Постанова від 06 вересня 2026 р. у справі №620/5288/25 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 620/5288/25 Головуючий у 1 інстанції: Дубіна М.М.

Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача Вівдиченко Т.Р.

Суддів Кузьмишиної О.М.

Ключковича В.Ю.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 04 липня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач – ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 , в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 , яка полягає у невиплаті ОСОБА_1 індексації за період з 01.08.2017 по 28.02.2018;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 скласти, оформити належним чином та надати до Військової частини НОМЕР_2 відомість виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.08.2017 по 28.02.2018, з урахуванням для обчислення індексації коефіцієнтів місяця підвищення тарифної ставки (окладу) січень 2008 року;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 на підставі наданої Військовою частиною НОМЕР_1 відомості виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.08.2017 по 28.02.2018, з урахуванням для обчислення індексації коефіцієнтів місяця підвищення тарифної ставки (окладу) січень 2008 року;

- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо неврахування вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 (далі – Порядок № 1078) при нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 13.02.2019;

зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 скласти, оформити належним чином та надати до Військової частини НОМЕР_2 відомість доплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 13.02.2019 із врахуванням абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078, обчисливши щомісячний розмір індексації як різницю між сумою індексації, обчисленої в березні 2018 року з застосуванням для обчислення індексації коефіцієнтів місяця підвищення тарифної ставки (окладу) січень 2008 року, і розміром підвищення доходу в березні 2018 року;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 на підставі наданої Військовою частиною НОМЕР_1 відомості доплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 13.02.2019 із врахуванням абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078, обчисливши щомісячний розмір індексації як різницю між сумою індексації, обчисленої в березні 2018 року з застосуванням для обчислення індексації коефіцієнтів місяця підвищення тарифної ставки (окладу) січень 2008 року, і розміром підвищення доходу в березні 2018 року.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 04 липня 2025 року позов задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.08.2017 по 28.02.2018 з застосуванням січня 2008 року, як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін, для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця).

Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.08.2017 по 28.02.2018 із застосуванням січня 2008 року як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін, для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця).

Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплату ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 13.02.2019 з врахуванням вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078.

Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 13.02.2019 з врахуванням вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078. В іншій частині позовних вимог – відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач - Військова частина НОМЕР_1 звернувся з апеляційною скаргою, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог до Військової частини НОМЕР_1 в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Зокрема, апелянт вказує, що суд першої інстанції неправильно застосував положення пункту 5 Порядку № 1078, оскільки, визначення січня 2008 року місяцем, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін, фактично призводить до ретроспективного застосування редакції Порядку № 1078, чинної з 01 грудня 2015 року, до підвищення посадових окладів, яке відбулося до зміни відповідного правового регулювання, що, на думку апелянта, суперечить принципу дії нормативно-правових актів у часі. Крім того, апелянт вказує, що у березні 2018 року грошове забезпечення ОСОБА_1 збільшилося порівняно з лютим 2018 року, а розмір підвищення грошового доходу перевищував суму індексації, у зв`язку з чим, підстави для нарахування та виплати індексації відповідно до абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078 відсутні. Також, апелянт наголошує, що Закон № 1282-XII та Порядок № 1078 не містять поняття «фіксованої суми індексації», а з 01 грудня 2015 року право на індексацію-різницю виникає лише у разі, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір підвищення доходу не перевищує суму можливої індексації. Водночас, апелянт зазначає, що розрахунок індексації грошового забезпечення належить до компетенції Військової частини НОМЕР_1 як органу, в якому позивач проходив військову службу.

У межах встановленого судом строку відзиву на апеляційну скаргу не надійшло.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Частиною 2 статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні.

Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження.

Згідно ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Отже, в апеляційному порядку підлягає перегляду рішення суду першої інстанції виключно в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 .

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 у період з 01 серпня 2017 року по 13 лютого 2019 року.

Відповідно до довідки від 29 квітня 2025 року № 151/409, за період із серпня 2017 року по листопад 2018 року індексація грошового забезпечення ОСОБА_1 не нараховувалась та не виплачувалась, при цьому як базовий місяць було визначено серпень 2017 року. За період із грудня 2018 року по 13 лютого 2019 року індексація грошового забезпечення позивачу була нарахована та виплачена із застосуванням березня 2018 року як базового місяця.

Не погоджуючись із визначенням місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення, а також із розміром нарахованої та виплаченої індексації, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини третьої статті 9 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України від 03 липня 1991 року № 1282-XII «Про індексацію грошових доходів населення» (далі – Закон № 1282-XII).

Згідно зі статтею 1 Закону № 1282-XII, індексація грошових доходів населення – встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Частиною першою статті 2 Закону № 1282-XII передбачено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).

Відповідно до статті 4 Закону № 1282-XII, індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотків.

За приписами статті 6 Закону № 1282-XII, у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону, грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації у межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін.

Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення визначені Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 (далі – Порядок № 1078).

Пунктом 2 Порядку № 1078 у редакції, чинній у спірний період, передбачено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців.

Відповідно до пункту 4 Порядку № 1078, індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. Грошове забезпечення індексується у межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб. Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.

Згідно пункту 5 Порядку № 1078, у разі підвищення тарифних ставок (окладів) значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифних ставок (окладів).

Абзацами третім та четвертим пункту 5 Порядку № 1078 встановлено, що сума індексації у місяці підвищення доходу не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу. Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу та розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

При цьому, у разі зростання грошового доходу за рахунок інших його складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір такого підвищення, а у разі підвищення тарифної ставки (окладу) у місяці підвищення враховуються всі складові грошового доходу, які не мають разового характеру.

До чергового підвищення тарифних ставок (окладів) до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 Порядку № 1078.

Пунктом 10-2 Порядку № 1078 передбачено, що для працівників, яких прийнято на роботу, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займає працівник.

Постановою Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» були встановлені схеми посадових окладів військовослужбовців, які діяли до 01 березня 2018 року.

01 березня 2018 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», якою, зокрема, затверджено нові тарифну сітку та схеми тарифних розрядів за посадами військовослужбовців. Одночасно постанова Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року № 1294 втратила чинність.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору у даній справі є правомірність ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 серпня 2017 року по 28 лютого 2018 року із застосуванням січня 2008 року як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін, а також індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 13 лютого 2019 року з урахуванням вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078.

З матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 з 01 серпня 2017 року по 13 лютого 2019 року.

Відповідно до довідки від 29 квітня 2025 року № 151/409, за період із серпня 2017 року по листопад 2018 року індексація грошового забезпечення позивачу не нараховувалась та не виплачувалась, а з грудня 2018 року по 13 лютого 2019 року була нарахована та виплачена із застосуванням березня 2018 року, як місяця підвищення доходу.

Вирішуючи питання щодо належного місяця, за яким має здійснюватися обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01 серпня 2017 року по 28 лютого 2018 року, колегія суддів виходить з наступного.

Після внесення постановою Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2015 року № 1013 змін до Порядку № 1078, які застосовуються з 01 грудня 2015 року, визначальним для обчислення індексу споживчих цін стало підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займає працівник.

При цьому, пункт 10-2 Порядку № 1078 у редакції, чинній у спірний період, передбачав для новоприйнятих працівників обчислення індексу споживчих цін з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займає працівник.

Таким чином, після 01 грудня 2015 року визначення місяця, з якого має здійснюватися обчислення індексу споживчих цін, не залежало від місяця прийняття військовослужбовця на військову службу, його зарахування до списків особового складу відповідної військової частини або збільшення грошового забезпечення за рахунок інших його складових. Визначальним є місяць останнього підвищення тарифної ставки (посадового окладу) за відповідною посадою.

Такий підхід послідовно застосовується Верховним Судом.

Зокрема, у постанові від 01 травня 2026 року у справі № 320/7635/22 Верховний Суд зазначив, що за умови останнього підвищення військовослужбовцям посадових окладів у січні 2008 року саме січень 2008 року є місяцем для розрахунку індексації грошового забезпечення для цілей застосування Порядку № 1078 у період до наступного підвищення посадових окладів у березні 2018 року; повноваження відповідного органу щодо визначення такого місяця не є дискреційними.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року № 1294 були затверджені нові схеми посадових окладів військовослужбовців, які набрали чинності з 01 січня 2008 року та залишалися незмінними до набрання чинності 01 березня 2018 року постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704.

Отже, у період з січня 2008 року по лютий 2018 року підвищення тарифних ставок (посадових окладів) військовослужбовців не відбувалося, а тому для проведення індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01 серпня 2017 року по 28 лютого 2018 року місяцем, за яким має здійснюватися обчислення індексу споживчих цін, є січень 2008 року.

У цьому контексті колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апелянта про те, що застосування січня 2008 року призводить до надання зворотної дії положенням пункту 5 Порядку № 1078 у редакції, чинній з 01 грудня 2015 року.

Застосування січня 2008 року, як місяця підвищення тарифної ставки (посадового окладу) не означає поширення положень Порядку № 1078 у редакції постанови Кабінету Міністрів України № 1013 на правовідносини, які виникли у 2008 році. Вказаний місяць враховується при застосуванні до спірного періоду з 01 серпня 2017 року по 28 лютого 2018 року тієї редакції Порядку № 1078, яка була чинною саме у цей період, виключно як юридично значимий факт останнього підвищення посадового окладу за відповідною посадою.

З огляду на викладене, положення статті 58 Конституції України у такому випадку не порушуються, оскільки нове правове регулювання не змінює правових наслідків подій, які відбулися у січні 2008 року, а визначає порядок проведення індексації грошового забезпечення у правовідносинах, які існували після 01 грудня 2015 року, з урахуванням установленого нормативними актами моменту останнього підвищення тарифної ставки (окладу).

Аналогічний за змістом підхід підтверджений Верховним Судом, зокрема, у постановах від 06 грудня 2023 року у справі № 160/16075/22, від 23 грудня 2025 року у справі № 280/8303/23 та від 25 лютого 2026 року у справі № 420/4319/23, у яких вихідною обставиною для застосування січня 2008 року визначено незмінність посадових окладів військовослужбовців до березня 2018 року.

За таких обставин, доводи апеляційної скарги в частині відсутності підстав для застосування січня 2008 року при нарахуванні індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01 серпня 2017 року по 28 лютого 2018 року не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.

Щодо нарахування ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 13 лютого 2019 року, колегія суддів зазначає наступне.

01 березня 2018 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704, якою встановлено нові розміри посадових окладів військовослужбовців.

Відтак, саме березень 2018 року став місяцем підвищення доходу ОСОБА_1 для цілей застосування пункту 5 Порядку № 1078, а обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації мало здійснюватися з квітня 2018 року.

Водночас, факт підвищення посадового окладу у березні 2018 року сам по собі не виключає можливості нарахування індексації у цьому місяці та в подальшому.

Абзацами третім та четвертим пункту 5 Порядку № 1078 у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, встановлено два можливих правових наслідки підвищення тарифних ставок (окладів): якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, яка склалася у місяці підвищення доходу, індексація у цьому місяці не нараховується; якщо ж розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму такої індексації, сума індексації визначається як різниця між сумою можливої індексації та розміром підвищення доходу.

При цьому, відповідно до абзацу п`ятого пункту 5 Порядку № 1078, при визначенні розміру підвищення доходу у місяці підвищення тарифної ставки (окладу) враховуються всі складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру.

Верховний Суд у постанові від 20 серпня 2026 року у справі № 560/2520/25, розвиваючи правову позицію, сформовану у постанові від 23 березня 2023 року у справі № 400/3826/21, вказав, що для вирішення питання про право особи на індексацію-різницю необхідно встановити розмір підвищення її доходу у березні 2018 року та суму можливої індексації, яка склалася у цьому місяці, після чого порівняти ці величини. Якщо розмір підвищення доходу дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, особа має право на індексацію-різницю, яка визначається як різниця між зазначеними величинами.

З огляду на наведене, доводи Військової частини НОМЕР_1 про те, що розмір підвищення грошового доходу ОСОБА_1 у березні 2018 року перевищував суму можливої індексації, підлягають перевірці виходячи з фактичних розмірів грошового забезпечення позивача.

Відповідно до довідки Військової частини НОМЕР_2 від 29 квітня 2025 року № 151/408, про розміри грошового забезпечення ОСОБА_1 з відображенням щомісячних основних та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, яка складена саме без урахування складових разового характеру, розмір грошового забезпечення позивача за лютий 2018 року становив 12 980,80 грн, а за березень 2018 року - 13 625,98 грн.

Таким чином, розмір підвищення грошового доходу ОСОБА_1 у березні 2018 року становив 645,18 грн (13 625,98 грн - 12 980,80 грн).

Щодо визначення суми можливої індексації у березні 2018 року, колегія суддів враховує правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 25 вересня 2025 року у справі № 320/15393/21.

У вказаній постанові Верховний Суд, здійснивши розрахунок індексу споживчих цін наростаючим підсумком із застосуванням січня 2008 року як місяця підвищення доходу, встановив, що величина приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року становила 253,3 відсотка, а сума можливої індексації з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 1762,00 грн - 4463,15 грн.

Отже, у спірних правовідносинах розмір підвищення грошового доходу ОСОБА_1 у березні 2018 року - 645,18 грн - був істотно меншим за суму можливої індексації, яка склалася у цьому місяці, - 4463,15 грн.

Таким чином, у березні 2018 року були наявні передбачені абзацом четвертим пункту 5 Порядку № 1078 умови для виникнення у ОСОБА_1 права на індексацію-різницю, розмір якої визначається як різниця між сумою можливої індексації та розміром підвищення грошового доходу.

Колегія суддів також вважає необґрунтованими посилання апелянта на те, що у березні 2018 року величина індексу споживчих цін не перевищувала порогу індексації у розмірі 103 відсотки, а тому право на індексацію виникло лише у грудні 2018 року.

Такі доводи ґрунтуються на ототожненні різних механізмів індексації, передбачених Порядком № 1078.

Як зазначено Верховним Судом, Порядок № 1078 передбачає можливість виплати поточної індексації та індексації-різниці. Право на поточну індексацію залежить від перевищення величиною індексу споживчих цін установленого порогу індексації у розмірі 103 відсотки. Натомість право на індексацію-різницю визначається у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) шляхом порівняння розміру підвищення грошового доходу із сумою можливої індексації, яка склалася у цьому місяці.

Якщо внаслідок такого порівняння встановлено право на індексацію-різницю, відповідно до абзацу шостого пункту 5 Порядку № 1078 така сума виплачується до наступного підвищення тарифних ставок (окладів), а до неї у подальшому додається сума поточної індексації, яка виникає після перевищення індексом споживчих цін порогу індексації.

У матеріалах справи наявна довідка від 29 квітня 2025 року № 151/409, відповідно до якої, Військова частина НОМЕР_1 не нараховувала ОСОБА_1 індексацію до листопада 2018 року, а з грудня 2018 року нараховувала поточну індексацію у розмірі 71,08 грн, у січні 2019 року - 71,08 грн та за частину лютого 2019 року - 33,00 грн.

Проте, нарахування з грудня 2018 року поточної індексації не усуває та не замінює індексацію-різницю, право на яку визначалося у березні 2018 року відповідно до абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078.

Беручи до уваги викладене, посилання апелянта на неперевищення порогу індексації у березні 2018 року не стосується передбачених пунктом 5 Порядку № 1078 умов виникнення права на індексацію-різницю та не спростовує висновків суду першої інстанції.

Не змінює такого висновку і твердження Військової частини НОМЕР_1 про те, що Закон № 1282-XII та Порядок № 1078 після 01 грудня 2015 року не містять поняття «фіксована сума індексації».

Так, після внесення постановою Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2015 року № 1013 змін до Порядку № 1078 поняття «фіксована сума індексації» у його тексті не використовується.

Разом з тим, відсутність такого терміну не означає відсутності передбаченого абзацами 3, 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078 правового механізму, за яким у разі неперевищення розміром підвищення доходу суми можливої індексації різниця між цими величинами нараховується у місяці підвищення доходу та виплачується до наступного підвищення тарифних ставок (окладів).

Саме такий вид індексації у практиці Верховного Суду визначається як «індексація-різниця». Верховний Суд у постанові від 20 серпня 2026 року у справі № 560/2520/25 підтвердив, що право на таку виплату безпосередньо випливає з абзаців 3-6 пункту 5 Порядку № 1078, а повноваження відповідного органу щодо її нарахування та виплати не є дискреційними.

Колегія суддів також звертає увагу, що посилання апелянта на постанови Верховного Суду від 02 листопада 2022 року у справі № 120/12718/21-а та від 22 грудня 2022 року у справі № 380/14479/21 не свідчить про неправильність висновків суду першої інстанції.

Правило, відповідно до якого, індексація у місяці підвищення доходу не нараховується у разі перевищення розміром підвищення доходу суми можливої індексації, колегією суддів не заперечується. Однак, його застосування залежить від фактичного співвідношення відповідних величин у конкретній справі.

У даному випадку, матеріалами справи підтверджено протилежне тому, на чому наполягає апелянт: розмір підвищення грошового доходу ОСОБА_1 у березні 2018 року становив 645,18 грн та був меншим від суми можливої індексації у розмірі 4463,15 грн.

Крім того, колегія суддів враховує, що саме Військова частина НОМЕР_1 була військовою частиною, у якій ОСОБА_1 проходив військову службу та командування якої приймало рішення щодо нарахування його грошового забезпечення.

З листа Військової частини НОМЕР_2 вбачається, що Військова частина НОМЕР_1 самостійно приймає рішення щодо нарахування та виплати грошового забезпечення на підставі наказів свого командира, після чого для перерахування коштів на карткові рахунки подає до Військової частини НОМЕР_2 відповідні розрахунково-платіжні відомості.

Більше того, в апеляційній скарзі Військова частина НОМЕР_1 сама зазначає, що розрахунок індексації грошового забезпечення належить до її компетенції як органу, в якому ОСОБА_1 проходив військову службу.

Таким чином, покладення судом першої інстанції саме на Військову частину НОМЕР_1 обов`язку здійснити належне нарахування та виплату ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення відповідає характеру спірних правовідносин та встановленому порядку визначення належних військовослужбовцю сум грошового забезпечення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для застосування при нарахуванні ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 серпня 2017 року по 28 лютого 2018 року січня 2008 року як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін, а також про наявність у позивача за період з 01 березня 2018 року по 13 лютого 2019 року права на індексацію грошового забезпечення з урахуванням вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078.

Решта доводів та заперечень апелянта висновків суду першої інстанції не спростовують.

Згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про часткову обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 та наявність правових підстав для їх часткового задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).

При цьому, доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення.

Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 04 липня 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-329 КАС України.

Суддя-доповідач Вівдиченко Т.Р.

Судді Кузьмишина О.М.

Ключкович В.Ю.