Рішення від 06 вересня 2026 р. у справі №369/3257/26 — Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/3257/26

Провадження № 2/369/9736/26

РІШЕННЯ

Іменем України

07.09.2026 року м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Янченка А.В., при секретарі судових засідань Лисяк К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів, —

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Відповідача ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів у розмірі 694 966,96 грн та покладення на Відповідача судових витрат у справі.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 25 лютого 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 25 травня 2026 року.

(ІІ Описова частина)

Стислий виклад позиції сторони Позивача

Позивач, в інтересах якого діє адвокат Зінькова Інна Володимирівна, обґрунтовує позовні вимоги тим, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 17 квітня 2018 року. З 25 листопада 2022 року по теперішній час Позивач проходить військову службу за призовом під час мобілізації в особливий період, у військовій частині НОМЕР_1 в АДРЕСА_1 . У період з 08 грудня 2022 року по 15 жовтня 2025 року Позивач перераховував зі свого карткового рахунку в АТ КБ «ПриватБанк» на банківську картку Відповідача грошові кошти на загальну суму 1 389 933,92 грн. Позивач стверджує, що вказані кошти перераховувалися на підставі усної домовленості подружжя з метою їх акумулювання на депозитному рахунку для подальшого придбання житлової нерухомості. На переконання Позивача, Відповідач розпоряджалася перерахованими ним грошовими коштами без його згоди та без погодження з ним, використовуючи їх переважно на власні потреби, а не в інтересах сім`ї. Позивач стверджує, що оскільки він проходить військову службу та постійно перебуває в зоні виконання службових обов`язків, він не мав можливості особисто здійснювати витрати спільних коштів на власні потреби чи потреби сім`ї. Позивач зазначає, що частину грошового забезпечення залишав на власному рахунку для покриття особистих потреб із проходженням служби, а решту перераховував Відповідачу. Оскільки, на думку Позивача, кошти були використані Відповідачем не добросовісно та не за цільовим призначенням, а шлюбні відносини між сторонами фактично припинилися, Позивач вважає, що частина від загальної суми переказаних коштів, яка становить 694 966,96 грн, утримується Відповідачем без належної правової підстави.

Стислий виклад позиції сторони Відповідача

Відповідач, інтереси якої представляє адвокат Гайсенюк Олеся Василівна, в межах встановленого судом процесуального строку подала відзив на позовну заяву, в якому проти задоволення позовних вимог заперечувала. Заперечення обґрунтовані тим, що перераховані Позивачем кошти є його грошовим забезпеченням, як військовослужбовця Військової частини НОМЕР_1 АДРЕСА_1 , одержаним під час шлюбу, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Вказана сума складає половину від загального доходу Позивача за період з листопада 2022 року по листопад 2025 року, що дорівнює 2 743 889,44 грн згідно з довідкою форми ОК-5 (за вирахуванням 17 989,20 грн), що свідчить про добровільний розподіл Позивачем свого заробітку.

Відповідач зазначила, що отримані кошти не мали індивідуального цільового призначення та витрачалися виключно в інтересах сім`ї в умовах воєнного стану: на життєзабезпечення сім`ї в період безробіття Відповідача, придбання продуктів харчування, оплату житлово-комунальних послуг за місцем спільного проживання, а також на її невідкладне лікування. При цьому частина коштів, а саме 127 939,54 грн, перераховувалася Відповідачем безпосередньо на картковий рахунок Позивача на його власні потреби. З огляду на зазначене, Відповідач просила суд у задоволенні позову відмовити повністю.

Процесуальні дії у справі

24 травня 2026 року представник Позивача через систему «Електронний суд» подав заяву, якою повідомив суд про розгляд справи без його участі та підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі.

25 травня 2026 року в порядку підготовчого провадження судом були вивчені матеріали справи, з`ясовані всі фактичні обставини справи, які підлягають з`ясуванню під час судового розгляду, з`ясовано обсяг доказів, якими сторони обґрунтовували заявлені вимоги та подані заперечення, та порядок їх дослідження.

За результатами підготовчого засідання суд на підставі п. 3 ч. 2 ст. 200 Цивільного процесуального кодексу України (надалі – ЦПК України) постановив Ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 26 серпня 2026 року.

20.08.2026 року представник позивача подала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності та відсутності позивача.

26 серпня 2026 року перед початком судового засідання представник Відповідача через канцелярію суду подала заяву, у якій просила розглядати справу без її участі, зазначивши про повне заперечення проти заявлених позовних вимог з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву та долучених до нього додатків.

Зважаючи на наявність заяв сторін про розгляд справи за їх відсутності, суд на підставі ч. 5 ст. 223 ЦПК України розглянув справу по суті на підставі наявних у ній матеріалів та доказів без фіксування судового процесу технічними засобами в силу ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до положень постанови Верховного суду від 30.09.2022 року у справі № 761/38266/14, якщо проголошення судового рішення не відбувається, то датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з`явились всі учасники такої справи. При цьому, дата, яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з`явились всі учасники такої справи.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Позивач та Відповідач з 17 квітня 2018 року перебували у зареєстрованому шлюбі, що підтверджується Свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_2 , виданим Боярським відділом державної реєстрації актів цивільного стану. Спільних дітей та спільного нерухомого майна сторони не мають.

Згідно з Відомостями про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб № 98, виданими Виконавчим комітетом Боярської міської ради від 03.03.2026 року, Позивач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 . Вказане нерухоме майно належить на праві приватної власності матері Відповідача — ОСОБА_3 . У цій квартирі сторони проживали спільно, вели спільне господарство та мали спільний бюджет.

25 листопада 2022 року Позивач був призваний на військову службу під час мобілізації, яку проходив у Військовій частині НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в АДРЕСА_1 . Відповідно до копії індивідуальних відомостей про застраховану особу з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування форма ОК-5 (Довідка Пенсійного фонду України) від 23.12.2025 року, сукупний розмір нарахованого грошового забезпечення Позивача за період з грудня 2022 року по листопад 2025 року включно становив 2 743 889,44 грн.

Згідно з підпунктом 1.7 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України, який доповнено абзацом згідно із Законом України № 2308-IX від 19.06.2022 «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо особливостей оподаткування військовим збором грошового забезпечення військовослужбовців та інших осіб, які беруть безпосередню участь у бойових діях в умовах воєнного стану», у період дії правового режиму воєнного стану не підлягають оподаткуванню військовим збором доходи у вигляді грошового забезпечення працівників правоохоронних органів, військовослужбовців та працівників Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, осіб рядового, начальницького складу, військовослужбовців, працівників Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та інших осіб на період їх безпосередньої участі в здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації».

У відповідності до пункту 168.5 статті 168 Податкового кодексу України, суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими, особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, а також визначених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", членами сім`ї, батьками, утриманцями загиблого (померлого) військовослужбовця, у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян.

Постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 р. № 44 «Про затвердження Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу» встановлюється, що виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення. Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

Грошове забезпечення Позивача у розмірі 2 743 889,44 грн, відображене у довідці з Реєстру застрахованих осіб за формою ОК-5 за період з грудня 2022 року по листопад 2025 року, підтверджує розмір нарахованого доходу Позивача за відповідний період. З огляду на правила оподаткування грошового забезпечення військовослужбовців у період воєнного стану, зазначена сума підлягає врахуванню судом при визначенні загального обсягу доходів Позивача, отриманих ним під час шлюбу.

Згідно з випискою АТ КБ «ПриватБанк» з карткового рахунку Позивача за період з 08 грудня 2022 року по 15 жовтня 2025 року, Позивач перерахував на банківську картку Відповідача грошові кошти в загальній сумі 1 389 933,92 грн. Зазначена сума є співмірною з 1/2 частиною загального обсягу доходів Позивача за цей період, а різниця між нею та іншою половиною доходу за довідкою ОК-5 не спростовує висновку суду про те, що іншу частину доходу Позивач залишав у власному розпорядженні.

Згідно з копією Трудової книжки Відповідача, серія НОМЕР_3 від 19.05.1993 року, 10 серпня 2022 року була звільнена з посади молодшої медичної сестри Київської обласної дитячої лікарні у зв`язку зі скороченням штату за п. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України. Відповідно до копії Довідки Бучанської філії Київського обласного центру зайнятості від 23.02.2026 року, у період з 19 вересня 2022 року по 26 січня 2023 року Відповідач мала офіційний статус безробітної, а загалом у період до 03 березня 2025 року Відповідач не була працевлаштована з поважних причин.

На спростування позовних вимог Відповідач у відзиві зазначила, що отримані кошти є спільною сумісною власністю подружжя, не мають індивідуального цільового призначення та витрачалися виключно в інтересах сім`ї в умовах воєнного стану, на її невідкладне лікування, а також частково поверталися Позивачу. Рух та цільове використання коштів підтверджуються доданими до матеріалів справи письмовими доказами:

-випискою АТ КБ «ПриватБанк» від 27.02.2026 р. № BN270T4CG3CНO4OC (за період з 18.12.2022 р. по 13.07.2025 р.) про повернення на особисту картку Позивача для його потреб під час служби 127 939,54 грн;

-виписками АТ КБ «ПриватБанк» від 27.02.2026 р. № HRQPCHVCVTAKA2CB та № F55KFMDRAGH675TT про безготівкову оплату медичних послуг на суму 27 738,00 грн та придбання ліків на суму 44 430,78 грн;

-Актом ТОВ «Медичний центр «Імперіал Медіка» від 13.12.2025 р. на суму 17 700,00 грн (операційні витрати) та медичними квитанціями на суму 9 481,90 грн, сплаченими готівкою;

-випискою АТ КБ «ПриватБанк» від 27.02.2026 р. № RJOBОTNNU740IJU7 (за період з 12.11.2022 р. по 21.02.2026 р.) про витрати на побутові потреби сім`ї на загальну суму 124 957,69 грн;

- випискою АТ КБ «ПриватБанк» від 27.02.2026 р. № NMVQ79SE0Q1FUN57 (за період з 01.11.2022 р. по 15.02.2026 р.) про витрати на продукти харчування в сумі 218 519,83 грн;

-копіями консультаційних, медичних висновків, досліджень, підтвердженнями аналізів, чеків про обстеження Відповідача та про підтвердження її лікування.

Згідно виписки АТ КБ «ПриватБанк» від 27.02.2026 р. № BN270T4CG3CНO4OC, Відповідач у період з 18.12.2022 року по 13.07.2025 року здійснила регулярні зворотні перекази грошових коштів на особисту картку Позивача на загальну суму 127 939,54 грн для забезпечення особистих потреб Позивача під час служби. Водночас Відповідач на регулярній основі, за безпосереднім проханням Позивача, формувала та надсилала до зони виконання ним службових завдань посилки з продуктами харчування, одяг та побутові товари. Направлення вказаних відправлень здійснювалося через відділення ТОВ «Нова Пошта» за реквізитами, які Позивач особисто повідомляв Відповідачу.

Таким чином, значна частина коштів, які перераховував Позивач, була витрачена на матеріально-побутове забезпечення родини, зокрема й на потреби Позивача під час проходження його служби. Матеріально-технічна допомога Позивачеві також надходила з боку доньки Відповідача, за рахунок особистих коштів якої було придбано систему «Starlink Satellite Dish Kit V2» вартістю 19 990,00 грн за видатковою накладною № 224 від 30.10.2024 р. та експрес-накладною ТОВ «Нова Пошта» за № 20451034856968.

Матеріалами справи підтверджено, що починаючи з жовтня 2023 року стан здоров`я Відповідача суттєво погіршився. Відповідно до копії картки амбулаторного хворого № 26/52645, виданої КНП КОР «Київський обласний онкологічний диспансер» від 21.01.2026 року, та консультаційних висновків лікаря гінеколога - онколога ОСОБА_4 від 10.01.2026 р. і 27.01.2026 р., Відповідачу було встановлено діагноз: «Карцинома in situ ендометрія (код D07.0); атипова гіперплазія ендометрію» (передпухлинний стан із високим ризиком онкології). Факт понесення витрат на обстеження та лікування безготівковим розрахунком підтверджується виписками АТ КБ «ПриватБанк» від 27.02.2026 року: № HRQPCHVCVTAKA2CB на суму 27 738,00 грн та № F55KFMDRAGH675TT на суму 44 430,78 грн, актом від 13.12.2025 р. на суму 17 700,00 грн (операційні витрати) та медичними квитанціями на суму 9 481,90 грн.

(ІІІ. Мотивувальна частина)

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з таких норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 15, частини першої статті 16 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту. Отже, об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес, саме вони є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

За вимогами ч. 1 ст. 60 Сімейного кодексу України (далі – СК України), майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності, незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (ведення домашнього господарства, хвороба, тощо) самостійного заробітку (доходу). Також згідно з частиною третьою статті 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом. Зазначені норми закону свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Частиною 2 статті 61 СК України визначено, що об`єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя.

У Постанові Колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 10 вересня 2025 року у справі № 176/2044/24 викладено правовий висновок, згідно з яким грошове забезпечення військовослужбовців, нараховане та виплачене їм під час перебування у зареєстрованому шлюбі, є доходом подружжя від службової діяльності, не має виключно індивідуального цільового призначення, а тому є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя та належить чоловіку та дружині в рівних частках.

Враховуючи, що загальний дохід Позивача за період з грудня 2022 року по листопад 2025 року склав 2 743 889,44 грн, перерахована Відповідачу сума (1 389 933,92 грн) співмірна частині його заробітку. Зазначені кошти є спільною сумісною власністю подружжя, а їх перерахування дружині суд розцінює як правомірну форму розпорядження спільним майном та виділення їй її законної частки доходу.

Аналізуючи зібрані у справі докази та надаючи їм правову оцінку, суд дійшов таких висновків. У даній справі правовою підставою перебування та використання коштів Відповідачем є факт її перебування у зареєстрованому шлюбі з Позивачем та законодавчо закріплений режим спільності майна подружжя. Жодних доказів наявності домовленості між подружжям про відкриття депозиту чи цільового накопичення коштів на купівлю житла Позивачем суду не надано, що є його обов`язком.

Відповідно до положень частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

При цьому сам по собі факт перерахування коштів між подружжям не підтверджує існування домовленості про їх обов`язкове накопичення на депозитному рахунку чи про подальше повернення частини таких коштів Позивачу. Матеріали справи не містять письмових доказів відкриття депозиту, погодженого сторонами плану накопичення, листування щодо цільового призначення переказів або інших даних, які б свідчили про обмеження права Відповідача користуватися отриманими коштами для потреб сім`ї.

Якщо один із подружжя не мав самостійного заробітку згідно з вимогами ст. 60 СК України з поважної причини, зокрема у зв`язку зі звільненням Відповідача через скорочення штату, він має рівне право на майно, набуте подружжям за час шлюбу, у тому числі на доходи іншого з подружжя. Таким чином, використання Відповідачем спільного доходу на забезпечення життєвих потреб у період безробіття та на лікування є правомірним розпорядженням спільним майном.

Відповідно до статті 63 СК України, дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Згідно з вимогами частини 1 статті 70 Сімейного кодексу України, у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними. З огляду на зазначене, вказані спільні грошові кошти подружжя підлягають поділу між сторонами у рівних частинах — по 1/2 частці кожному.

Крім того, ч. 3 ст. 75 Сімейного кодексу України встановлює обов`язок подружжя матеріально підтримувати один одного у разі потреби через хворобу чи непрацездатність. У Рішенні Конституційного Суду України № 1-р/2024 від 29.10.2024 року зазначено, що обов`язок солідарної матеріальної підтримки хворої дружини (чоловіка) базується на конституційних засадах рівності та сімейної солідарності, а рівень такої допомоги має відповідати реальним фінансовим можливостям та високому рівню доходів іншого з подружжя.

Суд також враховує, що витрати на лікування одного з подружжя в період шлюбу за своєю правовою природою не можуть автоматично розцінюватися як витрати виключно в особистих інтересах такого з подружжя. За наявності шлюбу, спільного проживання та обов`язку взаємної матеріальної підтримки такі витрати є сумісними із призначенням сімейного бюджету, якщо інше не доведено належними доказами.

Відповідно до вимог ст. 1215 Цивільного кодексу України, не підлягають поверненню безпідставно набуті заробітна плата і прирівняні до неї виплати, пенсії, допомоги, грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

Суд встановив, що Позивач здійснював перекази Відповідачу добровільно та свідомо протягом майже 3 років спільного подружнього життя, рахункова помилка з його боку чи недобросовісність в діях Відповідача відсутні, а кошти слугували засобом до існування Відповідача в період її безробіття через скорочення штату та витрачалися на відновлення її здоров`я під час хвороби, що повністю виключає правові підстави для їх повернення чи стягнення.

Суд відхиляє доводи Позивача про те, що Відповідач розпоряджалася цими коштами без згоди чоловіка та на власний розсуд. Матеріалами справи підтверджується, що Позивач добровільно, та з власної волі та згоди, систематично перераховував грошові кошти на банківську картку Відповідача. Протягом усього часу спільного проживання він не висловлював жодних заперечень щодо структури та напрямів їх витрачання. Навпаки, Позивач повноцінно й безперешкодно користувався всіма благами від оплачених за рахунок цих коштів послуг, а також отриманої матеріально-технічної допомоги від сім`ї.

Отже, факт перерахування Позивачем коштів відбувався в межах ведення спільного господарства та за взаємною згодою сторін, що виключає факт неправомірного чи одноосібного розпорядження спільним майном з боку Відповідача.

Суд констатує наявність повної згоди Позивача на таке розпоряджання майном подружжя в силу ч. 1 ст. 65 Сімейного кодексу України. Сама зміна ставлення Позивача до Відповідача у зв`язку з фактичним припиненням шлюбних відносин не може спростувати презумпцію згоди, яка діяла в момент вчинення правочинів.

Суд також враховує доктрину заборони суперечливої поведінки (Venire contra factum proprium), сформовану у Постанові Об`єднаної палати КЦС Верховного суду України від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17, яка базується на принципах добросовісності (ст. 3, 13 ЦК України). Позивач, який своєю тривалою поведінкою погоджувався з існуючим розподілом бюджету, спільно споживав комунальні послуги, отримував від Відповідача зворотні грошові перекази, матеріально-технічну допомогу та підтримку не може діяти всупереч своїй попередній поведінці та вимагати повернення грошей після погіршення особистих стосунків.

Таким чином, суд, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.

Судове рішення не має породжувати стан невизначеності у відносинах позивача з відповідачем і вимагати від них надалі вчиняти узгоджені дії для вичерпання конфлікту. Спосіб захисту права або інтересу має бути таким, щоб у Позивача не виникала необхідність повторного звернення до суду (пункт 58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц (провадження №14-67цс20))».

Згідно з ч. 2 ст. 141 ЦПК України, у разі відмови в позові судові витрати покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 60, 61, 63, 65, 70, 75 СК України, ст. ст. 3, 13, 15, 16, 368, 1215 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 76-83, 89, 141, 223, 247, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення

грошових коштів - відмовити повністю.

Судові витрати по справі покласти на позивача.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, до Київського апеляційного суду.

Відомості про учасників:

Позивач: ОСОБА_1 (місце реєстрації - АДРЕСА_2 , РНОКПП № НОМЕР_4 ).

Відповідач: ОСОБА_2 (місце реєстрації - АДРЕСА_2 , РНОКПП № НОМЕР_5 ).

Повне судове рішення складено та підписано: 07.09.2026 року.

Суддя А.В. Янченко