Постанова від 06 вересня 2026 р. у справі №380/13399/24 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 380/13399/24 пров. № А/857/20917/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді - Мікули О. І.,

суддів - Кузьмича С. М., Курильця А. Р.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 07 травня 2025 року про повернення заяви, поданої у порядку ст.383 КАС України у справі №380/13399/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,-

суддя в 1-й інстанції – Лунь З. І.,

дата ухвалення судового рішення – 15 вересня 2025 року,

місце ухвалення судового рішення – м. Львів,

дата складання повного тексту судового рішення – не зазначено,

в с т а н о в и в:

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2024 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року виплаченої на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2023 року у справі №380/15242/23. Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суми індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати з 01 січня 2016 року до дня фактичної виплати, з врахуванням пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44. Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не вирішення питання про наявність у ОСОБА_1 права на отримання індексації-різниці за період з 01 березня 2018 року по 26 червня 2019 року відповідно до абз.3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078. Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату на користь ОСОБА_1 індексації-різниці за період з 01 березня 2018 року до 26 червня 2019 року відповідно до абз.3,4,5,6 п.5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, а також провести виплату індексації грошового забезпечення з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 “Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №44 від 15.01.2004, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні. У задоволенні інших позовних вимог відмовити. Рішення суду набрало законної сили 13 січня 2025 року.

14 квітня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду в порядку ст.383 КАС України із заявою про визнання протиправними дій та бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 при виконанні судового рішення у справі №380/13399/24, у цій заяві просить суд визнати протиправними бездіяльність відповідача щодо порушення прав позивача на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2024 року у справі №380/13399/24, щодо неврахування щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України, яка передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889 у сумі 4176,15 грн до суми грошового забезпечення за лютий 2018 року та без нарахування індексації-різниці у розмірі 3909,23 грн (4463,15 грн - 553,92 грн), з 01 березня 2018 року по 26 червня 2019 року; зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 в термін до 30 днів, вжити заходи щодо усунення причин та умов що сприяють неналежному виконанню рішення Львівського окружного адміністративного суду віл 06 листопада 2024 року у справі №380/13399/24, шляхом перерахунку суми грошового забезпечення за лютий 2018 року з врахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України, яка передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889 у розмірі 4176,94 грн та нарахувати позивачу індексацію-різниці у розмірі 3909,23 грн (4463,15 грн - 553,92 грн) з 01 березня 2018 року по 26 червня 2019 року; визнати поважними причини пропуску для звернення до суду про визнання протиправними дії вч НОМЕР_1 під час виконання рішення ЛОАС від 06 листопада 2024 року у зв`язку з тим, що виконавче провадження відкрито лише 14 квітня 2025 року та тривалою бездіяльністю відповідача.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 07 травня 2025 року заяву подану у порядку ст.383 КАС України повернуто позивачу.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду, позивач оскаржив її в апеляційному порядку. Вважає, що суд неправильно застосував норми матеріального права та порушив норми процесуального права, тому оскаржувана ухвала є незаконною та підлягає скасуванню. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає про те, що суд помилково вказав, що ним не вказано, чи пред`являлися виконавчі листи до виконання та не зазначено інформацію про хід виконавчого провадження, оскільки у заяві було чітко вказано, що 14 квітня 2025 року відкрито виконавче провадження за №АСВП: 77800745.

Щодо незазначення інформації про відкрите касаційне провадження, то вважає, що повернення заяви лише з цієї підстави є формальним, при цьому суд може отримати таку інформацію з ЄДРСР.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що заявником не дотримано вимог звернення до суду із заявою відповідно до статті 383 КАС України, відповідно були відсутні підстави для прийняття судом заяви від 15 квітня 2025 року, а тому просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а ухвалу суду залишити без змін.

Відповідно до ч.2 ст.312 КАС України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3 (повернення заяви позивачеві (заявникові)) частини першої статті 294 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу – без змін з таких підстав.

Як передбачено ч.ч.1, 4, 5 ст.383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Заяву може бути подано протягом десяти днів з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, але не пізніше дня завершення строку пред`явлення до виконання виконавчого листа, виданого за відповідним рішенням суду.

У разі відповідності заяви вимогам, зазначеним у цій статті, вона підлягає розгляду та вирішенню в порядку письмового провадження або в судовому засіданні на розсуд суду протягом десяти днів з дня її отримання. У разі невідповідності заяви вказаним вище вимогам вона ухвалою суду, прийнятою в порядку письмового провадження, повертається заявнику.

Відповідно до ч.ч.2, 3 ст.383 КАС України, у такій заяві зазначаються:

1) найменування адміністративного суду, до якого подається заява;

2) ім`я (найменування) позивача, поштова адреса, а також номер засобу зв`язку, адреса електронної пошти (за наявності), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету;

3) ім`я (найменування) відповідача, посада і місце служби посадової чи службової особи, поштова адреса, а також номер засобу зв`язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі;

4) ім`я (найменування) третіх осіб, які брали участь у розгляді справи, поштова адреса, номер засобу зв`язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі;

5) номер адміністративної справи;

6) відомості про набрання рішенням законної сили та про наявність відкритого касаційного провадження;

7) інформація про день пред`явлення виконавчого листа до виконання;

8) інформація про хід виконавчого провадження;

9) документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати за подання відповідної заяви;

10) перелік документів та інших матеріалів, що додаються.

На підтвердження обставин, якими обґрунтовуються вимоги, позивач зазначає докази, про які йому відомо і які можуть бути використані судом.

Тобто, як правильно зазначив суд, вказана процесуальна норма спрямована на захист прав особи-позивача щодо належного виконання рішення суду, яке набрало законної сили. Тобто, якщо позивач вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача на виконання судового рішення порушуються його права, свободи чи інтереси, то він має право звернутись до суду в порядку ст.383 КАС України із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності.

Разом з тим, як встановлено судом, заявником не дотримано вимоги п. 6 ч.2 ст.383 КАС України, оскільки не зазначено інформацію про наявність відкритого касаційного провадження.

Отже, заявником не виконано покладеного на нього процесуальною нормою обов`язку, а тому безпідставними є доводи апелянта про можливість отримання такої інформації судом з ЄДРСР.

Крім того, відповідно до положень пунктів 7, 8 частини 2 статті 383 КАС України заява про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності відповідача щодо невиконання рішення суду має містити інформацію про день пред`явлення виконавчого листа до виконання та інформацію про хід виконавчого провадження.

Проте заявником лише зазначено, що 14 квітня 2025 року відкрито виконавче провадження за №АСВП: 77800745.

Водночас колегія суддів зазначає, що позивач не надав суду жодних доказів на підтвердження зазначених обставин у порушення вимог ч.3 ст.383 КАС України.

Отже, виходячи з наведених вище норм, звернення до суду із заявою відповідно до статті 383 КАС України можливе за умови перебування виконавчого документа на примусовому виконані в органах державної виконавчої служби.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 21.03.2019 у справі №805/1458/17-а та від 27 червня 2019 року у справі №807/220/18, аналогічний підхід застосовано в ухвалах Верховного Суду від 05.07.2021 у справі №260/636/19, від 18.12.2020 у справі №200/5793/20-а).

Відтак, як правильно зазначив суд першої інстанції, звернення рішення суду до примусового виконання є обов`язковою передумовою для подання заяви у порядку ст.383 КАС України, оскільки повноваження щодо вчинення дій щодо примусового виконання рішення суду, в тому числі і щодо перевірки його виконання, належать передусім до виконавців, а звернення до суду в порядку статті 383 КАС України є виключною мірою, якщо позивачем було вичерпано усі можливі механізми на стадії примусового виконання рішення суду.

Аналіз ч.1 ст.383 КАС України дозволяє дійти висновку, що позивач може звернутися із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем саме на виконання такого рішення суду.

Як встановлено судом, станом на дату подання до суду заяви в порядку 383 КАС України, судом видано виконавчі листи, однак у поданій заяві позивачем не вказано, чи пред`являлися такі виконавчі листи до виконання та не зазначено інформацію про хід виконавчого провадження, оскільки, як зазначалось вище, позивач не надав суду жодних доказів на підтвердження зазначених обставин.

Судом також враховано, що відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду у постанові від 09.12.2021 у справі №9901/235/20 визначено, що перед тим як подати заяву у порядку статті 383 КАС України, стягувач має використати всі можливі засоби для виконання судового рішення. Зокрема, наявність рішення суду, яке набрало законної сили, зобов`язує суб`єкта владних повноважень здійснити його виконання. У випадку, коли боржник добровільно не виконує рішення суду, стягувач має вчинити дії для виконання рішення суду в примусовому порядку відповідно до вимог Закону № 1404-VIII, і тільки після того, як стягувач використав усі можливості для примусового виконання рішення суду, а воно залишається не виконаним, тоді в такої особи виникає право звернутися до суду із заявою в порядку статті 383 КАС України.

За встановлених фактичних обставин та враховуючи наведені вище правові норми у їх сукупності, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про повернення заяви, поданої у порядку ст.383 КАС України.

Відтак доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

Інші зазначені позивачем в апеляційній скарзі обставини, крім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.

Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі «Серявін та інші проти України» (№4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torijav. Spain) №303-A, пункт 29).

Також згідно з п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості в межах відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.

З врахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав про повернення позовної заяви, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ст.316 КАС України апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а ухвалу суду - без змін.

Керуючись ст.122, 123, 242, 243, 246, 250, 308, 312, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,-

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 07 травня 2025 року про повернення заяви, поданої у порядку ст.383 КАС України у справі № 380/13399/24 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя О. І. Мікула

судді С. М. Кузьмич

А. Р. Курилець

Повне судове рішення складено 07 вересня 2026 року.