Постанова від 03 вересня 2026 р. у справі №380/11017/24 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 380/11017/24 пров. № А/857/27008/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді: Носа С.П.;

суддів: Кухтея Р.В., Шевчук С.М.;

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Львівської митниці на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2024 року у справі № 380/11017/24 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ексклюзив-Л» до Львівської митниці про визнання протиправними та скасування рішень,-

суддя(і) у І інстанції Гулкевич І.З.,

час ухвалення рішення не зазначено,

місце ухвалення рішення м. Львів,

дата складення повного тексту рішення не зазначено,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ексклюзив-Л» (далі – позивач) звернулося у Львівський окружний адміністративний суд з адміністративним позовом до Львівської митниці (далі – відповідач), у якому просило визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості №UA209000/2024/100211/2 від 22.04.2024. Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209230/2024/001316 від 22.04.2024 прийняту Львівською митницею.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2024 року позов задоволено повністю.

Визнано протиправним та скасовано рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів від 22.04.2024 №UA209000/2024/100211/2.

Визнано протиправною та скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску транспортних засобів комерційного призначення від 22.04.2024 №UA209230/2024/001316.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ексклюзив-Л» судовий збір в сумі 6056,00 грн.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду першої інстанції, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку, який, покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, не надано належної правової оцінки наявним доказам, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні адміністративного позову повністю.

Свою апеляційну скаргу апелянт обґрунтовує тим, що Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення складових митної вартості, визначеної за основним методом. У сукупності всі перелічені фактори вказують на наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах та відсутність всіх відомостей щодо обставин купівлі-продажу товару.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, у якому заперечує проти задоволення апеляційної скарги та просить суд залишити рішення суду першої інстанції без змін, з мотивів аналогічних тим, що викладені судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні.

Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Ексклюзив-Л» (покупець)), 06.07.2023 укладено контракт №6/07/2023 з компанією «COLORLAB SRL» (продавець), відповідно до п. 2.1. якого зазначено, що загальна сума Договору визначається в євро, як сума вартості поставок всіх партій товарів, визначених на підставі інвойсів, що являються невід`ємною частиною договору. Кількість та ціна Товару відповідає рахункам-фактурам, що є додатками до Договору.

22.04.2024 ТОВ «Ексклюзив-Л» була подана митна декларація за № 24UA209230035643U7 на 3 види товарів: 1) косметичні препарати для догляду за волоссям для використання у перукарнях: фарби, окислювачі (не в аерозольній упаковці) (код УКТЗЕД 3305900000); 2) препарати для догляду за волоссям для використання в перукарнях: спреї для волосся (не в аерозольній упаковці) (код УКТЗЕД 3305300000); 3) косметичні препарати для догляду за волоссям: шампуні (не в аерозольній упаковці) (код УКТЗЕД 3305100000); в асортименті згідно інвойсу № 1 від 12.04.2024 із загальною заявленою вартістю 70477,70 Євро та інші документи, передбачені ст. 53 Митного кодексу України.

Одночасно декларантом до митного контролю разом з митною декларацією №24UA209230035643U7 в якості підстави для застосування основного методу визначення митної вартості товару надано документи, зокрема: пакувальний лист б/н від 12.04.2024; рахунок-фактура (інвойс) №1 від 12.04.2024; автотранспортна накладна №896050 від 16.04.2024; сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.1 №VENT671942 від 17.04.2024; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №166 від 17.04.2024; документ, що підтверджує вартість перевезення товару №145 від 17.04.2024; зовнішньоекономічний договір №6/07/2023 від 06.07.2023; договір про перевезення №05/04/24 від 05.04.2024; заява б/н від 22.04.2024.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України декларанту було надіслано повідомлення про надання додаткових документів.

Декларантом на вимогу митного органу додатково надано: експортну декларацію 24ITQ3J010018702E8 від 17.04.2024; проформу на оплату №7 від 06.07.2023; платіжний документ від 22.11.2023; прайс-лист виробника б/н від 01.01.2023.

За результатами розгляду митної декларації та доданих документів митним органом прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/100211/2 від 22.04.2024.

У рішенні відповідача про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/100211/2 від 22.04.2024 в графі 33 зазначено наступне:

- відповідно до п.3.1 договору купівлі-продажу …покупець повинен розмістити замовлення у письмовій формі, що називається тут Замовлення. Продавець повинен підтвердити Замовлення у письмовій формі надіславши Покупцеві Проформу рахунок. Проформа рахунок має містити вказівку позицій, кількості, цін та строків поставки замовлення відсутнє. Наданий до митного оформлення рахунок-проформа, не засвідчений Покупцем;

- відповідно до п.3.2 Оплата Товару здійснюється Покупцем наступним чином: при першому Замовленні 50% авансом при отриманні проформи та 50% перед відправкою. Для майбутніх замовлень 25% при замовленні та 75% перед відправкою. Неможливо перевірити умов контракту в частині оплати за товар.

- відповідно до рахунку (S)FSE-74/24/EX від 17.04.2024 оплата повинна була бути здійснена 10.04.2024, проте банківський документ про оплату до митного оформлення не подано. Таким чином, у поданих документах виявлено розбіжності, відсутність документів, визначених ч. 2 ст. 53 МКУ.

-у заявці на перевезення заявка №05/04 відсутня інформація про вагу та розмір товару (П.2.2 Цього договору передбачає наявність таких даних)., що може свідчити про фіктивність такого документу. На документі відсутній підпис та печатка замовника. Згідно п.8.3 Договору про перевезення №05/04/24, Всі зміни до даного Договору, спільно погоджені , мають юридичну силу за умови, якщо подібні зміни здійснені в письмовій формі і підписані особами уповноваженими на це Сторонами.

Не погоджуючись з прийнятим рішення відповідача, позивач звернувся до суду першої інстанції з даним позовом за захистом свої прав.

Постановляючи рішення суд першої інстанції виходив з того, що при здійсненні ввезення товару на митну територію України, ТзОВ «ЕКСКЛЮЗИВ-Л» для підтвердження заявленої ним митної вартості товару було надано повний пакет документів відповідно до переліку, передбаченого частиною другою статті 53 МК України, а тому використання відповідачем другорядних методів визначення митної вартості товару є неправомірним.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи з огляду на наступне.

Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються Митним кодексом України та іншими законами України.

Відповідно до вимог частини першої статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Згідно з частиною першою статті 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Частина перша статті 257 МК України передбачає, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Відповідно до частини шостої статті 257 МК України умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом. Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Відповідно до статті 49 Митного кодексу України (далі – МК України) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 50 МК України відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів.

Відповідно до частини 1 статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Частинами 1 та 2 статті 52 МК України визначено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант зобов`язаний: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Відповідно до частин 1-3 статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний: 1) здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 2) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 3) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування; 4) випускати у вільний обіг товари, що декларуються: у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу.

Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Згідно з статтею 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. Кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 55 Митного кодексу письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Відповідно до постанови Верховного Суду від 23.10.2020 року справа №820/3231/16, обов`язок доведення митної ціни товару лежить на позивачу. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України (стаття 53) заборонено.

Як зауважив Верховний Суд у постанові від 21.05.2021 року у справі № 820/307/17, митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов`язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, якщо надані декларантом документи містять розбіжності. Наявні ознаки підробки або ці документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, або ж у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість.

Відповідно до частин 2, 3 статті 57 МК України, основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Частиною 9 статті 58 МК України передбачено, що розрахунки при застосуванні методу визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), робляться лише на основі об`єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню.

Частиною 8 статті 57 МК України встановлено, що у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Таким чином, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом та визначення митної вартості.

Частинами 1, 2 ст. 59 МК України, які встановлюють порядок визначення митної вартості з використанням методу за ціною договору щодо ідентичних товарів, передбачено, що у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 цього Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього. При застосуванні цього методу визначення митної вартості за основу береться прийнята митним органом вартість операції з ідентичними товарами з дотриманням умов, зазначених у цій статті. При цьому під ідентичними розуміються товари, однакові за всіма ознаками з оцінюваними товарами, у тому числі за такими, як: 1) фізичні характеристики; 2) якість та репутація на ринку; 3) країна виробництва; 4) виробник.

З матеріалів справи вбачається, що оскільки митну вартість товарів не можна було визначити шляхом використання методу, зазначеного у ст.58 МК України (метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)) та за результатом проведеної консультації між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості, було обрано метод визначення митної вартості другорядний: резервний метод.

Щодо посилань відповідача в оскаржуваному рішенні на те, що відповідно до п.3.1 договору купівлі-продажу …покупець повинен розмістити замовлення у письмовій формі, що називається тут Замовлення. Продавець повинен підтвердити Замовлення у письмовій формі надіславши Покупцеві Проформу рахунок. Проформа рахунок має містити вказівку позицій, кількості, цін та строків поставки замовлення відсутнє. Наданий до митного оформлення рахунок-проформа, не засвідчений Покупцем, слід зазначити наступне.

Пунктом 3.1. договору № 6/07/2023 від 06.07.2023 зазначено, що Покупець повинен розмістити замовлення у письмовій формі, що називається тут Замовлення. Продавець повинен підтвердити Замовлення у письмовій формі, надіславши Покупцеві Проформу-рахунок. Проформа-рахунок має містити вказівку позицій, кількості, цін та строків поставки. Проформа-рахунок має бути підтверджений Покупцем у письмовій формі протягом 5 (п`яти) днів із моменту його отримання. Як тільки Проформа-рахунок буде підтверджений Покупцем, такий Проформа-рахунок вважається обов`язковим для Сторін щодо цін, асортименту та кількості. Товари, зазначені у Замовленні, не повинні бути представлені Продавцем для виробництва, якщо Проформа-рахунок не буде підтверджена Покупцем у письмовій формі узгодженим способом та у визначений час.

22.04.2024 митному органу позивачем було надано проформу-рахунок на оплату № 7 від 06.07.2023 на загальну суму 97 990,00 Євро (код 0325 в графі 44 ВМД) та платіжний документи Swift б/н від 22.11.2023р. (код 3002 в графі 44 ВМД), яким зазначено про оплату товару на таку ж саму суму згідно договору № 6/07/2023 від 06.07.2023 та проформи-рахунку № 7 від 06.07.2023, що свідчить про підтвердження покупцем проформи-рахунку.

Проформа-рахунок № 7 від 06.07.2023 містить передбачені договором дані про найменування товарних позиці, ціни та кількості товару, засвідчений підписом відповідальної посадової особи та відтиском печатки продавця. Проформа-рахунок № 7 від 06.07.2023, як документ, оформлений Продавцем, містить відомості про Покупця (найменування та адреса) і не містить графи для засвідчення такого документу Покупцем з огляду на загальні правила ділового обороту. Підтвердженням проформи-рахунку № 7 від 06.07.2023 є факт його оплати згідно Swift б/н від 22.11.2023.

Згідно ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

З врахуванням зазначеного, суд апеляційної інстанції погоджується з думкою суду першої інстанції про те, що твердження відповідача, що неподання митному органу такого документу як замовлення може слугувати законною підставою для коригування митної вартості товару є безпідставним, оскільки ст. 53 Митного кодексу України не передбачено подання замовлення товару, як документу, що підтверджує митну вартість товару.

Щодо посилань відповідача на те, що відповідно до п.3.2 Оплата Товару здійснюється Покупцем наступним чином: при першому Замовленні 50% авансом при отриманні проформи та 50% перед відправкою. Для майбутніх замовлень 25% при замовленні та 75% перед відправкою. Неможливо перевірити умов контракту в частині оплати за товар, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Згідно п. 2.1. договору № 6/07/2023 від 06.07.2023 загальна сума Договору визначається в євро, як сума вартості поставок всіх партій товарів, визначених на підставі інвойсів, що являються невід`ємною частиною договору. Кількість та ціна Товару відповідає рахункам-фактурам, що є додатками до договору. Пунктом 3.2. договору № 6/07/2023 від 06.07.2023 зазначено, що оплата Товару здійснюється Покупцем наступним чином: при першому Замовленні 50% авансом при отриманні проформи та 50% перед відправкою. Для майбутніх замовлень 25% при замовленні та 75% перед відправкою. Відповідно до п. 3.3. договору Продавець виробляє Товар не пізніше дати, зазначеної в п.4.2, інформує Покупця про те, що Товар готовий до відправлення, та спрямовує Рахунок-фактуру. Згідно п. 4.2. договору № 6/07/2023 від 06.07.2023 Товар повинен бути готовим до відправки протягом 10-16 тижнів з дати підтвердження Покупцем Проформи-рахунку, як це передбачено пунктом 3.1 цього Договору. У разі виробництва нових продуктів необхідний час виробництва може перевищувати 16 тижнів. У такому разі Продавець повинен повідомити Покупцю новий необхідний час виготовлення під час підтвердження Замовлення. Пунктом 4.3. цього договору передбачено, що Продавець повинен направити Покупцеві письмове підтвердження того, що Товар готовий до відправки, в якому буде зазначено: - адреса та номер телефону заводу-виробника - контактна особа на цьому заводі, відповідальна за виробництво та якість товарів; - Кількість місць, загальна вага, розмір упаковки. Продавець повинен надіслати копії наступних документів електронною поштою разом із письмовим підтвердженням того, що товар готовий до відправлення: 1. Рахунок-фактура; 2. Детальний пакувальний лист; 3. Доручення для отримання сертифікату форми EUR.1. 22.04.2024 для митного контролю та митного оформлення товарів була подана ВМД за № 24UA209230035643U7 загальною заявленою вартістю 70477,70 Євро згідно рахунку-фактури (інвойсу) № 1 від 12.04.2024 (код 0380 в графі 44 ВМД) на частину замовленого згідно проформи-рахунку № 7 від 06.07.2023 та оплаченого згідно Swift б/н від 22.11.2023 товару на загальну суму 97 990,00 Євро. Також 22.04.2024 митному органу декларантом позивача було надано проформу-рахунок на оплату № 7 від 06.07.2023 на загальну суму 97 990,00 Євро; платіжний документи Swift б/н від 22.11.2023, яким зазначено про оплату товару на загальну суму 97 990,00 Євро згідно договору № 6/07/2023 від 06.07.2023 та проформи-рахунку № 7 від 06.07.2023; рахунок-фактуру (інвойс) № 1 від 12.04.2024 на загальну суму 70477,70 Євро. Вимогою митного органу від 22.04.2024 не зазначено про неможливість перевірити умов контракту в частині оплати за товар.

З огляду на те, що договором № 6/07/2023 від 06.07.2023 передбачена попередня оплата товару, який може поставлятися частинами в міру його виробництва згідно рахунків-фактур; ціни за одиницю товару одного й того ж найменування у рахунку-проформі № 7 від 06.07.2023 та рахунку-фактурі № 1 від 12.04.2024 однакові; митному органу надано платіжні та інші документи, які підтверджують вартість товару в тому числі рахунок-фактуру, тому посилання відповідача на те, що неможливо перевірити умов контракту в частині оплати за товар є безпідставними.

Щодо посилань митного органу на те, що відповідно до рахунку (S)FSE-74/24/EX від 17.04.2024 оплата повинна була бути здійснена 10.04.2024, проте банківський документ про оплату до митного оформлення не подано, як наслідок митним органом у поданих документах виявлено розбіжності, відсутність документів, визначених ч. 2 ст. 53 МКУ, на що слід зазначити наступне.

Графа 44 ВМД за № 24UA209230035643U7 від 22.04.2024 не містить відмітки про подання позивачем митному органу рахунку (S)FSE-74/24/EX від 17.04.2024. Карткою відмови № UA209230/2024/001316 від 23.04.2024 також не зазначено, що за результатами перевірки митної декларації або документа, що її замінює, а також інших документів, наданих відповідно до Митного кодексу України, перевірено рахунок (S)FSE-74/24/EX від 17.04.2024 Оскільки декларантом позивача митному органу рахунок (S)FSE-74/24/EX від 17.04.2024 не надавався, безпідставним і надуманим є твердження відповідача про виявлення розбіжностей у поданих документах.

Крім того, слід зазначити, що відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 53 МК України одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів, у тому числі транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

Згідно з положеннями Графа 20 Наказу від 24.05.2012р. № 599 Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до ч. 2 ст. 53 МК України, подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати: - рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; - банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; - калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту. Тобто, даними Правилами передбачено перелік документів, що можуть підтверджувати витрати на транспортування оцінюваних товарів. На підтвердження понесених транспортних витрат позивачем надано наступні документи: 1) рахунок на оплату № 166 від 17.04.2024р. транспортно-експедиційних послуг (код 3004 в графі 44 ВМД) на загальну суму 172701,00 грн. із зазначенням транспортних витрат до кордону України в сумі 120891,00 грн., що включається до митної вартості; транспортних витрат по території України в сумі 51810,00 грн., що не включаються до митної вартості; 2) документ, що підтверджує вартість перевезення товару - довідка про транспортні витрати № 145 від 17.04.2024 (код 3007 в графі 44 ВМД) на загальну суму 172701,00 грн. із зазначенням транспортних витрат до кордону України в сумі 120891,00 грн., що включається до митної вартості; транспортних витрат по території України в сумі 51810,00 грн., що не включаються до митної вартості; довідкою зазначено, що страхування вантажу не проводилося; 3) заявка № 05/04 від 05.04.2024 на перевезення вантажу автомобільним транспортом (код 4301 в графі 44 ВМД), в якому зазначено попередньо погоджену суму фрахту 172701,00 грн.; 4) договір №05/04/24 від 05.04.2024 на перевезення вантажів (код 4301 в графі 44 ВМД). З даних документів у повному обсязі чітко вбачається інформація про вартість понесених позивачем транспортних витрат до кордону України у сумі 120891,00 грн., що включається до митної вартості. У заявці на перевезення вантажу автомобільним транспортом, яка не є обов`язковим документом, що містить відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів до кордону України відповідно до Наказу від 24.05.2012 № 599, у розділі погоджена сума фрахту зазначено попередньо узгоджену сторонами суму 172701,00 грн. Відсутність у заявці даних про вагу та розмір товару не впливає на визначену нею суму фрахту, а відсутність підпису замовника на примірнику заявки самого замовника не може свідчити про фіктивність такого документу. З даних документів вбачається інформація про вартість понесених позивачем транспортних витрат до кордону України.

Вимогою митного органу від 22.04.2024 не зазначено про формування вартості перевезень з будь-якими порушеннями, а випуск всіх трьох товарних позицій проведено митним органом 23.04.2024 саме з урахуванням рахунку № 166 від 17.04.2024, довідки № 145 від 17.04.2024, заявки № 05/04 від 05.04.2024 та договору №05/04/24 від 05.04.2024 на перевезення вантажів. Тому, безпідставним є посилання відповідача на те, що заявка № 145 від 17.04.2024 на перевезення вантажу автомобільним транспортом є фіктивним документом.

Врахувавши викладені аргументи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що митний орган не навів доказів того, що документи, подані декларантом, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, невідповідності обраного позивачем методу визначення митної вартості товарів.

Будь-яких інших доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведених позивачем розрахунків митної вартості товару за ціною договору, митним органом не надано. Крім того, відповідач не надав доказів неможливості застосування кожного з попередніх методів при визначенні митної вартості ввезеного позивачем товару.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

Відповідно до статті 8 Конституції України, статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України та частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, та застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Гарсія Руїз проти Іспанії» (рішення від 21 січня 1999 року), зокрема, зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Європейської конвенції з прав людини і зобов`язує суди викладати підстави для своїх рішень, це не можна розуміти як вимогу давати докладну відповідь на кожний аргумент.

Тому за наведених вище підстав, якими обґрунтовано судове рішення, суд не убачає необхідності давати докладну відповідь на інші аргументи, зазначені сторонами, оскільки вони не є визначальними для прийняття рішення у цій справі.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ч.3 ст.243, ст.311, ст.315, ст.316, ч.1 ст.321, ст. 322, ст. 325, ст. 328, 329 КАС України, апеляційний суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Львівської митниці залишити без задоволення.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2024 року у справі № 380/11017/24 – без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя С. П. Нос

судді Р. В. Кухтей

С. М. Шевчук