції Ромодан, де вагони перебували до моменту накопичення повного складу маршруту.

Вказані обставини сторонами у справі не заперечуються.

За час накопичення маршрутного поїзда № 120701 на станції Ромодан позивачу були нараховані платежі, зокрема:

-36 574,46 грн - плата за організацію перевезень і накопичення вагонів (накопичувальна картка № 07120310);

-103 503,60 грн - збір за зберігання вантажу (накопичувальна картка № 07120311);

-20 173,44 грн - плата за користування вагонами .

Факт перебування вагонів на станції та їх затримки оформлено актами загальної форми ГУ-23 № 624- 629, в яких зазначено причину - очікування оформлення перевізних документів після навантаження.

Накопичувальна картка № 07120311, за доводами відповідача, позивачем своєчасно не була підписана та повернулась у статусі "прострочена", що зафіксовано актом ГУ-23 № 633 (а.с.108).

В подальшому з особового рахунку позивача відповідачем списано 103 503,60 грн як збір за зберігання вантажу під час накопичення вагонів.

З урахуванням викладеного позивач просить суд зобов`язати Акціонерне товариство "Українська залізниця" внести зміни до особового рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю "Грейнсвард" № 2829531 шляхом відображення (відновлення, збільшення) на ньому грошової суми у розмірі 103 503,60 грн., посилаючись на те, що непідписання позивачем накопичувальної картки або невисловлення заперечень не свідчить про визнання правомірності нарахувань, оскільки такі обставини не звільняють відповідача від обов`язку довести правомірність списання коштів та наявність передбачених договором підстав для їх нарахування.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Згідно із статтею 908 ЦК України перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення; загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно з частиною 1 статті 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

За змістом частин 2, 3 статті 909 Цивільного кодексу України (далі по тексту - ЦК України) договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов`язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.

Згідно із статтями 61, 62 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 №457 (далі по тексту - Статут) тарифи на перевезення, збори і штрафи, встановлені відповідно до чинного законодавства, публікуються у Збірниках правил перевезень і тарифів залізничного транспорту.

Тарифи на перевезення і ставки зборів, затверджені залізницями, публікуються у засобах масової інформації із зазначенням терміну введення їх у дію.

Порядок розрахунків за перевезення і послуги встановлюється Укрзалізницею згідно з чинним законодавством. Належні за перевезення вантажів і надання додаткових послуг платежі можуть вноситися готівкою, чеками, безготівково, якщо інше не передбачено законодавством, на станціях відправлення або передоплатою через розрахункові підрозділи залізниць.

Пунктом 46 Статуту встановлено, вантажі, що прибули, зберігаються на станції безкоштовно протягом доби. Цей термін обчислюється з 24-ої години дати вивантаження вантажу (контейнера) засобами залізниці або з 24-ої години дати подачі вагонів під вивантаження засобами одержувача.

За зберігання вантажу на станції понад зазначений термін справляється плата, встановлена тарифом.

Згідно із пунктом 8 Правил зберігання вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, у редакції від 28.11.2014, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за № 866/5087 (далі по тексту - Правила) збір за зберігання вантажів у вагонах (контейнерах) у разі затримки їх з вини одержувача (відправника) після закінчення терміну безоплатного зберігання сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї, на прикордонних, припортових станціях тощо). Термін безоплатного зберігання обчислюється: якщо на станції призначення вивантаження здійснюється засобами: залізниці - з 24-ої години дати вивантаження вантажів; одержувача - з 24-ої години дати подавання вагонів під вивантаження; при переадресуванні - після двох годин з моменту повідомлення про прибуття вантажу; при затримці - з моменту затримки.

Відповідно до пункту 9 Правил за зберігання на місцях загального користування та на коліях станції відправлення вантажів, завантажених у вагони (контейнери), які простоюють в очікуванні оформлення перевезення (у тому числі під митним оформленням та з інших причин, не залежних від залізниці), збір сплачується з моменту ввезення вантажу на станцію до моменту закінчення затримки.

Якщо вантаж для відправлення завозиться на місця загального користування частинами і в день завезення першої частини не зданий повністю, то збір за зберігання нараховується за кожну ввезену частину вантажу. Збір у таких випадках визначається як сума зборів за ввезені частини вантажу. Час зберігання кожної частини завезеного вантажу визначається від моменту ввезення цієї частини до моменту оформлення перевізних документів. У такому самому порядку визначається збір за зберігання вантажу на складі станції відправлення, поверненого на вимогу відправника.

Згідно положень пунктів 8 та 9 Правил нарахування збору за зберігання вантажу на коліях загального користування відбувається у разі наявності вини відправника у затримці та у разі, коли простій відбувся в очікуванні оформлення перевезення (у тому числі з причин, не залежних від Залізниці).

Пункт 9 Правил застосовується у випадку сформованого до відправки відправлення (вагону), причиною затримки/невідправлення якого є "очікування оформлення документів". Відтак, відповідне нарахування є штрафними санкціями (матеріальною відповідальністю) до вантажовідправника, яке направлено на скорочення часу простою вже готових до відправлення вагонів в період оформлення документів на таку відправку.

Водночас, накопичення вагонів з вантажем (маршрут) відбувалося на підставі договірних відносин, предметом яких є послуги, за які сплачується тариф, що вказує на відсутність такого елементу складу правопорушення, як вина позивача.

Затримка вагонів під час накопичення останніх для формування маршрутного поїзду не може кваліфікуватись як порушення зобов`язань з боку позивача (замовника послуги), оскільки це цілком відповідає умовам укладеного сторонами Договору, який передбачає надання послуги з накопичення вагонів, та Додатку № 1-4 до нього.

Так, згідно з п. 1 Додатку № 1-4 до Договору на окреме замовлення перевізник надає послуги замовнику з накопичення порожніх та/або з вантажем власних вагонів перевізника та/або вагонів замовника на коліях загального користування станцій накопичення для відправлення їх групами, маршрутними або контейнерними поїздами на станції призначення.

З урахуванням положень Додатку № 1-4 та самого Договору, у спірних правовідносинах мета замовлення позивачем спеціальної послуги полягала саме в накопиченні вагонів для формування маршрутного поїзда, а відтак процедура накопичення вагонів фактично передбачає об`єктивну затримку окремих вагонів на певний час.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем відвантажено, а відповідачем прийнято до перевезення 50 вагонів у складі одного маршрутного поїзда № 120701 зі станції Ромодан на станцію Чорноморська (експ. для ТІС) зерна кукурудзи, що підтверджується зокрема графами 7, 19, 29 перевізного документа № 43512227 та Відомістю вагонів до нього.

З урахуванням положень Додатку № 1-4 до Договору та умов договору у спірних правовідносинах метою замовлення позивачем відповідної послуги було накопичення вагонів для формування маршрутного поїзда № 120701 із 50 вагонів зерна кукурудзи зі станції Ромодан, у зв`язку з чим сама процедура накопичення передбачала перебування (затримку) вагонів на коліях станції до моменту формування повного складу поїзда, що відповідає погодженим сторонами умовам договору.

Водночас відповідно до пункту 8 додатку 1-4 до договору в актах загальної форми ГУ-23 фіксується виключно час перебування вагонів на коліях загального користування станції накопичення, який враховується для нарахування плати за послугу накопичення, визначеної договором, а не як підстава для застосування збору за зберігання.

Так, відповідно до пункту 9 додатку 1-4 "Умови накопичення вагонів" до договору за послугу з накопичення вагонів замовник сплачує плату за вільним тарифом "Організація перевезень і накопичення власного рухомого складу" відповідно до додатку 1-1 до договору. При цьому 1 вагоно-доба розраховується з округленням неповної доби до повної (пункт 9.1 додатку 1-4) .

Разом з цим у випадку затримки вагонів з вини замовника (а не в межах накопичення) підлягають сплаті платежі, пов`язані із затримкою вантажу на шляху прямування (пункт 9.2 додатку 1-4), при цьому обов`язковою умовою для застосування такого платежу є наявність вини замовника.

З наведеного вбачається, що пункт 9 додатку 1-4 розмежовує поняття "накопичення вагонів" як окремої договірної послуги та "затримки вагонів з вини замовника" як підстави для застосування додаткових платежів .

Водночас правовідносини щодо накопичення маршрутного поїзда № 120701 із 50 вагонів зерна кукурудзи на станції Ромодан передбачали перебування вагонів на коліях загального користування протягом усього часу накопичення до приймання останнього вагона перевізником (пункти 6, 7 додатку 1-4), що є складовою відповідної послуги накопичення.

Таким чином, у період накопичення вагонів з вантажем з метою формування відповідачем маршрутного потягу у останнього не було підстав застосовувати матеріальну відповідальність до позивача за зберігання вантажу на коліях загального користування, приймаючи до уваги, що у цей час здійснювалось накопичення вагонів з вантажем у відповідності до умов Додатку №1-4 до Договору з метою формування відповідачем маршрутного потягу.

Верховний Суд у постановах від 01.02.2024 у справі №915/305/22 та від 09.04.2024 у справі №915/5/23 виснував, що пункти 8, 9 Правил зберігання вантажів не можуть застосовуватись до спірних правовідносин, оскільки затримка вагонів відбулась з обставин, що залежали від відповідача, а саме: наявність договірних відносин з накопичення вагонів на коліях відповідача з метою формування маршрутного потяга.

Відповідно до умов Додатку 1-4 до Договору у період затримки вагонів з вини Замовника (саме затримки вагонів, а не накопичення) сплачуються платежі, пов`язані з затримкою вантажу на шляху прямування. При цьому обов`язковим елементом, встановленим для застосування пункту 9.2. Додатку № 1-4 до Договору, є "затримка з вини Замовника", чого відповідачем не доведено.

Пункт 9 Додатку 1-4 до Договору не ототожнює, а розділяє поняття "накопичення рухомого складу" (підпункт 9.1 пункту 9) та "затримку вагонів Перевізника" (підпункт 9.2 пункту 9).

При цьому, оформлення / не оформлення окремої накладної на кожну групу вагонів з маршрутного потягу, або одного документа на весь маршрутний потяг ніяк не впливає на відправлення маршрутного потягу до моменту формування (накопичення) складу вагонів з вантажем.

Накопичення вагонів з вантажем (маршрут) у цьому випадку відбувається в межах договірних відносин (є предметом послуги, за яку сплачується тариф), отже, не може кваліфікуватись як "матеріальна відповідальність" та не має такого елементу, як вина відправника.

Отже, відповідач, як перевізник, надав позивачу, як замовнику, згідно з умовами договору послугу з накопичення вагонів, за попередньо погодженим планом, який мав ознаку "маршрутний" та за попередньою заявкою, без отримання якої замовник не спроможний сформувати маршрутний поїзд, у зв`язку з чим, позивач має сплатити плату за користування власними вагонами перевізника та збір за накопичення вагонів на коліях загального користування. Інших платежів послуга накопичення вагонів не передбачає.

При цьому судом першої інстанції вірно враховано залізничну накладну від 07.12.2025, у графах 55 та 56 якої зафіксовано час та дату її складення та скріплення електронним цифровим підписом особи, що склала/оформила накладну.

Залізнична накладна складається в електронному вигляді і використовується сторонами договору перевезення вантажів в електронному документообігу, а не у паперовій формі.

Таким чином, у залізничній накладній електронний цифровий підпис уповноваженої особи чітко відображає час її складення/оформлення та завантаження до системи електронного документообігу, доступної усім сторонам договору перевезення.

Так, залізничну накладну від 07.12.2025 за спірною відправкою підписано електронним підписом уповноваженого представника позивача як відправника - начальника відділу Христофорова Ігоря Валентиновича, 07.12.2025 о 17 годині 29 хвилин.

В той же час, як вбачається із відомості № 07120013 плати за користування вагонами, зокрема, стовпчики 5 та 6 із назвами "приймання вагонів залізницею" та "забирання вагонів залізницею" містять чітке зазначення часу приймання та забирання вагонів залізницею. Відповідно до вказаної відомості останній вагон було забрано залізницею 07.12.2025 о 17 годині 35 хвилин.

Відомість № 07120013 плати за користування вагонами підписана електронними цифровими підписами представників як позивача, так і залізниці і викладені у ній відомості сторонами у справі не спростовуються.

У залізничній накладній зазначено час її складення/оформлення 07.12.2025, 17 годин 29 хвилин, а у Відомості № 07120013 плати за користування вагонами зазначено час забирання вагонів 07.12.2025, 17 годин 35 хвилин.

Таким чином, зазначеними документами та зафіксованими у них відомостями підтверджено те, що фактично залізничну накладну від 07.12.2025 оформлено на 6 хвилин раніше, ніж залізницею забрано останній вагон.

Отже, доводи відповідача у справі про затримку оформлення позивачем вантажосупровідних документів спростовуються матеріалами справи та її фактичними обставинами, що виключає висновок про факт затримки залізничних вагонів, у тому числі з вини позивача у справі.

Так, відповідач обґрунтовує правомірність нарахування збору за зберігання вантажу актами загальної форми ГУ-23 №624- 629, у яких зазначено про затримку вагонів у зв`язку з оформленням вантажу після забирання їх з місць навантаження.

Разом із тим, зі змісту зазначених актів та інших матеріалів справи вбачається, що вагони перебували на коліях станції саме у процесі накопичення маршрутного поїзда.

При цьому саме за накопичення вагонів відповідачем було нараховано окрему плату за накопичувальною карткою №07120310, що підтверджує кваліфікацію відповідних правовідносин саме як накопичення, а не простою вагонів з вини позивача.

Отже, сам по собі факт перебування вагонів на станційних коліях під час формування маршруту не свідчить про наявність простою в розумінні пункту 9 Правил зберігання вантажів та не є достатньою підставою для нарахування збору за зберігання вантажу.

Враховуючи викладене вище, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що відповідач неправомірно списав з рахунку позивача збір за зберігання вантажу відповідно до пункту 9 Правил при накопиченні вагонів з вантажем для формування відповідачем маршрутного потягу у сумі 103 503,60 грн, яка включена в накопичувальну картку №07120311.

Згідно з частинами 1, 2 статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

За приписами статті 1212 ЦК України безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею в себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Згідно з частиною 1 статті 177 ЦК України об`єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Положення цієї глави (тобто глави 83 ЦК України) застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи. Набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Загальна умова частини 1 статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї статті тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не вважається безпідставним.

Тобто в разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, статтю 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Таким чином, списання відповідачем з особового рахунку позивача грошових коштів в сумі 103 503,60 грн, як збору за зберігання вантажу, відбулось у зв`язку з договором, однак не на його виконання, а поза межами домовленостей, передбачених вказаним правочином.

Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу закріплено статтею 16 цього Кодексу.

Визначаючи предмет позову, як спосіб захисту права чи інтересу, важливим є перелік способів захисту цивільного права та інтересу, наведений у статті 16 ЦК України, за приписами якої способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання права, припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, тощо. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

У той же час, надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту слід зважати і на його ефективність. Це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

За умовами пункту 7.4 договору, у випадку задоволення грошових вимог замовника, перевізник має право відобразити відповідні грошові суми на особовому рахунку замовника в якості попередньої оплати.

Належним способом захисту в судовому порядку прав та інтересів замовника щодо відображення перевізником в особовому рахунку використання замовником коштів (перевізних платежів, неустойки, відшкодування збитків, інших), є відновлення становища, яке існувало до їх порушення - внесення відповідних змін до особового рахунку замовника про зарахування коштів на нього.

З огляду на те, що відповідачем безпідставно списана сума грошових коштів з особового рахунку позивача, як збір за зберігання вантажу, поза межами укладеного між сторонами спору договору, на підставі пункту 9 Правил зберігання вантажів, які при такому списанні застосовані бути не можуть, суд першої інстанції дійшов до правомірного висновку, що позовна вимога про відображення (відновлення, збільшення) на особовому рахунку коштів у розмірі 103 503,60 грн є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

За таких обставин, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду міста Києва від 20.05.2026 у справі № 910/3311/26 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування чи зміни не вбачається.

Згідно із ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Також, 26.06.2026 на адресу суду через підсистему «Електронний суд» від позивача надійшло клопотання, в якій останній просить стягнути з відповідача понесені витрати на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції, зокрема, у зв`язку із переглядом рішення Господарського суду міста Києва від 20.05.2026 у справі № 910/3311/26.

02.07.2026 до суду через підсистему «Електронний» суд від представника відповідача надійшли заперечення, в якому останній просив відмовити в задоволенні заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу ).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.

3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

На підтвердження понесення витрат на правову допомогу позивачем до матеріалів справи долучено укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Грейнсвард" та Адвокатським об`єднанням "Право, бізнес і фінанси" договір №17/01 від 04.01.2021 в редакції додаткової угоди № 1 від 07.07.2021, п.п. 4.3. якого визначено, що вартість однієї години роботи Адвоката складає 1 000,00 гривень.

Згідно акту виконаних робіт № 17-01/723 від 24.06.2026 на суму 4 500,00 грн об`єднанням було надано, а клієнтом прийнято, зокрема, юридичні послуги за складання відзиву на апеляційну скаргу АТ «Укрзаліниця» на рішення Господарського суду міста Києва від 20.05.2026 у справі № 910/3311/26 (тривалість виконання 3,5 години).

Також позивачем було надано рахунок № 17-01/723 від 24.06.2026 на суму 4 500 грн та платіжну інструкцію №11766 від 24.06.2026 на суму 4 500,00 грн.

А тому, виходячи із наданих доказів, враховуючи, що вартість однієї години роботи адвоката складає 1 000,00 грн, колегія суддів дійшла до висновку про доведеність позивачем витрат на професійну правничу допомогу, наданих у зв`язку із переглядом в апеляційній інстанції рішення Господарського суду міста Києва від 20.05.2026 у справі № 910/3311/26, у розмірі 3 500,00 грн.

Досліджуючи клопотання відповідача про зменшення витрат на професійну правничу допомогу колегія суддів зазначає наступне.

За змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Колегією суддів враховано, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань, з урахуванням складності справи, кваліфікації, досвіду і завантаженості адвоката та інших обставин. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю.

Так, для встановлення розумного розміру наданих послуг адвоката слід надати належну правову оцінку договору у сукупності з іншими доказами, складністю справи та виконання адвокатом робіт (наданих послуг), витраченим часом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих послуг та виконання робіт, ціною позову та (або) значення справи. Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Колегією суддів досліджено подані позивачем до суду докази, які свідчать про проведену адвокатом роботу (зокрема подача відзиву на апеляційну скаргу), і не встановлено неспівмірності вказаних витрат.

Колегія суддів відзначає, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.

Також, апеляційним судом враховуються положення п. 14 Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно шляхів полегшення доступу до правосуддя № R (81) 7, в якому передбачено, що, за винятком особливих обставин, сторона, що виграла справу, повинна отримувати від сторони, що програла, відшкодування зборів і витрат, включаючи гонорари адвокатів, які вона обґрунтовано понесла у зв`язку з розглядом.

Відповідно до ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене вище, з огляду на фактично надану адвокатом правову допомогу в межах справи №910/3311/26 у суді апеляційної інстанції, з огляду на наявність доказів на понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу, а також співмірність розміру витрат з наданими послугами, з огляду на відмову у задоволенні поданої відповідачем апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати Товариства з обмеженою відповідальністю "Грейнсвард" на професійну правову допомогу у суді апеляційної інстанції в частині перегляду апеляційної скарги Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду міста Києва від 20.05.2026 у справі № 910/3311/26 покладаються на відповідача у сумі 3 500,00 грн.

Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

УХВАЛИВ :

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду міста Києва від 20.05.2026 у справі № 910/3311/26 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 20.05.2026 у справі № 910/3311/26 залишити без змін.

3. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.

4. Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03150, місто Київ, вулиця Єжи Гедройця, будинок 5, ідентифікаційний код 40075815) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Грейнсвард" (03038, місто Київ, вулиця Івана Федорова, будинок 32, літера А, 3-й поверх, ідентифікаційний код 41564379) 3 500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, понесених у суді апеляційної інстанції.

5. Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.

6. Матеріали справи №910/3311/26 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в порядку, визначеному ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя М.А. Барсук

Судді Є.Ю. Пономаренко

М.А. Руденко