Рішення від 06 вересня 2026 р. у справі №756/17467/25 — Оболонський районний суд міста Києва

07.09.2026 Справа № 756/17467/25

Справа № 756/17467/25

Провадження № 2/756/2128/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 вересня 2026 року м. Київ

Суддя Оболонського районного суду міста Києва Тиха О.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінфорс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

У С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінфорс» звернулося до Оболонського районного суду міста Києва із зазначеною позовною заявою, в якій просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 1212142-A від 26.01.2021 у розмірі 34 584,00 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що 26.01.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «СС Лоун» та відповідачем за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи товариства було укладено кредитний договір № 1212142-A, за яким відповідач отримала кредит у розмірі 13 100,00 грн строком до 24.02.2021 зі сплатою процентів за акційною процентною ставкою. Кредитні кошти перераховано на платіжну картку позичальника. 24.02.2021 сторони уклали додаткову угоду про продовження строку користування кредитом до 26.03.2021 зі сплатою процентів за стандартною процентною ставкою, а після спливу цього строку дію договору автопролонговано на двадцять календарних днів - до 15.04.2021 із застосуванням підвищеної процентної ставки. У новий узгоджений строк відповідач кредит не повернула та проценти не сплатила, унаслідок чого утворилася заборгованість у розмірі 13 100,00 грн за тілом кредиту та 21 484,00 грн за нарахованими процентами. 28.04.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «СС Лоун» та позивачем укладено договір факторингу № 40071779-100, за яким право грошової вимоги за вказаним кредитним договором відступлено позивачу, про що відповідача повідомлено електронним листом. Заборгованість не погашена.

Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 10.11.2025 відкрито провадження у справі та ухвалено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

18.01.2026 через підсистему «Електронний суд» від позивача надійшло клопотання про долучення доказів, до якого додано повідомлення Товариства з обмеженою відповідальністю «СС Лоун» від 28.04.2021 про відступлення права грошової вимоги, відповідь Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» від 07.11.2025 № 20.1.0.0.0/7-251020/62621 та докази направлення зазначених документів відповідачу.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.08.2026 справу передано на розгляд судді Тихій О.О. у зв`язку з призначенням судді Діденка Є.В. Указом Президента України № 782/2026 від 21.08.2026 на посаду судді Вищого антикорупційного суду.

Копію ухвали про відкриття провадження у справі разом із копією позовної заяви та доданими до неї документами направлено відповідачу за зареєстрованим місцем проживання, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення відповідачу ОСОБА_1 02.12.2025.

У встановлений судом строк відповідач відзив на позовну заяву не подала.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 26.01.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «СС Лоун» та ОСОБА_1 в електронній формі за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи товариства укладено кредитний договір № 1212142-A на підставі Правил надання коштів в кредит Товариства з обмеженою відповідальністю «СС Лоун», затверджених наказом товариства № 3011-1 від 30.11.2020.

Відповідно до п. 2.6.1, 2.6.2 договору сума кредиту становить 13 100,00 грн, строк кредиту - з 26.01.2021 по 24.02.2021 включно; запланована дата повернення кредиту - 24.02.2021 (п. 2.6.3 договору). Мета отримання кредиту - власні потреби, не пов`язані з підприємницькою діяльністю, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника (п. 2.4 договору). Процентна ставка є фіксованою (п. 2.5 договору). За користування кредитом позичальник сплачує кредитору проценти за акційною процентною ставкою в розмірі 0,9% від суми кредиту за кожен день користування кредитом; реальна річна процентна ставка становить 328,5% (п. 2.6.4 договору). Загальна вартість кредиту та сума до повернення становлять 16 637,00 грн (п. 2.6.5, 2.6.6 договору). Графік платежів, наведений у розділі 3 договору, передбачає сплату 24.02.2021 кредиту в розмірі 13 100,00 грн та процентів у розмірі 3 537,00 грн.

Стандартна процентна ставка за договором становить 1,8% за кожен день користування кредитними коштами (п. 1.14 договору), підвищена процентна ставка - 4,15% (п. 1.16 договору). Згідно з п. 5.7 договору у випадку несплати позичальником заборгованості за кредитом або неоформлення продовження строку користування кредитом до запланованої дати повернення кредиту договір вважається автопролонгованим, а строк користування кредитом - подовженим на період до спливу двадцяти календарних днів (п. 5.7.1); у період автопролонгації діє підвищена процентна ставка у розмірі 4,15% (п. 5.7.2). Відповідно до п. 6.6 договору підвищена процентна ставка нараховується починаючи з першого дня автопролонгації. Пунктом 6.5 договору передбачено, що у випадку застосування автопролонгації проценти за період з дати видачі кредиту до запланованої дати повернення кредиту перераховуються як різниця між стандартною та акційною процентними ставками.

Договір підписано відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором «f25274», що відображено як у тексті договору та додаткових угод до нього, так і в копіях сторінок інформаційно-телекомунікаційної системи первісного кредитора, з яких вбачається проходження відповідачем реєстрації в цій системі, унесення нею персональних і паспортних даних, номера телефону НОМЕР_1 та адреси електронної пошти ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також підписання договору кодом підтвердження, надісланим на зазначений номер телефону.

Судом встановлено, що 24.02.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «СС Лоун» та відповідачем укладено додаткову угоду № 1 до кредитного договору про продовження строку дії договору, якою п. 2.6.2-2.6.4 договору викладено в новій редакції: строк кредиту - з 25.02.2021 по 26.03.2021 включно; запланована дата повернення кредиту - 26.03.2021; за користування кредитом позичальник сплачує кредитору проценти за стандартною процентною ставкою в розмірі 1,8% від суми кредиту за кожен день користування кредитом. Графік платежів до додаткової угоди передбачає сплату 26.03.2021 кредиту в розмірі 13 100,00 грн та процентів у розмірі 7 074,00 грн, а всього - 20 174,00 грн.

Того ж дня, 24.02.2021, сторони уклали угоду до кредитного договору (автопролонгація), за якою строк автопролонгації визначено з 27.03.2021 по 15.04.2021 включно, нову заплановану дату повернення кредиту - 15.04.2021, а за користування кредитом у період автопролонгації позичальник сплачує проценти за підвищеною процентною ставкою в розмірі 4,15% від суми кредиту за кожен день користування кредитом; загальна вартість кредиту визначена у розмірі 34 584,00 грн.

Як вбачається з розрахунку заборгованості за кредитним договором, складеного позивачем, 24.02.2021 відповідач сплатила проценти за користування кредитом за первісний строк кредитування у розмірі 3 537,00 грн.

На підтвердження перерахування кредитних коштів позивач надав витяг з реєстру наданих кредитів, здійснених за допомогою сервісу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сан-Райз Фінанс» згідно з договором № 6 від 12.10.2020, складений 26.01.2021 та підписаний директором Товариства з обмеженою відповідальністю «СС Лоун», згідно з яким за кредитом № 1212142-A на платіжну картку № НОМЕР_2 26.01.2021 перераховано кошти, платіжний канал - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сан-Райз Фінанс», ідентифікатор операції bbdfa478-0344-42af-8b86-b66446566763. До матеріалів справи долучено також копію договору доручення між первісним кредитором та платіжною системою.

Судом встановлено, що 28.04.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «СС Лоун» як клієнтом та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінфорс» як фактором укладено договір факторингу № 40071779-100, за умовами якого клієнт відступив фактору право грошової вимоги до боржників, перелік яких визначено в реєстрі прав грошових вимог, що є невід`ємною частиною договору.

Згідно з витягом з реєстру прав грошових вимог (додаток № 1 до договору факторингу № 40071779-100 від 28.04.2021) позивачу відступлено право грошової вимоги до ОСОБА_1 за цивільно-правовою угодою № 1212142-A від 26.01.2021, розмір фінансового активу - 34 584,00 грн, у тому числі сума основного зобов`язання - 13 100,00 грн, проценти - 15 327,00 грн, додаткові проценти - 6 157,00 грн, неустойка (штраф, пеня) - 0,00 грн.

Листом Товариства з обмеженою відповідальністю «СС Лоун» від 28.04.2021, надісланим 28.04.2021 на адресу електронної пошти відповідача nastialukyanenko@gmail.com, зазначену нею при укладенні кредитного договору, відповідача повідомлено про відступлення права грошової вимоги за кредитним договором на користь позивача та про реквізити для здійснення подальших платежів.

Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором станом на 15.04.2021 заборгованість відповідача становить 34 584,00 грн, з яких 13 100,00 грн - тіло кредиту та 21 484,00 грн - нараховані проценти.

Доказів повернення кредиту та сплати нарахованих процентів відповідачем суду не надано.

Відповідно до ст. 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, а суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи. Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. За приписами ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів; жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Згідно з ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами; правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. За приписами абз. 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 цього Закону).

Відповідно до ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному ч. 6 цієї статті. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Згідно з ч. 1 ст. 12 цього Закону моментом підписання електронного правочину є, зокрема, використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

У постанові Верховного Суду від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19 зазначено, що електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору; це комбінація цифр і літер, або тільки цифр, або тільки літер, яку заявник отримує за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 10.06.2021 у справі № 234/7159/20.

Отже, кредитний договір № 1212142-A від 26.01.2021 та додаткові угоди до нього, підписані відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором, за правовими наслідками прирівнюються до договору, укладеного у письмовій формі, а вимоги ст. 1055 ЦК України щодо форми кредитного договору дотримані.

Суд враховує, що відповідач факту укладення кредитного договору не заперечувала, належність їй платіжної картки, зазначеної у витягу з реєстру наданих кредитів, не спростувала, до правоохоронних органів із заявою про неправомірне використання її персональних даних не зверталася, відзиву на позовну заяву та контррозрахунку заборгованості не подала.

При цьому виконання первісним кредитором обов`язку з надання кредитних коштів підтверджується не лише витягом з реєстру наданих кредитів, а й діями самої відповідача: 24.02.2021 вона сплатила проценти за користування кредитом за первісний строк кредитування у розмірі 3 537,00 грн, що дорівнює саме тій сумі, яка передбачена графіком платежів до кредитного договору, та уклала додаткову угоду № 1 про продовження строку користування кредитом. Такі дії свідчать про часткове виконання відповідачем кредитного договору і підтверджують отримання нею кредитних коштів у визначеному договором розмірі.

Зазначена у витягу з реєстру наданих кредитів сума 13 000,00 грн не спростовує встановленого судом розміру наданого кредиту, оскільки сума кредиту визначена п. 2.6.1 кредитного договору та графіком платежів до нього у розмірі 13 100,00 грн, у такому ж розмірі суму основного зобов`язання зазначено у витягу з реєстру прав грошових вимог до договору факторингу, і саме виходячи з цієї суми відповідач сплатила 24.02.2021 проценти у розмірі 3 537,00 грн (13 100,00 грн ? 0,9% ? 30 днів).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18) зробила правовий висновок, що не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами; якщо дії сторін свідчать про те, що договір фактично був укладений, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності цього договору вимогам закону.

За таких обставин суд дійшов висновку, що факт укладення кредитного договору № 1212142-A від 26.01.2021 та надання відповідачу кредитних коштів у розмірі 13 100,00 грн є доведеним.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. За приписами ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Договір факторингу № 40071779-100 від 28.04.2021 у встановленому законом порядку недійсним не визнавався і відповідачем не оспорювався, а тому відповідно до ст. 204 ЦК України є правомірним. Ланцюг переходу права вимоги підтверджується самим договором факторингу та витягом з реєстру прав грошових вимог, який містить дані саме про кредитний договір № 1212142-A від 26.01.2021 та про відповідача. Отже, позивач є належним кредитором у спірних правовідносинах.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

За приписами ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). За змістом ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Перевіряючи наданий позивачем розрахунок заборгованості, суд перевіряє кожну його складову окремо.

Заборгованість за тілом кредиту становить 13 100,00 грн. Доказів повернення цієї суми матеріали справи не містять, а тому вимоги в цій частині є обґрунтованими.

Заявлені до стягнення проценти у розмірі 21 484,00 грн складаються з трьох частин: 7 074,00 грн - проценти за стандартною процентною ставкою 1,8% за продовжений додатковою угодою № 1 строк кредитування з 25.02.2021 по 26.03.2021 (13 100,00 грн ? 1,8% ? 30 днів); 10 873,00 грн - проценти за підвищеною процентною ставкою 4,15% за період автопролонгації з 27.03.2021 по 15.04.2021 (13 100,00 грн ? 4,15% ? 20 днів); 3 537,00 грн - перерахунок процентів за первісний строк кредитування з 26.01.2021 по 24.02.2021 як різниця між стандартною (1,8%) та акційною (0,9%) процентними ставками, здійснений на підставі п. 6.5 договору у зв`язку із застосуванням автопролонгації.

Проценти у розмірі 7 074,00 грн нараховані за ставкою та за строк, які прямо погоджені сторонами в додатковій угоді № 1 від 24.02.2021, у межах строку кредитування, а тому є платою за користування кредитом і підлягають стягненню.

Щодо процентів, нарахованих за підвищеною процентною ставкою 4,15% у період автопролонгації, та перерахунку процентів за первісний строк кредитування суд зазначає наступне.

Згідно з п. 2.5 кредитного договору процентна ставка є фіксованою. Відповідно до ч. 3 ст. 1056-1 ЦК України фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору; встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку; умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

За змістом п. 5.7, 6.5, 6.6 кредитного договору підвищена процентна ставка 4,15% та перерахунок процентів за первісний строк кредитування з акційної на стандартну ставку застосовуються виключно у разі несплати позичальником заборгованості за кредитом або неоформлення ним продовження строку користування кредитом до запланованої дати повернення кредиту. Отже, підставою для збільшення розміру процентів є не домовленість сторін про плату за користування кредитом на нових умовах, а сам факт невиконання позичальником грошового зобов`язання.

Кредит за договором № 1212142-A від 26.01.2021 надано на споживчі цілі (п. 2.4 договору), а тому на спірні правовідносини поширюється дія Закону України «Про споживче кредитування».

Згідно з п. 6 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» у разі прострочення споживачем у період з 01 березня 2020 року до припинення зобов`язань за договором про споживчий кредит споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення; у тому числі, але не виключно, споживач у разі допущення такого прострочення звільняється від обов`язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з інших причин, ніж передбачені ч. 4 ст. 1056-1 ЦК України, у разі невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті.

Прострочення виконання відповідачем зобов`язання за кредитним договором виникло 27.03.2021, тобто в межах періоду, визначеного наведеним пунктом. Обставин, передбачених ч. 4 ст. 1056-1 ЦК України (застосування змінюваної процентної ставки з письмовим повідомленням позичальника), у цій справі не встановлено.

За таких обставин нарахування процентів за підвищеною процентною ставкою 4,15% за період автопролонгації з 27.03.2021 по 15.04.2021 у розмірі 10 873,00 грн, а також перерахунок процентів за первісний строк кредитування у розмірі 3 537,00 грн суперечать ч. 3 ст. 1056-1 ЦК України та п. 6 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування», а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Суд враховує також, що проценти за користування кредитом за первісний строк кредитування з 26.01.2021 по 24.02.2021 у розмірі 3 537,00 грн відповідач сплатила 24.02.2021, що відображено у розрахунку заборгованості позивача.

За таких обставин суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими частково, а саме на суму 20 174,00 грн, з яких 13 100,00 грн - заборгованість за тілом кредиту та 7 074,00 грн - заборгованість за нарахованими процентами. У задоволенні решти позовних вимог належить відмовити.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. За подання позовної заяви позивач сплатив судовий збір у розмірі 2 422,40 грн. Оскільки позов задоволено на 58,33% від заявленого розміру, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1 413,07 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 13, 76, 81, 89, 141, 263-265, 268, 273, 274-279, 354, 355 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінфорс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінфорс» заборгованість за кредитним договором № 1212142-A від 26.01.2021 у розмірі 20 174 (двадцять тисяч сто сімдесят чотири) гривні 00 копійок; витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 413 (одна тисяча чотириста тринадцять) гривень 07 копійок.

В іншій частині у задоволенні позову відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінфорс» (ідентифікаційний код юридичної особи 41717584, місцезнаходження: 01042, м. Київ, вул. Іоанна Павла ІІ, буд. 4/6, корп. В, каб. 508-2).

Відповідач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ).

Суддя О.О. Тиха