Постанова від 30 серпня 2026 р. у справі №448/1072/26 — Мостиський районний суд Львівської області

Єдиний унікальний номер 448/1072/26

Провадження № 3/448/511/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31.08.2026 року суддя Мостиського районного суду Львівської області Кічак Ю.В., при секретарі судового засідання Тхір О.Т., за участю особи, що складала протокол про адміністративне правопорушення – ОСОБА_1 , розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду м.Мостиська матеріали справи про адміністративне правопорушення, що надійшли з ІНФОРМАЦІЯ_1 , про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , уродження с.Жолобне Новоград-Волинського району Житомирської області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, військовослужбовця,

за ч.1 ст.204-1 Кодексу України про адміністративне правопорушення (надалі КУпАП),-

В С Т А Н О В И В:

І. Опис обставин, установлених під час розгляду справи.

ОСОБА_2 , 01.06.2026 року о 22:50 год. вчинив спробу незаконного перетину державного кордону України з України в Республіку Польща поза пунктом пропуску через державний кордон України, на напрямку 509 прикордонного знаку, що на території Шегинівської ОТГ Яворівського району Львівської області та був затриманий прикордонним нарядом «Група реагування» спільно з інспектором відділення моніторингу обстановки від відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (тип Б).

Такими своїми діями ОСОБА_2 вчинив спробу перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктом пропуску через державний кордон України, порушивши вимоги статті 9 Закону України «Про державний кордон України» від 04.11.1991 року, вчинивши правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст.204-1 КУпАП.

Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності – ОСОБА_2 повідомлялася судом про час та місце розгляду справи, однак у судове засідання не з`явилася. Разом з тим із матеріалів справи вбачається, що інтереси такого захищатиме адвокат Козачина А.М.

Крім того, попередньо ОСОБА_2 в судовому засіданні провину в інкримінованому йому адміністративному правопорушенні не визнав, заперечив обставини, що наведені в протоколах про адміністративне правопорушення та про адміністративне затримання. Зазначив, що 01.06.2026 року прямував у відпустку до Франції через Польський кордон. Будучи діючим військовослужбовцем та маючи усі необхідні для виїзду за кордон документи, зокрема відпускний квиток та витяг з наказу командира військової частини, прибув до пункту пропуску «Шегині» разом зі своїми військовими побратимами, які спільно з ним вирушали у заплановану відпустку до Франції. Водночас, в ході здійснення прикордонного контролю працівниками Державної прикордонної служби було відмовлено йому у перетині кордону, нібито через виявлення ознак підробки документів, що надають право на виїзд за кордон. Разом з тим, інших військовослужбовців, які прямували разом з ним у відпустку з аналогічним пакетом документів, пропустили. Це здалось ОСОБА_2 підозрілим. У зв`язку із отриманою відмовою у перетині кордону на підставі необґрунтованої підозри щодо підробки документів, що дають право на виїзд за кордон, він попрямував по центральній дорозі в сторону села, намагаючись зв`язатися з командиром військової частини та службовими особами ВСП. В цей час помітив, що його переслідує невідомий чоловік, який наполегливо пропонував послугу таксі до Львову, а пізніше, після висловлення відмови, помітив іншу особу, яка слідувала за ним на автомобілі марки «Тойота Кемрі». Намагаючись уникнути переслідування, він підійшов до кута готелю, що розташований біля центральної дороги руху від кордону до села. Зауважив, що в той час там перебували інші громадяни. Перебуваючи поряд з іншими громадянами біля кута готелю, поряд з парканом, помітив молодого чоловіка, який рухався до нього та одночасно викликав групу реагування по радіозв`язку. Не задаючи жодних питань та не пояснюючи причини затримання, невідомий молодий чоловік надягнув на ОСОБА_2 кайданки. Через хвилину прибули ще 2 особи, які в подальшому відвели у пункт пропуску «Шегині» для складення протоколів про адміністративне правопорушення та адміністративне затримання. Наполягав, що наміру перетинати кордон поза пунктами пропуску він не мав. Усвідомлюючи, що має законні підстави та належні документи для перетину кордону, очікував на підтвердження командуванням факту дійсності документів про відпустку та вказівку про можливість повторної спроби перетину кордону через пункт пропуску.

Захисник особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 -адвокат Козачина А.М. повідомлялася судом про дату, час та місце розгляду справи, однак така у судове засідання не з`явилася, на адресу суду скерувала письмове клопотання про неможливість прибуття у судове засідання. Разом з цим, на адресу суду скерувала клопотання про закриття провадження у даній справі, у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_2 події та складу адміністративного правопорушення, виходячи з наступного.Із фабули протоколу про адміністративне правопорушення серії ЗхРУ №243867 від 01.06.2026 року, складеного інспектором Комар В.Г. відомо, що 01.06.2026 року об 22:50 год., ОСОБА_2 вчинив спробу здійснення незаконного перетину Державного кордону з України в Республіку Польща, поза пунктом пропуску через державний кордон, на напрямку 509 прикордонного знаку, на відстані 200 м. до лінії державного кордону, території Шегинівської ОТГ Яворівського району Львівської області. На підтвердження обставин викладених у протоколі про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.204-1 КУпАП, надані наступні докази: протокол про адміністративне правопорушення; протокол про адміністративне затримання громадянина ОСОБА_2 від 01.06.2026 року, з якого відомо, що вказаного громадянина було затримано вищевказаного дня об 22:50 год. на строк до 3 годин з метою складання протоколу про адмінправопорушення; рапорт (доповідна) щодо затримання гр. України 01.06.2026 року з фотокарткою затриманого. рапорт ст. зміни прикордонних нарядів ОСОБА_3 від 02.06.2026 року, з якого відомо, що об 22:50 год. отримано інформацію від п/н «Група реагування» про затримання ними на напрямку 509 прикордонного знаку громадянина України під час спроби незаконного перетину ДКУ; рапорт ст. інспектора прикордонної служби ОСОБА_4 від 02.06.2026 року, з якого відомо, що з 16-00 до 00.00 год. 02.06.2026 проводив роботу з місцевим населенням в н.п. Шегині та о 22:50 год 01.06.2026 виявлено та затримано громадянина ОСОБА_2 , який вчинив спробу незаконного перетину кордону. Водночас, в судовому засіданні допитано інспектора ОСОБА_5 , який повідомив про те, що саме він того дня проводив роботу з місцевим населенням в населеному пункті Шегині Яворівського району Львівської області та о 22:50 год. і саме він від місцевого мешканця, персональні дані якого відмовився надати, отримав повідомлення про особу, яка рухається в бік кордону поза пунктом пропуску та саме ним виявлено та затримано громадянина ОСОБА_2 , який вчинив спробу незаконного перетину кордону. Водночас, схему спроби незаконного перетину державного кордону та фототаблиці до вказаної схеми, до матеріалів протоколу не долучено. Щодо додаткових матеріалів, які надіслані суду 04.08.2026 року, а саме довідки про результати опитування затриманої особи на ділянці відповідальності ВПС « ІНФОРМАЦІЯ_3 », заперечую щодо їх дослідження в судовому засіданні та оцінці в якості доказу, адже зміст зазначеної довідки містить неправдиві відомості, не підписана жодною уповноваженою особою, більш того, навіть не містить прізвища відповідальної особи, яка склала зміст даного документу, а тому є неналежним та очевидно недопустим доказом. Крім того, вважає, що заслуговують на увагу долучені до матеріалів судової справи докази сторони захисту, а саме витяг з інформаційної довідки Національної поліції України, зміст якої свідчить про те, що автор протоколу про адмінправопорушення ОСОБА_1 в службу 102 повідомив про факт затримання військовослужбовця ОСОБА_2 лише о 00:39 год. 02.09.2026, точто через дві години після затримання та через годину після звільнення затриманого ОСОБА_2 . Крім того, виїздом СОГ на місце події та спілкування із заявником встановлено, що останній здійснив виклик на лінію 102 помилково. Пояснити вказані обставини в ході судового розгляду свідок ОСОБА_1 не зміг. Об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого статтею 204-1 КУпАП, полягає у перетинанні або спробі перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або за документами, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади. Спроба перетнути кордон поза пунктами пропуску через державний кордон означає певні умисні дії особи спрямовані на те, щоб перетнути державний кордон: поза місцем розташування пункту пропуску; поза місцем, визначеним у пункті пропуску для безпосереднього перетинання державного кордону; хоча і в зазначеному місці, але в час, коли пункт пропуску не функціонував. Зазначає, що матеріали справи не містять будь яких доказів на спростування показань громадянина ОСОБА_2 щодо відсутності умислу на спробу незаконного перетину державного кордону. Сам по собі факт перебування ОСОБА_2 , як стверджували допитані в судовому засіданні свідки - працівники прикордонної служби, в напрямку від лінії державного кордону без підтверджуючих підстав (схеми місця виявлення та затримання, а також відеозапису обстановки) не свідчить про бажання такого спробувати незаконно перетнути державний кордон України поза пунктами пропуску. Більше того, враховуючи статус громадянина ОСОБА_2 військовослужбовець, який відповідно до національного законодавства може безперешкодно перетинати ДКУ під час воєнного стану на підставі наявних документів про відпустку, достовірність і дійсність яких не спростована під час судового розгляду, такий відповідно до національного законодавства може безперешкодно перетинати ДКУ під час воєнного стану. Поряд з цим, у громадянина ОСОБА_2 не вилучались жодні речі та документи, які б могли вказувати про намір спроби незаконного перетину ним державного кордону України. За відсутності доказів наявності на місці затримання ОСОБА_2 демаркації місцевості з ясно видимими прикордонними знаками, ОСОБА_2 міг не усвідомлювати характер протиправної дії чи бездіяльності, а відповідно передбачити їх протиправний характер, що у свою чергу не дозволяє кваліфікувати такі дії як необережні, оскільки особа не могла передбачити або легковажно розраховувати на відвернення наслідків. Оскільки дії особи не підпадають під категорію умисних дій чи дій з необережності, позаяк, не наведено чи доведено жодних фактів чи доказів котрі можуть підтвердити наявність умислу і діях чи бездіяльності. На підставі чого вважати дії громадянина ОСОБА_2 доведеним фактом правопорушення є передчасним та таким, що свідчить про наявність в його діях складу та події адміністративного правопорушення. Вважає, що сукупність вказаних обставин свідчить про відсутність в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.204-1 КУпАП, так як обставини викладені в протоколі про адміністративне правопорушення в частині встановлення об`єктивної сторони не підтверджені належними і допустимими доказами, що виключає його адміністративну відповідальність за вказаною правовою кваліфікацією.

Особа, яка склала протокол про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 , інспектор прикордонної служби вищої категорії – начальник 2 групи інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (тип Б), безпосередньо у судових засіданнях зазначив, що у день, що зазначений у протоколі про адміністративне правопорушення, він виконував обов`язки старшого зміни прикордонних нарядів. Під час несення служби отримав інформацію від гр. ОСОБА_5 , який виконував завдання з охорони державного кордону, про рух невідомої особи в напрямку 509-го прикордонного знаку. У зв`язку з отриманою інформацією було направлено групу реагування у складі інспекторів ОСОБА_5 та ОСОБА_6 . У результаті проведених заходів було затримано громадянина, яким виявився ОСОБА_2 . У подальшому було встановлено, що зазначений громадянин перед цим намагався перетнути державний кордон через пункт пропуску, однак у зв`язку з виявленням ознак часткового підроблення документів йому було відмовлено у перетині державного кордону, після чого його вивели з пункту пропуску. Пояснив, що після цього громадянин ОСОБА_2 не скористався можливістю залишитися в одному з готелів, розташованих у с. Шегині Яворівського району Львівської області, яких, за його словами, є декілька. Один із них розташований безпосередньо на центральній дорозі. Натомість громадянин, обійшовши його з іншого боку, зійшов із центральної дороги та попрямував у напрямку державного кордону. Зазначена місцевість у тому напрямку була неосвітленою. У результаті роботи групи реагування громадянина ОСОБА_2 було затримано та доставлено до відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 ». Після цього щодо нього було проведено відповідні фільтраційні заходи та поверхневий огляд, встановлено факт спроби перетинання державного кордону поза пунктом пропуску. У зв`язку з цим відносно громадянина ОСОБА_2 було складено протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.204-1 КУпАП. Пояснив, що громадянин ОСОБА_2 був присутній під час складання протоколу про адміністративне правопорушення, підписав його, а також підписав заяву про визнання факту вчинення ним адміністративного правопорушення. Також пояснив, що громадянин ОСОБА_2 є військовослужбовцем та офіцером, у зв`язку з чим було направлено відповідний запит щодо встановлення факту самовільного залишення ним військової частини. Після цього прибули представники військової частини, підписали відповідні документи та громадянина ОСОБА_2 було передано представникам військової частини. Разом з тим пояснив, що громадянин ОСОБА_2 відмовився надавати будь-які пояснення щодо обставин вчинення адміністративного правопорушення, однак при цьому підписав протокол про адміністративне правопорушення та заяву про визнання ним факту вчинення адміністративного правопорушення. Крім того, пояснив, що у зв`язку з отриманням громадянином ОСОБА_2 легкого тілесного ушкодження працівники прикордонної служби надали йому медичну допомогу безпосередньо на місці затримання. Як пояснював громадянин ОСОБА_2 , перебуваючи в неосвітленому місці, перелізав сітку, яка була обмотана колючим дротом, унаслідок чого пошкодив ногу. Інспектор прикордонної служби застав його безпосередньо на місці вчинення таких дій. Щодо клопотання захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, про закриття провадження у справі пояснив, що громадянин ОСОБА_2 того дня самостійно їхав в автобусі. Водночас пояснив, що громадянин ОСОБА_2 зійшов із загальної дороги та попрямував у напрямку неосвітленої та важкопрохідної місцевості, яка веде до державного кордону. Пояснив, що Державна прикордонна служба не зобов`язана безпосередньо після виявлення особи одразу повідомляти на лінію «102» про можливе вчинення правопорушення, пов`язаного із самовільним залишенням військової частини. Повідомлення до органів поліції здійснюється після отримання відповідного підтвердження та встановлення обставин щодо можливого самовільного залишення військової частини для проведення відповідної перевірки. Зазначив, що своїми діями громадянин ОСОБА_2 вчинив спробу перетинання державного кордону України поза пунктом пропуску. Протокол про адміністративне правопорушення підтримав у повному обсязі, вважає, що в діях громадянина ОСОБА_2 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.204-1 КУпАП, у зв`язку з чим просить визнати його винним та притягнути до адміністративної відповідальності.

Свідок ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , інспектор прикордонної служби впс « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (тип Б) в судовому засіданні пояснив, що у період з 01.06.2026 року по 02.06.2026 року він виконував наказ з охорони державного кордону України. Зазначив, що близько 22 год. 35 хв. до нього надійшла інформація про рух невідомої особи в напрямку лінії державного кордону, про що він доповів старшому зміни ОСОБА_1 . Після цього, він, ОСОБА_5 самостійно висунувся до місця можливого перебування невідомої особи, де виявив громадянина ОСОБА_2 . Вказав, що на момент виявлення була темна пора доби, а громадянин ОСОБА_2 перебував у кущових насадженнях. На поставлені запитання громадянин ОСОБА_2 чітких відповідей не надавав. Після прибуття групи реагування останній також не пояснив мету свого перебування у прикордонній смузі, у зв`язку з чим його було затримано та доставлено до відділу прикордонної служби. Також свідок ОСОБА_5 пояснив, що під час перебування у кущових насадженнях громадянин ОСОБА_2 отримав ушкодження ноги, оскільки там знаходився колючий дріт. Працівниками Державної прикордонної служби йому було надано першу медичну допомогу, після чого його доставили до відділу прикордонної служби.

Свідок ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , інспектор прикордонної служби впс « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (тип Б), у судовому засіданні пояснив, що в період з 01.06.2026 року по 02.06.2026 року виконував завдання з охорони державного кордону України. Зазначив, що 01.06.2026 року о 22 год. 40 хв. від начальника 2 групи інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (тип Б) ОСОБА_1 надійшла інформація про виявлення особи поблизу НОМЕР_2 прикордонного знака, яка на той час перебувала разом з інспектором прикордонної служби ОСОБА_5 . На місце події прибув протягом п`яти хвилин. Пояснив, що приблизно за 50–70 м. від центральної дороги громадянин ОСОБА_2 та інспектор прикордонної служби ОСОБА_5 з`ясовували обставини перебування ОСОБА_2 у зазначеній місцевості. У подальшому ОСОБА_2 було надано першу медичну допомогу, оскільки він мав ушкодження лівої ноги, його штани були пошкоджені та розірвані, а на нозі – кровотеча. Свідок також зазначив, що громадянин ОСОБА_2 не зміг пояснити причин свого перебування у вказаній місцевості, у зв`язку з чим його було затримано та доставлено до відділу прикордонної служби, де передано старшому зміни. Крім того, пояснив, що в місцевості, де було виявлено громадянина ОСОБА_2 , відсутні будь-які діючі заклади.

Заслухавши пояснення особи, яка складала протокол про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 , та дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.

Адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтуються на конституційному принципі: презумпції невинуватості, передбаченого статтею 62 Конституції України, згідно з якою всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.

В силу статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно вимог статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Відповідно до статті 129 Конституції України однією із засад судочинства є змагальність сторін і закон не покладає на суд обов`язок збирати докази винуватості чи невинуватості особи. Притягнення до адміністративної відповідальності має відбуватись у відповідності до встановленого законодавством порядку.

У відповідності до ст.1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції України і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Згідно ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

У відповідності до вимог частини 1 статті 8 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення ведеться на підставі закону, що діє під час і за місцем розгляду справи про правопорушення.

Відповідно до ч.1 ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно ст.10 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

У відповідності до статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Суд наголошує, що для того, щоб особа була притягнута до адміністративної відповідальності, необхідно довести наявність у її діях складу та події адміністративного правопорушення. При цьому, стандарт доведення вини "поза розумним сумнівом" означає, що при доведенні вини особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» у цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання.

Відповідно до положень ст.248 КУпАП розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється на засадах рівності перед законом і органом (посадовою особою), який розглядає справу, всіх громадян незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мови та інших обставин.

Згідно вимог статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів, в силу вимог частини 2 статті 251 КУпАП, покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Обов`язок органу (особи), який склав протокол про адміністративне правопорушення нести тягар доказування, що є складовою презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини в сенсі ст.62 Конституції України, ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, звільняє особу від обов`язку доводити свою непричетність до вчинення порушення.

Відповідно до вимог статті 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Посадовою особою, що складає протокол, ставиться у вину особі вчинення таких конкретних протиправних діянь, що містять в собі ознаки того чи іншого адміністративного правопорушення, що відображається у протоколі. Суддя ж, розглянувши справу повинен переконатись у наявності чи відсутності підстав для притягнення особи до адміністративної відповідальності за конкретні дії.

Згідно ст.256 КУпАП, у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.

Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами.

У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання.

При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснюються його права і обов`язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі.

Відповідно до вимог статті 280 КУпАП, суд, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, крім іншого, зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Постанова судді згідно ст.283 КУпАП має ґрунтуватися на обставинах, установлених при розгляді справи, тобто на достатніх і незаперечних доказах.

Кодексом України про адміністративні правопорушення встановлюється чітка стадійність притягнення особи до відповідальності: виявлення правопорушення, фіксація правопорушення, формування доказової бази (матеріалів справи), розгляд справи про адміністративне правопорушення.

Тобто, після виявлення факту вчинення правопорушення уповноважена особа зобов`язаний зібрати належні та допустимі докази такого правопорушення.

Відповідно до чинного законодавства України протокол про адміністративне правопорушення є офіційним документом і основним джерелом доказів у справі, оскільки саме він має містити повні та точні відомості про вчинення правопорушення, його кваліфікацію, дані про потерпілих, свідків, якщо вони є. Саме протокол про адміністративне правопорушення є документом, в якому формулюється суть правопорушення.

Протокол складається у кожному випадку виявлення адміністративного правопорушення, він є єдиною формою документу, в якому фіксується факт вчинення допущеного порушення, ніякого іншого документу про прийняття до провадження уповноваженими органами не оформляється. Від того, наскільки грамотно, змістовно і умотивовано складений протокол, залежить якість розгляду справи про адміністративне порушення, правильність розгляду справи по суті й обґрунтованість застосування адміністративного стягнення.

Протокол про адміністративне правопорушення - це комплексне джерело доказової інформації. Однак він набуває значення доказу в таких випадках, коли: по-перше, протокол складений уповноваженою на те посадовою особою; по-друге, складений не пізніше термінів, передбачених для накладення адміністративного стягнення; по-третє, зміст протоколу відповідає усім вимогам, передбаченим коментованою статтею.

Суть адміністративного правопорушення повинна точно відповідати ознакам складу адміністративного правопорушення, зазначеним у статті КУпАП за якою складено протокол.

Обставини правопорушення повинні бути викладені в протоколі конкретно, з належним формулюванням складу адміністративного правопорушення у відповідності до змісту диспозиції статті (частини статті) КУпАП, що передбачає відповідальність за його вчинення.

Частина 1 статті 204-1 КУпАП передбачає відповідальність за перетинання або спробу перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або за документами, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади.

У протоколі про адміністративне правопорушення від 01.06.2026р. вказується, що ОСОБА_2 01.06.2026 року о 22.50 год. вчинив спробу незаконного перетину державного кордону України з України в Республіку Польща поза пунктом пропуску через державний кордон України, на напрямку 509 прикордонного знаку, що на території Шегинівської ОТГ Яворівського району Львівської області та був затриманий прикордонним нарядом «Група реагування» спільно з інспектором відділення моніторингу обстановки від відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (тип Б).

Так, об`єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері охорони державного кордону України.

Об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч.1 статті 204-1 КУпАП, полягає у перетинанні або спробі перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або з використанням підробленого документа чи таких, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади.

Суб`єктивна сторона даного правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі прямого умислу, тобто коли правопорушник усвідомлює, що він незаконно перетинає державний кордон, передбачає наслідки своїх дій і бажає цього.

Суб`єктом правопорушення може бути громадянин України, іноземець або особа без громадянства.

Відповідно до положень ст.9 Закону України «Про державний кордон України» перетинання державного кордону України здійснюється на шляхах сполучення через державний кордон з додержанням встановленого порядку. Залізничне, автомобільне, морське, річкове, поромне, повітряне та пішохідне сполучення через державний кордон України здійснюється в пунктах пропуску, що встановлюються Кабінетом Міністрів України відповідно до законодавства і міжнародних договорів України, а також поза пунктами пропуску через державний кордон України у випадках, визначених законодавством. Пункт пропуску через державний кордон України - це спеціально виділена територія на залізничних та автомобільних станціях, автомобільних і пішохідних шляхах, в аеропортах (аеродромах), морських і річкових портах, включаючи частину їх акваторії (захищена повністю або частково огороджувальними гідротехнічними спорудами чи об`єктами природного походження), з комплексом будівель, споруд і технічних засобів, на якій здійснюються прикордонний, митний контроль, інші види контролю і пропуск через державний кордон України осіб, транспортних засобів, вантажів та іншого майна. Положення про пункти пропуску через державний кордон України затверджується Кабінетом Міністрів України.

Статтею 12 даного Закону передбачено, що пропуск осіб, які перетинають державний кордон України, здійснюється органами Державної прикордонної служби України за дійсними документами на право в`їзду на територію України або виїзду з України.

Згідно ч.1 ст.6 Закону України «Про прикордонний контроль» перетинання особами, транспортними засобами державного кордону і переміщення через нього вантажів здійснюються лише за умови проходження прикордонного контролю та з дозволу уповноважених службових осіб Державної прикордонної служби України, а у випадках, визначених цим Законом, - посадових осіб Державної прикордонної служби України, якщо інше не передбачено цим Законом.

ІІІ. Висновок суду.

Так, доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Як вбачається з дослідженого протоколу затримання ОСОБА_2 його було затримано за спробу незаконного перетинання державного кордону з України в Республіку Польща поза пунктом пропуску.

З огляду на вищевикладене, вирішуючи питання про доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні зазначеного адміністративного правопорушення, вважаю, що його винуватість доведена матеріалами справи та підтверджується наступними доказами:

- протоколом про адміністративне правопорушення від 01.06.2026р. серії ЗхРУ №243867;

- протоколом про адміністративне затримання від 01.06.2026року, згідно якого ОСОБА_2 був затриманий 01.06.2026 року о 22:50 год. за спробу перетинання державного кордону з України в Республіку Польща поза встановленими пунктами пропуску через державний кордон. При затриманні останньому були роз`яснені його права, передбачені ст.63 Конституції України та ст.268 КУпАП;

- порядком дій щодо затримання одного громадянина України на ділянці ВПС « ІНФОРМАЦІЯ_3 » ІНФОРМАЦІЯ_6 01.06.2026р, де вказано ділянку, на якій здійснено спробу перетинання державного кордону порушником;

- рапортом інспектора прикордонної служби вищої категорії – начальника 2 групи інспекторів прикордонної служби впс « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (тип Б) штаб-сержанта ОСОБА_7 від 02.06.2026 року;

- рапортом старшого інспектора прикордонної служби відділення моніторингу обстановки впс « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (тип Б) лейтенанта ОСОБА_8 від 02.06.2026р.;

- письмовою заявою ОСОБА_2 від 01.06.2026р., у якій він вказує, що свою провину у вчиненні адміністративного правопорушення визнає;

- копією паспорта громадянина України серії НОМЕР_3 , виданого на установчі дані ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

- копією рішення про відмову в перетинанні державного кордону України від 01.06.2026 року та іншими.

Вказані докази зібрані у встановленому законом порядку, відповідають фактичним обставинам справи, тобто є належними та допустимими, і в своїй сукупності, взаємозв`язку, достатності підтверджують факт вчинення ОСОБА_2 вказаного адміністративного правопорушення та його вину, тому суд бере їх за основу при постановленні судового рішення.

Підстав сумніватися в правдивості, достовірності вказаних доказів у суду немає.

Відомості, що містяться в безпосередньо досліджених судом доказах, узгоджуються між собою.

Судом також встановлено, що вищевказаний протокол про адміністративне правопорушення серії ЗхРУ №243867 від 01.06.2026 року складений та підписаний уповноваженою на те особою, інспектор прикордонної служби вищої категорії – начальник 2 групи інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (тип Б) - ОСОБА_1 .

Зазначений протокол містить дату, місце його складення.

ОСОБА_2 був присутній під час складання протоколу та ознайомлений із його змістом, йому були роз`яснені його права та обов`язки, передбачені ст.63 Конституції України та ст.268 КУпАП України.

Як кожен доказ окремо, так і вся їх сукупність, підлягають оцінці. Правильна оцінка доказів - це найважливіша умова прийняття законного, об`єктивного, обґрунтованого, і правильного рішення у справі. Оцінка доказів здійснюється за внутрішнім переконанням посадової особи. Це означає, що під час повного, всебічного і об`єктивного дослідження всіх обставин справи у посадової особи формується своя певна думка щодо конкретної справи. Ця думка ґрунтується на некритичному ставленні до окремих доказів, відсутності будь-яких переваг одних доказів перед іншими, додержанні законності. До того ж посадова особа керується своєю правосвідомістю. Оцінюють докази посадові особи, що уповноважені розглядати справу про адміністративне правопорушення, а також інші особи, що беруть участь у справі. Це проявляється у клопотаннях, поясненнях цих осіб, що допомагає посадовій особі прийняти правильне рішення.

При цьому судом також враховується те, що ОСОБА_2 дії працівників прикордонної служби щодо складання відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення не оскаржував, доказів неправомірної поведінки останніх, - суду не скеровував.

Пояснення сторони захисту щодо заперечення спроби перетинання державного кордону України поза пунктом пропуску ОСОБА_2 , суд розцінює критично, як обраний стороною захисту спосіб захисту та намагання уникнути відповідальності (применшити свою участь) за вчинене та такі не підтверджуються жодними доказами. Вказані пояснення сторони захисту спростовуються вищенаведеними та дослідженими судом письмовими доказами, які є логічними, послідовними, такими, що відтворюють реальну картину подій, що мала місце 01.06.2026 року та не довіряти яким у суду немає підстав.

З матеріалів справи не вбачається будь-яких порушень при здійсненні затримання ОСОБА_2 працівниками прикордонної служби, оскільки дії таких відповідають вимогам статей 260, 261, 262 КУпАП та ст.20 Закону України «Про Державну прикордонну службу України».

Таким чином, аналізуючи наведені докази та дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності, приходжу до переконання в доведенні винуватості ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 204-1 КУпАП – спроба перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України, що передбачено ч.1 ст.204-1 КУпАП.

ІV. Накладення адміністративного стягнення.

Згідно статті 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником так і іншими особами.

У відповідності до ст.33 КУпАП, при накладенні стягнення враховується характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Обстави, що обтяжують чи пом`якшують відповідальність за адміністративне правопорушення відповідно до статтей 34 і 35 КУпАП, судом не встановлено.

Суддя виходить не з принципу формального підходу до вирішення справи, а саме з необхідності забезпечення судом уникнення порушень прав і свобод інших громадян, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством, а тому, притягнення громадянина України ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності є виправданим, оскільки його вина є встановленою згідно з критерієм її доведеності «поза розумним сумнівом», оскільки цього вимагають справжні інтереси суспільства, на охорону яких і направлені завдання Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється на засадах рівності перед законом і органом (посадовою особою), який розглядає справу, всіх громадян незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мови та інших обставин.

Таким чином, вирішуючи питання про накладення стягнення за адміністративне правопорушення, суд враховує характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, відсутність обставин, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність, а тому суд вважає за доцільне застосувати такий вид адміністративного стягнення як штраф, що передбачений санкцією ч.1 ст.204-1 КУпАП, однак в мінімальному розмірі, зокрема в розмірі 3400 грн., що визначено санкцією ч.1 ст.204-1 КУпАП.

Визначений вид покарання за своєю мірою відповідає завданню та меті накладення адміністративного стягнення і є необхідним й достатнім для виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобіганню вчиненню правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

V. Судові витрати.

Згідно із ст.40-1 КУпАП у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення, судовий збір сплачується особою, на яку накладено таке стягнення, а розмір і порядок сплати встановлюється Законом.

Статтею 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року.

Згідно з ст.4 Закону України «Про судовий збір» №3674-VІ від 08.07.2011 року (зі змінами), особою, на яку накладено адміністративне стягнення, сплачується судовий збір в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму на одну працездатну особу.

Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік», прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2026 року становить 3328 гривень, відтак з 01.01.2026 року розмір судового збору за накладене адміністративне стягнення становить 665,60 грн. (3328*0,2=665,60).

Оскільки суд прийшов до висновку про визнання ОСОБА_2 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.204-1 КУпАП із застосування до нього адміністративного стягнення у виді штрафу, то з такої особи підлягає стягненню судовий збір у зазначеному вище розмірі, тобто в розмірі 665,60 грн.

Керуючись ст.ст. 1, 9, 23, 33, 40-1, 245, 251, 252, 280, 283-285 КУпАП, ст.4 Закону України «Про судовий збір», суддя -

П О С Т А Н О В И В:

Визнати винним ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.204-1 КУпАПта призначити йому адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3400 (три тисячі чотириста) гривень.

Відповідно до вимог ч.1 ст.307 КУпАП, штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтями 300-1, 300-2 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Згідно ч.3, ч.4 ст.307 КУпАП, штраф, накладений за вчинення адміністративного правопорушення, вноситься порушником в установу банку України, документ, що підтверджує його сплату, або його копія не пізніше 3 робочих днів після закінчення строку передбаченого частиною 1 статті 307 КУпАП надсилається правопорушником до органу (посадовій особі), який виніс постанову про накладення цього штрафу.

У разі несплати штрафу у строк, установлений ч.1 ст.307 КУпАП, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.

У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті КУпАП та зазначеного у постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень (частина 2 статті 308 КУпАП).

Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 коп. судового збору.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення до Львівського апеляційного суду особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником.

Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова підлягає пред`явленню до виконання протягом трьох місяців з дня її винесення. В разі оскарження постанови перебіг строку давності зупиняється до розгляду скарги.

Повний текст постанови складено 04.09.2026 року.

Суддя Ю.В.Кічак