Постанова від 06 вересня 2026 р. у справі №600/994/25-а — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 600/994/25-а

Головуючий у 1-й інстанції: Анісімов О.В.

Суддя-доповідач: Курко О. П.

07 вересня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Курка О. П.

суддів: Боровицького О. А. Ватаманюка Р.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 14 липня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В :

рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 14 липня 2026 року позов задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо не нарахування та невиплати індексації – різниці грошового забезпечення ОСОБА_1 за період із 01.03.2018 по 01.08.2021 включно.

Зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію – різницю грошового забезпечення за період із 01.03.2018 по 01.08.2021 включно у розмірі 1318,27 грн на місяць, із врахуванням раніше виплачених сум.

В іншій частині у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням в частині відмови у задоволенні позовних вимог, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати рішення суду першої інстанції в цій частині та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.

Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 проходив військову службу у НОМЕР_2 прикордонному загоні Державної прикордонної служби України та згідно з витягом з наказу начальника НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 30.07.2021 №220-ОС позивача виключено із списків особового складу та всіх видів забезпечення з 01.08.2021.

Згідно довідки про нараховану індексацію за 2015-2021 роки від 08.09.2021 №518 вбачається, що відповідачем нараховано індексацію грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з грудня 2015 року по лютий 2018 року включно з урахуванням січня 2008 року як місяця для обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) на загальну суму 62 886,46 грн.

28.01.2022 відповідачем на підставі Довідки від 08.09.2021 №518 виплачено ОСОБА_1 заборгованість з індексації грошового забезпечення у розмірі 61 943,16 грн (утримано військовий збір), що підтверджується випискою по картці/рахунку АТ КБ ПРИВАТБАНК.

Із архівних відомостей особистих карток грошового забезпечення за 2018-2021 роки та із Довідки від 08.09.2021 №519 слідує, що у період із березня 2018 року по дату звільнення з військової служби нараховувалося та виплачувалася позивачу поточна індексація з урахуванням березня 2018 року, як місяця обчислення наростаючим підсумком індексу споживчих цін, виплату якої проводили щомісячно із грудня 2018 року.

При цьому, матеріали справи не містять відомостей щодо виплати позивачу індексації - різниці за час фактичного перебування на грошовому забезпеченні у відповідача за період із березня 2018 року до часу звільнення з військової служби, передбаченої пунктом 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078.

Вказані обставини слугували підставою для звернення позивача з позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Стосовно правильності розрахунку сум індексації-різниці суд зазначає наступне.

Відповідно до вимог Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" та Порядку №1078 обов`язок визначення розміру підвищення грошового доходу працівника та суми індексації, що склалася у місяці підвищення цього грошового доходу, а також встановлення факту перевищення розміру підвищення грошового доходу працівника над сумою індексації, що склалася у місяці його підвищення з метою вирішення питання про наявність підстав для виплати індексації у місяці підвищення доходу (базовому місяці) покладається безпосередньо на роботодавця.

Відповідно до п.2 Порядку №1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру.

Абзац 3 пункту 5 Порядку №1078 передбачає, що сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.

Абзац 4 пункту 5 Порядку №1078 застосовується з 01 грудня 2015 року й дотепер у редакції Постанови №1013 та встановлює таке правило: якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

Абзац 5 пункту 5 Порядку №1078 застосовувався з 01 грудня 2015 року до 01 квітня 2021 року в редакції Постанови №1013 і передбачав, що у разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.

До чергового підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку (абзац 6 пункту 5 Порядку №1078).

Таким чином, якщо у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) сума цієї індексації нараховується, то абзац 6 пункту 5 Порядку №1078 додатково указував, що ця сума індексації-різниці виплачується до наступного підвищення тарифних ставок (окладів) і до неї надалі додається поточна індексація, яка складається, коли величина індексу споживчих цін перевищує поріг індексації у розмірі 103 відсотки.

Системний аналіз пункту 1, абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку №1078 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) дає підстави зробити висновок, що нарахування й виплата суми індексації-різниці мають щомісячний фіксований характер, гарантуються законом і є обов`язковими для підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і господарювання, а також для фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.

Враховуючи те, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці, та з огляду на правила й умови нарахування суми індексації-різниці, які встановлені абзацами 3, 4, 6 пункту 5 Порядку №1078, повноваження відповідача щодо виплати цієї суми індексації не є дискреційними.

З урахуванням того факту, що 1 березня 2018 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року №704, якою були встановлені нові розміри окладів військовослужбовців, та з огляду на правила пунктів 5, 10-2 Порядку №1078, березень 2018 року став місяцем підвищення доходу позивача, за яким слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення.

Системний і цільовий способи тлумачення абзаців 3, 4 Порядку №1078, дають підстави зробити висновок, що у березні 2018 року, як місяці підвищення доходу позивача, військовій частині належало вирішити питання, чи має останній право на отримання суми індексації-різниці.

За позицією позивача, він має право на отримання індексації-різниці за періоди з 01.03.2018 по 01.08.2021, і що це право порушив відповідач.

З огляду на абзац 4 пункту 5 Порядку №1078 позивач (військовослужбовець) має право на отримання суми індексації-різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року.

Якщо ця умова наявна, то розмір належної індексації-різниці визначається як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу.

Щодо кола обставин, які належить з`ясувати для правильного застосування абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078, то буквальний спосіб тлумачення цих норм свідчить про те, що для їхнього застосування суд повинен встановити:

- розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року (А);

- суму можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року (Б);

- чи перевищує розмір підвищення доходу (А) суму можливої індексації (Б).

Розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення в лютому 2018 року.

В обидві ці суми враховуються складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру (абзац 5 пункт 5 Порядку №1078).

Сума можливої індексації грошового забезпечення в березні 2018 року (Б) визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 відсотків (абзац 5 пункту 4 Порядку №1078).

Якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року (Б), то це є підставою для нарахування й виплати позивачу індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби.

Як уже було зазначено, у такому випадку відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку №1078 сума індексації-різниці в березні 2018 року розраховується як різниця між сумою можливої індексації (Б) і розміром підвищення доходу (А).

Відповідний підхід узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема, у постановах від 23.03.2023 у справі №400/3826/21, від 29.03.2023 у справі №380/5493/21, від 06.04.2023 у справі №420/11424/21, від 12.04.2023 у справі №560/13302/21, від 20.04.2023 у справі №320/8554/21, від 03.05.2023 у справі №160/10790/22, від 22.06.2023 у справі №520/6243/22, від 27.07.2023 у справі №160/12028/22, від 28.08.2023 у справі №420/17338/22, від 26.09.2023 у справі №200/4531/22, від 27.09.2023 у справі №420/23176/21, від 09.11.2023 у справах №420/3131/22, №420/4325/23 та від 30.11.2023 у справі №420/616/23, від 28.06.2024 у справі № 560/1431/21, від 31.10.2024 у справі № 580/10326/23, від 17.12.2024 у справі № 620/9259/22, від 06.03.2025 у справі №240/12857/24, від 11.04.2025 у справі №560/752/24, від 08.05.2025 у справі №380/6610/24, від 03.06.2025 у справі №600/1889/24-а та інших

Досліджуючи нарахування та виплати позивачу суми індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018, виходячи з наявної у матеріалах справи архівної відомості №1028 за 2018 рік, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що:

у лютому 2018 року розмір грошового забезпечення позивача становив 8 526,48 грн (за виключенням одноразових виплат, а саме допомоги на оздоровлення у сумі 5 316,55 грн та матеріальної допомоги у сумі 800 грн) і включав такі постійні складові, які не мають разового характеру:

посадовий оклад — 800 грн;

оклад за військове звання — 65 грн;

надбавка за особливі умови служби, пов`язані з підвищеним ризиком для життя, — 120 грн;

надбавка за вислугу років — 259,50 грн;

надбавка за кваліфікацію — 40 грн;

надбавка за особливо важливих завдань під час проходження служби — 1 012,05 грн;

щомісячна додаткова грошова винагорода — 3 189,93 грн;

преміювання — 3 040 грн.

У березні 2018 року розмір грошового забезпечення позивача становив 8 588,17 грн і включав такі постійні складові, які не мають разового характеру:

посадовий оклад — 3 260 грн;

оклад за військове звання — 1 020 грн;

надбавка за вислугу років — 1 712 грн;

щомісячна додаткова грошова винагорода — 53,37 грн;

преміювання — 2 445 грн;

надбавка за кваліфікацію — 97,80 грн.

Отже, підвищення доходу позивача в березні 2018 року (А) у зв`язку з підвищенням на законодавчому рівні посадових окладів у березні 2018 року військовослужбовцям згідно з постановою КМУ № 704 від 30.08.2017 відбулося на 61,69 грн.

Зазначена сума визначається як різниця між грошовим доходом позивача у березні 2018 року в сумі 8 588,17 грн та грошовим доходом у лютому 2018 року в сумі 8 526,48 грн: 8 588,17 грн - 8 526,48 грн = 61,69 грн.

Відтак, є слушною позиція апелянта, що сума індексації-різниці в даному випадку становить 4401,46 грн.

Колегія суддів вважає помилковими доводи суду першої інстанції, що нарахована до виплати позивачу у лютому 2018 року щомісячна додаткова грошова винагорода у розмірі 3189,931 грн. (згідно архівної відомості (особистої картки грошового забезпечення) з січня 2018 по грудень 2018) входить до складу грошового забезпечення позивача за січень 2018 року, а нарахована до виплати у березні 2018 року щомісячна додаткова грошова винагорода у розмірі 53,37 грн. входить до складу грошового забезпечення позивача за лютий 2018 року.

Відповідно до пункту 1.2 розділу І Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 20.05.2008 № 425 (далі - Інструкція №425) місячне грошове забезпечення — це грошове забезпечення, на отримання якого у відповідному місяці має право військовослужбовець згідно із чинним законодавством.

Аналогічне нормативне визначення місячного грошового забезпечення міститься у пункті 2 розділу І Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 25.06.2018 № 558, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 23.07.2018 за № 854/32306, яка є чинною з 10.08.2018 (далі — Інструкція № 558).

Відповідно до зазначеної норми, місячне грошове забезпечення — це грошове забезпечення, на отримання якого у відповідному місяці має право військовослужбовець згідно із чинним законодавством.

Згідно пункту 2 постанови № 889 граничні розміри, порядок та умови виплати щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої пунктом 1 цієї постанови, визначаються Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Адміністрацією Державної прикордонної служби, Службою зовнішньої розвідки за погодженням з Міністерством соціальної політики і Міністерством фінансів у межах затвердженого фонду грошового забезпечення.

На виконання пункту 2 постанови № 889 наказом МВС України від 02.02.2016 № 73 затверджено Інструкцію № 73.

Пунктом 6 Інструкції № 73 передбачено, що винагорода виплачується військовослужбовцям за місцем штатної служби за минулий місяць одночасно з виплатою грошового забезпечення за поточний місяць на підставі наказу начальника (командира) органу Держприкордонслужби. Начальникам (командирам) органів Держприкордонслужби винагорода виплачується на підставі наказів вищих начальників.

Водночас наведені положення регулюють виключно порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди, але не визначають порядок обчислення розміру підвищення грошового доходу для цілей застосування абзаців третього і четвертого пункту 5 Порядку № 1078.

Отже, сам по собі порядок виплати зазначеної щомісячної додаткової грошової винагороди не змінює фактичного розміру грошового забезпечення, отриманого позивачем у відповідних місяцях.

Суд першої інстанції, визначаючи розмір підвищення грошового доходу позивача у березні 2018 року (А), не врахував, що положення пункту 5 Порядку № 1078 застосовує поняття «підвищення доходів», яке для працівників бюджетної сфери пов`язується із підвищенням тарифних ставок (посадових окладів) на законодавчому рівні.

За належного застосування Порядку № 1078 таке підвищення доходу повинно впливати на розмір індексації, зокрема призводити до її зменшення або припинення виплати індексації-різниці лише у разі, якщо фактичне підвищення доходу у місяці підвищення тарифних ставок (посадових окладів) перевищує суму індексації.

Також відповідно до підпункту 163.1.1 пункту 163.1 статті 163 ПК України (у редакції на час виникнення спірних правовідносин) об`єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Згідно з пунктом 164.1 статті 164 ПК України загальний оподатковуваний дохід — будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Підпунктом 164.1.2 пункту 164.1 статті 164 ПК України встановлено, що загальний місячний оподатковуваний дохід складається із суми оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) протягом такого звітного податкового місяця.

З аналізу наведених норм слідує, що місячним грошовим доходом є дохід у вигляді заробітної плати, нарахований або виплачений протягом відповідного місяця.

Отже, грошовий дохід позивача складається із суми оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) протягом такого звітного податкового місяця, а визначений Інструкцією № 73 порядок виплати щомісячної грошової додаткової винагороди не змінює факту отримання позивачем у лютому–березні 2018 року конкретної суми грошового оподаткованого доходу.

Враховуючи наведене, щомісячна додаткова грошова винагорода, виплачена позивачу у складі місячного грошового забезпечення у лютому та березні 2018 року, у розумінні положень ПК України є складовою його загального місячного оподатковуваного доходу саме того звітного місяця, в якому вона була виплачена.

Отже, така виплата не може бути віднесена до грошового доходу попередніх місяців виключно з огляду на встановлений Інструкцією № 73 порядок її виплати.

Відтак, рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 14 липня 2026 року підлягає зміні в частині нарахування та виплати індексації – різниці грошового забезпечення.

Щодо вимоги позивача про нарахування та виплату індексації з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44, суд зазначає наступне.

Так, умови та механізм щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу (в тому числі відрядженими до органів виконавчої влади та інших цивільних установ) у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби (далі - грошова компенсація), визначені Порядком виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 06.01.2005 № 17) (далі - Порядок № 44).

Відповідно до пункту 2 Порядку № 44 грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби.

Пункти 4, 5 Порядку № 44 визначають, що виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення. Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

Тобто, виплата щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат здійснюється при виплаті такого грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат.

Враховуючи зазначене, на переконання суду апеляційної інстанції вимога про виплату компенсації сум податку з доходів фізичних осіб є необґрунтованою і передчасною, оскільки стосується подій майбутніх правовідносин, відносно яких відсутні об`єктивні дані існування у владного суб`єкта наміру на недотримання закону та порушення прав позивача в частині виплати грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб при обрахунку належних позивачу сум грошового забезпечення.

Отже, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції прийняте рішення з частковим порушенням норм матеріального права.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315, п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції вирішив його частково змінити, оскільки судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 14 липня 2026 року змінити, виклавши абзац третій ії резолютивної частини наступним чином:

"Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію – різницю грошового забезпечення за період із 01.03.2018 по 01.08.2021 включно у розмірі 4401,46 грн на місяць, із врахуванням раніше виплачених сум."

В решті - рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 14 липня 2026 року залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Курко О. П.

Судді Боровицький О. А. Ватаманюк Р.В.