Постанова від 06 вересня 2026 р. у справі №380/1853/26 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 380/1853/26 пров. № А/857/34868/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Онишкевича Т.В.,

суддів Гудима Л.Я., Качмара В.Я.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного Управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 27 травня 2026 року у справі № 380/1853/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, Головного Управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення,

суддя у І інстанції Сидор Н.Т.,

час ухвалення рішення не зазначено,

місце ухвалення рішення м. Львів,

дата складення повного тексту рішення 27 травня 2026 року,

ВСТАНОВИВ :

У лютому 2026 року ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (далі – ГУ ПФУ в Кіровоградській області), Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі – ГУ ПФУ у Львівській області), у якому просила:

- визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ПФУ в Кіровоградській області від 15.01.2026 № 134450026470 щодо відмови у призначенні позивачці пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»;

- зобов`язати ГУ ПФУ у Львівській області зарахувати до трудового (страхового) стажу позивачки періоди роботи згідно із записами трудової книжки від 03.10.1983 серії НОМЕР_1 та призначити їй пенсію за віком з урахуванням періодів роботи згідно із записами трудової книжки, починаючи з 27.10.2025;

- стягнути з відповідачів в користь позивачки витрати зі сплати судового збору та витрати на правову допомогу.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 27.05.2026 у справі №380/1853/256, ухваленим за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, позов було задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення ГУ ПФУ в Кіровоградській області від 15.01.2026 №134450026470.

Зобов`язано ГУ ПФУ в Кіровоградській області зарахувати до страхового стажу позивачки періоди роботи згідно із записами трудової книжки від 03.10.1983 серії НОМЕР_1 .

Зобов`язано ГУ ПФУ в Кіровоградській області повторно розглянути заяву позивачки про призначення пенсії за віком від 07.01.2026, з урахуванням висновків суду, викладених у рішенні.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ в Кіровоградській області на користь позивачки судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1064, 96 грн та 1 500, 00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

При цьому суд першої інстанції виходив із того, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Натомість необхідність підтвердження трудового стажу іншими документами виникає лише у випадку відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у її трудовій книжці. Обов`язок щодо внесення достовірних та правильних записів до трудової книжки працівника покладається саме на власника підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган. Недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, якій належить трудова книжка, а отже, й не може впливати на її особисті права.

Щодо вимоги про призначення пенсії, то суд першої інстанції у задоволенні такої відмовив, як передчасної, оскільки загальний розмір страхового стажу позивача буде встановлено лише після зарахування окремих періодів роботи на виконання цього рішення.

Окрім того, суд першої інстанції відмовив у задоволенні позовної вимоги про зобов`язання ГУ ПФУ у Львівській області зарахувати спірні періоди до страхового стажу позивачки, оскільки дії зобов`язального характеру має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, яким у цьому випадку є ГУ ПФУ в Кіровоградській області.

Таким чином, суд першої інстанції вирішив зобов`язати ГУ ПФУ в Кіровоградській області зарахувати позивачці до страхового стажу спірні періоди роботи і повторно розглянути заяву позивачки від 07.01.2026 про призначення пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням правової оцінки, наданої судом, та прийняти відповідне рішення.

У апеляційному порядку рішення суду першої інстанції оскаржено ГУ ПФУ в Кіровоградській області, яке у своїй скарзі просило таке скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що до страхового стажу не враховано періоди трудової діяльності згідно із записами трудової книжки серії НОМЕР_1 від 03.10.1983, оскільки не виконано вимоги пункту 2.11 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженою постановою Державного комітету СРСР з праці та соціальних питань від 20.06.1974 №162 (чинної на момент заповнення трудової книжки), відповідно до якої після зазначення дати заповнення трудової книжки, працівник своїм підписом завіряє правильність внесення відомостей. Першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому заповнювалася трудова книжка. Записи на титульному аркуші даної трудової книжки завірені печаткою для документів.

Щодо витрат на професійну правову допомогу вважає, що визначений судом першої інстанції розмір таких у 1500,00 грн, що підлягають стягненню з ГУ ПФУ в Кіровоградській області, є неспівмірним із витраченим часом представника позивача на надання правничої допомоги та складністю справи №380/1853/26, оскільки послуги щодо надання усних консультацій разом з аналізом документів щодо оскаржуваного рішення охоплюється загальною діяльністю адвоката та мають на меті складання позовної заяви і подання її до суду.

01.07.2026 ОСОБА_1 подала відзив на апеляційну скаргу, у якому просила апеляційну скаргу ГУ ПФУ в Кіровоградській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 27.05.2026 без змін.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглядається у порядку письмового провадження.

Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи із такого.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 07.01.2026 звернулась до територіального управління Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком.

Вказану заяву розглянуло ГУ ПФУ в Кіровоградській області за принципом екстериторіальності та прийняло рішення від 15.01.2026 № 134450026470 про відмову у призначенні пенсії з огляду на те, що в ході розгляду документів до страхового стажу не враховано періоди трудової діяльності згідно із записами трудової книжки серії НОМЕР_1 від 03.10.1983, оскільки не виконано вимоги пункту 2.11 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженою постановою Державного комітету СРСР з праці та соціальних питань від 20.06.1974 №162 (чинної на момент заповнення трудової книжки), згідно із якою після зазначення да і и заповнення трудової книжки, працівник своїм підписом завіряє правильність внесення відомостей. Першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому заповнювалася трудова книжка. Записи на титульному аркуші даної трудової книжки завірені печаткою для документів. Для зарахування вищезазначених періодів роботи до страхового стажу необхідно долучити належним чином оформлені довідки про періоди роботи, видані за місцем роботи з посиланням на первинні документи та довідки про реорганізацію установи (за наявності). Згідно із поданими документами право на пенсійну виплату відсутнє

Вважаючи таке рішення пенсійного органу протиправним, ОСОБА_1 звернулася до адміністративного суду за захистом своїх прав із позовом, що розглядається.

При наданні правової оцінки правильності вирішення судом першої інстанції цього публічно-правового спору оскаржуваним рішенням та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого.

Частиною 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно із приписами частини 3 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначаються Законом України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-XII (далі - Закон № 1788), Законом України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі – Закон № 1058).

Відповідно до абзацу 1 частини 1 статті 24 Закону № 1058 страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності вказаним Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених зазначеним Законом (абзац 1 частини 4 статті 24 Закону № 1058).

У частині 4 статті 26 Закону № 1058 передбачено, що наявність страхового стажу, передбаченого частинами першою - третьою цієї статті, який дає право на призначення пенсії за віком, визначається на дату досягнення особою відповідного віку і не залежить від наявності страхового стажу на дату звернення за призначенням пенсії.

Відповідно до частини 1 статті 44 Закону № 1058 призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених вказаним Законом.

Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.

Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 № 13-1) затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” (далі – Порядок №22-1).

Згідно із абзацом 1 пункту 1.1 розділу І Порядку №22-1 заява про призначення, перерахунок пенсії подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію) через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб (далі - сервісний центр).

Змістом частини 1 статті 56 Закону № 1788 передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Згідно із приписами статті 62 Закону № 1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12.08.1993 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок № 637).

Згідно із пунктом 1 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Документи, визначені цим Порядком, є підставою для внесення відомостей до частини персональної електронної облікової картки в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, що відображає трудову діяльність застрахованої особи, в тому числі за період до 1 січня 2004 року.

Пунктом 3 зазначеного Порядку передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Згідно із статтею 101 Закону України "Про пенсійне забезпечення" органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі. Підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Необхідність підтверджувати періоди роботи для визначення стажу роботи виникає у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

На момент заповнення трудової книжки позивачки діяла «Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях», затверджена постановою Держкомпраці СССР від 20.06.1974 №162 (далі - Інструкція №162).

За правилами пунктів 2.2, 2.3 Інструкції №162 було передбачено, що заповнення трудової книжки вперше вносяться адміністрацією підприємства у присутності працівника не пізніше тижневого терміну від часу прийому працювати. У трудову книжку вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про роботу: прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження та заохочення: нагородження орденами та медалями, присвоєння почесних звань; заохочення за успіхи у роботі, що застосовуються трудовим колективом, а також нагородження та заохочення, передбачені правилами внутрішнього трудового розпорядку та статутами про дисципліну; інші заохочення відповідно до чинного законодавства; відомості про відкриття, на які видано дипломи, про використані винаходи та раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди.

Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

У подальшому діяла Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженої Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України 29.07.1993 № 58 (далі - Інструкція № 58).

Відповідно до пункту 1.1 розділу 1 Інструкції №58 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Пунктами 2.3, 2.4 розділу 2 вказаної Інструкції № 58 передбачено, що записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону.

Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Наприклад, якщо робітник або службовець прийнятий на роботу 5 січня 1993 р., у графі 2 трудової книжки записується "05.01.1993".

Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Пунктом 1 Інструкції № 162 визначалося, що питання, пов`язані з порядком ведення трудових книжок, їх зберігання, виготовлення, постачання та обліку, регулюються постановою Ради Міністрів СРСР та ВЦСПС від 06.09.1973 № 656 "Про трудові книжки працівників та службовців" (далі - Порядок № 656) та цією Інструкцією.

Відповідно до пункту 1 Порядку № 656 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робітників і службовців. Трудові книжки ведуться на всіх робітників і службовців державних, кооперативних і громадських підприємств, установ і організацій, які працювали понад 5 днів, у тому числі на сезонних і тимчасових працівників, а також на позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.

Пунктом 2.3 Інструкції № 162 визначено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Верховним Судом у постановах від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а та від 04.07.2023 у справі №580/4012/19 вказано, що певні недоліки у заповненні трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

Окрім того, Верховним Судом в постанові від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а викладено правову позицію, відповідно до якої, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини підприємства не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань нарахування/призначення пенсії.

З аналізу вказаних норм апеляційним судом встановлено, що законодавцем покладено обов`язок ведення трудових книжок на адміністрацію підприємств, тому можливе її не належне ведення не може позбавити позивача права на включення спірного періоду роботи до його страхового стажу і на отримання пенсії з його врахуванням.

Відповідно до оскаржуваного рішення ГУ ПФУ в Кіровоградській області від 15.01.2026 № 134450026470 позивачці не враховано до страхового стажу, періоди трудової діяльності згідно із записами трудової книжки серії НОМЕР_1 від 03.10.1983, оскільки не виконано вимоги пункту 2.11 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженою постановою Державного комітету СРСР з праці та соціальних питань від 20.06.1974 №162 (чинної на момент заповнення трудової книжки), згідно якої після зазначення дати заповнення трудової книжки, працівник своїм підписом завіряє правильність внесення відомостей. Першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому заповнювалася трудова книжка. Записи на титульному аркуші даної трудової книжки завірені печаткою для документів. Для зарахування вищезазначених періодів роботи до страхового стажу необхідно долучити належним чином оформлені довідки про періоди роботи, видані за місцем роботи (правонаступником/архівною установою) з посиланням на первинні документи та довідки про реорганізацію установи (за наявності).

Апеляційним судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що записи трудової книжки серії НОМЕР_1 від 03.10.1983 про спірні періоди роботи не містять недопустимих перекреслень, виправлень чи дописок, які б змінювали суть записів або перекручували їх зміст, а натомість внесені у відповідності із встановленими правилами, з них можливо встановити дату початку і закінчення трудової діяльності, вони завірені підписами посадової особи і печатками. Тому у відповідача відсутні підстави для їх неврахування при визначенні періоду страхового стажу позивачки.

Суд першої інстанції вірно зазначив, що відсутність інших документів на підтвердження трудового стажу не може нівелювати відомості трудової книжки та позбавляти особу права на належне пенсійне забезпечення з урахуванням набутого нею трудового стажу, а відмова ГУ ПФУ в Кіровоградській області в зарахуванні спірного стажу порушує принцип рівності особи перед законом.

При цьому відповідно до Порядку №22-1 пенсійний орган наділений повноваженнями самостійно отримати необхідні документи, що відповідає принципу належного урядування і націлено на забезпечення органами Пенсійного фонду України реалізації громадянами їх конституційного права на пенсійне забезпечення.

Таким чином, апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції про протиправність відмови ГУ ПФУ в Кіровоградській області щодо зарахування до страхового стажу спірних періодів роботи позивачки та зобов`язання такий зарахувати.

Щодо правильності визначення судом першої інстанції розміру витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до положень частини 5 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Приписами частини 6 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Разом із тим, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості, як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу (документів), витрачений адвокатом час тощо є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

При цьому апеляційний суд на підставі приписів частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України та частини 6 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» звернув увагу на правову позицію Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, висловлену у постанові від 20.06.2019 у справі № 821/440/17, відповідно до якої на підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивачка разом із позовною заявою надала такі документи: договір про надання правової допомоги № б/н від 30.01.2026, розрахунок витрат та правову допомогу згідно договору №б/н від 30.01.2026 на надання правової допомоги ОСОБА_1 , акт виконаних робіт № б/н від 02.02.2026 та платіжну інструкцію № 2.510570013.1.

Відповідно до акту виконаних робіт № б/н від 02.02.2026 адвокат Шемеляк М.С. надав юридичні послуги у формі: усна консультація клієнта, вивчення документів; підготовка та подання до Львівського окружного адміністративного суду адміністративного позову до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії. Сума за надані юридичні послуги згідно вказаного акту складає 5000 грн.

За змістом розрахунку витрат на правову допомогу згідно з договором № б/н від 30.01.2026 вартість послуг (гонорар) адвоката становить 12000 грн за такі послуги: усна консультація клієнта, вивчення документів; підготовка та подання до Львівського окружного адміністративного суду адміністративного позову до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії; представництво інтересів клієнта в суді першої та апеляційної інстанції, підготовка та подання процесуальних документів; супровід клієнта на стадії виконання судового рішення.

Станом на 02.02.2026 згідно з банківською квитанцією № 2.510570013.1 від 30.01.2026 ОСОБА_1 сплачено адвокату гонорар за підготовку та подання до Львівського окружного адміністративного суду адміністративного позову до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії в розмірі 5000 грн та проавансовано 7000 грн за представництво інтересів клієнта в суді першої та апеляційної інстанції, підготовка та подання процесуальних документів та супровід клієнта на стадії виконання судового рішення.

Окрім того, на підтвердження понесених витрат на правову допомогу позивачем додано платіжну інструкцію № 2.510570013.1 від 30.01.2026 про проведення на банківський рахунок адвоката Шемеляка М.С. оплати в сумі 13065,00 грн. Призначення платежу – оплата юридичних послуг згідно договору від 30.01.2026.

Частково задовольняючи позовну заяву, суд першої інстанції, виходячи із конкретних обставин справи та змісту виконаних послуг, вважав за доцільне стягнути з відповідача понесені позивачкою судові витрати на оплату професійної правничої допомоги адвоката в суді першої інстанції в сумі 1500,00 грн.

На думку апеляційного суду, сума витрат на правничу допомогу у 1500,00 грн відповідає реальності та необхідності таких витрат, розумності їх розміру, а стягнення з ГУ ПФУ в Кіровоградській області таких витрат у вказаному розмірі не становитиме надмірний тягар для відповідача.

Доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи нових фактичних обставин, які б були безпідставно залишені без розгляду судом першої інстанції.

Висновки суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог відповідачем під сумнів не ставляться, а позивачкою відповідної апеляційної скарги не подано. Отже у зазначеній частині рішення суду першої інстанції апеляційним судом не переглядається.

Порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права поза межами вимог апелянта та доводів, викладених у апеляційній скарзі, у ході апеляційного розгляду справи встановлено не було.

З огляду на викладене суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції, вирішуючи цей публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Підстав для зміни розподілу судових витрат за наслідками апеляційного перегляду справи у відповідності до вимог частини 6 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України немає.

Керуючись статтями 241, 243, 308, 311, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ :

апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 27 травня 2026 року у справі №380/1853/26 – без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції лише у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Т. В. Онишкевич

судді Л. Я. Гудим

В. Я. Качмар