Постанова від 03 вересня 2026 р. у справі №946/5204/26 — Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області

Справа № 946/5204/26

Провадження № 3/946/1293/26

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2026 року місто Ізмаїл

Суддя Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області Бортейчук Ю.Ю., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення, отримані від Ізмаїльського районного відділу поліції ГУНП в Одеській області, про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ,

передбаченої ч.1 ст.130 КУпАП,

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення від 06.07.2026 року серії ЕПР1 № 711841, 06.07.2026 року о 08 годині 37 хвилини в м. Ізмаїлі Ізмаїльського району Одеської області по вул. Ігоря Сікорського, водій ОСОБА_1 керував автомобілем марки «Ford Transit» номер транспортного засобу НОМЕР_2 з явними ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук). Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку водій відмовився.

В судовому засіданні притягуваний ОСОБА_1 свою вину у вчиненні зазначеного адміністративного правопорушення не визнав, його адвокат – Златєв П.Д. надав суду клопотання про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення у зв`язку з відсутністю події складу правопорушення, у якому суду пояснив, що протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №711841, складений Інспектором ВРП Ізмаїльського районного відділу поліції ГУНП Одеській області старшим лейтенантом поліції Заїм Олександром Михайловичем 06.07.2026 року відносно ОСОБА_1 , є таким, що не відповідає вимогам ст. 251 КУпАП є не допустимим доказом та не може розглядатися як процесуальна підстава для притягнення його до відповідальності. Звертає увагу суду, що дії співробітників поліції є неправомірними, адже відповідно до ст. 35 Закону України «Про національну поліцію» визначено підстави для зупинки транспортного засобу. До матеріалів справи працівниками поліції не долучено постанови про вчинення адміністративного правопорушення ОСОБА_1 , в якому було б відображено причину зупинки його транспортного засобу. Так на питання ОСОБА_1 при зупинки транспортного засобу, щодо порушення їм Правил дорожнього руху, посадова особа відповідає буде порушення (мовою оригінала будет нарушение), що підтверджується відеозаписом ....82202_0004A від 06.07.2026 року о 08:22 по 08:32. казана розмова між ОСОБА_1 та посадовою особою спонукала подальшому ОСОБА_1 застосовувати захист свого права на свій розсуд, оскільки він розумів, що дії посадовою особи незаконні та суперечать Закону України «Про національну поліцію», тому на той час розраховувати на об`єктивні, подальшому дії посадової особи у водія - особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , не мало достатніх підстав, оскільки факт винуватості водія завчасно, на момент зупинки, був визначний посадовою особою. Факт наявності інших передбачених ч. 1 ст. 35 ЗУ «Про національну поліцію» підстав зупинки транспортного засобу матеріали справи також не містять. Відповідно до доктрини «плодів отруйного дерева» (fruit of the poisonous tree), сформульованої Європейським союзом з прав людини у справах «Гефген проти Німеччини», «Тейксейра де Кастро проти Португалії», «Шабельник проти України», «Балицький проти України», «Нечипорук і Йонкало проти України», «Яременко проти України», недопустимими є всі наступні докази, отримані внаслідок зупинки транспортного засобу, в тому числі протокол про адміністративне правопорушення – постанова суду. Отже, обставини, визначені законом, які давали поліцейському право вимагати від ОСОБА_1 пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння, були відсутні.

Крім того, працівники поліції не проводили первинний огляд особи для встановлення ознаків, щодо встановлення стану наркотичного сп`яніння або алкогольного сп`яніння. У доданому Акті огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, зазначено: Огляд проведений у зв`язку з виявленими ознаками: різкий запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук. Однак, коли були встановлені ці обставини, яким чином, звернення увагу водія на ці обставини та фіксація цих обставин відеозаписом, посадової особи не доведені. Тобто, посадова особа зазначила в акті, на свій розсуд, ознаки притаманні стану алкогольного сп`яніння. Зокрема, на відеозаписі в матеріалах справи чітко видно, що ОСОБА_1 , себе адекватно поводить, відсутнє порушення мовлення та координації рухів, тремтіння пальців рук, а тому вважати що він перебував у стані алкогольного сп`яніння є безпідставним та не доведеним звинувачення посадовою особою поліції.

Також посадова особа начебто виявила ознаки алкогольного сп`яніння у водія ОСОБА_1 , надає ОСОБА_1 вказівку перегнати автомобіль на інше місце, тобто зобов`язує водія, який знаходився у стані алкогольного сп`яніння, виходячи з подій які викладені у протоколі, керувати транспортним засобом, що підтверджується відеозаписом ...3235_0005А від 06.07.2026 року о 08:32:30.

Відповідно до змісту протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 711841, складеного 06.07.2026 року о 09:13:46, перед початком складання протоколу, посадова особа не роз`яснювала права правопорушнику, не з`ясовувала у правопорушника обставини щодо розуміння своїх прав, що є грубим порушенням та позбавлення особи відносно якої складається акт, належним чином користуватися та захищати свої права. Права були роз`яснені після складання акту, о 09:15:39, що підтверджується відеозаписом ... 090813_0010A від 06.07.2026 року о 09:15:10.

Відповідно до матеріалів справи, водій ОСОБА_1 , на пропозицію посадової особа, щодо проходження огляду на стан сп`яніння, не відмовляється, навпаки надає згоду та просить почекати, що підтверджується відеозаписом: ...85913_0009A від 06.07.2026 року о 09:02:35; ...85913_0009А від 06.07.2026 року о 09:07:18; ... 090813_0010А від 06.07.2026 року о 09:08:20. Оскільки ОСОБА_1 намагався зв`язатися з фахівцем для отримання правової консультації, яким чином йому поводитися у даний ситуації, тому просив посадову особу поліції почекати зі складанням протоколу та не відмовлявся від проходження огляду на стан

Положеннями статті 9 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 КУпАП та не може бути перекладено на суд.

Згідно диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП – керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Суб`єкт правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП спеціальний - водій транспортного засобу, або інша особа, яка керувала транспортним засобом.

Відповідно до п. 2.5 Правил дорожнього руху України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , 06.07.2026 року о 08 годині 37 хвилини в м. Ізмаїлі Ізмаїльського району Одеської області по вул. Ігоря Сікорського, керував автомобілем марки «Ford Transit» номер транспортного засобу НОМЕР_2 та був зупинений нарядом патрульної поліції, який попросив у водія документи для перевірки та згодом запропонував йому пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку.

Так, суд зазначає, що положеннями ч. 1 ст. 35 ЗУ «Про національну поліцію» встановлені підстави зупинки поліцейським транспортних засобів, зокрема у разі, якщо водій порушив Правила дорожнього руху.

До матеріалів справи працівниками поліції не долучено постанови про вчинення адміністративного правопорушення ОСОБА_1 , в якому було б відображено причину зупинки його транспортного засобу під керуванням останнього.

Факт наявності інших передбачених ч. 1 ст. 35 ЗУ «Про національну поліцію» підстав зупинки транспортного засобу матеріали справи також не містять.

Зупинка транспортного засобу з порушенням ст. 35 Закону України «Про національну поліцію» (без передбачених законодавством підстав), відповідно до доктрини «плодів отруйного дерева» (fruit of the poisonous tree), сформульованої Європейським союзом з прав людини у справах «Гефген проти Німеччини», «Тейксейра де Кастро проти Португалії», «Шабельник проти України», «Балицький проти України», «Нечипорук і Йонкало проти України», «Яременко проти України», недопустимими є всі наступні докази, отримані внаслідок зупинки транспортного засобу, в тому числі протокол про адміністративне правопорушення – постанова суду.

Таким чином, працівниками поліції не було задокументовано та не доведено належними та допустимими доказами факту порушення ОСОБА_1 таких положень ПДР, які б відповідно до ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» давали право працівникам поліції здійснити законну зупинку транспортного засобу під керуванням останнього.

Також посадова особа – працівник поліції, яка начебто виявила ознаки алкогольного сп`яніння у водія ОСОБА_1 , надає ОСОБА_1 вказівку перегнати автомобіль на інше місце, тобто зобов`язує водія, який ніби знаходився у стані алкогольного сп`яніння, виходячи з подій які викладені у протоколі, керувати транспортним засобом, що підтверджується відеозаписом ...3235_0005А від 06.07.2026 року о 08:32:30 і таке переміщення фіксується відео реєстратором автомобіля поліції, який взагалі був відсутній при зупинці мікроавтобуса «Ford Transit» номер транспортного засобу НОМЕР_2 під керуванням притягуваного до відповідальності водія ОСОБА_1 .

Також, як вбачається з відеозапису доданого до матеріалі в справи, притягуваний не відмовлявся від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку, а навпаки надає згоду та просить почекати поки він отримує правову консультації у фахівця з права, що підтверджується відеозаписом: ...85913_0009A від 06.07.2026 року о 09:02:35; ...85913_0009А від 06.07.2026 року о 09:07:18; ... 090813_0010А від 06.07.2026 року о 09:08:20.

Тобто, притягуваним ОСОБА_1 не було надано чіткої та однозначної відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку.

Відповідно до розділу 1 п. 7 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України та МОЗ України від 09.11.2015 року №1452/735, зареєстрованої в МЮ України 11.11.2015 р. за №1413/27858, у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі заклад охорони здоров`я). Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.

У разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, на проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я.

Як вбачається з п. 1, 2, 3, 4 6, 7, 8 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, або перебувають під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 №1103:

- огляд водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, за наявності відповідних ознак, на місці зупинки транспортного засобу здійснює поліцейський за допомогою спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та МВС в присутності двох свідків;

-водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров`я;

- поліцейський забезпечує проведення огляду водія транспортного засобу в закладі охорони здоров`я не пізніше двох годин з моменту виявлення відповідних підстав;

Проходження огляду в медичному закладі пропонується не лише усно, а шляхом вручення водієві письмового направлення на медичний огляд до закладу охорони здоров`я. У цьому письмовому направленні має бути вказано конкретний заклад охорони здоров`я, який входить до затвердженого переліку, дані про особу водія, якого направляють, точний час видачі направлення тощо.

Лише у разі, якщо водій отримав письмове направлення та відмовляється від проведення медичного огляду в закладі охорони здоров`я, тільки тоді поліцейський має право скласти протокол про адміністративне правопорушення за статтею 130 КУпАП. Якщо ж водієві не було запропоновано пройти огляд в медичному закладі шляхом вручення письмового направлення, то підстави для притягнення водія до відповідальності за статтею 130 КУпАП відсутні. Такі висновки узгоджуються з правовою позицією Одеського апеляційного суду, викладеною у постановах по справам № 946/4461/22 від 19.09.2022 року, № 501/1860/22 від 18.10.2022 року, № 522/19976/22 від 07.11.2022 року, № 947/4247/22 від 16.01.2023 року, № 947/22946/22 від 07.03.2023 року.

Таким чином, законодавством визначена чітка процедура проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння, яка вимагає від уповноваженого суб`єкта, в даному випадку працівника поліції, у разі виявлення ознак алкогольного сп`яніння у водія запропонувати йому пройти огляд на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою спеціального технічного засобу, та лише у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, останній зобов`язаний запропонувати водію пройти огляд на стан сп`яніння в медичному закладі. І лише у разі відмови водія від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння в медичному закладі, скласти протокол за порушення п. 2.5 ПДР. Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог встановленої процедури, вважається недійсним.

Крім того, працівники поліції не проводили первинний огляд особи для встановлення ознак наркотичного або алкогольного сп`яніння. У Акті огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, зазначено, що огляд проведений у зв`язку з виявленими ознаками: різкий запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук. Однак, коли були встановлені ці обставини, яким чином та фіксація цих обставин відеозаписом, матеріали справи не містять. Тобто посадова особа зазначила в акті, на свій розсуд, ознаки притаманні стану алкогольного сп`яніння. Зокрема, на відеозаписі в матеріалах справи чітко видно, що ОСОБА_1 , себе адекватно поводить, відсутнє порушення мовлення та координації рухів, тремтіння пальців рук.

Відповідно до вимог ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики європейського суду з прав людини» стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов`язкова до застосування судами як джерело права.

Згідно вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

В своїх рішеннях Європейський суд з прав людини надає «автономне» значення концепції «кримінальне обвинувачення», незалежне від категорій, що використовуються в національних правових системах держав - учасниць Конвенції (Адольф проти Австрії (Adolf v. Austria), пункт 30).

Першочергова оцінка Європейським судом з прав людини застосовності кримінального аспекту ст. 6 Конвенції ґрунтується на критеріях, викладених у рішенні у справі Енгель та інші проти Нідерландів (Engel and Others v. the Netherlands) (пункти 82 - 83): 1) класифікація в національному законодавстві; 2) характер правопорушення та 3) суворість покарання, ризику якого піддається відповідна особа.

В практиці Європейського суду з прав людини перший критерій має відносну значимість, тобто коли внутрішнє державне законодавство класифікує певне правопорушення як кримінальне, цей критерій буде мати вирішальне значення. В іншому випадку Європейський суд з прав людини не приймає до уваги національну класифікацію та вивчає фактичний зміст розглядуваної процедури.

Другий та третій критерії, викладені в рішенні Європейського суду з прав людини у справі Енгель на інші проти Нідерландів (Engel and Others v. the Netherlands), являються альтернативними та необов`язково застосовуються одночасно; для вирішення про застосовність ст. 6 Конвенції достатньо, щоб розглядуване правопорушення за своїм характером вважалось «кримінальним» з точки зору Конвенції або щоб за вчинене правопорушення на особу покладалось покарання, яке за своїм характером та ступеню серйозності належить в цілому до «кримінальної» сфери (Озтюрк проти Німеччини (Ozturk v. Germany), пункт 54; Лутц проти Німеччини (Lutz v. Germany), пункт 55).

Після проведення аналізу вказаних вище джерел права, враховуючи види та розмір санкції, яка визначена національним законом за вчинення правопорушення, передбаченого ст.130 КУпАП, порівнюючи її з санкцією кримінального правопорушення, передбаченого ст.286 КК України, вважаю, що адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП з точки зору Конвенції можна вважати «кримінальним». Тому, з урахуванням засад правосуддя та принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, вважаю обґрунтованим застосування в даному випадку положень ст.62 Конституції України, відповідно до ч.3 якої, обвинувачення не може ґрунтуватись на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

З урахуванням розбіжностей в фактах викладених в матеріалах справи та доказах наданих притягуваним, що викликає сумніви щодо доведеності вини особи притягуваної до адміністративно відповідальності, суд доходить висновку щодо відсутності складу адміністративного правопорушення в діях ОСОБА_2 .

Суд зважає, що відповідно до вимог абзацу 2 ст. 251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на її користь.

Відповідно до ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановленому законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до адміністративної відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

Викладені обставини, досліджені в судовому засіданні, свідчать про те, що в даному випадку не надано доказів керування ОСОБА_1 транспортним засобом з ознаками алкогольного сп`яніння та доведено недодержання порядку зупинки транспортного засобу відповідно до ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію», також доведено недодержання порядку проведення огляду на стан сп`яніння, передбаченого ст. 266, 266-1 КУпАП та вимог Інструкції. Крім того, наявність у водія ознак алкогольного сп`яніння також спростовується і наданим та дослідженим в судовому засіданні Висновком №898 щодо результатів медичного огляду від 06.07.2026 року виданим КНП ІМР Ізмаїльського району Одеської області «Ізмаїльська міська центральна лікарня» про не виявлення ознак сп`яніння та результатом алкотесту 0,00%.

Відповідно до вимог діючого адміністративного законодавства, а саме, ст. 9, 245, 252 КУпАП, особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише за наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, який має бути встановлений судом тільки після всебічної та повної оцінки всіх доказів по справі.

У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Наведене викликає сумнів щодо винуватості особи у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП. Всі сумніви в даному випадку суд, у відповідності до вищевказаних норм права трактує на користь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та вважає, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад правопорушення, передбаченого ст.130 КУпАП, що відповідно до вимог п.1 ч.1 ст.247 КУпАП є підставою для закриття провадження у справі.

Керуючись ст.130, 247, 283 285 КУпАП, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, за відсутності складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя: Ю.Ю.Бортейчук