Рішення від 02 вересня 2026 р. у справі №548/517/26 — Оржицький районний суд Полтавської області

548/517/26

2/543/444/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.09.2026 селище Оржиця

Оржицький районний суд Полтавської області в складі головуючого судді Попадюка С.С., за участю секретаря судового засідання Михалець А.В., позивача ОСОБА_1 , представника позивача адвоката Кузьмич Н.О., відповідача ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Оржиця Полтавської області в режимі відеоконференції у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики,

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача – ОСОБА_3 звернулася до суду із позовом, в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача боргу за договором позики від 28.03.2025 в розмірі 133850,52 грн та понесені судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 28.03.2025 відповідачка ОСОБА_2 отримала від позивача в борг грошові кошти в сумі 98000,00 грн, які зобов`язалася повернути до 28.09.2025. Договір був оформлений розпискою, написаною власноруч та підписаною позичальником. Станом на 01.03.2026 борг так і не повернуто, при цьому позичальник на телефонні дзвінки не відповідає, зустрічей уникає, тобто зовсім не бажає вести діалог про повернення коштів або ж про варіанти повернення коштів, що може свідчити про наміри позичальника взагалі ухилитися від виконання свого зобов`язання щодо повернення коштів. Викладені обставини змусили позивача звернутися до суду з позовом про стягнення боргу. Просить суд стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 борг за договором позики в сумі 133850,52 грн, в тому числі: заборгованість за зобов`язанням 98000,00 грн; штраф – 3% річних; пеня – подвійна облікова ставка НБУ – 28213,26 грн; інфляційне збільшення 4898,63 грн, а також судові витрати: сплачений судовий збір 1338,50 та витрати на професійну правничу допомогу 6000,00 грн.

Ухвалою від 04.05.2026 відкрито спрощене позовне провадження у справі та призначено судове засідання на 09 год. 15 хв. 02.06.2026 з повідомленням (викликом) сторін.

01.06.2026 від відповідача ОСОБА_2 до суду надійшли додаткові пояснення у справі, у яких повідомила, що оскільки проживає не за місцем реєстрації, присутньою на судовому засіданні не має можливості. Також не має можливості приймати участь в судовому засіданні онлайн. У вказаних поясненнях відповідач ОСОБА_2 зазначила, що позивачем вказана неправдива інформація щодо їх комунікації. На контакт, а саме на телефонні дзвінки позивача відповідач відповідала майже завжди. Виключення становили випадки, коли не мала змоги говорити, оскільки позивач поводився не тактовно - дзвінків було безліч, дзвінки могли бути в любий час доби, незважаючи на час та змогу відповідача говорити. Зустрічей з позивачем не уникала жодного разу. Діалог щодо повернення коштів був. Відповідач безліч разів прохала позивача надати номер банківської карти чи розрахункового рахунку для повернення боргу частинами, оскільки однією сумою повернути борг не мала можливості. Але жодного разу ніяких банківських реквізитів відповідачу надано не було. Позивач наполегливо вимагав повернути борг виключно готівкою. Хоча кошти в борг надавалися в безготівковій формі. Тому з боку відповідача ухиляння від виконання своїх боргових зобов`язань не було і намірів ухилятися немає. Також довідково зазначила, що з позивачем знаходиться в родинних зв`язках - позивач є донькою рідного дядька відповідача. Просить суд врахувати дану інформацію при винесенні рішення.

Протокольною ухвалою суду від 02.06.2026, з метою отримання особистих пояснень від позивача, розгляд справи відкладено на 09 год. 30 хв. 02.07.2026.

Ухвалою суду від 02.07.2026 розгляд справи відкладено та призначено судове засідання на 10 год. 00 хв. 13.08.2026. Викликано відповідача ОСОБА_2 в судове засідання для надання особистих пояснень. Явку відповідача в судове засідання визнано обов`язковою.

В судовому засіданні 13.08.2026 позивач та її представник адвокат Кузьмич Н.О. позовні вимоги підтримали в повному обсязі. Також представник позивача просила долучити до матеріалів справи надані суду 03.07.2026 через підсистему «Електронний суд» додаткові докази у справі: скріншоти переписки позивача і відповідача щодо повернення заборгованості в телефонному додатку Viber та виписку з банківського рахунку позивача. До закінчення з`ясування обставин справи та перевірки їх доказами представником позивача адвокатом Кузьмич Н.О. було оголошено заяву про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу та повідомлено, що відповідні докази будуть подані у встановленому процесуальним законодавством порядку після ухвалення судового рішення.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилася, про дату час і місце його проведення була повідомлена належним чином.

13.08.2026 суд перейшов до стадії ухвалення рішення у даній справі та повідомив про час його проголошення в даному судовому засіданні.

При ухваленні рішення, суд встановив потребу з`ясувати певні обставини шляхом отримання додаткових пояснень від відповідача, у зв`язку з чим виникла необхідність повернення до стадії судового розгляду.

Ухвалою суду від 13.08.2026 поновлено судовий розгляд цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики та призначено судове засідання у справі на 13 год. 15 хв. 03.09.2026.

В судовому засіданні 03.09.2026 позивач та її представник адвокат Кузьмич Н.О. позовні вимоги підтримали у повному обсязі, просили позов задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги визнала частково. Повідомила, що не заперечує факту отримання від позивача грошових коштів у загальному розмірі 98000,00 грн, однак вважає безпідставними, і такими що суперечать нормам Цивільного кодексу України вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафу 3% річних та пені. Надала пояснення, що ніколи не заперечувала наявності у неї боргу. Проте не мала можливості повернути зразу всю суму. При цьому позивач вимагала повернення їй коштів всією сумою зразу виключно у готівковій формі, при тому що відповідач отримувала кошти частинами виключно в безготівковій формі. На неодноразові звернення до позивача щодо надання останньою актуальних даних банківської картки, на яку можна повертати кошти, позивач не реагувала. Також відповідач пояснила, що не уникала комунікації з позивачем, спілкувалися як у телефонному режимі, так і шляхом переписки в телефонному додатку Viber. Тому вважає, що позивачу взагалі не було потреби звертатися до суду. Не заперечує щодо стягнення з неї на користь позивача суми боргу за основним зобов`язанням у розмірі 98000,00 грн та інфляційних втрат, нарахованих позивачем.

Суд, заслухавши пояснення позивача та його представника, відповідача, дослідивши матеріали справи, у тому числі оригінал боргової розписки, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.

Судом встановлено, що 28 березня 2025 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 було укладено договір позики, відповідно до якого ОСОБА_2 зобов`язувалася повернути позичені кошти в ОСОБА_4 в сумі 98000,00 грн (заборгованість станом на 28.03.2025р.) в термін протягом 6 місяців (по серпень включно) з можливим достроковим поверненням. На підтвердження укладення договору відповідачем була надана розписка, підписана останньою (а.с.10).

Зі змісту розписки вбачається наявність між сторонами зобов`язання, що виникло з договору позики, та вбачається факт отримання відповідної суми коштів позичальником від позикодавця.

З банківської виписки по рахунку ОСОБА_1 за період з 12.11.2024 по 24.02.2025 вбачається що позивач ОСОБА_5 перераховувала кошти позичальнику ОСОБА_2 окремими платежами у період з 12.11.2024 по 31.12.2024 (а.с.66 звор. - 70 звор.)

Відповідач ОСОБА_2 у добровільному порядку суму боргу станом на 28.03.2026 у визначений строк не повернула.

Згідно Розрахунку штрафних санкцій, основна сума заборгованості за договором становить 98000,00 грн, інфляційні втрати за період 29/03/2025-02/03/2026 становлять 4898,63 грн; 3% річних за період з 28/03/2025-02/03/2026 становлять 2738,63 грн; пеня у вигляді подвійної облікової ставки за період з 28/03/2025-02/03/2026 становить 28213,26 грн. Загальна заборгованість становить 133850,52 грн (а.с. 5 звор. – 6 звор.).

Відповідно до ст. 545 ЦК України кредитор, прийнявши виконання зобов`язання, повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі. Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов`язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає. Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов`язку. У разі відмови кредитора повернути борговий документ або видати розписку боржник має право затримати виконання зобов`язання. У цьому разі настає прострочення кредитора.

Отже наявність оригіналу боргової розписки у позивача, кредитора, свідчить про те, що боргове зобов`язання не виконане.

За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками ст. 1046 ЦК України.

Згідно з ч. 2 ст. 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Отже, письмова форма договору позики з огляду на його реальний характер є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.

За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми.

Крім того, за договором позики позичальник зобов`язаний повернути суму позики у строк та в порядку, що передбачені договором (ч. 1 ст. 1049 ЦК України).

Таким чином, розписка як документ, що підтверджує боргове зобов`язання, має містити умови отримання позичальником в борг грошей із зобов`язанням їх повернення та дати отримання коштів.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно з ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до правової позиції, висловленої Верховним Судом України у постанові від 11 листопада 2015 року у справі № 6-1967цс15, розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми.

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідачем ОСОБА_2 доказів на спростування доводів позивача, зазначених нею у позові, або ж сплати останній боргу за борговою розпискою суду не надано.

Суд критично ставиться до пояснень відповідача щодо неможливості повернення нею коштів, через те, що позивачем не надано їй актуальних даних банківської картки даних та мова велася про повернення коштів виключно в готівковій формі, оскільки факт поінформованості відповідача про номер банківської карти позивача для повернення коштів підтверджується скріншотами з переписки між позивачем і відповідачем у телефонному додатку Viber (а.с. 55 звор., 56 звор.). Актуальність даних вказаної банківської картки, як на момент повідомлення про це відповідачу, так і на дату повернення суми позики, тобто на 28.09.2025, а також станом на день звернення до суду і на день проведення судового засідання 03.09.2026, позивач особисто підтвердила в судовому засіданні. Доказів зворотнього відповідачем суду не надано. Доводи відповідача про те, що позивач просила повернути позичені відповідачу кошти виключно в готівковій формі не заслуговують на увагу, оскільки відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження вказаних обставин. Клопотання про витребування доказів відповідачем не заявлялося.

Отже, враховуючи вищевикладене, а також те, що розписка від 28.03.2025 року підтверджує факт укладення договору позики, а відтак і отримання коштів відповідачем та виникнення у нього обов`язку в їх поверненні, який відповідачем в свою чергу не виконано, оскільки оригінал боргової розписки знаходиться у позивача по справі, беручи до уваги часткове визнання позову відповідачем, суд дійшов висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором позики за основним зобов`язанням в сумі 98000,00 грн.

Водночас суд дійшов висновку про безпідставність вимоги позивача до відповідача про стягнення з останнього інфляційних втрат, 3% річних на підставі ст. 625 ЦК України, та пені на підставі ст. 549 ЦК України, з огляду на таке.

Згідно із частиною другою статті 625 ЦК України в разі порушення грошового зобов`язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року (справа № 686/21962/15-ц) міститься висновок про те, що приписи статті 625 ЦК України поширюються на всі види грошових зобов`язань. Грошове зобов`язання може виникати між сторонами не тільки з договірних відносин, але й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством, зокрема, із невиконанням грошового зобов`язання.

Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносин сторін договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України, оскільки зобов`язання залишається невиконаним належним чином відповідно до вимог ст.526, 599 ЦК України.

Згідно постанови Верховного Суду від 27 квітня 2018 року (справа № 908/1394/17) невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову. З вказаним висновком також погодилась Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 листопада 2019 року у справі № 127/15672/16-ц.

Разом із тим, за положеннями пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 року затверджено Указ Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який неодноразово продовжувався, який триває донині.

Позивачем нараховано інфляційні втрати у розмірі 4898,63 грн, штраф – 3% річних у розмірі 2738,63 грн на підставі ст. 625 ЦК України, та пеню у розмірі 28213,26 грн на підставі ст. 549 ЦК України, що суперечить наведеним положенням пункту 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України.

Таким чином позовні вимоги в частині стягнення з ОСОБА_2 інфляційних втрат у розмірі 4898,63 грн, штрафу – 3% річних у розмірі 2738,63 грн та пені у розмірі 28213,26 грн, нарахованими на підставі ст.ст. 549, 625 ЦК України, є необґрунтованими з вищевказаних підстав і задоволенню не підлягають.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1338,50 грн.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тому, з урахуванням часткового задоволення позовних вимог на 73,22 %, виходячи із змісту вище зазначеної норми, з відповідача на користь позивача судовий збір в розмірі 980,06 грн.

Керуючись ст. 12, 13, 81, 133, 137, 141, 258, 259, 263-268, 354 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики - задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 борг за договором позики в сумі 98000,00 грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 980 грн 06 коп.

За ч. 1 ст. 354 ЦПК України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Відповідно до ч. 2 ст. 354 ЦПК України, учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Полтавського апеляційного суду.

Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

- позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ;

- відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Повний текст рішення складено 07.09.2026.

Суддя Попадюк С.С.