Постанова від 19 серпня 2026 р. у справі №732/1049/25 — Касаційний цивільний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2026 року

м. Київ

справа № 732/1049/25

провадження № 61-2498св26

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є. (суддя-доповідач),

суддів: Воробйової І. А., Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Товариство з обмеженою відповідальністю «Селіт Маш», Товариство з обмеженою відповідальністю «Агроальянс-2009»,

треті особи: ОСОБА_2 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрополігон»,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Селіт Маш» на постанову Чернігівського апеляційного суду в складі колегії суддів: Шарапової О. Л., Онищенко О. І., Скрипки А. А. від 28 січня 2026 року,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2025 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Селіт Маш» (далі - ТОВ «Селіт Маш», Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроальянс-2009» (далі - ТОВ «Агроальянс-2009»), в якому просила достроково розірвати договір оренди землі, укладений між ОСОБА_3 та АПК «Старосільський», що зареєстрований 20 вересня 2013 року, право оренди за яким відчужено у процедурі продажу майна банкрута на аукціоні ТОВ «Селіт Маш» згідно з договором про продаж права оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення серія та номер 933, що виданий 12 червня 2025 року, предметом якого є земельна ділянка площею 4,9178 га, кадастровий номер 7421480400:05:000:0150, яка розташована на території Андріївської сільської ради Городнянського (зараз Чернігівського) району Чернігівської області, цільове призначення якої - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та припинити речове право - право оренди земельної ділянки, кадастровий номер 7421480400:05:000:0150, яке зареєстровано за ТОВ «Селіт Маш», а також припинити речове право - право суборенди земельної ділянки кадастровий номер: 7421480400:05:000:0150, яке зареєстровано за ТОВ «Агроальянс-2009».

Позовні вимоги мотивовані тим, що між ОСОБА_3 та АПК «Старосільський» було укладено договір оренди земельної ділянки загальною площею 4,9178 га, кадастровий номер 7421480400:05:000:0150, яка розташована на території Андріївської сільської ради Городнянського району Чернігівської області. Зазначає, що всупереч умов договору, 12 червня 2005 року АПК «Старосільський» продав права оренди земельної ділянки відповідачу ТОВ «Селіт Маш», який став орендарем земельної ділянки. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 успадкували вказану земельну ділянку після смерті ОСОБА_3 . За умовами укладеного договору перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи є підставою для зміни або розірвання договору. Позивачка бажає розірвання договору оренди землі, оскільки таке право їй надано умовами договору.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Городнянського районного суду Чернігівської області від 08 жовтня 2025 року закрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Селіт Маш», ТОВ «Агроальянс-2009» про дострокове розірвання договору оренди землі, укладеного із АПК «Старосільський», та припинення речового права ТОВ «Селіт Маш» набутого у процедурі продажу майна банкрута на аукціоні та суборенди ТОВ «Агроальянс-2009». Роз`яснено, що розгляд даної справи віднесено до господарської юрисдикції.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що розгляд порушених позивачкою питань має здійснюватися у порядку контролю за ходом ліквідаційною процедури, шляхом оскарження дій чи бездіяльності ліквідатора, відповідно до частини шостої статті 61 Кодексу України з процедур банкрутства.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Чернігівського апеляційного суду від 28 січня 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задоволено. Ухвалу Городнянського районного суду Чернігівської області від 08 жовтня 2025 року скасовано, а справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що ТОВ «Селіт Маш» набуло права оренди спірної земельної ділянки за результатами проведення аукціону з продажу права оренди, заплативши за придбання права оренди кошти.

Позовні вимоги, заявлені у цій справі, стосуються розірвання договору оренди, укладеного спадкодавцем позивачки, з підстав передбачених пунктом 38 та 35 договору оренди, які, на переконання позивачки, дозволяють розірвати укладений договір оренди у випадку переходу права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи. Таким чином, вимоги про розірвання договору оренди землі та припинення права оренди вищевказаної земельної ділянки, у разі їх задоволення, не вплинуть та не змінять розмір ліквідаційної маси боржника, в тому числі, і обсяг грошових зобов`язань боржника АПК «Старосільський», який вже скористався своїм правом на відчуження належного йому права оренди. Жодних вимог до АПК «Старосільський» у цій справі позивачем взагалі не заявлялось.

Аргументи учасників справи

Узагальнені доводи вимог касаційної скарги

27 лютого 2026 року через підсистему «Електронний суд» представник ТОВ «Селіт Маш» - адвокат Прокоф`єв Б. І. звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Чернігівського апеляційного суду від 28 січня 2026 року.

Підставами касаційного оскарження постанови апеляційного суду заявник зазначає неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Посилається на те, що позивачкою ставиться питання про розірвання договору оренди, укладеного з АПК «Старосільський» у встановленому порядку після порушення справи про банкрутство у ліквідаційній процедурі здійснив відчуження права оренди за договором, який, на думку позивачки, є таким, що підлягає розірванню. Таким чином ТОВ «Селіт Маш» фактично став орендарем спірної земельної ділянки 12 червня 2025 року. Водночас, ТОВ «Селіт Маш» не укладало жодного договору оренди з власником земельної ділянки, яким є позивачка у цій справі. Попри те, що АПК «Старосільський» визнано банкрутом та він перебуває у процедурі банкрутства, його правосуб`єктність не припинена, а господарська діяльність може продовжуватися у межах процедури банкрутства під контролем арбітражного керуючого, відповідно АПК «Старосільський» залишається учасником правовідносин, що є предметом спору, а отже має бути залучений до участі у справі як особа, прав та обов`язків якої безпосередньо стосується ця справа.

Згідно з доводами касаційної скарги, позивачка безпідставно не залучила ліквідатора боржника, який відчужив предмет спору - актив у ліквідаційній процедурі. Такий випадок, хоч і неохоплений статтею 44 ЦПК України, однак за волевиявленням позивачки зумовив неналежну судову процедуру. Припинення речового права, набутого під час ліквідаційної процедури, можливе шляхом подання відповідної заяви до господарського суду, який розглядає справу про банкрутство, і здійснює судовий контроль за ліквідаційною процедурою та перевіряє факти порушення боржником законодавства або недійсності укладених угод. Тобто розгляд порушеного позивачкою питання має здійснюватися у порядку контролю за ходом ліквідаційної процедури шляхом оскарження дій чи бездіяльності ліквідатора відповідно до частини шостої статті 61 КУзПБ, а тому позивачка необґрунтовано звернулася до суду загальної юрисдикції у порядку цивільного судочинства.

У касаційній скарзі заявник вказує також на те, що позивачка вже зверталася до суду з позовною заявою в порядку цивільного судочинства з аналогічним предметом спору щодо спірної земельної ділянки до АПК «Старосільський». Суди, розглядаючи заявлені позовні вимоги (різних інстанцій), дійшли висновку, що заявлені позовні вимоги до АПК «Старосільський» про дострокове розірвання договору оренди земельної ділянки не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки розірвання договору оренди землі та припинення права оренди зазначеної земельної ділянки у разі їх задоволення вплинуть та змінять розмір ліквідаційної маси боржника, у тому числі й обсяг грошових зобов`язань АПК «Старосільський». Позивачці роз`яснено, що розгляд справи віднесено до господарської юрисдикції.

Заявник стверджує, що справи у подібних спорах належать до виключної підсудності того господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство. Зазначені майнові спори розглядаються та вирішуються господарським судом за правилами позовного провадження, передбаченими ГПК України.

Узагальнені доводи відзиву на касаційну скаргу

30 квітня 2026 року до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_1 на касаційну скаргу ТОВ «Селіт Маш», у якому позивачка просить зазначену касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційного суду без змін.

У поданому відзиві на касаційну скаргу позивачка посилається на те, що той факт, що в позовній заяві ставиться питання про розірвання договору, укладеного з попереднім орендарем (АПК «Старосільський») жодним чином не впливає на те, що цей кооператив наразі значиться орендарем лише формально, оскільки його назва міститься в самому договору, однак на момент вирішення спору орендарем за договором вже не є, оскільки після продажу права оренди він фактично вибув з договірних відносин.

Позивачка наголошує, що АПК «Старосільський» продав права оренди. Жодні його права та інтереси у цій справі не порушують. Права оренди, які в минулому входили до його ліквідаційної маси, були продані, договір купівлі-продажу укладено, кошти перераховані.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 03 квітня 2025 року відкрито касаційне провадження в указаній справі та витребувано цивільну справу № 732/1049/25 з Городнянського районного суду Чернігівської області.

Зазначена справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 11 червня 2026 року зазначену справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Суд установив, що 15 серпня 2013 року між ОСОБА_3 та АПК «Старосільський» було укладено договір оренди земельної ділянки загальною площею 4,9178 га, кадастровий номер 7421480400:05:000:0150, яка розташована на території Андріївської сільської ради Городнянського району Чернігівської області, що зареєстрований 20 вересня 2013 року.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер.

Після смерті ОСОБА_3 , 03 листопада 2023 року ОСОБА_1 отримала свідоцтво про право на спадщину за законом на земельну ділянку площею 4,92 га, кадастровий номер 7421480400:05:000:0150, наданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Андріївської сільської ради Городнянського району Чернігівської області.

Пунктом 35 і 38 договору оренди земельної ділянки, укладеного між ОСОБА_3 і АПК «Старосільський», встановлено, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи-орендаря є підставою для зміни умов або розірвання договору.

01 липня 2024 року між АПК «Старосільський» та ТОВ «Агрополігон» укладено договір суборенди землі № 01/07/2024. Відповідно до умов вказаного вище договору суборенди, а саме пункт 36 Прикінцевих положень, цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами. Підписи сторін зазначені в даному договорі посвідчують волевиявлення сторін щодо його укладення. Сторони домовились, що право суборенди виникає у суборендаря за цим договором з 01 січня 2025 року. Суборендар зобов`язується здійснити державну реєстрацію права суборенди з 01 травня 2025 року, але не пізніше ніж до 01 вересня 2025 року.

12 червня 2025 року між АПК «Старосільський» та ТОВ «Селіт Маш» укладено договір про продаж права оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення, за яким останній став орендарем земельної ділянки загальною площею 4,9178 га, кадастровий номер 7421480400:05:000:0150, яка розташована на території Андріївської сільської ради Городнянського району Чернігівської області.

12 червня 2025 року між АПК «Старосільський», ТОВ «Селіт Маш» та ТОВ «Агрополігон» укладено додаткову угоду № 1 про внесення змін до договору суборенди землі від 01 липня 2024 року № 01/07/2024, за яким первісний орендар втрачає статус сторони за договором суборенди, а суборендар не заперечує проти заміни сторони у договорі суборенди.

2.Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Згідно з частиною першою статті 93 ЗК України, статтею 1 Закону України «Про оренду землі», право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам, іноземцям і особам без громадянства, міжнародним об`єднанням і організаціям, а також іноземним державам.

Відповідно до частини п`ятої статті 93 ЗК України передбачено, що право оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення може відчужуватися, передаватися у заставу (іпотеку) її користувачем без погодження з власником такої земельної ділянки, крім земельних ділянок державної, комунальної власності у випадках, визначених законом. Відчуження, передання у заставу (іпотеку) права оренди земельної ділянки здійснюється за письмовим договором між її користувачем та особою, на користь якої здійснюється відчуження або на користь якої передається у заставу (іпотеку) право оренди землі. Такий договір є підставою для державної реєстрації переходу права оренди землі у порядку, передбаченому законодавством.

Орендарями земельних ділянок є юридичні або фізичні особи, яким на підставі договору оренди належить право володіння і користування земельною ділянкою.

У разі відчуження права оренди земельної ділянки таке право переходить до особи, на користь якої воно відчужено (частина сьома статті 7 Закону України «Про оренду землі»).

Звертаючись до суду з позовом, позивачка посилалася на те, що їй на праві власності належить земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, щодо якої між попереднім власником і АПК «Старосільський» у 2013 роках був укладений договір оренди земельної ділянок строком на 15 років. Орендар у червні 2025 року продав право оренди вказаної земельної ділянки ТОВ «Селіт Маш», у подальшому спірна земельна ділянки у серпні 2025 року, яка належать позивачці без її згоди була передана у суборенду ТОВ «Агрополігон».

Позивачка виявили намір скористатися наданим їм пунктом 35 і 38 договору оренди земельної ділянки правом на розірвання договору.

Статтею 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Відповідно до статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Водночас, відповідно до пункту 8 частини першої статті 20 ГПК України господарські суди розглядають, зокрема, справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України.

21 жовтня 2019 року в Україні почав діяти Кодекс України з процедур банкрутства, який набрав чинності 21 квітня 2019 року.

Пунктом 1 Прикінцевих та Перехідних положень КУзПБ, визначено, що цей Кодекс набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, і вводиться в дію через шість місяців з дня набрання чинності цим Кодексом.

У пункті 4 Прикінцевих та перехідних положень КУзПБ з дня введення в дію цього Кодексу, подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Перехід до наступної судової процедури та подальше провадження у таких справах здійснюється відповідно до цього Кодексу.

Системний аналіз положень КУзПБ дає підстави для висновку, що з моменту порушення стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника, і спеціальні норми Закону про банкрутство мають пріоритет у застосуванні при розгляді справ про банкрутство щодо інших законодавчих актів України.

Відповідно до частини другої статті 7 КУзПБ, господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.

Матеріали справи, в якій стороною є боржник, щодо майнових спорів з вимогами до боржника та його майна, провадження в якій відкрито до відкриття провадження у справі про банкрутство, надсилаються до господарського суду, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство, який розглядає спір по суті в межах цієї справи (частина третя статті 7 КУзПБ).

Інші суди, незалежно від юрисдикції, які розглядали справи за позовами до відповідача, щодо якого відкрито провадження у справі про банкрутство, після відкриття провадження в інших справах, не закривають таке провадження, а передають справу до належного суду для розгляду по суті. Таким належним судом є виключно суд господарської юрисдикції, який відкрив справу про банкрутство відповідача.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа. Критеріями розмежування між справами цивільного та господарського судочинства є одночасно суб`єктний склад учасників процесу та характер спірних правовідносин.

Юрисдикція господарського суду поширюється на спір, що виник між сторонами, зокрема, за таких умов: участь у спорі суб`єкта господарювання; наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, врегульованих

ЦК України, ГК України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

Частиною другою статті 7 КУзПБ визначено підсудність спорів одному господарському суду, який акумулює усі майнові вимоги за участю боржника.

У постанові від 23 жовтня 2019 року у справі № 752/4361/15 Велика Палата Верховного Суду виклала висновок, що виходячи із положень пункту 7 частини першої статті 12 ГПК України, аналогічні положення містяться у пункті 8 частини першої статті 20 ГПК України у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року, частини другої статті 7 КУзПБ, суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника, у тому числі спори про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов`язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України. Крім того, до спорів, пов`язаних із майновими вимогами до боржника, також відносяться спори про визнання права власності, витребування майна із чужого незаконного володіння, спори, пов`язані з майновими вимогами учасників (акціонерів) до боржника.

Верховний Суд у постанові від 21 квітня 2021 року у справі № 927/379/17 дійшов висновку, що за змістом статті 7 КУзПБ у разі, якщо боржник не є стороною в майновому спорі або відсутні позовні вимоги до боржника та щодо його майна, то такий спір розглядається в окремому позовному провадженні, а не в межах справи про банкрутство боржника.

Разом з тим відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» від 28 квітня 2021 року № 1423-IX частину п`яту статті 93 ЗК України викладено у такій редакції: право користування (оренда, емфітевзис) земельною ділянкою сільськогосподарського призначення може відчужуватися, передаватися у заставу її користувачем без погодження із власником такої земельної ділянки, крім випадків, визначених законом. Відчуження, застава права користування земельною ділянкою здійснюється за письмовим договором між її користувачем та особою, на користь якої здійснюється відчуження або на користь якої передається у заставу право користування. Такий договір є підставою для державної реєстрації переходу права користування у порядку, передбаченому законодавством.

Крім того, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення правового регулювання вчинення нотаріальних та реєстраційних дій при набутті прав на земельні ділянки» від 02 травня 2023 року № 3065-IX частину п`яту статті 93 ЗК України викладено у такій редакції: «5. Право оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення може відчужуватися, передаватися у заставу (іпотеку) її користувачем без погодження з власником такої земельної ділянки, крім земельних ділянок державної, комунальної власності у випадках, визначених законом. Відчуження, передання у заставу (іпотеку) права оренди земельної ділянки здійснюється за письмовим договором між її користувачем та особою, на користь якої здійснюється відчуження або на користь якої передається у заставу (іпотеку) право оренди землі. Такий договір є підставою для державної реєстрації переходу права оренди землі у порядку, передбаченому законодавством».

Оскільки права й обов`язки в орендних правовідносинах зберігаються і після набрання чинності новим нормативно-правовим актом, тобто є триваючими, тому до правовідносин щодо відчуження права оренди земельної ділянки застосовуються положення нових актів цивільного законодавства.

Подібні висновки викладено у постанові Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 11 липня 2024 року у справі № 904/9875/21.

Відповідно до статті 131 КУзПБ майно боржника, що підлягає реалізації у процедурі погашення боргів боржника, складає ліквідаційну масу.

Ліквідаційна маса - це сукупність майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на правах власності або повного господарського віддання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури.

До складу ліквідаційної маси включається все майно боржника, що перебуває у його власності, а також те, що буде отримано боржником у власність після визнання його банкрутом і до завершення процедури.

Відповідно до частини першої статті 62 КУзПБ усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або господарського відання, включаються до складу ліквідаційної маси.

Частиною першою статті 64 КУзПБ передбачено, що кошти, одержані від продажу майна банкрута, спрямовуються на задоволення вимог кредиторів у порядку, встановленому цим Кодексом.

До ліквідаційної маси боржника можуть бути включені майнові права, що належать боржнику та які міг відчужити сам боржник, оскільки кошти, виручені від їх продажу, можуть спрямовуватися на задоволення вимог кредиторів, які пред`явлені до боржника у процедурі банкрутства.

Установлено, 12 червня 2025 року між АПК «Старосільський» (продавець) та ТОВ «Селіт Маш» (покупець) було укладено договір про продаж права оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення, за результатом проведеного аукціону № BRE001-UA-20250430-59105 з продажу права оренди 213 земельних ділянок (№ лоту 03798636-1).

На умовах, визначених аукціоном № BRE001-UA-20250430-59105, продавець зобов`язався передати права оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення (інші речові права на нерухоме майно) у власність покупцеві, а покупець зобов`язався прийняти права оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення (інші речові права на нерухоме майно) і сплатити за них грошову суму відповідно до умов аукціону та цього договору. Перелік земельних ділянок, права оренди яких відчужуються за спірними договорами, наведено в додатку № 1 до цього договору. До вказаного переліку увійшла також спірна земельна ділянка.

Відповідно до частин першої, третьої статті 87 КУзПБ придбане на аукціоні майно, майнове право передається, право вимоги відступається покупцю після повної сплати запропонованої ним ціни. Про передачу майна складається акт про придбання майна на аукціоні.

Протокол про результати аукціону та акт про придбання майна на аукціоні є підставою для видачі нотаріусом свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) та державної реєстрації права власності або іншого майнового права на нерухоме майно в порядку, передбаченому законодавством. Послуги нотаріуса в такому разі оплачує покупець.

Аналізуючи зміст вказаних положень слід дійти висновку, що продаж майна банкрута на аукціоні є завершальним етапом ліквідаційної процедури, спрямованим на задоволення вимог кредиторів. У результаті реалізації актив переходить у власність покупця, і, відповідно, вибуває з ліквідаційної маси, а виручені кошти зараховуються на рахунок боржника для подальших розрахунків.

Слід зазначити, що договір про продаж права оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення від 12 червня 2025 року та результати аукціону з продажу земельних ділянок є чинними, у встановленому законодавством порядку не оскаржувався, а право оренди ТОВ «Селіт Маш» на спірну земельну ділянки, яка належить на праві власності позивачу, зареєстровано у встановлено законом порядку.

Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції та передаючи справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, апеляційний суд обґрунтовано виходив з того, що після продажу права оренди на земельні ділянки на аукціоні в межах процедури банкрутства, права оренди на спірну земельну ділянку вибули з ліквідаційної маси боржника АПК «Старосільський», майнові права на спірну земельну ділянку перейшли від АПК «Старосільський» до ТОВ «Селіт Маш».

За таких обставин апеляційний суд зробив мотивований висновок про відсутність підстав для закриття провадження у цій справі і визначення підсудності вимог про розірвання договору оренди землі та припинення права оренди господарському суду, оскільки рішення суду у справі за позовом до ТОВ «Селіт Маш» не впливає на розмір ліквідаційної маси боржника, в тому числі і на обсяг грошових зобов`язань боржника АПК «Старосільський», який вже скористався своїм правом на відчуження належного йому права оренди. Позивачка у цій справі не заявляє вимог щодо стягнення орендної плати та не оспорюють договір про продаж права оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення від 12 червня 2025 року, на підставі якого кооператив отримав грошові кошти. Жодних вимог до АПК «Старосільський» у цій справі позивачкою не заявлено.

Враховуючи наведене, не заслуговує на увагу посилання ТОВ «Селіт Маш» на те, що АПК «Старосільський» є учасником правовідносин, які є предметом спору, і має бути залучений до участі у справі як особа, на права та обов`язки якої може вплинути рішення у цій справі.

Верховний Суд враховує ту обставину, що стороною оспорюваного договору оренди земельної ділянки, який був укладений попереднім орендарем у 2013 році, є ТОВ «Селіт Маш», яке придбало права оренди, а позивачкою ініційовано спір про дострокове розірвання оспорюваного договору з посиланням на те, що таке право передбачене пунктом 35 і 38 договору оренди.

Враховуючи суб`єктний склад, предмет спору та характер спірних правовідносин, заявлені позивачкою до ТОВ «Селіт Маш», ТОВ «Агрополігон» позовні вимоги про дострокове розірвання договору оренди землі та припинення речового права оренди підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства.

З урахуванням наведеного, апеляційний суд дійшов правильного висновку про те, що суд першої інстанцій неправильно застосував до спірних правовідносин положення частини шостої статті 61 КУзПБ, пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України.

Аналогічні за змістом висновки містяться у постановах Верховного Суду від 27 травня 2026 року у справі № 732/1526/25 (провадження № 61-2854св26), від 11 червня 2026 року у справі № 732/1029/25 (провадження № 61-2852св26), від 15 червня 2026 року у справі № 732/1031/25 (провадження № 61-1568св26), від 16 червня 2026 року у справі № 732/1559/25 (провадження № 61-2493св26), від 02 липня 2026 року у справі № 732/1364/25 (провадження № 61-2496св26).

Аргументи касаційної скарги не спростовують висновків апеляційного суду та не дають підстав вважати, що апеляційний суд порушив норми матеріального та процесуального права, про що зазначає у касаційній скарзі заявник, по своїй суті зводяться до переоцінки доказів та встановлення обставин, які не були встановлені судом.

Висновки за результатом розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваного судового рішення без змін, оскільки підстав для його скасування немає.

З огляду на те що Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, розподіл судових витрат понесених заявником відповідно до статті 141 ЦПК України не здійснюється.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Селіт Маш» залишити без задоволення.

Постанову Чернігівського апеляційного суду від 28 січня 2026 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. Червинська

Судді:І. А. Воробйова

А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко

В. М. Коротун