Постанова від 06 вересня 2026 р. у справі №560/14143/25 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 560/14143/25

Головуючий у 1-й інстанції: Польовий О.Л.

Суддя-доповідач: Томчук А.В.

07 вересня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Томчука А.В.

суддів: Драчук Т. О. Савицької Н.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 20 травня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулась до Хмельницького окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 20.05.2026 адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 04.07.2025 № 222650009139 про відмову у призначенні пенсії.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу періоди роботи з 10.01.1989 по 18.02.1989 та періоди проходження військової служби в особливий період з 20.07.2017 по 17.12.2017, з 14.01.2018 по 26.04.2018, з 08.10.2018 по 04.06.2019, з 17.11.2019 по 12.02.2020, з 22.02.2020 по 10.07.2020, з 23.02.2021 по 28.08.2021, з 19.09.2021 по 03.11.2021, з 24.02.2022 по 10.10.2022, з 20.10.2022 по 16.02.2023 на пільгових умовах - один місяць служби за три місяці та призначити з 27.06.2025 пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 4 частини 1 статті 115 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції виходив із того, що записи трудової книжки НОМЕР_1 про період роботи позивача з 10.01.1989 по 18.02.1989 не містять помилок, неточностей, підтирань чи виправлень, а недотримання роботодавцем правил ведення трудової книжки не може мати негативних наслідків для працівника. Щодо періодів військової служби суд першої інстанції зазначив, що час проходження такої служби зараховується у трикратному розмірі незалежно від того, який вид пенсії та за яким законом вона призначається, пославшись на постанови Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 348/347/17 та від 30.07.2018 у справі № 346/1454/17.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, ГУ ПФУ у Львівській області подало апеляційну скаргу, у якій просить рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 20.05.2026 скасувати та прийняти постанову, якою у задоволенні позову відмовити в повному обсязі. Апелянт наполягає на тому, що чинним законодавством не передбачено кратного (пільгового) обчислення періодів проходження військової служби для цілей визначення страхового стажу при призначенні пенсії за Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»; пільгове обчислення, встановлене постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393, застосовується виключно при обчисленні вислуги років для призначення пенсій за Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Апелянт зазначає, що страховий стаж обчислюється за правилами статті 24 Закону № 1058-IV і враховується в одинарному розмірі, крім випадків, прямо передбачених цим Законом, а висновки суду першої інстанції не узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 19.03.2026 у справі № 200/8094/24. Щодо періоду роботи з 10.01.1989 по 18.02.1989 апелянт вказує, що виправлення дати прийняття на роботу та дати наказу про звільнення у трудовій книжці, заповненій 20.12.1984, не завірені належним чином, а уточнюючої довідки, виданої на підставі первинних документів, позивач не долучив. Оскільки страховий стаж позивача становив 20 років 10 місяців 16 днів, тобто менше необхідних 25 років, рішення про відмову у призначенні пенсії, на думку апелянта, є правомірним.

Позивач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Відповідно до частини четвертої статті 304 КАС України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

З урахуванням приписів статті 311 КАС України, суд вирішив розглядати дану справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.

27.06.2025 позивач звернувся до територіальних органів Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 N 1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

За принципом екстериторіальності документи позивача про призначення пенсії за віком розглядалися ГУ ПФУ у Львівській області, яким прийнято рішення від 04.07.2025 № 222650009139 про відмову у призначенні пенсії за віком у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу. За результатом розгляду заяви пенсійний орган визначив страховий стаж позивача у розмірі 20 років 10 місяців 16 днів. До страхового стажу не зараховано період роботи з 10.01.1989 по 18.02.1989 за трудовою книжкою, заповненою 20.12.1984, з підстав неналежного засвідчення виправлень дати прийняття на роботу та дати наказу про звільнення. Періоди проходження позивачем військової служби з 01.06.2017 по 31.01.2020, з 10.02.2020 по 01.02.2022, з 04.02.2022 по 16.02.2023, з 19.07.2023 по 23.08.2023, з 02.09.2023 по 11.09.2024 зараховано до страхового стажу в одинарному розмірі.

Не погоджуючись із таким рішенням суб`єкта владних повноважень, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Приписами частин першої - третьої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів, перевіривши доводи апеляційних скарг та виходячи з меж апеляційного перегляду, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України, виходить з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною другою статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, обґрунтовано, з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Відносини, що виникають з приводу призначення пенсії за віком, у тому числі на пільгових умовах, врегульовані Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).

Частиною першою статті 5 Закону № 1058-IV встановлено, що цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Абзацом сьомим частини другої статті 5 Закону № 1058-IV передбачено, що виключно цим Законом визначаються умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 115 Закону № 1058-IV право на призначення дострокової пенсії за віком мають, зокрема, військовослужбовці, які брали участь у бойових діях, в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, — «після досягнення чоловіками 55 років, жінками - 50 років та за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків і не менше 20 років у жінок».

Отже, обов`язковими та сукупними умовами набуття права на дострокову пенсію за наведеною нормою є: наявність відповідного спеціального статусу, досягнення 55-річного віку (для чоловіків) та наявність страхового стажу не менше 25 років.

Згідно з абзацом 36 частини першої статті 1 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.

Відповідно до частин першої, другої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

За своєю правовою природою страховий стаж є елементом солідарної системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, має самостійне та вичерпне нормативне визначення і підлягає обчисленню виключно за правилами, прямо встановленими цим Законом, що виключає при його обрахунку можливість застосування непередбачених Законом № 1058-IV механізмів.

Абзац третій частини четвертої статті 24 Закону № 1058-IV встановлює, що пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, після 1 січня 2004 року застосовується виключно для визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років.

Використання законодавцем формулювання «виключно» свідчить про імперативний та вичерпний характер цього переліку і виключає можливість поширення пільгового (кратного) обчислення стажу на інші види пенсій. Дострокова пенсія за віком, передбачена статтею 115 Закону № 1058-IV, не належить до пенсій за віком на пільгових умовах і не є пенсією за вислугу років, а тому не підпадає під сферу дії зазначеного положення. Вона призначається у межах солідарної системи за наявності страхового стажу, обрахованого за правилами статті 24 цього Закону.

Пільгове (кратне) обчислення один місяць служби за три місяці, на яке посилався суд першої інстанції, встановлене пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», крім військовослужбовців строкової служби і членів їх сімей та прирівняних до них осіб» (далі - Постанова № 393), а також статтею 17-1 Закону України від 09.04.1992 № 2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон № 2262-XII).

Зі змісту наведених норм слідує, що кратне обчислення застосовується саме «до вислуги років для визначення розміру пенсії», призначеної відповідно до Закону № 2262-XII, тобто в межах спеціального виду пенсійного забезпечення - пенсії за вислугу років.

Колегія суддів також зазначає, що вислуга років і страховий стаж є різними за правовою природою категоріями. Вислуга років застосовується у межах спеціального пенсійного законодавства та відображає тривалість проходження служби незалежно від факту та розміру сплати страхових внесків, тоді як страховий стаж є елементом солідарної системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування та обчислюється виключно за правилами, прямо визначеними Законом № 1058-IV. Перенесення правил обчислення вислуги років на правила обчислення страхового стажу означало б змішування різних правових режимів та фактичну зміну законодавчо визначеного порядку формування страхового стажу.

Застосування кратного обчислення на підставі підзаконного нормативного акта у сфері, що врегульована безпосередньо законом, означало б фактичну модифікацію закону підзаконним актом, що є неприпустимим з огляду на принцип верховенства права та ієрархію нормативно-правових актів.

Крім того, застосування кратного обчислення страхового стажу без прямої законодавчої підстави фактично означало б штучне збільшення страхового стажу, оскільки період, що підлягає зарахуванню до страхового стажу, збільшувався б не внаслідок фактичної тривалості відповідного періоду або сплати страхових внесків у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, а шляхом множення такого періоду. Такий підхід суперечив би правовій природі страхового стажу як визначеного законом періоду, що враховується при визначенні права на пенсію у солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, та призводив би до розширення обсягу пенсійних прав особи поза межами встановленого законодавцем правового регулювання.

Водночас такий підхід не означає обмеження прав осіб, які проходили військову службу. Періоди проходження військової служби підлягають зарахуванню до страхового стажу відповідно до правил, установлених Законом № 1058-IV, у їх фактичній тривалості та враховуються при визначенні права особи на призначення пенсії. При цьому пенсійне законодавство України не позбавляє особу можливості реалізувати своє право на інший вид пенсійного забезпечення, якщо для нього законодавством передбачено застосування механізму пільгового (кратного) обчислення строків служби.

Зазначений правовий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 19 березня 2026 року у справі № 200/8094/24, в якій Верховний Суд дійшов висновку, що «оскільки позивач реалізує право на дострокову пенсію за віком відповідно до статті 115 Закону № 1058-IV, спірні правовідносини підлягають врегулюванню виключно нормами цього Закону, який не містить положень про можливість кратного (пільгового) обчислення страхового стажу для цілей визначення права на зазначений вид пенсії. Положення статті 57 Закону № 1788-ХІІ та Положення № 530 регламентують порядок обчислення вислуги років у межах спеціального пенсійного забезпечення військовослужбовців і не змінюють встановленого Законом № 1058-IV механізму формування страхового стажу у солідарній системі». Верховний Суд також зазначив, що «відсутні правові підстави для зарахування до страхового стажу позивача періодів проходження військової служби в особливий період у пільговому обчисленні «один місяць служби за три» для цілей статті 115 Закону № 1058-IV».

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Ураховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що посилання суду першої інстанції на постанови Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 348/347/17 та від 30.07.2019 у справі № 346/1454/17 не може бути покладене в основу судового рішення у цій справі, оскільки правова позиція щодо співвідношення вислуги років і страхового стажу та неприпустимості кратного обчислення страхового стажу для цілей Закону № 1058-IV у подібних правовідносинах сформульована Верховним Судом у постанові від 19.03.2026 у справі № 200/8094/24.

Таким чином, періоди проходження позивачем військової служби в особливий період з 20.07.2017 по 17.12.2017, з 14.01.2018 по 26.04.2018, з 08.10.2018 по 04.06.2019, з 17.11.2019 по 12.02.2020, з 22.02.2020 по 10.07.2020, з 23.02.2021 по 28.08.2021, з 19.09.2021 по 03.11.2021, з 24.02.2022 по 10.10.2022, з 20.10.2022 по 16.02.2023, які фактично зараховані пенсійним органом до страхового стажу в одинарному розмірі, не підлягають кратному (пільговому) обчисленню - один місяць служби за три місяці - при визначенні страхового стажу для призначення пенсії за пунктом 4 частини 1 статті 115 Закону № 1058-IV.

З урахуванням наведеного висновок суду першої інстанції у цій частині є помилковим, а відповідні доводи апеляційної скарги - обґрунтованими.

Продовжуючи перегляд цієї адміністративної справи в межах доводів апеляційних скарг, колегія суддів зазначає наступне.

Щодо висновків суду першої інстанції в частині зобов`язання відповідача зарахувати до страхового стажу позивача період роботи з 10.01.1989 по 18.02.1989, слід врахувати наступне.

Згідно зі статтею 62 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-XII) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок № 637), передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а за її відсутності або відсутності відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Судом першої інстанції встановлено, що записи трудової книжки серії НОМЕР_1 про період роботи позивача з 10.01.1989 по 18.02.1989 не містять помилок, неточностей, підтирань чи виправлень. Апелянт, посилаючись на неналежне засвідчення виправлень, доказів, які б спростовували цей висновок суду, до апеляційної скарги не надав.

Крім того, згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 № 301 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. Отже, недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки для особи, яка допустила такі порушення, а не для працівника.

Аналогічні за змістом правові висновки викладені Верховним Судом у постановах від 06.02.2018 у справі № 677/277/17 та від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а, згідно з якими неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки з вини підприємства не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для зарахування до страхового стажу позивача періоду роботи з 10.01.1989 по 18.02.1989, а рішення суду в цій частині є законним та обґрунтованим.

Разом з тим, вирішуючи питання щодо правомірності рішення ГУ ПФУ у Львівській області від 04.07.2025 № 222650009139 та наявності підстав для зобов`язання призначити позивачу пенсію з 27.06.2025, колегія суддів виходить з того, що станом на дату звернення із заявою про призначення пенсії (27.06.2025) страховий стаж позивача становив 20 років 10 місяців 16 днів. Тривалість періоду роботи з 10.01.1989 по 18.02.1989, який підлягає зарахуванню, становить 1 місяць 9 днів. Отже, навіть з урахуванням цього періоду страховий стаж позивача не досягає 25 років, тобто мінімальної тривалості страхового стажу, необхідної для набуття чоловіком права на дострокову пенсію за віком за пунктом 4 частини 1 статті 115 Закону № 1058-IV. Періоди військової служби, як зазначено вище, зараховані пенсійним органом до страхового стажу в одинарному розмірі правомірно.

Таким чином, на момент прийняття рішення від 04.07.2025 № 222650009139 у позивача була відсутня одна з обов`язкових умов набуття права на дострокову пенсію за віком - необхідний страховий стаж, а тому відмова у призначенні пенсії за віком є такою, що відповідає вимогам пункту 4 частини 1 статті 115 Закону № 1058-IV.

Разом з тим, з огляду на те, що судом під час розгляду цієї справи встановлено часткову невідповідність рішення пенсійного органу критеріям визначеним у частині другій статті 2 КАС України, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції про протиправність та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 04.07.2025 № 222650009139 про відмову у призначенні пенсії.

Апеляційний суд враховує усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (див. п.п. 29– 30 рішення ЄСПЛ у справі «Руїз Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain), заява № 18390/91, від 09.12.1994). При цьому, право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (див. пункт 30 рішення ЄСПЛ у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), заява № 49684/99, від 27.09.2001).

Водночас , доводи апеляційної скарги в частині незарахування до страхового стажу періоду роботи з 10.01.1989 по 18.02.1989 не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому підстави для скасування рішення суду в цій частині відсутні. Натомість доводи апеляційної скарги щодо неможливості кратного обчислення страхового стажу та відсутності у позивача необхідного 25-річного страхового стажу є обґрунтованими, а рішення суду першої інстанції в цій частині ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права.

Відповідно до частини другої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно з пунктами 1, 4 частини 1 статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, а також неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Беручи до уваги наведене, оскільки суд першої інстанції неправильно застосував положення статей 5, 24, 115 Закону № 1058-IV та не врахував правових висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 19.03.2026 у справі № 200/8094/24, рішення суду першої інстанції належить скасувати в частині задоволення позовних вимог про зобов`язання зарахувати до страхового стажу позивача періоди проходження військової служби в особливий період на пільгових умовах - один місяць служби за три місяці - та про зобов`язання призначити з 27.06.2025 пенсію за віком на пільгових умовах, з прийняттям у цій частині нового рішення про відмову у задоволенні позову. В іншій частині рішення суду першої інстанції належить залишити без змін.

Щодо розподілу судових витрат, то такий у відповідності до положень статті 139 КАС України не здійснюється.

Керуючись статтями 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області задовольнити частково.

Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 20 травня 2026 року скасувати в частині задоволення позовних вимог про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу періоди проходження військової служби в особливий період з 20.07.2017 по 17.12.2017, з 14.01.2018 по 26.04.2018, з 08.10.2018 по 04.06.2019, з 17.11.2019 по 12.02.2020, з 22.02.2020 по 10.07.2020, з 23.02.2021 по 28.08.2021, з 19.09.2021 по 03.11.2021, з 24.02.2022 по 10.10.2022, з 20.10.2022 по 16.02.2023 на пільгових умовах - один місяць служби за три місяці, а також про зобов`язання призначити ОСОБА_1 з 27.06.2025 пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 4 частини 1 статті 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні вказаних позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

В іншій частині рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 20 травня 2026 року у справі № 560/14143/25 залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених підпунктами "а"-"г" пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Головуючий Томчук А.В.

Судді Драчук Т. О. Савицька Н.В.