Постанова від 03 вересня 2026 р. у справі №527/2153/26 — Глобинський районний суд Полтавської області

Справа № 527/2153/26

провадження № 3/527/571/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2026 року м. Глобине

Суддя Глобинського районного суду Полтавської області Левицька Т.В., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення, яка надійшла 03 серпня 2026 року від відділу поліції №1 Кременчуцького районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 (інші відомості про особу суду не відомі),

за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення ,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 22.07.2026 об 11.44 год в селі Балабушині Верби, Кременчуцького району, Полтавської області, вулиця Фрунзе, 1 керував транспортним засобом, мопедом з електродвигуном потужністю до 4 КВТ марки EVOBIKE, в стані алкогольного сп`яніння, огляд на стан алкогольного сп`яніння проводився у встановленому законом порядку, зі згоди водія, на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора алкотест 7510, показник склав 1,68 проміле. Вказаними діями ОСОБА_1 порушив п. 2.9.а ПДР, за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП

У судове засіданні ОСОБА_1 надав заяву, в які просив справу розглядати без його участі, вказав, що свою вину не визнає, «EVOBIKE» не є транспортним засобом, та надав технічні характеристики.

При розгляді справи про адміністративне правопорушення суд має повно, всебічно та об`єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності та з`ясувати, чи було скоєно адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно ст. 251 КУпАП, доказами в справі по адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, тощо.

В ході судового розгляду судом було досліджено наступні докази: протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 726042 від 22.07.2026; результат тесту газоаналізатора «Alcotest 7510» від 22.07.2026, згідно якого результат огляду ОСОБА_1 становить 1,68 ‰; акт огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобі; копію постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕНА № 7593018 від 22.07.2026, згідно якої ОСОБА_1 притягнено до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст.126 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 3400 грн; свідоцтво про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки від 11 грудня 2025 року; відомості про сервіс, градуювання та державну повірку; довідку ВП №1 КРУП ГУНП в Полтавській області, відповідно до якої ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , отримував посвідчення водія серії НОМЕР_2 , дане посвідчення не вилучалося. До адміністративної відповідальності за ст. 130 КУпАП протягом року не притягувався; відеозаписи фіксації вчинення правопорушення та інші матеріали справи.

З урахуванням наведеного, зібрані у справі докази є належними і допустимими, які узгоджуються між собою, є послідовними, логічними та обґрунтованими, підстави сумніватися в їх достатності та достовірності відсутні. Вказані докази підтверджують вину ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Суддя відмічає, що докази, наявні в матеріалах справи взаємоузгоджуються один з одним і підстав для сумніву в їх об`єктивності та суперечливості, не вбачається. Жодних аргументованих доводів, які б викликали сумніви у об`єктивності оцінки доказів, на підставі вищевказаних матеріалів справи щодо ОСОБА_1 не надано і не здобуто в процесі судового розгляду, а тому підстави для визнання їх недопустимими відсутні.

Протокол про адміністративне правопорушення є документом, що офіційно засвідчує подію адміністративного правопорушення і, відповідно до ст. 251 КУпАП, є одним із джерел доказів, на основі яких ґрунтується повне, всебічне і об`єктивне з`ясування обставин справи та правильне її вирішення.

Відповідно до даних протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №726042 від 22.07.2026 ОСОБА_1 керував транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння.

Вказаний протокол про адміністративне правопорушення складений уповноваженою на те особою - працівником поліції із заповненням всіх необхідних реквізитів, встановлений ст. 256 КУпАП, протокол підписаний уповноваженою особою.

Матеріали справи не містять жодних відомостей щодо неправомірних дій працівників поліції під час зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 , під час пропозицій пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння та складання протоколу про адміністративне правопорушення, як і відсутні дані щодо оскарження дій працівників поліції та результатів такого оскарження.

В матеріалах справи наявні відеозаписи з відеореєстратора та з нагрудної камери поліцейського, як доказ вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, на яких зафіксовано момент зупинки транспортного засобу, обговорення причини зупинки та оголошення причини зупинки. Відповідно до ч. 3 ст. 35 ЗУ «Про Національну поліцію» поліцейський зобов`язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті. При цьому на відеозаписі зафіксовано як зупинено транспортний засіб, після зупинки транспортного засобу поліцейський підходить до транспортного засобу, в якому за кермом знаходиться ОСОБА_1 та починає розмову з ним, під час якої водія проінформовано про конкретну причину зупинки.

Відповідно до ст.14 Закону України «Про дорожній рух» учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів.

Згідно ст.1 Закону «Про деякі питання використання транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, та внесення змін до деяких законів України щодо подолання паливної залежності і розвитку електрозарядної інфраструктури та електричних транспортних засобів» електричний колісний транспортний засіб - дво- і більше колісний транспортний засіб, оснащений виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома) та системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка має технічні можливості заряджатися від зовнішнього джерела електричної енергії.

За приписами ст. 2 дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають при використанні транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, та створенні/використанні інфраструктури для них.

Також у вищезгаданому Законі наведено визначення низько швидкісний легкий електричний транспортний засіб - колісний транспортний засіб, який оснащений та приводиться в рух виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома), системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка здатна заряджатися шляхом підключення до зовнішнього джерела електричної енергії, із двома, трьома або чотирма колесами, який має максимальну конструктивну швидкість, що є меншою або дорівнює 50 кілометрів на годину та більшою за 10 кілометрів на годину, та споряджену масу не більше ніж 600 кілограмів.

Отже електоскутери, електросамокати, гіроскутери та інша подібна техніка офіційно визнаються транспортними засобами.

Згідно зі ст.1 Закону України «Про автомобільний транспорт» електричний колісний транспортний засіб - це дво- і більше колісний транспортний засіб, оснащений виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома) та системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка має технічні можливості заряджатися від зовнішнього джерела електричної енергії.

Відповідно до п. 1.10 ПДР транспортний засіб - пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів.

Дане визначення охоплює всі види транспортних засобів, які можуть рухатись дорогами загального користування.

У п.1.10 ПДР зазначено, що механічний транспортний засіб - транспортний засіб, що приводиться в рух з допомогою двигуна. Цей термін поширюється на трактори, самохідні машини і механізми, а також тролейбуси та транспортні засоби з електродвигуном потужністю понад 3 кВт.

Однак, цей припис не свідчить, що електросамокат «EVOBIKE» з двигуном потужністю менш ніж 3 кВТ, не відноситься до електричних транспортних засобів та транспортних засобів взагалі.

Аналіз вказаних норм вказує на те, що електросамокат із будь-якою потужністю двигуна відноситься до категорії електричних колісних транспортних засобів, яка є складовою більш широкого поняття - транспортні засоби. Тобто, електросамокат із будь-якою потужністю двигуна є транспортним засобом.

У постанові Верховного Суду від 15 березня 2023 року у справі № 127/5920/22 зазначено, що використання електросамоката чи іншого подібного засобу (моноколеса, сегвея тощо) для переміщення особи як учасника дорожнього руху є джерелом підвищеної небезпеки в розумінні ст. 1187 ЦК України, якщо в конкретному випадку такий засіб приводився в рух за допомогою встановленого на ньому електричного двигуна. Для кваліфікації діяльності, пов`язаної з таким використанням електричного самоката, характеристика електросамоката як механічного транспортного засобу з урахуванням потужності електродвигуна, встановленого на ньому, значення не має.

Електросамокат «EVOBIKE», яким керував ОСОБА_1 в стані алкогольного сп`яніння, має всі ознаки транспортного засобу.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

При цьому, в процесі доказування вини, доцільно керуватись принципом «поза розумним сумнівом», зміст якого сформульований у п.43 рішення Європейського суду з прав людини від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» .

Відтак, доказування має випливати з сукупності ознак чи неспростовних презумпції, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно з положеннями ст. 16 Закону України «Про дорожній рух» (із змінами та доповненнями) водій, серед іншого, зобов`язаний: виконувати розпорядження поліцейського, а водії військових транспортних засобів - посадових осіб військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, що даються в межах їх компетенції, передбаченої чинним законодавством, Правилами дорожнього руху та іншими нормативними актами; не допускати випадків керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також не передавати керування транспортним засобом особі, яка перебуває в такому стані або під впливом таких препаратів.

Згідно пункту 2.9а ПДР, відповідно до якого: «Водієві забороняється: керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції».

Відповідальність за ст. 130 КУпАП настає за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само за відмову особи, яка керує транспортним засобом від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Поліцейські, виявивши у водія ознаки сп`яніння (алкогольного або наркотичного), які свідчать про зниження уваги та швидкості реакції водія, з метою забезпечення безпеки дорожнього руху, зобов`язані вчинити дії по перевірці стану водія на предмет перевірки дотримання водієм вимог підпунктів «а» та «б» п. 2.9 Правил дорожнього руху.

Направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Огляд на стан сп`яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом; лікарем закладу охорони здоров`я.

З об`єктивної сторони інкриміноване ОСОБА_1 адміністративне правопорушення полягає у керуванні транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння. Для доведення такого правопорушення обов`язково має бути підтверджено: наявність ознак сп`яніння, які дали поліцейському підстави вимагати огляд; факт керування та пропозиції поліцейським пройти огляд (на місці чи у закладі охорони здоров`я).

Дослідивши матеріали справи, об`єктивних підстав ставити під сумнів досліджені судом докази, які надані органом, що склав протокол про адміністративне правопорушення, у суду немає.

При накладенні адміністративного стягнення суд враховує характер скоєного правопорушення, особу правопорушника, ступінь його вини, та, зокрема, те, що адміністративне правопорушення вчинено в період дії воєнного стану.

Відповідно до ст. 1 КУпАП завданнями цього кодексу є, в тому числі, охорона встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

За змістом ст. 23 КУпАП метою застосування адміністративного стягнення є виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що ОСОБА_1 порушив вимоги пункту 2.9.а ПДР, відповідно до якого: «водієві забороняється: керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції».

Таким чином, ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП .

Враховуючи викладене, значну суспільну небезпеку вчиненого правопорушення, а також те, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень, як самим правопорушником так і іншими особами, суд уважає за необхідне призначити покарання у вигляді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, що відповідає санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Згідно ст. 40-1 КУпАП, судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 40-1, ч. 1 ст. 130, п. 1 ст. 284 КУпАП, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 665,60 грн.

Роз`яснити ОСОБА_1 , що штраф має бути сплачений не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу. В порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу, в разі несплати правопорушником штрафу у добровільному порядку, штраф стягується у подвійному розмірі штрафу визначеного у відповідній статті Кодексу України про адміністративні правопорушення та зазначеного у постанові про стягнення штрафу.

Реквізити для сплати штрафу:

Адміністративний штраф суду:

UA048999980313050149000016001

ЄДРПОУ 37959255,

Банк отримувач – Казначейство України (ЕАП)

Отримувач ГУК у Полтавській обл./Полтавська/

Код податку 21081300;

Реквізити для сплати судового збору:

Отримувач коштів ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106;

код за ЄДРПОУ:37993783

Банк отримувача :Казначейство України (ЕАП)

Рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001

Код класифікації доходів бюджету: 22030106

Призначення платежу - Судовий збір.

Стягувач: Держава.

Боржник: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 .

Постанова може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Виконавчий документ підлягає пред`явленню до виконання протягом 3 місяців, з дня винесення постанови.

Суддя Т. В. Левицька