Постанова від 06 вересня 2026 р. у справі №120/1964/25 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 120/1964/25

Головуючий у 1-й інстанції: Крапівницька Н. Л.

Суддя-доповідач: Ватаманюк Р.В.

07 вересня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Ватаманюка Р.В.

суддів: Курка О. П. Боровицького О. А.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 15 травня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

позивач звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив:

визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненадання ОСОБА_1 довідки про вартість неотриманого речового майна та невиплати при звільненні грошової компенсації вартості за неотримане речове майно за період проходження військової служби з 28.02.2022 по 14.11.2024;

зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 підготувати та надати ОСОБА_1 довідку про вартість неотриманого речового майна, за період проходження військової служби з 28.02.2022 по 14.11.2024, та здійснити нарахування і виплату грошової компенсації вартості за неотримане речове майно.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 15.05.2025 в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким позов задовольнити повністю.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.

До суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач вказує про обгрунтованість рішення суду першої інстанції та просить залишити його без змін.

Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач з 28.02.2022 призваний на військову службу під час загальної мобілізації на підставі Указу Президента України від 24.02.2024 № 69/2022, що підтверджується записом у військовому квитку № НОМЕР_2 .

Відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по строковій частині) від 14.11.2024 за № 327, старшого матроса ОСОБА_1 звільнено з військової служби у запас відповідно до підпункту "г" (через сімейні обставини).

З 14.11.2024 позивача виключено зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та знято з усіх видів забезпечення.

30.11.2024 позивачем подано до Військової частини НОМЕР_1 , в якій він просив надати довідку про вартість неотриманого речового майна, що належить до видачі за весь час служби у в/ч НОМЕР_1 .

Разом із тим, не погоджуючись із бездіяльністю військової частини НОМЕР_1 щодо не надання ОСОБА_1 довідки про вартість неотриманого речового майна та невиплати при звільнені компенсації за неотримане речове майно за період проходження військової служби з 28.02.2022 по 14.11.2024, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення виходив з того, що в особливий період при звільненні військовослужбовців з військової служби, не передбачено видачу не отриманого речового майна, а тому у позивача відсутнє право на отримання довідки про перелік та вартість речового майна, яке підлягало до видачі та не отримане ним на час звільнення з військової служби, у зв`язку з чим і відсутнє право на виплату при звільнені компенсації за неотримане речове майно за період проходження військової служби з 28.02.2022 по 14.11.2024.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їхніх сімей визначені Законом України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” від 20.12.91 № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII)

Згідно частини 2 статті 1-2 Закону № 2011-XII у зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Відповідно до частини 1 статті 9-1 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, Міністерством інфраструктури України - для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.

На виконання вказаної статті постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 №178 затверджений Порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно (далі - Порядок № 178).

Так, пунктами 2, 3 Порядку № 178 визначено, що виплата грошової компенсації здійснюється особам офіцерського, старшинського, сержантського і рядового складу. Грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі: звільнення з військової служби; загибелі (смерті) військовослужбовця.

Згідно з пунктами 4, 5 Порядку № 178 грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації, а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації. Довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Міноборони, МВС, Головним управлінням Національної гвардії, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Держприкордонслужби, Адміністрацією Держспецтрансслужби, Адміністрацією Держспецзв`язку, Головним управлінням розвідки Міноборони та Управлінням державної охорони станом на 1 січня поточного року, та оформляється згідно з додатком.

Системний та правовий аналіз наведених норм свідчить, що законодавцем на рівні Закону України № 2011-XII закріплено гарантоване право військовослужбовця при звільненні з військової служби отримати грошову компенсацію вартості за неотримане під час проходження служби речове майно.

Порядок виплати грошової компенсації здійснюється відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 № 178 «Про затвердження Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно».

Грошова компенсація замість речового майна, що підлягає видачі, виплачується на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, форма якої наведена у додатку до Порядку №178, яка видається речовою службою військової частини, виходячи із заготівельної вартості цих предметів.

Згідно з пунктом 17 розділу ІІІ Інструкції № 232 мобілізовані звільняються в запас у тій формі одягу, що знаходилася в їх особистому користуванні, при цьому предмети речового майна, які не були видані (незалежно від причини), під час звільнення не видаються. За бажанням вони можуть звільнятися в запас у власному цивільному одязі.

Відповідно до пункту 29 розділу V Інструкції №232 у разі звільнення військовослужбовців з військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період, за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, за призовом осіб офіцерського складу предмети речового майна особистого користування, які не були отримані за період проходження служби, не видаються.

Згідно з пунктом 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008 (далі – Положення №1153/2008), після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки за вибраним місцем проживання. Особи, звільнені з військової служби, зобов`язані у п`ятиденний строк прибути до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для взяття на військовий облік.

Особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.

Отже, право на виплату військовослужбовцю грошової компенсації виникає з моменту, коли настав строк отримання конкретного предмета речового майна, відповідно до норм забезпечення, проте таке майно так і не було видане.

Підстави для фактичної виплати компенсації: 1) звільнення з військової служби у запас або відставку; 2) загибель (смерть) військовослужбовця; 3) переведення до іншого військового формування, Держспецзв`язку, правоохоронного органу спеціального призначення або державного органу з правоохоронними функціями – з виключенням зі списків особового складу військової частини.

З цією метою речова служба військової частини видає довідку про вартість речового майна, що належить до видачі. Ця вартість визначається, виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої станом на 1 січня поточного року, тобто року, в якому повинно бути здійснено таку виплату (зокрема, року звільнення).

Щодо посилання суду першої інстанції та відповідача на пункти 17 розділу ІІІ та 29 розділу V Інструкції № 232 колегія суддів зазначає таке.

Верховний Суд у постанові від 24.06.2025 у справі № 560/4729/24 роз`яснив порядок застосування пункту 29 розділу V Інструкції № 232, а саме:

«Так, за приписами пункту 4 розділу ІІІ Інструкції №232, військовослужбовці, які звільняються в запас або відставку, мають право за бажанням отримати або речове майно, яке не було отримане під час проходження служби, або грошову компенсацію за нього.

Водночас пунктом 29 розділу V Інструкції №232 визначено, що у разі звільнення військовослужбовців з військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період, за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, за призовом осіб офіцерського складу предмети речового майна особистого користування, які не були отримані за період проходження служби, не видаються.

Аналіз змісту вказаних положень свідчить про те, що норма пункту 29 розділу V Інструкції № 232 спрямована саме на збереження в наявності у військової частини предметів речового майна для передачі їх за потреби новопризначеним військовослужбовцям і жодним чином не обмежує право військовослужбовця на отримання компенсації за неотримане речове майно, що належало до видачі, яке встановлено статтею 9-1 Закону № 2011-XII.

Також варто зауважити, що визначення порядку виплати компенсації за неотримане речове майно, яке покладено законом на Кабінет Міністрів України, жодним чином не дає права Кабінету Міністрів України обмежувати право військовослужбовця на компенсацію за неотримане речове майно, яке прямо визначено законом.

З викладеного висновується, що пункт 29 розділу V Інструкції № 232 не може бути підставою для відмови у виплаті позивачу грошової компенсації за неотримане під час проходження військової служби речове майно».

Вказані висновки застосовані Верховним Судом у постанові від 18.06.2026 у справі № 560/17635/24.

Таким чином, після звільнення з військової служби та виключення зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 зберіг право на отримання грошової компенсації вартості неотриманого речового майна за весь період проходження військової служби з 28.02.2022 по 14.11.2024.

Видача довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, є обов`язковим елементом процедури нарахування та виплати відповідної компенсації. Ненадання такої довідки за зверненням позивача від 30.11.2024 свідчить про протиправну бездіяльність відповідача.

Отже, підлягають задоволенню вимоги позивача про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо ненадання довідки та невиплати компенсації, а також про зобов`язання відповідача підготувати та надати ОСОБА_1 довідку про вартість неотриманого речового майна за період проходження військової служби з 28.02.2022 по 14.11.2024 та здійснити нарахування і виплату грошової компенсації вартості неотриманого речового майна на підставі такої довідки.

Щодо вимоги апелянта про встановлення судового контролю в порядку статті 382 КАС України, суд зазначає, що відповідно до ч. 5 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції не може розглядати позовні вимоги та підстави позову, що не були заявлені в суді першої інстанції. Позивач не заявляв клопотання про встановлення судового контролю під час подання позову, а тому таке клопотання не може бути задоволене за результатами апеляційного розгляду справи.

Стосовно процесуальних дій судді суду першої інстанції Крапівницької Н.Л., колегія суддів зазначає, що питання відводу судді було вирішено у порядку, визначеному статтями 39, 40 КАС України, ухвалою судді Маслоід О.С. від 12.05.2025, якій надано відповідну процесуальну оцінку.

Самостійних підстав за статтею 317 КАС України для скасування рішення з підстав безумовних процесуальних порушень колегією суддів не встановлено, однак рішення підлягає скасуванню у зв`язку з неправильним застосуванням норм матеріального права та невідповідністю висновків суду обставинам справи.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги дають підстави для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийняте рішення не відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення.

У силу п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно зі ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 15 травня 2025 року скасувати та ухвалити нову постанову.

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненадання ОСОБА_1 довідки про вартість неотриманого речового майна за період проходження військової служби з 28 лютого 2022 року по 14 листопада 2024 року та невиплати грошової компенсації вартості за неотримане речове майно при звільненні.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 підготувати та надати ОСОБА_1 довідку про вартість неотриманого речового майна, що належить до видачі за період проходження військової служби з 28 лютого 2022 року по 14 листопада 2024 року, розраховану виходячи із закупівельної вартості такого майна станом на 1 січня року звільнення.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 грошової компенсації вартості за неотримане речове майно за період проходження військової служби з 28 лютого 2022 року по 14 листопада 2024 року на підставі виданої довідки про вартість неотриманого речового майна.

Інші вимоги апеляційної скарги залишити без задоволення.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до ст. 325 КАС України та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий Ватаманюк Р.В.

Судді Курко О. П. Боровицький О. А.