Постанова від 03 вересня 2026 р. у справі №695/5345/25 — Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області

ЗОЛОТОНІСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

04 вересня 2026 рокуСправа №: 695/5345/25

Номер провадження 3/695/705/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 вересня 2026 рокум. Золотоноша

Суддя Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області Апанасенко К.І., розглянувши матеріали, що надійшли від Регіонального представництва Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини у Черкаській області про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , який працює директором КП «Міський водоканал» Золотоніської міської ради,

за вчинення правопорушення, передбаченого ст. 188-40 КУпАП, -

У С Т А Н О В И В :

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення 25.11.2025 за місцем роботи: вул. Шевченка, буд. 156, м. Золотоноша, Золотоніський район Черкаської області директор Комунального підприємства «Міський водоканал» Золотоніської міської ради Кузнєцов С.В. вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 188-40 КУпАП, а саме невиконання законних вимог представника Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини.

Матеріали адміністративної справи надійшли до суду 28.11.2025 і згідно з протоколом автоматизованого розподілу судових справ між суддями передані в провадження судді Степченку М.Ю.

Під час розгляду матеріалів даної справи захисник ОСОБА_1 , адвокат Пилипенко Р.Б. у клопотанні від 24.12.2025 просив повернути протокол про адміністративне правопорушення від 25.11.2025 стосовно ОСОБА_1 до Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини для належного оформлення.

Постановою судді Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області Степченка М.Ю. від 22.01.2026 матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за статтею 188-40 Кодексу України про адміністративні правопорушення повернуто до Регіонального представництва Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини в Черкаській області для належного оформлення.

У вказаній постанові зокрема, указано на такі порушення:

до суду було направлено копію протоколу та копії доданих до протоколу матеріалів, які не засвідчені належним чином, крім тих, які містять електронний цифровий підпис;

матеріали справи не містять даних про направлення ОСОБА_1 листа заступника Керівника Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини від 05.11.2025, в якому останньому пропонується 25.11.2025 о 10 год. 00 хв прибути за адресою: вул.Байди Вишневецького,17, каб. 101, м. Черкаси для складання протоколу про адміністративне правопорушення, а також даних про його отримання, відмову від отримання;

у протоколі від 25.11.2025 не вказано дату та місце вчинення адміністративного правопорушення. Водночас у фабулі (описовій частині) протоколу йдеться про невиконання вимог щодо надання відповіді на запит ОСОБА_2 від 05.08.2025 р. Крім того, протокол не містить опису конкретних дій чи бездіяльності ОСОБА_1 саме станом на 25.11.2025, які б становили склад проступку.

25.03.2026 до суду надійшов лист представника Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини у Черкаській області щодо доопрацювання матеріалів адміністративної справи, в якому стверджувалось про направлення суду оригіналів матеріалів справи та зазначення в протоколі про адміністративне правопорушення дати і місця вчинення адміністративного правопорушення, а також вказувалось на безпідставність обробки персональних даних ОСОБА_1 для їхнього внесення до протоколу понад той обсяг персональних даних, які дозволяють ідентифікувати особу правопорушника.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судових справ між суддями від 25.03.2026 матеріали справи були передані для розгляду судді Апанасенко К.І.

У подальшому за клопотаннями захисника Кузнєцова С.В. розгляд справи 23.04.2026 та 29.05.2026 було відкладено, а 26.06.2026 розгляд справи не відбувся у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю судді, підтвердженою лікарняним листом.

Водночас 20.05.2026 представник Кузнєцова С.В. подав до суду клопотання про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за відсутністю складу адміністративного правопорушення. Для обґрунтування поданого клопотання представник подавав суду письмові пояснення по справі, неодноразові клопотання про долучення письмових доказів, які були доєднані до матеріалів справи, а також про заслуховування пояснень свідка ОСОБА_3 , яке було задоволено, а свідок заслухана в судовому засіданні 04.09.2026.

Позицію по справі представник Кузнєцова С.В. виклав у клопотанні про закриття провадження у справі від 21.05.2026 та додаткових поясненнях по справі від 07.08.2026. У них указується, що ОСОБА_1 не визнає своєї вини, оскільки виконав законні вимоги представника Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини у Черкаській області Швалі К.В. (далі - Уповноваженого) щодо розгляду звернення ОСОБА_2 від 05.08.2026 і повідомив про це своєчасно представника Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини в листі, який було направлено на електронну пошту, з якої надійшла вимога Уповноваженого розглянути відповідне звернення ОСОБА_2 . Загалом із відповідного питання про надання інформації про укомплектованість посади юрисконсульта КП «Міський водоканал» Золтоніської міської ради, що порушила ОСОБА_2 у вказаному вище зверненні, у підприємства з останньою наявна триваюча переписка, й вичерпна відповідь з урахуванням положень законодавства про захист персональних даних ОСОБА_2 неодноразово надавалася, направлялася на надану нею поштову адресу.

Допитана в судовому засіданні 04.09.2026 інспектор з кадрів КП «Міський водоканал» Золотоніської міської ради ОСОБА_3 надала пояснення, які в цілому повторюють виклад обставин справи, наданий у поясненнях захисника ОСОБА_1 . Також вона пояснила, що дійсно перший лист від Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини у Черкаській області з приводу надання відповіді на звернення ОСОБА_2 надійшов по електронній пошті, і відповідь на нього була надіслана нею особисто на адресу електронної пошти, із якої запит і надійшов. У подальшому відповіді надавалися на офіційну електронну адресу представника Уповноваженого.

Заслухавши пояснення захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, свідка ОСОБА_3 та дослідивши матеріали справи, суд доходить наступного висновку.

Статтею 188-40 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за невиконання законних вимог Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини або представників Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини.

Відповідно до фактичних обставин справи, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення від 25.11.2025, директору КП «Міський водоканал» Золотоніської міської ради ОСОБА_1 інкримінується вчинення вказаного правопорушення за наступних обставин.

«Гр. ОСОБА_2 звернулася до підприємства із запитом на доступ до публічної інформації від 05.08.2025, у якому просила надати наступну інформацію та матеріали, а саме: «укомплектованість посади юрисконсульта Комунального підприємства «Міський водоканал» станом на 04.08.2025; завірені встановленим порядком копії наказів про прийом на посаду юрисконсульта Комунального підприємства «Міський водоканал» та/або звільнення з посади у 2025 році (всі наявні випадки)». Підприємство листом від 06.08.2025 № 551 надало відповідь на запит заявниці. Проте з отриманою відповіддю заявниця не погоджується та вбачає порушення її права на доступ до публічної інформації, оскільки підприємство не надало копії наказів про прийом на посаду юрисконсульта підприємства та/або накази про звільнення з посади у 2025 році. З метою поновлення права заявниці на інформацію представник Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини у Черкаській області листом від 04.09.2025 № 75590.4/К-51306.3/25/53 звернувся до Підприємства з проханням повторно розглянути запит ОСОБА_2 від 05.08.2025 та надати відповідь у повному обсязі з урахуванням наданих роз`яснень та згідно вимог Закону та надати Секретаріату Верховної Ради України Уповноваженого з прав людини до 17.09.2025 копію відповіді повторно розглянутого запиту ОСОБА_2 від 05.08.2025 (з відповідними додатками), витяг з журналу реєстрації вихідної кореспонденції з відповідними записами та підтверджуючі документи про направлення відповіді заявниці…

Оскільки відповідь від Підприємства на вищевказаний лист до Секретаріату Уповноваженого не надходила, Представник листом від 24.09.2025 № 81529.4/К-51306.3/25/53 додатково звернувся до Підприємства з вимогою надати відповідь на лист Представника від 04.09.2025 № 75590.4/К- 51306.3/25/53 до 01.10.2025.

Далі, 03.10.2025 у Секретаріаті Уповноваженого за № К-51306.3/25/21052.9 було зареєстровано лист Підприємства від 02.10.2025 № 757 за підписом директора підприємства.

Підприємство своїм листом від 02.10.2025 № 757 інформує, що листами від 17.09.2025 № 719 та від 23.09.2025 № 738 відповідало на листи Представника, проте до Секретаріату Уповноваженого вказані листи не надходили. Крім того, зі змісту листа Підприємства та додатків встановлено, що Підприємство не виконало прохання зазначене у листі Представника від 04.09.2025 № 75590.4/К-51306.3/25/53, а саме: повторно розглянути запит ОСОБА_2 від 05.08.2025 та надати відповідь у повному обсязі з урахуванням наданих роз`яснень та згідно вимог Закону та надати Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини до 17.09.2025 копію відповіді повторно розглянутого запиту ОСОБА_2 від 05.08.2025 (з відповідними додатками), витяг з журналу реєстрації вихідної кореспонденції з відповідними записами та підтверджуючі документи про направлення відповіді заявниці (документи з поштовою відміткою або інші поштові документи, скриншот).

У зв`язку з цим, Представник листом від 09.10.2025 № 86483.4/К- 51306.3/25/53 додатково звернувся до Підприємства з вимогою повторно розглянути запит ОСОБА_2 від 05.08.2025 та надати відповідь у повному обсязі з урахуванням наданих роз`яснень та згідно вимог Закону, а також надати Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини до 24.10.2025 копію відповіді повторно розглянутого запиту ОСОБА_2 від 05.08.2025, витяг з журналу реєстрації вихідної кореспонденції з відповідними записами та підтверджуючі документи про направлення відповіді заявниці (документи з поштовою відміткою або інші поштові документи, скриншот).

27.10.2025 до Секретаріату Уповноваженого надійшов лист Підприємства від 24.10.2025 № 822 за підписом директора підприємства, ОСОБА_1 та відповідно був зареєстрованим.

У своєму листі за № К-51306.3/25/23104.9. від 24.10.2025 № 822 Підприємство зазначає наступне: «.... доводимо до Вашого відома, що на запит ОСОБА_2 про надання інформації щодо прийом на роботу юрисконсульта підприємства та копій наказів було надано відповідь в.о. директора КП «Міський водоканал» ОСОБА_4 від 06.08.2025 р. № 551, зміст якої було доведено до відома заявника та Уповноваженого ВРУ з прав людини».

Виходячи з аналізу вказаного листа Ради та доданих копій, варто зазначити наступне. Зі змісту листа підприємства від 06.08.2025 № 551 встановлено, що у відповідь на запит заявниці від 05.08.2025 Підприємство надає інформацію щодо укомплектованості посади юрисконсульта на підприємстві та відмовляє у наданні копій наказів про прийом на посаду Юрисконсульта Комунального підприємства «Міський водоканал» та/або звільнення з посади у 2025 році (всі наявні випадки) стверджуючи, що нібито підприємство не є розпорядником запитуваної інформації. Також варто зазначити, що підприємство у своєму листі від 06.08.2025 № 551 відмовляє заявниці у задоволенні її запиту на інформацію керуюсь частиною четвертою статті 22 Закону, при цьому підприємством не дотримано вимоги зокрема, пункту 4 частини четвертої цієї статті, а саме: у відмові в задоволенні запиту на інформацію має бути зазначено прізвище, ім`я, по батькові та посаду особи, відповідальної за розгляд запиту розпорядником інформації. Крім того варто зауважити, що саме частина перша статті 22 Закону визначає, в яких випадках розпорядник інформації має право відмовити у задоволенні запиту на інформацію, про що представник неодноразово наголошував у своїх листах до підприємства».

Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації та інформації, що становить суспільний інтерес, визначається Законом України «Про доступ до публічної інформації».

У статті 13 Закону України «Про доступ до публічної інформації» (далі Закону) наведено перелік розпорядників публічної інформації, на яких поширюються норми Закону. При цьому кожний визначений Законом розпорядник інформації є розпорядником лише щодо певного виду інформації.

Так, розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються, зокрема, юридичні особи, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, - стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів.

Таким чином, у розумінні Закону підприємство КП «Міський водоканал» є розпорядником інформації щодо використання бюджетних коштів.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 14 Закону розпорядники інформації зобов`язані надавати та оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об`єктивність наданої інформації і оновлювати оприлюднену інформацію.

Згідно з частиною п`ятою статті 6 Закону не може бути обмежено доступ до інформації про складання, розгляд і затвердження бюджетів, кошторисів розпорядників бюджетних коштів та плани використання бюджетних коштів одержувачів бюджетних коштів, а також їх виконання за розписами, бюджетними програмами та видатками (крім таємних видатків відповідно до статті 31 Бюджетного кодексу України), взяття розпорядниками та одержувачами бюджетних коштів бюджетних зобов`язань або здійснення розпорядження бюджетними коштами у будь-який інший спосіб, володіння, користування чи розпорядження державним, комунальним майном, у тому числі до копій відповідних документів, умови отримання цих коштів чи майна, прізвища, імена, по батькові фізичних осіб та найменування юридичних осіб, які отримали ці кошти або майно.

Таким чином, доступ до інформації щодо володіння, користування чи розпорядження державним, комунальним майном (коштами), про використання, розпорядження бюджетними коштами та прізвища, імена, по батькові фізичних осіб, які отримали ці кошти або майно не може бути обмежено відповідно до Закону.

У протоколі про адміністративне правопорушення зазначено, що правопорушення вчинено 25.11.2025 за місцем роботи.

Згідно з ч. 2 ст. 38 КУпАП якщо справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу чи інших законів підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через три місяці з дня його виявлення.

Відповідно до вимог п. 7 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю в разі закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст. 38 КУпАП.

Матеріали адміністративної справи про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 188-40 КУпАП були передані 25.03.2026 на розгляд судді Апанасенко К.І.

Адміністративне правопорушення, передбачене ст. 188-40 КУпАП, не є триваючим.

Триваюче правопорушення - це проступок, пов`язаний з тривалим, неперервним невиконанням обов`язків, передбачених законом. Триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила якісь певні дії чи бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності). Ці дії безперервно порушують закон протягом якогось часу. Іноді такий стан продовжується значний час і увесь час винний безперервно вчиняє правопорушення у вигляді невиконання покладених на нього обов`язків. Триваюче правопорушення припиняється лише у випадку усунення стану, за якого об`єктивно існує цей обов`язок, виконанням обов`язку відповідним суб`єктом або припиненням дії відповідної норми закону.

Як випливає з протоколу про адміністративне правопорушення від 25.11.2025 стосовно ОСОБА_1 , представник Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини у Черкаській області звинувачує ОСОБА_1 у тому, що він не виконав його законну вимогу від 04.09.2025, яка мала бути виконана у термін до 17.09.2025.

Отже, вже 17.09.2025, з точки зору обвинувачення, ОСОБА_1 допустив правопорушення, передбачене ст. 188-40 КУпАП. Крім того, подібне правопорушення, як вважає посадова особа, що складала протокол про адміністративне правопорушення, вчинено ОСОБА_1 іще кілька разів. Зокрема, з огляду на зміст протоколу, суд розуміє, що ненадання інформації ОСОБА_2 в обсязі, що вважає за необхідне представник Уповноваженого, станом на 27.10.2025 становило об`єктивну сторону правопорушення, передбаченого ст. 188-40 КУпАП.

Таким чином, з огляду на викладену вище позицію обвинувачення та норми ч. 2 ст. 38 КУпАП, строк притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 закінчився принаймні 27.01.2026.

Якщо слідувати вказівці в протоколі про адміністративне правопорушення про вчинення правопорушення 25.11.2025, строк притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 судом закінчився 25.02.2026.

Таким чином, на момент передачі справи про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 для розгляду судді Апанасенко К.І., а саме 25.03.2026 (тобто після доопрацювання матеріалів справи про адміністративне правопорушення), визначений законом строк притягнення до відповідальності ОСОБА_1 закінчився.

Пунктом 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП імперативно встановлено, що провадження по справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за обставин закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст. 38 цього Кодексу.

Суд враховує практику Європейського Суду з прав людини (пункт 137 Рішення від 09 січня 2013 року у справі «Олександр Волков проти України» (заява №21722/11) про те, що строки давності слугують кільком важливим цілям, а саме: забезпеченню юридичної визначеності та остаточності, захисту потенційних відповідачів від не заявлених вчасно вимог, яким може бути важко протистояти, та запобігти будь-якій несправедливості, яка могла б виникнути, якби від судів вимагалося виносити рішення щодо подій, що мали місце у віддаленому минулому, на підставі доказів, які через сплив часу стали ненадійними та неповними. Строки давності є загальною рисою національних правових систем договірних держав щодо кримінальних, дисциплінарних та інших порушень.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що з часу вчинення адміністративного правопорушення строки, встановлені ст. 38 КУпАП, закінчилися, суд дійшов висновку, що провадження в даній справі підлягає закриттю з підстав, передбачених п. 7 ст. 247 КУпАП.

Закінчення строків накладення адміністративних стягнень є підставою, що виключає провадження в справі на будь-якій стадії. Норми статті 247 КУпАП, що регулюють правила закриття провадження в справі про адміністративне правопорушення, не передбачають обов`язку суду вирішувати питання вини чи невинуватості особи, оскільки по своїй суті закриття провадження в справі є формою відмови держави від юридичного переслідування особи за вчинення адміністративного правопорушення.

Також суд враховує, що відповідно до Узагальненого науково-консультативного висновку Науково-консультативна ради при Вищому адміністративному суді України «Щодо встановлення вини особи під час закриття провадження про адміністративні правопорушення у зв`язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності» 2017 року, у разі закриття провадження по справі у зв`язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення, вина особи, яка притягається до адміністративної відповідальності не встановлюється. Адже за логічним тлумаченням абзацу першого статті 247 КУпАП встановлення зазначених у цій статті юридичних фактів є єдиною необхідною підставою для припинення будь-яких дій щодо притягнення особи до адміністративної відповідальності незалежно від встановлених будь-яких інших обставин, що підлягають з`ясуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення (стаття 280 КУпАП), у тому числі й вини особи у його вчиненні. НКР дійшла висновку, що поєднання закриття справи з одночасним визнанням вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення є взаємовиключними рішеннями. Прийняття таких двох взаємовиключних рішень в одній постанові про закриття справи свідчить про порушення права людини на справедливий суд, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. За правилами статті 284 КУпАП рішенням, що доводить вину особи, є постанова про накладення адміністративного стягнення або застосування заходів впливу, умовою якої є визначення вини. Більше того, стаття 247 КУпАП не містить положень про наявність у суду повноважень щодо встановлення обставин вчинення адміністративного правопорушення, наявності вини особи у його вчиненні у разі закриття провадження про адміністративні правопорушення.

У такому разі клопотання захисника про закриття провадження у справі на підставі відсутності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення задоволенню не підлягає.

Отже, оскільки встановлений статтею 38 КУпАП тримісячний строк притягнення особи до адміністративної відповідальності вже сплив, провадження у справі підлягає закриттю на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

Керуючись ст. 38, ст. 188-40, 247, 276-280, 283-287 КУпАП, суд

П О С Т А Н О В И В :

Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ст. 188-40 КУпАП - закрити у зв`язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

Постанова може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом 10 днів з дня її винесення.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку на подачу апеляційної скарги.

Суддя К.І. Апанасенко