Рішення від 02 вересня 2026 р. у справі №143/912/26 — Погребищенський районний суд Вінницької області

Справа № 143/912/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.09.2026 року м. Погребище

Погребищенський районний суд Вінницької області в складі:

головуючого – судді Гуцола М.П.,

з участю секретаря судових засідань Москаленко С.П.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в місті Погребище справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на житловий будинок, господарські будівлі та споруди, земельні ділянки в порядку спадкування за заповітом, -

встановив:

короткий зміст позовних вимог.

15.07.2026 до суду звернулась позивач ОСОБА_3 із позовною заявою до ОСОБА_2 , у якій просить визнати за нею в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_4 право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, земельні ділянки, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позову зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла баба заявниці ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , актовий запис №93.

За життя ОСОБА_5 зробила заповідальне розпорядження, яким все належне її майно заповіла на користь матері заявниці ОСОБА_4 , заповіт посвідчений секретарем виконавчого комітету Спичинецької сільської ради народних депутатів Погребищенського району Вінницької області.

Після смерті ОСОБА_5 відкрилась спадщина, яка складалась з житлового будинку, господарських будівель та споруд, присадибної земельної ділянки, права на земельну частку (пай). ОСОБА_4 оформила своє право власності на земельну частку (пай), державним нотаріусом Погребищенської державної нотаріальної контори їй було видано свідоцтво про право на спадщину.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 померла, за життя зробила 2 заповідальних розпорядження, якими заповіла ОСОБА_1 та ОСОБА_2 по одній земельній ділянці, цільове використання яких є для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, заповіти посвідчені секретарем Спичинецької сільської ради Погребищенського району Вінницької області та зареєстровані в реєстрах за номерами № 36,37.

Заповідальним розпорядженням від 03.10.2016 ОСОБА_4 заповіла заявниці та її брату ОСОБА_2 житловий будинок з надвірними будівлями, присадибну земельну ділянку, заповіт посвідчений секретарем Спичинецької сільської ради Погребищенського району Вінницької області та зареєстрований в реєстрі під номером №33.

Після смерті ОСОБА_4 відкрилась спадщина, яка складалась з майна, зазначеного в її заповітних розпорядженнях, а також житловий будинок який ОСОБА_4 був фактично прийнятий після смерті ОСОБА_5 , але за життя щодо нього не було зроблено державної реєстрації.

У встановлений законом строк позивач звернулась до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини після ОСОБА_4 однак у видачі на її ім`я свідоцтва про право на спадщину на житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, земельні ділянки, заявниці було відмовлено у зв`язку із відсутністю правовстановлюючих документів які б підтверджували б право власності спадкодавця на житловий будинок, присадибну земельну ділянку.

Оскільки позивач позбавлена можливості у звичайний спосіб реалізувати свої спадкові права, а тому змушена звертатись до суду і просити захистити її невизнане право у заявлений спосіб.

Рух справи, позиція суду.

На підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.07.2026 справу передано на розгляд судді Гуцолу М.П. (а.с. 38).

Ухвалою Погребищенського районного суду Вінницької області від 16.07.2026 відкрито провадження по справі та призначено підготовче судове засідання на 03.09.2026, витребувано з Погребищенської державної нотаріальної контори належним чином засвідчену копію спадкової справи №280а/2019, що заведена після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , витребувано з Державного нотаріального архіву Вінницької області належним чином засвідчену копію спадкової справи №495/2003, що заведена після смерті ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.39).

22.07.2026 з Погребищенської державної нотаріальної контори надійшла спадкова справа №280а/2019 після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 46-80).

05.08.2026 з Державного нотаріального архіву Вінницької області надійшла спадкова справа №495/2003 після смерті ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.81-91).

Позивач у судове засідання не з`явилась, в матеріалах справи міститься її заява про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги підтримала, просила їх задовольнити (а.с. 35).

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився також, через канцелярію суду подав заяву розгляд справи у його відсутності не заперечував проти визнання права власності , позов визнав(а.с. 47).

У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалось.

Згідно зі ч.3 ст.200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

У відповідності до ч. 4 ст. 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд, за наявності для того законних підстав, ухвалює рішення про задоволення позову, якщо таке визнання не суперечить закону і не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.

Згідно з ч. 1 ст. 82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши у сукупності надані докази, суд дійшов наступного висновку.

Встановлені судом обставини справи.

Як встановлено судом та вбачається із матеріалів справи, відповідно до копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , виданого 19.04.2019, актовий запис №6, ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с. 13).

За життя ОСОБА_5 зробила заповідальне розпорядження, яким все належне її майно заповіла на користь матері заявниці ОСОБА_4 , заповіт посвідчений секретарем виконавчого комітету Спичинецької сільської ради народних депутатів Погребищенського району Вінницької області.

Згідно з заповідальними розпорядженнями ОСОБА_4 померла, за життя зробила 2 заповітні розпорядження, якими заповіла ОСОБА_1 та ОСОБА_2 по одній земельній ділянці, цільове використання яких є для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, заповіти посвідчені секретарем Спичинецької сільської ради Погребищенського району Вінницької області та зареєстровані в реєстрах за номерами № 36,37 (а.с. 46-80).

Заповідальним розпорядженням від 03.10.2016 ОСОБА_4 заповіла заявниці та її брату ОСОБА_2 житловий будинок з надвірними будівлями, присадибну земельну ділянку, заповіт посвідчений секретарем Спичинецької сільської ради Погребищенського району Вінницької області та зареєстрований в реєстрі під номером №33.

Після смерті ОСОБА_4 відкрилась спадщина, яка складалась з майна, зазначеного в її заповідальних розпорядженнях, а також житловий будинок який ОСОБА_4 був фактично прийнятий після смерті ОСОБА_5 , але за життя щодо нього не було зроблено державної реєстрації.

У встановлений законом строк позивач та її брат звернулись до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини після ОСОБА_4 однак у видачі свідоцтва про право на спадщину на житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, земельні ділянки, заявниці було відмовлено у зв`язку із відсутністю правовстановлюючих документів які б підтверджували б право власності спадкодавця на житловий будинок, присадибну земельну ділянку.

16.04.2019 позивач ОСОБА_1 подала заяву до Погребищенської державної нотаріальної контори та отримала свідоцтво про право на спадщину( а.с. 20)

З інформаційного листа №274/01-16, що виданий 16.04.2026 завідувачем Погребищенської державної нотаріальної контори О.В.Швецем у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом позивачу відмовлено через відсутність правоустановчих документів на житловий будинок, земельні ділянки та рекомендовано звернутися до Погребищенського районного суду Вінницької області для визнання права власності на вказане майно (а.с.22).

Технічний паспорт на нерухоме спадкове майно, а саме на житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 позивачем виготовлений 21.04.2026 (а.с. 23-26).

Висновки суду та мотиви прийнятого рішення.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до переконання про задоволення позову.

Згідно з ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Способи захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють як закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

Захист цивільних прав це застосування цивільно-правових заходів з метою забезпечення реалізації цивільних прав.

Здійснюючи правосуддя, суд зобов`язаний поважати честь і гідність усіх учасників судового процесу і здійснювати правосуддя на засадах їх рівності перед законом і судом (ст.6 ЦПК України).

Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Спосіб захисту порушеного права, відповідно до ст.ст. 15, 16, 20 ЦК України, при зверненні до суду обирається позивачем.

Даний спір виник у зв`язку із неможливістю позивачем отримати свідоцтво про право на спадщину у зв`язку з відсутністю правовстановлюючого документу.

Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися та розпоряджатися своєю власністю. Право власності набувається в порядку, визначеному законом. Право власності є непорушним.

Оскільки спадщина після смерті ОСОБА_5 відкрилася раніше 1 січня 2004 року, відносини спадкування регулюються чинним на той час законодавством, зокрема, ЦК Української РСР від 18.07.1963 (далі - ЦК Української РСР).

Згідно з ч.1, 2 ст. 524 ЦК УРСР спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом.

Водночас статтею 548 ЦК Української РСР визначено, що для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Разом з тим ст. 549 ЦК Української РСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. Особи, для яких право спадкоємства виникає лише у випадку неприйняття спадщини іншими спадкоємцями, можуть заявити про свою згоду прийняти спадщину протягом строку, що залишився для прийняття спадщини. Якщо строк, що залишився, менше трьох місяців, він продовжується до трьох місяців.

Аналогічні положення закріплені статтями 1217, 1261, 1268, 1270 ЦК України, 2004 року.

Аналіз змісту статей 548, 549 ЦК УРСР (у редакції, чинній на момент смерті ОСОБА_5 свідчить, що для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Діями спадкоємця, що свідчать про прийняття ним спадщини є: 1) фактичний вступ в управління або володіння спадковим майном; 2) подача в державну нотаріальну контору за місцем відкриття спадщини заяви про прийняття спадщини.

Статтею 560 ЦК УРСР встановлено, що спадкоємці, закликані до спадкоємства, можуть одержати в державній нотаріальній конторі свідоцтво про право на спадщину.

Матеріали справи свідчать про те, що дочка ОСОБА_5 – ОСОБА_4 прийняла спадщину після її смерті за заповітом шляхом фактичного вступу в управління та володіння спадковим майном та подачі заяви до нотаріальної контори, однак за життя не оформила своїх спадкових прав та померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Позивач ОСОБА_1 прийняла спадщину після смерті матері шляхом подачі заяви до нотаріальної контори. Оскільки ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_5 , то відносини спадкування регулюються Цивільним кодексом України, який набрав чинності 01.01.2004.

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно із статтею 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Суд переконався, що спадкодавці правомірно набули право власності на спірний житловий будинок, тому це майно входить до складу спадкової маси.

В силу ч.5 ст.1268 ЦК спадщина належить спадкоємцям з часу відкриття спадщини незалежно від часу її прийняття.

Відповідно до ч.3 ст.1296 ЦК України відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Відповідно до вимог п.4.16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року №296/5 видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно, крім випадків, передбачених пунктом 3 глави 7 розділу І цього Порядку, та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна. У п.4.15 Порядку зазначено, що за відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів нотаріус роз`яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.

З досліджених судом обставин справи убачається, що позивачу ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на житловий будинок за заповітом після померлих ОСОБА_5 та ОСОБА_4 відмовлено.

За таких обставинах, єдиним способом реалізації позивачем своїх спадкових прав після смерті ОСОБА_4 є визнання права власності на спадкове майно у судовому порядку.

Враховуючи час побудови нерухомого майна, яке спадкується, відсутність ознак самовільного будівництва, в суді не встановлено обставин, які б вказували, що спадкодавець за життя набула право власності на житловий будинок неправомірно або, що на спадкове майно, окрім позивача, в порядку спадкування чи з інших підстав претендують інші особи, нотаріусом відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, а також враховуючи, що визнання відповідачем позову не суперечить закону і не порушує права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб, наявність у позивача права на спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 та з огляду на те, що захистити свої права позивач може лише шляхом звернення до суду, позов слід задовольнити, визнавши за позивачем її право власності на вказане спадкове майно.

Із досліджених матеріалів справи судом встановлено, що ОСОБА_4 за життя була власником житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами та земельних ділянок, який прийняла у спадщину від ОСОБА_5 що розташовані адресою: АДРЕСА_1 , а позивач ОСОБА_1 як спадкоємець за заповітом прийняла спадщину, що належала спадкодавцю, але не може отримати свідоцтво про право на спадщину, враховуючи визнання позову відповідачем, з метою захисту майнових прав позивача, суд приходить до висновку про необхідність визнання за позивачем права власності на це майно.

Розподіл судових витрат між сторонами.

На стягненні судових витрат позивач не наполягає. Користуючись принципом диспозитивності, визначеним ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд не виходить за межі заявлених позовних вимог, а тому підстав для стягнення судових витрат з відповідача на користь позивача не вбачається.

Керуючись ст.ст. 11, 15, 16, 1216, 1217, 1218, 1269, 1270, 1296 ЦК України, ст.ст. 4, 13, 141, 247, 258, 259, 263-265, 268, 352, 354 ЦПК України, -

ухвалив:

прийняти визнання позову відповідачем ОСОБА_2 .

Позовні вимоги задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за заповітом на житловий будинок позначений літерою «А», загальною площею 88,2 кв.м., житловою площею 49,7 кв.м., веранду позначену літерою «а», сарай-літню кухню позначених літерою «Б», погріб з шиєю позначений літерою «п/Б», сарай позначений літерою «б», вбиральню позначену літерою «Г», огорожу позначену за номером 1, ворота з хвірткою позначені за номером 2, хвіртку позначену за номером 3, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за заповітом на земельну ділянку, площею 0,2500 га, кадастровий номер 0523486400:09:001:0054, цільове використання якої є: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за заповітом на земельну ділянку, площею 0,1262 га, кадастровий номер 0523486400:09:001:0055, цільове призначення якої є: для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Сторони у справі:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання за адресою: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 .

Суддя