Рішення від 06 вересня 2026 р. у справі №367/9987/25 — Ірпінський міський суд Київської області

Справа № 367/9987/25

Провадження №2-а/367/57/2026

РІШЕННЯ

Іменем України

07 вересня 2026 року м. Ірпінь

Ірпінський міський суд Київської області у складі головуючого судді Мерзлого Л.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в місті Києві про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, –

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Ірпінського міського суду Київської області з адміністративним позовом до Управління патрульної поліції в місті Києві (далі – відповідач), в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову заступника командира 4 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в м. Києві старшого лейтенанта поліції Дженжери Вадима Петровича серії ЕНА № 5487327 від 15.08.2025, якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною другою статті 122 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 510 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 15.08.2025 о 11:44:42 у м. Києві, керуючи транспортним засобом BYD SEAGULL, державний номерний знак НОМЕР_1 , на перехресті вулиці Олени Теліги та вулиці Юрія Ільєнка рухався на дозволяючий (зелений) сигнал світлофору та не користувався засобом зв`язку. Позивач послався на те, що поліцейський продемонстрував йому відеозапис з власного мобільного телефону, походження та джерело якого не було пояснено, при цьому колір сигналу світлофору з боку позивача на записі, за його твердженням, розрізнити неможливо, а сигнал світлофору з боку самого поліцейського в момент перетину позивачем перехрестя, на переконання позивача, був червоним, а не зеленим, як стверджував поліцейський. Позивач зазначив, що після висловлених ним заперечень поліцейський нібито висловлював сумніви щодо його вини, однак постанову все ж виніс, змінивши підставу притягнення на використання засобу зв`язку під час керування транспортним засобом, хоча на відеозаписі, за твердженням позивача, не зафіксовано ні мобільного телефону в його руках, ні факту розмови. Позивач також зазначив, що постанова не конкретизує, яким саме технічним засобом зв`язку він нібито користувався, та що йому було відмовлено в задоволенні клопотань, заявлених під час складення постанови, у тому числі клопотання про залучення захисника.

2. Зауваження щодо відзиву на позовну заяву

Відповідач відзиву на позовну заяву до суду не подав, своїм правом на подання заперечень проти позову та наданих на їх обґрунтування доказів не скористався.

3. Обставини справи, встановлені судом

Судом встановлено, що постановою заступника командира 4 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в м. Києві старшого лейтенанта поліції Дженжери В.П. серії ЕНА № 5487327 від 15.08.2025 позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною другою статті 122 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 грн з тих підстав, що він 15.08.2025 о 11:44:42 у м. Києві по вул. Щусєва, керуючи транспортним засобом BYD SEAGULL, державний номерний знак НОМЕР_1 , здійснив проїзд на заборонний сигнал світлофору на перехресті вулиці Олени Теліги та вулиці Юрія Ільєнка та користувався під час керування транспортним засобом засобом зв`язку, тримаючи його в руці, чим порушив пункт 2.9 Правил дорожнього руху України.

Судом встановлено, що постанова винесена уповноваженою посадовою особою відповідача безпосередньо на місці виявлення ознак адміністративного правопорушення, за участю позивача, який був особисто присутній під час її складення, отримав її копію та був обізнаний з її змістом, про що свідчить зміст самої позовної заяви, в якій позивач детально викладає обставини спілкування з посадовою особою відповідача під час складення постанови.

Судом встановлено, що на обґрунтування позовних вимог позивачем до матеріалів справи додано копію оскаржуваної постанови, копію квитанції про сплату судового збору, копію паспорта та реєстраційного номера облікової картки платника податків позивача, а також шість знімків екрана переписки в застосунку Viber. Відеозапис, на який посилається позивач як на доказ на спростування обставин, викладених в оскаржуваній постанові, до матеріалів справи позивачем не подано; зі змісту позовної заяви вбачається, що цей запис позивачу не передавався і копії його він не отримував, а власне уявлення про його зміст ґрунтує на одноразовому перегляді запису на телефоні іншої особи в момент складення постанови.

Судом встановлено, що позовну заяву подано (сформовано в системі «Електронний суд») 25.08.2025, тобто на десятий день з дня винесення оскаржуваної постанови (15.08.2025).

Судом встановлено, що відповідач, будучи належним чином обізнаним про відкриття провадження у справі, у встановлений судом строк відзиву на позовну заяву не подав, доказів на підтвердження правомірності оскаржуваної постанови, у тому числі матеріалів справи про адміністративне правопорушення, відеозапису, на який містяться посилання в постанові та позовній заяві, або інших доказів на спростування доводів позивача, суду не надав.

4. Мотиви, з яких виходив суд, застосовані норми права

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному їх дослідженні (стаття 90 КАС України, статті 251, 252 КУпАП), суд дійшов таких висновків.

4.1. Щодо дотримання строку звернення до суду

Відповідно до частини другої статті 286 КАС України позовна заява щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подана протягом десяти днів з дня вручення такого рішення. Оскаржувана постанова винесена та вручена позивачу особисто 15.08.2025, а позовну заяву сформовано в системі «Електронний суд» 25.08.2025, тобто в межах встановленого десятиденного строку. За таких обставин підстави для вирішення питання про поновлення пропущеного строку звернення до суду відсутні, а позовну заяву подано своєчасно.

4.2. Щодо повноважень посадової особи, яка винесла постанову, та форми постанови

Відповідно до статті 222 КУпАП справи про адміністративні правопорушення, пов`язані з порушенням правил дорожнього руху, розглядаються, зокрема, уповноваженими на те посадовими особами органів Національної поліції. Судом встановлено, що оскаржувана постанова винесена заступником командира 4 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в м. Києві, тобто посадовою особою, уповноваженою на розгляд справ про адміністративні правопорушення у сфері дорожнього руху та накладення адміністративних стягнень за їх вчинення. Постанова за формою містить відомості, передбачені статтею 283 КУпАП. Разом з тим сама лише відповідність постанови формальним вимогам щодо її змісту не звільняє відповідача від обов`язку довести правомірність викладених у ній висновків по суті, якщо позивач заперечує факт вчинення ним правопорушення.

4.3. Щодо доведеності факту вчинення позивачем адміністративного правопорушення

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача. Ця норма кореспондує принципу, закріпленому у статті 62 Конституції України, статті 7 та частині першій статті 245 КУпАП, за яким особа вважається невинуватою у вчиненні правопорушення, доки її вину не буде доведено в установленому законом порядку, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, а всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Судом встановлено, що відповідач у ході розгляду справи відзиву на позовну заяву не подав та жодних доказів на підтвердження правомірності оскаржуваної постанови суду не надав. Зокрема, відповідачем не подано ні відеозапису, на який міститься посилання в позовній заяві і який, за твердженням позивача, демонструвався йому на місці події, ні матеріалів справи про адміністративне правопорушення (протоколу, рапорту, пояснень посадової особи чи інших доказів), які надавали б суду можливість перевірити викладені в постанові обставини на предмет їх відповідності дійсності та спростувати доводи позивача.

За таких обставин єдиним джерелом відомостей про подію правопорушення залишається сама оскаржувана постанова, яка є одностороннім актом посадової особи відповідача і відображає виключно її суб`єктивне сприйняття обставин, не підтверджене жодним іншим доказом. Суд враховує, що позивач послідовно заперечує вчинення ним обох складників поставленого у вину правопорушення – як проїзду на заборонний сигнал світлофору, так і користування засобом зв`язку під час керування транспортним засобом, а також звертає увагу на те, що первісно посадова особа відповідача визначила підставою притягнення до відповідальності проїзд на заборонний сигнал світлофору і лише після висловлених позивачем заперечень змінила цю підставу на факт користування засобом зв`язку, що ставить під сумнів послідовність та об`єктивність встановлення обставин, покладених в основу оскаржуваної постанови.

За відсутності з боку відповідача будь-яких доказів на підтвердження обставин, викладених в оскаржуваній постанові, та на спростування доводів позивача, суд позбавлений можливості дійти висновку про доведеність факту вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 122 КУпАП. Оскільки відповідач, на якого процесуальним законом покладено обов`язок доказування правомірності свого рішення, цим обов`язком не скористався, наявні сумніви щодо доведеності обставин, викладених у постанові, підлягають тлумаченню на користь позивача.

4.4. Щодо доводів позивача про порушення процесуальних прав

Позивач також послався на те, що під час складення постанови йому було відмовлено в задоволенні заявлених клопотань, у тому числі клопотання про залучення захисника, чим, на його переконання, порушено права, передбачені статтею 268 КУпАП. Оскільки відповідач відзиву на позов не подав та матеріалів справи про адміністративне правопорушення суду не надав, а отже жодних відомостей, які спростовували б викладені позивачем обставини заявлення та відхилення клопотань, суду не надано, зазначені доводи позивача також залишились не спростованими.

4.5. Загальний висновок

Враховуючи, що відповідач, на якого частиною другою статті 77 КАС України покладено обов`язок доведення правомірності оскаржуваного рішення, не подав відзиву на позовну заяву та не надав суду жодних доказів на підтвердження обставин, викладених в оскаржуваній постанові, а наведені позивачем доводи щодо неправомірності притягнення його до адміністративної відповідальності залишились не спростованими, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для визнання постанови серії ЕНА № 5487327 від 15.08.2025 протиправною та її скасування, у зв`язку з чим позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню в повному обсязі.

5. Розподіл судових витрат

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Оскільки позовні вимоги задоволено в повному обсязі, а позивачем при зверненні до суду понесено судові витрати зі сплати судового збору, що підтверджується наданою до матеріалів справи квитанцією, зазначені витрати підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 9, 72, 77, 90, 139, 241–246, 250, 262, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, статтями 7, 122, 222, 245, 251, 252, 268, 280, 283, 293 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд, –

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в місті Києві про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення – задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною та скасувати постанову заступника командира 4 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в м. Києві старшого лейтенанта поліції Дженжери Вадима Петровича серії ЕНА № 5487327 від 15.08.2025 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною другою статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

3. Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Управління патрульної поліції в місті Києві судовий збір, сплачений за подання позовної заяви, у розмірі 605,60 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 07 вересня 2026 року.

Суддя: Л.В. Мерзлий