Постанова від 06 вересня 2026 р. у справі №600/3043/25-а — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 600/3043/25-а

Суддя-доповідач Яремчук К.О.

07 вересня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: судді-доповідача Яремчукa К.О., суддів - Гнап Д.Д., Сушка О.О., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області на ухвалу Чернівецького окружного адміністративного суду (постановлена суддею Брезіною Т.М. у м. Чернівцях) від 03 липня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст ухваленого судового рішення

В липні 2026 року Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області звернулося до Чернівецького окружного адміністративного суду із заявою, у якій просило роз`яснити рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 17 квітня 2026 року, що ухвалене за результатами розгляду цієї справи, в частині визначення розміру показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.

Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 03 липня 2026 року заяву Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про роз`яснення судового рішення залишено без задоволення.

Відмовляючи в роз`ясненні судового рішення, суд першої інстанції виходив із того, що рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 17 квітня 2026 року є зрозумілим та не містить тверджень, які б зумовлювали неоднакове тлумачення висновків суду.

Короткий зміст апеляційної скарги та відзиву на таку скаргу

Не погодившись із постановленою ухвалою, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постановити нову ухвалу, якою направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 17 квітня 2026 року у справі № 600/3043/25 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області здійснити індексацію та виплату пенсії ОСОБА_1 відповідно до частини другої статті 42 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, в розмірі 13785,77 гривень коефіцієнт збільшення у розмірі 1,115 з 01 березня 2025 року відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2025 року № 209 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році", та у зв`язку із цим провести виплату недоотриманих сум пенсії, починаючи з 01 березня 2025 року.

Разом із тим, як стверджує представник апелянта, середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії ОСОБА_1 (2020-2022), складає 12236,71 гривень, а не 13785,77 гривень.

Відмовляючи в роз`ясненні судового рішення, суд першої інстанції не врахував, що у разі виконання такого рішення проведення перерахунку пенсії ОСОБА_1 призведе до безпідставного збільшення заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії, оскільки в подвійному розмірі враховуватиметься індивідуальний коефіцієнт заробітку 1,08902 та безпідставно враховуватиметься коефіцієнт збільшення 1,0345.

Крім того, на переконання представника Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, сума 13785,77 гривень не є показником середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, а є розміром заробітної плати (доходу) застрахованої особи, визначеної відповідно до статті 40 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" саме для здійснення пенсійного забезпечення позивача, виходячи, в тому числі з її сум заробітної плати.

У встановлений судом строку позивачкою подано відзив на апеляційну скаргу, у якому просить таку скаргу залишити без задоволення, а ухвалу Чернівецького окружного адміністративного суду - без змін.

Стислий виклад встановлених обставин

Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 17 квітня 2026 року у справі № 600/3043/25 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області здійснити індексацію та виплату пенсії ОСОБА_1 відповідно до частини другої статті 42 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, в розмірі 13785,77 гривень коефіцієнт збільшення у розмірі 1,115 з 01 березня 2025 року відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2025 року № 209 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році", та у зв`язку із цим провести виплату недоотриманих сум пенсії, починаючи з 01 березня 2025 року.

03 липня 2026 року до Чернівецького окружного адміністративного суду надійшла заява Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про роз`яснення судового рішення в частині, що стосується розміру показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.

Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 03 липня 2026 року у задоволенні заяви про роз`яснення судового рішення відмовлено.

Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції

Приписами частин першої - третьої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів, перевіривши доводи апеляційної скарги та виходячи з меж апеляційного перегляду, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України, виходить з наступного.

Особливості розгляду заяви про роз`яснення судового рішення врегульовано статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Так, частиною 1 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що за заявою учасника справи, державного виконавця суд роз`яснює ухвалене ним судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення, шляхом постановлення ухвали.

Зміст наведеної норми свідчить про те, що підставою для роз`яснення судового рішення є його незрозумілість, що перешкоджає його належному виконанню.

При цьому роз`яснення судового рішення за своїм змістом є одним із способів усунення його недоліків, але без виправлення і постановлення додаткового рішення цим же судом.

Також роз`яснення судового рішення зумовлено його нечіткістю за змістом, коли воно є незрозумілим як для учасників справи, так і для тих осіб, що будуть здійснювати його виконання. Це стосується випадків, коли судом не дотримано вимог визначеності судового рішення, мають місце положення, які викликають суперечки щодо його розуміння та під час виконання.

Водночас зрозумілість судового рішення полягає у логічному, чіткому, переконливому і зрозумілому викладенні змісту рішення. Вимога логічності, зокрема, передбачає, що текст рішення має відображати причинно-наслідкові зв`язки у межах речення чи всього документу. Зокрема, мотивувальна частина рішення має відповідати його резолютивній частині. Невизначеність судового рішення означає, що таке рішення містить положення, які викликають суперечки щодо його розуміння та під час виконання.

Недотримання цих вимог може ускладнити або взагалі унеможливити виконання рішення суду, а тому роз`ясненню підлягає рішення суду у разі, якщо без такого роз`яснення його важко виконати, оскільки високою є ймовірність неправильного виконання внаслідок неясності, як правило, резолютивної частини такого рішення.

При цьому слід враховувати, що, роз`яснюючи прийняте судове рішення, суд не вправі вносити будь-які зміни до нього. Тобто, процесуальна можливість роз`яснення судового рішення виключає можливість будь-яким чином змінювати його зміст.

Так, зміст заяви представника Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області вказує на те, що підставою для роз`яснення рішення суду є необхідність роз`яснення алгоритму дій та механізму виконання рішення суду.

Зокрема заявнику незрозуміло, який розмір показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні слід брати за основу під час здійснення перерахунку пенсії позивачки.

Отже, вимоги заявника зводяться до вирішення питання щодо роз`яснення порядку виконання судового рішення, що суперечить вимогам статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів вважає, що у рішенні Чернівецького окружного адміністративного суду від 17 квітня 2026 року, ухваленому за результатами розгляду цієї справи, чітко зазначено, яким чином боржник має виконати судове рішення; а саме шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, в розмірі 13785,77 гривень коефіцієнт збільшення у розмірі 1,115.

Таким чином, рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 17 квітня 2026 є зрозумілим, не містить неповноти, неточностей чи суперечностей і не викликає можливості подвійного тлумачення його змісту, у тому числі його резолютивної частини, у зв`язку із чим суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що у задоволенні заяви відповідача про роз`яснення судового рішення слід відмовити.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що викладені у заяві мотиви та вимоги фактично зводяться до необхідності надання додаткового обґрунтування вже ухваленого судового рішення, що виходить за межі цілей і завдань інституту роз`яснення судових рішень.

З огляду на викладене слід погодитись із висновками окружного адміністративного суду про відсутність підстав для роз`яснення судового рішення.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до частин 1 - 3 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Окрім того, частина перша статті 2 та частина четверта статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, що полягає у справедливому, неупередженому та своєчасному вирішенні судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Колегія суддів переконана, що оскаржувана у цій справі ухвала відповідає зазначеним вище вимогам процесуального закону.

Доводи апеляційної скарги, які були підставою для відкриття апеляційного провадження, не знайшли своє підтвердження під час апеляційного перегляду та не спростовують висновки суду першої інстанції по суті справи, а тому не приймаються судом як належні.

Відповідно до статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм процесуального права, що не дає підстав вважати оскаржуване судове рішення помилковим.

Висновки щодо розподілу судових витрат

Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимог апеляційної скарги, тому з урахуванням положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати перерозподілу не підлягають.

Керуючись статтями 139, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області залишити без задоволення, а ухвалу Чернівецького окружного адміністративного суду від 03 липня 2026 року - без змін.

Відповідно до частини 1 статті 325 Кодексу адміністративного судочинства України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення.

Згідно з пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження, крім випадків, передбачених цим пунктом.

Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду касаційної інстанції (частина 1 статті 329, стаття 331 Кодексу адміністративного судочинства України).

Суддя-доповідач Яремчук К.О.

Судді Гнап Д.Д. Сушко О.О.