Постанова від 06 вересня 2026 р. у справі №240/22947/26 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/22947/26

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Черноліхов Сергій Вікторович

Суддя-доповідач - Томчук А.В.

07 вересня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Томчука А.В.

суддів: Драчук Т. О. Савицької Н.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство «Українські авіаційні системи» на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 30 червня 2026 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство «Українські авіаційні системи» до Приватного виконавця виконавчого округу Житомирської області Дідківського Андрія Савелійовича про визнання протиправною та скасування постанови

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство "Українські авіаційні системи" звернулося до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до приватного виконавця виконавчого округу Житомирської області Дідківського Андрія Савелійовича, в якому просило визнати протиправною та скасувати постанову від 03.06.2026 приватного виконавця виконавчого округу Житомирської області Дідківського А.С. у виконавчому провадженні № 80007687 про накладення штрафу у розмірі 10 200,00 грн.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 30.06.2026 відмовлено ТОВ НВП "Українські авіаційні системи" у відкритті провадження в адміністративній справі за його позовом до приватного виконавця виконавчого округу Житомирської області Дідківського А.С. про визнання протиправною та скасування постанови.

Приймаючи вказане рішення, суд першої інстанції, керуючись частиною 1 статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України та частиною 1 статті 74 Закону України "Про виконавче провадження", виходив з того, що спірна постанова прийнята приватним виконавцем при примусовому виконанні наказу, виданого Господарським судом Житомирської області у справі № 906/1201/24, а тому вона може бути оскаржена до суду, який видав виконавчий документ, - Господарського суду Житомирської області, у порядку, встановленому господарським законодавством, у зв`язку з чим на підставі пункту 1 частини 1 статті 170 КАС України відмовив у відкритті провадження.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, ТОВ НВП "Українські авіаційні системи" подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 30.06.2026 у справі № 240/22947/26 та постановити нове судове рішення, яким справу направити до Житомирського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, апелянт зазначає, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права та висновки суду не відповідають обставинам справи. Апелянт вказує, що згідно з пунктом 1 частини 1 статті 19 та частиною 1 статті 287 КАС України учасники виконавчого провадження мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси. На переконання Товариства, стаття 74 Закону України "Про виконавче провадження" є загальною нормою по відношенню до статті 287 КАС України, яка є спеціальною, а тому статтею 74 названого Закону та статтею 287 КАС України передбачено право вибору особою порядку оскарження рішень виконавця, і таке оскарження є альтернативним способом захисту прав; зазначене, за твердженням апелянта, узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 13.03.2019 у справі № 920/149/18, та з висновком Верховного Суду у постанові від 08.10.2019 у справі № 440/1290/19 щодо застосування спеціальної норми КАС України при обчисленні строку звернення до суду. Крім того, апелянт звертає увагу, що ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 25.03.2026 відкрито провадження у справі № 240/10919/26 між тими ж сторонами про визнання протиправною та скасування постанови приватного виконавця про накладення штрафу у сумі 5100,00 грн, тобто аналогічний спір розглядається за правилами адміністративного судочинства.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Відповідно до частини четвертої статті 304 КАС України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

З урахуванням приписів статті 311 КАС України, суд вирішив розглядати дану справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Судом першої інстанції та під час апеляційного провадження встановлено, що постановою приватного виконавця виконавчого округу Житомирської області Дідківського А.С. від 03.06.2026 у виконавчому провадженні № 80007687 на ТОВ НВП "Українські авіаційні системи" накладено штраф у розмірі 10 200,00 грн.

Виконавче провадження № 80007687 відкрито з примусового виконання наказу, виданого Господарським судом Житомирської області у справі № 906/1201/24.

Не погоджуючись із зазначеною постановою приватного виконавця, Товариство звернулося до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом про визнання її протиправною та скасування.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 30.06.2026 у відкритті провадження в адміністративній справі відмовлено з підстав, передбачених пунктом 1 частини 1 статті 170 КАС України.

Приписами частин першої - третьої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів, перевіривши доводи апеляційної скарги та виходячи з меж апеляційного перегляду, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України, виходить з наступного.

Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є, зокрема, захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно з приписами частини 3 статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

За визначеннями, наведеними у пунктах 1 та 2 частини першої статті 4 КАС України, адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

За правилами пункту 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Отже, визначальним для віднесення спору до юрисдикції адміністративних судів є не лише суб`єктний склад та публічно-правовий характер спірних правовідносин, але й відсутність встановленого законом іншого порядку судового провадження щодо розгляду такої категорії спорів.

Спеціальним законом, що регулює порядок вчинення виконавчих дій, є Закон України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII).

Положеннями статті 1 Закону № 1404-VIII визначено, що виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб), - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

У статті 3 вказаного Закону передбачено перелік рішень, що підлягають примусовому виконанню, зокрема на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень (пункт 1), а також постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди (пункт 5).

Частина перша статті 74 Закону № 1404-VIII у попередній редакції передбачала, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом. Водночас рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, могли бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом (частина друга статті 74 Закону № 1404-VIII).

Разом з тим, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення порядку виконання судових рішень, рішень інших органів та цифровізації окремих етапів виконавчого провадження» від 07 квітня 2026 року № 4833-IX (далі - Закон № 4833-IX), який набрав чинності 24.04.2026, частину першу статті 74 Закону № 1404-VIII викладено в новій редакції, за якою рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення, у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у встановленому законом порядку.

Таким чином, законодавець прямо відніс оскарження постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, винесених у виконавчому провадженні з примусового виконання судового рішення, до компетенції суду, який видав виконавчий документ.

Відповідно до частини першої статті 287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Отже, наведена норма містить пряме застереження: звернення до адміністративного суду можливе лише за умови, що законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

В той же час, Господарський процесуальний кодекс України (далі - ГПК України) містить розділ VI «Судовий контроль за виконанням судових рішень», яким врегульовано порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого у господарських справах.

За приписами статті 339 ГПК України судовий контроль за виконанням судових рішень у господарських справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції.

Згідно зі статтею 339-1 ГПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Таким чином, станом на дату винесення оскаржуваної постанови приватного виконавця (03.06.2026), а також на дату звернення Товариства з позовом до суду першої інстанції, чинною була редакція частини першої статті 74 Закону № 1404-VIII, викладена Законом № 4833-IX, яка визначала, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення, у тому числі постанов приватного виконавця про стягнення витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у встановленому законом порядку.

Оскільки у справі, що розглядається, оскаржується постанова приватного виконавця про накладення штрафу, винесена у виконавчому провадженні № 80007687 з примусового виконання наказу Господарського суду Житомирської області у справі № 906/1201/24, тобто виконавчого документа, виданого господарським судом, то з набранням чинності Законом № 4833-IX (з 24.04.2026) оскарження такої постанови має здійснюватися до суду, який видав виконавчий документ, - Господарського суду Житомирської області, у порядку, передбаченому ГПК України.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

У справі «Сокуренко і Стригун проти України» ЄСПЛ указав, що фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу існування суду, але й на дотримання таким судом норм, які регулюють його діяльність. У рішенні в справі «Занд проти Австрії» («Zand v. Austria», заява № 7360/76) Європейська комісія з прав людини висловила думку, що термін «судом, встановленим законом» у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів» («Sokurenko and Strygun v. Ukraine», заяви № 29458/04 та № 29465/04, § 24).

Суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції. Вказана правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2019 року у справі № 686/23445/17 (провадження № 14-162цс19).

Щодо доводів апеляційної скарги про наявність у позивача права вибору (альтернативності) порядку оскарження постанови приватного виконавця з посиланням на постанову Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2019 у справі № 920/149/18, колегія суддів зазначає, що наведені у ній висновки сформульовані за іншого нормативного регулювання - за редакції статті 74 Закону № 1404-VIII, чинної до набрання чинності Законом № 4833-IX, яка розмежовувала порядок оскарження рішень виконавця залежно від того, чи виконується судове рішення, чи рішення іншого органу (посадової особи). Після внесення змін Законом № 4833-IX постанови приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, винесені у виконавчому провадженні з примусового виконання судового рішення, прямо віднесені до порядку оскарження до суду, який видав виконавчий документ. За таких обставин зазначені висновки не можуть бути застосовані до спірних правовідносин як такі, що ґрунтуються на нормі закону в редакції, яка втратила чинність.

Посилання апелянта на постанову Верховного Суду від 08.10.2019 у справі № 440/1290/19 колегія суддів також відхиляє, оскільки викладений у ній висновок стосується порядку обчислення строку звернення до адміністративного суду з позовною заявою і не вирішує питання предметної юрисдикції спору щодо оскарження постанови приватного виконавця, винесеної при примусовому виконанні наказу господарського суду.

Не заслуговують на увагу і доводи апеляційної скарги про те, що ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 25.03.2026 відкрито провадження у справі № 240/10919/26 між тими ж сторонами за аналогічним предметом спору. Вказана ухвала постановлена 25.03.2026, тобто до набрання чинності Законом № 4833-IX (24.04.2026), а відтак за іншого правового регулювання спірних правовідносин. Крім того, факт відкриття провадження в іншій адміністративній справі сам по собі не є обставиною, що визначає предметну юрисдикцію спору у цій справі, оскільки юрисдикція суду встановлюється законом, а не судовою практикою відкриття проваджень.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що заявлені ТОВ НВП "Українські авіаційні системи" позовні вимоги про визнання протиправною та скасування постанови приватного виконавця від 03.06.2026 у виконавчому провадженні № 80007687 про накладення штрафу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, а відтак наявні підстави для відмови у відкритті провадження в адміністративній справі на підставі пункту 1 частини 1 статті 170 КАС України.

Апеляційний суд враховує усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (див. п.п. 29–30 рішення ЄСПЛ у справі «Руїз Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain), заява № 18390/91, від 09.12.1994). При цьому, право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (див. пункт 30 рішення ЄСПЛ у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), заява № 49684/99, від 27.09.2001).

Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване судове рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Відповідно до приписів пункту 1 частини 1 статей 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Таким чином, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції — без змін.

Щодо розподілу судових витрат, то такий у відповідності до положень статті 139 КАС України не здійснюється.

Керуючись статтями 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство «Українські авіаційні системи» залишити без задоволення, а ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 30 червня 2026 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі статтями 328, 329 КАС України.

Головуючий Томчук А.В.

Судді Драчук Т. О. Савицька Н.В.