Вирок від 06 вересня 2026 р. у справі №760/4450/26 — Солом'янський районний суд міста Києва

Справа № 760/4450/26

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

7 вересня 2026 року м. Київ

Солом`янський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участі:

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,.

потерпілої ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

обвинуваченого ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні, відомості щодо якого внесено до ЄРДР за № 12025100000001533 від 08.12.2025 по обвинуваченню:

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Київської області, Білоцерківського району, с. Трушки, що зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , одружений, має на утриманні трьох дітей: 2011, 2013, 2018 р.н., що працює водієм в ТОВ «ПРОДФРЕШ.ЛОГІСТІК», освіта вища, раніше не судимий (РНОКПП відсутній),

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України, -

ВСТАНОВИВ:

Обвинувачений ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_3, приблизно о 06 год 53 хв, керуючи технічно справним автомобілем марки «Mercedes-Benz Sprinter», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись в четвертій смузі руху з чотирьох наявних по проїзній частині Кільцевої дороги у м. Києві, зі сторони вул. Сергія Колоса, в напрямку Жулянського моста, наближався до нерегульованого пішохідного переходу, розташованого в районі будинку № 161, який позначений дорожньою розміткою 1.14.1 «Зебра» та інформаційно-вказівними дорожніми знаками 5.38.1 - 5.38.2 «Пішохідний перехід» Правил дорожнього руху України.

В цей час, пішохід ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перетинала проїзну частину Кільцевої дороги, по вищевказаному нерегульованому пішохідному переходу, рухаючись справа наліво відносно напрямку руху вищевказаного транспортного засобу.

Під час руху водій ОСОБА_6 допустив порушення вимог пунктів 1.5, 2.3 підпункт «б», 18.1 Правил дорожнього руху України.

Порушення вищевказаних вимог Правил дорожнього руху України з боку водія ОСОБА_6 виявились у тому, що він, достеменно знаючи, що транспортний засіб є джерелом підвищеної небезпеки, будучи заздалегідь поінформованим про наближення до нерегульованого пішохідного переходу, позначеного дорожньою розміткою 1.14.2 та інформаційно-вказівними дорожніми знаками 5.38.1 - 5.38.2, усвідомлюючи, що пішохідний перехід призначений для перетину проїзної частини пішоходами, які мають безперечну перевагу в русі на даній ділянці дороги, з моменту, коли вступили на перехід, а водій, в свою чергу, повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитись, будучи зобов`язаним завчасно прийняті такі заходи по керуванню транспортним засобом, які б забезпечили безперешкодний та безпечний перетин проїзної частини пішоходами по пішохідному переходу, не зміг вірно оцінити дорожню обстановку та її зміни, не впевнився, що на пішохідному переході немає пішоходів, створюючи своїми діями небезпеку для руху, а також загрозу здоров`ю громадян, виїхав на пішохідний перехід, розташований на Кільцевій дорозі, навпроти буд 161, у м. Києві, де здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_7 , яка перетинала проїзну частину справо наліво відносно напрямку руху автомобіля.

В результаті даної дорожньо-транспортної події пішохід ОСОБА_7 отримала тілесні ушкодження: перелом нижньої щелепи, забійна рана на тлі ділянки травматичної епіляції волосся в потиличній ділянці по центру, та просочуючий крововилив у м`які тканини відповідно їх розташуванню в м`які тканини голови з боку їх внутрішньої поверхні в потиличній області, крововиливи під оболонки та шлуночки головного мозку, перелом груднини, крововилив в клітковину переднього середостіння, множинні двосторонні переломи ребер з розривами пристінкової плеври та міжреберних м`язів, крововиливи під плевру, в прикореневі відділи та в товщу легень, розрив легень, кров`яниста піниста рідина в трахеї та бронхах, двобічний гемоторакс (по 600 мл темно-червоної рідкої крові); розрив хребтового стовпа грудному відділах з ушкодженням спинного мозку, розрив аорти в грудному відділі з крововиливом в парааортальну клітковину, розрив серця, фрагментарно-уламкові переломи кісток правого стегна та гомілки, переломи обох кісток лівого передпліччя, поширені крововиливи в м`які тканини в зонах переломів, просочуючі крововиливи та карманоподібні відшарування м`яких тканин в області правої нижньої кінцівки, смугасті крововиливи під ендокардом (плями Мінакова), знижене кровонаповнення внутрішніх органів. Множинні рани, садна та синці на тілі.

Від отриманних тілесних ушкоджень ОСОБА_7 загинула на місці. Безпосередньою причиною смерті ОСОБА_7 стали множинні переломи кісток скелету з ушкодженням внутрішніх органів та розвитком крововтрати.

Порушення водієм ОСОБА_6 вимог пунктів 1.5, 2.3 «б» та 18.1 Правил дорожнього руху України знаходяться у прямому причинному зв`язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди та її наслідками.

Обвинувачений ОСОБА_6 в судовому засіданні свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення визнав повністю, щиро розкаявся, повністю підтвердив зазначені в обвинувальному акті обставини. Вказав, що розкаюється у вчиненому, а саме в тому, що був неуважним, керуючи транспортним засобом.

Показання обвинуваченого відповідають фактичним обставинам справи, підтверджуються наданими прокурором доказами і ніким з учасників судового розгляду не оспорюються.

Потерпіла ОСОБА_4 , що є сестрою покійної ОСОБА_7 суду показала, що претензій майнового чи морального характеру до обвинуваченого не має. Вказала, що обвинувачений відшкодував їй шкоду, вибачився, а тому просила суворо його не карати.

У відповідності до ч. 3 ст. 349 КПК України, суд, враховуючи те, що проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

При цьому судом з`ясовано, що зазначені особи правильно розуміють зміст цих обставин, та відсутність сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз`яснено їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Суд вважає докази, надані прокурором у даному кримінальному провадженні, належними і допустимими, а вину обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, доведеною.

Таким чином, в судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_6 , керуючи транспортним засобом, порушив правила безпеки дорожнього руху, що спричинило смерть потерпілої ОСОБА_7 , тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 286 КК України.

При призначенні міри покарання обвинуваченому ОСОБА_6 суд відповідно до вимог ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином, особу винного, обставини, що пом`якшують покарання, та відсутність обставин, що його обтяжують.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 21 серпня 2019 року у справі № 682/956/17 зазначила, що відповідно до принципів співмірності й індивідуалізації покарання за своїм видом та розміром повинно відповідати характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. Вибір у визначених законом межах виду і розміру покарання є дискреційною функцією суду, яка потребує оцінки всіх конкретних обставин кримінального провадження.

Обставинами, що пом`якшують покарання ОСОБА_6 , суд визнає його щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення та добровільне відшкодування завданого збитку.

Активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення підтверджується тим, що ОСОБА_6 під час досудового розслідування брав участь у проведенні слідчого експерименту, забезпечив транспортний засіб для його проведення, детально повідомив про обставини дорожньо-транспортної пригоди, своєчасно прибував за викликами слідчого, ознайомився з матеріалами кримінального провадження та не перешкоджав проведенню процесуальних дій.

Під час судового розгляду ОСОБА_6 повністю визнав свою вину, підтвердив обставини, викладені в обвинувальному акті, висловив щирий жаль з приводу смерті потерпілої, неодноразово просив вибачення у потерпілої ОСОБА_4 , підтримував із нею зв`язок та відшкодував погоджений із потерпілою розмір шкоди.

Разом з тим, ступінь тяжкості кримінального правопорушення із наслідком у вигляді смерті потерпілої не дає можливості суду призначити мінімальну міру покарання.

Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_6 , судом не встановлено.

Вирішуючи питання про можливість виправлення обвинуваченого без відбування основного покарання, суд враховує, що ОСОБА_6 раніше не судимий, до адміністративної відповідальності у сфері безпеки дорожнього руху притягувався один раз за порушення правил паркування, що не свідчить про систематичне нехтування ним вимогами Правил дорожнього руху.

ОСОБА_6 має постійне місце проживання, дві вищі освіти, одружений, виховує та утримує трьох неповнолітніх дітей, одна з яких є дитиною з інвалідністю підгрупи «А». За місцем проживання та роботи характеризується позитивно, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває.

Згідно з характеристикою за місцем роботи ОСОБА_6 зарекомендував себе дисциплінованим, надійним, доброзичливим та безконфліктним працівником, шкідливих звичок не має.

Суд враховує позицію потерпілої ОСОБА_4 , яка повідомила про примирення з обвинуваченим та відсутність до нього претензій. Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного в постанові від 21 серпня 2019 року у справі № 682/956/17, позиція потерпілої сторони враховується в сукупності з обставинами, передбаченими ст. 65 КК України.

Згідно з висновком щодо результатів медичного огляду № 005454, наданим КНП «Київська міська клінічна лікарня № 10», ОСОБА_6 під час дорожньо-транспортної пригоди перебував у тверезому стані, ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння в нього не виявлено.

Наведені обставини в їх сукупності, зокрема необережна форма вини, критичне ставлення ОСОБА_6 до вчиненого, щире каяття, сприяння розкриттю кримінального правопорушення, відшкодування шкоди, позиція потерпілої, позитивні дані про особу обвинуваченого, належна поведінка після дорожньо-транспортної пригоди, відсутність судимостей та систематичних порушень Правил дорожнього руху, дають суду підстави для висновку про можливість виправлення ОСОБА_6 без відбування призначеного основного покарання.

За таких обставин суд вважає можливим застосувати до ОСОБА_6 положення ст. 75 КК України та звільнити його від відбування основного покарання з випробуванням.

Визначаючи тривалість іспитового строку, суд враховує, що вчинене ОСОБА_6 кримінальне правопорушення є тяжким та спричинило незворотний наслідок у виді смерті людини. Іспитовий строк тривалістю три роки забезпечить належний контроль за поведінкою обвинуваченого, виконання ним обов`язків, передбачених ст. 76 КК України, та буде достатнім для його виправлення і запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень.

Вирішуючи питання про доцільність призначення ОСОБА_6 додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, суд враховує, що санкція ч. 2 ст. 286 КК України має альтернативний характер та передбачає можливість призначення основного покарання без такого додаткового покарання.

ОСОБА_6 з 25 грудня 2025 року офіційно працює в ТОВ «ПРОДФРЕШ.ЛОГІСТИК» на посаді водія автотранспортних засобів. Керування транспортними засобами безпосередньо пов`язане з його професійною діяльністю та є єдиним джерелом доходу сім`ї, оскільки дружина обвинуваченого одержує лише державну соціальну допомогу на дитину з інвалідністю.

Позбавлення ОСОБА_6 права керувати транспортними засобами матиме наслідком втрату ним роботи та позбавить багатодітну сім`ю основного джерела доходу. Суд також враховує необхідність постійного перевезення дитини з інвалідністю з місця проживання в сільській місцевості до медичних і реабілітаційних закладів у місті для проведення консультацій, обстежень та лікування.

Зазначені обставини суд оцінює в сукупності з відсутністю в ОСОБА_6 систематичних порушень Правил дорожнього руху, його позитивною характеристикою як водія за місцем роботи, належною поведінкою після дорожньо-транспортної пригоди, щирим каяттям та відшкодуванням завданої шкоди.

У постанові від 04 лютого 2025 року у справі № 444/948/23 Касаційний кримінальний суд у складі Верховного Суду погодився із призначенням за ч. 2 ст. 286 КК України покарання без позбавлення права керувати транспортними засобами та зі звільненням від відбування основного покарання з випробуванням. Суд касаційної інстанції врахував необережну форму вини, щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, відшкодування шкоди, позитивні дані про особу засудженого, наявність у нього неповнолітніх дітей та необхідність забезпечувати сім`ю.

Подібний підхід застосовано Касаційним кримінальним судом у складі Верховного Суду в постанові від 14 жовтня 2025 року у справі № 446/1064/24, в якій залишено без зміни рішення про призначення покарання за ч. 2 ст. 286 КК України без позбавлення права керувати транспортними засобами та зі звільненням від відбування основного покарання з випробуванням. При цьому було враховано визнання вини, щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, позитивні характеристики та зв`язок службових обов`язків засудженого з керуванням транспортними засобами.

У справі № 663/482/20 в постанові від 30.09.2021 Касаційний кримінальний суд у складі Верховного Суду врахував необережну форму вини, відсутність судимостей, позитивні характеристики, щире каяття, відшкодування шкоди, позицію потерпілої сторони, необхідність керування транспортом для виконання трудових обов`язків та отримання єдиного доходу. ККС ВС окремо вказав, що позбавлення права керування унеможливило б виконання засудженим трудових обов`язків, а також а також обмежить у можливості доглядати хвору матір.

Виходячи із зазначеного, суд вважає, що виправлення ОСОБА_6 можливе без призначення йому додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами та без відбування основного покарання. Призначене покарання зі звільненням від його відбування з випробуванням та іспитовим строком тривалістю три роки є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого, запобігання вчиненню ним нових кримінальних правопорушень та відповідає вимогам справедливості й індивідуалізації покарання.

Цивільний позов в кримінальному провадженні не заявлявся.

Доля речових доказів вирішується відповідно до вимог ст. 100 Кримінального процесуального кодексу України.

Процесуальні витрати, виходячи із положень ч. 2 ст. 124 Кримінального процесуального кодексу України, суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

Таким чином, виходячи із зазначеного, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України та призначити йому покарання у виді п`яти років позбавлення волі без позбавлення права керувати транспортними засобами.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_6 від відбування призначеного основного покарання з випробуванням з іспитовим строком три роки.

На підставі ст. 76 КК України зобов`язати ОСОБА_6 :

1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 26 грудня 2025 року на автомобіль марки «Mercedes-Benz Sprinter», р.н. НОМЕР_1 , який відповідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 від 08.04.2021 належить ОСОБА_8 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , для забезпечення його зберігання як речового доказу у кримінальному провадженні №12025100000001533 від 08 грудня 2025 року, у виді заборони вчиняти дії щодо користування, володіння та розпорядження.

Речовий доказ: автомобіль марки «Mercedes-Benz Sprinter», р.н. НОМЕР_1 - передати володільцю майна - ОСОБА_6 .

Стягнути з ОСОБА_6 , на користь держави процесуальні витрати, пов`язані із залученням експертів - 14262,40 грн.

Вирок набирає законної сили через тридцять днів з моменту його проголошення, якщо не буде оскаржений.

Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду через Солом`янський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Обмеження права оскарження даного вироку визначені ч. 3 ст. 349 Кримінального процесуального кодексу України

Копія вироку видається учасникам кримінального провадження відразу після його проголошення.

Суддя ОСОБА_1