Рішення від 06 вересня 2026 р. у справі №127/23115/26 — Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/23115/26

Провадження № 2/127/6372/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 вересня 2026 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області у складі судді Воробйова В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, –

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, мотивуючи позовну заяву тим, що сторони перебувають у шлюбі з 17.09.2021 року. В період шлюбу у них народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає з позивачем. Відповідач час від часу допомагає щодо утримання сина матеріально, однак це відбувається не регулярно, тому ОСОБА_1 з вернулася до сууд з цим позовом та просила:

- стягнути з відповідача аліменти на її користь на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини від всіх видів заробітку (доходу) відповідача, щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дати звернення із заявою до суду і до досягнення дитиною повноліття;

- стягнути з відповідача на її користь на її утримання аліменти у розмірі 1/6 частини від усіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50% прожиткового мінімуму для працездатної особи, до досягнення сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , трирічного віку, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Ухвалою суду від 10.07.2026 року відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) сторін з роз`ясненням процесуальних прав учасників справи, зокрема, щодо надання у визначені строки відповідачами відзиву на позов, а позивачем письмової відповіді на такі відзиви.

Представник відповідача, у визначений ухвалою суду строк, подав до суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого ОСОБА_2 вимоги позову визнає частково. Сторони у справі з 17.09.2021 року перебувають у шлюбі і у них народився син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проте позивач не надала достатніх та переконливих для суду доказів, з яких можна зробити висновок, що син дійсно перебуває на повному утриманні матері, оскільки відповідач також приймає участь в утриманні сина. Так, ОСОБА_2 проходить службу в Департаменті поліції особливого призначення «Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України « ІНФОРМАЦІЯ_3 » та середній розмір заробітної плати за останні шість місяців 2026 року становить 262210,01 грн. Відповідач також має від попередніх шлюбів на утриманні двох неповнолітніх дітей та за рішенням судів зобов`язаний сплачувати аліменти в розмірі по 1/4 частини заробітку на кожну дитину. В зв`язку з цим, ОСОБА_2 визнає аліменти на утримання сина ОСОБА_4 в розмірі 1/4 частини, а щодо аліментів на утримання позивача - в розмірі 1/9 частини, оскільки має обтяження з утримання двох неповнолітніх дітей і сукупний розмір аліментів, які він зобов`язаний сплачувати становить 50% його доходу, а решту коштів він витрачає на утримання своєї сім`ї. Також просив врахувати, що утримання дітей покладається на обох батьків.

Згодом, представником відповідача було надано суду уточнену редакцію відзиву на позовну заяву, де ОСОБА_2 визнає аліменти на утримання сина ОСОБА_4 в розмірі 1/6 частини.

Позивач своїм правом на надання суду відповіді на відзив не скористалася.

Враховуючи вищевикладене та положення ст.ст. 178, 279 ЦПК України, суд розглядає справу за наявними у справі матеріалами.

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, оцінивши докази в їх сукупності, дійшов висновку про те, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Правилами ст. 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 5 ст. 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Матеріалами справи встановлено, що 17.09.2021 року сторони зареєстрували шлюб у Вінницькому відділі державної реєстрації актів цивільного стану у Вінницькому районі Вінницької області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький), про що зроблено відповідний актовий запис №393 (а.с. 10).

В період шлюбу у сторін народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьком якої є відповідач, що підтверджується свідоцтвом про його народження (а.с. 8).

З наданих позивачем відомостей вбачається, що син ОСОБА_4 зареєстрований разом з матір`ю за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 7, 9). Крім того, факт проживання дитини з матір`ю, відповідачем не заперечується.

З приводу вимоги про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, то слід зазначити наступне.

Відповідно до положень ст.ст. 1-3 Конвенції ООН «Про права дитини» в усіх діях щодо дітей першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Зокрема, передбачено, що дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживаються всі відповідні законодавчі і адміністративні заходи.

Відповідно до ч. 2 ст. 51 Конституції України, ст. 180 Сімейного кодексу України - батьки зобов`язані утримувати своїх дітей до їх повноліття.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН «Про права дитини» від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789-XII від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей, і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно зі ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Відповідно до ч. 8 ст. 7 СК України, регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Згідно зі ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 4) інші обставини, що мають істотне значення; тощо. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

З наданих відповідачем доказів щодо його матеріального стану судом встановлено, що:

- ОСОБА_2 працевлаштований та розмір заробітної плати за шість місяців 2026 року становить 262210,01 грн. (а.с. 26);

- за рішенням Тульчинського районного суду Вінницької області від 05.07.2013 року у справі №148/4000/13-ц стягуються з ОСОБА_2 аліменти на користь ОСОБА_5 на утримання сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в розмірі 1/4 частини зі всіх видів заробітку відповідача, але не менше 30 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з 16.05.2013 року і до його повноліття(а.с. 25);

- за рішенням Гайсинського районного суду Вінницької області від 12.10.2018 року у справі №129/1561/18 стягуються щомісячно з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_7 аліменти для утримання дитини ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , в розмірі 1/4 частини від усіх видів його доходів на утримання дочки, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 20.06.2018 р. і до її повноліття(а.с. 23, 24).

Відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Підстави визначення розміру аліментів у частині до заробітку (доходу) або у твердій грошовій сумі визначаються з урахуванням як положень ст. 182 СК України, так і положень ст. ст. 183, 184 СК України.

Згідно з ч. 2 ст. 182 Сімейного кодексу України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. При цьому, мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Визначаючись щодо розміру аліментів, які підлягають стягненню на користь позивача, суд враховує те, що спільна дитина проживає разом з позивачем, перебуває на її утриманні, що потребує значних коштів. Разом з тим, зважаючи на розмір заявлених вимог, наявність у відповідача на утриманні двох дітей, суд вважає можливим встановити аліменти в розмірі 1/6 частки доходу відповідача щомісячно, що буде розумним, справедливим та зваженим.

Щодо вимоги про стягнення витрат на утримання дружини, то судом встановлено наступне.

За приписами ст. 51 Конституції України, сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняється державою.

Частини друга, четверта, шоста статті 84 СК України передбачають, що дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років. Право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того, чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу. Право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має і в разі розірвання шлюбу.

Право на аліменти у дружини (чоловіка) виникає як у період шлюбу, так і після його розірвання, а також якщо шлюб не був офіційно зареєстрований.

Відповідно до статті 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує, зокрема, стан здоров`я та матеріальне становище дитини, стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, інші обставини, що мають істотне значення.

Сімейного законодавства України передбачає право дружини-матері на утримання чоловіком-батьком до досягнення дитиною трирічного віку незалежно від того чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу. Подання суду доказів того, що дружина, з якою проживає дитина, потребує матеріальної допомоги, не є обов`язковим, оскільки право на аліменти належить дружині - матері незалежно від цієї обставини.

Аналіз вказаної норми дає підстави для висновку, що у дружини виникає право на отримання аліментів за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: проживання разом із їх спільною дитиною, яка не досягла трьох років, та наявність у чоловіка достатніх коштів на надання матеріальної допомоги (аліментів).

За змістом статті 5 Протоколу №7 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (Конвенцію ратифіковано Законом №475/97-ВР (475/97-ВР) від 17 липня 1997 року) кожен з подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов`язками цивільного характеру, що виникають зі вступу у шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання.

Відповідно до статті 75 СК України дружина, чоловік повинні матеріально підтримувати один одного до досягнення дитиною трирічного віку.

На підставі частини 1 статті 80 СК України аліменти присуджуються одному з подружжя у частці від заробітку (доходу) другого з подружжя і (або) у твердій грошовій сумі.

З досліджених судом доказів встановлено, що ОСОБА_2 може сплачувати аліменти дружині.

Враховуючи вказане вище, суд вважає, що відповідач має можливості утримувати позивача - матір дитини до досягнення дитиною трьох років, оскільки він є особою працездатного віку. Також, слід зазначити, що ОСОБА_1 має право на утримання аліментів з відповідача, оскільки вона проживає з дитиною та здійснює догляд за дворічною дитиною, в зв`язку з чим не має змоги працювати і утримувати себе. Таким чином, суд приходить до висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача аліментів на її утримання обґрунтована, однак враховуючи наявність трьох утриманців (3 неповнолітніх дітей) суд вважає, що аліменти слід стягнути у розмірі 1/9 частини від усіх видів заробітку (доходу) відповідача, щомісячно, починаючи стягнення з дня подачі позовної заяви, а саме з 01.07.2026 року, до досягнення сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , трирічного віку.

Вимога про стягнення аліментів на утриання матері дитини в розмірі не менше 50% прожиткового мінімуму для працездатної особи задоволенню не підлягає, оскільки не передбачена нормами чинного законодавства. Правило «не менше 50% прожиткового мінімуму» законодавчо гарантоване виключно для аліментів на дітей.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, з відповідача слід стягнути в дохід держави судовий збір в розмірі 2662,40 грн. (за дві позовні вимоги), оскільки позивач при подачі позову була звільнена від його сплати.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 1-3 Конвенції ООН «Про права дитини», ст. 51 Конституції України, ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», ст.ст. 7, 75, 80, 84, 181, 182 СК України, ст.ст. 10, 12, 13, 76-81, 89, 141, 259, 263-265, 279, 352, 354, 430 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Задовольнити частково позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої дитини: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/6 частини від усіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50% від прожиткового мінімуму встановленого для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з дня подачі позовної заяви, а саме з 01.07.2026 року до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_2 на її утримання аліменти у розмірі 1/9 частини від усіх видів заробітку (доходу) відповідача, щомісячно,починаючи стягнення з дня подачі позовної заяви, а саме з 01.07.2026 року, до досягнення сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , трирічного віку.

В решті позовних вимог – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір в розмірі 2662,40 грн. (дві тисячі шістсот шістдесят дві гривні 40 коп.).

Рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць допустити до негайного виконання.

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 .

Повний текст рішення суду складений 07.09.2026 року.

Суддя: