Постанова від 01 вересня 2026 р. у справі №752/20514/23 — Касаційний цивільний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2026 року

м. Київ

справа № 752/20514/23

провадження № 61-16037св25

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,

учасники справи:

позивач - заступник керівника Київської міської прокуратури в інтересах держави

в особі Київської міської ради,

відповідач - ОСОБА_1 ,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, - Національний природний парк «Голосіївський», державний реєстратор Державного підприємства «Сетам» Борискевич Максим Ігорович, Обслуговуючий кооператив «Садово-дачне товариство «Гайок-МІ»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу заступника керівника Київської міської прокуратури в інтересах держави в особі Київської міської ради на постанову Київського апеляційного суду від 03 грудня 2025 року у складі колегії суддів Кашперської Т. Ц., Фінагеєва В. О., Яворського М. А., та касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 02 вересня 2025 року у складі

Мазур Ю. Ю. та постанову Київського апеляційного суду від 03 грудня 2025 року у складі колегії суддів Кашперської Т. Ц., Фінагеєва В. О., Яворського М. А.

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2023 року заступник керівника Київської міської прокуратури в інтересах держави в особі Київської міської ради звернувся до суду з позовом

до ОСОБА_1 , треті особи: Національний природний парк «Голосіївський», державний реєстратор Державного підприємства «Сетам» (далі - ДП «Сетам» Борискевич М. І., Обслуговуючий кооператив «Садово-дачне товариство «Гайок-МІ» (далі - ОК «СДТ «Гайок-МІ»), про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою в якому просив суд:

- усунути перешкоди власнику - територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою кадастровий номер 8000000000:79:304:0007 шляхом скасування рішення державного реєстратора ДП «Сетам» Борискевича М. І. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) № 30171693 від 23 червня 2016 року та здійснену на його підставі в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на нерухоме майно (реєстраційний номер об`єкта 954946280000, номер запису про право власності 15094259), з одночасним припиненням права власності ОСОБА_1 на нього;

- усунути перешкоди власнику - територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою кадастровий номер 8000000000:79:304:0007 шляхом зобов`язання ОСОБА_1 знести об`єкт самочинного будівництва - садовий-дачний будинок загальною площею 17,4 кв. м, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , а також демонтувати паркан, яким огороджена земельна ділянка навколо садового-дачного будинку за вказаною адресою;

- стягнути з відповідача судовий збір.

Позов мотивовано тим, що Київською міською прокуратурою встановлено, що на земельній ділянці комунальної власності площею 723,69 га (кадастровий номер 8000000000:79:304:0007), яка перебуває в постійному користуванні

НПП «Голосіївський» та належить до земель природно-заповідного фонду,

22 червня 2016 року зареєстровано право власності ОСОБА_1 на садово-дачний будинок загальною площею 17,4 кв. м із зазначенням адреси:

АДРЕСА_1 . Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 954946280000.

Підставою внесення вказаного запису в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зазначено рішення державного реєстратора ДП «Сетам» Борискевича М. І. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер 30171693 від 23 червня 2016 року. Державну реєстрацію права власності на вказаний об`єкт здійснено на підставі довідки ОК «Садове товариство «Гайок-МІ» від 11 травня 2016 року про те, що ОСОБА_1 є членом садового товариства та являється власником садового (дачного) будинку АДРЕСА_2 .

Прокурор зазначає, що Київська міська рада не приймала рішень про надання

у власність чи користування земельної ділянки на

АДРЕСА_1 . За даними міського земельного кадастру земельні ділянки за вказаною адресою не зареєстровані та не обліковуються. В реєстрі адрес у місті Києві відсутні відомості про документи стосовно присвоєння об`єкту нерухомого майна поштової адреси АДРЕСА_1 .

За даними реєстрових книг КП КМР «Київське міське БТІ» за адресою: АДРЕСА_1 нерухоме майно на праві власності не реєструвалось. Відтак, на даний час за адресою: АДРЕСА_1 , на земельній ділянці територіальної громади наявна чинна реєстрація права власності ОСОБА_1 на нерухоме майно, а також самочинно побудовано садовий будинок та облаштовано паркан, внаслідок чого інтереси держави щодо безперешкодного користування та розпорядження земельною ділянкою природно-заповідного фонду порушені та мають бути поновлені.

Щодо наявності підстав для представництва інтересів держави прокурором зазначив, що реалізація правомочностей щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, у тому числі спірною земельною ділянкою, належить органу місцевого самоврядування, яким у спірних правовідносинах є Київська міська рада. Київська міська рада обізнана

про наявність перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою

на АДРЕСА_1 , які чиняться ОСОБА_1 . Так, листом

від 04 листопада 2022 року НП «Голосіївський» повідомив Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради зокрема про розміщення на земельній ділянці комунальної власності нерухомого майна з порушенням вимог чинного законодавства.

Таким чином, про наявність перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою комунальної власності, з огляду на чинну реєстрацію права власності на нерухоме майно за відповідачем, Київській міській раді як органу, уповноваженому на розпорядження землями комунальної власності, достеменно відомо. За вказаних обставин, будучи обізнаною про відсутність законних прав на нерухоме майно у ОСОБА_1 , Київська міська рада з 2022 року мала можливість вжити дієвих заходів щодо усунення перешкод у користуванні та розпорядженні комунальною земельною ділянкою, однак цього не зробила.

Київська міська прокуратура звернулась до Київської міської ради з листом,

в якому повідомлено про порушення відповідачем чинного законодавства

та запропоновано надати інформацію про вжиті заходи щодо усунення перешкод

у користуванні та розпорядженні територією природно-заповідного фонду, у тому числі шляхом скасування реєстрації права власності ОСОБА_1 на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці кадастровий номер 8000000000:79:304:0007. На вказаний лист Департаментом земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) 01 вересня 2023 року повідомлено, що Київською міською радою не вживались заходи цивільно-правового характеру з порушених питань. Цим же листом Департамент з метою захисту інтересів територіальної громади міста Києва просить прокурора звернутися до суду в інтересах Київської міської ради. Отже, заходи цивільно-правового характеру з метою усунення порушень закону органом місцевого самоврядування не вжито, про намір вжити їх самостійно ним не зазначено.

Ураховуючи обізнаність Київської міської ради про порушення прав територіальної громади м. Києва як власника спірної земельної ділянки та беручи до уваги невжиття вказаним органом заходів з метою поновлення порушених інтересів держави, є визначений Конституцією України виключний випадок, який обґрунтовує представництво прокурором інтересів держави у цій справі, оскільки відповідний компетентний орган бездіє протягом тривалого часу.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Голосіївський районний суд міста Києва рішенням від 02 вересня 2025 року позов задовольнив.

Усунув перешкоди власнику - територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради в користуванні та розпорядженні земельною ділянкою, кадастровий номер 8000000000:79:304:0007, шляхом скасування рішення державного реєстратора Державного підприємства «Сетам» Борискевича М. І. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) № 30171693 від 23 червня 2016 року та здійснену на його підставі в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права власності ОСОБА_1

на нерухоме майно (реєстраційний номер об`єкта 954946280000, номер запису про право власності 15094259), з одночасним припиненням права власності

ОСОБА_1 на нього.

Усунув перешкоди власнику - територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою, кадастровий номер 8000000000:79:304:0007, шляхом зобов`язання ОСОБА_1 знести об`єкт самочинного будівництва - садовий-дачний будинок, загальною площею 17,4 кв. м, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , а також демонтувати паркан, яким огороджена земельна ділянка навколо садового-дачного будинку за вказаною адресою.

Стягнув з ОСОБА_1 , на користь Київської міської прокуратури судові витрати у розмірі 5 368,00 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ні на час реєстрації за ОСОБА_1 права власності на нерухоме майно по АДРЕСА_1 , ні у подальшому, Київська міська рада як власник землі рішення про передачу будь-яким фізичним чи юридичним особам у власність чи користування земельної ділянки за вказаною адресою не приймала.

ОСОБА_1 , зареєструвавши право власності на садовий будинок на земельній ділянці комунальної власності, жодного речового права на спірну земельну ділянку не мала. Тому об`єкт нерухомого майна - садовий будинок, розташований

на АДРЕСА_1 , є самочинним будівництвом. Про вказане відповідачу було достеменно відомо на момент подання документів для державної реєстрації самочинного будівництва. Відсутність у ОСОБА_1 правовстановлюючих документів на землю свідчить про недобросовісність набуття нею права власності на спірне майно, що самочинно побудовано на земельній ділянці комунальної власності з кадастровим номером 8000000000:79:304:0007.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Київський апеляційний суд постановою від 03 грудня 2025 року рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 02 вересня 2025 року в частині задоволення позовних вимог про усунення перешкод у користуванні

та розпорядженні земельною ділянкою шляхом скасування рішення про державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на нерухоме майно з одночасним припиненням права власності на це майно, а також в частині стягнення судового збору скасував та прийняв в цій частині нову постанову.

Відмовив заступнику керівника Київської міської прокуратури в позові

до ОСОБА_1 , треті особи: Національний природний парк «Голосіївський», державний реєстратор Державного підприємства «СЕТАМ» Борискевич М. І.,

ОК «СДТ «Гайок-МІ», про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом скасування рішення про державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на нерухоме майно з одночасним припиненням права власності на це майно.

В іншій частині рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 02 вересня 2025 року залишив без змін.

Стягнув з Київської міської прокуратури на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 2 684,00 грн., та на користь Обслуговуючого кооперативу «Садово-дачне товариство «Гайок-МІ» судовий збір в розмірі 4 026,00 грн.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог в частині зобов`язання відповідача знести самочинний об`єкт нерухомості. Водночас апеляційний суд вказав, що позовні вимоги про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом скасування рішення про державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на нерухоме майно з одночасним припиненням права власності на це майно не є належним способом захисту порушених прав, оскільки їх задоволення не вирішить юридичну долю самочинно побудованого майна та не призведе до відновлення єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованого на ній нерухомого майна.

У цій справі належними вимогами, які може заявити особа, - власник земельної ділянки, на якій здійснено (здійснюється) самочинне будівництво, для захисту прав користування та розпорядження земельною ділянкою, є вимога про знесення самочинно побудованого нерухомого майна.

Вирішення вимог про знесення самочинного будівництва виключає застосування інших вимог власника (користувача) земельної ділянки про усунення перешкод у користуванні належною йому земельною ділянкою.

Короткий зміст вимог і доводів касаційних скарг

18 грудня 2025 року Київська міська прокуратура в інтересах держави в особі Київської міської ради, засобами поштового зв`язку, звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного суду від 03 грудня 2025 року у цій справі, в якій представник заявника, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Київського апеляційного суду від 03 грудня 2025 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом скасування рішення про державну реєстрацію права власності ОСОБА_1

на нерухоме майно з одночасним припиненням права власності на це майно

та в частині стягнення судового збору і залишити в силі рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 02 вересня 2025 року.

Підставою касаційного оскарження постанови Київського апеляційного суду

від 03 грудня 2025 року Київська міська прокуратура в інтересах держави в особі Київської міської ради вказує пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України

та зазначає, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 18 вересня 2024 року у справі № 914/1785/22, від 10 квітня 2024 року

у справі № 496/1059/18, від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15,

від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16, від 15 листопада 2023 року

у справі № 916/1174/22 та постановах Верховного Суду від 19 травня 2020 року

у справі № 916/1608/18, від 19 вересня 2024 року у справі № 915/1268/23,

від 12 травня 2025 року у справі № 904/2750/23, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Прокурор зазначає, що відповідні записи в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно створюють для позивача перешкоди у реалізації ним прав власника земельної ділянок, зокрема відчуження або передачі у користування цих земельних ділянок іншим особам. Оскільки відповідно до статті 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на об`єкт нерухомого майна, одночасно переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій розміщено такий об`єкт.

Наявність у Державному реєстрі речових прав на нерухому майно відомостей про речове право створює презумпцію належності права особі, яка ним володіє внаслідок державної реєстрації.

Вважає, що у цьому випадку скасування державної реєстрації на самочинне будівництво є необхідним для поновлення прав власника земельної ділянки, оскільки таким чином усуваються перешкоди у розпорядженні земельною ділянкою. Без скасування державної реєстрації права власності на самочинно збудований об`єкт порушене право територіальної громади міста на землю не буде відновлене і це обмежуватиме реалізацію прав власника.

29 грудня 2025 року ОСОБА_1 , засобами поштового зв`язку, звернулася

до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 02 вересня 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 03 грудня 2025 року у цій справі, в якій заявниця, посилаючись

на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 02 вересня 2025 року, яка залишена без змін постановою Київського апеляційного суду від 03 грудня 2025 року, скасувати постанову Київського апеляційного суду від 03 грудня 2025 року в частині, в якій рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 02 вересня 2025 року залишено без змін і в цій частині ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову. В іншій частині постанову Київського апеляційного суду від 03 грудня 2025 року залишити без змін.

Підставою касаційного оскарження рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 02 вересня 2025 року та постанови Київського апеляційного суду

від 03 грудня 2025 року ОСОБА_1 вказує:

- пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України та зазначає, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

- пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України та зазначає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Зазначає, що висновок судів про те, що після розмежування земель державної та комунальної власності спірна земельна ділянка залишилася у комунальній власності не відповідає пункту 5 розділу ІІ Закону № 5245-VI, а також підпунктам 9, 11, 15 пункту 1 розділу І Закону № 5245- VI, якими внесені зміни до статей 117, 122, 150 ЗК України, оскільки спірна земельна ділянка набула статусу об`єкту природно-заповідного фонду загальнодержавного значення до 01 січня 2013 року.

Оскільки єдиним законним власником земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:79:304:0007 є територіальна громада міста Києва в особі Київської міської ради, тому саме вказаний орган є належним позивачем у цьому спорі.

Провадження у суді касаційної інстанції

Верховний Суд ухвалою від 09 січня 2026 року у складі колегії суддів Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Фаловської І. М. відкрив касаційне провадження у справі за поданою касаційною скаргою прокурора, витребував справу із суду першої інстанції, надав строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

Верховний Суд ухвалою від 16 березня 2026 року у складі колегії суддів Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Фаловської І. М. відкрив касаційне провадження у справі за поданою касаційною скаргою ОСОБА_1 .

Підставою відкриття касаційного провадження є пункти 1, 3 частини другої статті

389 ЦПК України.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11 червня 2026 року визначено колегію суддів для розгляду цієї справи у такому складі: Сердюк В. В. (суддя-доповідач), судді, які входять до складу колегії, Осіян О. М., Сакара Н. Ю.

Доводи відзиву на касаційну скаргу

У відзиві на касаційну скаргу прокурор просить касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а касаційну скаргу прокурора задовольнити, залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Указом Президента України від 27 серпня 2007 року № 794/2007 (зі змінами внесеними згідно з Указом президента України від 30 жовтня 2008 року

№ 976/2008) на території міста Київ створено національний природний парк «Голосіївський».

Площу земель зазначеного парку встановлено у розмірі 4 525,52 га, в тому числі 1 879,43 га земель, що надаються НПП «Голосіївський» у постійне користування.

Території, що увійшли до складу НПП «Голосіївський» на підставі Указу Президента України від 27 серпня 2007 року згідно зі статтею 7 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» набули статусу об`єкта природно-заповідного фонду національного значення, що передбачає встановлення особливого режиму охорони таких територій.

Рішенням Київської міської ради від 26 січня 2012 року № 69/7406 надано НПП «Голосіївський» у постійне користування земельні ділянки загальною площею 1 888,185 га для експлуатації та обслуговування НПП «Голосіївський»

у Голосіївському районі м. Києва, в тому числі ділянку загальною площею 723,69 га - за рахунок земель запасу природно-заповідного фонду (площею 709,90 га) та міських земель, не наданих у власність чи користування (площею 13,79 га).

Отже, земельна ділянка площею 723,69 га входить до території Національного природного парку «Голосіївський», відноситься до земель природно-заповідного фонду та надана в постійне користування Парку.

Право постійного користування вказаною земельною ділянкою площею 723,69 га (кадастровий номер 8000000000:79:304:0007) за НПП «Голосіївський» зареєстровано 13 січня 2017 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

На земельній ділянці комунальної власності площею 723,69 га (кадастровий номер 8000000000:79:304:0007), яка перебуває в постійному користуванні

НПП «Голосіївський» та належить до земель природно-заповідного фонду,

22 червня 2016 року зареєстровано право власності ОСОБА_1 на садово-дачний будинок загальною площею 17,4 кв. м із зазначенням адреси:

АДРЕСА_1 . Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 954946280000. Підставою внесення вказаного запису в Держаному реєстрі речових прав на нерухоме майно зазначено рішення державного реєстратора ДП «Сетам» Борискевича М. І. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер 30171693 від 23 червня 2016 року.

Державну реєстрацію права власності на вказаний об`єкт здійснено на підставі довідки ОК «Садове товариство «Гайок-МІ» від 11 травня 2016 року про те, що ОСОБА_1 є членом садового товариства та являється власником садового (дачного) будинку АДРЕСА_2 .

В реєстраційній справі по об`єкту нерухомого майна 954946280000 наявні також: лист Голосіївської РДА від 02 листопада 2009 року про визначення рекомендованої адреси земельної ділянки та технічний паспорт на садово-дачний будинок, виготовлений 17 червня 2016 року ТОВ «Проекттехсервісбуд» на замовлення ОСОБА_1 .

За інформацією НПП «Голосіївський» адміністрацією Парку було виявлено, що на земельній ділянці загальною площею 723,6941 га кадастровий номер 8000000000:79:304:0007, що розташована на урочище «Гайок» у Голосіївському районі м. Києва, проведено державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за рядом фізичних осіб, що підтверджується заявою НПП «Голосіївський»

від 06 червня 2023 року про вчинення кримінального правопорушення.

З акту про порушення природоохоронного законодавства та законодавства про природно-заповідний фонд України від 24 травня 2023 року, складеного працівниками Парку, вбачається, що на території земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:79:304:0007 виявлено ряд споруд та об`єктів: садові будинки, металеві контейнери без фундаменту, туалети, теплиця, сарай, альтанка.

Київська міська рада не приймала рішень про надання у власність чи користування земельної ділянки на АДРЕСА_1 . За даними міського земельного кадастру земельні ділянки за вказаною адресою не зареєстровані та не обліковуються, що підтверджується інформацією Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) від 07 серпня 2023 року

та від 16 серпня 2023 року.

З листів Голосіївської РДА від 09 серпня 2023 року та від 10 серпня 2023 року вбачається, що Голосіївською РДА, а також ліквідованою у 2010 році (30 ве6ресня 2010 року) Голосіївською районною у місті Києві державною адміністрацією, не опрацьовувалось питання щодо присвоєння поштової адреси об`єкту нерухомого майна на АДРЕСА_1 .

В реєстрі адрес у місті Києві відсутні відомості про документи стосовно присвоєння об`єкту нерухомого майна поштової адреси АДРЕСА_1 . Згідно з даними реєстрових книг КП КМР «Київське міське БТІ» за адресою: АДРЕСА_1 нерухоме майно на праві власності не реєструвалося.

За вказаною адресою у 2009 році проводилась технічна інвентаризація садового будинку в садовому товаристві «Гайок-МІ», що підтверджується інформацією

КП КМР «КМ БТІ» від 09 серпня 2023 року.

Відповідно до відомостей, зазначених у технічному паспорті на садовий будинок

АДРЕСА_3 , виготовленому станом на 17 червня

2016 року ТОВ «Київське міське бюро технічної інвентаризації», садовий-дачний будинок побудовано у 1991 році.

З протоколу огляду від 21 вересня 2023 року вбачається, що садовий будинок АДРЕСА_1 знаходиться в урочищі Гайок, на земельній ділянці, огородженій парканом з металевою сіткою. Одноповерховий дерев`яний садовий (дачний) будинок прямокутної форми, розміром близько 3х6 м, має односкатну покрівлю, вкриту шифером. Перед будинком побудовано відкриту веранду (ганок) під накриттям у вигляді «козирку». Огороджена земельна ділянка, на якій розташовано садовий будинок АДРЕСА_1 , має такі географічні координати: 50.376510, 30.523053.

За даними відкритого інформаційного порталу «Google Earth Pro» в межах земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:79:304:0007 (координати прив`язки до центру об`єкту 50.376576, 30.521817) до 2007 року будь-які тимчасові або капітальні будівлі відсутні. Лише з 2007 року вбачається наявність на вказаній ділянці декількох будівельних майданчиків, а в подальшому - споруд невстановленого призначення, кількість яких з кожним роком збільшується.

З метою офіційного документального підтвердження цієї інформації прокурором скеровано запит до Державного космічного агентства України про надання космічних знімків за період з 1990 по 2020 роки спірної земельної ділянки за вказаними географічними координатами. За інформацією Національного центру управління та випробувань космічних засобів Державного космічного агентства України, до квітня 2009 року земельна ділянка на території НІНІ «Голосіївський» у м. Києві за запитуваними географічними координатами прив`язки до «об`єкту інтересу» була вільна від забудови, ознак знаходження будь-яких споруд в її межах не виявлено. Вказане підтверджено наданими супутниковими знімками станом на 2005, 2007, 2009, 2010, 2012, 2014, 2017, 2019 та 2020 роки (лист НЦУВКЗ від 21 липня 2023 року з інформаційно-аналітичною довідкою та супутниковими знімками).

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до положень статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним критеріям оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції відповідає з огляду на таке.

Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно зі статтею 44 ЗК України до земель природно-заповідного фонду включаються природні території та об`єкти (природні заповідники, національні природні парки, біосферні заповідники, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам`ятки природи, заповідні урочища), а також штучно створені об`єкти (ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, парки-пам`ятки садово-паркового мистецтва).

Землі природно-заповідного фонду можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. Порядок використання земель природно-заповідного фонду визначається законом (стаття 45 ЗК України).

Статтею 7 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» передбачено, що на землях природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного або історико-культурного призначення забороняється будь-яка діяльність, яка негативно впливає або може негативно впливати на стан природних та історико-культурних комплексів та об`єктів чи перешкоджає їх використанню за цільовим призначенням.

Відповідно до статті 20 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» національні природні парки є природоохоронними, рекреаційними, культурно-освітніми, науково-дослідними установами загальнодержавного значення, що створюються з метою збереження, відтворення і ефективного використання природних комплексів та об`єктів, які мають особливу природоохоронну, оздоровчу, історико-культурну, наукову, освітню та естетичну цінність.

Згідно з положеннями статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

За змістом частин першої-третьої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Статтею 43 ЗК України встановлено, що землі природно-заповідного фонду - це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об`єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (частина перша

статті 391 ЦК України).

Відповідно до частини другої статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Частинами першою, другою статті 212 ЗК України передбачено, що самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки.

Житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил

(частина перша статті 376 ЦК України).

Відповідно до частини четвертої статті 376 ЦК України якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

Велика Палата Верховного Суду у пунктах 111-113 постанови від 15 листопада

2023 року у справі № 916/1174/22 вказала: «Якщо нерухоме майно є самочинним будівництвом, реєстрація права власності на самочинно побудоване нерухоме майно у будь-який інший спосіб, окрім визначеного статтею 376 ЦК України (тобто на підставі судового рішення про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно за особою, яка його побудувала, або за власником земельної ділянки), є такою, що не відповідає вимогам цієї статті. Можливість настання інших правових наслідків, ніж передбачені статтею 376 ЦК України, як у випадку самочинного будівництва, здійсненого власником земельної ділянки, так і у випадку самочинного будівництва, здійсненого іншою особою на чужій земельній ділянці, виключається.

За обставин, коли право власності на самочинно побудоване нерухоме майно зареєстровано за певною особою без дотримання визначеного статтею 376 ЦК України порядку, задоволення вимоги про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності на таке майно, або вимоги про скасування державної реєстрації прав, або вимоги про припинення права власності тощо у встановленому законом порядку не вирішить юридичну долю самочинно побудованого майна та не призведе до відновлення стану єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованого на ній нерухомого майна.

Отже, належними вимогами, які може заявити особа - власник земельної ділянки, на якій здійснено (здійснюється) самочинне будівництво, для захисту прав користування та розпорядження такою земельною ділянкою, є вимога про знесення самочинно побудованого нерухомого майна або вимога про визнання права власності на самочинно побудоване майно».

У постанові від 17 грудня 2025 року у справі № 908/2388/21 Велика Палата Верховного Суду підтвердила ці висновки, зазначивши, що належним способом захисту прав власника земельної ділянки, на якій здійснено самочинне будівництво, є вимога про знесення об`єкта самочинного будівництва відповідно до частини четвертої статті 376 ЦК України.

Таким чином, усталеною є практика Великої Палати Верховного Суду, відповідно до якої у спорах про знесення об`єкта самочинного будівництва заявлені позовні вимоги про скасування рішень державного реєстратора є неналежними та такими, що не спрямовані на реальний захист прав та інтересів позивача.

Суди встановили, що Київська міська рада не приймала рішень про надання у власність чи користування земельної ділянки на АДРЕСА_1 . За даними міського земельного кадастру земельні ділянки за вказаною адресою не зареєстровані та не обліковуються, що підтверджується інформацією Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) від 07 серпня 2023 року та від 16 серпня 2023 року.

З листів Голосіївської РДА від 09 серпня 2023 року та від 10 серпня 2023 року вбачається, що цим органом не опрацьовувалось питання щодо присвоєння поштової адреси об`єкту нерухомого майна на АДРЕСА_1. В реєстрі адрес у місті Києві відсутні відомості про документи стосовно присвоєння об`єкту нерухомого майна поштової адреси АДРЕСА_1 .

За даними реєстрових книг КП КМР «Київське міське БТІ» за адресою: АДРЕСА_1 нерухоме майно на праві власності не реєструвалося. За вказаною адресою у 2009 році проводилась технічна інвентаризація садового будинку в садовому товаристві «Гайок-МІ», що підтверджується інформацією

КП КМР «КМ БТІ» від 09 серпня 2023 року.

Відповідно до відомостей, зазначених у технічному паспорті на садовий будинок

АДРЕСА_3 , виготовленому станом на 17 червня

2016 року ТОВ «Київське міське бюро технічної інвентаризації», садовий-дачний будинок побудовано у 1991 році. З протоколу огляду від 21 вересня 2023 року вбачається, що садовий будинок АДРЕСА_3 , має наступні географічні координати: 50.376510, 30.523053.

За даними відкритого інформаційного порталу «Google Earth Pro» в межах земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:79:304:0007 (координати прив`язки до центру об`єкту 50.376576, 30.521817) до 2007 року будь-які тимчасові або капітальні будівлі відсутні. Лише з 2007 року вбачається наявність на вказаній ділянці декількох будівельних майданчиків, а в подальшому - споруд невстановленого призначення, кількість яких з кожним роком збільшується.

Колегія суддів погоджується з висновками судів про те, що спірна земельна ділянка відноситься до земель природно-заповідного фонду, які перебувають під особливою охороною держави та заволодіння якими всупереч вимогам ЗК України є недопустимим.

Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Колегія суддів звертає увагу, що довідка ОК «СДТ «Гайок-МІ» від 11 травня 2016 року не є підставою виникнення права власності на нерухоме майно, та, враховуючи відсутність у ОСОБА_1 правовстановлюючих документів на земельну ділянку суди дійшли обґрунтованого висновку, що садовий-дачний будинок загальною площею 17,4 кв. м, розташований за адресою:

АДРЕСА_1 є самочинним будівництвом.

Суд апеляційної інстанції врахувавши висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 листопада 2023 року у справі № 916/1174/22,

які застосовані також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 грудня 2025 року у справі № 908/2388/21, дійшов обґрунтованого висновку, що ефективним способом захисту порушених прав власника земельної ділянки, на якій здійснено самочинне будівництво, щодо користування і розпорядження цією землею є знесення самочинного будівництва відповідно до частини четвертої статті 376 ЦК України та правильно скасував рішення першої інстанції в частині задоволення позовних вимог прокурора про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом скасування рішення про державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на нерухоме майно з одночасним припиненням права власності на це майно.

Апеляційний суд правильно звернув увагу, що підставою виникнення права власності територіальної громади м. Києва на земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:79:304:0007, якою перешкоджає користуватися та розпоряджатися відповідач, є Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності».

Відповідно до пункту 3 Прикінцевих та перехідних положень вказаного Закону, з дня набрання ним чинності, землями комунальної власності відповідних територіальних громад вважаються:

а) земельні ділянки: на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності відповідної територіальної громади; які перебувають у постійному користуванні органів місцевого самоврядування, комунальних підприємств, установ, організацій;

б) всі інші землі, розташовані в межах відповідних населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, зазначених у підпунктах «а» і «б» пункту 4 цього розділу.

Крім того, у спірних правовідносинах обставини щодо Київської міської ради, яка представляє інтереси територіальної громади м. Києва, як власника спірної земельної ділянки, встановлені у справі № 910/20180/23 за позовом ОК «Садово-дачне товариство «Гайок-МІ» до Київської міської ради про визнання незаконним та скасування рішення про надання земельних ділянок НПП «Голосіївський» (пункти 64, 65 постанови Верховного Суду від 04 грудня 2024 року) та не спростовані ОСОБА_1 у межах розглядуваної справи. Такий же висновок викладений у постанові Верховного Суду від 10 червня 2026 року справі № 752/15220/23 (провадження № 61-11971св25) за подібних правовідносин.

Підставою касаційного оскарження рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 02 вересня 2025 року та постанови Київського апеляційного суду

від 03 грудня 2025 року ОСОБА_1 вказує зокрема пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України та зазначає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування пункту 12 розділу Х Перехідних положень ЗК України та статті 3 Закону України «Про розмежування земель державної та комунальної власності», пункту 5 розділу ІІ Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності», статті 4 Закону України «Про природно-заповітний фонд України».

Оскільки суд апеляційної інстанцій правильно застосував норми матеріального права, а порушень норм процесуального права Верховний Суд не встановив, відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах заявником належним чином не обґрунтована, колегія суддів виснує про відсутність підстав для формування висновку у справі, яка переглядається.

Інші доводи касаційної скарги висновків суду першої інстанції у нескасованій частині та апеляційного суду не спростовують, значною мірою зводяться до встановлення протилежних зазначеному обставин та переоцінки доказів. Водночас встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, провадження № 14-446цс18).

У справі, що розглядається, надано відповідь на всі істотні питання, що виникли

під час кваліфікації спірних відносин.

Наявність у заявника іншої точки зору на встановлені судом обставини та щодо оцінки наявних у матеріалах доказів не спростовує законності та обґрунтованості оскаржуваних судових рішень та фактично зводиться до спонукання касаційного суду до прийняття іншого рішення - на користь заявника.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника по суті спору та їх відображення в оскаржуваних судових рішеннях, питання вмотивованості висновків суду, Верховний Суд виходить з того, що у справі, яка переглядається, сторонам надано мотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують обґрунтованого і правильного висновку судів першої та апеляційної інстанцій.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

За правилами частин першої, другої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд апеляційної інстанції відповідно до вимог статті 367 ЦПК України перевірив законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у місцевому суді.

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (частина друга статті 410 ЦПК України).

Доводи касаційної скарги про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права і порушення норм процесуального права є безпідставними, не спростовують висновків суду першої інстанції у нескасованій частині та апеляційного суду і не дають підстав для скасування оскаржуваних судових рішень.

Враховуючи наведене, встановивши відсутність підстав для скасування рішення суду першої інстанції у нескасованій після апеляційного перегляду частині та постанови апеляційного суду, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки у задоволенні касаційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги Київської міської прокуратури та ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 02 вересня 2025 року у нескасованій за результатами апеляційного перегляду частині та постанову Київського апеляційного суду від 03 грудня 2025 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді В. В. Сердюк

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара