Постанова від 03 вересня 2026 р. у справі №140/3241/26 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2026 року м. Львів Справа № 140/3241/26 пров. № А/857/28298/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді Боршовського Т.І.,

суддів Кухтея Р.В.,

Шевчук С.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Державної міграційної служби України у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2026 року у справі № 140/3241/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 , поданим в її інтересах законним представником Дячук Наталією Сергіївною, до Ковельського відділу Управління Державної міграційної служби України у Волинській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії, -

суддя в 1-й інстанції – Валюх В.М.,

провадження – письмове,

час ухвалення рішення – 28 квітня 2026 року,

місце ухвалення рішення – м. Луцьк.

ВСТАНОВИВ:

І. ОПИСОВА ЧАСТИНА.

ОСОБА_2 як законний представник звернулася в інтересах неповнолітньої доньки - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (далі – позивач) до суду з позовом до Ковельського відділу Управління Державної міграційної служби України у Волинській області (далі – відповідач, Ковельський відділ УДМС у Волинській області), в якому просила: визнати протиправними дії Ковельського відділу Управління Державної міграційної служби України у Волинській області щодо відмови в оформленні ОСОБА_1 паспорта громадянина України у формі паспортної книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ; зобов`язати Ковельський відділ Управління Державної міграційної служби України у Волинській області оформити та видати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України у формі паспортної книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду (далі – Суд першої інстанції) від 28 квітня 2026 року у справі № 140/3241/26 адміністративний позов задоволено повністю: визнано протиправними дії Ковельського відділу Управління Державної міграційної служби України у Волинській області щодо відмови в оформленні ОСОБА_1 паспорта громадянина України у формі паспортної книжечки, відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ. Зобов`язано Ковельський відділ Управління Державної міграційної служби України у Волинській області (45000, Волинська обл., м. Ковель, вул. Драгоманова, 22) оформити та видати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 ) паспорт громадянина України у формі паспортної книжечки, відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ.

Приймаючи оскаржене рішення, Суд першої інстанції виходив з того, що чинним законодавством передбачено два рівнозначних альтернативних варіанти оформлення документа, що посвідчує особу власника та підтверджує громадянство України, а саме: паспорт у вигляді паспортної книжечки або паспортна картка. Суд першої інстанції, врахувавши правові висновки Верховного Суду у подібній категорії спорів, вказав, що у разі відсутності в особи паспорта, така особа не має підтвердження громадянства України, що у свою чергу може створювати перешкоди у реалізації позивачем своїх громадянських прав. Суд першої інстанції зазначив, що у даному випадку застосуванню підлягають положення Закону № 5492-VI, яким передбачено віковий ценз на оформлення та видачу паспорта громадянина України з 14-річного віку. Також Суд першої інстанції вказав, що застосування Закону № 5492-VI в частині віку видачі паспорту громадянина України не позбавляє позивача права на вибір форми паспорта громадянина України, та дійшов висновку, що дії відповідача щодо відмови позивачу видати паспорт громадянина України у формі книжечки є протиправними.

Відповідач оскаржив рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права і порушення ним норм процесуального права. Просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову повністю.

На обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт покликається на те, що отримання паспорта громадянина України є обов`язком особи, проте вибір форми такого документа (картка або книжечка) є правом, яке може бути обмежене відповідними положеннями закону. Твердить, що право отримати паспорт у формі книжечки має тільки та особа, яка досягла 16-річного віку та звернулась до уповноваженого органу з заявою, форма якої встановлена додатком 1 до Тимчасового порядку. Наголошує, що Положення, затверджене Постановою Верховної Ради України №2503-ХІІ, не регулює питання видачі паспорта у формі книжечки особам, які не досягли 16-річного віку. Також апелянт зазначає, що позивач не надала доказів звернення до відповідача із заявою встановленої форми та необхідним переліком документів. Вважає, що відповідач діяв відповідно до вимог чинного законодавства.

Позивач правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалася. Суд на підставі частини четвертої статті 304 КАС України дійшов висновку, що відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

ІІ. МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА.

1. ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.

ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 , її матір`ю (законним представником) є ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 (а. с. 6).

Листом від 17.02.2026 № 0717-88/0717.1-26 Ковельський відділ УДМС у Волинській області, у відповідь на заяву позивача щодо відмови від оформлення паспорта громадянина України у формі картки, фактично відмовив у видачі паспорта у формі паспортної книжечки (а. с. 7, 20-21).

Не погоджуючись із такими діями відповідача, позивач звернулася з позовом до суду.

2. ОЦІНКА СУДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ. ВИСНОВКИ.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 1 статті 92 Конституції України виключно законами України, зокрема, визначаються: права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов`язки громадянина; громадянство, правосуб`єктність громадян; засади регулювання демографічних та міграційних процесів.

Правові та організаційні засади створення та функціонування Єдиного державного демографічного реєстру та видачі документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, а також права та обов`язки осіб, на ім`я яких видані такі документи, визначено Законом України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» від 20.11.2012 № 5492-VI (далі - Закон № 5492-VI).

Відповідно до частини 1 статті 4 Закону № 5492-VI Єдиний державний демографічний реєстр - це електронна інформаційно-комунікаційна система, призначена для зберігання, захисту, обробки, використання і поширення визначеної цим Законом інформації про особу та про документи, що оформлюються із застосуванням засобів Реєстру, із забезпеченням дотримання гарантованих Конституцією України свободи пересування і вільного вибору місця проживання, заборони втручання в особисте та сімейне життя, інших прав і свобод людини та громадянина.

Єдиний державний демографічний реєстр ведеться з метою ідентифікації особи для оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсними та знищення передбачених цим Законом документів. Єдиний державний демографічний реєстр у межах, визначених законодавством про свободу пересування та вільний вибір місця проживання, використовується також для обліку інформації про зареєстроване або задеклароване місце проживання (перебування) особи.

Частиною 1 статті 13 Закону № 5492-VI до документів, оформлення яких передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру (далі - документи Реєстру), відповідно до їх функціонального призначення, віднесено документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, яким є, зокрема, паспорт громадянина України.

Відповідно до частини 3 статті 13 Закону № 5492-VI паспорт громадянина України містить безконтактний електронний носій.

Згідно з частинами 1, 2 статті 21 Закону № 5492-VI паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України. Кожен громадянин України, який досяг чотирнадцятирічного віку, зобов`язаний отримати паспорт громадянина України.

Оформлення, видача, обмін паспорта громадянина України, його пересилання, вилучення, повернення державі та знищення здійснюються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Паспорт громадянина України виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій (частина 4 статті 21 Закону № 5492-VI).

Перелік інформації, яка вноситься до паспорта громадянина України, визначено у частині 7 статті 21 Закону № 5492-VI, відповідно до якої такий містить, зокрема, унікальний номер запису в Реєстрі, відцифрований образ обличчя особи, відцифрований підпис особи.

Положення про паспорт громадянина України затверджено Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ (далі - Положення №2503-ХІІ), відповідно до пунктів 1, 2 якого паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу власника та підтверджує громадянство України.

Паспорт громадянина України видається кожному громадянинові України центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства, після досягнення 16-річного віку.

Пунктами 12, 13 Положення №2503-ХІІ встановлено, що видача та обмін паспорта провадяться у місячний термін за місцем постійного проживання громадянина.

Для одержання паспорта громадянин подає: заяву за формою, встановленою Міністерством внутрішніх справ України; свідоцтво про народження; дві фотокартки розміром 35х45 мм; у необхідних випадках - документи, що підтверджують громадянство України.

25 березня 2015 року Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову № 302 «Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, знищення паспорта громадянина України» (далі - Постанова № 302).

26 жовтня 2016 року Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову № 745 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 р. № 302» (далі - Постанова № 745), яка набрала чинності з 01 листопада 2016 року, і з цієї ж дати паспорт громадянина України оформляється у формі картки з безконтактним електронним носієм з використанням бланка, затвердженого Постановою № 302.

Відповідно до підпункту 1 пункту 7 Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін та видача паспорта здійснюються особі, яка досягла 14-річного віку, - на підставі заяви-анкети, поданої нею особисто.

Водночас згідно з пунктом 3 Постанови Кабінету Міністрів України №302 Державна міграційна служба до законодавчого врегулювання питання завершення оформлення та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року здійснює оформлення та видачу таких паспортів у порядку, встановленому Міністерством внутрішніх справ, громадянам України, щодо яких прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов`язання Державної міграційної служби оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06 червня 2019 року № 456 затверджено Тимчасовий порядок оформлення і видачі паспорта громадянина України (далі - Тимчасовий порядок № 456), який визначає порядок подання документів, їх розгляду і прийняття рішення про оформлення та видачу паспорта громадянина України зразка 1994 року (далі - паспорт) особі, щодо якої прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов`язання ДМС оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року (далі - рішення суду), засвідчене в установленому законодавством порядку.

Відповідно до пункту 2 Тимчасового порядку №456 паспорт оформлюється з використанням бланка паспорта громадянина України зразка, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04 червня 1994 року № 353 «Про затвердження зразка бланка паспорта громадянина України».

Підпунктом 1 пункту 3 Тимчасового порядку № 456 встановлено, що оформлення і видачу паспорта здійснюють територіальні підрозділи Державної міграційної служби України (далі - територіальні підрозділи ДМС) особі, яка досягла 16-річного віку,- на підставі заяви про видачу паспорта громадянина України (далі - заява) за зразком, наведеним у додатку 1 до цього Тимчасового порядку, поданої нею особисто.

Судом першої інстанції встановлено, що відмова позивачу у видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року мотивована не досягненням ОСОБА_1 16-річного віку.

Відповідно до частини п?ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) та частини шостої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суд при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, питання віку, з якого має видаватися паспорт у формі книжечки, враховуючи приписи статті 21 Закон № 5492-VI (якими встановлено обов`язок громадянина України, який досяг 14-річного віку, отримати паспорт громадянина України), та приписи Положення № 2503-ХІІ та Тимчасового порядку № 456 (якими передбачено отримання паспорта з 16-річного віку), було предметом дослідження Верховного Суду в постанові від 18 листопада 2021 року у справі № 420/4049/20.

У вказаній постанові суд касаційної інстанції дійшов висновку, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми Закону № 5492-VI, який має вищу юридичну силу, аніж Положення № 2503-ХІІ та Тимчасового порядку № 456. Верховний Суд акцентував увагу на тому, що відповідно до частини першої статті 21 Закону № 5492-VI паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України. Отже, у разі відсутності у особи паспорта, така особа не має підтвердження громадянства України, що може створювати перешкоди у реалізації позивачем своїх громадянських прав. При цьому, приписи Закону № 5492-VI є імперативними, адже встановлюють обов`язок кожного громадянина України, який досяг 14-річного віку, отримати паспорт громадянина України.

Вказана правова позиція Верховного Суду є усталеною, що підтверджується хронологічно пізніше ухваленими постановами від 21 грудня 2022 року у справі № 420/5353/20, від 17 травня 2023 року у справі № 420/12574/21.

Щодо ж стосується доводів апеляційної скарги про невідповідність поданої позивачем заяви формі, встановленій додатком 1 до Тимчасового порядку, та щодо відсутності необхідних додатків до заяви, то такі не можуть братись судом апеляційної інстанції до уваги, оскільки не були підставою відмови у видачі позивачу паспорта у формі паспортної книжечки, викладеної у листі відповідача від 17.02.2026 № 0717-88/0717.1-26.

Статтею 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, враховуючи фактичні обставини справи, а також правову позицію Верховного Суду за подібних правовідносин, колегія суддів апеляційного суду вважає правильним висновок Суду першої інстанції за результатами розгляду справи по суті заявленого позову.

Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи, що Суд апеляційної інстанції визнав доводи апеляційної скарги помилковими та такими, що не спростовують висновки Суду першої інстанції, то апеляційну скаргу потрібно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін.

З огляду на висновок по суті апеляційної скарги, суд покладає на апелянта понесені ним судові витрати.

Керуючись статтями 139, 229, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Управління Державної міграційної служби України у Волинській області залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2026 року у справі № 140/3241/26 – без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України протягом тридцяти днів з дня складення постанови.

Головуючий суддя Т. І. Боршовський

судді Р. В. Кухтей

С. М. Шевчук