Постанова від 06 вересня 2026 р. у справі №240/4095/25 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/4095/25

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Чернова Ганна Валеріївна

Суддя-доповідач - Мацький Є.М.

07 вересня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Мацького Є.М.

суддів: Залімського І. Г. Сушка О.О. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Житомирської обласної прокуратури про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

У провадженні Житомирського окружного адміністративного суду перебувала справа №240/4095/25 за позовом ОСОБА_1 до Житомирської обласної прокуратури про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 05.11.2025 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 15.12.2025 року зазначене рішення залишено без змін.

10.07.2026 року до Житомирського окружного адміністративного суду надійшла заява ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 05.11.2025 року у справі №240/4095/25.

У поданій заяві ОСОБА_1 зазначає, що підставою для перегляду судового рішення є Рішення Конституційного Суду України від 24.06.2026 року № 5-р(ІІ)/2026 у справі №3-92/2023(177/23, яке, на його думку, є виключною обставиною у розумінні пункту 1 частини п`ятої статті 361 КАС України.

18 серпня 2026 року ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд рішення за виключними обставинами в адміністративній справі 240/4095/25 за позовом ОСОБА_1 до Житомирської обласної прокуратури про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії.

Залишено в силі рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 05.11.2025 року у справі №240/4095/25.

Не погодившись із зазначеною ухвалою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просив скасувати ухвалу суду першої інстанції та ухвалити нову, якою його заяву задовольнити.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів дійшла таких висновків.

Відповідно до частини першої статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили, може бути переглянуто за нововиявленими або виключними обставинами.

Пунктом 1 частини 5 статті 361 КАС України визначено, що підставою для перегляду судового рішення за виключними обставинами є встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане.

Отже, законодавець визначив не будь-яку зміну правового розуміння певного питання Конституційним Судом України як підставу для перегляду судового рішення, а чітко визначену юридичну конструкцію.

Таким чином, сама по собі наявність рішення Конституційного Суду України, яке містить правові позиції щодо певного конституційно-правового питання, без встановлення неконституційності конкретного нормативного положення, застосованого судом у справі, не утворює передбаченої пунктом 1 частини п`ятої статті 361 КАС України виключної обставини.

Такий підхід відповідає самій природі інституту перегляду судових рішень за виключними обставинами, який не є додатковою формою апеляційного чи касаційного перегляду та не призначений для повторної оцінки правильності застосування судом норм матеріального права.

24 червня 2026 року Другий сенат Конституційного Суду України ухвалив рішення № 5-р(ІІ)/2026 у справі № 3-92/2023(177/23).

Предметом конституційного контролю у цій справі був абзац перший пункту 13 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03 жовтня 2017 року № 2148-VIII.

Конституційний Суд України визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), саме окремий припис цього нормативного положення — слова «з 1 жовтня 2017 року».

Як зазначено у рішенні Конституційного Суду України, Закон № 2148-VIII було ухвалено 03 жовтня 2017 року, опубліковано 10 жовтня 2017 року, а чинності він набрав 11 жовтня 2017 року. Водночас оспорюваним приписом було передбачено застосування відповідного нормативного регулювання вже з 1 жовтня 2017 року.

Саме ця обставина застосування нормативного припису до періоду, який передував його офіційному опублікуванню, стала предметом конституційного контролю та підставою для висновку Конституційного Суду України про неконституційність відповідного припису.

Разом з тим,, суд першої інстанції при вирішенні спору у справі №240/4095/25 та ухвалюючи оскаржуване рішення від 05.11.2025 року надавав оцінку та враховував положення статей 81, 86 Закону України «Про прокуратуру».

В той же час, Рішенням Конституційного Суду України від 24.06.2026 року №5-р(ІІ)/2026 не надавалася оцінка конституційності зазначених правових норм, які були застосовані судом під час вирішення спору у адміністративній справі №240/4095/25.

Таким чином, доводи апелянта щодо врахування правової позиції Другого сенату Конституційного Суду України, що міститься в Рішенні № 5-р(II)/2026 від 24.06.2026 року, є безпідставними, так як вказане рішення Конституційного Суду не впливає на висновки рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 05.11.2025 року у справі №240/4095/25.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що Рішенням Другого сенату Конституційного Суду України від 24.06.2026 року №5-р(II)/2026 не встановлено неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, а тому таке Рішення Конституційного Суду України не може слугувати підставою для перегляду рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 05.11.2025 року у справі №240/4095/25 у зв`язку з виключними обставинами.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2026 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Головуючий Мацький Є.М.

Судді Залімський І. Г. Сушко О.О.