Постанова від 06 вересня 2026 р. у справі №140/10999/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 140/10999/25 пров. № А/857/44515/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді - Мікули О. І.,

суддів - Кузьмича С. М., Курильця А. Р.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2025 року про повернення позовної заяви у справі №140/10999/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії,-

суддя в 1-й інстанції – Плахтій Н. Б.,

дата ухвалення судового рішення – 10 жовтня 2025 року,

місце ухвалення судового рішення – м. Луцьк,

дата складання повного тексту судового рішення – не зазначено,

в с т а н о в и в:

Позивач – ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до відповідача - Головного управління ДПС у Волинській області, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 07 серпня 2018 року №00344621306 та рішення від 07 серпня 2018 року №0344641306 про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування»; зобов`язати повернути кошти єдиного внеску та штрафів за січень-лютий 2017 року з урахуванням інфляційних втрат у розмірі 3913,34 грн, виходячи з суми 1747,91 грн, де 1407,91 грн (єдиний внесок за січень-лютий 2017 року) + 340,00 грн (штрафи) + 2165,43 грн (інфляційні нарахування на строк позовної давності 9 років), 06 червня 2017 року – дата, з якої виникла заборгованість.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2025 року позовну заяву повернуто позивачу.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду, позивач оскаржив її в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржувана ухвала не відповідає нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає про те, що податкове повідомлення-рішення від 04 березня 2025 року за №00/7669/03-20-24-06-10 справи №140/9806/25 не має ніякого відношення до повідомлення-рішення і рішення, оскаржувані ним у даній справі і є прийнятими на підставі Акту, про незаконність якого він дізнався з відповіді відповідача від 03 липня 2025 року №13728/6/03-20-24-07-06, а не з податкового повідомлення-рішення від 04 березня 2025 року за №00/7669/03-20-24-06-10 від 04 березня 2025 року, про що зазначається в оскаржуваній ухвалі. Вважає, що податкове повідомлення-рішення від 04 березня 2025 року за №00/7669/03-20-24-06-10 і податкове повідомлення-рішення від 06 травня 2025 року за №0014021/03-20-24-06-10 прийняті на підставі фіктивних документів за №1700068123 F30501 від 06 червня 2017 року та за №1777054/ev F30401 від 19 квітня 2017 року. На думку апелянта, відлік строку про незаконність податкового повідомлення-рішення і рішення про застосування штрафних санкцій та, відповідно, про порушення прав, свобод і інтересів позивача необхідно вести з відповіді відповідача, а саме: з 03 липня 2025 року, в якій чітко зазначається, що податкове повідомлення-рішення від 04 березня 2025 року за №00/7669/03-20-24-06-10 і податкове повідомлення-рішення від 06 травня 2025 року за №0014021/03-20-24-06-10 ніяк не пов`язані з Актом. Просить скасувати оскаржувану ухвалу, поновити строк звернення до суду, об`єднати обидві судові справи №140/10999/25 та №140/9806/25 в одне провадження.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що вказана ухвала є обґрунтованою та такою, що прийнята у відповідності до норм матеріального та процесуального права, а тому просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду - без змін.

Відповідно до ч.2 ст.312 КАС України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3 (повернення заяви позивачеві (заявникові)) частини першої статті 294 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзив на апеляційну скаргу в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу – без змін з таких підстав.

Матеріалами справи стверджується, що 25 вересня 2025 року ОСОБА_1 за допомогою системи «Електронний суд» звернувся в суд з позовом до відповідача - Головного управління ДПС у Волинській області, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 07 серпня 2018 року №00344621306 та рішення від 07 серпня 2018 року №0344641306 та зобов`язати повернути кошти єдиного внеску та штрафів.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2025 року позовну заяву залишено без руху, оскільки позовна заява подана з пропуском строку звернення в суд та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання (надіслання) до суду заяви про поновлення строку звернення до суду, у якій вказати підстави для поновлення строку, додати докази поважності причин пропуску.

На виконання вимог ухвали позивач 07 жовтня 2025 подав заяву про поновлення строку звернення до суду, в якій він зазначив, що вперше про порушення своїх прав, свобод і інтересів дізнався з рішення ДПС України від 04 квітня 2025 року №9448/6/99-00-06-02-03-06 про результати розгляду скарги, а в подальшому з відповіді ДПС України від 04 липня 2025 року №4656/М/99-00-24-03-01-09.

Приймаючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що позовна заява подана позивачем до суду після спливу строку звернення до суду, та без підтвердження позивачем обставин, які б свідчили про поважність причин його пропуску, а тому існують достатні підстави для повернення позовної заяви відповідно до частини другої статті 123 КАС України.

Даючи правову оцінку таким висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

Процесуальна природа та призначення строків звернення до суду зумовлюють при вирішенні питання їх застосування до спірних правовідносин необхідність звертати увагу не лише на визначені в нормативних приписах відповідних статей загальні темпоральні характеристики умов реалізації права на судовий захист - строк звернення та момент обчислення його початку, але й природу спірних правовідносин щодо захисту прав, свобод та інтересів, у яких особа звертається до суду.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Ст.5 КАС України передбачає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Право звернення до суду є невід`ємним особистим правом, яке реалізовується особою в порядку, встановленому КАС України. Способом реалізації цього права є звернення зацікавленої особи з позовом до суду.

У свою чергу, звернення до суду з позовом є підставою для виникнення процесуальних відносин, пов`язаних з вирішенням спору по суті. Звернення до суду і судове провадження повинно здійснюватися відповідно до вимог чинного законодавства, зокрема, процесуальних норм щодо порядку провадження в адміністративних справах.

За змістом ч.1 ст.45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Законодавець встановлює певні обмеження такого права, зокрема, шляхом встановлення строку звернення до адміністративного суду за захистом порушених прав.

Відповідно до ч.1 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Ч.3 ст.122 КАС України передбачає, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, а також однією із гарантій дотримання у суспільних відносинах принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Строк звернення до суду обчислюється за загальним правилом з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

При цьому "повинна" необхідно тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені; рішення скероване на її адресу поштовим повідомленням, яке вона відмовилася отримати або не отримала внаслідок неповідомлення відправника про зміну місця проживання; про порушення її прав знали близькі їй особи.

День, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення їх прав, свобод чи інтересів.

Інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом, апеляційною чи касаційною скаргами обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 липня 2025 року у справі №500/2276/24 виділила такі строки оскарження рішень/дій/бездіяльності суб`єкта владних повноважень:

1) якщо платник податків не оскаржував рішення контролюючого органу в досудовому (адміністративному) порядку - строк звернення до суду становить 6 місяців (частина друга статті 122 КАС України);

2) якщо платник податків оскаржував рішення контролюючого органу в досудовому (адміністративному) порядку, яке не стосується нарахування грошових зобов`язань (наприклад, блокування ПН; присвоєння ризикового статусу тощо), - строк звернення до суду становить 3 місяці (частина четверта статті 122 КАС України);

3) якщо платник податків оскаржував рішення контролюючого органу в досудовому (адміністративному) порядку, яке передбачає нарахування грошових зобов`язань (наприклад, податкове повідомлення-рішення), - строк звернення до суду становить 1 місяць (пункт 56.19 статті 56 ПК України).

Крім того, за правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 05.03.2021 у справі №640/9172/20, платник єдиного соціального внеску для захисту своїх прав і законних інтересів має право на звернення до суду з позовом про оскарження рішення про застосування штрафів у межах гарантованого процесуальним законом строку, встановленого статтею 122 КАС, а не статтею 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

Отже, строк звернення до суду із заявленими в межах даної справи позовними вимогами про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення та рішення про застосування штрафних санкцій становить 6 місяців з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатись про винесення такого рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до суду з даним позовом 25.09.2025, за спливом більше шести років після прийняття оскаржуваних рішень відповідачем.

У заяві про поновлення строку звернення до суду позивач зазначав, що рішенням ДПС України від 04 квітня 2025 року №9448/6/99-00-06-02-03-06 про результати розгляду скарги було скасовано рішення ГУ ДПС у Волинській області про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 04.03.2025 №00/7669/03-20-24-06-10, яке було прийнято у зв`язку з порушенням строків сплати єдиного внеску за І квартал 2017 року.

Відповідь ДПС України від 04 липня 2025 року №4656/М/99-00-24-03-01-09 також стосується питання застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несвоєчасну сплату єдиного внеску за І квартал 2017 року.

Разом з тим, оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням від 07 серпня 2018 року №00344621306 застосовано до ОСОБА_1 штраф в сумі 170 грн за несвоєчасне подання податкової декларації платника єдиного податку за І квартал 2017 року, а оскаржуваним рішенням від 07 серпня 2018 року №0344641306 застосовано до ОСОБА_1 штрафну санкцію в розмірі 170 грн за несвоєчасне подання Звіту про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та сум нарахованого єдиного внеску за 2016 рік.

Колегія суддів зазначає, що застосування до позивача у 2025 році штрафних санкцій та нарахування пенсії за несвоєчасну сплату єдиного внеску за І квартал 2017 року не пов`язане із спірними в межах даного позову рішеннями, оскільки такі прийняті у зв`язку з неподанням обов`язкової звітності.

Відтак позивач не надав суду доказів звернення до суду з даним позовом в межах встановленого строку та наявність поважних причин його пропуску.

Колегія суддів вважає, що не реалізація позивачем права на своєчасне звернення у суд в даному випадку зумовлена його власною поведінкою та зазначає, що виявлення наміру отримати судовий захист порушеного права не надає права позивачу на пропуск строку звернення до адміністративного суду та не збільшує обсяг його процесуальних прав, встановлених законом.

Відповідно до ст.123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву. Якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Отже, наведеними вище правовими нормами передбачено, що адміністративний суд зобов`язаний в кожному випадку з`ясувати чи дотримано особою (позивачем) строк звернення до адміністративного суду із відповідним позовом, чи є поважними підстави пропуску цього строку. Якщо ж вказані позивачем підстави пропуску строку звернення до адміністративного суду не є поважними, суд зобов`язаний повернути позовну заяву позивачу.

За встановлених фактичних обставин та враховуючи наведені вище правові норми у їх сукупності, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про повернення позовної заяви, оскільки позивач на виконання вимог ухвали про залишення позову без руху не навів поважних причин пропуску строку, при цьому з наведеного вище вбачається, що така подана з пропуском строку, встановленого частиною другою статті 122 КАС КАС України.

Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги позивача не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі «Серявін та інші проти України» (№4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torijav. Spain) №303-A, пункт 29).

Також згідно з п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості в межах відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.

З врахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав про повернення позовної заяви, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ст.316 КАС України апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а ухвалу суду - без змін.

Керуючись ст.122, 123, 242, 243, 246, 250, 287, 308, 312, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,-

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2025 року про повернення позовної заяви у справі №140/10999/25 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя О. І. Мікула

судді С. М. Кузьмич

А. Р. Курилець

Повне судове рішення складено 07 вересня 2026 року.