Постанова від 06 вересня 2026 р. у справі №140/8746/26 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

головуючий суддя у першій інстанції: Дмитрук В.В.

07 вересня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 140/8746/26 пров. № А/857/39064/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

головуючого судді: Бруновської Н.В.

суддів: Валюха В.М., Хобор Р.Б.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 08 липня 2026 року у справі № 140/8746/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

06.07.2026р. ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Військової частини НОМЕР_1 з наступними позовними вимогами:

1) визнати протиправною бездіяльність щодо не проведення нарахування та виплати грошового забезпечення (включаючи суму щомісячних основних, додаткових та одноразових видів грошового забезпечення, інших похідних видів грошового забезпечення) за період з 18.06.2025р. - 07.05.2026р., з врахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2025 року, на 01 січня 2026 року, та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно п. 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» № 704 від 30 серпня 2017 року, а також з врахуванням індексації грошового забезпечення як складової належного до виплати грошового забезпечення за відповідний період, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п.2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу» від 15.01.2004 № 44;

2) зобов`язати провести перерахунок та виплату грошового забезпечення (включаючи суму щомісячних основних, додаткових та одноразових видів грошового забезпечення, інших похідних видів грошового забезпечення) за період з 18.06.2025р. - 07.05.2026р., з врахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2025 року, на 01 січня 2026 року, та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з п. 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» № 704 від 30 серпня 2017 року, а також з врахуванням індексації грошового забезпечення як складової належного до виплати грошового забезпечення за відповідний період, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п.2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу» від 15.01.2004р. № 44, з урахуванням раніше виплачених сум;

3) визнати протиправною бездіяльність щодо не проведення нарахування та виплати сум грошової допомоги на оздоровлення, допомоги для вирішення соціально побутових питань за період з 18.06.2025р. - 07.05.2026р., з врахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2025 року, на 01 січня 2026 року відповідно, та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно п. 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» № 704 від 30 серпня 2017 року, а також з врахуванням індексації грошового забезпечення у складі грошового забезпечення, з якого обраховувалися такі допомоги, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п.2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу» від 15.01.2004р. № 44;

4) зобов`язати провести перерахунок та виплату сум грошової допомоги на оздоровлення, допомоги для вирішення соціально-побутових питань за період з 18.06.2025р. - 07.05.2026р., з врахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2025 року, на 01 січня 2026 року відповідно, та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно п.4 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» № 704 від 30 серпня 2017 року, а також з врахуванням індексації грошового забезпечення у складі грошового забезпечення, з якого обраховувалися такі допомоги, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п.2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу» від 15.01.2004р. № 44, з урахуванням раніше виплачених сум;

5) визнати протиправною бездіяльність щодо не проведення нарахування та виплати з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2026 року, та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно п.4 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» № 704 від 30 серпня 2017 року, а також з врахуванням індексації грошового забезпечення у складі місячного грошового забезпечення, з якого обраховувалися такі виплати, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу» від 15.01.2004р. № 44, таких виплат, нарахованих при звільненні 07.05.2026р.: щомісячну премію за особистий внесок у загальні результати служби в розмірі 523% від посадового окладу, надбавку за особливості проходження служби 65% посадового окладу з урахуванням окладу за військове звання та надбавки за вислуги років, грошове забезпечення за період з 01 травня по 07 травня 2026 року; грошову компенсацію за невикористану щорічну основну відпустку в кількості 23 (двадцять три) доби за 2022 рік, в кількості 20 (двадцять) діб за 2023 рік, в кількості 30 (тридцять) діб за 2024 рік, в кількості 15 (п`ятнадцять) діб за 2025 рік, в кількості 30 (тридцять) діб за 2026 рік; компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої статтею 16-2 Закону України “Про відпустки” та пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” за 2024 рік у кількості 14 (чотирнадцять) діб, за 2025 рік у кількості 14 (чотирнадцять) діб, за 2026 рік у кількості 14 (чотирнадцять) діб; одноразову грошову допомогу при звільненні, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 17 вересня 2014 року №460 “Про затвердження Порядку та умов виплати деяким категоріям військовослужбовців одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби” в розмірі 4 відсотки місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць служби, але не менш як 25 відсотків місячного грошового забезпечення, за 49 (сорок дев`ять) повних календарних місяців служби;

6) зобов`язати провести перерахунок та виплату з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2026 року, та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно п.4 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» № 704 від 30 серпня 2017 року, а також з врахуванням індексації грошового забезпечення у складі місячного грошового забезпечення, з якого обраховувалися такі виплати, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу» від 15.01.2004р. № 44, таких виплат, нарахованих при звільненні 07.05.2026р.: щомісячну премію за особистий внесок у загальні результати служби в розмірі 523% від посадового окладу, надбавку за особливості проходження служби 65% посадового окладу з урахуванням окладу за військове звання та надбавки за вислуги років, грошове забезпечення за період з 01 травня по 07 травня 2026 року; грошову компенсацію за невикористану щорічну основну відпустку в кількості 23 (двадцять три) доби за 2022 рік, в кількості 20 (двадцять) діб за 2023 рік, в кількості 30 (тридцять) діб за 2024 рік, в кількості 15 (п`ятнадцять) діб за 2025 рік, в кількості 30 (тридцять) діб за 2026 рік; компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої статтею 16-2 Закону України “Про відпустки” та пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” за 2024 рік у кількості 14 (чотирнадцять) діб, за 2025 рік у кількості 14 (чотирнадцять) діб, за 2026 рік у кількості 14 (чотирнадцять) діб; одноразову грошову допомогу при звільненні, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 17 вересня 2014 року №460 “Про затвердження Порядку та умов виплати деяким категоріям військовослужбовців одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби” в розмірі 4 відсотки місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць служби, але не менш як 25 відсотків місячного грошового забезпечення, за 49 (сорок дев`ять) повних календарних місяців служби.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 08.07.2026р. провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії, - зупинено до набрання законної сили судовим рішенням Верховного Суду в адміністративній справі №240/401/26.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, апелянт ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій через неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального та процесуального права просить суд, скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В п.3 ч.1 ст.311 КАС України видно, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав.

Постановляючи ухвалу про зупинення провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що Верховним Судом на розгляд об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду передано справу № 240/401/26, у якій вирішується питання застосування положень Постанови Кабінету Міністрів України № 481 для обрахунку розміру грошового забезпечення військовослужбовців, із якого, у тому числі, здійснюється обрахунок розміру пенсії колишніх військовослужбовців, у зв`язку з наявністю різних підходів до застосування ст.265 КАС України. Вважаючи, що правовідносини у цій справі є подібними до правовідносин у справі № 240/401/26, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для зупинення провадження на підставі п.5 ч.2 ст. 236 КАС України.

ст.236 КАС України визначені підстави обов`язкового зупинення провадження у справі та випадки, коли суд має право зупинити провадження у справі, а також строки зупинення провадження та порядок поновлення зупиненого провадження у справі.

В п.5 ч.2 ст.236 КАС України видно, що суд має право зупинити провадження у справі в разі перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду - до набрання законної сили судовим рішенням касаційної інстанції.

Колегією суддів встановлено, що за даними Єдиного державного реєстру судових рішень ухвалою Верховного Суду від 22.05.2026р. передано на розгляд об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду справу №240/401/26.

У зазначеній справі позивач оспорює правомірність обчислення розміру грошового забезпечення за період з 20.05.2023р. - 18.06.2025р. з урахуванням приписів п.4 постанови №704 зі змінами, внесеними Постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2023р. №481, що визнана нечинною та скасована рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025р. у справі №320/29450/24, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2025р.

Необхідність передачі справи на розгляд об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду мотивована тим, що колегії суддів судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав та судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду по-різному застосовують норми ст.7 та ст.265 Кодексу адміністративного судочинства України в частині застосування положень Постанови №481 для обрахунку розміру грошового забезпечення військовослужбовців, із якого, у тому числі, проводить обрахунок розміру пенсії колишніх військовослужбовців, внаслідок чого очевидною є необхідність формування єдиної правозастосовчої практики з означеного питання.

Так, колегія суддів зазначила, що Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, яка входить до складу судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян, що спеціалізується на розгляді справ, зокрема, пов`язаних з проходженням публічної служби, сформував висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах у постанові від 24.06.2025р. у справі №420/5584/24, у силу яких подальше скасування судом п.2 Постанови №481 про внесення змін до пункту 4 Постанови №704 не впливає на оцінку дій відповідача щодо обрахунку виплат грошового забезпечення із застосуванням чинної на той час (у період з 20.05.2023р. - 18.06.2025р.) редакції Постанови №704.

Тим часом, постановою Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 17.02.2026р. у справі №520/5814/24 сформульовано правовий висновок про те, що до правовідносин, пов`язаних із оформленням та направленням до органу Пенсійного фонду України довідки про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсії позивача, визначеного на 01.01.2024р. відповідно до Постанови №704, під час обчислення розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням має застосовуватися п.4 Постанови № 704 в первісній редакції, яка передбачала використання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня календарного року, а не редакція, змінена Постановою №481, якою визначено фіксовану розрахункову величину 1762,00 грн.

З урахуванням наведеного, мають місце різні підходи палат Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду щодо застосування п.4 постанови №704 зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2023р. №481, у період чинності згаданої постанови з 20.05.2023р. - 18.06.2025р.

Разом з тим, предметом спору у цій справі є правомірність визначення Військової частини НОМЕР_1 розміру посадового окладу та окладу за військовим званням позивача із застосуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01 січня 2018 року, а також пов`язані з цим вимоги про перерахунок грошового забезпечення, виплату компенсації втрати частини доходів та індексації грошового забезпечення за періоди 18.06.2025 по 07.05.2026.

Враховуючи, що заявлені позовні вимоги не охоплюють період дії постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 № 481, а саме з 20.05.2023р. - 17.06.2025р., щодо застосування якої об`єднаною палатою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду має бути сформовано правовий висновок у справі № 240/401/26, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для зупинення провадження у цій справі відповідно до п.5 ч.2 ст.236 КАС України.

З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку про об`єктивну можливість суду першої інстанції розглянути справу №140/8746/26 без зупинення провадження у справі.

Згідно п.4 ч.1 ст.320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Судовий захист прав і свобод людини і громадянина необхідно розглядати як вид державного захисту прав і свобод людини і громадянина. І саме держава бере на себе такий обов`язок відповідно до ч.2 ст.55 Конституції України. Право на судовий захист передбачає і конкретні гарантії ефективного поновлення в правах шляхом здійснення правосуддя. Відсутність такої можливості обмежує це право.

ч.2 ст.64 Конституції України встановлено, що право на судовий захист не може бути обмежене навіть в умовах воєнного або надзвичайного стану (рішення Конституційного Суду України від 07.05.2002р. № 8-рп/2002).

Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21.10.2010р.).

Європейський суд з прав людини зауважив, що розумність тривалості провадження повинна оцінюватись з урахуванням обставин справи та таких критеріїв як складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також важливості спору для заявника (FRYDLENDER v. FRANCE, № 30979/96, § 43, ЄСПЛ, від 20.06.2000р.).

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновків, що судом першої інстанції належним чином наведені обставини не досліджено, відповідної оцінки їм не надано, у зв`язку з чим висновки про наявність підстав для зупинення провадження у даній справі є помилковими.

В п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень видно, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

ч.3 ст.312 КАС України передбачено, що у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.

В ст.320 КАС України визначено, що підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм процесуального та матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи тому, колегія суддів дійшла висновку, що ухвалу суду першої інстанції слід скасувати та прийняти нову постанову якою справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Стосовно розподілу судових витрат, колегія суддів зазначає наступне.

ч.1, ч.3, ч.6 ст.139 КАС України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Аналіз наведених норм Кодексу вказує на те, що питання про розподіл судових витрат між учасниками справи вирішується одночасно із постановленням судового рішення, яким закінчується розгляд справи або після прийняття такого рішення.

З наведених норм права видно, що питання розподілу судових витрат вирішується судом у рішенні, прийнятому за наслідками розгляду та вирішення судової справи по суті.

Колегія суддів зазначає, що судове рішення про направлення справи для продовження розгляду не є рішенням, прийнятим на користь однієї із сторін у справі, оскільки передбачає повторну передачу справи до суду відповідної інстанції для продовження розгляду.

Отже, при ухваленні судового рішення про направлення справи для продовження розгляду розподіл судових витрат не здійснюється.

Зазначений висновок узгоджується з правовою позицією, висловленою Верховним Судом в ухвалах від 27.07.2022р. у справі №280/1447/19, від 20.12.2019р. у справі №826/4788/17.

Керуючись ст.ст.229,308,310,315,316,321,322,325,329 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 08 липня 2026 року у справі № 140/8746/26 – скасувати та направити справу для продовження її розгляду до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку, виключно у випадках передбачених ч.4 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Н. В. Бруновська

судді В. М. Валюх

Р. Б. Хобор