Рішення від 06 вересня 2026 р. у справі №367/12739/25 — Ірпінський міський суд Київської області

Справа № 367/12739/25

Провадження №2/367/1619/2026

РІШЕННЯ

Іменем України

07 вересня 2026 року м. Ірпінь

Ірпінський міський суд Київської області у складі головуючого судді Мерзлого Л.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Донецькі енергетичні послуги» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію, –

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю «Донецькі енергетичні послуги» (далі – ТОВ «Донецькі енергетичні послуги», позивач, Постачальник) звернулося до Ірпінського міського суду Київської області з позовом до ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , відповідач, Споживач), в якому просило стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за договором про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг № 582 від 01.01.2019 у загальному розмірі 19 536,19 грн, з яких: 16 831,78 грн – сума основного боргу за спожиту у липні, серпні 2024 року електричну енергію, 480,07 грн – 3 % річних, нарахованих за період з 10.08.2024 по 31.07.2025, 2 224,34 грн – інфляційна складова боргу, нарахована за період з 01.09.2024 по 30.06.2025, а також судовий збір у розмірі 2 422,40 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 01.01.2019 між ним, як постачальником універсальних послуг, та відповідачем, як малим непобутовим споживачем, шляхом приєднання відповідача до публічного договору на умовах Комерційної пропозиції «Універсальна» укладено договір про постачання електричної енергії № 582, для розрахунків за яким відповідачу відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 . Позивач послався на те, що згідно з інформацією оператора системи розподілу АТ «ДТЕК Донецькі електромережі» щодо фактичного (звітного) корисного відпуску електричної енергії, відповідачу поставлено електроенергію в обсязі 3 949 кВт·год (2 579 кВт·год – у липні 2024 року, 1 370 кВт·год – у серпні 2024 року), у зв`язку з чим сформовано рахунки на загальну суму 35 305,01 грн, з яких сплачено (з урахуванням зарахування надлишку попередніх платежів за принципом погашення найдавнішої заборгованості згідно з абзацом другим пункту 4.24 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 312, далі – ПРРЕЕ) лише 18 473,23 грн, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 16 831,78 грн. Крім того, позивач зазначив, що договір № 582 є чинним і жодною зі сторін не розривався, а претензія позивача від 16.10.2024 залишена відповідачем без відповіді.

2. Короткий зміст відзиву на позовну заяву та інших заяв по суті справи

Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому заперечив проти позову в повному обсязі, з огляду на таке.

Відповідач зазначив, що об`єкт (нежитлова будівля магазину), споживання електроенергії на якому обліковувалось за договором № 582, був відчужений ним за договором дарування 11.01.2020, після чого право власності відповідача на цей об`єкт припинилося, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, отриманим в Ірпінському ЦНАП. Відповідач зазначив, що після відчуження об`єкта він не мав фактичного доступу ні до приміщення, ні до приладів обліку електричної енергії, які знаходяться у трансформаторній підстанції, що належить позивачу, електроенергію не споживав та не доручав робити це третім особам.

Щодо доданої позивачем довіреності від 01.03.2020 на ім`я ОСОБА_2 , якою останнього нібито уповноважено представляти інтереси відповідача у відносинах з позивачем (фіксувати покази приладів обліку, підписувати акти та рахунки, отримувати й подавати документи), відповідач зазначив, що зазначеної довіреності він не видавав і не підписував, а сама довіреність містить численні розбіжності з дійсними персональними даними відповідача (помилкове написання імені та по батькові « ОСОБА_1 » замість « ОСОБА_1 », невірно вказане місце реєстрації – « АДРЕСА_1 » замість дійсного « АДРЕСА_2 », невірно вказане фактичне місце проживання), що, на переконання відповідача, свідчить про підроблення документа за участю працівника Позивача – спеціаліста ПЦОК Хрістенко І.В., яка засвідчила довіреність підписом у відсутність довірителя. Із цього приводу 24.10.2025 відповідач звернувся із заявою до Ірпінського відділу поліції, що підтверджується талоном-повідомленням Єдиного обліку № 30842. Відповідач також звернув увагу суду на те, що строк дії зазначеної довіреності, навіть за умови її гіпотетичної дійсності, згідно з її власним текстом закінчився 01.03.2023, тобто більш ніж за рік до спірного періоду нарахувань (липень – серпень 2024 року), а тому жодних правових наслідків для відповідача щодо подій 2024 року вона спричиняти не може. Відповідач заперечив також факт підписання ним будь-яких рахунків за спожиту у липні, серпні 2024 року електроенергію.

У відповіді на відзив позивач зазначив, що договір № 582 від 01.01.2019 є чинним, оскільки жодна зі сторін не заявляла про його розірвання, а відповідно до пункту 10.4 Комерційної пропозиції договір у будь-якому випадку діє до повного розрахунку за ним. Позивач послався на пункт 4.27 ПРРЕЕ, відповідно до якого у разі звільнення приміщення та/або остаточного припинення користування електричною енергією споживач зобов`язаний повідомити електропостачальника про намір припинити дію договору не пізніше ніж за 20 робочих днів до відповідної події, а в разі неповідомлення – зобов`язаний здійснювати оплату спожитої на об`єкті електроенергії. Оскільки відповідач до позивача з заявою про припинення договірних відносин не звертався, позивач вважає, що відповідач, керуючись статтями 511, 527 ЦК України, залишається зобов`язаною стороною договору № 582, а виконання ним зобов`язання з оплати не позбавляє його права зворотної вимоги (регресу) до третьої особи, яка фактично користувалася об`єктом.

У запереченні на відповідь на відзив відповідач зазначив, що сама наявність оспорюваної довіреності від 01.03.2020 свідчить про обізнаність працівників позивача про те, що відповідач фактично не перебуває на об`єкті, а засвідчення довіреності поза присутністю довірителя суперечить статтям 245–247 ЦК України. Відповідач також послався на відсутність власної вини як на підставу, що виключає відповідальність (стаття 1166 ЦК України), та зазначив, що статус споживача електричної енергії виникає лише за умови фактичного користування нею.

У додаткових поясненнях позивач зазначив, що відповідач протягом спірного періоду не повідомляв ані позивача, ані оператора системи розподілу АТ «ДТЕК Донецькі електромережі» про намір припинити дію договору чи про зміну користувача об`єкта, а відсутність належного документального повідомлення про зміну власника (користувача) об`єкта, за умовами пункту 4.27 ПРРЕЕ, зберігає за відповідачем статус зобов`язаної за договором сторони.

У додаткових поясненнях відповідач надав докладний виклад обставин щодо, на його переконання, формальних ознак фальсифікації довіреності від 01.03.2020 (невідповідність дати, помилки в імені та адресах довірителя, підроблений підпис, незасвідчення у присутності довірителя всупереч статтям 245–247 ЦК України), а також зазначив, що саме протиправні дії працівника позивача, які уможливили допуск третіх осіб до особового рахунку та договору № 582, перебувають у причинному зв`язку з виникненням спору, а не бездіяльність відповідача.

3. Обставини справи, встановлені судом

Судом встановлено, що 01.01.2019 між позивачем, як постачальником універсальних послуг, та відповідачем, як малим непобутовим споживачем, шляхом приєднання відповідача до умов публічного договору на умовах Комерційної пропозиції «Універсальна» укладено договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг № 582, для розрахунків за яким відповідачу відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 .

Судом встановлено, що відповідно до інформації Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (інформаційна довідка № 448110692 від 17.10.2025), право власності відповідача на об`єкт нерухомого майна – будівлю магазину № НОМЕР_2 загальною площею 166,2 кв. м, розташовану за адресою: АДРЕСА_3 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 295067514132), припинено 11.01.2020 о 13:40:52, про що відомості внесено до реєстру 11.01.2020 приватним нотаріусом Шевера О.С., Покровський районний нотаріальний округ Донецької області. Судом встановлено, що саме зазначений об`єкт (нежитлова будівля магазину) є об`єктом, споживання електроенергії на якому обліковується за договором № 582, що не заперечується жодною зі сторін.

Судом встановлено, що позивачем на підтвердження права представника відповідача Веретенка С.В. на вчинення дій за договором № 582 (фіксація показів приладів обліку, підписання актів та рахунків, отримання й подання документів) надано копію довіреності від 01.03.2020, посвідченої підписом спеціаліста ПЦОК Хрістенко І.В., за текстом якої довіреність видана ОСОБА_1 і діє «до 1.03.2023 року (включно)».

Судом встановлено, що спірна заборгованість нарахована позивачем за розрахункові періоди липень та серпень 2024 року, тобто після 01.03.2023 – дати, якою за власним текстом довіреності обмежено строк повноважень представника ОСОБА_2 , та після 11.01.2020 – дати державної реєстрації припинення права власності відповідача на об`єкт, на якому обліковується спожита електроенергія.

Судом встановлено, що 24.10.2025 відповідач звернувся до відділу поліції м. Ірпінь із заявою про підроблення довіреності від його імені, що підтверджується талоном-повідомленням Єдиного обліку № 30842 від 24.10.2025 про прийняття та реєстрацію заяви правоохоронним органом.

Судом встановлено, що відповідачем наведено конкретні розбіжності між відомостями, зазначеними у спірній довіреності, та дійсними персональними даними відповідача, а саме: помилкове написання прізвища, імені та по батькові (« ОСОБА_1 » замість « ОСОБА_1 »); зазначення як місця реєстрації довірителя адреси « АДРЕСА_1 », тоді як згідно з відмітками у паспорті громадянина України відповідача його місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_4 ; зазначення як фактичного місця проживання довірителя адреси « АДРЕСА_5 », що не відповідає дійсній адресі реєстрації відповідача. Зазначені розбіжності позивачем не спростовано.

Судом встановлено, що жодних інших доказів, які б підтверджували факт особистого користування відповідачем електричною енергією на спірному об`єкті чи особисте підписання відповідачем рахунків, актів приймання-передачі товарної продукції або інших документів за розрахункові періоди липень, серпень 2024 року, позивачем до матеріалів справи не подано; акти та рахунки за вказані періоди підписані від імені відповідача виключно представником Веретенком С.В. на підставі оспорюваної довіреності.

4. Мотиви, з яких виходив суд, застосовані норми права

Оцінивши подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (стаття 89 ЦПК України), суд дійшов таких висновків.

4.1. Щодо доведеності підстав покладення на відповідача обов`язку з оплати спожитої у липні – серпні 2024 року електроенергії

Відповідно до статей 12, 76–81 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України) кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами, а обов`язок доведення обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги, покладається на позивача.

Судом враховано, що сам факт укладення договору № 582 від 01.01.2019 та обставина, що зазначений договір формально не розривався жодною зі сторін у порядку, визначеному пунктом 4.27 ПРРЕЕ, не є спростованими. Разом з тим предметом доказування в цій справі є не лише факт формальної чинності договору, а й факт виникнення в межах цього договору грошового зобов`язання відповідача перед позивачем саме за розрахункові періоди липень – серпень 2024 року в заявленому позивачем розмірі.

Судом встановлено, що єдиними документами, якими позивач обґрунтовує врахування дій, вчинених за спірний період (фіксація показів приладів обліку, підписання актів приймання-передачі товарної продукції та рахунків), як дій, що покладають обов`язок з оплати саме на відповідача, є акти й рахунки, підписані представником Веретенком С.В. на підставі довіреності від 01.03.2020. При цьому судом встановлено, що вказана довіреність за власним текстом мала чинність лише «до 1.03.2023 року (включно)», тобто її дія об`єктивно закінчилася більш ніж за рік до дати вчинення дій, на підставі яких позивачем нараховано спірну заборгованість за липень – серпень 2024 року. Відтак, навіть за умови припущення про дійсність зазначеної довіреності (без вирішення судом питання про її справжність по суті, яке становить предмет самостійної процесуальної перевірки правоохоронними органами за заявою відповідача, зареєстрованою за талоном-повідомленням Єдиного обліку № 30842 від 24.10.2025), дії, вчинені представником ОСОБА_2 після 01.03.2023, не можуть вважатися вчиненими на підставі належних повноважень і не породжують для відповідача прав та обов`язків відповідно до частини першої статті 92, статті 237, частини третьої статті 238 ЦК України, оскільки представництво за довіреністю з обмеженим строком дії припиняється зі спливом цього строку (пункт 3 частини першої статті 248 ЦК України).

Крім того, суд враховує, що відповідачем наведено конкретні та документально не спростовані позивачем розбіжності між відомостями, зазначеними у спірній довіреності, та дійсними персональними даними відповідача (помилкове написання імені та по батькові, невірні відомості про місце реєстрації та фактичне місце проживання довірителя), а також факт звернення відповідача 24.10.2025 із заявою до органів поліції щодо підроблення цієї довіреності, зареєстрованою за талоном-повідомленням Єдиного обліку № 30842. Зазначені обставини у своїй сукупності викликають об`єктивний і небезпідставний сумнів у достовірності єдиного документа, яким позивач обґрунтовує зв`язок дій третьої особи ( ОСОБА_2 ) з волею відповідача, а тягар спростування цього сумніву відповідно до статей 12, 81 ЦПК України покладається на позивача, який відповідних доказів суду не надав.

Судом також встановлено, що право власності відповідача на об`єкт (будівлю магазину), споживання електроенергії на якому обліковується за договором № 582, припинено 11.01.2020, що підтверджується відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно – державного реєстру, відомості якого відповідно до статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» є офіційними і вважаються достовірними до їх спростування в судовому порядку. Позивачем не надано жодних доказів, які б спростовували факт припинення права власності відповідача на цей об`єкт з 11.01.2020 чи підтверджували факт фактичного користування відповідачем особисто цим об`єктом або спожитою на ньому електроенергією в межах спірного періоду.

Суд не залишає поза увагою посилання позивача на пункт 4.27 ПРРЕЕ, згідно з яким у разі неповідомлення споживачем електропостачальника про звільнення приміщення та/або остаточне припинення користування електричною енергією споживач зобов`язаний здійснювати оплату спожитої на такому об`єкті електроенергії. Суд враховує, що зазначена норма встановлює регуляторний механізм розподілу відповідальності за розрахунки на роздрібному ринку електричної енергії між учасниками цього ринку у випадку неповідомлення про зміну споживача, спрямований на уникнення невизначеності щодо особи, зобов`язаної здійснювати розрахунки за спожиту електроенергію. Разом з тим застосування цієї норми не звільняє позивача, як сторону спору, від обов`язку довести належними та допустимими доказами, що саме відповідач є особою, з волею якої пов`язані дії, вчинені за спірний період, оскільки покладення цивільно-правового обов`язку з оплати на особу, яка, за встановленими судом обставинами, з 2020 року не є власником об`єкта та щодо єдиного документа, який позивач надає на підтвердження зв`язку дій третьої особи з волею цієї особи, існує зареєстрована в установленому порядку заява про підроблення, суперечило б загальним засадам цивільного законодавства – справедливості, добросовісності та розумності (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України), а також принципу, за яким цивільно-правова відповідальність особи можлива лише за наявності її вини чи власних дій, якими вона визначила подальшу поведінку інших осіб.

За таких обставин суд доходить висновку, що позивачем не доведено належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами (статті 77–80 ЦПК України) факту виникнення в межах договору № 582 грошового зобов`язання саме відповідача за розрахункові періоди липень – серпень 2024 року в заявленому до стягнення розмірі, оскільки єдиний доказ зв`язку дій, вчинених за цей період, з волею відповідача (довіреність від 01.03.2020) втратив чинність задовго до спірного періоду за власним текстом, а його достовірність додатково поставлена під обґрунтований сумнів зареєстрованою заявою відповідача про підроблення цього документа.

4.2. Щодо похідних вимог про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання у вигляді сплати 3 % річних та інфляційного збільшення суми боргу застосовуються лише за наявності самого грошового зобов`язання та факту його прострочення. Оскільки судом встановлено недоведеність позивачем факту виникнення в належному розмірі основного грошового зобов`язання відповідача за розрахункові періоди липень – серпень 2024 року, похідні вимоги про стягнення 3 % річних у розмірі 480,07 грн та інфляційної складової боргу у розмірі 2 224,34 грн, як такі, що не мають самостійного предмета за відсутності доведеного основного зобов`язання, також не підлягають задоволенню.

4.3. Загальний висновок

Враховуючи недоведеність позивачем факту виникнення грошового зобов`язання відповідача за спожиту у липні, серпні 2024 року електричну енергію в заявленому до стягнення розмірі, а також похідний характер вимог про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог ТОВ «Донецькі енергетичні послуги», а тому в задоволенні позову слід відмовити в повному обсязі.

5. Розподіл судових витрат

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки в задоволенні позову відмовлено в повному обсязі, судові витрати позивача, пов`язані зі сплатою судового збору в розмірі 2 422,40 грн, компенсації не підлягають та залишаються за позивачем.

Відповідач не заявляв до відшкодування будь-яких судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, а тому питання про їх розподіл на користь відповідача судом не вирішується.

На підставі викладеного, керуючись статтями 12, 13, 76–81, 89, 133, 141, 258, 259, 263–265, 268, 274, 279, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, статтями 3, 92, 237, 238, 245–248 Цивільного кодексу України, пунктом 4.27 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 312, суд, –

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Донецькі енергетичні послуги» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію – відмовити повністю.

2. Судовий збір, сплачений Товариством з обмеженою відповідальністю «Донецькі енергетичні послуги» за подання позовної заяви, залишити за позивачем.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 07 вересня 2026 року.

Суддя: Л.В. Мерзлий