Рішення від 20 серпня 2026 р. у справі №367/4881/26 — Ірпінський міський суд Київської області

Справа № 367/4881/26

Провадження №2/367/5864/2026

РІШЕННЯ

Іменем України

(заочне)

21 серпня 2026 року Ірпінський міський суд Київської області у складі:

головуючого - судді Кравчук Ю.В.,

за участю:

секретаря судових засідань – Опанасенко А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Ірпені цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів,-

в с т а н о в и в :

У квітні 2026 року позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому просить збільшити розмір аліментів шляхом зміни способу стягнення аліментів, які стягуються з відповідача на її користь на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та стягувати з відповідача аліменти в розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку (доходу) щомісяця, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття.

В обґрунтування позовних вимог зазначає про те, що 21 лютого 2009 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 Центральним відділом реєстрації шлюбів у м. Києві з державним Центром розвитку сім`ї, було зареєстровано шлюб, актовий запис № 326. Спільне подружнє життя не склалося і 05 листопада 2020 року Ірпінським міським судом Київської області по справі № 367/4904/20 винесено рішення про розірвання шлюбу між ОСОБА_1 та ОСОБА_1 .

Вказує, що від даного шлюбу сторони мають сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає та перебуває на утриманні позивача.

19 березня 2021 року позивачка звернулася до суду із позовною заявою про стягнення аліментів з відповідача. Рішенням Ірпінського міського суду Київської області у справі № 367/2039/21 від 04 червня 2021 року було стягнуто з відповідача на користь позивача аліменти в твердій грошовій сумі в розмірі 3500 (три тисячі п`ятсот) гривень, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 14 березня 2021 року і до досягнення дитиною повноліття.

Стверджує, що на момент прийняття судом рішення (2021 рік) такий спосіб стягнення коштів був своєрідним компромісом між прогнозованістю для платника та мінімальною стабільністю для одержувача. Однак, з плином часу зазначена сума перестала відповідати реальним витратам на утримання дитини. Це особливо актуально в умовах інфляції, зростання прожиткового мінімуму, зміни вартості базових послуг і товарів.

Зазначає, що відповідач інших осіб на утриманні не має, він працездатний, отримує наразі доходи, його стан здоров`я наразі дозволяє сплачувати аліменти, а тому позивач вважає, що він може сплачувати розмір аліментів у вигляді 1/4 частки від заробітку (доходу), щомісяця, до досягнення дитиною повноліття.

30 квітня 2026 року ухвалою Ірпінського міського суду Київської області відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін та витребувано у Державної податкової служби України відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про усі джерела, суми виплачених доходів та утриманих податків відносно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 за період з 01.01.2025 року станом по день надання відповіді.

12 червня 2026 року до канцелярії Ірпінського міського суду Київської області від Державної податкової служби України на виконання ухвали Ірпінського міського суду Київської області від 30 квітня 2026 року надійшла витребувана інформація.

Позивач ОСОБА_1 та її представник – адвокат Нерода Алла Ігорівна у судове засідання не з`явилися, про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином. Від представника позивача надійшла заява, в якій вона просила розглянути справу без її участі та без участі позивача, позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 , який належним чином повідомлявся про дату, час та місце судового розгляду, в тому числі шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті Судової влади України, повторно в судове засідання не з`явився, причини неявки суду не повідомив, заяв про відкладення розгляду справи, відзиву на позов не подав.

Відповідно до ч.ч. 3, 5, 8 ст. 128 ЦПК України судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик.

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі №800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі №913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).

Згідно ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно вимог ст. 280 ЦПК України, якщо відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання та не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Через відсутність від відповідача клопотань та відзиву на позов, враховуючи відсутність заперечень позивача щодо заочного розгляду справи, у відповідності до ст. 280 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу на підставі наявних у ній доказів та ухвалити заочне рішення.

Суд, дослідивши письмові докази, встановив, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 05 листопада 2020 року було розірвано.

Від шлюбу сторони мають сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серія НОМЕР_2 , виданого 11 серпня 2009 року відділом реєстрації актів цивільного стану Оболонського районного управління юстиції у м. Києві.

Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 04 червня 2021 року з відповідача стягнуто аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в твердій грошовій сумі в розмірі 3 500 (три тисячі п`ятсот) гривень, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 14 березня 2021 року і до досягнення дитиною повноліття.

12.10.2021 року головним державним виконавцем Оболонського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Ярмоленко Катериною Юріївною було відкрите виконавче провадження № 67087574 на підставі виконавчого листа № 367/2039/21 від 04.06.2021 року.

Відповідно до розрахунку заборгованості зі сплати аліментів по ВП №67087574 станом на 01 квітня 2026 року заборгованість ОСОБА_2 зі сплати аліментів становить 114419,00 грн.

Відповідно до відомостей Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела та суми нарахованих та виплачених доходів, ОСОБА_1 отримано такі доходи:

-за період із січня по грудень 2025 року — 102 155,05 грн (сума податку-17 534,70 грн);

-за період із січня по квітень 2026 року — 64 023,69 грн (сума податку-11 524,27 грн).

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позовних вимог і на підставі наданих сторонами доказів.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 27 Конвенції про права дитини, прийняту резолюцією 44/25 Генеральної Асамблеї ООН від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

За змістом ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Відповідно до ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до ст. 183 та ст. 184 СК України за рішенням суду розмір аліментів визначається у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Відповідно до ст. 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Згідно з п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них.

Враховуючи зміст ст. ст. 181, 192 СК України, практику Верховного Суду, втілену у постанові від 03 травня 2018 року по справі № 581/638/17-ц, розмір стягнутих за рішенням суду аліментів не є незмінним та у випадку виникнення відповідних підстав може змінюватись.

Так, за ч. 2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

За змістом ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей державних чи приватних органів, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними і законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів" № 2037-VIII від 17 травня 2017 року, який набрав чинності 08 липня 2017 року, з урахуванням Закону № 2475- VIII від 03 липня 2018 року, внесено зміни до ч. 2 ст. 182 СК України та визначено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» для дітей віком від 6 до 18 років встановлено прожитковий мінімум 3512 гривень.

Заявлений позов стосується вимог стягувача про зміну розміру і способу стягнення аліментів відповідно до ч. 3 ст. 181, ст. 192 СК України.

Право вимагати заміни розміру аліментів шляхом зміни способу стягнення аліментів не може заперечуватися, адже можливість вибору способу присудження аліментів з огляду на мінливість життєвих обставин, зазначених ст.ст. 182-184 СК України, не може обмежуватися разовим її здійсненням.

З огляду на законодавчо закріплену в абз. 2 ч. 3 ст. 181 СК України можливість змінювати розмір аліментів за заявою їх одержувача шляхом зміни способу їх присудження, в поєднанні з положеннями ст. 192 СК України, зміна розміру аліментів може мати під собою як зміну власне обсягу (розміру) аліментів, так і зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів, визначений у певній твердій грошовій сумі та навпаки).

Аналіз вказаних норм свідчить, що кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Тобто, визначення способу (в твердій грошовій сумі чи частці) залежить тільки від вибору одержувача аліментів.

Законодавством встановлено рівні права та обов`язки батьків щодо дитини, незалежно від перебування у шлюбі, а також обов`язок батьків утримувати дитину до повноліття. При визначенні розміру та способу стягнення аліментів суд керується принципами справедливості, добросовісності та розумності, враховує стан здоров`я та матеріальне становище дитини та платника, наявність у платника інших утриманців, майно та доведені витрати, при цьому мінімальний гарантований розмір аліментів не може бути меншим за 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Суд також враховує законодавчо встановлений прожитковий мінімум на дату прийняття рішення та можливість індексації твердої грошової суми аліментів, а розмір і спосіб стягнення аліментів можуть бути змінені судом за позовом платника або одержувача у разі зміни матеріального чи сімейного стану.

Суд, проаналізувавши докази, встановив, що розмір аліментів, визначений рішенням суду від 04.06.2021 року у твердій грошовій сумі у розмірі 3500 грн щомісячно, є недостатнім для утримання дитини та забезпечення їй належного рівня життя, необхідного для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку.

Ті обставини, що з віком потреби дитини зростають, що, у свою чергу, тягне за собою постійне зростання витрат, зокрема з боку матері, з якою проживає дитина, на забезпечення освіти, гармонійного розвитку, медичного догляду, лікування та відпочинку, є загальновідомими та не потребують доказування.

Суд враховує, що виховання дитини одним із батьків, коли інший проживає окремо, створює додаткове навантаження по догляду та вихованню дитини, у зв`язку з чим певним чином виникає дисбаланс між зусиллями, які мають прикладати обоє батьків для розвитку дитини, таким чином, що тягар здебільшого лягає лише на одного. Вказана правова позиція висвітлена у постанові Верховного Суду у справі за №565/2071/19 від 16 вересня 2020 року.

Отже, постійні зміни співвідношення розміру аліментів у твердому розмірі з прожитковим мінімумом, інфляція грошових коштів, проблеми, що виникають із застосуванням щомісячної індексації цього розміру, дійсно свідчать про те, що визначення аліментів на дитину у частці від заробітку (доходу) батька буде сприяти захисту інтересів дитини.

Сімейний кодекс України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного рішенням суду, і не пов`язує їх зі способом присудження (ч. 3 ст. 181 СК України). Стаття 192 СК України вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених Кодексом.

Право вимагати зміни розміру аліментів шляхом зміни способу присудження не може бути обмежене, адже можливість вибору способу стягнення аліментів з огляду на мінливість життєвих обставин не обмежується разовим здійсненням.

З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями ст. 192 СК України зміна може включати зміну способу присудження (з твердої грошової суми на частку доходу або навпаки). Правова позиція ВСУ у справі №143цс13 від 05 лютого 2014 року підтверджує це.

Отже, вимога одержувача аліментів про зміну способу їх стягнення може мати місце як у зв`язку з необхідністю збільшення розміру аліментів, так і через бажання стягувача змінити спосіб стягнення з інших обставин.

Відповідно до ст. 183 СК України, частка заробітку (доходу) матері або батька, яка стягується як аліменти на дитину, визначається судом.

Суд також зазначає, що розмір аліментів, визначений цим рішенням, не є незмінним. У разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я платника або одержувача аліментів та в інших випадках, передбачених СК України, розмір аліментів може бути змінено за рішенням суду за позовом платника або одержувача (ч. 1 ст. 192 СК України).

Сплата аліментів при визначеному новому способі проводиться з дня набрання рішення законної сили (п. 23 Постанови Пленуму ВСУ від 15 травня 2006 № 3).

При встановленні обставин справи судом з`ясовано, що відповідач є працездатним та отримує заробітну плату. При цьому доказів щодо скрутного матеріального становища чи незадовільного стану здоров`я, які б унеможливлювали сплату ним аліментів у зазначеному позивачем розмірі відповідач суду не надав. Суд враховує також те, що батьки мають рівні обов`язки щодо утримання дітей і відповідач має обов`язок брати участь в утриманні своєї дитини.

А тому, суд вважає обґрунтованими вимоги про зміну способу стягнення аліментів з твердої грошової суми у розмірі 3500 грн на 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Встановивши обставини справи та надавши оцінку доказам у їх сукупності, максимально врахувавши інтереси дитини, керуючись засадами справедливості, добросовісності та розумності, а також відповідно до моральних засад суспільства, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню.

Що стосується вимог щодо стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 8 000 грн., суд зазначає наступне.

Згідно зі статтею 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Відповідно до положень частини першої, пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частинами першою-шостою статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Отже, зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

На підтвердження понесених витрат на отримання професійної правничої допомоги до суду позивачем надано: ордер на надання правничої допомоги серії АІ № 2169662, копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серії КС № 10733/10, детальний опис робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом та здійснених адвокатом витрат, необхідних для надання правничої допомоги в цивільній справі № 367/4881/26, додаткову угоду до договору про надання правничої допомоги № 592 від 01.04.2026 р., платіжну інструкцію № 295843528, платіжну інструкцію № 290909734.

Таким чином, виходячи з критеріїв реальності та розумності, обсяг виконаних адвокатом робіт, суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги позивачу в сумі 8 000 грн.

У відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору щодо позовних вимог про стягнення аліментів, тому враховуючи вимоги ч. 1, ч. 6 ст. 141 ЦПК України судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь держави.

Керуючись ст. ст. 259, 263-265 ЦПК України, суд,-

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів – задовольнити.

Змінити спосіб стягнення аліментів з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ), на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ), визначений рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 04 червня 2021 року у справі № 367/2039/21 на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з твердої грошової суми у розмірі 3500 грн. на 1/4 частку від заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку щомісячно, починаючи з дня набрання цим рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття.

Виконавчий лист по справі № 367/2039/21 виданий 04.06.2021 року на підставі рішення Ірпінського міського суду Київської області від 04 червня 2021 року - відкликати.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 )витрати на правову допомогу у розмірі 8 000 (вісім тисяч гривень) 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 ) на користь держави судовий збір у розмірі 1 064 (одна тисяча шістдесят чотири) гривні 96 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заява про перегляд заочного рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду через Ірпінський міський суд Київської області.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ю.В. Кравчук