Постанова від 25 серпня 2026 р. у справі №761/10325/17 — Касаційний цивільний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 серпня 2026 року

м. Київ

справа № 761/10325/17

провадження № 61-14059св25

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є. (суддя-доповідач),

суддів: Воробйової І. А., Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Київська міська рада, Приватне підприємство «Будівельна компанія «Сомпекс»,

третя особа: Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації),

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Приватного підприємства «Будівельна компанія «Сомпекс» на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 31 липня 2025 року у складі судді Волошина В. О. та постанову Київського апеляційного суду від 09 жовтня 2025 року у складі колегії суддів: Кафідової О. В., Оніщука М. І., Шебуєвої В. А.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Київської міської ради (далі - КМР), Приватного підприємства «Будівельна компанія «Сомпекс» (далі - ПП «БК «Сомпекс»), у якому, з урахуванням заяви про зміну предмету позову, просив:

визнати недійсним договір оренди земельної ділянки (кадастровий № 8000000000:91:077:0047) від 21 квітня 2008 року № 091-6-00769, укладений між КМР та ПП «БК «Сомпекс»;

зобов`язати КМР за рахунок коштів місцевого бюджету відновити як в натурі, так і в земельно-кадастровій документації межі ділянки на АДРЕСА_1 згідно з рішенням виконавчого комітету КМР депутатів трудящих від 13 березня 1956 року № 9410.

На обґрунтування своїх вимог посилався на те, що після смерті ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину від 22 січня 2015 року успадкував 1/2 частину будинку з відповідною частиною будівель та споруд на АДРЕСА_1 .

Однак рішенням від 24 травня 2007 року № 670/1331 Київська міська рада передала в довгострокову оренду ПП «Будівельна компанія «Сомпекс» частину земельної ділянки, що була закріплена за будинком на АДРЕСА_1 , попередньо не дотримавшись процедури вилучення цієї частини земельної ділянки у законних землекористувачів.

У подальшому рішення КМР від 24 травня 2007 року № 670/133 було визнано неправомірним та скасовано рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 09 лютого 2023 року у цивільній справі № 761/36171/16-ц.

Указував, що на теперішній час він, як співвласник домоволодіння на АДРЕСА_1 , фактично позбавлений права користування частиною земельної ділянки, на якій розташоване це домоволодіння, оскільки зазначена частина земельної ділянки була включена до земельної ділянки з кадастровим № 8000000000:91:077:0047 та є предметом оренди за оспорюваним договором.

Посилаючись на те, що рішення КМР від 24 травня 2007 року № 670/1331 є протиправним, просив позов задовольнити.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 31 липня 2025 року позов задоволено частково.

Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки (кадастровий № 8000000000:91:077:0047) від 21 квітня 2008 року № 091-6-00769, укладений між КМР та ПП «БК «Сомпекс», посвідчений 21 квітня 2008 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мисан В. І., зареєстрований у реєстрі за № 2012, в частині передачі частини земельної ділянки на АДРЕСА_1 (кадастровий № 91:077:007), площею 680,1 кв. м, в оренду ПП «БК «Сомпекс» у складі земельної ділянки з кадастровим номером № 8000000000:91:077:0047. У решті позову відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 09 лютого 2023 року у цивільній справі № 761/36171/16-ц, яке набрало законної сили, рішення Київської міської ради від 24 травня 2007 року № 670/1331, на виконання якого був укладений оспорюваний договір оренди в частині передачі частини земельної ділянки на АДРЕСА_1 (кадастровий № 91:077:007), площею 680,1 кв. м, в оренду ПП «БК «Сомпекс», в складі земельної ділянки з кадастровим номером № 8000000000:91:077:0047, визнано неправомірним та скасовано.

Що стосується вимоги про зобов`язання КМР за рахунок коштів місцевого бюджету відновити як в натурі, так і в земельно-кадастровій документації межі ділянки по АДРЕСА_1 , згідно з рішенням Виконавчого комітету Київської міської Ради депутатів трудящих від 13 березня 1956 року № 9410, то суд не вбачав підстав для її задоволення, оскільки позивач не надав доказів звернення до відповідача з відповідною вимогою у позасудовому порядку, а також, що відповідне звернення не було розглянуто або відповідач незаконно відмовив у її задоволенні.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 09 жовтня 2025 року, за наслідками розгляду апеляційної скарги ПП «БК «Сомпекс», рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 31 липня 2025 року залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з судовим рішенням суду першої інстанції як таким, що ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, вважав його законним та обґрунтованим і не вбачав підстав для його скасування.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

08 листопада 2025 року представник ПП «БК «Сомпекс» - адвокат Рябець Н. М. звернулась до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами обох інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Підставою касаційного оскарження судового рішення заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2020 року у справі № 264/5957/17, від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16, від 29 травня 2019 року у справі № 310/11024/15, від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15, від 20 листопада 2018 року у справі № 907/50/16, у постановах Верховного Суду від 21 червня 2023 року у справі № 175/1404/19, від 05 квітня 2023 року у справі № 2-3205/2010, від 24 листопада 2023 року у справі № 344/720/21, від 19 грудня 2019 року у справі № 520/11429/17, від 17 грудня 2019 року у справі № 641/1793/17, від 19 грудня 2019 року у справі 916/1041/17, від 26 листопада 2019 року у справі № 902/201/19, від 15 жовтня 2019 року у справі № 908/1090/18 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Зміст касаційні скарги свідчить про те, що судові рішення оскаржуються лише в частині задоволених позовних вимог, в іншій частині не оскаржуються, тому в касаційному порядку не переглядаються (частина перша статті 400 ЦПК України).

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга аргументована тим, що суди неповно дослідили обставини справи, не надали їм належної правової оцінки та дійшли помилкових висновків при вирішенні спору.

Заявник зазначає, що позивач не довів, що внаслідок укладення між КМР та ПП «БК «Сомпекс» оспорюваного договору оренди земельної ділянки порушуються його права. Суди не врахували, що у спадкодавця ОСОБА_1 - ОСОБА_2 не було права оренди земельної ділянки під будинком, тому до спадкоємця це право не могло перейти.

Також суди помилково застосували положення законодавства щодо визначення позовної давності і відповідно його пропуску, а також не надали обґрунтування висновку щодо відсутності пропуску позивачем позовної давності. Станом на серпень 2010 року позивачу було відомо про існування рішення КМР від 24 травня 2007 року № 670/1331, і саме з цього моменту повинен відраховуватися строк позовної давності.

Доводи інших учасників справи

19 грудня 2025 року від ОСОБА_1 до Верховного Суду надійшов відзив, у якому він просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін як такі, що ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 20 листопада 2025 року відкрито касаційне провадження у даній справі.

Витребувано з Шевченківського районного суду м. Києва цивільну справу № 761/10325/17 за позовом ОСОБА_1 до Київської міської ради, Приватного підприємства «Будівельна компанія «Сомпекс», третя особа: Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та зобов`язання відновлення меж земельної ділянки.

Матеріали справи № 761/10325/17 надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 28 липня 2026 року справу № 761/10325/17 призначено до судового розгляду.

Обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

Суди встановили, що рішенням виконавчого комітету Київської міської ради депутатів трудящих від 13 березня 1956 року № 410 «Про висновки обміру земель в забудованих кварталах Сталінського, Залізничного, Ленінського, Молотовського, Подільського, Жовтневого, Печерського, Кагановичського районів» та виконавчим комітетом Київської міської ради депутатів трудящих було затверджено представлені Київським міським бюро технічної інвентаризації матеріали по обміру земель забудованих кварталів і пропозиції комісії про реєстрацію документів на право користування земельними ділянками, виконаних згідно з постановою Ради Міністрів Української РСР від 28 червня 1952 року № 2007, та постановлено затвердити представлені матеріали по обліку земель забудованих кварталів.

За вказаним рішенням ОСОБА_3 було надано в користування земельну ділянку у кварталі АДРЕСА_2 , яка складала площу 2918,0 кв. м, з яких 1820,0 кв. м підлягали реєстрації за землекористувачем, а 1098 кв. м - вилученню.

Київське міське бюро технічної інвентаризації в листі від 22 липня 2016 року підтвердило, що земельна ділянка АДРЕСА_3 (нині АДРЕСА_1 ) складала 2 918 кв. м.

На підставі рішення виконкому Київської міської ради від 13 березня 1956 року № 410 за користувачами домоволодіння на АДРЕСА_1 було зареєстроване право постійного користування земельною ділянкою, площею 1820 кв. м.

14 лютого 1958 року ОСОБА_3 подарувала 1/4 частину будинку АДРЕСА_1 своїй дочці ОСОБА_4 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 померла, після її смерті належне їй майно у рівних частках успадкували сини: ОСОБА_5 та ОСОБА_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_3 , а належна їй частина будинку на АДРЕСА_1 була успадкована ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2

24 травня 2007 року Київська міська рада прийняла рішення № 670/1331 «Про передачу Приватному підприємству «Будівельна компанія «Сомпекс» земельних ділянок для будівництва, експлуатації та обслуговування житлово-офісного комплексу з об`єктами соціальної сфери та підземно-наземними паркінгами на вул. Макарівській у Шевченківському р-ні м. Києва», на підставі якого ПП «Будівельна компанія «Сомпекс» було передано в довгострокову оренду на 15 років для будівництва житлово-офісного комплексу земельну ділянку, загальною площею 4,2 га, яка складається з: ділянки № НОМЕР_1 , площею 2,9 га, (кадастровий номер 8000000000:91:107:0022) - за рахунок земель запасу житлової та громадської забудови; ділянки № НОМЕР_2 , площею 0,31 га, (кадастровий номер 8000000000:91:077:0038) - за рахунок міських земель, не наданих у власність чи користування; ділянки № НОМЕР_3 , площею 0,21 га, (кадастровий номер 8000000000:91:077:0047) - за рахунок міських земель, не наданих у власність чи користування; ділянки № НОМЕР_4 , площею 0,99 га, (кадастровий номер 8000000000:91:077:0037) - за рахунок земель запасу житлової та громадської забудови.

При цьому були здійснені відповідні роботи по винесенню меж земельних ділянок в натуру (на місцевість) та виготовленню документів, що посвідчують право користування орендаря земельними ділянками.

На підставі зазначеного рішення 21 квітня 2008 року між КМР і ПП «Будівельна компанія «Сомпекс» був укладений договір оренди земельної ділянки.

За відомостями Головного управління земельних ресурсів від 02 березня 2010 року, за даними автоматизованої системи «Кадастр» земельна ділянка на АДРЕСА_1 на час ухвалення рішення Київської міської ради від 24 травня 2007 року № 670/1331 обліковувалась за ОСОБА_2

ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 22 січня 2015 року ОСОБА_1 успадкував після смерті ОСОБА_2 1/2 частину житлового будинку з відповідною частиною будівель та споруд на АДРЕСА_1 , оскільки померлому ( ОСОБА_2 ) належала 1/4 частина житлового будинку на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 19 жовтня 2011 року та 1/4 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 07 лютого 2012 року.

На підставі рішення Київської міської ради № 968/1832 від 10 вересня 2015 року «Про приватизацію земельної ділянки» передано громадянам ОСОБА_1 та ОСОБА_5 у спільну часткову власність земельну ділянку, площею 0,1 га, (кадастровий номер: 8000000000:91:077:0007) із земель комунальної власності територіальної громади м. Києва для експлуатації та обслуговування житлового будинку господарських будівель і споруд на АДРЕСА_1 , з них: ОСОБА_1 - 3/4 від 0,1 га; ОСОБА_5 - 1/4 від 0,1 га (категорія земель - землі житлової та громадської забудови, справа П-9041).

Відповідно до висновку судової земельно-технічної експертизи від 11 грудня 2017 року № 45 виявлено факт передачі частини земельної ділянки на АДРЕСА_1 , площею 680,1 кв. м, ПП «Будівельна компанія «Сомпекс» у складі земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:91:077:0047, що відбулось у зв`язку з виконанням рішення Київської міської ради від 24 травня 2007 року за № 670/1331. Експерт установив, що вказана частина земельної ділянки, яка була зареєстрована за землекористувачами домоволодіння на АДРЕСА_1 у 1956 році на підставі рішення виконавчого комітету Київської міської ради депутатів трудящих № 410 від 13 березня 1956 року, увійшла до складу земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:91:077:0047, яка передана у строкове платне користування - оренду строком на 15 років ПП «Будівельна компанія «Сомпекс» згідно з рішенням Київської міської ради від 24 травня 2007 року за № 670/1331.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 09 лютого 2023 року у цивільній справі № 761/36171/16-ц, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 21 травня 2024 року та постановою Верховного Суду від 25 листопада 2025 року, задоволено позов ОСОБА_1 до КМР, ПП «БК «Сомпекс», треті особи: Департамент земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації, ОСОБА_5 про визнання неправомірним та скасування рішення. Визнано неправомірним та скасовано рішення Київської міської ради від 24 травня 2007 року № 670/1331 у частині передачі ПП «Будівельна компанія «Сомпекс» в довгострокову оренду земельної ділянки площею 680,1 кв. м.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу (пункт четвертий частини другої статті 389 ЦПК України).

Підставою касаційного оскарження судових рішень судів першої та апеляційної інстанції заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2020 року у справі № 264/5957/17, від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16, від 29 травня 2019 року у справі № 310/11024/15, від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15, від 20 листопада 2018 року у справі № 907/50/16, у постановах Верховного Суду від 21 червня 2023 року у справі № 175/1404/19, від 05 квітня 2023 року у справі № 2-3205/2010, від 24 листопада 2023 року у справі № 344/720/21, від 19 грудня 2019 року у справі № 520/11429/17, від 17 грудня 2019 року у справі № 641/1793/17, від 19 грудня 2019 року у справі 916/1041/17, від 26 листопада 2019 року у справі № 902/201/19, від 15 жовтня 2019 року у справі № 908/1090/18 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Відповідно до частин першої, другої, четвертої статті 120 ЗК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача. У разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди.

За відсутності окремої цивільно-правової угоди щодо земельної ділянки при переході права власності на об`єкт нерухомості, слід враховувати те, що зазначена норма закріплює загальний принцип цілісності об`єкта нерухомості, спорудженого на земельній ділянці, з такою ділянкою (принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди). За цією нормою визначення правового режиму земельної ділянки перебувало у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачався роздільний механізм правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникали при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, споруджену на земельній ділянці, та правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на вказану нерухомість. Враховуючи принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди, слід зробити висновок, що земельна ділянка слідує за нерухомим майном, яке придбаває особа, якщо інший спосіб переходу прав на земельну ділянку не визначено умовами договору чи приписами законодавства.

До таких правових висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 червня 2020 року у справі № 689/26/17 (провадження № 14-47цс20).

Відповідно до частини третьої статті 7 Закону України «Про оренду землі» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда.

Земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом (частина п`ята статті 116 ЗК України).

За правилом частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, відповідно до яких зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно із вимогами частин 1-3, 5, 6 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

У постанові від 13 травня 2026 року у справі № 456/252/22 (провадження № 14-75цс25) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що невідповідність чи неповна відповідність позовних вимог належному способу захисту не може бути підставою для відмови в позові з формальних підстав, якщо прагнення позивача не викликає сумніву, а позовні вимоги можна витлумачити відповідно до належного способу захисту прав. Протилежний підхід не відповідав би завданням цивільного судочинства (стаття 2 ЦПК України). Близькі за змістом висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 липня 2025 року у справі № 910/2389/23.

Спосіб захисту опосередковується позовною вимогою, яка втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Таким чином, коли власник землі обґрунтовує позовні вимоги наявністю перешкод у користуванні чи розпорядженні земельною ділянкою (безпідставним фактичним користуванням майном або реєстрацією речового права іншої особи), то залежно від позовних вимог, характеру порушених прав та фактичних обставин справи суд, якщо негаторний позов визнано обґрунтованим, може захистити права такого власника в незаборонений законом спосіб, спрямований на усунення порушень (у тому числі й шляхом повернення землі, визнання відсутнім права оренди, скасування державної реєстрації речового права).

У справі, яка переглядається, суди встановили, що 24 травня 2007 року КМР прийняла рішення № 670/1331 «Про передачу ПП «БК «Сомпекс» земельних ділянок для будівництва, експлуатації та обслуговування житлово-офісного комплексу з об`єктами соціальної сфери та підземно-наземними паркінгами на вул. Макарівській у Шевченківському районі м. Києва».

На підставі зазначеного рішення 21 квітня 2008 року між КМР (орендодавець) та ПП «БК «Сомпекс» (орендар) було укладено договір оренди земельної ділянки, за умовам якого орендар приймає в оренду (строкове платне користування) земельну ділянку з наступними характеристиками: місце розташування - АДРЕСА_4 ; розмір - 2100,0 кв. м; цільове призначення - для будівництва, експлуатації та обслуговування житлово-офісного комплексу з об`єктами соціальної сфери та підземно-наземним паркінгом; - кадастровий номер - 8000000000:91:077:0047.

До складу земельної ділянки з кадастровим номером № 8000000000:91:077:0047, яка передана ПП «БК «Сомпекс» у строкове платне користування - оренду строком на 15 років, згідно рішення Київської міської ради від 24 травня 2007 року за № 670/1331 увійшла частина земельної ділянки на АДРЕСА_1 (кадастровий № 91:077:007) площею 680,1 кв. м, яка станом на 24 травня 2007 року (прийняття рішення КМР) та 21 серпня 2008 року (укладення договору оренди) обліковувалась за ОСОБА_2 , правонаступником якого є позивач.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 09 лютого 2023 року у цивільній справі № 761/36171/16-ц, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 21 травня 2024 року та постановою Верховного Суду від 25 листопада 2025 року, за наслідками розгляду позову ОСОБА_1 , визнано неправомірним та скасовано рішення Київської міської ради від 24 травня 2007 року № 670/1331 в частині передачі ПП «БК «Сомпекс» у довгострокову оренду земельної ділянки площею 680,1 кв. м.

Відповідно до висновку судової земельно-технічної експертизи від 11 грудня 2017 року № 45 частина земельної ділянки площею 680,1 кв. м, яка була зареєстрована за землекористувачами домоволодіння на АДРЕСА_1 у 1956 році на підставі рішення виконавчого комітету Київської міської ради депутатів трудящих від 13 березня 1956 року № 410, увійшла до складу земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:91:077:0047, яка передана у строкове платне користування - оренду строком на 15 років ПП «Будівельна компанія «Сомпекс» згідно з рішенням Київської міської ради від 24 травня 2007 року № 670/1331.

Установивши, що на момент укладення оспорюваного правочину частина земельної ділянки на АДРЕСА_1 (кадастровий № 91:077:007), площею 680,1 кв перебувала у користуванні ОСОБА_2 , правонаступником якого є позивач, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення заявлених позовних вимог та визнання недійсним укладеного між відповідачами договору оренди земельної ділянки від 21 квітня 2008 року саме в частині передачі в оренду ПП «БК «Сомпекс» земельної ділянки на АДРЕСА_1 (кадастровий № 91:077:007), площею 680,1 кв. м.

Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження судами попередніх інстанцій із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

Суди правильно застосували норми матеріального права у спірних правовідносинах та не допустила порушень норм процесуального права, які б давали підстави для скасування оскаржених судових рішень, тому доводи касаційної скарги з цього приводу є безпідставними.

Колегія суддів відхиляє посилання в касаційній скарзі на неврахування судами висновків, викладених Верховним Судом в постановах, що зазначені заявником в касаційній скарзі, оскільки висновки у цих справах і у справі, що переглядається, а також встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст спірних правовідносин, є різними, у зазначених справах суди виходили з конкретних обставин та фактично-доказової бази з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності.

У справі, що переглядається, суди попередніх інстанцій надали відповідь на всі істотні питання, що виникли при кваліфікації спірних відносин, у тому числі й щодо позовної давності. Наявність у відповідача іншої точки зору на встановлені судами обставини не спростовує законності та обґрунтованості ухвалених судами попередніх інстанцій судових рішень та фактично зводиться до спонукання касаційного суду до прийняття іншого рішення - на користь відповідача.

Із урахуванням того, що інші аргументи касаційної скарги є ідентичними доводам заявника, яким судами надана належна оцінка, тому Верховний Суд дійшов висновку про відсутність необхідності повторно відповідати на ті самі доводи, які не спростовують висновків судів попередніх інстанцій та не дають підстав вважати, що суди порушили норми процесуального права, про що зазначає у касаційній скарзі заявник, по своїй суті зводяться до переоцінки доказів та встановлення обставин, які не були встановлені судом.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги не дають підстави для висновку, що оскаржувані судові рішення в оскарженій частині ухвалені без додержання норм матеріального та процесуального права. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає необхідним касаційну скаргу залишити без задоволення, оскаржувані судові рішення в оскарженій частині - без змін.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Приватного підприємства «Будівельна компанія «Сомпекс» залишити без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 31 липня 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 09 жовтня 2025 року в частині позовних вимог ОСОБА_1 до Київської міської ради, Приватного підприємства «Будівельна компанія «Сомпекс», третя особа: Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. Червинська

Судді:І. А. Воробйова

А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко

В. М. Коротун