Постанова від 25 серпня 2026 р. у справі №761/30039/18-ц — Касаційний цивільний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 серпня 2026 року

м. Київ

справа № 761/30039/18-ц

провадження № 61 -12069св25

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є. (суддя-доповідач),

суддів: Воробйової І. А., Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Громадська організація «Українська спілка ветеранів Афганістану» (воїнів інтернаціоналістів), Товариство з обмеженою відповідальністю «АКСбуд», Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрбуд девелопмент»,

третя особа: Державне публічне акціонерне товариство «Будівельна компанія «Укрбуд»

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Веніаміновою Антоніною Павлівною, на постанову Київського апеляційного суду від 20 серпня 2025 року, до якої включена скарга на ухвалу Київського апеляційного суду від 02 травня 2025 року, у складі колегії суддів: Сушко Л. П., суддів Болотова Є. В., Музичко С. Г.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Громадської організації «Українська спілка ветеранів Афганістану» (воїнів інтернаціоналістів) (далі - ГО «Українська спілка ветеранів Афганістану»), Товариства з обмеженою відповідальністю «АКСбуд» (далі - ТОВ «АКСбуд»), Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрбуд девелопмент» (далі - ТОВ «Укрбуд девелопмент») про розірвання договору, стягнення грошових коштів та штрафу.

Свої вимоги обґрунтовувала тим, що 25 червня 2003 між ГО «Українська спілка ветеранів Афганістану» (воїнів інтернаціоналістів) та ТОВ «АКСбуд», яке у подальшому змінило своє найменування на ТОВ «РАФТ», був укладений інвестиційний договір № 2, умовами якого визначено, що ГО «Українська спілка ветеранів Афганістану» (воїнів інтернаціоналістів) виступає замовником будівництва об`єкта - житлового комплексу на АДРЕСА_1 , а ТОВ «РАФТ» виконує функції та повноваження ГО «Українська спілка ветеранів Афганістану» (воїнів інтернаціоналістів), представляє інтереси останнього перед третіми особами у зв`язку з проєктуванням, будівництвом та введенням в експлуатацію об`єкта.

На виконання умов указаного інвестиційного договору 26 червня 2003 року ГО «Українська спілка ветеранів Афганістану» (воїнів інтернаціоналістів) видало ТОВ «АКСбуд» довіреність № 137, якою уповноважило останнє представляти спілку перед будь-якими третіми особами у зв`язку з проєктуванням, будівництвом та введенням в експлуатацію житлового комплексу з вбудованими приміщеннями, інженерними та мережами і спорудами та підземним паркінгом на земельній ділянці на АДРЕСА_1 .

У межах повноважень, наданих цією довіреністю, яка була чинна й ніким не скасована, та в інтересах ГО «Українська спілка ветеранів Афганістану» (воїнів інтернаціоналістів), 21 жовтня 2003 року між нею (позивачем) та відповідачем був укладений договір № 30 про пайову участь в інвестуванні будівництва житлового будинку.

Таким чином, договір від 21 жовтня 2003 року про пайову участь в інвестуванні будівництва житлового будинку був укладений в інтересах ГО «Українська спілка ветеранів Афганістану» (воїнів інтернаціоналістів) та такий договір створює, змінює і припиняє цивільні права і обов`язки саме особи, яку представляють, тобто ГО «Українська спілка ветеранів Афганістану» (воїнів інтернаціоналістів).

Відповідно до підпункту 2.1.5 пункту 2.1 статті 2 договору інвестування забудовник, який діяв від ГО «Українська спілка ветеранів Афганістану» (воїнів інтернаціоналістів), зобов`язався після завершення будівництва та введення об`єкта в експлуатацію протягом 20 робочих днів передати у власність інвестора передбачувану цим договором квартиру. Передача квартири у власність інвестора оформляється двостороннім актом приймання-передачі.

На виконання пункту 5.2 договору вона перерахувала ТОВ «РАФТ», яке діяло в інтересах ГО «Українська спілка ветеранів Афганістану» (воїнів інтернаціоналістів), 138 841,48 гривень (що еквівалентно 26 196 доларів США за офіційним курсом Національного банку України станом на день здійснення оплати).

На день звернення з позовом генеральним підрядником указаного житлового комплексу виступає ДПАТ «Будівельна компанія «УКРБУД». ГО «Українська спілка ветеранів Афганістану» (воїнів інтернаціоналістів) - замовник будівництва, а забудовником указаного житлового комплексу є ТОВ «Укрбуд девелопмент».

На теперішній час житловий комплекс на АДРЕСА_1 введено в експлуатацію, проте її про це не повідомили. Квартиру, за яку внесла інвестиційні платежі, вона не отримала, що є істотним порушенням умов договору інвестування, і, як наслідок, такий договір підлягає розірванню.

Крім того, з Єдиного державного реєстру судових рішень їй стало відомо про те, що 06 червня 2007 року Господарський суд м. Києва ухвалив рішення у справі № 30/220, яким встановлено, що договір оренди земельної ділянки площею 0,77 га для будівництва багатоповерхового житлового будинку з підземним гаражем на АДРЕСА_1 було укладено між Київською міською радою та ГО «Українська спілка ветеранів Афганістану» (воїнів інтернаціоналістів) лише 09 грудня 2003 року.

Тобто земельна ділянка для будівництва житлового комплексу отримана ГО «Українська спілка ветеранів Афганістану» (воїнів інтернаціоналістів) в користування лише через півроку після укладення договорів із юридичними та фізичними особами на залучення грошових коштів для будівництва на такій землі.

Посилаючись на наведене, просила позов задовольнити.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 02 грудня 2021 року у складі судді Новак Р.В. позов задоволено. Розірвано договір від 21 жовтня 2003 року № 30 про пайову участь в інвестуванні будівництва житлового будинку, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «АКСбуд». Стягнуто солідарно з ТОВ «АКСбуд», ГО «Українська спілка ветеранів Афганістану» (воїнів інтернаціоналістів), ТОВ «Укрбуд девелопмент» на користь ОСОБА_1 3 311 641,48 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду аргументовано тим, що ТОВ «АКСбуд» істотно порушило умови договору інвестування, зокрема не передало позивачці у власність квартиру, не повідомило про затвердження проєктно-кошторисної документації для сплати решти інвестиційних внесків та про введення об`єкта в експлуатацію. Суд зазначив, що внаслідок таких протиправних дій (бездіяльності) відповідачів, позивач позбавилася того, на що розраховувала під час укладення договору інвестування. Суд першої інстанції також стягнув на користь позивача суму коштів, перераховану згідно договору, у розмірі 138 841,48 грн та штраф у розмірі 120 000,00 доларів США, що еквівалентно 3 172 800,00 грн, у відповідності до пункту 7.4 укладеного між сторонами договору.

Короткий зміст оскаржуваних судових рішень суду апеляційної інстанції

Ухвалою Київського апеляційного суду від 02 травня 2025 року поновлено Червонопиському С.В., який представляє інтереси Громадської організації «Українська спілка ветеранів Афганістану» (воїнів-інтернаціоналістів), строк на апеляційне оскарження рішення Печерського районного суду міста Києва від 02 грудня 2021 року. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Червонописького С. В., який представляє інтереси Громадської організації «Українська спілка ветеранів Афганістану» (воїнів-інтернаціоналістів), на рішення Печерського районного суду міста Києва від 02 грудня 2021 року.

Поновлюючи ГО «Українська спілка ветеранів Афганістану» (воїнів-інтернаціоналістів) строк на апеляційне оскарження рішення Печерського районного суду міста Києва від 02 грудня 2021 року та відкриваючи апеляційне провадження за апеляційною скаргою представника «Українська спілка ветеранів Афганістану» (воїнів-інтернаціоналістів) на вказане судове рішення, апеляційний суд дійшов висновку про пропущення цього строку з поважних причин.

Постановою Київського апеляційного суду від 20 серпня 2025 року апеляційну скаргу ГО «Українська спілка ветеранів Афганістану» задоволено частково. Рішення Печерського районного суду міста Києва від 02 грудня 2021 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким позов задоволено частково.

Розірвано договір № 30 від 21 жовтня 2003 року про пайову участь в інвестуванні будівництва житлового будинку, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «АКСбуд». Стягнуто з ТОВ «АКСбуд» на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 3 311 641,48 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Частково задовольняючи позов, апеляційний суд виходив із того, що цивільно-правові відносини утворились між ТОВ «АКСбуд» та ОСОБА_1 , а ГО Українська спілка ветеранів Афганістану (воїнів інтернаціоналістів), ТОВ «Укрбуд девелопмент» не є учасниками вказаного договору інвестування будівництва, грошових коштів у розмірі 138 841,48 грн громадська організація не отримувала. З огляду на те, що ГО Українська спілка ветеранів Афганістану (воїнів інтернаціоналістів), ТОВ «Укрбуд девелопмент» не є сторонами договору № 30 про пайову участь в інвестуванні будівництва житлового будинку від 21 жовтня 2003 року, апеляційний суд дійшов висновку, що в останніх відсутні будь-які зобов`язання перед позивачкою, та, як наслідок, відсутні підстави для стягнення з них заявлених позивачкою грошових коштів.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

25 вересня 2025 року представник ОСОБА_2 - адвокат Веніамінова А. П. звернулась до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Київського апеляційного суду від 02 травня 2025 року про відкриття апеляційного провадження та постанову Київського апеляційного суду від 20 серпня 2025 року.

Підставою касаційного оскарження судових рішень представник заявника зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 вересня 2024 року у справі № 490/9587/18, у постановах Верхового Суду від 14 грудня 2020 року у справі № 521/2816/15-ц, від 07 квітня 2025 року у справі № 190/1598/22, від 18 січня 2023 року у справі № 160/6211/21,

від 06 грудня 2023 року у справі № 200/13452/18, від 10 квітня 2024 року у справі № 2-2452/11, від 11 вересня 2019 року у справі № 204/2113/14-ц,

від 25 листопада 2020 року у справі № 2-9436/2007, від 30 листопада 2022 року у справі № 759/14068/19, від 13 січня 2020 року у справі № 910/22873/17, від 14 серпня 2020 року у справі № 904/2584/19, від 19 травня 2021 року у справі № 910/16033/20, від 20 липня 2021 року у справі № 916/1178/20,

від 19 грудня 2022 року в справі № 910/1730/22 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Крім того, заявник включив до касаційної скарги заперечення на ухвалу Київського апеляційного суду від 02 травня 2025 року про відкриття апеляційного провадження з підстав, передбачених частиною другою статті 406 ЦПК України.

На думку заявника, апеляційний суд безпідставно поновив ГО «Українська спілка ветеранів Афганістану» (воїнів-інтернаціоналістів) строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, пославшись на положення пункту 1 частини першої статті 358 ЦПК України. Апеляційна скарга була подана більше ніж через один рік після ухвалення судового рішення судом першої інстанції. Задовольняючи клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, апеляційний суд не навів аргументованих мотивів наявності підстав для поновлення строку на подання апеляційної скарги.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга аргументована тим, що апеляційний суд неповно дослідив обставини справи, не надав їм належної правової оцінки та дійшов помилкових висновків при вирішенні спору.

Заявник зазначає, що ГО «Українська спілка ветеранів Афганістану» (воїнів-інтернаціоналістів) була повідомлена про розгляд справи та була залучена до участі в справі й здійснювала процесуальні дії, втім не виконала свій обов`язок із розумним інтервалом часу цікавитися провадженням у цій справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Тривала відсутність інтересу з боку ГО «Українська спілка ветеранів Афганістану» (воїнів-інтернаціоналістів), зокрема понад три роки, свідчить про його небажання захищати свої процесуальні права. ГО «Українська спілка ветеранів Афганістану» (воїнів-інтернаціоналістів) не надала апеляційному суду доказів поважності причин, за яких звернення з апеляційною скаргою відбулось через 1 рік 11 місяців після опублікування у загальному доступі у ЄДРСР рішення у цій справі.

Суд апеляційної інстанції взагалі не надав правову оцінку аргументам заявника апеляційної скарги щодо наявності підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції поза межами преклюзивного (присічного) річного строку на апеляційне оскарження, формально поновивши строк на апеляційне оскарження рішення районного суду через 1 рік 11 місяців. Суд апеляційної інстанції не встановив і не зазначив поважні причини значного пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, не з`ясував, чи наявні правові підстави для його поновлення та чи не свідчить таке поновлення про порушення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Доводи інших учасників справи

У грудні 2025 року ГО «Українська спілка ветеранів Афганістану» (воїнів-інтернаціоналістів) надіслала до Верховного Суду відзив, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін як таке, що ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Від представника ОСОБА_2 - адвоката Веніамінової А. П. надійшла відповідь на відзив (заперечення), у якій вона підтримала доводи, викладені в касаційній скарзі, та просила їх урахувати.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 13 листопада 2025 року поновлено ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження постанови Київського апеляційного суду від 20 серпня 2025 року.

Відкрито касаційне провадження у даній справі.

Витребувано з Печерського районного суду міста Києва цивільну справу № 761/30039/18-ц за позовом ОСОБА_1 до Громадської організації «Українська спілка ветеранів Афганістану» (воїнів інтернаціоналістів), Товариства з обмеженою відповідальністю «АКСбуд», Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрбуд девелопмент», третя особа: Державне публічне акціонерне товариство «Будівельна компанія «Укрбуд» про розірвання договору, стягнення грошових коштів та штрафу.

Матеріали справи № 761/30039/18-ц надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 20 серпня 2026 року справу № 761/30039/18-ц призначено до судового розгляду.

Обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

Суди встановили, що 25 червня 2003 року між ГО «Українська спілка ветеранів Афганістану» (воїнів-інтернаціоналістів) та ТОВ «АКСбуд» був укладений інвестиційний договір № 2, за умовами якого ГО «Українська спілка ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів)» виступає замовником будівництва об`єкта - житлового комплексу на АДРЕСА_1 , а ТОВ «АКСбуд» виконує функції та повноваження ГО «Українська спілка ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів)», представляє інтереси останнього перед третіми особами у зв`язку з проєктуванням, будівництвом та введенням в експлуатацію об`єкта.

На виконання умов указаного інвестиційного договору 26 червня 2003 року УСВА видало ТОВ «АКСбуд» довіреність № 137, якою уповноважило останнє представляти спілку перед будь-якими третіми особами у зв`язку з проєктуванням, будівництвом та введенням в експлуатацію житлового комплексу з вбудованими приміщеннями, інженерними та мережами і спорудами та підземним паркінгом на земельній ділянці на АДРЕСА_1 .

У межах повноважень, наданих цією довіреністю, яка була чинна й ніким не скасована, та в інтересах ГО «Українська спілка ветеранів Афганістану» (воїнів інтернаціоналістів), 21 жовтня 2003 року між позивачем та ТОВ «АКСбуд» був укладений договір № 30 про пайову участь в інвестуванні будівництва житлового будинку, предметом якого є пайова участь інвестора у фінансуванні проєктування і будівництва житлового комплексу з вбудовано-прибудованими приміщеннями, інженерними мережами і спорудами та підземним паркінгом на земельній ділянці на АДРЕСА_1 .

Відповідно до підпункту 2.1.5 пункту 2.1 статті 2 договору інвестування забудовник зобов`язався після завершення будівництва та введення об`єкта в експлуатацію протягом 20 робочих днів передати у власність інвестора передбачену цим договором квартиру.

Загальна сума коштів, яку інвестор повинен перерахувати забудовнику для фінансування проектування і будівництва об`єкта, становить суму в національній валюті України, що еквівалентна 60 000,00 доларів США (пункт 5.2. договору інвестування).

На виконання пункту 5.2 договору позивачка перерахувала ТОВ «АКСбуд» 138 841,48 гривень, що еквівалентно 26 196,00 доларів США.

23 жовтня 2003 року між сторонами підписано додаткову угоду до договору від 21 жовтня 2003 року № 30, якою вони дійшли згоди внести зміни до договору, виклавши пункти 1.3 та 7.4 в нових редакціях.

Також суди встановили, що житловий комплекс на АДРЕСА_1 введено в експлуатацію. ТОВ «АКСбуд» про введення об`єкта в експлуатацію позивачку не повідомило, квартиру, за яку остання внесла інвестиційні платежі, не передало.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу (пункт четвертий частини другої статті 389 ЦПК України).

Підставою касаційного оскарження постанови апеляційного суду заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 вересня 2024 року у справі № 490/9587/18, у постановах Верхового Суду від 14 грудня 2020 року у справі № 521/2816/15-ц, від 07 квітня 2025 року у справі № 190/1598/22, від 18 січня 2023 року у справі № 160/6211/21, від 06 грудня 2023 року у справі № 200/13452/18, від 10 квітня 2024 року у справі № 2-2452/11, від 11 вересня 2019 року у справі № 204/2113/14-ц, від 25 листопада 2020 року у справі № 2-9436/2007, від 30 листопада 2022 року у справі № 759/14068/19, від 13 січня 2020 року у справі № 910/22873/17, від 14 серпня 2020 року у справі № 904/2584/19, від 19 травня 2021 року у справі № 910/16033/20, від 20 липня 2021 року у справі № 916/1178/20, від 19 грудня 2022 року в справі № 910/1730/22 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України). Крім того, заявник включив до касаційної скарги заперечення на ухвалу Київського апеляційного суду від 02 травня 2025 року про відкриття апеляційного провадження з підстав, передбачених частиною другою статті 406 ЦПК України.

Касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Позиція Верховного Суду

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

У статті 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства, які є конституційними гарантіями права на судовий захист.

Згідно з пунктом 8 частини третьої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства в Україні є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Право на ефективний судовий захист закріплено також у статті 2 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права 1966 року та в статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» (далі - Конвенція).

За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільних процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.

При цьому забезпечення апеляційного оскарження рішення суду має бути здійснено судами з урахуванням принципу верховенства права і ґрунтуватися на справедливих судових процедурах, передбачених вимогами законодавства, які регулюють вирішення відповідних процесуальних питань.

Відповідно до частини першої статті 127 ЦПК України суд поновлює або продовжує строк, встановлений відповідно законом або судом, за клопотанням сторони або іншої особи у разі його пропущення з поважних причин.

Норми ЦПК України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.

Згідно із частиною першою статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Статтею 354 ЦПК України визначено, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Отже, вказаною нормою процесуального права чітко передбачено, що питання поважності пропуску строку на апеляційне оскарження досліджується у всіх наведених випадках, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Частиною другою статті 358 ЦПК України передбачено, що незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків: 1) подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки; 2) пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.

Результат аналізу вказаної правової норми дає підстави для висновку, що сплив річного строку з дня складення повного тексту судового рішення є підставою для відмови у відкритті апеляційного провадження незалежно від причин пропуску строку на апеляційне оскарження, тобто законодавець імперативно встановив процесуальні обмеження для оскарження судового рішення зі спливом річного строку.

При цьому суд, реалізуючи свої дискреційні повноваження, має оцінити обставини справи, пов`язані з надсиланням та отриманням рішення суду, можливістю учасника справи подати апеляційну скаргу, строк протягом якого заявник звернувся до апеляційного суду після отримання рішення суду тощо. Водночас суд з одного боку має виходити з конституційної засади забезпечення права на апеляційного оскарження, а з іншого, зважаючи на розумність строків, запобігти порушенню принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду.

Згідно частини першої статті 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом.

Відповідно до частини першої статті 124 ЦПК України строк, обчислюваний роками, закінчується у відповідні місяць і число останнього року строку.

Аналіз указаних процесуальних норм дає підстави для висновку, що сплив річного строку з дня складання повного тексту судового рішення є підставою для відмови у відкритті провадження незалежно від причин пропуску строку на апеляційне оскарження, тобто законодавець імперативно встановив процесуальні обмеження для оскарження судового рішення зі спливом річного строку.

Виключенням з цього правила є подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученої до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, та пропуск строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.

Крім того, тлумачення вказаних норм, з урахуванням усталеної практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) (DIYA 97 v. UKRAINE, № 19164/04, § 47, від 21 жовтня 2010 року; PONOMARYOV v. UKRAINE, № 3236/03, § 41, ЄСПЛ, від 03 квітня 2008 року; USTIMENKO v. UKRAINE, № 32053/13, § 46 - 53, ЄСПЛ, від 29 жовтня 2015 року; OSOVSKA AND OTHERS v. UKRAINE, № 2075/13, 19306/13, 28131/13, 21478/14, 56107/14, § 27 - 29, ЄСПЛ, від 28 червня 2018 року; SABADASH v. UKRAINE № 28052/13, § 31-34, ЄСПЛ, від 23 липня 2019 року), свідчить, що апеляційний суд при вирішенні питання про поновлення строку на апеляційне оскарження має мотивувати свій висновок про наявність поважних причин на поновлення строку на апеляційне оскарження. Сама по собі вказівка про те, що є поважні причини для поновлення строку для апеляційного оскарженні не є належним мотивуванням поновлення строку на апеляційне оскарження. Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, зокрема, у разі вказівки тільки про наявність поважних причин, є порушенням вимог статті 6 Конвенції. Вказане процесуальне порушення є самостійною підставою для скасування як оскарженого судового рішення апеляційного суду, так і ухвали апеляційного суду про поновлення строку на апеляційне оскарження і відкриття апеляційного провадження, та направлення справи до апеляційного суду зі стадії відкриття апеляційного провадження.

Зазначені правові висновки узгоджуються з правовими висновками Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, викладеними у постанові від 14 грудня 2020 року у справі № 521/2816/15-ц (провадження № 61-14230сво18).

У справі, яка переглядається, рішення Печерського районного суду міста Києва від 02 грудня 2021 року, яким розірвано укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «АКСбуд» договір від 21 жовтня 2003 року про пайову участь в інвестуванні будівництва житлового будинку, стягнуто солідарно з ТОВ «АКСбуд», ГО «Українська спілка ветеранів Афганістану» (воїнів-інтернаціоналістів) та ТОВ «Укрбуд девелопмент» на користь ОСОБА_1 3 311 641,48 грн, оприлюдено в Єдиному державному реєстрі судових рішень 30 січня 2023 року.

Апеляційний суд установив, що оскаржуване судове рішення суду першої інстанції ухвалено 02 грудня 2021 року. Інформації щодо дати виготовлення повного тексту судового рішення немає.

Апеляційну скаргу на рішення Печерського районного суду міста Києва від 02 грудня 2021 року ГО «Українська спілка ветеранів Афганістану» (воїнів-інтернаціоналістів) подало 09 січня 2025 року, тобто через понад 3 роки після його ухвалення та через понад 1 рік 11 місяців після його оприлюднення в Єдиному державному реєстрі судових рішень (30 січня 2023 року).

Обґрунтовуючи підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, представник ГО «Українська спілка ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів)» указував, що ГО «Українська спілка ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів)» не була присутня під час прийняття рішення суду, тому судове рішення мало б бути направлено на адресу відповідача. 28 грудня 2024 року їх представник ознайомився з матеріалами справи, отримав повний текст рішення та доступ до процесуальних документів, які не було надіслано, що і унеможливило своєчасно забезпечити належний захист. Звертав увагу на те, що у загальному доступі рішення з`явилось лише 30 січня 2023 року, тобто більше, ніж через рік після ухвалення, відтак вважав, що строк на апеляційне оскарження пропущено з поважних причин.

Ухвалою від 02 травня 2025 року Київський апеляційний суд поновив Червонопиському С. В. , який представляє інтереси ГО «Українська спілка ветеранів Афганістану» (воїнів-інтернаціоналістів), строк на апеляційне оскарження рішення Печерського районного суду міста Києва від 02 грудня 2021 року, відкрив апеляційне провадження за його апеляційною скаргою на зазначене судове рішення.

Поновлюючи ГО «Українська спілка ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів)» строк на апеляційне оскарження рішення Печерського районного суду міста Києва від 02 грудня 2021 року, суд апеляційної інстанції керувався тим, що суд першої інстанції направляв на поштову адресу ГО «Українська спілка ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів)» копію оскаржуваного рішення, однак матеріали справи не містять підтвердження факту отримання відповідачем указаного поштового відправлення. Зважаючи на те, що обставини, на які посилається представник ГО «Українська спілка ветеранів Афганістану» (воїнів-інтернаціоналістів)», свідчать про пропущення цього строку з поважних причин, будь-які докази отримання відповідачем оскаржуваного рішення у переданих судом першої інстанції матеріалах справи, відсутні, тому суд вважав за можливе поновити пропущений строк відповідно до вимог статті 127 ЦПК України.

Колегія суддів вважає цей висновок апеляційного суду таким, що суперечить вимогам процесуального законодавства, з огляду на таке.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 вересня 2024 року у справі № 490/9587/18 (провадження № 14-29цс24) зроблено висновок, що «особа, не повідомлена про розгляд справи (пункт 1 частини другої статті 358 цього Кодексу), - це особа, яку не сповістили про наявність судового провадження у справі і яка відповідно не знала/не могла знати про розгляд справи, а не про дату судового рішення. Велика Палата Верховного Суду погодилася із тим, що для реалізації права на подання апеляційної скарги визначальним є не стільки участь заявника у всіх засіданнях суду, скільки отримання ним повного судового рішення, адже без ознайомлення з повним судовим рішенням неможливо зрозуміти мотиви суду, з яких він виходив, ухвалюючи рішення, а отже, неможливо сформулювати підстави апеляційної скарги. Разом з тим слід відмітити, що позивач (заявник, третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору) із великим ступенем зацікавленості повинен проявляти інтерес про хід розгляду судом ініційованої ним справи або відповідного судового провадження. У разі відсутності обставин непереборної сили ігнорування позивачем (заявником) протягом тривалого періоду часу провадження, відкритого за його позовною заявою (заявою, скаргою), свідчить про недобросовісну поведінку та порушення основоположних засад цивільного процесу».

Також у постановах Верховного Суду від 27 січня 2021 року у справі № 201/13990/15 (провадження № 61-22496св19), від 29 січня 2021 року у справі № 308/2739/16 (провадження № 61-9648св19), від 21 червня 2023 року у справі № 202/32361/13 (провадження № 61-3546св23) зазначено, що під неповідомленням особи про розгляд справи розуміються випадки, коли учасник справи взагалі ніяк не повідомлявся судом і не знав про наявність справи у провадженні суду. Однак до таких випадків не може бути віднесено неповідомлення особи про окреме судове засідання у справі, навіть якщо в цьому засіданні було ухвалено рішення (за умови, що матеріалами справи безспірно підтверджується факт обізнаності особи про розгляд судом справи та її участь у ній).

Вирішуючи питання про поновлення процесуального строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, апеляційний суд не надав належної оцінки тому, що 29 серпня 2019 року до суду першої інстанції від ГО «Українська спілка ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів)» надійшли заперечення у справі. Представник ГО «Українська спілка ветеранів Афганістану» звертав увагу суду на те, що інвестиційний договір від 25 червня 2003 року № 2 ГО «Українська спілка ветеранів Афганістану» уклало не з ТОВ «РАФТ», а з ТОВ «АКСбуд», які є різними юридичними особами. Просив звернути також увагу на ту обставину, що громадська організація є неприбутковою організацією, не має і не мала повноважень на залучення коштів від фізичних чи юридичних осіб, виступала лише замовником будівництва з метою отримання метрів для забезпечення житлом відповідних осіб.

Крім того, у запереченнях на позов представник ГО «Українська спілка ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів)» просив здійснювати розгляд справи без їх участі на підставі наявних у матеріалах справи доказів.

Указані обставини безспірно свідчать про те, що ГО «Українська спілка ветеранів Афганістану» (воїнів-інтернаціоналістів) була обізнана про розгляд у суді першої інстанції цієї справи і реалізовувала свої процесуальні права на власний розсуд.

Отже ГО «Українська спілка ветеранів Афганістану» (воїнів-інтернаціоналістів) не може вважатися особою, не повідомленою про розгляд справи, у розумінні пункту 1 частини другої статті 358 ЦПК України.

Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» та частиною четвертою статті 10 ЦПК України, суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Верховний Суд звертає увагу на правову позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справі «Пономарьов проти України», згідно з якою сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження

Правила регулювання строків для подання скарги безумовно мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані.

Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (Дія 97 проти України, № 19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).

Якщо строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності.

Рішення Печерського районного суду міста Києва у розглядуваній справі ухвалене 02 грудня 2021 року, оприлюдено в Єдиному державному реєстрі судових рішень 30 січня 2023 року.

Апеляційну скаргу відповідач подав 09 січня 2025 року, тобто після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги після спливу одного року з дня складення повного тексту оскаржуваного судового рішення учасником справи, обізнаним про розгляд справи (у тому числі, про судове засідання, в якому ухвалено оскаржуване судове рішення) та за відсутності підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження відповідно до частини другої статті 358 ЦПК України.

Апеляційний суд вказаним обставинам належної оцінки не надав, не зазначив виняткових обставин або причин для незастосування положень частини другої статті 358 ЦПК України, а тому дійшов передчасного висновку про наявність підстав для поновлення відповідачу строку на подання апеляційної скарги.

Вказане процесуальне порушення є самостійною підставою для скасування як ухвали суду апеляційної інстанції про поновлення строку на апеляційне оскарження і відкриття апеляційного провадження, так і оскарженого судового рішення апеляційного суду по суті спору та направлення справи до апеляційного суду зі стадії відкриття апеляційного провадження (постанова Верховного Суду від 14 лютого 2024 року у справі № 436/9142/12, провадження № 61-16754св23).

З урахуванням наведеного, враховуючи неправильне застосування апеляційним судом частини другою статті 358 ЦПК України, ухвала Київського апеляційного суду від 02 травня 2025 року та постанова Київського апеляційного суду від 20 серпня 2025 року не можуть вважатися законними та обґрунтованими.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що ухвала апеляційного суду про поновлення строку та відкриття апеляційного провадження постановлена з порушенням норм процесуального права. У зв`язку із наведеним, касаційний суд вважає, що касаційну скаргу належить задовольнити, оскаржувані судові рішення скасувати та передати справу до апеляційного суду для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

Щодо судових витрат

Оскільки за результатами касаційного перегляду постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, то розподіл судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Розподіл судових витрат, у тому числі за перегляд справи судом касаційної інстанції, підлягає вирішенню тим судом, який ухвалить остаточне судове рішення.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Веніаміновою Антоніною Павлівною, задовольнити.

Ухвалу Київського апеляційного суду від 02 травня 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 20 серпня 2025 року скасувати, справу передати до суду апеляційної інстанції на новий розгляд зі стадії вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. Червинська

Судді:І. А. Воробйова

А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко

В. М. Коротун