Постанова від 03 вересня 2026 р. у справі №380/3516/24 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 380/3516/24 пров. № А/857/28682/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді: Носа С.П.;

суддів: Кухтея Р.В., Шевчук С.М.;

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Приватного підприємства «Ґазі» на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2024 року у справі № 380/3516/24 за адміністративним позовом Приватного підприємства «Ґазі» до Львівської митниці про визнання протиправним та скасування рішення та картки відмови,-

суддя(і) у І інстанції Сидор Н.Т.,

час ухвалення рішення не зазначено,

місце ухвалення рішення м. Львів,

дата складення повного тексту рішення не зазначено,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Ґазі» (далі – позивач) звернулося у Львівський окружний адміністративний суд з адміністративним позовом до Львівської митниці (далі – відповідач), у якому просило визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2023/100741/2 від 28.11.2023, винесене Львівською митницею Державної митної служби України. Визнати протиправним та скасувати Картку відмови відповідача у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209230/2023/003024 від 28.11.2023.

Позивач свої вимоги обґрунтовує тим, що на підставі контракту від 14.11.2023 №14/11/2023, ввезено на митну територію України товари та подано до Львівської митниці для митного оформлення за митною декларацією автомобіль-тягач, однак відповідач, в свою чергу, склав картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, якими відповідач повідомив про відмову у митному оформленні (випуску) товарів на підставі рішення про коригування митної вартості товарів. Позивач вважає, що при здійснення митного оформлення ним було надано усі необхідні та достатні документи, передбачені ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, які чітко ідентифікували товари та містили всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та позбавляли контролюючий орган будь-яких сумнівів у правильності визначення митної вартості товарів. Не погодившись з прийнятими рішеннями відповідача, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2024 року у задоволенні позову Приватного підприємства «Ґазі» до Львівської митниці про визнання протиправним та скасування рішення та картки відмови - відмовлено повністю.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду першої інстанції, ПП «ҐАЗІ» оскаржило його в апеляційному порядку, яке, покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, не надано належної правової оцінки наявним доказам, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове судове рішення, яким задовольнити адміністративний позов повністю.

Свою апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що суд першої інстанції не взяв до уваги те, що законом чітко окреслено умову, за наявності якої у митного органу виникає право на застосування таких повноважень, як витребування додаткових документів, а саме: наявність обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Більше того, суд першої інстанції не перевірив наявність таких сумнівів, а за їх наявності - чи такі були достатніми і обґрунтованими. Скаржник зазначає, що суд першої інстанції не врахував, що неподання декларантом документів, зазначених у частині другій - четвертій статті 53 МК України, саме по собі не тягне для нього негативних правових наслідків. Неподання таких документів може тягнути за собою відмову у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та, відповідно, коригування митної вартості товарів лише у тому випадку, коли у митного органу будуть обґрунтовані підстави вважати, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість. Скаржник вказує, що приписи вказаних статей зобов`язують митний орган чітко зазначити обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, та обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей із зазначенням документів, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Скаржник звертає увагу на те, що у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваного Товару, Відповідач повинен був навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, у якому заперечує проти задоволення апеляційної скарги та просить суд залишити рішення суду першої інстанції без змін, з мотивів аналогічних тим, що викладені судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні.

Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що Приватне підприємство «Ґазі» (покупець, підприємство) 14.11.2023 уклало контракт №14/11/2023 (Контракт №14/11/2023) із FHU KACPER MALGORZATA KACPERKIEWIC (продавець), за умовами якого придбали два транспортних засоби:

1) автомобіль-тягач марки: MAN тип: TGX 26.440; реєстраційний номер: WGM2386J; Рік: 2017; колір: білий; VIN: НОМЕР_1 , вартістю 15 555 Євро;

2) автомобіль-тягач марки: MAN тип : HGV; реєстраційний номер: DE18 XWB; Рік: 2018 колір: білий; VIN: НОМЕР_2 , вартістю 15 800 Євро.

15.11.2023 продавець склав фактуру VAT NR 0015/11/2023 на автомобіль-тягач марки: MAN тип : HGV; реєстраційний номер: DE18 XWB; Рік: 2018 колір: білий; VIN: НОМЕР_2 , вартістю 15 800 Євро. У фактурі зазначено, що така складена відповідно до Контракту №14/11/2023 від 14.11.2023 та проформи №140.

Позивач на виконання вимог Митного кодексу України та з метою митного оформлення Товару за вказаним вище Контрактом, 27.11.2023 подало митну декларацію №23UA209230125008U8), в якій вказало детальну інформацію про товар, а саме: сідельний тягач марки: MAN модель: TGS 24.420; бувший у використанні, номер шасі: НОМЕР_2 , з дизельним двигуном, робочий об`єм циліндрів двигуна 12419 см3, колісна формула 6х4; власна маса 7100 кг; календарний рік виготовлення 2018 р.; дата першої реєстрації 21.05.2018 р.; колір білий.

Митна вартість товару задекларована підприємством була визначена за основним методом за ціною договору - 15 800 Євро, що за офіційним валютообмінним курсом НБУ Євро до гривні - 39,358, збільшена на транспортні витрати 9 000 грн., становило 630 856,4 грн.

До митної декларації №23UA209230125008U8 від 27.11.2023 на підтвердження митної вартості товару підприємство додало електронні копії наступних документів:

- контракт №14/11/2023 від 14.11.2023;

- фактуру VAT NR 0015/11/2023 від 15.11.2023;

- сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.1 №PL/MF/AS 0486700 від 18.11.2023;

- копію митної декларації країни відправлення №23PL301010Е1647320 від 18.11.2023;

- технічний паспорт на тягач 32586785143 від 15.03.2023;

- міжнародну товарно-транспортну накладену №903203 від 16.11.2023;

- довідку про транспортні витрати від 22.11.2023 №22/11/2023-1;

- договір на митно-брокерське обслуговування №02/11/23-4 від 02.11.2023.

За наслідками опрацювання наданих документів інспектор Відділу митного оформлення «Муроване» митного поста «Львів-північний» Коломієць І. Л. 27.11.2023 направив письмовий запит (повідомлення) про необхідність надання додаткових документів.

На виконання вимога декларантом позивача подано наступні документи:

- експорті декларації країни відправлення;

- платіжний документ, що підтверджує оплату товару;

- фото транспортного засобу;

- цінову інформацію з інтернет-ресурсів.

Львівська митниця прийняла картку відмови в прийнятті митної декларації №UA209230/2023/003024 від 28.11.2023 та рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2023/100741/2 від 28.11.2023.

Вважаючи рішення відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Ухвалюючи судове рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем проведено консультації з декларантом згідно з ст.57 МКУ, за наслідками яких неможливо було застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 2б (ст.60 МКУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МКУ) та методу 2г (ст.63 МКУ) з причини відсутності в митного органу вартісної основи для розрахунку митної вартості. У зв`язку з наведеним, митна вартість була визначена Львівською митницею за резервним методом (відповідно до положень статті 64 МКУ).

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи з огляду на наступне.

Відповідно частини 1 статті 246 Митного кодексу України, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, (далі - МК України) метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Згідно з частиною 1 статті 257 МК України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, на які накладено електронний підпис декларанта або уповноваженої ним особи.

Статтею 49 МК України встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу (частина 1, 2 статі 51 МК України).

Відповідно до частини 1 статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Згідно з частиною 2 статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною 3 статті 53 МК України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно з частиною 3 статті 54 МК України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до частини 6 статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до частини 1 статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Таким чином, митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

У зв`язку з вказаним саме на митний орган покладається обов`язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей.

Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Зі змісту приписів розділу ІІІ (Митна вартість товарів та методи її визначення) МК України випливає, що в аспекті реалізації процедур із визначення митної вартості товарів основоположну роль відіграє принцип обґрунтованості.

Так, зокрема, митний орган повинен дотримуватися вимог принципу обґрунтованості при: а) встановлені належного до застосування методу визначення митної вартості товарів; б) встановлені достатнього переліку документів для цілей визначення митної вартості товарів.

Відповідно, рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

Отже, встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які саме документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, висловленими у постановах від 09 липня 2020 року (справа № 804/5445/17), від 31 березня 2020 року (справа № 809/1858/16), від 15 лютого 2022 року (справа № 826/12901/17).

З матеріалів справи вбачається, що п. 2.4 контракту від 14.11.2023 №14/11/2023 передбачено, що покупець здійснює повний платіж за цим контрактом у вигляді банківського переказу в Євро на рахунок продавця після отримання товару.

Предметом перевезення у спірній ситуації був автомобіль-тягач марки: MAN тип : HGV; реєстраційний номер: DE18 XWB; Рік: 2018 колір: білий; VIN: НОМЕР_2 , вартістю 15 800 Євро.

15.11.2023 продавець склав фактуру VAT NR 0015/11/2023 на автомобіль-тягач марки: MAN тип : HGV; реєстраційний номер: DE18 XWB; Рік: 2018 колір: білий; VIN: НОМЕР_2 , вартістю 15 800 Євро.

Вказаною фактурою передбачено, що термін оплати 22.11.2023.

Статтею 53 МК України передбачено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є, якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що у випадку встановлення сторонами в договорі поставки товару його оплати до процедури розмитнення або у випадку, якщо рахунок сплачено, декларант повинен надати банківський платіжний документ (постанова від 20.03.2020 у справі №480/3807/18 та від 07.02.2023 у справі №804/5961/16).

На вимогу митного органу декларантом 27.11.2023 подано платіжну інструкцію №121JBKLN про оплату 21 000,00 Євро із призначенням платежу «For 1/FHU KARPER MALGORZATA KACPERKIEW1/CZ2/Rabienska,63/PL/96-321 Zabia WolaPL651020226740000210201711431 for PRPMNT FOR semi-truck ACC CNTR N 14/11/2023 DD 14.11.2023, POL:PL:POD:UA./FULLPAY/».

Зважаючи на те, що платіжна інструкція містить лише покликання на контракт (яким передбачено купівлю двох транспортних засобів), а сума платежу (21 000,00 Євро) не співпадає із заявленою вартістю автомобіля-тягача (15 800,00 Євро), вказана платіжна інструкція не може слугувати підтвердженням для доведення митної вартості цієї поставки товару.

Вказана обставина вказує на те, що у відповідача були обґрунтовані сумніви у достовірності поданих декларантом відомостей, що, в свою чергу, зумовило необхідність прийняття рішення про коригування митної вартості.

Крім того, частиною 4 ст. 78 КАС України встановлено, що обставини встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

В межах справи №380/30629/23 позивач оскаржував рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2023/100740/1 від 28.11.2023, прийняте за результатами перевірки документів, поданих на підтвердження заявленої митної вартості автомобіля-тягача марки: MAN тип: TGX 26.440; реєстраційний номер: НОМЕР_3 ; Рік: 2017; колір: білий; VIN: НОМЕР_1 .

Зі змісту рішення у цій справі, яке набрало законної сили встановлено, що на підтвердження заявленої митної вартості автомобіля-тягача марки: MAN тип: TGX 26.440; реєстраційний номер: НОМЕР_3 ; Рік: 2017; колір: білий; VIN: НОМЕР_4 також було подано цю ж платіжну інструкцію №121JBKLNB від 27.11.2023 на суму 21 000,00 євро.

При зверненні до суду позивачем надано платіжну інструкцію №124JBKLNB від 30.11.2023 на підтвердження оплати товару, однак вказаний документ не подавався ні до митного оформлення, ні на вимогу митного органу. Крім того, платіжна інструкція №124JBKLNB датована 30.11.2023, тобто вже після завершення процедури митного оформлення. Відтак, вказані документи станом на момент митного оформлення не могли бути взяті до уваги митним органом при проведенні митного оформлення товару, що стало підставою прийняття рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2023/100741/2 від 28.11.2023.

Крім того, джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала МД 23UA205170029592U6 від 29.09.2023, де вартість такого товару становить 31 250,00 Євро. Так, рішенні про коригування митної вартості чітко вказано інформацію, яка взята за основу для визначення митної вартості. Тобто, вказано джерело інформації (із зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів).

Окрім того, наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598 затверджено форму рішення про коригування митної вартості товарів; Правила заповнення рішення про коригування митної вартості товарів; та Перелік додаткових складових до ціни договору.

У графі 33 «Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості» Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі: неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Кодексу); невірно проведений розрахунок митної вартості; невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу III Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.

У графі також вказується про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59-61 Кодексу. Результати проведеної консультації, а також причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (наприклад, відсутня інформація щодо вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів), фіксуються у графі.

Правилами №598 передбачено, що посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.

У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Статтею 64 МК України встановлено, що у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).

Відповідно до частини 2 статті 7 Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ 1947) оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або подібного товару і не повинна ґрунтуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.(*) b) Під дійсною вартістю слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи подібний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції. У тому ступені, в якому на ціну такого чи подібного товару впливає кількість окремої трансакції, ціна, що розглядається, повинна єдиним способом пов`язуватися або i) з порівнюваними кількостями, або ii) з кількостями, не менш сприятливими для імпортерів, ніж ті, в яких більший обсяг товарів продається у торгівлі між країнами експорту та імпорту.(*) c) Якщо дійсна вартість не може бути визначена відповідно до підпункту b) цього пункту, оцінка для митних цілей повинна ґрунтуватися на найближчому еквіваленті такої вартості, який можна визначити.

Згідно з приміткою 4 до пункту 2 статті 7 Генеральної угоди з тарифів і торгівлі формулювання підпунктів a і b дозволяє стороні визначати вартість для митних цілей єдиним способом чи то (1) на базі цін, які певний експортер встановлює за імпортований товар, чи (2) на базі загального рівня цін на подібний товар.

Відповідно до положень Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю 1994 року первинною основою для митної вартості за цією Угодою є контрактна вартість, визначена в статті 1. Статтю 1 необхідно розглядати разом зі статтею 8, яка передбачає, inter alia, коригування ціни, яка фактично сплачена або підлягає сплаті у випадках, коли певні конкретні елементи, які вважаються такими, що формують частину вартості для митних цілей, припадають на покупця, але не включені до ціни, яка фактично сплачена або підлягає сплаті за імпортовані товари.

У випадках, коли митна вартість не може бути визначена згідно з положеннями статті 1, як правило, повинен проводитися процес консультацій між митною адміністрацією та імпортером для визначення основи вартості згідно з положеннями статті 2 або 3. Наприклад, може статися так, що імпортер має інформацію про митну вартість ідентичних або подібних імпортних товарів, якої безпосередньо немає в митної адміністрації в пункті ввезення. З іншого боку, митна адміністрація може мати інформацію про митну вартість ідентичних або подібних товарів, якої безпосередньо немає в імпортера. Процес консультацій між двома сторонами дозволить обмінятися інформацією за умови дотримання вимог комерційної конфіденційності для визначення належної основи визначення вартості для митних цілей.

Відповідно до статті 5 Угоди якщо імпортні товари або ідентичні чи подібні імпортні товари продаються в країні-імпортері в тому стані, як вони імпортуються, митна вартість імпортних товарів згідно з положеннями цієї статті ґрунтується на ціні одиниці товарів, за якою імпортні товари або ідентичні чи подібні імпортні товари таким чином продаються в найбільшій сукупній кількості в той час або майже в той час, коли відбувається імпорт товарів, які оцінюється, особам, що не пов`язані з особами, у яких вони купують такі товари, за умови дотримання таких відрахувань: i) чи комісійних, які звичайно сплачуються або на сплату яких отримано згоду, чи надбавок, які звичайно робляться для прибутку й покриття загальних витрат у зв`язку з продажем у такій країні імпортних товарів того самого класу або виду; ii) звичайних витрат на транспорт та страхування й пов`язаних із цим витрат у країні імпорту; iii) у разі необхідності коштів та витрат, зазначених у пункті 2 статті 8; iv) мита й інших національних податків, що підлягають сплаті в країні імпорту з причини імпорту або продажу товарів.

Слід зауважити, що у рішенні зазначено: Проведено консультації з декларантом згідно з ст. 57 МКУ. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 2б (ст.60 МКУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МКУ) та методу 2г (ст.63 МКУ) з причини відсутності в митного органу вартісної основи для розрахунку митної вартості. Застосовано метод 2ґ (ст. 64 МКУ).

Судом першої інстанції правильно враховано, що Митниця на етапі проведення консультацій з декларантом письмово повідомляла декларанта про відсутність інформації щодо ідентичних чи подібних товарів для застосування методів визначення митної вартості транспортного засобу, і декларант у процедурі консультацій мав можливість відшукати та надати митному органу відповідну інформацію щодо ідентичних чи подібних товарів для застосування попередніх методів визначення митної вартості автомобіля, проте, таких дій не вчинив.

Подібний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 29.06.2023 у справі № 460/22765/22.

Отже, оскільки митна вартість була визначена Львівською митницею за резервним методом (відповідно до положень статті 64 МКУ), а відтак посилання в рішенні на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи відповідає вимогам вказаного нормативного документа, номер і дата митної декларації, яка слугувала джерелами інформації для коригування митної вартості товару, в рішенні також вказана.

Таким чином, у рішенні наведена вичерпна інформація щодо джерел інформації для визначення митної вартості та здійснених коригувань, що відповідає вимогам нормативних документів.

Верховний Суд у постанові від 05.02.2019 у справі №816/1199/15 дійшов висновку, що при здійсненні контролю за коригуванням митної вартості товару, проведеним органом доходів і зборів за другорядним методом, суд повинен вимагати від відповідача доведення того, що товар за певною митною вартістю дійсно був увезений до України, що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) було оскаржене до суду та скасоване судом.

Як це правильно зазначив суд першої інстанції щодо проведених коригувань, то правилами чітко визначено, що такі робляться лише «щодо зроблених коригувань», тобто, якщо такі коригування не робилися, відповідні пояснення не повинні вноситися до граф рішення. Пояснення щодо коригувань повинні стосуватися кожного конкретного випадку окремо, їх перелік та числові значення визначаються особливостями зовнішньоекономічної операції та застосованих джерел інформації для коригування.

Суд апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції, що за встановлених у справі обставин недостовірності заявлених до митного оформлення відомостей щодо повноти декларування складових митної вартості товару, відсутність в оскаржуваному рішенні деталізованого та розгорнутого опису обставин, які унеможливлювали застосування методів визначення митної вартості товару почергово, не може слугувати єдиною підставою для скасування такого індивідуального акту.

В свою чергу, митний орган, визначаючи митну вартість товару за резервним методом, у спірному рішенні про коригування митної вартості товару навів причини, які унеможливлювали застосування жодного із попередніх методів визначення митної вартості.

Отже, апеляційний суд відхиляє доводи скаржника, щодо помилкових висновків суду першої інстанції про правомірність та обґрунтованість застосування резервного методу визначення митної вартості.

Згідно з статтею 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до частини 1статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Підсумовуючи вказане, надаючи правову оцінку аргументам сторін, в обсязі встановлених у цій справі фактичних обставин, враховуючи їхній зміст та юридичну природу, зважаючи на висловлену Верховним Судом правову позицію у такій категорії справ, суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованим висновок митного органу про неповне надання позивачем належного та достатнього пакету документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товару за основним методом, отже правильність визначення митної вартості позивачем за основним методом не підтверджена. Надані позивачем документи між собою не кореспондуються, не дають можливості чітко і зрозуміло встановити ціну товару та ті відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових). Тоді як відповідачем підтверджено належними доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей.

Згідно з частиною 2 статті 6 КАС України та статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.

У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

З огляду на викладене, враховуючи положення статті 316 КАС України, прецедентну практику ЄСПЛ, суд апеляційної інстанції приходить переконання, що судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні викладено підстави відмови у задоволенні позовних вимог, на основі об`єктивної оцінки наданих сторонами доказів повно встановлено фактичні обставини справи, правильно застосовано норми матеріального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, на законність судового рішення не впливають.

Керуючись ч.3 ст.243, ст.311, ст.315, ст.316, ч.1 ст.321, ст. 322, ст. 325, ст. 328, 329 КАС України, апеляційний суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Ґазі» залишити без задоволення.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2024 року у справі № 380/3516/24 – без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя С. П. Нос

судді Р. В. Кухтей

С. М. Шевчук