Постанова від 06 вересня 2026 р. у справі №260/3124/26 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 260/3124/26 пров. № А/857/37654/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді Шавеля Р.М.,

суддів Глазька С.М. та Глушка І.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 03.06.2026р. в адміністративній справі за позовом представника адвоката Сідака Павла Петровича, діючого на підставі ордеру на надання правничої допомоги від імені та в інтересах ОСОБА_1 , до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання нарахувати і виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строків їх виплати на суми грошового забезпечення (суддя суду І інстанції: Калинич Я.М., час та місце ухвалення рішення суду І інстанції: 03.06.2026р., м.Ужгород; дата складання повного рішення суду І інстанції: не зазначена),-

В С Т А Н О В И В:

12.05.2026р. (згідно з відомостями реєстраційної позначки суду першої інстанції) представник адвокат Сідак П.П., діючий на підставі ордеру на надання правничої допомоги від імені та в інтересах ОСОБА_1 , звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив:

визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) щодо не виплати ОСОБА_1 компенсації втрат доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати грошового забезпечення за період з 29.01.2020р. по 23.04.2026р. відповідно до Закону України № 2050-ІІІ від 19.10.2000р. «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затв. постановою КМ України № 159 від 21.02.2001р.;

зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (Військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрат доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати грошового забезпечення за період з 29.01.2020р. по 23.04.2026р. відповідно до Закону України № 2050-ІІІ від 19.10.2000р. «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затв. постановою КМ України № 159 від 21.02.2001р. (а.с.1-6).

Розгляд справи проведено судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (в письмовому провадженні) за наявними матеріалами справи (а.с.26-27).

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 03.06.2026р. заявлений позов задоволено; визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_3 (Військова частина НОМЕР_1 ) щодо не виплати ОСОБА_1 компенсації втрат доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати грошового забезпечення за період з 29.01.2020р. по 23.04.2026р. відповідно до Закону України № 2050-ІІІ від 19.10.2000р. «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затв. постановою КМ України № 159 від 21.02.2001р.; зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (Військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрат доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати грошового забезпечення за період з 29.01.2020р. по 23.04.2026р. відповідно до Закону України № 2050-ІІІ від 19.10.2000р. «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затв. постановою КМ України № 159 від 21.02.2001р.; стягнуто з ІНФОРМАЦІЯ_3 (Військова частина НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати з оплати судового збору у розмірі 1331,20 грн. (а.с.37-41).

Не погодившись із рішенням суду, його оскаржив відповідач ІНФОРМАЦІЯ_2 (Військова частина НОМЕР_1 ), який покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що в своїй сукупності призвело до помилкового вирішення спору, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні заявленого позову відмовити (а.с.45-47).

В обґрунтування вимог апеляційної скарги покликається на те, що відповідно до ст.2 відповідно до Закону України № 2050-ІІІ від 19.10.2000р. «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» право на компенсацію втрат доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення може виникнути тільки після 04.02.2021р. (після внесення змін до ст.2 цього закону Законом України № 1214-IX від 04.02.2021р. «Про внесення змін до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати»). Разом з тим, нарахована і виплачена індексація позивачу за преюдиційним рішенням за період до внесення вказаних змін у статтю 2, тобто правові підстави відсутні. Таким чином, судом протиправно не застосовано ст.2 відповідно до Закону України № 2050-ІІІ від 19.10.2000р. «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати».

Окрім цього, позивач не звертався до відповідача із заявою про виплату компенсації відповідно до Закону України № 2050-ІІІ від 19.10.2000р. «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затв. постановою КМ України № 159 від 21.02.2001р., а відповідач не відмовляв позивачу у виплаті відповідної компенсації. Отже, право позивача ще не порушено суб`єктом владних повноважень і звернення його до суду з цим позовом є передчасним.

Інший учасник справи не подав до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, визначеного в ухвалі про відкриття апеляційного провадження, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи.

Апеляційний розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження за правилами ст.311 КАС України без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача по справі, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Як встановлено під час судового розгляду, позивач ОСОБА_1 у спірний період проходила військову службу у ІНФОРМАЦІЯ_3 (Військова частина НОМЕР_1 ).

Згідно наказу начальника НОМЕР_2 прикордонного загону ДПС України № 274-ОС від 11.07.2025р. «Про особовий склад» виключено із списків особового складу загону та всіх видів забезпечення штаб-сержанта ОСОБА_1 , звільнену з військової служби в запас без наданням права носіння військової форми одягу наказом начальника загону № 643-ОС від 12.06.2025р., з 11.07.2025р. (а.с.7).

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 21.10.2025р. у справі № 260/7271/25, яке залишено без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04.03.2026р., зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_2 (Військова частина НОМЕР_1 ) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення, допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, нарахованих та виплачених у зв`язку із проходженням військової служби із врахуванням раніше виплачених сум, за період з 29.01.2020р. по 31.12.2020р., виходячи із розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого Законом України «Про державний бюджет України на 2020 рік», станом на 01.01.2020р.; за період з 01.01.2021р. по 31.12.2021р., виходячи із розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про державний бюджет України на 2021 рік», станом на 01.01.2021р.; за період з 01.01.2022р. по 31.12.2022р., виходячи із розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік станом на 01.01.2022р.; за період з 01.01.2023р. по 19.05.2023р., виходячи із розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України н 2023 рік» станом на 01.01.2023р. (а.с.8-11).

23.04.2026р. на виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 21.10.2025р. та постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04.03.2026р. у справі № 260/7271/25 ІНФОРМАЦІЯ_2 (Військова частина НОМЕР_1 ) перерахував на рахунок ОСОБА_1 суму грошового забезпечення в розмірі 169483,99 грн. (а.с.12).

При цьому компенсацію втрат частини доходів нараховано та виплачено не було, що не заперечується відповідачем.

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати компенсації втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строків виплати грошового забезпечення, представник позивача звернувся до суду із розглядуваним позовом.

Приймаючи рішення по справі та задовольняючи заявлений позов, суд першої інстанції виходив з того, що компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 01.01.2001р. Компенсації підлягають такі грошові доходи, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, зокрема на суму грошових доходів громадян.

При цьому, право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.

Враховуючи те, що відповідач здійснив виплату грошового забезпечення з порушенням строків, суд дійшов висновку про наявність у позивача права на виплату йому компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків виплати сум грошового забезпечення за весь час затримки виплати за період з 29.01.2020р. по день фактичної виплати – 23.04.2026р.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильних та обґрунтованих висновків про наявність правових підстав щодо задоволення заявленого позову, з огляду на наступне.

Частиною 2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.2 ст.9 Закону України № 2011-XII від 20.12.1991р. «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (ч.3 ст.9 вказаного Закону).

Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України № 2050-ІІІ від 19.10.2000р. «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» /Закон № 2050-ІІІ/ та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затв. постановою КМ України № 159 від 21.02.2001р. /Порядок № 159/.

Відповідно до ст.1 Закону № 2050-III підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Згідно із ст.2 Закону № 2050-III компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру:

пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством);

- соціальні виплати;

- стипендії;

- заробітна плата (грошове забезпечення);

- сума індексації грошових доходів громадян;

- суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;

- суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника.

Статтею 3 Закону № 2050-III передбачено, що сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Відповідно до ст.4 Закону № 2050-III виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Згідно з п.3 Порядку № 159 компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат).

Аналіз наведених положень дає підстави вважати, що основною умовою для виплати громадянину, передбаченої ст.2 Закону № 2050-ІІІ та Порядком № 159, компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). При цьому, компенсація за порушення строків виплати такого доходу не відповідає ознакам платежу, що має разовий характер, оскільки зумовлена порушенням строків сплати відповідачем пенсії, що носило триваючий характер. У зв`язку з цим виплата компенсації проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема у постанові від 14.04.2021р. у справі № 465/322/17.

Спір у цій справі виник щодо компенсації втрати частини доходів через порушення строку виплати грошового забезпечення позивача за період з 29.01.2020р. по 19.05.2023р. Звертаючись до суду, позивач доводив, що 23.04.2026р. відповідач із затримкою виплатив йому суму грошового забезпечення за вказаний період, проте обов`язок, передбачений ст.ст.2, 4 Закону № 2050-ІІІ, нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів проігнорував.

Апеляційний суд враховує, що у постанові від 02.04.2024р. у справі № 560/8194/20 Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду відступив від висновків, викладених Верховним Судом, зокрема, у постановах від 09.06.2021р. у справі № 240/186/20, від 17.11.2021р. у справі № 460/4188/20, від 27.07.2022р. у справі № 460/783/20, від 11.05.2023р. у справі № 460/786/20, та сформував висновки, зокрема, про те, що:

з першого дня наступного місяця після отримання заборгованості з виплати пенсії за попередні періоди особа вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів, і з цього дня починається перебіг шестимісячного строку звернення з позовом до суду;

отримання листа від територіального органу Пенсійного фонду України у відповідь на заяву не змінює час, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить про час, коли особа почала вчиняти активні дії щодо реалізації свого права на отримання компенсації у позасудовому чи судовому порядку, відповідно, з указаної дати не може розпочинатись відлік строку звернення з позовом до суду.

Таким чином, Верховний Суд у справі № 560/8194/20 сформував новий підхід щодо початку перебігу строку звернення до суду з вимогами про компенсацію втрати частини доходів, який полягає в тому, що цей строк починає обчислюватися з першого дня місяця, наступного за місяцем виплати заборгованості, а не з моменту отримання відмови у виплаті компенсації.

З огляду на сформовану Верховним Судом у справі № 560/8194/20 правову позицію, апеляційний суд зазначає, що право ОСОБА_1 на звернення до суду з відповідними вимогами виникло незалежно від факту звернення до відповідача із заявою про виплату компенсації та отримання офіційної відмови, оскільки невиплата компенсації у місяці погашення заборгованості вже свідчить про відмову з боку відповідача, навіть без прийняття окремого рішення.

Норми Закону № 2050-ІІІ установлюють обов`язок відповідного підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання, у разі порушення встановлених строків виплати доходу (в тому числі грошового забезпечення), виплатити компенсацію.

У постанові від 29.04.2021р. у справі № 240/6583/20 Верховний Суд зазначив, що у випадку бездіяльності власника або уповноваженого ним органу щодо нарахування та виплати громадянину індексації заробітної плати, така особа має право на компенсацію втрати доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати за умови зобов`язання власника або уповноваженого ним органу здійснити донарахування належних громадянину сум доходів.

Встановлено, що на виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 21.10.2025р. у справі № 260/7271/25, яке залишено без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04.03.2026р., відповідачем 23.04.2026р. виплачено позивачу суму грошового забезпечення за період з 29.01.2020р. по 19.05.2023р. у розмірі 169483,99 грн.

Вказані обставини не заперечуються сторонами.

Отже, несвоєчасне отримання позивачем грошового забезпечення відбулось у зв`язку з протиправним ненарахуванням та невиплатою відповідачем такого під час проходження позивачем військової служби, невиплати останньої під час звільнення з військової служби, тобто, з вини органу, що нараховує і виплачує грошове забезпечення, а тому позивач має право на отримання компенсації втрати частини грошового забезпечення у зв`язку з порушенням строків його виплати.

Аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 24.01.2019р. у справі № 159/1615/17, від 29.04.2020р. у справі № 420/2093/16-а, від 16.12.2020 у справі № 521/21718/16-а, від 23.12.2020р. у справі № 640/7975/15-а, від 21.09.2022р. у справі № 816/1627/18.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку про необхідність задоволення позовних вимог щодо визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати.

Також колегія суддів звертає увагу на те, що оскільки позивачу остаточно виплачено суму грошового забезпечення 23.04.2026р. за період з 29.01.2020р. по 19.05.2023р., тому судом першої інстанції правильно задоволено позовні вимоги шляхом зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суми грошового забезпечення за весь час затримки виплати, починаючи з 29.01.2020р. по день фактичної виплати – 23.04.2026р.

Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції не встановив неправильного застосування норм матеріального права, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення і погоджується з висновками суду першої інстанції у справі, якими вимоги позивача задоволені у визначений спосіб.

Колегія суддів відхиляє решту доводів апелянта, які наведені у поданій ним апеляційній скарзі, оскільки такі на правильність висновків суду не впливають, а відтак останні не можуть покладатися в основу скасування чи зміни оскарженого судового рішення.

Приймаючи до уваги викладене, суд першої інстанції правильно та повно встановив обставини справи, ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків судового рішення, а тому підстав для скасування рішення суду колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення.

З огляду на результат апеляційного розгляду та відповідно до ст.139 КАС України понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги належить покласти на апелянта ІНФОРМАЦІЯ_2 (Військова частина НОМЕР_1 ).

Керуючись ст.139, ч.4 ст.229, ст.311, п.1 ч.1 ст.315, ст.316, ч.1 ст.321, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 03.06.2026р. в адміністративній справі № 260/3124/26 залишити без задоволення, а вказане рішення суду – без змін.

Понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на апелянта ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ).

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її ухвалення, та може бути оскаржена у касаційному порядку у випадках, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Р. М. Шавель

судді С. М. Глазько

І. В. Глушко

Дата складання повного судового рішення: 07.09.2026р.