Постанова від 06 вересня 2026 р. у справі №140/451/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

головуючий суддя у першій інстанції: Мачульський В.В.

07 вересня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 140/451/25 пров. № А/857/39447/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Бруновської Н.В.

суддів: Валюха В.М., Хобор Р.Б.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 30 червня 2026 року у справі № 140/451/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В :

12.06.2026р ОСОБА_1 звернувся в суд із заявою, в якій просить у порядку ст.378 КАС України:

- змінити спосіб і порядок виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 12.03.2025 у справі №140/451/25 із зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток в загальній кількості 76 днів, обчисливши її суму, виходячи із розміру місячного грошового забезпечення, з урахуванням сум додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022р. №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», та провести її виплату з урахуванням раніше виплачених сум, на стягнення з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток в загальній кількості 76 днів, в сумі 220 981,00 грн. за банківськими реквізитами які додаються.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 30.06.2026р. заяву залишено без задоволення.

Не погоджуючись із даним рішенням, апелянт ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.

Апелянт просить суд, ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 30.06.2026р. скасувати та прийняти нове рішення, яким заяву задовольнити.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 12.03.2025, яке набрало законної сили 07.05.2025, позов задоволено повністю.

Суд визнав протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , щодо невключення до складу грошового забезпечення ОСОБА_1 сум додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022р. №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», при обчисленні розміру грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток.

При цьому, суд зобов`язав Військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток в загальній кількості 76 днів, обчисливши її суму, виходячи із розміру місячного грошового забезпечення, з урахуванням сум додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022р. №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», та провести її виплату з урахуванням раніше виплачених сум.

Згідно ч.2,ч.3 ст.14 КАС України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

ч.1 ст.373 КАС України встановлено, що виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

05.06.2025р. Волинський окружний адміністративний суд видав виконавчий лист №3771/2025.

Доказів перебування виконавчого листа №3771/2025 від 05.06.2025р. на примусовому виконанні в органах виконавчої служби суду не надано.

Отже, рішення суду, яке набрало законної сили, є обов`язковим для виконання, а у разі відсутності добровільного виконання судових рішень воно забезпечується, в першу чергу, через примусове виконання відповідно до Закону України від 02.06.2016р. №1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон №1404-VIII).

В ст.1, ст.5 Закону «Про виконавче провадження», видно, що виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження, примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

ч.3 ст.33 Закону «Про виконавче провадження», передбачено, що за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення.

З наведеним наведеними нормами кореспондуються приписи ст.378 КАС України, відповідно до яких:

-за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом) суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання (частина перша);

-заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення розглядається у двадцятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника (частина друга).

Відповідно до ч.3 ст.378 КАС України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вказаними приписами право звернутись до суду з питання встановлення (зміни) порядку або способу виконання судового рішення надано виключно учасниками виконавчого провадження – стягувачу чи виконавцю.

З наведеного правового регулювання слід дійти висновку, що умовою встановлення (зміни) порядку або способу виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, наявність яких встановлено в межах виконавчого провадження відкритого в порядку визначеному Законом України «Про виконавче провадження».

Колегія суддів наголошує, що конструкція ч.1 ст.378 КАС України містить чітке розмежування за суб`єктним складом осіб, які можуть звернутись до суду в порядку вказаної норми, а саме:

-сторони із заявою про відстрочення або розстрочення виконання рішення суду;

-стягувач чи виконавець із заявою про встановлення чи зміну способу або порядку виконання рішення суду.

Разом з тим, абз.2 ч.3 ст.378 КАС України визначено, що невиконання суб`єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб`єкта владних повноважень відповідних виплат.

Вказаною нормою визначено самостійну та достатню фактичну підставу для зміни способу і порядку виконання рішення суду – невиконання суб`єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання відповідних виплат протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням.

Однак, вказана норма не встановлює іншого ніж визначений приписами наведених вище норм порядку звернення до суду із заявою про встановлення або зміну способу або порядку виконання рішення суду.

Звертаючись до суду, заявник не надав жодних відомостей про наявне відкрите виконавче провадження з примусового виконання рішення суду у даній справі.

Одночасно, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 16.09.2025р. задоволено заяву про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду шляхом зобов`язання подати звіт про виконання судового рішення та зобов`язано відповідача (боржника) Військову частину НОМЕР_1 в строк 30 днів з дня отримання цієї ухвали подати до Волинського окружного адміністративного суду звіт про виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 12.03.2025р. у справі №140/451/25.

За наслідками розгляду заяви про прийняття звіту ухвалою суду від 22.10.2025р. відмовлено у її прийнятті. Встановлено Військовій частині НОМЕР_1 новий строк - три місяці з дня вручення цієї ухвали для подання звіту про виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду 12.03.2025р. у справі №140/451/25, який має відповідати вимогам, встановленим ч.2, ч.3 ст.382-2 КАС України, а у разі невиконання рішення суду - надання повних відомостей про керівника Військової частини НОМЕР_1 , відповідального за виконання рішення суду (прізвище, ім`я, по батькові, посада, РНОКПП). Попереджено керівника Військової частини НОМЕР_1 про відповідальність, передбачену статтею 382-3 КАС України, у вигляді накладення штрафу у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

За наслідками розгляду заяви про прийняття звіту ухвалою суду від 11.02.2026 відмовлено у його прийнятті. Встановлено Військовій частині НОМЕР_1 новий строк – 45 днів з дня вручення цієї ухвали для подання звіту про виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду 12.03.2025р. у справі №140/451/25, який має відповідати вимогам, встановленим ч.2, ч.3 ст.382-2 КАС України, а у разі невиконання рішення суду - надання повних відомостей про керівника Військової частини НОМЕР_1 , відповідального за виконання рішення суду (прізвище, ім`я, по батькові, посада, РНОКПП). Попереджено керівника Військової частини НОМЕР_1 про відповідальність, передбачену ст.382-3 КАС України, у вигляді накладення штрафу у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

За наслідками розгляду заяви про прийняття звіту ухвалою суду від 17.04.2026р. відмовлено у його прийнятті. Встановлено Військовій частині НОМЕР_1 новий строк – 30 днів з дня вручення цієї ухвали для подання звіту про виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду 12.03.2025р. у справі №140/451/25, який має відповідати вимогам, встановленим ч.2, ч.3 ст.382-2 КАС України, а у разі невиконання рішення суду - надання повних відомостей про керівника Військової частини НОМЕР_1 , відповідального за виконання рішення суду (прізвище, ім`я, по батькові, посада, РНОКПП). Попереджено керівника Військової частини НОМЕР_1 про відповідальність, передбачену ст.382-3 КАС України, у вигляді накладення штрафу у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

За наслідками розгляду заяви про прийняття звіту ухвалою суду від 26.05.2026р. задоволено заяву та прийнято звіт Військової частини НОМЕР_1 про виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 12.03.2025р. у справі №140/451/25 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії

На виконання зазначеного судового рішення військова частина НОМЕР_1 здійснила перерахунок компенсації за невикористані дні відпусток, що, з вирахуванням уже виплачених сум, становить 309 374,00 гривень (виплата ОСОБА_1 , після відрахувань обов`язкових платежів, має становити 220 981,00 гривень).

Крім того, суду не надано доказів того, що відповідач у справі, який є боржником, відмовляється виплачувати позивачу вказану суму.

Військова частина НОМЕР_1 фінансується виключно з державного бюджету, і в умовах повномасштабного вторгнення збройних сил російської федерації на територію нашої держави, спричинення безпрецедентно значних збитків державі та виснаженість державного бюджету, у військової частини відсутня фактична можливість впливати на терміновість виділення бюджетних коштів для виконання рішення суду.

Сторонами не наведено конкретних обставини, що унеможливлюють виконання судового рішення у справі №140/451/25, не вказано, які обставини ускладнюють виконання рішення суду.

При цьому суд зазначає, що зобов`язання відповідача вчинити певні дії щодо нарахування та виплати належних грошових коштів і стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень певного розміру грошових коштів є різними за своєю суттю способами захисту прав та інтересів позивача, які обираються позивачем при поданні позову, а судом при ухваленні рішення.

Резолютивна частина рішення Волинського окружного адміністративного суду від 12.03.2025р. в адміністративній справі №140/451/25 має зобов`язальний характер.

Проте, судом при розгляді вказаної справи не вирішувалися позовні вимоги майнового характеру щодо стягнення певної суми коштів і, як наслідок, не перевірялася правильність нарахування заборгованості по додатковій винагороді позивача.

Оскільки розрахунок належної позивачу заборгованості по грошовому забезпеченню судом не здійснювався, тому, зміна способу виконання вказаного вище судового рішення із зобов`язання здійснити перерахунок грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток на стягнення конкретної суми цієї заборгованості фактично призведе до зміни рішення по суті з виходом при цьому за межі позовних вимог та вирішення питання, що не було предметом дослідження судом при розгляді справи по суті, що не передбачено ст.378 КАС України.

Так, у постановах Верховного Суду від 07.03.2018р. у справі № 456/953/15-а, від 16.07.2020р. у справі №130/2176/17, від 11.11.2020р. у справі №817/628/15 та від 17.02.2021р. у справі №295/16238/14-а викладено правовий висновок, що зміну способу і порядку виконання судового рішення необхідно розуміти як застосування судом нових заходів щодо його реалізації у зв`язку з неможливістю виконання цього рішення раніше визначеними способом і порядком. При цьом,у зміна способу виконання не має змінювати (зачіпати) суті самого судового рішення.

Верховний Суд у постановах від 10.07.2018р. у справі № 490/9519/16-а та від 30.07.2019 у справі №281/1618/14-а сформулював правовий висновок, за яким змінивши спосіб виконання постанови із зобов`язання виплатити виплати на стягнення суми цих виплат, буде змінено постанову по суті, з виходом при цьому за межі позовних вимог та вирішенням питання, що не було предметом дослідження судом при розгляді справи по суті.

Суд апеляційної інстанції наголошує, що способом відновлення порушеного права позивача у цій справі судом обрано зобов`язання відповідача вчинити певні дії, а стягнення конкретних сум додаткового грошового забезпечення не було предметом позовних вимог та способом відновлення порушених прав. Тому, неможливо задоволити заяву про зміну способу та порядку виконання рішення суду у спосіб, який просить позивач. Оскільки, запропонований останнім спосіб виконання судового рішення фактично змінює зміст резолютивної частини судового рішення у справі №140/451/25.

При цьому, суд зазначає, що грошові кошти у виді заборгованості, які належать стягувачу, не є власністю відповідача і не знаходяться на його рахунках.

Таким чином, виконання рішення суду у справі №140/451/25 залежить від бюджетного фінансування, тому його виконання не залежить від визначеного судом способу виконання.

У такому випадку зміна способу і порядку виконання судового рішення не може призведе до його фактичного виконання, оскільки така процесуальна дія не може вплинути на фінансування державою витрат по виплаті заборгованості із додаткової винагороди позивачу.

Право особи, тобто стягувача, на здійснення виплати заборгованості не може ставитися в залежність від бюджетних асигнувань, а органи державної влади та органи місцевого самоврядування не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

Водночас, у спірному випадку йдеться не про право особи на таку виплату, а про правові підстави для зміни способу і порядку виконання судового рішення.

Так, зміна способу і порядку виконання рішення суду, у такому випадку, не захищає право позивача на отримання суми заборгованості із додаткової винагороди, яка фактично може бути виплачена за наявності відповідних бюджетних асигнувань.

Стосовно доводів апелянта з покликанням на абз.2 ч.3 ст.378 КАС України, яким статтю доповнено згідно Законом №4094-IX від 21.11.2024р., колегія суддів роз`яснює, що вказана норма не є релевантною щодо спірних правовідносин. Спір у даній справі стосується недотримання відповідачем законодавства щодо грошового забезпечення військовослужбовців і не належить до категорії справ щодо захисту соціальних прав.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви, оскільки суб`єкт владних повноважень в особі Військової частини НОМЕР_1 діяв в межах повноважень та у спосіб визначений законами та Конституцією України.

Інші доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою апелянта з висновками суду першої інстанцій по їх оцінці, тому не можуть бути прийняті апеляційною інстанцією.

Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі “Серявін та інші проти України” (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також, п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, визначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

ст.316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Із врахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було, тому, відсутні підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – залишити без задоволення, а Ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 30 червня 2026 року у справі № 140/451/25- без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Н. В. Бруновська

судді В. М. Валюх

Р. Б. Хобор