Постанова від 06 вересня 2026 р. у справі №380/7051/22 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

головуючий суддя у першій інстанції: Братичак У.В.

07 вересня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 380/7051/22 пров. № А/857/38708/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

головуючого судді: Бруновської Н.В.

суддів: Валюха В.М., Хобор Р.Б,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 19 червня 2026 року у справі № 380/7051/22 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

11.06.2026р. ОСОБА_2 звернувся в суд із заявою, в якій просить у порядку ст.378 КАС України:

- змінити спосіб і порядок виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду у справі №380/7051/22 на стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на користь ОСОБА_1 частини перерахованої пенсії, що забезпечується за рахунок коштів державного бюджету, в сумі 131216 грн 68 коп.

16.06.2026р. Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду заяву про зміну способу і порядку виконання судового рішення задоволено частково.

Суд першої інстанції змінив спосіб і порядок виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 14 червня 2022 року у справі №380/7051/22 у частині зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити з 01.04.2019р. перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки Львівського державного університету безпеки життєдіяльності Державної служби України з надзвичайних ситуацій про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії станом на 05.03.2019р., з урахуванням виплачених сум, на стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) виплати по пенсійній заборгованості з 01.04.2019р. по день проведення перерахунку, в сумі - 130118 (сто тридцять тисяч сто вісімнадцять) грн. 63 коп.

Не погоджуючись із даним рішенням, апелянт Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.

Апелянт просить суд, Ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 19.06.2026р. скасувати та прийняти нове рішення, яким заяву про зміну способу та порядку виконання судового рішення залишити без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 14 червня 2022 року у справі №380/7051/22 позов задоволено.

Суд визнав протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо не проведення ОСОБА_1 перерахунку та виплати пенсії з 01.04.2019р. на підставі довідки Львівського державного університету безпеки життєдіяльності Державної служби України з надзвичайних ситуацій про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії станом на 05.03.2019р.

При цьому, суд зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити з 01.04.2019р. перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки Львівського державного університету безпеки життєдіяльності Державної служби України з надзвичайних ситуацій про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії станом на 05.03.2019р., з урахуванням виплачених сум.

ч.4 ст.78 КАС України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

В ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», видно, що суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Європейський суд з прав людини неодноразово висловлював думку в контексті тлумачення ст.6 Конвенції, що без ефективної системи виконання судових рішень існування судової системи позбавлене будь-якого сенсу.

Тобто, правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення, а також констатується, що виконання судового рішення, як завершальна стадія судового процесу, за своєю юридичною природою є головною стадією правосуддя, що повністю узгоджується з положеннями ст. 129-1 Конституції України.

В ст.370 КАС України видно, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

ч.1, ч.3 ст.378 КАС України передбачено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Під зміною способу і порядку виконання рішення розуміється прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у порядку і способом, раніше встановленими. Змінюючи спосіб і порядок виконання судового рішення, суд не може змінювати останнє по суті.

Колегія суддів звертає увагу апелянта, що необхідною умовою для зміни чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення, є наявність виняткових обставин, які б ускладнювали його виконання або робили його виконання неможливим, адже в такий спосіб змінюються висновки вже прийнятого судового рішення.

Висновки аналогічного змісту викладені у постанові Верховного Суду від 11 серпня 2022 року у справі №П/811/269/17.

Відповідно до ч.3 ст.33 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення.

В ст.7 Закону України від 05 червня 2012 року № 4901-VI «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» встановлено, що виконання рішень суду про зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за якими є державний орган, державне підприємство, юридична особа, здійснюється в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження», з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.

У разі якщо рішення суду, зазначені в частині першій цієї статті, не виконано протягом двох місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, крім випадків, коли стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій, державний виконавець зобов`язаний звернутися до суду із заявою про зміну способу і порядку виконання рішення.

Законом України від 21 листопада 2024 року № 4094-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення положень про судовий контроль за виконанням судових рішень», який набрав чинності 19 грудня 2024 року, внесені суттєві зміни до положень ст.378 КАС України, зокрема й у частині зміни чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення.

Так, відповідно до змісту ч.1, ч.3 ст.378 КАС України (у редакції Закону України від 21 листопада 2024 року № 4094-IX, що діє з 19 грудня 2024 року) за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Невиконання суб`єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб`єкта владних повноважень відповідних виплат.

Отже, з 19 грудня 2024 року ст.378 КАС України доповнено самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання судового рішення, а саме: невиконання суб`єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо, серед іншого, обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, протягом двох місяців з дня набрання таким рішенням законної сили; при тому зміна способу і порядку виконання судового рішення відбувається шляхом стягнення з такого суб`єкта владних повноважень відповідної виплати.

Суд апеляційної інстанції наголошує та звертає увагу пенсійного органу, що норма ч. 3 ст.378 КАС України (у редакції Закону № 4094-IX) була предметом правового аналізу Верховним Судом у постанові від 28 жовтня 2025 року у справі № 380/7706/22.

У цій постанові Верховний Суд вказав, що зазначена норма встановлює самостійну та достатню підставу для зміни способу виконання після двомісячного строку невиконання рішення про пенсійні виплати.

Метою внесення змін до процесуального закону є забезпечення реального виконання судових рішень, а не формальне підтвердження обов`язку суб`єкта владних повноважень.

Зміни до ч.3 ст.378 КАС України, внесені Законом № 4094-ІХ, запроваджують автоматичний наслідок у вигляді можливості зміни способу виконання після двох місяців невиконання рішення.

З ухваленням Закону № 4094-ІХ Верховна Рада України змінила концепцію ст.378 КАС України, запровадивши самостійну підставу для зміни судом способу виконання судового рішення.

Крім того, Верховна Рада України цим законодавчим актом усунула необхідність для позивача звертатися з новим позовом для стягнення вже нарахованих, але невиплачених сум, визнавши це непропорційним і таким, що підриває ефективність судового захисту.

З урахуванням мети цих змін судове втручання у спосіб виконання не є переглядом суті рішення, а становить механізм забезпечення реального і своєчасного виконання судового рішення, що відповідає вимогам ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та ст.129-1 Конституції України.

Колегія суддів звертає увагу, що на виконання рішення у цій справі Головним управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснено перерахунок пенсії позивача з 01.04.2019р., яка виплачується, та здійснено нарахування доплати до пенсії за період з 01.04.2019р. - 30.09.2022р. в розмірі 131216,68 грн., яка, як йдеться у запереченнях відповідача, буде виплачена після виділення коштів із Державного бюджету України.

Крім того, згідно обліком рішень суду, що набрали законної сили, зазначене рішення у даній справі включене до обліку рішень суду, про що свідчить доданий відповідачем скриншот з відповідної програми.

При цьому, суд також враховує, що на виконання судового рішення у цій справі відповідно до Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2025р. №821 Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області виплатив позивачу у жовтні, листопаді, грудні 2025 року по 187,35 грн. на місяць, у лютому 2026 року – 103,00 грн., у березні 2026 року - 101,00 грн., у квітні 2026 року - 100,00 грн., у травні 2026 року 100,00 грн., у червні 2026 року 132,00 грн. (відкладена заборгованість).

Отже, станом на дату постановлення даної ухвали, Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області не виплатило на користь позивача у повному обсязі заборгованості з виплати пенсії з 01.04.2019р. - 30.09.2022р., що свідчить про часткове невиконання рішення суду боржником.

Водночас, невиплаченою залишається заборгованість по пенсії у розмірі 130118,63 грн. (131216,68 грн. - 132,00 грн. – 100,00 грн. – 100,00 грн. – 101,00 грн. – 103,00 грн. – (187,35 грн *3)), а не 131216,68 грн. як стверджує позивач.

У свою чергу зміна способу виконання судового рішення не є створенням нового грошового зобов`язання, оскільки сума заборгованості у розмірі 130118,63 грн є чітко визначеною та нарахованою самим відповідачем.

Тому, застосування процесуального механізму, передбаченого абз.2 ч.3 ст.378 КАС України, про зміну способу і порядку виконання судового рішення із зобов`язання вчинити дії на стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області нарахованої суми є єдиним дієвим та ефективним заходом, спрямованим на реальне поновлення порушених соціальних прав громадянина, а не на формальне завершення виконавчого провадження.

Доводи апелянта про те, що встановлюючи спосіб і порядок виконання судового рішення суд, визначивши конкретну суму стягнення, фактично змінить його суть, що є неприпустимим на підставі ст.378 КАС України, апеляційний суд відхиляє, оскільки не враховує тих змін, які відбулися у ст.378 КАС України згідно Законом України від 21 листопада 2024 року № 4094-IX, що діє з 19 грудня 2024 року, та про які зазначено вище.

Колегія суддів також наголошує, що відповідна сума доплати пенсії самостійно нарахована пенсійним органом на виконання судового рішення, спору щодо неї немає тобто, така є виплатою, яка належить позивачу згідно рішення суду. Тому, зазначена пенсійна виплата може бути стягнута з відповідача у порядку застосування судом інституту зміни способу і порядку виконання судового рішення на підставі імперативної норми абз.2 ч.3 ст.378 КАС України.

Одночасно, суд апеляційної інстанції вважає протиправним будь-який формалістичний підхід до тлумачення ст.378 КАС України, який дозволяє суб`єкту владних повноважень зловживати процесуальними правами у спосіб затягування виконання рішення, особливо у разі, коли такий підхід нівелює реальне поновлення прав заявника.

Покликання апелянта на відповідні правові висновки Верховного Суду суд відхиляє, оскільки такі, з огляду на зміни, внесені Законом України від 21 листопада 2024 року № 4094-IX до КАС України, в частині положень, що стосуються зміни способу і порядку виконання судового рішення, не є релевантними до спірних правовідносин.

Водночас релевантною до спірних правовідносин є саме правова позиція Верховного Суду, висловлена у постанові від 28 жовтня 2025 року у справі № 380/7706/22, яку суд ураховує на підставі ч.5 ст.242 КАС України.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви в порядку ст.378 КАС України.

Інші доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою апелянта з висновками суду першої інстанцій по їх оцінці, тому не можуть бути прийняті апеляційною інстанцією.

Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі “Серявін та інші проти України” (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також, п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, визначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

ст.316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Із врахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було, тому, відсутні підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області – залишити без задоволення, а Ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 19 червня 2026 року у справі № 380/7051/22- без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку, виключно у випадках передбачених ч.4 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Н. В. Бруновська

судді В. М. Валюх

Р. Б. Хобор