Рішення від 01 вересня 2026 р. у справі №691/815/26 — Городищенський районний суд Черкаської області

справа № 691/815/26

провадження № 2/691/1046/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2026 рокуГородищенський районний суд Черкаської області

В складі :

головуючого судді Савенко О.М.

за участю секретаря судового засідання Шаповал Т.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Городище Черкаської області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,-

встановив:

ОСОБА_1 звернулася в Городищенський районний суд Черкаської області з позовною заявою до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на те, що 30 вересня 2005 року вона уклала шлюб з ОСОБА_2 , місце реєстрації – Білозірська сільська рада Черкаського району, Черкаської області, актовий запис №32, що підтверджується копією Свідоцтва про шлюб серія НОМЕР_1 , виданого 30 вересня 2005 року. Прізвище до державної реєстрації шлюбу було « ОСОБА_3 ». Від шлюбу мають дітей: доньку ОСОБА_4 – ІНФОРМАЦІЯ_1 , сина ОСОБА_5 – ІНФОРМАЦІЯ_2 , доньку ОСОБА_6 – ІНФОРМАЦІЯ_3 . На сьогоднішній день вони з відповідачем не проживають однією сім`єю, ще з початку 2026 року, але зареєстровані разом з дітьми по АДРЕСА_1 . Подружні відносини між ними припинились. Сумісний побут з відповідачем вести не виходить, весь час виникають суперечки. Просить розірвати шлюб та залишити після розірвання шлюбу прізвище набуте в шлюбі « ОСОБА_7 », а також визначити місце проживання неповнолітніх дітей разом з матір`ю. Судові витрати покласти на відповідача (а.с.1-2).

Позивач ОСОБА_1 будучи належно повідомлена про виклик до суду, не прибула, представник позивача адвокат Білінкіна Т.В. надіслала заяву про розгляд справи без їх участі від 02 вересня 2026 року №5830/26-Вх, позовні вимоги підтримує в частині розірвати шлюб і стягнути судові, в тому числі на правничу допомогу, а щодо позовних вимог про визначення місця проживання неповнолітніх дітей, то про підтримання таких позовних вимог не зазначено.

Відповідач ОСОБА_2 будучи вчасно та належним чином повідомленим про розгляд цивільної справи, шляхом надіслання рекомендованих повідомлень, судових повісток, у судові засідання не з`явився, заяв чи то клопотань на адресу суду не надсилав, які б заперечували позовні вимоги позивача.

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду. Близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі №800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі №913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).

За таких обставин, враховуючи належне повідомлення сторін, зміст заяви представника позивача ОСОБА_8 від 02 вересня 2026 року про розгляд позовних вимог без їх участі, суд, приймає рішення про можливість слухання судової справи у відсутність позивача і відповідача, з повідомленням про прийняте рішення, остільки у справі достатньо доказів для об`єктивного розгляду справи.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, в силу ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, розглянувши позов в межах заявлених позовних вимог, відповідно до заяви представника позивача ОСОБА_8 від 02 вересня 2026 року №5830/26-Вх, враховуючи належне повідомлення сторін, дослідивши докази у справі, приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення згідно до уточнених позовних вимог за заявою сторони позивача до суду, з наступних підстав.

Так, згідно ч. 3 ст. 3 ЦПК України, провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Відповідно до ст. 55 СК України, дружина та чоловік зобов`язані спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім`ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги. Чоловік зобов`язаний утверджувати в сім`ї повагу до матері. Дружина зобов`язана утверджувати в сім`ї повагу до батька. Дружина та чоловік відповідальні один перед одним, перед іншими членами сім`ї за свою поведінку в ній. Дружина та чоловік зобов`язані спільно дбати про матеріальне забезпечення сім`ї.

Частинами 3 та 4 ст. 56 СК України передбачено, що кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв`язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність і може мати наслідки, встановлені законом.

Згідно ст.ст.104,105,110 СК України, однією із підстав припинення шлюбу є його розірвання, яке може відбуватися на підставі рішення суду за позовом одного із подружжя.

У відповідності до ч.ч.3,4 ст.109 СК України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі дружини та чоловіка і що після розірвання шлюбу не будуть порушені їхні особисті та майнові права, а також права їхніх дітей. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу після спливу одного місяця від дня подання заяви. До закінчення цього строку дружина і чоловік мають право відкликати заяву про розірвання шлюбу.

Відповідно до положень ст.ст.111-112 СК України, суд, з`ясувавши взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховуючи наявність неповнолітньої дитини, - постановляє рішення про розірвання шлюбу.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено в судовому засіданні із змісту досліджених доказів, сторони у справі, позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , паспорт громадянина України Серії НОМЕР_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , (а.с.4-5) та відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , паспорт громадянина України Серії НОМЕР_4 , ідентифікаційний номер НОМЕР_5 (а.с.6-9), перебувають у зареєстрованому шлюбі, що підтверджується свідоцтвом про шлюб Серії НОМЕР_1 від 30 вересня 2005 року, шлюб зареєстрований Білозірською сільською радою Черкаського району Черкаської області за актовим записом №32 (а.с.10). Згідно витягу з реєстру територіальної громади №2024/006830901 ОСОБА_2 зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 (а.с.9). Від шлюбу мають повнолітню доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , свідоцтво про народження Серії НОМЕР_6 , та неповнолітніх дітей ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , свідоцтво про народження Серії НОМЕР_7 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , свідоцтво про народження Серії НОМЕР_8 (а.с.10-11).

Подальше збереження сім`ї позивачем і відповідачем не можливе, оскільки сторони подружні стосунки не підтримують, відновлювати спільне життя не вбачають потреби, причиною розірвання шлюбу є різні погляди на життя, склад характеру, що унеможливлює існування шлюбу, про що зазначила позивач у змісті позовної заяви. Вжиття заходів щодо примирення подружжя є безпідставним, виходячи із тих обставин у справі, що шлюб між сторонами існує лише юридично, спільно не проживають, без паритетних засад про почуття взаємної любові та поваги, взаємодопомоги та підтримки, підтримання стосунків та не бажанням сторін щодо надання такого строку, остільки про такі наміри суд не повідомляли. Судом встановлено, згідно до змісту поданої заяви від представника позивача, що позивач на розірванні шлюбу наполягає, відповідач, як розуміє суд в силу його належного повідомлення, не заперечує, остільки заперечень проти змісту позовних вимог позивача не надходило до суду, а отже, подальше збереження шлюбу неможливе і може суперечити інтересам сторін. В силу вищенаведеного, суд, вбачає відсутньою морально-правову основу шлюбу між сторонами, і приходить до висновку про наявність підстав для його розірвання. Спір про поділ майна на день розгляду цивільної справи в суді, не встановлений.

Суд, розглянувши клопотання представника позивача щодо зміни прізвища позивачу ОСОБА_1 , вважає за доцільне залишити прізвище позивачу набуте у шлюбі, виходячи із права наданого ст.113 СК України на вибір прізвища після розірвання шлюбу, як особі яка змінила прізвище у зв`язку з реєстрацією шлюбу, про що і зазначено у заяві представника позивача ОСОБА_8 від 02 вересня 2026 року №5830/26-Вх.

До змісту позовних вимог позивача входить і вимога щодо відшкодування судових витрат.

Так, позивачем, згідно платіжної інструкції №2976-0255-9622-7470 від 26 травня 2026 року сплачено судовий збір в розмірі 1077,76 грн. за розгляд цивільної справи судом з позовною вимогою про розірвання шлюбу та за надання правничої допомоги адвокатом Білінкіною Т.В.. відповідно додаткового договору №19/1 до договору про надання правової допомоги №19 від 14 травня 2026 року та акту виконаних робіт, у розмірі 5000,00 грн..

У статті 133 ЦПК України перелічено види судових витрат. Судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно ч. 1-2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі: задоволення позову - на відповідача; відмови в позові - на позивача; часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Пунктом 3.2 Рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Задовольняючи частково, з використанням принципу співмірності та об`єктивності відповідно до обставин у справі, вимогу позивача про стягнення витрат на правничу допомогу, суд виходить з того, що такі витрати є не в повній мірі обгрунтованими та документально підтвердженими, остільки докази, які б вказували на безпосереднє зарахування коштів від позивача на рахунок адвоката суду надані у формі яка не відображає зарахування таких згідно до вимог чинного законодавства, і також суд, звертає увагу, що у змісті квитанції зазначено лише про прийняття від ОСОБА_1 5000,00 грн. на підставі договору про надання правової допомоги №19 від 14.05.2026 року, а до суду заявлено вимогу про стягнення витрат в розмірі 5000,00 грн. в тому числі, і за Додатковим договором №19/1 від 13 липня 2026 року до Договору про надання правової допомоги №19 від 14.05.2026 року. Верховний Суд у постановах від 07 листопада 2019 року у справі № 905/1795/18, від 08 квітня 2020 року у справі №755/18750/20 сформував висновки про те, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг, саме такі обставини суд встановив під час розгляду цивільної справи стосовно відповідача ОСОБА_2 , з огляду на сталість судової практики у вказаній категорії справ, складність справи та витрачений адвокатом час.

З вище наведеного вбачається, що позивачем надано докази та документально підтверджено понесені нею судові витрати при зверненні до суду. На думку суду, обґрунтованим та законним, слід ухвалити рішення в цій частині про часткове задоволення позовних вимог, беручи до уваги обставини у справі, про те, що рішення про розірвання шлюбу між сторонами прийнято спільно, відповідач не заперечив проти розірвання шлюбу, остільки заперечень до суду від нього не зареєстровано.

Позовні вимоги позивача про визначення місця проживання дітей з нею, суд вбачає, за необхідне залишити без розгляду згідно до змісту заяви представника позивача ОСОБА_8 від 02 вересня 2026 року №5830/26-Вх., з роз`ясненням права ОСОБА_1 , як матері, вирішувати при наявності спору з батьком ОСОБА_2 , питання визначення місця проживання дітей в судовому порядку у цивільному судочинстві.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 3, 24, 34, 55,104, 105, 109, 110, 111, 112,113 Сімейного Кодексу України, ст.ст.2, 3, 4, 5, 12, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 83, 247, 263, 264, 265, 273, 352, 354 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу – задоволити частково.

Розірвати шлюб укладений між ОСОБА_9 та ОСОБА_2 , зареєстрований 30 вересня 2005 року Білозірською сільською радою Черкаського району Черкаської області за актовим записом №32.

Після розірвання шлюбу залишити ОСОБА_1 прізвище набуте у шлюбі ОСОБА_7 .

Позовні вимоги позивача про визначення місця проживання дітей з матір`ю, - залишити без розгляду, роз`яснивши ОСОБА_1 право на звернення, як матері, вирішувати при наявності спору, з батьком, ОСОБА_2 , питання визначення місця проживання дітей в судовому порядку у цивільному судочинстві.

Стягнути із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ідентифікаційний номер НОМЕР_5 , місце реєстрації АДРЕСА_1 , частково судові витрати по сплаті судового збору в сумі 538 (п`ятсот тридцять вісім) грн. 88 коп. та частково витрати на правничу допомогу в розмірі 2500 (дві тисячі п`ятсот) грн. 00 коп. на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , місце реєстрації АДРЕСА_1 .

В задоволенні інших позовних вимог позивача відмовити.

Надіслати рішення суду сторонам у справі, для відому.

Рішення суду може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково шляхом подачі протягом тридцяти днів апеляційної скарги до Черкаського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя О. М. Савенко