Постанова від 06 вересня 2026 р. у справі №420/6647/26 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 вересня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/6647/26

Перша інстанція: суддя Тарасишина О.М.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Терлецького Д.С., суддів Вербицької Н.В., Димерлія О.О., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу 1 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Херсонській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15 травня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до 1 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Херсонській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

Рух справи

10.03.2026р. ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 або позивач) звернулась до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, у якому просила:

визнати протиправною бездіяльність 1 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Херсонській області стосовно несвоєчасного остаточного розрахунку при звільненні, а саме ненарахування та невиплати середнього грошового забезпечення за весь час затримки остаточного розрахунку, з урахуванням перерахованої індексації (нарахування та виплата індексації грошового забезпечення у повному обсязі), за період з 25.07.2021 р. по 18.07.2022 р. у повному обсязі та у період з 19.07.2022 р. по 13.02.2026 р. не більш як за шість місяців, відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 р. № 100.

зобов`язати 1 державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Херсонській області виплатити середнє грошове забезпечення, з урахуванням перерахованої індексації грошового забезпечення, за весь час затримки остаточного розрахунку, з урахуванням перерахованої індексації (нарахування та виплата індексації грошового забезпечення у повному обсязі), за період з 25.07.2021 р. по 18.07.2022 р. у повному обсязі та у період з 19.07.2022 р. по 13.02.2026 р. не більш як за шість місяців, відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 р. № 100.

визнати протиправною бездіяльність 1 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Херсонській області стосовно ненарахування та невиплати компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 р. по 13.02.2026 р. - день фактичної виплати індексації грошового забезпечення включно за весь час затримки виплати.

зобов`язати 1 державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Херсонській області нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 р. по 13.02.2026 р. - день фактичної виплати індексації грошового забезпечення включно за весь час затримки виплати.

На обґрунтування позову зазначено, що ОСОБА_1 проходила службу у 1 Державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Херсонській області та 25.07.2021 р. звільнена зі служби.

13.02.2026р. на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду у справі №420/15986/24 1 державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Херсонській області виплатив індексацію грошового забезпечення у розмірі 52 104,36 грн. Проте вказана сума мала бути виплачена до звільнення (виключення зі списків особового складу) позивача. Позивач звернулась до суду з позовом, оскільки 1 державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Херсонській області зобов`язаний, на її переконання, виплатити середнє грошове забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період з 25.07.2021 р. по дату розрахунку, а також компенсацію втрати частини доходів, пов`язаних з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення,.

1 державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Херсонській області заперечував проти задоволення позову та зазначив, що позивач проходив спеціальну службу в органах служби цивільного захисту та отримував грошове забезпечення, тому не має права на отримання середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені з огляду на різне правове регулювання проходження служби та трудових відносин.

Також 1 державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Херсонській області вказав, що у разі виплати роботодавцем сум на виконання рішення суду, вказане виключає стягнення середнього заробітку з моменту звільнення працівника, оскільки до моменту винесення судового рішення дії роботодавця не можуть вважатись протиправними.

1 державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Херсонській області також наголосив, що у разі задоволення позовних вимог, період після 19.07.2022р. не може перевищувати шести місяців та суду необхідно зменшити розмір середнього грошового забезпечення за весь час затримки остаточного розрахунку з урахуванням вимог співмірності

Одеський окружний адміністративний суд рішенням від 15.05.2026 р. позов задовольнив.

Визнав протиправною бездіяльність 1 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Херсонській області відносно ОСОБА_1 стосовно несвоєчасного остаточного розрахунку при звільненні, а саме ненарахування та невиплати її середнього грошового забезпечення за весь час затримки остаточного розрахунку, з урахуванням перерахованої індексації (нарахування та виплата індексації грошового забезпечення у повному обсязі), за період з 25 липня 2021 р. по 18 липня 2022 р. у повному обсязі та у період з 19 липня 2022р. по 13 лютого 2026р. не більш як за шість місяців, відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995р. №100.

Зобов`язав 1 державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Херсонській області виплатити ОСОБА_1 її середнє грошове забезпечення, з урахуванням перерахованої індексації грошового забезпечення, за весь час затримки остаточного розрахунку, з урахуванням перерахованої індексації (нарахування та виплата індексації грошового забезпечення у повному обсязі), за період з 25 липня 2021р. по 18 липня 2022р. у повному обсязі та у період з 19 липня 2022 р. по 13 лютого 2026 р. не більш як за шість місяців, відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995р. №100.

Визнав протиправною бездіяльність 1 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Херсонській області відносно ОСОБА_1 стосовно ненарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 р. по 13 лютого 2026 р. - день фактичної виплати індексації грошового забезпечення включно за весь час затримки виплати.

Зобов`язав1 державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Херсонській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016р. по 13 лютого 2026р. - день фактичної виплати індексації грошового забезпечення включно за весь час затримки виплати.

1 Державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Херсонській області не погодився з рішенням суду першої інстанції й звернувся до апеляційного суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати це рішення та відмовити у задоволені позовних вимог.

П`ятий апеляційний адміністративний суд відкрив апеляційне провадження у справі та призначив її до розгляду в порядку письмового провадження ухвалами від 22.06.2026р.

Обставини справи

ОСОБА_1 проходила військову службу у 10 державній пожежно-рятувальній частині Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Херсонській області, правонаступником якої є - 1 державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Херсонській області. ОСОБА_1 виключена зі списків особового складу та знята з усіх видів грошового забезпечення з 25.07.2021 р.

Одеський окружний адміністративний суд рішенням від 07.01.2025р. у справі №420/15986/24 частково задовольнив адміністративний позов ОСОБА_1 до 1 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Херсонській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Визнав протиправною бездіяльність 1 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Херсонській області, яка виразилась у невиплаті ОСОБА_1 за період з 01 січня 2016р. по 28 лютого 2018р. індексації грошового забезпечення, відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 р. №1078, з визначенням місяця, в якому відбулося підвищення посадових окладів військовослужбовців - січень 2008 р.

Зобов`язав 1 державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Херсонській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 за період з 01 січня 2016р. по 28 лютого 2018р. включно індексацію грошового забезпечення із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008р., відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003р. №1078, із урахуванням раніше виплачених сум.

Визнав протиправною бездіяльність 1 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Херсонській області яка виразилась у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 1 березня 2018р. по 22 липня 2021р. відповідно до абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003р. №1078.

Зобов`язав 1 державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Херсонській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 22 липня 2021 року з урахуванням абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003р. №1078, з урахуванням раніше виплачених сум.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовив.

На виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07.01.2025р. у справі №420/15986/24 1 державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Херсонській області нарахував на картковий рахунок позивача грошові кошти 52 101,36 грн, що підтверджується банківською випискою від 13.02.2026 р (а.с.10).

Вважаючи порушеними свої права щодо повного розрахунку при звільненні, позивач звернулась до суду з адміністративним позовом.

Оцінка суду першої інстанції

Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов таких висновків.

До спірних правовідносин застосовуються відповідні положення Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП України).

Позивач має право на отримання середнього заробітку за час затримки розрахунку в разі звільнення відповідно до статті 117 КЗпП України. При цьому спірні правовідносини в період до 19 липня 2022 р. (до набрання чинності Законом України від 1 липня 2022 р. №2352-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин») регулюються редакцією статті 117 КЗпП України, яка не обмежувала строку виплати, тоді як після 19 липня 2022 р. нарахування середнього заробітку обмежено шістьма місяцями.

Також суд підтримав позицію позивача та зазначив, що право на компенсацію виникає з моменту фактичної виплати затриманого доходу незалежно від того, чи відбулася вона добровільно, чи на виконання судового рішення. Нарахування доходу не є обов`язковою умовою для виплати компенсації. Оскільки індексація була виплачена лише в лютому 2026р., бездіяльність відповідача щодо її невиплати є протиправною, а тому відповідач зобов`язаний її нарахувати та виплатити.

Доводи апеляційної скарги

На обґрунтування вимог 1-й державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Херсонській області (далі також – скаржник) зазначив, що суд першої інстанції не здійснив розрахунку середнього заробітку та не визначив конкретної суми, яка підлягає виплаті на користь позивача.

Скаржник також стверджує, що суд першої інстанції, крім невизначення розміру середнього заробітку, безпідставно не застосував критерій співмірності. Також скаржник вказує, що фактичний та повний розрахунок із позивачем проведено під час її звільнення у 2021р. Подальша заборгованість із індексації грошового забезпечення, яка виникла на підставі судового рішення, була виплачена без затримок.

Скаржник також наголошує на безпідставності стягнення з нього компенсації втрати частини доходів. Він зазначає, що відповідно до Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2011 р. № 159, таку компенсацію проводять у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з 1 січня 2001 р.

Позиція позивача у справі на заявлену апеляційну скаргу

Позивач, будучи повідомленим про розгляд даної справи у суду апеляційної інстанції, своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Джерела права та оцінка суду апеляційної інстанції

За результатами апеляційного перегляду оскаржуваного судового рішення в межах доводів і вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи, правильність застосування норм матеріального і процесуального права, суд у складі колегії суддів дійшов таких висновків.

Передусім суд у складі колегії суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскільки спеціальним законодавством, яке регулює оплату праці військовослужбовців, не встановлено відповідальність роботодавця за невиплату або несвоєчасну виплату працівнику всіх належних сум, застосуванню підлягають норми статей 116, 117 КЗпП України як таких, що є загальними та поширюються на правовідносини, які виникають під час звільнення з військової служби.

Збіжний правовий висновок викладено у численних постановах Верховного Суду, зокрема, від 29.05.2025 р. у справі № 320/974/23, від 22.02.2023 р. у справі № 380/152/20, від 16.07.2020 р. у справі №400/2884/18, від 01.03.2018 р. у справі № 806/1899/17, від 31.05.2018 р. у справі № 823/1023/16, та суд у складі колегії суддів не вбачає підстав для відступу від нього.

Згідно з частиною першою статті 47 КЗпП України (у редакції, чинній на момент звільнення позивача) власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України.

Відповідно до частини першої статті 116 КЗпП України (у редакції, чинній на момент звільнення позивача) при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Згідно з частиною першою статті 117 КЗпП України (у редакції, чинній на момент звільнення позивача) у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки до дня фактичного розрахунку.

Відповідно до частини другої статті 117 КЗпП України (у редакції, чинній на момент звільнення позивача) при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Законом України від 01.07.2022р. №2352-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» (далі – Закон № 2352-IX), який набрав чинності з 19.07.2022 р., статтю 117 КЗпП України викладено в такій редакції:

«У разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті».

Як встановив суд першої інстанції і підтверджено матеріалами справи, розрахунок із позивачем проведений тільки 13.02.2026 р., тобто поза межами строку, встановленого статтею 116 КЗпП України. З цієї причини наявні підстави для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, а саме виплати працівнику середнього заробітку.

Зважаючи на зміни правового регулювання, суд у складі колегії суддів вказує, що при обрахуванні тривалості затримки потрібно виокремити два періоди: 25.07.2021р. -18.07.2022р. та, відповідно, 19.07.2022р. - 13.02.2026р.

Протягом першого періоду, зважаючи на чинну редакцію статті 117 КЗпП України, затримка розрахунку при звільненні становить 358 календарних днів.

Протягом другого періоду, зважаючи на запроваджені новою редакцією статті 117 КЗпП України часове обмеження, яке не повинно перевищувати шість місяців – затримка розрахунку при звільненні становить 184 календарні дні (з 19.07.2022р. по 18.01.2023р.).

Визначення середньої заробітної плати здійснюється відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 р. № 100 (надалі – Порядок №100).

Згідно з пунктом 2 Порядку №100 середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата.

Відповідно до пункту 8 Порядку №100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Суд у складі колегії суддів враховує, що відповідно до Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 20.07.2018р. № 623, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 16.08.2018 р. за № 936/32388, при виплаті грошового забезпечення за неповний місяць розмір виплати за кожний календарний день перебування на службі визначається шляхом поділу суми грошового забезпечення, належного за повний місяць, на кількість календарних днів у місяці, за який здійснюється виплата.

Згідно з довідкою у травні 2021р. та червні 2021р. грошове забезпечення ОСОБА_1 складало 13 221,79 грн відповідно.

Отже, середньоденне грошове забезпечення позивача становить 433,50 грн, виходячи з розрахунку: 26 443,58 грн / 61 день.

Середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період до 18.07.2022р. складає 155 193,00 грн (433,50 х 358) грн.

Середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 19.07.2022 р. по 18.01.2023 р. складає 79 764,00 грн (433,50 грн х 184 календарних дні).

Загальний розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні складає 234 957,00 грн (155 193грн. + 79 764 грн).

Згідно з частиною шостою статті 13 Закону України від 02.06.2016 №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд у складі колегії суддів вважає за необхідне урахувати правовий висновок, який викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.09.2019р. у справі №761/9584/15-ц.

Згідно з цим висновком, якщо відповідальність роботодавця перед колишнім працівником за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку при звільненні не обмежена в часі та не залежить від простроченої заборгованості, то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо роботодавця, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання роботодавцем певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати іншим працівникам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків (пункт 78).

Велика Палата Верховного Суду з огляду на наведені та інші мотиви дійшла висновку про те, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України (у редакції, що діяла до 19.07.2022 р.).

Суд у складі колегії суддів також вважає за необхідне урахувати правовий висновок, який викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.10.2025р. у справі №489/6074/23.

Згідно з цим висновком шестимісячне обмеження, запроваджене Законом № 2352-IX, не нівелює необхідності застосування судом критеріїв, визначених Великою Палатою. Суд при вирішенні подібного спору має оцінювати обставини справи (зокрема, розмір боргу) для визначення справедливого розміру компенсації, який може дорівнювати середньому заробітку за шість місяців, однак може бути і значно меншим, але в будь-якому разі не може перевищувати цю встановлену законом межу. Закон № 2352-IX не змінив правову природу відшкодування за статтею 117 КЗпП України, яка залишається компенсаційною. Оскільки мета норми права - компенсація, а не покарання, тому і принципи, як-от розумності, справедливості та пропорційності слід застосовувати до визначення розміру компенсації незмінно і послідовно.

Отже, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України (у редакції, що діяла як до 19.07.2022 р., так і після цього).

Для цілей обчислення розміру належної до відшкодування суми, суд у складі колегії суддів вважає за підставне урахувати правовий висновок, який викладено у постанові Верховного Суду від 30.11.2020 р. у справі №480/3105/19.

Згідно з цим висновком статтею 117 КЗпП України визначено відповідальність за затримку розрахунку при звільненні. Частиною першою цієї статті встановлено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Синтаксичний розбір текстуального змісту цієї норми дає підстави суду зробити висновки про те, що відповідальність у розмірі середнього заробітку застосовується лише в разі невиплати всіх належних працівникові сум (заробітної плати, компенсацій тощо). Такий правовий висновок прямо випливає із цієї норми. Аналіз такого правового врегулювання дає змогу суду зробити правовий висновок, який непрямо випливає з приписів частини першої статті 117 КЗпП України, про те, що в разі виплати частини (не всіх) належних звільненому працівникові сум зменшується відповідно розмір відповідальності. І цей розмір відповідальності повинен бути пропорційним розміру невиплачених сум з урахуванням того, що всі належні при звільненні суми становлять сто відсотків, стільки ж відсотків становить розмір середнього заробітку (пункти 58-61).

Згідно з Довідкою про грошове забезпечення ОСОБА_2 за січень-грудень 2021р. 1-й державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Херсонській області при звільненні позивача нарахував грошове забезпечення у розмірі 11 498,34 грн у липні 2021 р, 2987,58 - у серпні 2021 р. та 178 242,54 – у грудні 2021р. (а.с 51 зв. бік), а 13.02.2026 р. на виконання рішення у справі №420/15986/24 виплатив позивачу 52 104,36 грн. (а.с.10).

Отже, загальна сума, яка належала позивачу при звільненні становить 244 832,82 грн.

Істотність частки несвоєчасно виплаченої індексації грошового забезпечення 52 104,36 грн (в межах заявлених позовних вимог на виконання рішення у справі №420/15986/24) від загального розміру належних позивачеві при звільненні виплат становить 21,28 % (52 104,36 / 244 832,82 *100).

За результатами застосування принципу співмірності стягненню на користь позивача підлягає середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні у розмірі 49 998,85 грн або 21,28 % від 234 957 грн.

Оскільки суд першої інстанції не розрахував середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні та не застосував принцип співмірності, суд у складі колегії суддів вважає підставним у відповідній частині задовольнити апеляційну скаргу та змінити рішення суду першої інстанції.

Стосовно позовних вимог про компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати, суд у складі колегії суддів зазначає таке.

Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України від 19.10.2000р. №2050-III «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» (надалі – Закон № 2050-III).

Відповідно до статті 1 Закону № 2050-III підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Згідно з частиною першою статті 2 Закону № 2050-III компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Відповідно до частини другої статті 2 Закону № 2050-III під доходами у Законі № 2050-III слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, включно з сумою індексації грошових доходів громадян.

Сума компенсації відповідно до статті 3 Закону № 2050-III обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Згідно зі статтею 4 Закону №2050-III виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Кабінет Міністрів України Постановою від 21.02.2001 р. № 159 затвердив Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (надалі - Порядок №159). Аналіз пунктів 1-3 Порядку № 159 засвідчує, що змістовно вони відповідають відповідним положенням Закону №2050-III.

Так, зокрема, згідно із пунктом 4 Порядку №159 сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100. Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держстатом.

Суд у складі колегії суддів зазначає, що підставою для здійснення компенсації громадянам втрати частини доходів є дотримання таких основних умов: нарахування належних доходів (заробітної плати, пенсії, соціальних виплат, стипендії); порушення встановлених строків їх виплати (безвідносно до вини підприємств всіх форм власності і господарювання); затримка виплати доходів на один і більше календарних місяців; зростання цін на споживчі товари і тарифи на послуги; доходи не повинні носити разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата).

Верховний Суд, зокрема, у постановах від 27.04.2020 р. у справі №803/1314/17, від 29.10.2020 р. у справі №280/729/19, від 29.04.2021 р. у справі № 240/6583/20, від 29.03.2023 р. у справі № 120/9475/21-а, від 20.12.2024 р. у справі № 440/6875/24, від 03.04.2025 р. у справі № 420/1581/24 тощо сформулював правову позицію, яка є усталеною та відповідно до якої право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені. Нормативне регулювання не встановлює першочерговості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів. Кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер, спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи та пов`язані з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

Згідно з матеріалами справи, нарахована індексація грошового забезпечення на виконання рішення суду перерахована позивачу 13.02.2026 р. у розмірі 52 104,36 грн (а.с.10).

Верховний Суд у постанові від 19.05.2022 р. у справі №200/3859/21, у постанові від 24.01.2023 р. у справі № 200/10176/19-а дійшов висновку про те, що основними умовами для виплати суми компенсації є: порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів та виплата нарахованих доходів. При цьому виплата компенсації втрати частини доходів здійснюється в день виплати основної суми доходу.

У постанові від 24.01.25 р. у справі № 380/1607/24 Верховний Суд дійшов висновку, за яким право на компенсацію втрати частини доходу в особи пов`язується з настанням такого юридичного факту (події), як невиплата грошового доходу у встановлені строки його виплати. Компенсація, передбачена Законом № 2050-ІІІ і Порядком №159, виплачується саме у разі порушення строків виплати доходу, а не у разі несвоєчасної виплати відповідачем сум доходу, які стягнуто на підставі судового рішення, несвоєчасного виконання рішення суду тощо. З цієї причини Верховний Суд не погодився із позицією суду апеляційної інстанції, що відповідач порушив строки виплати позивачу індексації грошового забезпечення з 21.06.2018 р. й що саме з цієї дати останній має право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням встановлених строків виплати індексації, ураховуючи, що моментом неправомірної невиплати відповідачем позивачу індексації грошового забезпечення, що встановлено судовими рішеннями в іншій справі, є саме 01.01.2016 р.

Ураховуючи наведені висновки Верховного Суду, суд у складі колегії суддів вважає, що право на отримання компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням встановлених строків виплати індексації грошового забезпечення виникло у позивача саме з початку порушення його прав. Відповідно, доводи й міркування щодо цього питання, викладені в апеляційній скарзі 1 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Херсонській області, засвідчують помилкове тлумачення норм матеріального права.

Водночас суд у складі колегії суддів вважає слушними викладені в апеляційній скарзі доводи щодо допущених судом першої інстанції помилок при встановленні обставин справи. У оскаржуваному рішенні суд неправильно вказав дату звільнення позивача – 07.07.2021р. Також суд посилався на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05.05.2025 р. у справі №520/973/25, як на підставу виплати позивачеві індексації грошового забезпечення, неправильно вказав суму виплачених коштів та дату самої виплати.

Висновки суду апеляційної інстанції

Згідно з частиною першою статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно з частиною першою статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини другої статті 317 КАС України неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Суд у складі колегії суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу 1 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Херсонській області задовольнити частково та змінити оскаржуване рішення.

З огляду на те, що суд першої інстанції правомірно відніс справу до категорії незначної складності й розглядав її за правилами спрощеного провадження, постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду лише з підстав, передбачених у пункті 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.

Керуючись статтями 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу 1 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Херсонській області – задовольнити частково.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15.05.2026р. у справі №420/6647/26 змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

Змінити абзац третій резолютивної частини, виклавши його у наступній редакції: «Зобов`язати 1 державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Херсонській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення за час затримки остаточного розрахунку, за період з 25 липня 2021 року по 18 липня 2022 року та період з 19 липня 2022 року по 13 лютого 2026 року не більш як за шість місяців, у сумі 49 998,85 грн».

В іншій частині рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15.05.2026р. у справі №420/6647/26 – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції відповідно до статті 325 КАС України набирає законної сили з дати її ухвалення.

Постанова суду апеляційної інстанції оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, які передбачені в пункті 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя: Д.С. Терлецький

Суддя: Н.В. Вербицька

Суддя: О.О. Димерлій