Постанова від 03 вересня 2026 р. у справі №449/632/26 — Львівський апеляційний суд

Справа № 449/632/26 Головуючий у 1 інстанції: Борняк Р.О.

Провадження № 33/811/1484/26 Доповідач: Романюк М. Ф.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2026 року Львівський апеляційний суд в складі судді судової палати з розгляду кримінальних справ Романюка М.Ф., з участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , захисника – адвоката Мицика О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 – адвоката Мицика Олега Володимировича на постанову судді Перемишлянського районного суду Львівської області від 28 липня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП,

встановив:

вищенаведеною постановою визнано винною ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення передбаченого ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено на неї стягнення у виді штрафу в дохід держави у розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на 1 рік.

Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір, що становить – 665,60 грн.

Згідно з постановою судді, згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 630161 від 02.04.2026 року, слідує, що цього ж дня о 13.05 год., ОСОБА_1 в с. Осталовичі Львівського району Львівської області, передала керування транспортним засобом Деу Ланос, д.н.з. НОМЕР_1 , ОСОБА_2 , який перебував у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, чим порушив вимоги Правил дорожнього руху України.

Не погоджуючись з даною постановою захисник особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 – адвокат Мицик О.В. подав апеляційну скаргу, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови, скасувати постанову суду, а провадження у справі закрити за відсутністю у діях складу адміністративного правопорушення.

Щодо строку на апеляційне оскарження зазначає, щоОСОБА_1 копію оскаржуваної постанови отримано лише 06.08.2026 року.

Крім того зазначає, що КУпАП не передбачено правил обрахунку процесуальних строків у справах про адміністративні правопорушення, однак відповідно до правового висновку ВС ( постанова від 16.02.2021 року у справі №263/10894/20) суди в певних випадках вправі застосовувати принципи аналогії закону. Тому відповідно до ч. 5 ст. 115 КПК України, при обчисленні строків днями та місяцями не береться до уваги той день, від якого починається строк. Таким чином, згідно нормами законодавства, першим днем строку на апеляційне оскарження постанови було 29.07.2026 року.

В обґрунтування апеляційної скарги покликається на те, що постанова суду є необґрунтованою, незаконною, ухваленою внаслідок неповного та необ`єктивного з`ясування обставин справи.

Звертає увагу на те, що у протоколі працівниками поліції не вказано особу, якій ОСОБА_1 нібито передала керування та яка перебувала в стані алкогольного сп`яніння.

Окрім того, не було зазначено реєстраційний номер транспортного засобу, яким така особа керувала.

Вказує, що якби в ОСОБА_1 виникли підозри, що ОСОБА_3 перебуває в стані алкогольного сп`яніння, то в жодному разі не допустила б його до керування автомобілем.

Акцентує увагу на тому, що поведінка ОСОБА_3 була нормальною, звичною, мова була чітка та виразна, тому ОСОБА_1 не було відомо, що ОСОБА_3 перебував в стані алкогольного сп`яніння.

Зазначає, що судом першої інстанції не було допитано ОСОБА_3 , письмові пояснення останнього відсутні в матеріалах справи.

Стверджує, що до ОСОБА_1 могло бути застосоване лише адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, оскільки в розумінні ст. 130 КУпАП, вона є «іншою особою», а не водієм.

Заслухавши виступ особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та її захисника – адвоката Мицика О.В., які підтримали подану апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що така підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Доводи апелянта щодо поважності пропуску строку апеляційного оскарження є обґрунтованими. Суд вважає, що строк апеляційного оскарження пропущений апелянтом з поважних причин, а тому його слід поновити.

Згідно з ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності із законом.

Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, суд, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, крім іншого, зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Зі змісту ст. 252 КУпАП вбачається, що оцінка доказів при розгляді справ про адміністративні правопорушення ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні усіх обставин справи в їх сукупності.

Згідно зі ст. 251 КУпАП на основі доказів встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, поясненнями свідків та ін.

Як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції дотримався всіх вказаних вимог закону, оскільки встановив обставини, які мають значення для об`єктивного та всебічного розгляду справи.

Під час апеляційного перегляду оскаржуваної постанови, апелянтом в його апеляційній скарзі не наведено об`єктивних відомостей, які можуть спростувати висновки суду щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Висновок судді про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується сукупністю зібраних і перевірених у судовому засіданні доказів, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення, поясненням правопорушника в матеріалах справи, ін. матеріалами справи.

Аналізуючи відомості цих доказів у справі, апеляційний суд дійшов висновку, що вони узгоджуються між собою та беззаперечно свідчать про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачена за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також за передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Згідно п.2.9 «г» ПДР України – водієві забороняється передавати керування транспортним засобом особам, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, у хворобливому стані.

Відповідно до п.11 Постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 23.12.2005 "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті" (далі - Постанова), допуском до керування транспортним засобом особи, яка не має права ним керувати або перебуває у стані сп`яніння, визнають усну чи письмову згоду, розпорядження, вказівку особи, відповідальної за технічний стан чи експлуатацію цього засобу, про його використання у сфері дорожнього руху таким водієм. Як допуск можна розглядати також мовчазну згоду, видачу маршрутного листа, передачу ключів і документів або керма, не відсторонення водія від керування тощо. Згідно із п.27 цієї ж Постанови, вбачається, що відповідальність за передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває у стані сп`яніння чи під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції (ч.1 ст.130 КУпАП), настає за умови, що тому, хто це робить, відомо про такий стан.

Постановою Перемишлянського районного суду Львівської області від 02.06.2026 року, ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні правопорушення передбаченого ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накладено на нього стягнення у виді штрафу в дохід держави в розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить - 17000 гривень 00 коп., з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Дана постанова не оскаржувалася і вступила в законну силу.

З наведеного встановлено факт, що ОСОБА_2 під час керування автомобілем ОСОБА_4 перебував із явними ознаками алкогольного сп`яніння, від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння відмовився.

У свою чергу захисником в поданій апеляційній скарзі не наведено жодних переконливих аргументів на спростування висновків районного суду про наявність належних та допустимих доказів його винуватості у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення.

Таким чином, на переконання апеляційного суду, суд першої інстанції, дотримуючись принципу неупередженості та об`єктивності, з дотриманням вимог ст.ст.245, 251, 252, 280 КУпАП, дав належну оцінку наявним у справі доказам у їх сукупності та дійшов обґрунтованих висновків про доведеність вини ОСОБА_1 «поза будь-яким розумним сумнівом» у вчиненні нею адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, а тому підстав для закриття провадження у справі, визначених п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, на чому наполягає апелянт, суд апеляційної інстанції не вбачає.

Апеляційний суд, за наведених обставин, погоджується з висновком районного суду, що позиція ОСОБА_1 , згідно якої вона заперечує вчинення нею адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП спрямована на уникнення адміністративної відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення, та не спростовують факту передачі автомобіля особі, яка перебуває у стані алкогольного сп`яніння та не звільняють її від відповідальності за дане адміністративне правопорушення.

Разом із тим, доводи апелянта щодо неправомірності застосованого до ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами, заслуговують на увагу.

Так, санкція ч.1 ст.130 КУпАП передбачає накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення та оскаржуваної постанови, ОСОБА_1 обвинувачується в тому, що вона передала керування транспортним засобом Деу Ланос, д.н.з. НОМЕР_1 , ОСОБА_2 , який перебував у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а відтак, в розумінні ст.130 КУпАП, вона є іншою особою, а не водієм.

Таким чином, до ОСОБА_1 може бути застосоване лише адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Підсумовуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що апеляційна скарга захисника – адвоката Мицика О.В. підлягає частковому задоволенню, а постанова судді Перемишлянського районного суду Львівської області від 28 липня 2026року - зміні в частині призначення адміністративного стягнення, з накладенням на ОСОБА_1 адміністративного стягнення, у виді штрафу, в межах санкції ч.1 ст. 130 КУпАП у розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн.

Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд

постановив:

поновити захиснику – адвокату Мицику Олегу Володимировичу строк апеляційного оскарження постанови судді Перемишлянського районного суду Львівської області від 28 липня 2026 року.

Апеляційну скаргу захисника – адвоката Мицика Олега Володимировича задовольнити частково.

Постанову судді Перемишлянського районного суду Львівської області від 28 липня 2026 року в частині накладеного адміністративного стягнення на ОСОБА_1 змінити та накласти на неї адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) грн.

В решті постанову залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя М.Ф. Романюк