Постанова від 03 вересня 2026 р. у справі №380/6502/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 380/6502/25 пров. № А/857/49918/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

судді-доповідача Шинкар Т.І.,

суддів Бруновської Н.В.

Запотічного І.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду (головуючий суддя Гулик А.Г.), ухвалене у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження в м. Львові 23 жовтня 2025 року у справі № 380/6502/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

02.04.2025 ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (відповідач 2), в якому просив:

визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області від 21.02.2025 № 134950006635 про відмову ОСОБА_1 , у перерахунку пенсії, у зв`язку з переходом із пенсії за віком згідно Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” на пенсію за віком згідно з Законом України “Про державну службу”; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області перевести ОСОБА_1 , на пенсію за віком відповідно до Закону України від 16.12.1993 №3723-ХІІ “Про державну службу”, зарахувавши до стажу державної служби періоди роботи в органах місцевого самоврядування на посаді сільського голови з 16.04.2002 по 29.12.2016 та старости сіл Липники, Стрілецьке, Добощівка з 29.12.2016 по 20.11.2020 згідно з записами у трудовій книжці серії НОМЕР_1 від 05.12.1982 з дня звернення із заявою від 14.02.2025 з урахуванням довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) від 14.02.2025 №5 та про інші складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (за будь які 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією) від 14.02.2024 №6, видані виконавчим комітетом Мостиської міської ради Львівської області, Архівної довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця від 21.01.2025 №Д-17, виданої КУ “Мостиський трудовий архів” Мостиської міської ради Львівської області та здійснити перерахунок та виплату пенсії, з урахуванням виплачених сум.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2025 року позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області від 21.02.2025 №134950006635 "Про результати розгляду заяви ОСОБА_1 ".

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області зарахувати до стажу державної служби ОСОБА_1 періоди роботи в органах місцевого самоврядування на посаді сільського голови з 16.04.2002 по 29.12.2016 та старости сіл Липники, Стрілецьке, Добощівка з 29.12.2016 по 20.11.2020 згідно із записами у трудовій книжці серії НОМЕР_1 від 05.12.1982.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області призначити з 14.02.2025 ОСОБА_1 пенсію відповідно до статті 37 Закону України від 16.12.1993 № 3723 “Про державну службу”, п.п.10. 12 Закону України від 10.12.2015 № 889 “Про державну службу” на підставі довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) від 14.02.2025 №5 та про інші складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією) від 14.02.2025 №6, видані виконавчим комітетом Мостиської міської ради Львівської області, Архівної довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця від 21.01.2025 №Д-17, виданої КУ “Мостиський трудовий архів” Мостиської міської ради Львівської області, а також здійснити перерахунок та виплату пенсії з урахуванням виплачених сум. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено повністю.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що період роботи позивача в органах місцевого самоврядування зараховуються до стажу державної служби, а тому висновки відповідача-1 в цій частині є необґрунтованими та безпідставними. З огляду на вказане, суд дійшов висновку, що рішення відповідача-1 від 21.02.2025 №134950006635 про результати розгляду заяви ОСОБА_1 є протиправним, а тому таке необхідно скасувати. Станом на дату виникнення спірних правовідносин позивач отримує пенсію за віком, яка їй обчислюється відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". При цьому, позивач має право на призначення пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 №3723-ХІІ. Також суд зазначив, що дії зобов`язального характеру щодо призначення позивачу пенсії з 14.02.2025 пенсії за віком відповідно до Закону України "Про державну службу", зарахувавши до стажу державної служби періоди роботи в органах місцевого самоврядування на посаді сільського голови з 16.04.2002 по 29.12.2016 та старости сіл Липники, Стрілецьке, Добощівка з 29.12.2016 по 20.11.2020 згідно з записами у трудовій книжці серії НОМЕР_1 від 05.12.1982, має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, що відмовив позивачу у перерахунку пенсії, тобто відповідач-1. У зв`язку з цим підстави у задоволенні позовних вимог до відповідача-2 необхідно відмовити повністю. Крім цього суд зазначив, що оскільки здійснюється зміна виду пенсії, яку отримує позивач, відповідач-1 здійснюючи переведення повинен врахувати довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) від 14.02.2025 №5 та про інші складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (за будь які 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією) від 14.02.2025 №6, видані виконавчим комітетом Мостиської міської ради Львівської області, Архівної довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця від 21.01.2025 №Д-17, виданої КУ “Мостиський трудовий архів” Мостиської міської ради Львівської області з метою встановлення заробітної плати для призначення пенсії, а також здійснити перерахунок та виплату пенсії з урахуванням виплачених сум.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області подало апеляційну скаргу, просить скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2025 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволені позову в повному обсязі. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що після 04.07.2001 згідно ст. 14 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» посади в органах місцевого самоврядування віднесені до відповідних категорій посад органів місцевого самоврядування. Отже, посадові особи місцевого самоврядування не є державними службовцями з 04.07.2001. Пунктом 4 Прикінцевих та Перехідних Положень Закону України “Про службу в органах місцевого самоврядування” передбачено, що у разі переходу посадової особи органу місцевого самоврядування на державну службу рівнозначної чи нижчої категорії посад їй присвоюється ранг державного службовця на рівні рангу, який вона мала відповідно до цього Закону. З аналізу вищевказаних норм слідує, що посади в органах місцевого самоврядування не є посадами державної служби, але проходження служби в органах місцевого самоврядування прирівнювалось до державної служби і на позивача розповсюджувалась дія Закону № 3723-ХІІ. Отже, враховуючи, що позивач на час звернення до відповідача із заявою про переведення на пенсію державного службовця на державній службі не перебував, на день набрання чинності Законом № 889-VIII не займав посаду державного службовця, стажу державної служби 20 років не має відповідачем прийнято рішення про відмову у переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону № 889-VIII та положень Закону № 3723-ХІІ через відсутність необхідного стажу державної служби.

Враховуючи положення статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо можливості розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, на підставі наявних у ній доказів.

Згідно з ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіряючи законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, в межах доводів та вимог апеляційних скарг, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які посилаються учасники справи, приходить до переконання, що оскаржуване рішення суду першої інстанції вимогам статті 242 КАС України відповідає.

З матеріалів справи судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Львівській області та отримує пенсію за віком, відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”.

14.02.2025 позивач звернувся до ГУ ПФУ у Львівській області із заявою про переведення з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу", перерахунку пенсії по Закону України "Про державну службу", зарахування до стажу державної служби періоди роботи на посаді сільського голови в органах місцевого самоврядування з 16.04.2002 по 29.12.2016 та посаді старости на території сіл Липники, Стрілецьке, Добощівка з 29.12.2016 по 22.11.2020.

Рішенням відповідача -1 № 134950006635 від 21.02.2025 про результати розгляду заяви ОСОБА_1 відмовлено в перерахунку пенсії у зв`язку з переходом із пенсії за віком згідно із Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу". Вказане рішення обґрунтоване тим, що станом на 1 травня 2016 року ОСОБА_1 обіймав посаду, яка не віднесена до категорії посад державної служби, на момент набрання чинності Законом № 889-VIII.

Вважаючи рішення відповідача-1 від 21.02.2025 № 134950006635 про відмову у переведенні з пенсії за віком згідно із Законом України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” на пенсію відповідно до Закону України “Про державну службу” протиправним, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції враховує такі підстави.

Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Зі змісту частини 3 статті 23 Загальної Декларації прав людини та пункту 4 частини 1 Європейської Соціальної хартії випливає, що кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, - яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.

Конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх у старості. Пенсія за віком, за вислуги років та інші її види, що призначаються у зв`язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею і є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обов`язку держави щодо тих громадян, які набули право на одержання пенсії.

Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби визначені Законом України «Про державну службу» № 889-VIII від 10.12.2015, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, (далі - Закон №889-VIII) відповідно до статті 90 якого пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Пунктом 10 розділу XI «Прикінцевих та перехідних положень» Закону №889-VIII встановлено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Згідно з пунктом 12 розділу XI «Прикінцевих та перехідних положень» Закону №889-VIII для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Тобто, розділом XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII передбачено, що за наявності у особи станом на 01.05.2016 певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 стажу державної служби незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ, але за певної додаткової умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, стаття 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ передбачає додаткові умови для наявності права на призначення пенсії державного службовця: певний вік і страховий стаж.

Згідно з частиною 1 статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченому абзацом 1 частини 1 статті 28 Закону №1058-IV, у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Отже, з аналізу наведених норм вбачається, що обов`язковою умовою для збереження в особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ після 01.05.2016 є дотримання сукупності вимог, визначених частиною 1 статті 37 Закону №3723-ХІІ і пунктами 10, 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.

Аналогічна позиція щодо застосування вищезазначених норм матеріального права висловлена у постановах Верховного Суду від 03.07.2018 у справі №569/350/17, від 03.07.2018 у справі № 586/965/16-а та від 10.07.2018 у справі №591/6970/16-а, від 17 травня 2021 року у справі № 607/5615/17.

Апеляційний суд зазначає, що спірним у цьому випадку є зарахування позивачу до стажу державної служби час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування.

Відповідно до пункту 8 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону №889-VIII стаж державної служби за період роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, встановлених на той час законодавством.

Тобто, стаж державної служби за періоди роботи до 01.05.2016 обчислюється відповідно до законодавства, що діяло раніше, та на тих умовах і в порядку, що були ними передбачені.

Так, відповідно до пункту 8 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону №889-VIII стаж державної служби за період роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, встановлених на той час законодавством.

Тобто, стаж державної служби за періоди роботи до 01.05.2016 обчислюється відповідно до законодавства, що діяло раніше, та на тих умовах і в порядку, що були ними передбачені.

Згідно зі ст. 22 Конституції України закріплені права і свободи не є вичерпними, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законодавчих актів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

При прийнятті рішення судом апеляційної інстанції враховано Рішення Конституційного Суду України від 25 січня 2012 року № 3-рп/2012 у абзаці восьмому підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини якого зазначено, що «Зміна механізму нарахування соціальних виплат та допомоги повинна відбуватися відповідно до критеріїв пропорційності та справедливості і є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів власне сутність змісту права на соціальний захист».

Так, відповідно до Постанови Верховної Ради України «Про введення в дію Закону України «Про державну службу»» від 16 грудня 1993 року № 3724-XII дія Закону № 3723 поширювалася на «працівників державних органів Республіки Крим, органів місцевого та регіонального самоврядування, які прирівнюються до відповідних категорій посад службовців» (пункт 2).

Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР було закріплено, що на посадових осіб місцевого самоврядування поширюється дія Закону № 3723 (перше речення пункту 5 розділу V «Прикінцеві та перехідні положення»).

За Законом № 2493, який набрав чинності 4 липня 2001 року, збережено практику врегулювання відносин щодо пенсійного забезпечення посадових осіб місцевого самоврядування законодавством України про державну службу.

Відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 3 жовтня 2017 року № 2148-VIII (далі - Закон № 2148) частину сьому статті 21 Закону № 2493 викладено в новій редакції, згідно з якою пенсійне забезпечення посадових осіб місцевого самоврядування здійснюється відповідно до Закону № 1058; положення частини сьомої статті 21 Закону № 2493 в редакції Закону № 2148 застосовується з 1 жовтня 2017 року.

Як це зазначив Конституційний Суд України у Рішення від 20.01.2026 №1-р/2026, «За Законом № 3723 на одержання пенсії державних службовців мали право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону № 1058, за наявності страхового стажу, потрібного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону № 1058, зокрема стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку; пенсія державним службовцям призначалася в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (частина перша статті 37» (абзац перший пункту 3.4 мотивувальної частини).

«Отже, пенсійне забезпечення державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування із 1 травня 2016 року врегульовано Законом № 1058 як загальним законом (lex generalis), за винятком випадків, визначених у пунктах 10, 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889, до яких може бути застосована стаття 37 Закону №3723 як норма спеціального закону (lex specialis)» (абзац п`ятий пункту 3.4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 20.01.2026 №1-р/2026).

Також судом апеляційної інстанції при прийнятті рішення враховано, що у Рішенні від 23 грудня 2022 року № 3-р/2022 Конституційний Суд України зазначив, що «юридичну визначеність в аспекті поняття правомірних (легітимних) очікувань слід розуміти не лише як право особи розраховувати на розумну та передбачну стабільність приписів актів права, чітке розуміння юридичних наслідків застосування таких приписів, а також як право особи на розумні очікування щодо послідовності та цілісності законотворчої діяльності Верховної Ради України як єдиного органу законодавчої влади в Україні» (абзац п`ятий пункту 4 мотивувальної частини).

Отже, правомірні очікування державних службовців, посадових осіб місцевого самоврядування щодо набуття права на призначення пенсії саме на підставі статті 37 Закону № 3723 пов`язані з наявністю потрібного стажу державної служби, служби в органах місцевого самоврядування станом на 1 травня 2016 року, а тому в осіб, які на зазначену дату цього стажу не мали, такі очікування порушені не були (абзац 2 пункту 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 20.01.2026 №1-р/2026).

Механізм обчислення стажу державної служби визначає Порядок обчислення стажу державної служби, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2016 №229 (далі - Порядок №229).

Згідно з пунктом 6 Порядку №229 стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності Законом обчислюється відповідно до пункту 8 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII.

Приписами пункту 8 Розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII передбачено, що стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.

Відповідно до пункту 2 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 №283 (далі - Порядок №283), до стажу державної служби зараховується робота (служба) на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених у статті 14 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», а також на інших посадах, не зазначених у цій статті, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад в органах місцевого самоврядування.

Постановою Кабінету Міністрів України від 18.04.1994 №239 «Про віднесення посад працівників місцевих Рад народних депутатів та їх виконавчих комітетів до відповідних категорій посад державних службовців і присвоєння їм рангів державних службовців» затверджений Порядок віднесення посад працівників місцевих Рад народних депутатів та їх виконавчих комітетів до відповідних категорій посад державних службовців і присвоєння їм рангів державних службовців (далі Порядок №239).

Разом з тим, пунктом 1 Порядку №239 передбачено, що до посади працівників місцевих Рад народних депутатів та їх виконавчих комітетів відносяться до шостої категорії, зокрема, посади заступників голів, секретарів виконкомів міських Рад народних депутатів і міст районного підпорядкування, селищних і сільських Рад народних депутатів; керівників відділів секретаріатів районних, районних у містах Києві та Севастополі Рад народних депутатів; керівників управлінь, самостійних відділів виконкомів районних у містах Рад народних депутатів; керівників відділів (підвідділів) та їх заступників у складі управлінь, самостійних відділів, апаратів виконкомів районних у містах Рад народних депутатів; радників, консультантів, спеціалістів управлінь, самостійних відділів обласних, Київської та Севастопольської міських Рад народних депутатів; радників, консультантів, спеціалістів виконкомів міських Рад міст обласного підпорядкування, їх управлінь, самостійних відділів та інші прирівняні до них посади.

При цьому, відповідно до пункту 4 Порядку №229, до стажу державної служби зараховуються час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування».

Тобто, як Порядок №283, так і чинний Порядок №229 передбачає, що до стажу державної служби зараховується час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування.

Згідно зі ст. 22 Конституції України закріплені права і свободи не є вичерпними, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законодавчих актів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

При цьому, 04.07.2001 набрав чинності Закон України «Про службу в органах місцевого самоврядування» від 07.06.2001 №2493-III (далі - Закон №2493-III).

Згідно зі ст. 14 Закону №2493-III в органах місцевого самоврядування встановлюються такі категорії посад, зокрема, п`ята категорія - посади керуючих справами виконавчих апаратів районних рад, керуючих справами (секретарів) виконавчих комітетів районних у містах рад, помічників голів, радників (консультантів), спеціалістів, головних бухгалтерів управлінь і відділів виконавчого апарату обласних, секретаріатів Київської та Севастопольської міських рад, керівників управлінь, відділів та інших виконавчих органів міських (міст обласного і республіканського в Автономній Республіці Крим значення) рад та їх заступників, керівників відділів (підвідділів) у складі самостійних управлінь, відділів виконавчих органів міських (міст обласного значення) рад, посади заступників міських (міст районного значення), сільських, селищних голів з питань діяльності виконавчих органів ради, секретарів міських (міст районного значення), сільських, селищних рад, старост.

Частиною 7 ст. 21 Закону №2493-III (в редакції від 01.05.2016) унормовано, що пенсійне забезпечення посадових осіб місцевого самоврядування, які мають стаж служби в органах місцевого самоврядування та/або державної служби не менше 10 років, здійснюється у порядку, визначеному законодавством України про державну службу

Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону №2493-III передбачено, що дія Закону України «Про державну службу» поширюється на органи і посадових осіб місцевого самоврядування в частині, що не суперечить Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», цьому Закону та іншим законам України, що регулюють діяльність місцевого самоврядування.

Разом з тим, Верховний Суд у постанові від 10.05.2018, прийнятій у справі №351/1792/17, зазначив, що після набрання чинності Законом України «Про державну службу» №889-VIII положення законодавства в частині механізму обрахунку стажу державної служби не змінилися. Відповідно до статті 46 закону України «Про державну службу» №889-VIII та пункту 4 Порядку №229, час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування» зараховується до стажу державної служби.

За таких обставин, апеляційний суд вважає, що ці обставини вказують на безпідставність доводів відповідача про те, що стаж роботи позивача на посадах в органах місцевого самоврядування не може бути зарахований як стаж державного службовця, який за наявності відповідного стажу дає право на призначення пенсії державного службовця.

Як правильно встановлено судом першої інстанції, згідно із записами у трудовій книжці серії НОМЕР_1 від 05.12.1982, позивач працював:

- з 01.12.1982 на посаді інженера по експлуатації МТП;

- 27.01.1984 переведений на посаду інженера-механіка відділення № 1;

- 19.02.1987 звільнений з займаної посади в порядку переведення на посаду головного інженера-механіка;

- 20.02.1987 прийнятий на посаду головного інженера-механіка;

- 02.05.1999 звільнений з займаної посади в порядку переведення на роботу в управління АПК Мостиської райадміністрації;

- 03.05.1999 прийнятий на посаду спеціаліста I категорії по охороні праці, техніці безпеки, безпеки руху, присвоєно 15 ранг державного службовця, прийняв присягу державного службовця;

- 22.06.2001 присвоєно 14 ранг державного службовця;

- 05.09.2000 присвоєно 13 ранг державного службовця;

- 05.09.2000 переведений на посаду головного спеціаліста з питань охорони праці, техніки безпеки, енергетичного і матеріально-технічного забезпечення відділу ринкових відносин, маркетингу продукції рослинництва управління с. г. і продовольства РДА;

- 15.04.2002 звільнений з посади у зв`язку з переходом на виборну посаду з 15 квітня 2002 р;

- 16.04.2002 обраний на посаду сільського голови Липниківської сільської ради, прийнято Присягу посадової особи місцевого самоврядування, присвоєно 9 (дев`ятий) ранг посадової особи місцевого самоврядування;

- 20.07.2005 присвоєно восьмий ранг посадової особи місцевого самоврядування;

- 25.04.2006 обраний на посаду сільського голови демократичного скликання;

- 20.07.2007 присвоєно 7 (сьомий) ранг посадової особи місцевого самоврядування;

- 16.11.2010 обраний на посаду сільського голови VI демократичного скликання;

- 12.11.2015 обраний на посаду сільського голови VII демократичного скликання;

- 29.12.2016 повноваження Липниківського сільського голови завершилися, покладено виконання обов`язків старости на території сіл Липники, Стрілецьке, Добощівка до проведення перших виборів старост на території Мостиської об`єднаної територіальної громади з 30 грудня 2016 року;

- 24.04.2017 обраний старостою сіл Липники, Стрілецьке, Добощівка на перших виборах старост сіл, селищ Мостиської об`єднаної територіальної громади;

- 20.11.2020 повноваження старости сіл Липники, Стрілецьке, Добощівка закінчилися на підставі статті 54 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” 20 листопада 2020року.

За таких обставин, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що робота позивача в органах місцевого самоврядування на посаді сільського голови з 16.04.2002 по 29.12.2016 та старости сіл Липники, Стрілецьке, Добощівка з 29.12.2016 по 20.11.2020 підлягає зарахуванню до стажу державної служби.

Таким чином, на момент звернення позивача до ГУ ПФУ у Львівській області (14.02.2025) позивачем дотримано всіх необхідних вимог, визначених частиною 1 статті 37 Закону № 3723-ХІІ, пунктами 10, 12 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону № 889-VIII для реалізації права на переведення на пенсію державного службовця оскільки позивач досяг необхідного віку, мав необхідний страховий стаж, а також станом на 01.05.2016 займав посаду державної служби та мав стаж роботи на посадах державного службовця станом на 01.05.2016 - понад 10 років

З урахуванням вищевикладеного суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо протиправності рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області від 21.02.2025 №134950006635, яким відмолено позивачу в переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу», а тому і необхідності його скасування.

Враховуючи наведене, апеляційний суд погоджується з судом першої інстанції, що з метою ефективного захисту порушених прав позивача необхідно зобов`язати відповідача 1 перевести позивача з 14.02.2025 з пенсії за віком відповідно до Закону №1058-IV на пенсію державного службовця, зарахувавши до стажу державної служби періоди роботи на посаді сільського голови з 16.04.2002 по 29.12.2016 та старости сіл Липники, Стрілецьке, Добощівка з 29.12.2016 по 20.11.2020 згідно із записами у трудовій книжці серії НОМЕР_1 від 05.12.1982.

Підсумовуючи вищенаведене суд апеляційної інстанції акцентує увагу на тому, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення (постанова Верховного Суду України від 16.09.2015 у справі 826/4418/14).

Отже апеляційний суд погоджується з судом першої інстанції про те, що оскільки здійснюється зміна виду пенсії, яку отримує позивач, відповідач-1 здійснюючи переведення повинен врахувати довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) від 14.02.2025 №5 та про інші складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (за будь які 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією) від 14.02.2025 №6, видані виконавчим комітетом Мостиської міської ради Львівської області, Архівної довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця від 21.01.2025 №Д-17, виданої КУ “Мостиський трудовий архів” Мостиської міської ради Львівської області з метою встановлення заробітної плати для призначення пенсії, а також здійснити перерахунок та виплату пенсії з урахуванням виплачених сум.

Статтею 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Підсумовуючи вказане, надаючи правову оцінку аргументам сторін, в обсязі встановлених у цій справі фактичних обставин, враховуючи їхній зміст та юридичну природу, суд апеляційної інстанції доходить висновку щодо наявності правових підстав для зарахування до стажу державної служби періоду роботи позивача на посадах в органах місцевого самоврядування на посаді сільського голови з 16.04.2002 по 29.12.2016 та старости сіл Липники, Стрілецьке, Добощівка з 29.12.2016 по 20.11.2020 згідно із записами у трудовій книжці серії НОМЕР_1 від 05.12.1982 та переведення позивача з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-ІV, на пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 19.12.1993 № 3723-ХІІ, пунктів 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889 з врахуванням поданих довідок.

Оскільки сторони рішення суду в частині відмови в позові не оскаржують, то в силу приписів ст. 308 КАС України таке не є предметом апеляційного перегляду.

Згідно з частиною 2 статті 6 КАС України та статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.

У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

З огляду на викладене, враховуючи положення статті 316 КАС України, прецедентну практику ЄСПЛ, суд апеляційної інстанції приходить переконання, що судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні викладено підстави часткового задоволення позовних вимог, на основі об`єктивної оцінки наданих сторонами доказів повно встановлено фактичні обставини справи, правильно застосовано норми матеріального права.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування, оскільки не впливають на законність судового рішення.

Керуючись статтями 241, 243, 308, 311, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2025 року у справі № 380/6502/25 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків встановлених ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Т. І. Шинкар

судді Н. В. Бруновська

І. І. Запотічний