Постанова від 03 вересня 2026 р. у справі №363/5477/26 — Вишгородський районний суд Київської області

"04" вересня 2026 р. Справа № 363/5477/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2026 року суддя Вишгородського районного суду Київської області Олійник С.В., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення, які надійшли з Вишгородського РУП ГУНП в Київській області про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

за ч. 2 ст. 126 КУпАП,

встановив:

19 липня 2026 року об 11 годині на вул. Шевченка, 95 у с. Катюжанка ОСОБА_1 керував мотоциклом, при цьому не маючи права керувати таким транспортним засобом.

Вказаними діями водій ОСОБА_1 порушив п. 2.1 ПДР та вчинив правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст. 126 КУпАП.

До протоколу про адміністративне правопорушення додано такі докази:

протокол про адміністративне правопорушення серії ААД № 680814 від 18.08.2026 року;

заяву ОСОБА_2 , у якій зазначено, що ОСОБА_1 , не маючи права керування транспортним засобом, їздив на мотоциклі на одному колесі;

письмові пояснення ОСОБА_2 , у яких зазначено, що 19.07.2026 року близько 11 години ОСОБА_1 проїхав на кросовому мотоциклі, на вимогу поліцейського не зупинився та втік;

письмові пояснення ОСОБА_3 , у яких зазначено, що вона провела бесіду із сином та зобов`язується вплинути на те, щоб її син не їздив на мотоциклі до отримання посвідчення водія відповідної категорії;

письмові пояснення ОСОБА_4 , у яких зазначено, що 19.07.2026 року близько 11 години ОСОБА_1 їхав на кросовому мотоциклі з гучним звуком, що було не вперше;

копію паспорта ОСОБА_1 ;

витяг з ІПС МВС «Армор» України щодо ОСОБА_1 ;

повідомлення інспектора САП Вишгородського РУП ГУНП в Київській області Р. Вакуленка про відсутність інформації в державному реєстрі МВС щодо видачі посвідчення водія ОСОБА_1 ;

диск, який містить фотографії та відеозаписи, зокрема невстановленої особи в шоломі, яка рухається на мотоциклі, а також на одному з відеоматеріалів перебування працівників поліції неподалік від особи на мотоциклі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення ОСОБА_3 , перевіривши надані докази в їх сукупності та надавши їм оцінку відповідно до вимог ст. 252 КУпАП, суд доходить висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП, належними, допустимими та достатніми доказами не доведена.

Відповідно до ч. 2 ст. 126 КУпАП адміністративна відповідальність настає, зокрема, за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом. Отже, обов`язковою ознакою об`єктивної сторони зазначеного правопорушення є встановлення саме факту керування транспортним засобом конкретною особою, яка не має права керування ним.

З матеріалів справи вбачається, що до протоколу про адміністративне правопорушення долучено заяву та письмові пояснення ОСОБА_2 , який зазначає, що 19 липня 2026 року близько 11 години ОСОБА_1 рухався на кросовому мотоциклі, не виконав вимогу поліцейського про зупинку та втік. Також долучено письмові пояснення ОСОБА_4 , який зазначає, що в цей же час ОСОБА_1 їхав на кросовому мотоциклі.

Разом із тим зазначені письмові пояснення не підтверджені іншими об`єктивними доказами, які б безпосередньо та однозначно встановлювали особу водія мотоцикла. Зокрема, на наданому суду відеозаписі зафіксовано невстановлену особу в шоломі, яка рухається на мотоциклі. Особу водія за цим відеозаписом достовірно встановити неможливо.

Сам факт перебування працівників поліції неподалік від особи, яка рухається на мотоциклі, також не підтверджує того, що водієм був саме ОСОБА_1 , а також не є належним підтвердженням того, що працівником поліції була висунута конкретній особі вимога про зупинку, яку остання не виконала.

Крім того, матеріали справи не містять об`єктивних даних про те, що працівниками поліції безпосередньо встановлено особу водія під час керування мотоциклом, зокрема шляхом його зупинки, ідентифікації або іншої належної фіксації відповідної обставини.

Суд також бере до уваги пояснення ОСОБА_3 , яка заперечила факт керування її сином транспортним засобом та зазначила, що 19 липня 2026 року він перебував на роботі в с. Дудки на базі відпочинку «Уліс». Вказані пояснення самі по собі не є доказом невинуватості ОСОБА_1 , однак у сукупності з відсутністю належної об`єктивної фіксації особи водія створюють обґрунтований сумнів щодо того, що саме ОСОБА_1 керував мотоциклом у час та місці, зазначених у протоколі.

Надана ОСОБА_3 інформація про проведену нею бесіду із сином та зобов`язання вплинути на нього, щоб він не керував мотоциклом до отримання відповідного посвідчення водія, також не може розглядатися як визнання ОСОБА_1 факту вчинення правопорушення, оскільки із зазначених пояснень не вбачається, що ОСОБА_1 визнав факт керування мотоциклом саме 19 липня 2026 року.

Самого лише встановлення факту руху невстановленої особи на мотоциклі та відсутності у ОСОБА_1 права керування транспортним засобом недостатньо для висновку про наявність у його діях складу правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП. Необхідно достовірно встановити, що саме ОСОБА_1 у зазначені в протоколі дату, час та місці керував відповідним транспортним засобом.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюються, зокрема, наявність або відсутність адміністративного правопорушення та винність конкретної особи у його вчиненні.

Згідно зі ст. 252 КУпАП суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до ст. 280 КУпАП при розгляді справи суд зобов`язаний з`ясувати, зокрема, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні та чи підлягає вона адміністративній відповідальності.

При цьому згідно зі ст. 7 КУпАП провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності, а застосування заходів адміністративного впливу повинно здійснюватися у точній відповідності із законом.

Застосуванню у цій справі підлягає також конституційний принцип презумпції невинуватості. Відповідно до ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

За змістом наведеного конституційного принципу саме сторона, яка стверджує про вчинення особою правопорушення, повинна надати достатні та переконливі докази на підтвердження кожної обставини, що утворює склад відповідного правопорушення. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, не зобов`язана доводити свою невинуватість.

У цьому випадку для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП необхідно було довести не лише відсутність у нього права керування транспортним засобом, а передусім факт того, що саме він 19 липня 2026 року близько 11 години керував мотоциклом у с. Катюжанка по вул. Шевченка, 95.

Однак належних та допустимих доказів, які б усували обґрунтований сумнів щодо особи водія, суду не надано.

Протокол про адміністративне правопорушення сам по собі не може бути безумовною та достатньою підставою для висновку про винуватість особи, якщо викладені в ньому обставини не підтверджуються сукупністю інших належних і допустимих доказів. Зазначене особливо важливо у випадку, коли особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, заперечує факт вчинення правопорушення, а надані матеріали не містять об`єктивної фіксації саме цієї особи як водія транспортного засобу.

Суд не вправі самостійно збирати докази на підтвердження вини особи або замінювати сторону, яка склала протокол, у доведенні обставин правопорушення, оскільки це суперечило б принципам змагальності, неупередженості та презумпції невинуватості.

За таких обставин суд доходить висновку, що сукупність наявних у справі доказів не дає можливості поза розумним сумнівом встановити, що саме ОСОБА_1 керував мотоциклом 19 липня 2026 року близько 11 години за адресою: с. Катюжанка, вул. Шевченка, 95.

Таким чином, у матеріалах справи відсутні достатні, належні, допустимі та достовірні докази, які б підтверджували наявність у діях ОСОБА_1 обов`язкової ознаки об`єктивної сторони правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП, а саме факту керування транспортним засобом.

Наявність сумнівів щодо встановлення особи водія відповідно до принципу презумпції невинуватості повинна тлумачитися на користь ОСОБА_1 .

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

З огляду на викладене суд доходить висновку, що факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП, належними та достатніми доказами не доведений, а тому провадження у справі підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Керуючись ст.ст. 85, 245, 247, 280, 283-285 КУпАП, суддя

постановив:

провадження у справі відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 126 КУпАП - закрити.

Постанова суду може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляції через Вишгородський районний суд протягом 10 днів з дня її винесення.

Суддя С.В. Олійник